Комунікація з батьками дітей з інвалідністю

Про матеріал
Даний матеріал допоможе налагодити якісну та ефективну комунікацію педагогів з батьками дітей, які мають інвалідність, порушення розвитку та /чи особливі освітні потреби.
Перегляд файлу

Анна Волошина

фахівець (практичний психолог)

інклюзивно-ресурсний центр

м. Пирятин Полтавської області

 

Краще разом:

комунікація з батьками

 дітей з інвалідністю

 

Створити атмосферу, в якій найкраще розкриється потенціал кожної дитини, надважливе завдання кожного закладу освіти, хоч і не з легких. Допомогти в цьому насправді можуть батьки самих вихованців, які  мають бути повноправними членами освітнього процесу в закладі освіти. Особливо коли мова йде про роботу команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами.

Як налагодити якісну комунікацію з батьками? Як залучити їх до співпраці? Як вибудувати дійсно партнерські стосунки? Як разом допомогти дитині? 

Головне – бажання, терпіння та віра в успіх цієї взаємодії.

  1.               Не розпитуйте у батьків про діагноз дитини заради цікавості, таке питання коректне лише в розмові із фахівцем. Питайте про дитину -  її захоплення, сильні сторони, інтереси, вподобання та успіхи.
  2.               Не придумуйте та не додумуйте зайвого і того, чого насправді немає. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми з такими ж порушеннями. Не озвучуйте батькам свої неаргументовані припущення, здогадки, дорікання чи стереотипні судження.
  3.               Стосунки з батьками будуйте на принципах педагогіки партнерства: повага до особистості, доброзичливість і позитивне ставлення, довіра у відносинах, діалог – взаємодія – взаємоповага.
  4.               Підтримуйте віру батьків у свою дитини, концентруйте їх увагу на позитивних характеристиках дитини (але не давайте жодних гарантій), зберігайте відомі вам родинні подробиці, деталі, таємниці.
  5.               Не чекайте, що батьки будуть розповідати вам абсолютне все, і не вимагайте цього від них. Батьки можуть бути до цього не готові. Але щира, доброзичлива комунікація між вами може пришвидшити встановлення довірливих взаємостосунків.
  6.               Спілкуйтесь без жалості чи агресії. Пам’ятайте, що батьки по-різному проходять стадії прийняття інвалідності чи порушення розвитку своєї дитини (примітка: виділяють п’ять стадій прийняття – шок (заперечення), гнів, торг, депресія, прийняття). Проявляйте розуміння та толерантність, перед вами люди зі своїми почуттями та емоціями, на які вони мають право.
  7.               Не втручайтеся в особистий простір батьків з дитиною без їх дозволу. Не давайте порад як краще дитину заспокоїти, виховувати або ж гірше — вилікувати.
  8.               В спілкуванні з батьками використовуйте толерантну термінологію на позначення діагнозу чи порушення розвитку дитини. Не говоріть «інвалід», «Даун», сліпий/глухий, прикутий до візка, «особлива дитина», «неповносправний» тощо. Пам’ятайте: перед вами насамперед дитина, а не діагноз.  (Примітка - більше про правила безбар’єрного спілкування та толерантну термінологію читайте в «Довіднику безбар’єрності» —  https://bf.in.ua/).
  9.               Надавайте батькам чітку інформацію, що відбувається в групі/закладі дошкільної освіти -  що їхня дитина зробила, що в неї/нього вдалось, а над чим ще треба попрацювати, що саме зараз вивчають діти (основні поняття з теми, художній твір, пісні, ігри, вправи тощо). Ця інформація допоможе батькам зрозуміти, над чим потрібно працювати вдома і як допомогти дитині стати більш успішною.
  10.           Говоріть батькам про успіхи дитини. Зазвичай, педагог найчастіше взаємодіє з батьками, коли щось трапляється, є негативні прояви у поведінці дитини. Будь-яка людина (і дитина зокрема) буде вмотивована до роботи, якщо її хвалити. Не зважаючи на вашу зайнятість, знайдіть час зробити одне-два фото успішно виконаного дитиною завдання, відеозапис декламування вірша, виконання пісні тощо. Надішліть батькам коротеньке повідомлення про невеличкі, але стійкі успіхи на занятті з математики чи фізкультури. Якщо ви хочете, щоб батьки були у вашій команді, то найкращий спосіб цього досягнути – розділити з ними успіхи їхньої дитини.
  11.           Погані новини також повідомляємо. Але повідомляємо особисто, віч-на-віч.  Наприклад, в дитини був важкий день – найгірший з тих, що ви пам’ятаєте за останній час. Знайдіть час поговорити з батьками, коли вони прийдуть за малюком. У крайньому випадку – зателефонуйте. Опишіть детально все, що відбувалось за день. Також варто зазначити, що ви (вихователь/асистент вихователя) зробили та плануєте робити далі для подолання труднощів, які виникли у дитини. Поцікавтеся у батьків, як вони чинять у подібній ситуації вдома/на майданчику/в гостях. Батьки, як ніхто, знають, що «погані» дні можливі, у них вони теж трапляються. Розмова про «поганий» день сама по собі не вирішить проблему, але батькам буде набагато спокійніше, якщо ви озвучите, що саме ви будете та готові робити в майбутньому для недопущення подібних ситуацій або зменшення їх амплітуди. Тому ніколи не приховуйте погані новини від батьків. Дуже важливо інформувати їх про те, що насправді відбувається в закладі освіти. Якщо ви говорите, що все нормально, а насправді це не так – у майбутньому це може призвести до неприємностей, непорозумінь, недовіри та інших труднощів. Вчіться будь-які труднощі вирішувати разом, командою.
  12.           День, проведений дитиною в закладі освіти, не може бути просто «хороший» чи просто «поганий». Деталізуйте його для батьків, але уникаючи при цьому загальних фраз. Радісні/сумні смайлик/сонечко/метелик/квіточка, які дитина принесе додому, по суті також ні про що батькам не повідомляють. Знайдіть для батьків пару хвилин для розмови. Розкажіть їм максимум про зміни на краще.
  13.           Не чекайте, доки батьки звернуться до вас із запитаннями, можна чекати довго. Ініціюйте при потребі розмову з батьками, надавайте своєчасно інформацію, просіть їх про зворотній зв’язок. За кожної нагоди наголошуйте на важливості підтримки взаємної комунікації, акцентуйте увагу, що вся ця комунікація має на меті лише одне – покращення умов перебування дитини в закладі освіти.

Тож, насправді, ніяких таємниць чи неймовірних особливостей в спілкуванні з батьками дітей з інвалідністю немає. Потрібно просто пам’ятати – вони ні чим не відрізняються від інших батьків, які люблять своїх дітей.

 

docx
Додав(-ла)
Волошина Анна
Пов’язані теми
Психологія, Методичні рекомендації
Інкл
Додано
12 травня
Переглядів
56
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку