Конференція «Вплив води на ріст і розвиток живих організмів»

Сценарій

науково-теоретичної конференції

на тему:

«Вплив води на ріст і розвиток живих організмів»

для студентів 115, 113 та 112  академічних груп

Мета заходу:

поглибити та розширити знання студентів про біологічну роль води як універсального розчинника та речовини, що являється найбільш важливою для росту, розвитку та формування будь-якого організму, а також організму людини;

розвивати вміння здійснювати пошукову, дослідницьку та аналітико-синтетичну діяльність студентів, формувати вміння працювати з науковими джерелами інформації (друкованою літературою, періодичними виданнями та інтернет-ресурсами). Сприяти формуванню ораторських здібностей, вмінню виступати перед аудиторією, вести дискусію, відстоювати свою точку зору;

виховувати дбайливе ставлення до власного організму, інших живих об’єктів та навколишнього середовища. Формувати бажання використовувати теоретичні знання у практиці власного життя.

Обладнання та матеріали:

Мультимедійна презентація «Вплив води на ріст і розвиток живих організмів», результати проведених експериментів, бейджики та таблички з написами запрошених до участі.

Хід заходу

Слайд 1. Назва заходу.

Слайд 2. Епіграф заходу.

«Вода, в тебе нема ні кольору, ні смаку, ні запаху, тебе не можна описати, тобою насолоджуються не знаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя. Ти – саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не поясниш нашими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже попрощались»

Антуан де Сент – Екзюпері

І. Організаційна частина.

Ведуча (Букач): Доброго дня шановні учасники та гості нашої конференції. Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про найдивовижнішу та найважливішу речовину на нашій планеті. Думаю ви здогадалися, що мова йтиме про звичайнісіньку та нібито добре знайому всім воду. Насправді вода має дуже багато екзотичних та аномальних властивостей, які роблять її надзвичайною. У рості, розвитку та життєдіяльності організмів вона може здійснювати такі речі, які нібито не мають логічного пояснення, але якщо з’ясувати склад води, то пояснення знаходиться легко. І саме це є основним питанням, яке ми розглянемо на конференції.

Слайд 3. Учасники конференції

Ведуча (Рудак): до участі у конференції запрошені: завідувач Бериславського міжрайонного відділу державної установи «Херсонський лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України лікар вищої категорії Посуховська Світлана Василівна; лікар інфекціоніст Панасенко Тетяна Володимирівна; викладач дисципліни «Інфектологія» та «Основи екології та профілактичної медицини» Лисенкова Надія Анатоліївна; викладач дисциплін «Ріст і розвиток людини» та «Біологія та екологія» Піскунова Валентина Василівна; студенти, що займалися пошуково-дослідницькою роботою з даної теми Рудак Юлія 115 група та Букач Анастасия 113 група, викладачі – керівники науково-пошукової роботи Драган Людмила Іванівна та Піскунова Валентина Василівна.

 

Слайд 4. Вода – джерело життя

Ведуча (Букач):   за все своє життя людина випиває біля 35 тонн води. Для нашого організму життєво важливо, щоб вона була чистою і містила достатню кількість цінних мікроелементів.

   Доросла людина на 70% складається з рідини. Наше тіло містить до 35-50 л води.

Вона транспортує поживні речовини та кисень до кожної клітини нашого тіла, захищає внутрішні органи, допомагає трансформувати калорії в енергію, виводить токсини, регулює температуру та виконує багато інших функцій.  Вода  - друга по важливості (після повітря) речовина, без якої наше існування було б просто неможливим. Те, що ми п’ємо, дуже впливає на стан нашого здоров’я (причому часто ця дія проявляється тільки упродовж декількох років).

 

Ведуча (Рудак):   до слова запрошується Букач Анастасія студентка 113 академічної групи, яка займалася пошуком та обробкою теоретичної інформації з даного питання.

 

Слайд 5. Вода покриває всю поверхню

Доповідач (Букач): вода – найпоширеніша речовина на Землі, але розподілена вона не рівномірно. Земна поверхня на ¾ вкрита водою – це океани, моря, озера, льодовики. Загальні запаси вільної води на Землі –

1,4 млрд. км³, майже скільки ж її знаходиться у фізично і хімічно зв’язаному стані з осадовими та кристалічними породами.

Якби всю воду розділити рівномірним шаром по всій земній кулі, то «Світовий» океан був би завглибшки 4 км.

 

Слайд 6. Вода - найдивовижніша

З хімічної точки зору вода – складна речовина, формула її Н₂О. Чиста вода – прозора рідина без смаку та запаху. У воді розчиняються майже всі речовини.

Слайд 7. Вода – хімічна речовина

Значення води в природі, житті та діяльності людини надзвичайно велике. Власне існування всього живого на землі не можливе без неї. Як розчинник вона швидко використовується в різних галузях діяльності людини.

Вода також важлива сировина для хімічної промисловості. Та вода може також завдати великої шкоди. Весняні води можуть заливати посіви с/г культур і вони вимокають, вона також спричиняє стихійні лиха. У вологому повітрі кородують метали і сплави, псуються гігроскопічні мінеральні добрива.

На теплових та атомних електростанціях, наприклад, вода є основною речовиною-теплоносієм, а на гідроелектростанціях – носієм механічної енергії. Виняткова роль води у природі і техніці зумовлена її властивостями. Вода – термодинамічна сполука. Агрегатний стан води визначається температурою та тиском.

Слайд 8. Циркуляція води

Вода - єдина сполука на планеті, яка в земних умовах може одночасно знаходитися у трьох агрегатних станах: у вигляді льоду, рідини і пару. Температура кипіння води 100С⁰, температура замороження – 0С⁰, максимальна густина (при +4С⁰) =1л/м³. Лід має меншу густину, ніж вода і спливає на її поверхню, що важливо для мешканців водойм узимку. Вода має виняткову велику теплоємкість, тому вона повільно нагрівається і повільно охолоджується. Завдяки цьому водяні басейни регулюють температуру на нашій планеті.

Слайд 9. Вода та її властивості.

Температура кристалізації води з ростом тиску знижується. Властивості води суттєво відрізняються від властивостей водневих сполук елементів VІ групи (H₂S, H₂Se, H₂Te). Вода за звичайних умов знаходиться в рідкому стані, в той же час вказані сполуки - гази. Температури кристалізації та випаровування води значно вищі температур кристалізації та випаровування водневих сполук елементів VІ групи.  Максимальну густину вода має при +4С⁰, що також не звичайно. На відміну від інших сполук густина води при кристалізації не зростає, а зменшується. Вода має дуже високу діелектричну проникливість. Вода хороший розчинник полярних рідин та сполук з йонними зв’язками.

Вода утворює кристалогідрати з багатьма сполуками, наприклад

CuSO₄*5Н₂О.

Вода вступає в хімічні взаємодії з багатьма речовинами. При взаємодії  води з оксидами утворюються основи та кислоти. Активні метали взаємодіють з водою з виділенням водню. Вода каталізує проходження багатьох хімічних реакцій. Хімічні властивості води зумовлені її здатністю до електролітичної дисоціації на йони Гідрогену та гідроксид-йони.

