"МОВЛЕННЄВІ ІГРИ ДЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ. НАВЧАЄМО В РУСІ. ІГРИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ"

МОВЛЕННЄВІ ІГРИ ДЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ. НАВЧАЄМО В РУСІ.

ІГРИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ

 

«Передай далі»

Завдання: навчати складати описові розповіді.

Хід гри. Діти утворюють коло. Вихователь тримає в руках предмет, складає про нього одне описове речення і передає предмет дитині. Дитина бере предмет, складає про нього інше описове речення і передає далі. Таким чином, всі діти один за одним описують предмет. Повторювати речення не можна. Якщо дитина не може придумати власне речення, вона має згадати, що сказали інші діти про цей предмет, і скласти про нього зв’язну розповідь.

 

«Будь уважним»

Завдання: навчати описувати предмети, розвивати увагу, виховувати охайність.

Хід гри. Вихователь викликає одну дитину. Діти уважно розглядають її і запам’ятовують, як вона одягнута. Після цього вихователь виводить дитину з групи, щось змінює в її одязі (розстібає ґудзик, закочує рукав, піднімає комірець, розв’язує шнурки тощо). Дитина повертається в групу. Та дитина, яка першою помітила зміну, підіймає руку, підходить до дитини, називає і описує елемент одягу, з яким відбулися зміни. За кожну правильну відповідь дитина отримує один бал. Переможець визначається за кількістю отриманих балів.

 

«Розумні зайчики»

Завдання: навчати описувати диких тварин; розвивати координацію рухів.

Матеріал: зображення диких тварин.

Хід гри.  Вихователь читає вірш Б. Стельмаха:

П'ять зайчаток вийшли з дому,

Спершу стали по-одному,                     (діти шикуються в шеренгу)

Потім - в пару, топчуть сніг,                 (стають парами)

Хто без пари - той побіг.

Та дитина, яка залишилася без пари, біжить у протилежний бік кімнати, де на столі лежать зображення диких тварин. Дитина бере одну картинку і повертається. Діти в цей час утворюють коло. Дитина з картинкою стає в середину кола і показує картинку по черзі кожній дитині. Кожна дитина повинна сказати одне речення про цю тварину.

Наприклад, на картці зображена лисиця. Діти по черзі описують її: 1. Вона живе в лісі. 2. Вона руда. 3. Вона має великий красивий хвіст. 4 Вона живе в норі тощо.

Та дитина, яка не може скласти речення, повинна згадати все, що говорили до неї діти і скласти описову розвопідь.

 

«Ведмідь»

Завдання: навчати описувати диких тварин; розвивати координацію рухів, спритність.

Хід гри. За допомогою лічилки вибирають одну дитину - це ведмідь.

Вихователь читає вірш:

Волохатий ведмідь                             (виходить дитина-ведмідь)

Вийшов діток ловить.                        

Довго лісом він блукав,                      (ходить по колу)

Сів на травку й задрімав.                    (присідає, засинає)

Гей, ведмедику, вставай,                     (прокидається, женеться за дітьми)

Діточок наздоганяй.

Коли ведмідь впіймав одну дитину, він говорить їй:

«Тебе я можу відпустити,

Та маєш мені догодити.

Опиши скоріш звірятко,

Яке має в лісі хатку».

Дитина повинна описати будь-яку дику тварину (не називаючи її) так, щоб ведмідь зрозумів, про кого йде мова.

Якщо ведмідь відгадує загадку - він відпускає дитину, ні - вони міняються ролями і гра починається знову.

Примітка: до початку гри вихователь надає дітям зразок описової розповіді.

 

«Врятуємо пори року»

Завдання: формувати навички колективного складання описових розповідей на основі виділення характерних ознак певних пір року, виховувати колективізм.

Обладнання: картки із зображеннями пір року.

Хід гри. Вихователь повідомляє дітям, що Злий Чарівник захопив у полон усі пори року. Їх необхідно врятувати. Діти діляться на 4 команди (Осінь, Зима, Весна, Літо). Для того, щоб врятувати пори року, необхідно назвати якомога більше ознак своєї пори року. По черзі гравці кожної команди виходять вперед і називають одну ознаку своєї пори року. Якщо дитина правильно назвала ознаку - вихователь дає їй картку із зображенням відповідної пори року. Якщо дитина помилилась або не може назвати ознаку певної пори року - команда не отримує картку (повторювати вже названі ознаки не можна).

Після того, як всі діти виконали завдання, вихователь підраховує кількість карток у кожної команди. Та команда, яка отримала найбільшу кількість карток - врятувала свою пору року.

 

«Зима - літо»

Завдання: навчати складати описові розповіді про певну пору року.

Хід гри. Діти – це метелики. Одна дитина тримає в руках сачок. Коли вихователь говорить «Зима» - метелики присідають, «засинають». «Літо» - метелики прокидаються, літають. Дитина із сачком намагається зловити метеликів. Та дитина-метелик, до якої доторкнулася дитина із сачком, повинна назвати ознаки тієї пори року (не менше 3), яку запропонує вихователь або дитина із сачком. Якщо дитина-метелик виконала це завдання, вона залишається в грі. В іншому випадку метелик міняється місцями з дитиною із сачком і гра продовжується далі.

 

«Пори року»

Завдання: навчати описувати дерева в різні пори року, розвивати фантазію, уміння супроводжувати мовлення пантомімою, виховувати навички колективної співпраці.

Хід гри. Діти діляться на чотири команди «Зима», «Весна», «Літо», «Осінь». Вихователь звертається по черзі до команд: «Уявіть, що ми знаходимось у лісі. У зимовому лісі. Весняному лісі. Літньому лісі. Осінньому лісі. Що відбувається з деревами в ці пори року?»

