КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В СФЕРІ ОСВІТИ НА ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКИХ ЗАСАДАХ УПРАВЛІННЯ

КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ

РОЗВИТКУ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В

СФЕРІ ОСВІТИ НА ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКИХ ЗАСАДАХ УПРАВЛІННЯ

Дослідження питання розробки державної політики в сфері освіти, організаційної структури системи освіти в цілому, а також створення умов для отримання якісних та доступних освітніх послуг всім бажаючим без обмежень, дає змогу констатувати, що все перелічене є функцією держави. Проте, державне управління доцільно розглядати виключно як один із напрямів управління, що обумовлено еволюцією державного управління до рівня державно-громадського (ДГУ), з подальшою еволюцією до громадсько- державного (ГДУ). З урахуванням наявності закріплених законами трьох рівнів органів виконавчої влади, та, провівши детальний розгляд системи управління на рівні окремого закладу освіти, загальна структура публічного управління та адміністрування булла представлена чотирма рівнями: національним (державний рівень); регіональним (обласний рівень); місцевим (районний рівень та/або рівень територіального громади) та локальним (інституційний - рівень окремого закладу освіти) [1, с. 371].

Визначивши такий підхід, було зроблено припущення, що локальний (інституційний) рівень публічного управління та адміністрування виокремлений з метою акцентування на отриманні автономії окремих закладів освіти в результаті реформ децентралізації, в цілому, та галузі освіти, зокрема.

Побудова системи ДГУ базується на певних принципах, які стосуються всіх учасників освітнього процесу. Серед основних можна виокремити такі:

– незалежність і рівноправність державних і громадських органів управління освітою загалом і окремого закладу освіти;

– законність: дотримання конституційних норм, законів та інших нормативно-правових актів у діяльності всіх учасників освітнього процесу та управління ним;

– комплексне використання суб’єктами ДГУ освітою економічних та інших ресурсів держави і суспільства;

– цілеспрямованість діяльності суб’єктів державного управління освітою на реалізацію потреб та інтересів безпосередніх учасників, суспільства (громадян) і держави в освітньому процесі;

– юридична обґрунтованість бажання учасників освітньої діяльності брати участь у ДГУ закладу освіти як на рівні загальноосвітніх навчальних закладів, так і на місцевому, регіональному і національному (державному) рівнях;

– відкритість і гласність: діяльність суб’єктів закладів освіти повинна бути прозорою для всіх учасників;

– свобода та автономія: кожен суб’єкт є активним і автономним, але вільним у виборі шляхів і засобів діяльності, який полягає у розподілі повноважень та сфер відповідальності;

– державні органи управління освітою розширюють повноваження згори донизу, а громадські органи управління освітою - знизу догори [2, с. 80].

Дотримання вищезазначених принципів та систематичний зворотній зв’язок дозволить сформувати ефективний підхід до участі громадян в управлінні закладами освіти, що дасть змогу своєчасно та оперативно реагувати на потреби всіх соціальних груп, досягаючи таким чином мети розвитку не лише освіти, а й територіальної громади (ТГ) в цілому.

Враховуючи теоретичні напрацювання експертів та практичний досвід європейських країн, а також, базуючись на інформації щодо діяльності конкретної громади, модель ДГУ має базуватися на взаємодії органів державної влади та громадськості у прийнятті рішень та впровадженні співуправління, що має призвести до якісної трансформації системи управління закладів освіти.

Крім того, відповідно до статті 27 Закону України “Про повну загальну середню

освіту”, право на участь безпосередньо або через громадські автономні органи у прийнятті рішень з питань організації та забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти, захисту прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення в межах повноважень, передбачених Законом “Про освіту” можуть діяти громадсько-автономні органи працівників, учнів та батьків.

Сама модель містить концептуальні та цільові елементи, які дають уявлення про нові підходи та механізми управління закладами освіти, модернізацію місцевої автономії в управлінні освітою в ТГ та закладах освіти, ефективність реалізації освітньої політики та соціального партнерства в ТГ.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства в системі

управління закладами освіти на рівні ТГ розвиваються демократичні процеси, і необхідно враховувати світові тенденції сталого демократичного розвитку розвинених країн та запровадження нової, відкритої та демократичної моделі управління в Україні.

Усі складовісистеми ДГУ взаємопов’язані, мають прямі та зворотні зв’язки і спрямовані на досягнення поставлених перед усіма суб’єктами цілей і завдань, виконуючи концептуальні засади освітньої політики та сталого розвитку сфери освіти ТГ.

Список літератури

1. Ніколаєнко Т.С. Напрями розвитку публічного адміністрування освіти на рівні

територіальної громади: збірник тез Щорічної науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського національного аграрного університету, СНАУ, 20-25 квітня 2023 року, м. Суми, 2023. С. 371.

2. Лісова Н. І. Наукові основи державно-громадського управління загальною середньою освітою. Інженерні та освітні технології. 2018. No1 (21). URL:

https://core.ac.uk/download/pdf/158553994.pdf (дата звернення: 13.10.2023).