Незвичайні властивості води в основному зумовлені трьома причинами: полярним характером молекул, присутністю неподілених пар електронів в атомах Оксигену та утворенням водневих зв’язків. Молекула води може бути представлена у вигляді рівнобедреного трикутника. Довжина зв’язку ОН складає 96 нм, а кут між зв’язками 105⁰. Зв'язок ОН має полярний характер, молекула води також полярна. Завдяки полярності вода добре розчиняє полярні рідини та сполуки з йонними зв’язками. Наявність неподілених пар електронів у Оксигені та зміщення спільних електронних пар від атомів Гідрогену до атому Оксигену зумовлюють утворення водних зв’язків між Оксигеном і Гідрогеном.

В кристалах льоду молекула утворює чотири водневих зв’язки із сусідніми молекулами води, що зумовлює появу тетраїдної кристалічної структури льоду. Розміщення молекули в такому кристалі відрізняється від щільного розташування молекул, в решітці багато вільних місць, тому лід має відносно невисоку густину. При високому тиску (вище 200 МПа) забезпечується більш щільне розміщення молекул води і з’являється ще декілька кристалічних модифікацій льоду. При плавленні відбувається часткове знищення структури льоду та зближення молекул, тому густина води зростає. У той же час підвищення температури посилює рух молекул, який знижує густину речовини.

    В рідкій воді молекули асоційовані, тобто об’єднані в більш крупні частини, причому встановлюється рівновага між молекулами води, зв’язаними в асоціати, і вільними молекулами води. Присутність асоціатів підвищує температуру кристалізації і випарювання води та діелектричну проникливість. При рості температури зростає частина вільних молекул. При випарюванні води асоціат руйнується і водяний пар при невисокому тиску складається із вільних молекул Н₂О. Але при підвищенні тиску молекули води зближуються та утворюють водневі зв’язки, відбувається асоціація молекул. По мірі росту тиску пар наближується за своєю будовою до рідкого стану. Це викликає підвищення розчинності сполук із йонними зв’язками у водяній парі.

 

Слайд 10. Запаси води

    Людство широко використовує для своїх потреб природну воду. Загальні запаси води на Землі величезні, вони складають приблизно 1/800 частину об’єму нашої планети. Але головна частина води припадає на світовий океан. Запаси води розподілені наступним чином (%): океани – 97,2; льодовики – 2,15; підземні води – 0,625; прісні озера та ріки – 0,009; солоні озера та внутрішні моря – 0,008; атмосфера – 0,001, ріки – 0,0004. Запаси прісної води, яку використовує людство складають всього 0,3% об’єму гідросфери.

 

Слайд 11. Кругообіг води

    У природі відбувається безперервний кругообіг води. Вода випарюється, потім потрапляє в атмосферу, конденсується,  а далі випадає у вигляді осаду над океаном (65-75%) та сушею (35-25%). Природна вода знаходиться в безперервній взаємодії з навколишнім середовищем. Вона реагує з речовинами атмосфери, ґрунту, рослинністю, мінералами та різними породами. При цьому вода розчиняє органічні і неорганічні сполуки. Склад природних вод визначається характером цієї взаємодії.

    Усі домішки природних вод можна поділити на три групи в залежності від розміру часток: дійсно розчинені, колоїдні та урівноважені. Дійсно розчинені речовини знаходяться у вигляді йонів та молекул і мають розміри менше 1 нм. Колоїдні частки мають розміри від 1 до 200 нм. Урівноважені частки мають розміри вище 0,1 мнм. За хімічним складом домішки розділяються на органічні і неорганічні. Перші мають дуже складну будову та знаходяться в колоїдному стані. Неорганічні домішки знаходяться в основному у вигляді іонів: Na⁺,  Са²⁺,  Mg²⁺,  K⁺ , CI^- ,  SO₄^2-, HCO₃^-_.  У воді розчинені азот, кисень, вуглекислий та інші гази. У воді містяться карбонати. Між карбонатною кислотою та її аніонами встановлюється рівновага.

При підвищенні рН рівновага зміщується в сторону утворення карбонат-йонів, які домінують при рН=10. При зниженні рН рівновага зміщується в сторону утворення Н₂СО_3. Вода, у якої карбонатна кислота, бікарбонат і карбонат-йони знаходяться в рівновазі, називається стабільною водою. При зміщенні рівноваги в сторону утворення карбонатної кислоти вода стає агресивною, при цьому підвищується її корозійна активність. При зміщенні рівноваги в сторону утворення карбонат-йонів з води випадає малорозчинний карбонат кальцію. Склад природних вод характеризують деякими технологічними показниками, в тому числі твердістю, реакцією середовища, лужністю, солевміщенням.

   Розрізняють карбонатну і некарбонатну твердість. Карбонатною називають твердість, зумовлену бікарбонатами кальцію та магнію. Некарбонатна  та карбонатна твердість складають загальну твердість води.

Лужність води виражається сумою концентрації гідроксид-йонів та аніонів слабких кислот. При гідролізі аніонів слабких кислот утворюються гідроксид- йони.

Вода характеризується солевмісткістю, яка дорівнює загальній концентрації солей. Склад природних вод залежить від їх виду та розташування водойми або джерела води. Води річок мають зазвичай невисоку солевмісткість 0,5 – 0,6 г/л. Більш високу солевмісткість мають підземні води. Склад солей у водах океанів та відкритих морів приблизно однаковий і складає 35 г/л. Солевмісткість внутрішніх морів нижча, ніж океанів. Окисленість відображає вміст домішок, здатних взаємодіяти з окислювачем. Окисленість, як правило, визначають за витратами перманганату, який витратився на окислення домішок води.

 

Ведуча (Рудак): найбільш важливим для нас є питання впливу води на ріст і розвиток саме людського організму. Слово для виступу надається викладачу дисципліни «Ріст і розвиток людини» Піскуновій Валентині Василівні.

 

Слайд 12. Вміст води в різних частинах організму

Доповідач (Піскунова): Кожна жива клітина організму людини містить цілющий водний розчин різних живильних речовин. В цілому організм людини складається на 86–50% з води (86% у новонародженого і 50% у старого).

Достатнє надходження води в організм є однією з основних умов здорового способу життя. Вода бере активну участь в хімічних реакціях, що проходять в нашому тілі, доставляє живильні речовини в кожну клітину, виводить токсини, шлаки і надлишки солей, сприяє пониженню кров'яного тиску.

Споживання достатньої кількості води – це один з кращих способів запобігти утворенню каменів в нирках. Вода як би "мастить" суглоби, виконуючи тим самим роль амортизації для спинного мозку, а також регулює температуру тіла і забезпечує еластичність шкіри. Вода необхідна для нормального травлення. Беручи участь в обміні речовин, ця унікальна рідина дозволяє зменшити жирові накопичення і понизити вагу.

Певний і постійний вміст води – одна з необхідних умов існування живого організму. Необхідно завжди підтримувати оптимальну кількість води в організмі!

Слайд 15: Скільки води потрібно людині?

Людина надзвичайно гостро відчуває зміну вмісту води в організмі і може прожити без неї всього декілька діб. Навіть незначне зменшення вмісту води небезпечне для організму:

• при втраті води до 2% маси тіла (1–1,5 л) з'являється спрага;
• при втраті 6–8% наступає стан напівнепритомності;
• при браку 10% з'являються галюцинації, порушується ковтання;
• при втраті води в об'ємі 12% від маси тіла, людина гине.

Недостатнє споживання води порушує нормальну життєдіяльність організму:

• з'являється утомленість і знижується працездатність,
• порушуються процеси травлення і засвоєння їжі,
• сповільнюється перебіг біохімічних реакцій,
• збільшується в'язкість крові, що створює умови утворення тромбів,
• порушується процес кровотворення.
• без води неможлива регуляція теплообміну організму з навколишнім середовищем і підтримка постійної температури тіла.
• оскільки мозок на 75% складається з води, відносне його обезводнення викликає у клітин мозку найсильніший стрес.

Зневоднення негативно впливає на найважливіші функції організму, ослабляючи його і роблячи уразливим для хвороб. На думку ряду фахівців дефіцит води в організмі – хронічне обезводнення – є найважливішою причиною багатьох захворювань: астми, алергії, підвищеного артеріального тиску, надмірної ваги, деяких емоційних проблем, у тому числі депресії.

Потреба у воді залежить від характеру живлення, трудової діяльності, стану здоров'я, віку, клімату і інших чинників. Потреба у воді дорослої людини, що проживає в середній смузі, – 2,5–3 л на добу. В США нормою вважається 1 л води на 1000 ккал раціону живлення.

Учені підрахували, що частину води (1,5 -2 л) ми споживаємо з їжею і напоями, близько 3% (0,3 л) води утворюється в результаті біохімічних процесів в самому організмі. Таким чином, потреба організму в питній воді складає приблизно 1,2 -1,5 л на добу. Проте останнім часом деякі фахівці схиляються до думки, що нормальній здоровій людині випивати потрібно все-таки 2 літри в день. Про всяк випадок. Щоб у жодному випадку не припуститися навіть невеликого обезводнення. До речі, йоги рекомендують вживати 8–10 стаканів чистої води в день, тобто теж близько 2х літрів.

 

Слайд 16: Потреба у воді

Потреба у воді збільшується в середньому:

• на 10% при підвищенні температури тіла на кожний градус вище 37 °C;
• при фізичній роботі середньої тяжкості потреба підвищується до 4–5 л;
• при важкій роботі на свіжому повітрі до 6 л;
• при роботі в гарячих цехах може збільшуватися до 15 л.

(В. Г. Ліфляндський, доктор медичних наук, "Вода для здоров'я і довголіття").

 

Слайд 17: Роль води в організмі

Вода відіграє велику роль в розвитку, рості і фізіологічних функціях живого організму. Всі життєво важливі процеси в організмі протікають у водних розчинах органічних і неорганічних, речовин.

Рідини організму (кров, лімфа, тканинна рідина), що омивають в складному тваринному організмі клітинні елементи, беруть безпосередню участь в процесах обміну речовин. Універсальним внутрішнім середовищем для всіх органів і тканин організму є кров.

Кров і лімфа нашого організму переважно складаються з води. Лімфа (від лат. – чиста вода, волога) – рідина, що міститься в лімфатичних судинах хребетних тварин і людини.

Завдяки властивостям води як розчинника кров і лімфа служать ідеальним середовищем для протікання в організмі найскладніших хімічних процесів. Здатність організму підтримувати постійну температуру тіла в значній мірі обумовлена трьома фізичними властивостями води:

1. вода володіє високою здатністю запасати тепло. Навіть холоднокровні тварини здатні підтримувати відносну постійність температури тіла при короткочасних коливаннях температури навколишнього середовища завдяки фізичним властивостям рідини, що міститься в їх організмі;
2. вода має високий ступінь теплопровідності. Завдяки цьому тепло легко відводиться з глибоко розташованих частин тіла;
3. вода постійно випаровується з поверхні легенів і шкіри. При випаровуванні втрачається значна кількість тепла, що має значення для процесів фізичної теплорегуляції.

Завдяки воді в організмі присутні у вигляді розчинів життєво важливі мінеральні речовини. У присутності води відбувається внутріклітинний синтез, всмоктування в кров різних речовин і т. і.

Кількість води, що міститься в органах і тканинах, носить майже постійний характер і виражається в наступних цифрах:

• кора великих півкуль головного мозку – 83,3%,
• сполучна тканина – 80,
• нирки – 82,
• шкіра – 72,
• кров – 79,3,
• жирова тканина – 29,
• скелет – 22,
• зубна емаль – 0,2%'.

З вживаної нами їжі можуть пройти через стінки кишкового каналу тільки розчинні речовини. Нерозчинні компоненти їжі для нас даремні, оскільки вони не можуть проникнути через стінки кишківника в кров. Без води було б неможливе живлення нашого тіла. Вона є необхідним провідником нових елементів, які доставляються організму. Вода ж відносить з собою речовини, які не були засвоєні або виділяються різними органами.

Немає в організмі жодного процесу, пов'язаного з обміном речовин, який проходив би без участі води. Чим енергійніше ці процеси протікають, тим більше має потребу людина у воді. В молодому організмі, що росте, вміст води більший, ніж у дорослої людини, що сформувалася. Так, у новонародженого кількість води досягає 75% ваги тіла.

В процесі життєдіяльності організм виділяє воду через легені, шкіру і нирки. Водний обмін має виключно велике значення для людини, оскільки разом з водою з організму віддаляються шкідливі речовини або продукти обміну. Затримка цих речовин або невчасне їх видалення приводять до важких форм отруєння, а іноді навіть і до загибелі організму. Дослідами встановлено, що тварини, коли всю їх шкіру покривали лаком, гинули через закупорку потових залоз. Їх організм перенасичувався токсичними речовинами, які повинні були виділятися потовими залозами.

Складова частина водного обміну – водний баланс. Він визначає співвідношення між кількостями води, що поступила і виділилася, в організмі. Постійний процентний вміст води в тканинах тіла є вельми важливою умовою його існування і нормальної життєдіяльності. Порушення цієї постійності може викликати значні зміни у функціональному стані організму.Водне голодування швидше приводить до смерті, ніж повне харчове. Тому збереження водного балансу на відповідному рівні є важливою стороною загального обміну організму.

Для збереження нормального водного балансу необхідно, щоб кількість води, що поступає в організм за певний відрізок часу (наприклад, за добу), повністю відповідали кількості води, що виділилася. Добова прибуткова частина водного балансу у людини складає в середньому близько 2500 мл. Вода вводиться в організм у вигляді пиття при угамуванні спраги, що приблизно складає 1200 мл, близько 1000 мл поступає з різними продуктами, що входять в добовий харчовий раціон людини. Крім того, 300 мл утворюється в організмі за рахунок окислення основних живильних речовин.

Виділяється вода з організму з сечею нирками (близько 1400 мл в добу); у вигляді калових мас (200 мл); у вигляді водяної пари з легких (близько 400 мл) і з поверхні шкіри у вигляді поту (близько 500 мл).