Кожна команда має описати стан дерев у певну пору року. Один член команди озвучує складену розповідь, інші за допомогою імітаційних рухів показують відповідні дії.

Оцінюється зв’язність розповіді, кількість використаних в ній речень, відповідність імітаційних рухів змістові розповіді, а також злагодженість роботи членів команди.

 

«Фрукти»

Завдання: навчати дітей складати речення про заданий предмет, складати описові розповіді, відгадувати загадані предмети за описом.

Обладнання: предметні картинки із зображеннями фруктів, кошики.

Хід гри. На підлозі розкладені картинки із зображеннями різних фруктів. Діти діляться на дві команди. По одному представникові від кожної команди беруть в руки по кошику та йдуть у сад (підходять до малюнків із фруктами). Потім одна із команд описує якийсь із фруктів, не називаючи його. Обов’язкова умова гри: кожен член команди має скласти одне речення. Дитина з кошиком відгадує описаний предмет, шукає його в «саду», бере в руки і складає описову розповідь про нього. Потім це ж завдання виконує друга команда. У ході гри оцінюється кількість і правильність складених командами речень, а також якість описових розповідей.

 

«Борщ - компот»

Завдання: навчати описувати овочі та фрукти, впізнавати за описом предмети, розвивати спритність.

Обладнання: предметні картинки із зображеннями овочів і фруктів, каструлі.

Хід гри. Діти діляться на дві команди: «Овочі» та «Фрукти». . Поруч з кожною командою знаходяться каструлі для борщу (команда «Овочі») і компоту (команда «Фрукти»). На відстані 5 метрів від них (на столах, або на підлозі, або на дошці) знаходяться картинки із зображенням овочів і фруктів. Команда «Овочі» описує для команди «Фрукти» один фрукт, не називаючи його. Команда «Фрукти» повинна відгадати, який фрукт описується, назвати його, знайти серед інших зображень і покласти у свою каструлю. Після цього команда «Фрукти» описує один овоч для команди «Овочі». Команда «Овочі» повинна відгадати, який овоч описується, назвати його, знайти і покласти у каструлю для борщу. Так само описуються і відгадуються всі фрукти і овочі.

Переможець визначається за кількістю правильних відповідей і якістю складених розповідей.

 

«Склади сніговика»

Завдання: навчати описувати предмети, визначати колір, форму, розмір предметів; навчати складати з частин ціле, знаходити однакове і різне в предметах; розвивати зорову увагу.

Обладнання: сніговики, виготовлені з картону.

Хід гри. Вихователь викликає 3 дітей. Вони отримують частини сніговиків, виготовлені з картону (три білих кола, різнокольорові ґудзики різної форми, очі, ніс, рот, відро, мітла тощо). При цьому всі сніговики відрізняються один від одного деталями (кольором і формою ґудзиків, їх кількістю, кольором відер тощо). За сигналом вихователя діти складають своїх сніговиків, описують їх, порівнюють один з одним, шукають відмінності. Перемагає той учасник гри, хто швидше складе сніговика і назве більшу кількість відмінностей.

 

«Магазин»

Завдання: навчати  описувати предмети одягу і взуття.

Обладнання: іграшковий одяг і взуття.

Хід гри. Діти діляться на дві команди. По черзі гравці з кожної команди ідуть до магазину, де продається нижня білизна, верхній одяг, головні убори, взуття. Вихователь – продавець. Дитина-покупець повинна описати предмет, який вона хоче придбати, не називаючи його. При цьому обов’язково потрібно уточнити, до якої групи предметів він відноситься (нижня білизна, верхній одяг, головні убори, взуття). Якщо покупець правильно виконав завдання і продавець відгадав, який предмет необхідний покупцю, дитина отримує його. Перемагає та команда, яка має більшу кількість предметів.

 

«Зозуля»

Завдання: навчати складати описові розповіді, закріплювати назви птахів; розвивати спритність, швидкість реакції.

Обладнання: обручі.

Хід гри. Одна дитина – зозуля, всі інші діти – пташки. Пташки мають гнізда (обручі). У зозулі гнізда немає. За сигналом вихователя: «Полетіли!» всі птахи і зозуля літають навколо обручів. На слова вихователя: «Додому!» пташки і зозуля залітають в гнізда. Та дитина, якій не вистачило гнізда,  описує одного з птахів, не називаючи його. Діти повинні уважно слухати і відгадати, яка пташка описується. Ця пташка називає себе. Після цього влаштовується змагання між «описаною» пташкою і тією, що немає гнізда. Вони стають на відстані 3-5 метрів від гнізда і за сигналом вихователя повинні якнайшвидше зайняти його. Та дитина, яка не встигла, стає зозулею і гра продовжується далі.

 

«Комахи»

Завдання: навчати складати описові розповіді, розвивати увагу, спритність.

Обладнання: паперові квіти.

Хід гри. Кожна дитина – це яка – небудь комаха (метелик, бабка, жук, мураха тощо). Комахи літають по галявині під музику. На галявині ростуть квіти (квітів на 1 менше, ніж дітей). Коли музика стихає, комахи повинні якнайшвидше сісти на квітку. Комаха, якій не вистачило квітки, розповідає про себе іншим комахам. Діти – комахи повинні відгадати, як вона називається. Якщо дитина зуміла описати свою комаху і діти відгадали її назву, вона залишається в грі. Якщо опис був невдалим, дитина вибуває з гри. Гра продовжується далі.

 

«Один, два, три – метелик – лети!»

Завдання: навчати описувати комах; розвивати координацію рухів.

Обладнання: картки із зображеннями комах, сачок.

Хід гри. За допомогою лічилки вибирають одну дитину, яка із сачком в руках полюватиме на комах:

Бджілки в поле полетіли, на пахучі квіти сіли.

Стали в вулик мед нести, ми гуляєм - ти лови!