Рідина, що виділилася, складає витратну частину водного балансу. Вода, будучи великим акумулятором тепла, грає важливу роль в регуляції температури тіла. Терморегуляція – це, здатність організму підтримувати майже постійну температуру тіла, не дивлячись на різні температурні умови зовнішнього середовища. Тепло утворюється в організмі безперервно в результаті окислювальних процесів, що відбуваються у всіх органах і тканинах.

При дії на організм холодних подразників (низька температура повітря, холодний вітер, холодна вода і ін.) ці процеси посилюються, зростає утворення тепла, що оберігає тіло від переохолодження. Інший, протилежний процес, в якому вода грає основну роль, полягає в регуляції тепловіддачі. Основна частина всього що утворюється в організмі тепла віддається з поверхні тіла (шкіри). При підвищенні зовнішньої температури кровопостачання шкіри і її нагрівання посилюється, що сприяє тепловіддачі. В цих умовах підвищується виділення поту, який зволожує шкіру; випаровування поту з поверхні шкіри забезпечує велику віддачу тепла. При високій температурі повітря і підвищеній його вогкості випаровування, не дивлячись на рясне виділення поту, сповільнюється, тепловіддача утрудняється, і може наступити перегрів організму.

При посиленій м'язовій роботі різко зростає інтенсивність окислювальних процесів в організмі, а отже, і кількість тепла, що утворюється в організмі. При цьому зазвичай посилюється виділення поту і, головним чином за рахунок його випаровування, збільшується тепловіддача.

Чим важча робота, виконувана людиною, тим вона більше пітніє і більше споживає води, кількість якої може доходити до 6 л в день і більше. В умовах високої температури повітря, наприклад, при роботі в гарячих цехах, а також при роботі або просто русі в південних пустелях людина може випивати до 11 л води в день. При цьому до 90% випитої води виділяється у вигляді поту.

Будь-який прийом води викликає в нервовій системі людини складні процеси, які визначають угамування спраги, або потребу організму у воді. Встановлено, що у людини є так званий питний центр, що складається з тих відділів нервової системи, які регулюють поповнення водних ресурсів організму. Питна збудливість (спрага) зменшується або збільшується під впливом гуморальних і рефлекторних чинників. Гуморальні чинники – це хімічний склад і фізико-хімічний стан крові, а рефлекторні – дія з боку нервових закінчень початкової частини травного тракту.

Людський організм погано переносить обезводнення. Втрата 1–1,5 л води вже викликає необхідність відновлення водного балансу, сигналом чого є відчуття спраги, залежне від збудження питного центру.

Коли людина втрачає 6–8% своєї ваги за рахунок дефіциту води в її організмі наступають розлади ряду функцій: порушується обмін речовин; наростає кількість молочної кислоти; окислювальні процеси знижуються; збільшується в'язкість крові. Температура тіла підвищується, пульс швидшає, шкіра червоніє, частішає дихання, переходячи в задишку. Порушується секреція травних залоз. Апетит зникає повністю. Шкіра стає в'ялою в результаті зменшення вологи в підшкірному шарі. З'являються м'язова слабкість, запаморочення, головний біль і млявість.

Якщо тіло людини втратить понад 10% своєї ваги за рахунок дефіциту води, то патологічні явища стають необоротними. При цьому западають очні яблука, погіршується зір, на шкірі утворюються тріщини. З'являються спазми в горлі. Розвивається анурія (відсутність сечі). Наступає марення.

Дослідами над тваринами доведено, що вони гинуть при втраті 20–22% води, що знаходиться в тілі; хворобливі розлади (стурбованість; слабкість в кінцівках і ін.) наступають вже тоді, коли втрата води досягає 10%.

Хворобливі явища можуть наступити і тоді, коли людина споживає зайву кількість води. В цьому випадку наступають симптоми інтоксикації. З'являється слинотеча, нудота, блювота, температура тіла падає. Посилюється діурез (більше виділяється рідини, ніж поступає). Порушується координація рухів, з'являються судоми, м'язова слабкість і головний біль. Всі ці явища наступають значно швидше, якщо вода мало мінералізована. От чому не рекомендується вживати дощову воду, воду талу, кип’ячену і т. д.

 

Ведуча (Букач): у життєписі римського архітектора та інженера Вітрувія, який жив у І ст.. до н.е., говориться: «Якщо ви бачите в якому-небуть поселенні фізично і морально здорових жителів, то це означає, що населення п’є чисту воду». Про вплив хімічного складу води на стан здоровя людини нам розповість викладач дисципліни «Основи гігієни та профілактичної медицини» Лисенкова Надія Анатоліївна.

 

Доповідач (Лисенкова):

Актуальність теми:

• Розподіл мікроелементів у природі нерівномірний. Надлишок або нестача їх у грунті, питній воді можуть призвести до розвитку хвороб, що називаються геохімічними ендеміями.
• Також дуже часто люди забруднюють воду шкідливими речовинами , що також призводить до виникнення масових неінфекційних захворювань серед населення.  
• На території України зустрічаються такі природні ендемічні захворювання як ендемічний зоб,карієс,флюороз, токсичний цианоз (метгемоглобінемія). Всі вони пов'язані з різним вмістом тих чи інших хімічних елементів у природі. Таким чином через грунт або воду та продукти вони можуть впливати на стан здоров’я людей.

Захворювання, пов'язані з регіональними едафічними (ґрунтовими), гідрологічними чи епідеміологічними особливостями, дістали назву ендемічних хвороб.

 

 

 

 

 

Ендемічний зоб

Ендемічний зоб – захворювання, основним симптомом якого є збільшення щитовидної залози у населення, що проживає в регіонах з дефіцитом йоду в зовнішньому середовищі.

Ендемічний зоб зустрічається в гірських місцевостях на всіх континентах Землі. У світі нараховується понад 200 млн. хворих на ендемічний зоб. В окремих районах світу зоб охоплює від 0,4 до 90% населення. Зоб зустрічається в гірських (Кавказ, Альпи, Карпати) і рівнинних районах (тропічна Африка, Південна Америка).

Механізм розвитку ендемічного зобу

 

 

 

 

Фтор

Фтор належить до найпоширеніших хімічних елементів земної кори. Збагачення ґрунтів фтором відбувається внаслідок вивітрювання порід, і навіть з допомогою метеорних вод, вулканічних й управління промислових викидів.

Зазвичай, з харчовими продуктами у організм людини надходить в 4—б разів менша фтору, аніж за вживанні питної води, що містить оптимальні його кількості (1 мг./л). Фтор знаходять у поверхневих, грунтових, морських " -і навіть метеорних водах.

Питна вода з концентрацією, фтору більш 0,2 мг/л є основним джерелом надходження фтору у організм.

Ендемічний флюороз

При систематичному використанні питної води, що містить надлишкові кількості фтору, серед населення розвивається ендемічний флюороз. Він характеризується характерним враженням зубів (крапчатість емалі), порушенням процесів окостеніння скелета, виснаженням організму. Флюороз зубів проявляється у вигляді непрозорих крейдоподібних смужок чи цяток.

Карієс

Дефіцит фтору (менше 0,5 мг/л) разом із іншими чинниками (нераціональне харчування, несприятливі умови працю й побуту) викликає карієс зубів. Карієс значно сприяє розвитку інших захворювань ротової порожнині (тонзилиту, ревматоїдного стану), порушення процесу травлення та інших.

Дефіцит заліза

Залізодефіцитна анемія —часто зустрічається в педіатричній практиці, акушерстві та гінекології. Залізодефіцитна анемія спостерігається майже у 500 млн. жінок і дітей. За статистичними даними залізодефіцитна анемія реєструється у кожного п'ятого жителя планети Земля. Найчастіше вона виникає у осіб, які мають підвищену потребу в залізі (діти, жінки репродуктивного віку, люди похилого віку), але споживають їжу відносно низької енергетичної цінності. Залізодефіцитна анемія часто виникає на першому році життя внаслідок виснаження запасів заліза в організмі і недостатньому надходженні його з їжею.

Дефіцит цинку

У наш час із дефіцитом цинку пов'язують три види поширеної патології.

Одна з них — хвороба Прасада, яка характеризується низьким ростом (навіть карликовістю), недостатністю статевого розвитку, зрощуванням епіфізів, огрубінням шкіри, летаргією, зниженням апетиту, збільшенням розміру печінки і селезінки.

Другий вид недостатності цинку характеризується різними формами спотвореного апетиту, смаку й нюху

Третій синдром дефіциту цинку характеризується гальмуванням заживлення ран, що зв'язують із зменшенням синтезу ДНК, білка, зокрема колагену

Токсичний ціаноз (метгемоглобінемія)

Однією з геохімічних ендемій є токсичний ціаноз (метгемоглобінемія). Він розвивається при вживанні води з підвищеною концентрацією солей азотної кислоти - нітратів. Частіше всього токсичним ціанозом хворіють діти, яким молочні суміші готують на воді, в якій вміст нітратів перевищує 45 мг/дм³. Нітрати в травному каналі дітей з допомогою мікрофлори відновлюються до нітритів. Останні, всмоктуючись в кров і сполучаючись з гемоглобіном, утворюють метгемоглобін, не здатний переносити кисень. Таким чином, знижується вміст кисню в крові і наступає кисневе голодування. Все це проявляється ціанозом слизових оболонок очей, губ і шкіри.

Серед ендемічних захворювань викликаних забрудненням навколишнього середовища одними з перших були виділені:

1. Уровська хвороба (хвороба Кашина-Бека), пов’язана з надлишком стронцію. Виявлена в мешканців Забайкалля, вона проявлялася підвищеною ламкістю та болем в кістках.

2. Зареєстрована у мешканців Японії хвороба «ітай-ітай», що виникає за умов високого вмісту кадмію в питній воді.

3. Марганцевий паркінсонізм у мешканців Нової Зеландії та Австралії, викликаний хронічною марганцевою інтоксикацією. Серед аборигенів Нової Зеландії також дуже поширеною була злоякісна перніціозна анемія, викликана низьким умістом у воді та продуктах харчування кобальту – кофактора вітаміну В12.

Хвороба «ітай-ітай»

«Хвороба „ой-ой боляче“», названа так через виникнення сильних, нестерпних болей. Захворювання було викликане отруєнням кадмієм через видобуток  корисних копален у префектурі Тояма. Самі давні відомості про видобуток  золота у цьому районі дуются 710 р. н. е. постійний видобуток  серебра почався у 1589 году,  потім почався видобуток свинця, меді і цинку. У 1968 році Міністерство охорони здоров’я та соціального забезпечення Японії виступило з заявою про симптоми хвороби, яка була викликана отруєнням солями кадмія.

Одним из основних симптомів отруєння солями кадмія є остеомаляція— дуже сильний біль в кістках, суглобах и хребті, гіпотонія и гипотрофія м’язів, патологічні переломи та деформації кісток. Також у хворих з’являється кашель та анемія. Небезпечними для життя є ускладнення - ниркова  та печінкова недостатність.

Хвороба  Мінамата

Синдром, викликаний отруєнням органічними сполуками ртуті,найбільше метілртуттю. Була вперше виявлена  в Японії, у префектурі Кумамото у місті Мінамата у 1956 році.

Симптоми -це порушення  моторики кишківника, парестезія у кінцівках, послаблення  зору та  слуху, а у важких випадках — параліч та втрата свідомості  яка може завершитися смертю. 
Причиною виникнення хвороби стали постійні викиди компаниєю «Chisso» в воду озера Мінамата ртуті, яку мікроорганизми у свойому метаболізмі переводили ку метілртуть. Ця сполука щє більш токсична і, як і ртуть, схильна накопичуватися в організмі , у результаті чого концентрація цієї сполуки  в тканях организмів збільшується з підвищєнням їх положення у харчовому ланцюгу.

Хвороба «жовті діти»

Хвороба з’явилася у результаті  знищєння  межконтинентальних баллістичних ракет, что призвело до потрапляння в навколишнє середовищє токсичних компонентів ракетного палива: НДМГ (несиметричний диметілгідразин або гентіл) та азотний тетраоксид,які відносяться до першого класу небезпеки. Ці сполуки дуже   токсичні, потрапляють в організм людини  через шкіру, слизіві,шлунково-кишковий тракт.

В результаті почали народжуватися діти  з ознаками жовтухи. У 2-3 рази зросла захворюваність новорождених. Збільшилася кількість новонароджених дітей з порушеннями центральної нервової системи. Збільшилася дитяча смертність.

Через викиди цих сполук з’явилися шкірні «опіки» — гнойничкові захворювання які могли з’явитися після купання   у місцевих річках, мандрівки в ліс,  контакту відкритих ділянок тіла з грунтом.

 

Ведуча (Рудак): якість питної води регламентується Державним стандартом ГОСТ 2874-82. Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством. Один із показників якості води – її прозорість, яка швидко зменшується зі збільшенням кількості завислих частинок в ній. Вміст зависей у воді не повинен перевищувати 1,5 мг/л або 1,5 частини на мільйон.

Оцінку якості води для господарсько-питних потреб проводять за допомогою хімічного та бактеріологічного аналізів. Про роботу над визначенням якості питної води у Бериславському районі розповість завідувач Бериславського міжрайонного відділу державної установи «Херсонський лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України лікар вищої категорії Посуховська Світлана Василівна

Доповідач (Посуховська): вміст деяких елементів також не повинен перевищувати визначених меж. Наприклад, вода багата на залізо, має неприємний смак, залишає жовті плями на ваннах і раковинах, білизна при пранні в такій воді жовкне. У літрі води повинно бути не більше 0,3 мг заліза. Суворо обмежений вміст у воді фтору, миш’яку, цинку, свинцю. Регламентується так звана «твердість» води, тобто склад в ній солей кальцію та магнію. В твердій воді погано розварюються харчові продукти, а зварені в ній овочі втрачають свій смак. Дуже погано заварюється чай.

В той самий час йони кальцію Са²⁺ не виявляють великої небезпеки, хоча і при великому вмісті магній – йонів (як в морській воді) вода гіркувата на смак і викликає послаблюючу дію на кишківник людини.

Нормує Держстандарт і такі показники якості води, які важко виразити точними цифрами: смак, колір, запах. Вона повинна бути без запаху, без кольору і свіжою на смак. Смакові якості води визначаються насамперед кількістю і якістю розчинених у ній солей.