Всі інші діти - комахи (у них на грудях висять картки із зображеннями різних комах, перегорнуті зображеннями до тіла).

Вихователь промовляє такі слова:

Сів метелик на травичку,                         (діти - комахи присідають)

Прохолодну п’є росичку.

Один, два, три, ти, метелику, лети! (з'являється дитина із сачком і ловить їх, діти - комахи тікають)

Дитина із сачком може відпустити впійману комаху, якщо вона зможе так описати себе, щоб було легко здогадатися, що це за комаха. Наприклад, дитина із сачком упіймала якусь комаху і промовляє до неї:

Якщо хочеш знов літати,

Маєш себе не назвати,

Маєш себе не назвати,

Але добре описати.

Ти себе так опиши,

Щоб вгадать, як звешся ти.

Дитина – комаха описує себе.

Примітка: перед грою вихователь надає дітям зразок описової розповіді.

Якщо дитина із сачком здогадується за описом, що це за комаха, то відпускає метелика і при цьому промовляє:

Як зовуть тебе я знаю,

Тож на волю відпускаю.

Якщо дитині із сачком не вдається впізнати комаху за описом, то вона промовляє такі слова:

Я тебе щось не впізнаю,

І тому з сачком лишаю.

Відбувається зміна ролей. Комаха отримує сачок. Гра продовжується далі.

 

«Дерева»

Завдання: навчати складати описові розповіді, розрізняти дерева за формою і розміром листя, закріпити назви дерев; розвивати спритність, координацію руків.

Обладнання: листя і зображення дерев.

Хід гри. На дошці або стіні прикріплені зображення дерев (береза, тополя, горобина, клен, дуб тощо). На відстані 3-5 метрів від них на підлозі розкладено листя цих дерев. На початку гри вихователь на вушко кожній дітині повідомляє назву її дерева. Після слів вихователя:

Ти береза, я – дубок.

Вибирай скоріш листок. -

діти мають знайти листя зі свого дерева, якнайшвидше добігти до його зображення і прикріпити листя до гілочки. Дитина, яка зробить це останньою, складає описову розповідь про своє дерево. Якщо описати дерево дитині не вдалося, вона вибуває з гри. Гра продовжується.

 

«У лісі»

Завдання: навчати складати описові розповіді, закріплювати назви рослин, розвивати увагу, виховувати любов до природи.

Хід гри. Усі учасники гри поділяються на дві підгрупи. Кожна дитина з першої підгрупи отримує один малюнок із зображенням дерева, куща або квітки (береза, дуб, ялина, калина, шипшина, ромашка, кульбаба, пролісок тощо) і складає описову розповідь про свою рослину. Діти першої підгрупи розміщуються в груповій кімнаті (або на ігровому майданчику) в довільному порядку - це ліс. Друга підгрупа дітей разом із вихователем вирушають на прогулянку до лісу:

Здрастуй, лісе!

Ми раді тебе вітати.

До тебе сьогодні завітали малята.

Квіти, дерева, кущі,

Розкажіть, хто ви такі.

Діти з вихователем підходять по черзі до якоїсь «рослини» і промовляють:

Довго лісом ми блукали

І до тебе завітали.

Дуже хочеться нам знати,

Як тебе шановний (шановна) звати.

На це «рослина» відповідає:

Своє ім’я не назову,

Але про себе розкажу.

«Рослина» описує себе. Наприклад: я дерево, високе, струнке, у мене білий стовбур, зелені листочки, з мене добувають корисний сік (берізка).

Дитина, яка першою відгадала загадку «рослини», підіймає руку і називає її ім’я. При цьому «рослина» промовляє такі слова:

Ти сьогодні молодець,

Тож отримай папірець. –

і віддає цій дитині своє зображення, а потім приєднується до гурту дітей. Після цього вони усі разом підходять до іншої «рослини». Переможець визначається за кількістю отриманих карток.

 

«Хто не встиг?»

Завдання: навчати описувати предмети, розвивати увагу, спритність.

Хід гри. У центрі кімнати стоять стільці. Діти утворюють коло навкруг них (стільців має бути на 1 менше, ніж дітей). Звучить музика. Діти біжать по колу. Коли музика стихає, діти сідають на стільці. Та дитина, якій не вистачило стільця, описує будь-який заданий вихователем або дітьми предмет. Якщо опис був вдалим, дитина залишається у грі. Якщо описати предмет не вдалося, то дитина вибуває з гри. З кола прибирається один стілець і гра продовжується далі.

 

«Візьми іграшку»

Завдання: удосконалювати навички складання описових розповідей, розвивати спритність.

Обладнання: іграшки.

Хід гри. Діти утворюють коло. Перед кожною дитиною стоїть одна іграшка. Під музику діти біжать по колу. Коли музика стихає, діти зупиняються, беруть до рук одну іграшку, піднімають її вгору. Дитина, яка це зробила останньою, описує свою іграшку. Якщо опис був вдалим, дитина залишається у грі. Якщо описати предмет не вдалося, дитина вибуває з гри. Гра продовжується далі.

 

«Запитайлики і відповідайлики»

Завдання: навчати ставити запитання за змістом сюжетної картинки, давати відповіді на поставлені запитання.

Обладнання: сюжетні картинки.

Хід гри. Діти діляться на 2 команди. Вихователь вивішує на дошці сюжетну картинку. Діти уважно розглядають її. Потім гравці першої команди мають поставити якомога більше запитань за змістом цієї картинки учасникам другої команди. Гравці другої команди мають дати вичерпні відповіді на поставлені запитання. Потім на дошку прикріплюється інша картинка і команди міняються ролями: ті, хто ставив запитання, - тепер відповідає, а ті, хто відповідав, - ставлять запитання.

За кожне вдале запитання і кожну правильну відповідь команди отримують фанти. Команда-переможець визначається за кількістю фантів.