Допустима концентрація речовин у воді, які переважно зустрічаються в природних водах, або які додаються до води в процесі її переробки, не повинні перевищувати норм, вказаних в таблиці. При виявленні у воді речовин, які надають їй смаку (сульфатів, хлоридів), сума їх концентрацій

не повинна перевищувати допустимих норм.

                                       ГКД речовин у воді.

Назва хімічної речовини	Норми (мг/л)
Берилій (Ве)	0,0002
Молібден(Мо)	0,5
Миш’як (As)	0,05
Нітрати (по N)	10,0
Свинець (Рв)	0,1
Селен (Se)	0,001
Стронцій (Sr)	2,0
Фтор (F) Для І – ІІ кліматичних районів Для ІІІ кліматичного району Для ІV кліматичного району	1,5 1,2 0,7
Уран природний і уран 238	1,7
Радій 226 (Ra )	1,2 *10-10
Стронцій 90 (S)	4,0 *10-10
Сухий залишок	1000
Хлориди (Cl)	550
Сульфати (SO4)	500
Залізо (Fe)	0,3
Марганець (Мп)	0,1
Мідь (Сu)	1,0
Цинк (Zn)	5,0
Залишковий алюміній (Al)	0,5
Загальна твердість (мг екв/л)	7,0

   Загальна кількість мікроорганізмів в 1 мл питної води не повинна перевищувати 100, кількість бактерій групи кишечна паличка - не більше 3. А.М. Никаноров наводить різні стандарти питної води ГОСТ, які діють в країнах СНД, міжнародний (Всесвітня організація охорони здоров’я), європейський і США.

   Стандарти якості (за хімічним складом) питної води різних країн, м/л

Речовина	Стандарт питної води
	Країни СНД	Міжнародний	Європейський	США
1	2	3	4	5
Берилій	0,002
Плюмбум	0,1	0,05	0,1	0,005
Молібден	0,5
Арсен	0,05	0,05	0,2	0,05
Стронцій	2,0
Селен	0,001	0,01	0,05	0,01
Хром		0,05	0,05	0,05
Ціаніди		0,2	0,01	0,02
Кадмій		0,01	0,05	0,01
Флуор	0,7-1,5	1,0-1,5	1,5	0,7-1,7
Нітрати	45,0	45,0	50,0	45,0
Барій		1,0		1,0
Купрум	1,0	1,5	3,0	1,0
Цинк	5,0	15,0	5,0	5,0
Фенольні речовини	Немає запаху	0,002	0,001
Ферум	0,3	1,0	0,1	0,3
Манган	0,1	0,5	0,1	0,05
Хлориди	350,0	600,0	350,0	250,0
Сульфати	500,0	400,0	250,0	250,0
Мінералізація	1000,0	1500,0		500,0
Залишковий алюміній	0,5
Гексамета- фосфат	3,5
Триполі-фосфат	3,5
Поліакрил- амід	2,0
Уран	1,7
Радій – 226	4,4

    Важливим критерієм визначення придатності води для пиття є мінералізація. Згідно з відповідними вимогами в країнах СНД вона не повинна перевищувати 1 г/л, проте не в усіх випадках удається забезпечити населення водою такої невисокої мінералізації.

Слід підкреслити, що дуже велика мінералізація (до 100мг/л) погіршує якість води, а вода взагалі без солей вважається шкідливою, оскільки знижує осмотичний тиск всередині клітини.

              Проблема якості питної води в Херсонській області.

    Запаси води на Землі величезні. Та більшість цих запасів це гіркувато – солона морська вода, непридатна для пиття та технічного використання. Прісної ж води усього 2% від загальної її кількості.

Нестача прісної води відчувається на території понад 40 країн світу. Дефіцит водних ресурсів відчувається також на півдні України, де знаходиться Херсонська область.

Для ліквідації цього дефіциту доводиться вдаватися до широкого використання підземних джерел. Села Одрадокам’янка і Козацьке, як і всі інші в Бериславському районі, споживають для господарсько – технічних потреб підземні води.

Це води, що заповнюють пори та пустоти гірських порід. Вони є комплексними корисними копалинами, мають велике господарське і природоохоронне значення.

Херсонська область розташована в межах Причорноморського артезіанського басейну – гідрогеологічної структури на півдні України. Природними чинниками формування підземних вод є інфільтрація підземних опадів і поверхневих вод в межах басейну та надходження підземних вод з Українського кристалічного щита. Загальний напрям руху підземних вод – на південь, в цьому ж напрямі збільшується мінералізація води. На всій території області поширені водоносні комплекси антропогенових, неогенових та палеогенових відкладень, що складається з чисельних гідравлічно пов’язаних між собою, водоносних горизонтів.

Прогнозні ресурси підземних вод з мінералізацією до 3г/л становлять в Херсонській області 4,05 млн. м³ за добу, що складає 65% прогнозних ресурсів Причорноморського артезіанського басейну.

Ґрунтові води внаслідок неглибокого залягання від поверхні землі досить легко забруднюються. Основними видами забруднення є: побутові, промислові, радіоактивні, хімічні (отрутохімікати, нафтопродукти) і сільськогосподарські (добрива, відходи тваринницьких комплексів).

На природні умови залягання, формування ресурсів і хімічних склад води суттєво впливають антропогенні чинники. Фільтрація поверхневих вод з гідротехнічних споруд (каховського водосховища, каналів) на зрошувальних масивах зумовили на великих територіях інтенсивне підняття рівнів, збільшення мінералізації підземних вод.

Використання артезіанської води, яке в головному відношенні в свій час мало лише другорядне значення, призвело до збільшення водоспоживання ґрунтовних вод, які нагромаджувались у земній корі 20-25 тис. років під час останнього оледеніння. Ця вода не відновлюється опадами, тобто її споживання являє собою незворотні зміни природи.

Підземні води не лише вичерпуються і забруднюються, але й не раціонально використовуються. Діючим законодавством заборонено використання прісних підземних вод не для пиття. Однак вона все ще використовується для технічних потреб.

 

Ведуча (Букач): стічні води міст та інших населених пунктів утворюються з фекальних вод (кухонні води, вода для умивання, прання тощо), вод комунальних підприємств (бань, пралень, транспортних підприємств), і дощових вод, які стікають з територій міст і змивають бруд. Дослідження свідчать, що в середньому за добу здорова людина виділяє 100г твердих і 1200 г рідких відходів. Людина виділяє за добу близько 4,5 трлн. мікробів. Більша частина спалахів інфекцій пов’язана з наявністю у воді кишечних вірусів, таких як ентеровіруси, кишечні бактерії, вірус гепатиту А, вірус поліомієліту, черевного тифу, дизентерії, цисти лямблій. З кишківника та сечових шляхів людини виділено більше ніж 100 видів вірусів. Вони можуть пройти крізь станції очистки стічних вод, потрапити в приймаючі водотоки і далі на водопровідні станції. Про інфекційні та інвазійні захворювання людини, що пов’язані з використанням води, що містить збудників цих хвороб або їх яйця розповість лікар-інфекціоніст Панасенко Тетяна Володимирівна.

 

Доповідач (Панасенко): Експертами ВООЗ встановлено, що 80% всіх хвороб у світі пов’язані з незадовільною якістю питної води і порушенням санітарно-гігієнічних норм водопостачання.