 

«Склади картинку із пазлів»

Завдання: навчати складати розповідь за сюжетною картинкою, удосконалювати навички групової роботи.

Обладнання: чотири набори пазлів, з яких можна скласти сюжетні картинки.

Хід гри. Діти діляться на чотири команди. Кожна з команд отримує набір пазлів. За сигналом вихователя команди розпочинають групову роботу – складають спільну картинку. Після завершення роботи команда демонструє вихователю свою картинку і отримує час для складання розповіді за її сюжетом. Коли розповідь складена, один представник із команди озвучує її. При визначенні переможця враховується швидкість виконання завдання і якість складеної розповіді.

 

«Що зайве?»

Завдання: розвивати здатність самостійно розмірковувати, навчати доводити свою точку зору, складати пояснювальні розповіді.

Хід гри. Вихователь пропонує дітям розглянути предмети, що лежать на столі, та знайти серед них зайвий (той, який відрізняється від інших кольором, розміром чи формою) Наприклад, на столі лежать 3 червоні кубики і 1 зелений м’яч. Викликана вихователем дитина виходить до столу, бере в руки зайвий предмет і пояснює свій вибір. За кожну правильну відповідь дитина отримує іграшку.

На етапі ознайомлення з грою діти шукають зайвий предмет за однією ознакою (наприклад, за кольором). Поступово кількість ознак зростає. Надалі діти можуть робити вибір, наприклад, з такої комбінації предметів: два великих синіх м’яча, один маленький зелений м’яч, великий синій кубик.

 

«Що переплутав художник?»

Завдання: навчати доводити свою думку, складати пояснювальні розповіді; удосконалювати уміння самостійно розмірковувати; розвивати слухову увагу, спритність.

Хід гри. Діти діляться на дві команди. На відстані 5 метрів від них розкладені картинки, на яких зображені нісенітниці (наприклад: синій заєць виглядає з дупла дерева). За сигналом вихователя перший учасник однієї з команд біжить до картинок, бере одну і описує, що на ній зображено. Його команда визначає, якої помилки припустився художник, доводить свою думку, пояснює, як має бути насправді. Команда суперників уважно стежить за відповіддю і має право внести свої доповнення. За кожну правильну відповідь або доповнення, команди отримують фанти. Потім біжить перший учасник другої команди і гра продовжується далі. Команда-переможець визначається за кількістю отриманих фантів.

 

«Так чи ні»

Завдання: розвивати вміння пояснювати свою думку, самостійно розмірковувати, складати пояснювальні розповіді.

Хід гри. Вихователь читає речення, які містять правильні і неправильні твердження, наприклад: Взимку квітнуть кульбаби.

Навесні птахи відлітають у теплі краї.

Восени ростуть проліски.

Взимку діти катаються на ковзанах.

Влітку дуже добре грати в сніжки.

Мишка-шкряботушка живе в рукавичці.

Діти сидять навпроти вихователя. Після кожного речення вихователь робить паузу. Діти самостійно визначають, чи може таке бути. Якщо твердження є правильним, діти сидять на місцях. Якщо твердження містить нісенітницю, діти біжать до вихователя. Дитина, яка першою підбігла до вихователя, повторює речення і пояснює, чому вона вважає, що воно не відповідає дійсності. За кожну правильну відповідь дитина отримує фант. Переможець визначається за кількістю фантів.

 

«Любить чи боїться?»

Завдання: навчати пояснювати свою думку, розвивати зв’язне мовлення; розвивати спритність.

Обладнання: конверти із зображеннями, що може любити, або чого може боятися зайчик.

Хід гри. До дітей завітав Зайчик. Він запитує у малят, чи знають вони, що він любить, а чого боїться. Щоб це з’ясувати, Зайчик пропонує дітям узяти участь у гру.

Діти діляться на 2 команди. На протилежному боці кімнати на столі знаходяться конверти з малюнками, на яких зображено, що може любити, або чого може боятися зайчик.

За сигналом вихователя, по одній дитині з кожної команди біжать до стола, беруть по одному конверту, повертаються до своєї команди і передають естафету наступним гравцям. Вихователь фіксує час проведення естафети і визначає команду-переможця першого етапу змагання. Команда-переможець отримує один фант. Після цього за сигналом вихователя діти по черзі дістають картинки зі своїх конвертів, розповідають про те, що на них зображено і визначають, що з цього зайчик любить, а чого (або кого) боїться. Наприклад, морква – Зайчик полюбляє їсти моркву, вона смачна; ліс – зайчик любить ліс, він у ньому живе; лисиця – зайчик боїться лисицю – вона може його з’їсти тощо.

Кожна вдало складена розповідь нагороджується фантом.

Переможець визначається за кількістю отриманих фантів.

 

«Добро і Зло»

Завдання: навчати визначати добрі та погані вчинки літературних героїв, самостійно розмірковувати, розвивати зв’язне мовлення.

Хід гри. Діти діляться на дві команди. Перша команда називає добрі вчинки або позитивні риси характеру певного літературного героя, друга – негативні. Потім команди міняються місцями. Діти з кожної команди по черзі називають добрі чи погані вчинки, позитивні чи негативні риси характеру. За кожне речення команда отримує фішку. Переможець визначається за кількістю фішок.

 

«Чарівний потяг»

Завдання: навчати описувати вчинки героїв відомих казок, мультфільмів, давати оцінку діям героїв, обмірковано доводити свою думку, розвивати зв’язне мовлення, розвивати спритність.

Обладнання: потяг з картону, вагончики, зображення героїв казок, мультфільмів.

Хід гри. Діти діляться на дві команди. Біля кожної команди знаходиться потяг. На відстані 5 метрів від команд на столах лежать картинки із зображенням героїв казок, мультфільмів.

Вихователь повідомляє дітям про те, що герої казок і мультфільмів бажають потрапити до «Чарівної країни». Але щоб до неї дістатися, необхідно сісти у чарівний потяг. У потяг можуть потрапити тільки позитивні герої.

Гра починається з естафети. За сигналом вихователя гравці кожної команди по черзі біжать до столів, вибирають одну картинку із зображенням героїв і повертаються до свого потягу. Коли всі діти триматимуть в руках по картинці, вони по черзі розповідають про добрі вчинки своїх героїв. Представники іншої команди намагаються спростувати їх вибір, наводячи приклади прояву негативних рис характеру цих героїв (наприклад: півник – герой казки «Колосок» і півник – герой казки «Про котика, півника і хитру лисичку»). За кожний правильно наведений приклад команди отримують по одному балу. Перемагає та команда, яка набере більшу кількість балів. повинні розповісти про кожного героя, якого вони пропустили у свій потяг і чому вони це зробили. Оцінюється кількість героїв у потязі  та якість розповідей про них.

 

«Склади квітку»

Завдання: навчати переказувати знайомі казки, супроводжувати переказ відповідними діями, розвивати зв’язне мовлення і творчі здібності дітей.

Обладнання: зображення квіток і пелюстки до них.

Хід гри. Діти діляться на дві команди. Біля кожної команди знаходиться зображення квітки без пелюсток (кількість пелюсток визначається відповідно до кількості персонажів казки. Наприклад, у казці «Колобок» - 7 дійових осіб: дід, баба, колобок, заєць, вовк, ведмідь, лисиця). На відстані 5 метрів від команд на 2-х столах лежать пелюстки для квіток із зображенням персонажів казок.

Гра починається з естафети «Збери квітку». Учасники команд по черзі підбігають до стола, беруть пелюстку, повертаються до своєї команди, прикріплюють пелюстку до квітки і передають естафету іншому гравцеві. По завершенні естафети визначається переможець першого етапу змагання. Після цього команди розглядають свої квіти і визначають назву казки, яку мають переказати (або розіграти). Далі казка переказується одним або кількома учасниками команди (або розігрується). Перемагає та команда, яка найбільш точно переказала казку або найкраще розіграла її.

 

«Знайди свою казку»

Завдання: навчати переказу знайомих казок, розвивати зв’язне мовлення; розвивати координацію рухів.

Обладнання: картинки – ілюстрації до казок.

Хід гри. Діти діляться на дві команди. Перед початком гри вихователь повідомляє кожній команді назву казки, наприклад, «Вовк та козенята» і «Коза - дереза». У протилежному боці кімнати на столах лежать картинки – ілюстрації до різних казок (по кілька ілюстрацій до кожної казки). За сигналом вихователя по одній дитині з кожної команди біжать до столів, вибирають ілюстрацію до своєї казки, повертаються до своєї команди і передають естафету наступному гравцеві. Коли всі ілюстрації до казки будуть зібрані, команди викладають їх у правильній послідовності і розповідають свою казку. Оцінюється швидкість і правильність виконання ігрового завдання.

 

«З якої казки?»

Завдання: навчати переказу знайомих казок; розвивати координацію рухів.

Обладнання: зображення тварин.

Хід гри. Діти діляться на 3-4 команди. На відстані 5 метрів від них на столі лежать малюнки тварин, перегорнуті зображенням до низу. За сигналом вихователя, по одній дитині з кожної команди біжать до малюнків, беруть один із них, повертаються до своєї команди і демонструють зображення тварини. Члени кожної команди мають пригадати якомога більше назв казок, у яких зустрічається цей персонаж. А потім переказати або розіграти одну із згаданих казок.

Перемагає та команда, яка змогла пригадати більшу кількість назв казок, найбільш повно і точно переказати або розіграти казку.

 

«Впізнай казку»

Завдання: навчати переказувати фрагменти казок за ілюстрацією, розвивати зв’язне мовлення.

Обладнання: ілюстрації фрагментів казок, кубики з цифрами.

Хід гри. Діти діляться на дві команди. На підлозі лежать пронумеровані  ілюстрації до фрагментів казок. Діти з обох команд по черзі кидають кубик із цифрами. За цифрою на кубику дитина знаходить відповідну ілюстрацію, пригадує назву казки і переказує зображений епізод. За вдалий переказ команда отримує один бал. Переможець визначається за кількістю балів.

 

«Колобок»

Завдання: навчати складати розповіді за сюжетними картинками, описувати тварин; удосконалювати навички інсценізації знайомих казок, розвивати творчу уяву.

Хід гри. На початку гри відбувається інсценізація казки «Колобок». Обирається Дід, Баба і Колобок. Вихователь читає текст казки від автора, діти виконують свої ролі.

Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід просить:

• Бабусю! Спекла б ти колобок!
• Та з чого ж я спечу, коли й борошна нема?
• От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде на колобок.

Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила яйцями борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав. А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна та на призьбу, а з призьби та на землю в двір, а з двору та за ворота та й побіг – покотився дорогою.

Дитина - колобок «котиться» по груповій кімнаті, в якій розставлені картинки із зображенням лісу, поля, річки. Коли дитина-колобок підходить до картинки, на якій зображений ліс, то розповідає, що вона бачить на малюнку: які рослини там ростуть, які тварини там живуть. Мета: скласти зв’язну розповідь.

Після цього наступна дитина стає колобком, котиться далі, наближається до картинки із зображенням поля і розповідає, що вона бачить на ній.

Наступна дитина, яка виконує роль колобка розповідає про те, що зображено на картинці, де намальована річка.

Далі наступна дитина – колобок зустрічається із зайцем.

Вихователь: Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.

Зайчик. - Колобок, колобок, я тебе з’їм!