Захворювання, які пов’язані з водою можна розділити на 4 типи.

Захворювання людини, які викликані водою, зараженою хвороботворними мікроорганізмами тиф, холера, дизентерія, поліомієліт.

Захворювання шкіри і слизових оболонок, які виникають в наслідок використання забрудненої води для вмивання трахома, проказа.

Захворювання викликані молюсками, які живуть у воді шистосомоз, рішта.

Захворювання, викликані комахами-переносниками інфекції, які живуть і розмножуються у воді малярія, жовта лихоманка.

Холера- гостре інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі, яке викликається холерним вібріоном, і характеризується бурхливою течією, з вираженою діарею, супроводжується втратою рідини-зневодненням, та втратою електролітів, і ацидозом.

За умови несвоєчасного надання медично допомоги призводить до смерті.

Хоча в Європі про холеру писав ще Гіппократ, і Гален до ХІХ ст. захворювання локалізувалось переважно на півдні Азії. Але з 1817р. починається хвиля безперервних пандемій холери, які забрали більше життів, аніж спалах будь якої іншої хвороби. Починаючи  ХІХ ст. людство  зареєструвало 7 пандемій холери. Остання 7-ма тривала з 1967р-1957р.
Ця хвороба не оминула і нашу країну. У 1994-1995рр. виникли серйозні спалахи на півдні Миколаївська, Херсонська обл. та Криму, під час яких було виявлено 1371 хворого і 999 носіїв, 32 особи померли. В період з 29.05.по 19.08. 2011р було зареєстровано 33 випадки захворювання у м. Маріуполь. У водах Чорного та Азовського морів та Дніпрі регулярно виявляють холерні вібріони, що свідчить про наявність стійкого сформованого природнього осередку цієї хвороби.

Загальна сприятливість до холери, простота інфікування, тяжка, швидко прогресуюча течія  хвороби, яка закінчується смертю, при відсутності своєчасної допомоги, відсутність стійкого імунітету після перенесеного захворювання, величезні затрати, які необхідні для локалізації і ліквідації осередку холери, ізоляції і лікування хворих і контактних, усе це пояснює той факт, що холера вважається карантинною інфекцією. Про всі випадки захворювання необхідно повідомляти до ВООЗ.

Поліомієліт- хвороба Гейна-Медіна, дитячий параліч-гостре інфекційне захворювання, яке викликається поліовірусами, для яких характерно переважне ураження нервової системи з наступним розвитком в’ялих паралічів.

Частіше за все це захворювання виника в дитячому або підлітковому віці і супроводжується паралічем, в тяжких випадках призводить до зупинки дихання і смерті. Збудник захворювання є кишковий вірус, який знаходиться у забрудненій воді, стічних водах. Переносити цю інфекцію може навіть звичайна муха. Інфекція активно розповсюджується за температури +37С, але не переносить холод та дезінфекцію. Від людини до людини вірус передається повітрянно-краплинним шляхом, а також через прямий контакт, тобто руки, носові хустинки, постільна білизна, одяг, посуд та інші речі побуту. Часті прояви; слабкість та біль у м’язах, діарея а також параліч мязів-перші симптоми поліомієліту. З часом у хворого підвищується температура тіла , а також з’являється нудота і блювання. Якщо вірус проникає у спинний мозок наслідки можуть бути сумними, у цьому випадку відбувається зупинка дихання та смерть. Смертельні наслідки при поліомієліті спостерігаються у 10% випадків. В рівних кількостях захворювання може закінчуватися як паралічем з повною атрофією мязів, так і повним одужанням без наслідків. Людина яка перехворіла поліомієлітом наново вчиться ходити.

Дракункульоз або рішта- захворювання гельмінтної природи, належить до типу нематодозів, характеризується паразитування круглого черва в підшкірно-жировій клітковині та міжмязовому просторі хворого.

Людина інфікується після вживання води, яка містить водяних бліх, уражених личинками рішт. На початковій стадії захворювання себе не проявляє. Через рік у інфікованої людини виникає болісне пекуче відчуття на шкірі, переважно нижньої кінцівки. Через декілька тижнів черв виходить зі шкіри. Смерть при дракункульозі практично не відбувається.

У 1986р ВООЗ прийняла програму з ліквідації дракункульозу у світі. У 2013 р. було зареєстровано 148 випадків захворювання, Для порівняння у 1986р їх було 3,5млн.

Трахома- хронічне інфекційне захворювання очей, якей викликається хламідіями, і характеризується ураженням коньюктиви і рогівки, яке призводить до рубцювання коньюктиви, хрящів повік і повної сліпоти.

Більше всього від цієї хвороби страждають бідні верстви населення, в основному діти 5-10 років., які не мають доступа до чистої питної води, відсутність нормальних умов проживання і засобів елементарної гігієни.

Трахома-є серйозною проблемою, через яку багато людей втрачають зір. Більше 85 млн. людей у всьому світі потребують лікування, 8млн. щорічно втрачають зір. Після багатьох років рецидивуючої інфекції внутрішня поверхня ока може зазнати настільки сильного рубцювання, що війчастий край завертається до ока і постійно травмує очне яблуко, викликаючи постійний біль і непереносимість світла, ці та інші патологічні зміни ока можуть призвести до рубцювання рогівки. За умови відсутності лікування це призводить до безповоротного помутніння рогівки, з порушенням зору і настанням сліпоти.

Жовта лихоманка- гостре природно-осередкове трансмісивне захворювання вірусної етіології, яке характеризується загальною інтоксикацією, високою двофазною лихоманкою, геморагічним синдромом, ураженням печінки, нирок та інших органів.

Може призводити до спустошливих спалахів хвороби. Перші симптоми захворювання зазвичай проявляються через 3-6 днів після інфікування. Для першої, або «гострої» стадії характерні висока температура тіла до 40-41С, м’язовий та головний біль, озноб, втрата апетиту, нудота, блювання. Через 3-4 дні стан багатьох хворих покращується і симптоми проходять. Однак в деяких випадках захворювання вступає в токсичну стадію, знову підвищується температура, у пацієнта розвивається жовтяниця, виникають кровотечі, блювання з кров’ю. Близько 50% пацієнтів, у яких розвинулася «токсична» стадія хвороби помирають на протязі 10-14 днів. Специфічного лікування від жовтої лихоманки немає.

 

Ведуча (Рудак): про особливості водопостачання та водовідведення у Бериславі мав розповісти начальник комунального виробничого управління «Бериславський водоканал» Юрій Богданович Шевчишин, який очолює підприємство вже понад 10 років. Але в силу специфіки його роботи він не зміг сьогодні бути присутнім на конференції. Ми скористаємося його нещодавнім інтерв’ю кореспонденту районної газети «Маяк».

 

Доповідач (Букач): Бериславський водоканал, колектив якого складає близько 40 працівників, надає послуги з водопостачання приватному та комунальному сектору (понад 10 тисячам споживачів), підприємствам, установам і організаціям міста (понад 100 абонентів) та водовідведення. Усіх жителів Берислава водою забезпечує 14 артезіанських свердловин та 157 км водопровідних мереж. Протяжність каналізаційної мережі становить 55,6 км. Безперебійну роботу господарства забезпечують саме працівники водоканалу.