Колобок. - Не їж мене, зайчику – лапанчику, я тобі віршик розповім!

(дитина розповідає вірш).

Наступна дитина-колобок зустрічає вовка.

Вихователь: Та й побіг знову. Біжить та й біжить дорогою, перестріває його вовк.

Вовк. - Колобок, колобок, я тебе з’їм!

Колобок. - Не їж мене, вовчику – братику, я тобі віршик розповім.

Дитина розповідає вірш про вовка.

Наступна дитина-колобок зустрічає ведмедя.

Вихователь: Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою, перестріває його ведмідь:

Ведмідь. - Колобок, колобок, я тебе з’їм!

Колобок. - Не їж мене, ведмедику – братику, я тобі віршик розповім.

Дитина розповідає вірш про ведмедя.

Наступна дитина-колобок зустрічає лисицю.

Вихователь: Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою, стрічається з лисичкою.

Лисичка. - Колобок, колобок, я тебе з’їм!

Колобок. - Не їж мене, лисичко - сестричко, я тобі віршик розповім.

Дитина розповідає вірш про лисичку.

Далі вихователь пропонує дітям уявити, яких ще тварин міг зустріти колобок на своєму шляху.

Гра продовжується за аналогією: дитина-колобок зустрічає наступну тварину, між ними відбувається діалог, дитина розповідає вірш про тварину або описує її. Бажано, щоб кожна дитина побувала в ролі колобка.

Примітка: Проведення цієї гри передбачає обов’язкову попередню роботу: вивчення з дітьми напам’ять віршів про диких тварин. Наприклад таких:

В гостях у білочки

У рудої білочки

Дуже гарні діточки.

Одне, як мізінчик,

Сіло на ослінчик.

Друге, як грибочок,

Сіло на горбочок.

А третє, як мишка,

Ухопило книжку.

Сторінки гортає,

Казочку читає.

(А.С. Камінчук)

Білочки гриби сушили

Разом з донею собі

Сушить білочка гриби.

І опенькі, і лисички,

Всі маленькі й невеличкі.

До неділі насушили,

У торбиночку зашили.

У дупельці до зими

Хай лежать собі самі.

Потім мама й донечка

Дякували сонечку.

(Л. Куліш-Зіньків)

Хата під водою

Жив бобер і бобренята

Та була в них тепла хата.

Тепла хата під водою,

Не ходив ніхто тудою.

А бобри це добре знали,

Всіх у гості зазивали.

(М.Ф Синагївський)

Тріскуча гілка

Налякався заєць страху,

Дременув щосили в ліс.

І від того переляку

Під ногою гілка - трісь.

Заєць впав, неначе мертвий,

Причаївся у кущах.

І заплющив сірі очі,

Щоб не бачить, де той страх.

(М.Ф Сингаївський)

Страшно

Зайчик зщулився в кущах,

Бо напав на нього страх:

Жовтий лист зашелестить –

Зайчик зиркне, затремтить,

Жолудь з дуба упаде –

Зайчик вушками пряде.

Захитається трава –

Охне зайчик: "Це сова!"

Хрюкнуть в лісі їжаки –

Зайчик скочить"Це вовки!"

І помчиться із ліска

Через поле, до ярка.

(К. Перелісна)

Запізнився сірий заєць

Запізнився сірий заєць,

Сірий заєць із Підгаєць.

Біг щодуху:

- Гей, капусто! –

А її немає - пусто.

Носом цілить на буряк –

Нападає на будяк.

На городі землю порпав:

Де поділася та морква?

Скрізь всього було завізно.

А тепер, зайчиську, пізно...

(О. Сенатович)

Добрий лис

В лісі лис

півня ніс

Й сам собі

бурчав під ніс:

"Вчора в баби

півник зник –

Віднесу його

в курник".

(Л. Куліш-Зіньків)

Лис

Під горою хвойний ліс,

За горою хижий лис.

Вкрита травами гора.

Збоку - лисяча нора.

В ній хитрюга неспроста

Від собак хова хвоста:

Як навідався в курник,

То відразу півень зник!

(В. Гринько)

Лисичка-сестричка

Нащо хтось мене назвав та сестричкою?

І сміються всі тепер над лисичкою,

Що курятину люблю й ситу гусочку...

Я ж їх тільки і ловлю на закусочку.

(К. Перелісна)

Лис

Жовтий лис на снігу

Зупинився на бігу,

Занімів - не дише:

Там, під снігом, миша!..

Як її дістати?

Треба мишкувати.

(О. Орач)

Польова мишка

Жила руда мишка у полі,

Колосочків мала доволі,

Зерно по зернині тягала,

У глибоку нірку ховала.

Не боялась мишка нікого,

Назбирала пуху м'якого,

Настелила в нірці перинку,

Щоб було де спати узимку.

(К. Перелісна)

Біг вовчище на нас

Ти - Іванко, я - Тарас,

Біг вовчище на нас,

З півдороги повернув –

Щось у лісі забув.

Чи ватагу? Чи відвагу?

Може, бачить, що з двома

Дуже важко воювати,

Як сміливості нема.

(О. Сенатович)

Їжачок

Гляньте - сірий їжачок!

Скільки в нього колючок!

Покажи нам лапи, очі...

Та він слухати не хоче!

У клубочок весь зібгався,

За шпичками заховався,

І не дивиться ніяк.

От такий тобі їжак!

І не можна підступити,

І не можна ухопити...

От недобрий! От і злюка!

Бач, як сердиться, аж хрюка,

Наче свинка, і тремтить...

Ну, нехай собі лежить!

(К. Перелісна)

Загадка

По лісі стежинкою дівчинка йшла

і раптом клубочок на стежці знайшла.

Хотіла торкнутись - ой, що ж то з жах!

Цей сірий клубочок увесь в колючках!

Дівча від клубочка відскочило вбік,

а він ворухнувсь, розгорнувсь, та й утік!..

Ну, хто догадається - що ж то було?

Який це клубочок дівчатко знайшло? (їжак)

(Н. Забіла)

Журився їжачок

Ой, журився їжачок,

Що багато колючок

В нього на свитині.

Не було б тих колючок-

Він катав би діточок

День і ніч на спині.

(П. Ребро)

Ведмідь

Як тайгу завалить сніг,

Заляга ведмідь в барліг.

Найтепліша груба –

Волохата шуба.

Та чому ж ведмідь не спить?

Мед скінчився - що робить?

Вигляда ведмідь з барлогу

Меддопомогу.

(О. Орач)

Біля озера щодня

Біля озера щодня

Бавить жабка жабеня.

Обіймає лапкою,

Називає жабкою.

(Л. Куліш-Зіньків)

 

«Рукавичка»

Завдання: удосконалювати навички інсценізації знайомих казок; навчати описувати тварин, оцінювати тексти-описи, складені однолітками; розвивати координацію рухів.

Хід гри. На початку гри відбувається інсценізація казки «Рукавичка». Обирається дід, мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовк, кабан, ведмідь, собака.

Вихователь читає текст казки, діти виконують свої ролі.

Вихователь: Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукачику. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:

Мишка. - Тут я буду жити!

Вихователь: Коли це жабка плигає та й питає:

Жабка. - А хто, хто в рукавичці?

Мишка, не називаючи себе, описує свою зовнішність. Дитина, яка виконує роль жабки, оцінює почутий опис. Далі дитина-жабка описує себе, а дитина-мишка оцінює складений нею текст. Якщо дитина – жабка добре описала себе, дитина-мишка пускає її до рукавички.

Вихователь: От уже їх двоє.  Коли біжить зайчик, прибіг до рукавички і питає:

Зайчик. - А хто, хто в цій рукавичці?

Мишка. - Мишка – шкряботушка.

Жабка. - Жабка – стрекотушка.

Мишка і жабка (хором). - А ти хто?

Дитина – зайчик описує себе, а мишка і жабка оцінюють почутий опис і вирішують, чи пускати зайчика до рукавички.

Вихователь: От уже їх троє. Коли це біжить лисичка та до рукавички:

Лисичка. - А хто, хто в цій рукавичці?

Мишка. - Мишка – шкряботушка.

Жабка. - Жабка – стрекотушка.

Зайчик. - Зайчик – побігайчик.

Мишка, жабка і зайчик (хором). - А ти хто?

Дитина – лисичка описує себе, мешканці рукавички оцінюють складений нею опис і вирішують, чи пускати лисичку до себе.

Вихователь: От вже їх четверо сидить. Аж суне вовк та й собі до рукавички, питається:

Вовк. - А хто, хто в цій рукавичці?

Мишка. - Мишка – шкряботушка.

Жабка. - Жабка – стрекотушка.

Зайчик. - Зайчик – побігайчик.

Лисичка. – Лисичка-сестричка.

Мишка, жабка, зайчик і лисичка (хором). - А ти хто?

Дитина–вовк описує себе, мешканці рукавички оцінюють складений ним опис і вирішують, чи пускати вовка до себе.

Вихователь: Уліз і той, - уже їх п’ятеро. Де не взявся – біжить кабан.

Кабан. - Хро-хро-хро! А хто, хто в цій рукавичці?

Мишка. - Мишка – шкряботушка.

Жабка. - Жабка – стрекотушка.

Зайчик. - Зайчик – побігайчик.

Лисичка. – Лисичка-сестричка.

Вовк. – Вовчик-братик.

Мишка, жабка, зайчик, лисичка і вовк (хором). - А ти хто?

Дитина, яка виконує роль кабана, описує себе, мешканці рукавички оцінюють складений ним опис і вирішують, чи пускати кабана до себе.

Вихователь: Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь та й собі до рукавички, реве й питається:

Ведмідь. - А хто, хто в цій рукавичці?

Мишка. - Мишка – шкряботушка.

Жабка. - Жабка – стрекотушка.

Зайчик. - Зайчик – побігайчик.

Лисичка. – Лисичка-сестричка.

Вовк. – Вовчик-братик.

Кабан. – Кабан-іклан.

Мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовк і кабан (хором). - А ти хто?

Дитина, яка виконує роль ведмедя, описує себе, мешканці рукавички оцінюють складений ним опис і вирішують, чи пускати ведмедя до себе.

Вихователь: Уліз і ведмідь – семеро стало. Та так уже тісно, що рукавичка ось-ось розірветься. Коли це дід оглядівся, - нема рукавички. Він тоді назад – шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла, бігла, бачить – лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді: «Гав-гав-гав!» Звірі як злякаються, як вирвуться з рукавички, - так усі і порозбігалися лісом. Прийшов дід та й забрав рукавичку.

Варіант 2: Після інсценізації казки вихователь пропонує дітям поміркувати і придумати, які ще тварини могли бути в цій казці. Діти діляться на дві команди. У кожної команди є тканева рукавичка. На відстані 5 метрів від них знаходяться малюнки із зображеннями тварин. Перша команда придумує тварину і описує її, не називаючи. Друга команда повинна відгадати, яка це тварина. Якщо вони відгадали, то одна дитина з цієї команди біжить до малюнків, знаходить необхідну картинку, приносить її і кладе в рукавичку. Далі друга команда описує тварину, а перша повинна відгадати її. Після завершення гри підраховується кількість тварин в рукавичках кожної команди і визначається переможець.

 

«Солом’яний бичок»

Завдання: удосконалювати навички інсценізації знайомих казок, навчати описувати тварин; розвивати творчі здібності.

Хід гри. На початку гри відбувається інсценізація казки «Солом’яний бичок». Обирається дід, баба, бичок, зайчик, лисичка, вовк,  ведмідь.

Вихователь читає текст казки, діти виконують свої ролі.

Вихователь: Жив собі дід та баба. І так вони бідні – нічого не мають. От баба й напалася на діда:

Баба. - Зроби та й зроби мені, діду, солом’яного бичка і осмоли його смолою.

Дід. - Що ти, дурна, говориш, навіщо тобі той бичок здався?

Баба. - Зроби, я вже знаю навіщо.

Вихователь: Дід - нічого робить – взяв, зробив солом’яного бичка й осмолив його смолою.

Переночували. От на ранок баба набрала мичок і погнала солом’яного бичка пасти; сама сіла, пряде кужіль і приказує…

Баба. - Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!

Вихователь: Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору, біжить ведмідь; наскочив на бичка:

Ведмідь. - Хто ти такий? – скажи мені!

Бичок. - Я бичок – третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.

Ведмідь. - Коли ти солом’яний, смолою засмолений, то дай мені смоли, обідраний бік залатати!

Вихователь: Бичок нічого – мовчить. Ведмідь тоді його зараз за бік, давай смолу оддирати. Оддирав-оддирав, та й зав’яз зубами, та ніяк і не вирве. Сіпав – сіпав – ні! Затяг того бичка хто зна куди.

От баба прокидається, аж бичка й нема.

Баба. - Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся? Мабуть, він уже додому пішов.

Та мерщій днище й гребінь на плечі, та додому. Коли дивиться, - ведмідь у бору бичка тягає; вона до діда.

Баба. - Діду, діду, бичок наш ведмедя привів!

Вихователь: Дід вискочив, оддер ведмедя, взяв і закинув його в погріб.

От на другий день, ще не світ, ні зоря, баба вже взяла кужіль і погнала на толоку бичка пасти. Сама сіла, пряде кужіль і приказує…

Баба. - Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!

Вихователь: Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору, вибігає сірий вовк, та до бичка.

Вовк. - Хто ти такий? Скажи мені!

Бичок. - Я бичок – третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.

Вовк. - Коли ти смолою засмолений, то дай і мені смоли, засмолити бік, а то мені собаки обідрали.

Бичок. - Бери!

Вихователь: Вовк зразу до боку, хотів смолу оддерти. Драв-драв, та зубами й застряг, що ніяк уже й не оддере: що хоче назад, то й ніяк. От і вовтузиться з тим бичком.

Прокидається баба - аж бичка вже й не видно. Вона подумала: «Мабуть, мій бичок додому побрів», та й пішла.

Коли дивиться: вовк бичка тягає; вона побігла дідові сказала. Дід у вовчика в погріб кинув.

Погнала баба і на третій день бичка пасти; сіла та й заснула. Біжить лисичка.

Лисичка. - Хто ти такий?

Бичок. - Я бичок – третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.

Лисичка. - Дай мені смоли, голубчику, приложити до боку6 злющі хорти трохи шкуру не зняли.

Бичок. - Бери!

Вихователь: Ув’язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала, дід укинув у погріб і лисичку.

А далі й зайчика- побігайчика піймали.

От, як назбиралось їх, дід сів над лядою в погребі, давай гострити ніж. Ведмідь його й питає:

Ведмідь. - Діду, навіщо ти ніж гостриш?

Дід. - Щоб з тебе шкуру зняти та зробити з тієї шкури і собі, і бабі кожухи.

Ведмідь. - Ой, не ріж мене, дідусю, пусти лучче на волю: я тобі багато меду принесу.

Дід. - Ну, гляди!

Вихователь: Взяв і випустив ведмедика.

Сів над лядою, знов ножа гострить . Вовк його й питає:

Вовк. - Діду, навіщо ти ніж гостриш?

Дід. - Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку зробити.

Вовк. - Ой, не ріж мене, дідусю, я тобі за це ціле отару овечок прижену.

Дід. - Гляди!

Вихователь: І вовка випустив.

Сидить та ще ножа гострить. Лисичка виткнула мордочку, питає:

Лисичка. - Скажі мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти ніж гостриш?

Дід. - У лисички гарна шкура на опушку й на комірець, хочу зняти.

Лисичка. - Ой, не здіймай з мене, дідусю, шкури, я тобі і гусей і курей принесу.

Дід. - Ну, гляди!

Вихователь: І лисичку пустив.

Залишився один зайчик; дід і на нього того ножа гострить. Зайчик його питає. 

Зайчик. – Навіщо, дідусю, ти ножа гостриш?

Дід. - У зайчика шкура м’якенька, тепленька – будуть мені на зиму рукавички і капелюх.

Зайчик. - Ой, не ріж мене, дідусю, - я тобі стьожок, сережок, намиста доброго принесу, тільки пусти на волю!

Вихователь: Пустив і його.

От переночували ту ніч, коли на ранок, ще ні світ, ні зоря, аж стук-стук щось до діда в двері. Баба прокинулась.

Баб. - Діду, діду! Щось до нас у двері стукає; піди подивись.

Вихователь: Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду припер. Дід узяв мед, та тільки ліг, аж у двері знову – стук-стук! Коли вийде – аж вовк повен двір овець нагнав. От незабаром лисичка принесла гусей, курей – усякої птиці; зайчик понаносив стьожок, сережок, намиста доброго.

І дід радий, і баба рада.

А бичок, як не стало вже треба, доти стояв на сонці, поки й розтанув.

Після цього діти діляться на дві команди. Вихователь пропонує малюкам подумати і сказати, які ще тварини могли б потрапити у погріб, і що вони могли принести діду, за те що він їх відпустив. Команди по черзі називають тварин, і що вони могли принести. За кожну названу тварину команди отримують один бал. Переможець визначається за кількістю балів.