Попри те, що більш ніж половина всього обладнання перебуває в аварійному стані, найголовніший принцип роботи водоканалу полягає в тому, щоб містяни, коли йдуть зранку на роботу та повертаються додому, навіть не помічали, що не було води. Працівники водоканалу докладають максимум зусиль, щоб за цей час відремонтувати, налагодити роботу свердловин та водогону.

Щодо реконструкції водоочисних споруд Юрій Богданович розповів, що все перебуває на стадії проектування та погодження у відповідних інстанціях, адже має бути конкретний проект, який гарантуватиме нормальну роботу водовідведення. Він мріє про найсучасніше обладнання та фахівці повідомили, що наявних площ території на насосних станціях для цього замало, та й дуже близько вони розташовані до житлових будинків і навчальних закладів.

Наостанок Юрій Богданович наголосив, що працівники водоканалу роблять все, що від них залежить щоб жителі міста завжди мали воду для своїх потреб.

 

Ведуча (Рудак): нас зацікавила інформація про вплив води на ріст і розвиток живих організмів. А також останні роки багато з’явилося інформації  про живу та мертву воду, тверду та інші види, про унікальні біодобавки  -  кораловий  кальцій та інші, які  додають  у  воду  з  метою покращення   її   фізико-хімічних   властивостей   і   набуття   нею    цілющих   властивостей. Їх пропонують, як  ліки від  усіх хвороб, а якщо нічого не болить - як профілактику. Причому як профілактику багатьох хвороб і навіть старіння. З  огляду  на  зазначене  вище,  ми  поставили  за  мету  виявити,  чи  існує  дійсно  вплив коралової та інших видів води на живі організми.

 

Слайд 19: задачі дослідження

Перед собою ми поставили задачі:

1. за літературними джерелами ознайомитися з особливостями коралової  та інших видів води;
2. експериментально підтвердити чи спростувати унікальний вплив їх на живі організми, зокрема на ріст і розвиток рослин;
3. зробити висновки на основі одержаних результатів.

 

 

Слайд 20:коралова вода

Коралова  вода.  Існує  багато  районів  на  Землі,  де  жителі  мають  високу  тривалість життя. Одним  із таких районів  є острови Окінава та Токунасіма в  Японії.  Середня тривалість життя на цих островах у чоловіків – 88 років, у жінок – 92 роки, що на 10–15 років більше, ніж по  всій  Японії.   Люди,  що  тут   живуть,  рідко  хворіють.  Дослідження  професора  Кобаясі підтвердили,  що високі показники довголіття та здоров’я населення цих островів  залежать від якості  питної  води.  Хімічні  аналізи  показали,  що  вміст  кальцію  в  питній  воді  міста  Нага (префектура Окінава) найвищий не тільки в Японії, але й у світі. Оскільки острови знаходяться на коралових атолах, то питна вода фільтрується коралами та насичується іонами кальцію  [3]. На  думку  професора  Кобаясі,  саме  карбонат  кальцію,  що  міститься  в  питній  воді,  сприяє нейтралізації зайвої кислотності організму, що є результатом вживання кислотних продуктів. З  понад  2500  видів  коралів  білі  корали  виду Санго  є  єдино  корисними  для  людини. Вивчення  коралів  Санго  показало,  що  вони  складаються  з  кальцію,  магнію,  калію,  натрію, значної  кількості  життєво  важливих  рідкісних  мікроелементів.  Структура  коралів  Санго  та їхній  хімічний склад  дуже  схожі  на  будову  та хімічний  склад  кісток  людини.  Нині ведеться промислова розробка коралів Санго навколо Окінави. Кінцевий продукт називається кораловим кальцієм. Порошок коралового  кальцію  не розчиняється у воді,  але  при взаємодії з водою  він здатен  змінити   фізико_-хімічні   властивості   води.   Вода,   оброблена   кораловим   кальцієм, називається кораловою водою.

 

Слайд 21:Характерні властивості коралової води:

1. Звичайна вода з порошком коралового кальцію змінює кислотно_-лужний баланс у бік збільшення лужності: рН води збільшується до 8,5–9 залежно від концентрації розчину.
2. Коралова  вода  набуває  ще  однієї  дуже  важливої  властивості  –  окисно_-відновний потенціал (ОВП) води  зміщується в бік негативних показників, що є оптимальним показником ОВП для міжклітинних рідин, тканин організму.
3. Коралова  вода  стає  структурованою.  Вона  є  унікальним  рідким  кристалом,  що ідеально  забезпечує  наповнення  міжклітинного  та  внутрішньоклітинного  простору,  оскільки вся вода в середині живих організмів структурована.
4. Сам по собі порошок коралу є достатньо потужним сорбентом. При перемішуванні з водою він активно поглинає сполуки хлору.
5. Багато  життєво  важливих  мінералів   є  в  кількостях,  адекватних  складу  тканин організму людини та в легкодоступній для засвоєння формі.
6. Високий  вміст  кальцію  в  легкодоступній,  біологічно  засвоюваній  формі  особливо корисний для організму. Дефіцит кальцію призводить до виникнення багатьох хвороб. Кальцій залужнює організм, а лужне середовище запобігає виникненню раку в організмі.
7. Кораловий кальцій знижує поверхневий натяг води, робить її біологічно доступною і тому легкозасвоюваною.

Усе це  в комплексі, як засвідчує Міжнародний кораловий клуб Coral Club International, робить   застосування   коралової   води   унікальним   цілющим   засобом   для   підтримання, збереження та відновлювання здоров’я.

У   нашому  експериментальному   дослідженні  для  підтвердження  чи  спростування унікального  впливу  коралової  води  на  живі  організми  ми  використали  її  для пророщування насіння рослин, зокрема гороху та поливу проростків цих рослин.

 

Слайд 22: «жива» та «мертва» вода

Ведуча (Букач): Також була використана мертва і жива вода. Напевно, багато хто пам’ятає з казок про живої та мертвої води, однак, така вода не тільки існує насправді, але і з успіхом застосовується в народній медицині. Справа в тому, що це не що інше, як результат електролізу, а якщо точніше, то: жива вода — це вода з негативним електричним потенціалом, а мертва вода — з позитивним електричним потенціалом. Жива має більш лужну (рН від 7 до 12), а мертва — кислу структуру (рН від 1 до 6). Жива вода є природним біостимулятором, добре відновлює імунітет, володіє загоюючими властивостями, покращує апетит, обмін речовин і загальне самопочуття, добре загоює рани і має загальний омолоджуючу дію на весь організм. Мертва вода володіє бактерицидними, дезінфікуючими властивостями, нейтралізує дію вільних радикалів, допомагає від застуди, має заспокійливу дію, лікує шкірний грибок і багато інші захворювання.

Живу і мертву воду рекомендується вживати практично відразу після виготовлення, так як властивості такої води швидко зникають і вона з лікувальною перетворюється на звичайну. Зрозуміло, якщо Ви живете поряд з природними джерелами такої води (вони існують!), то Вам дуже пощастило і для зміцнення загального стану здоров’я Вам лише потрібно щодня здійснювати прогулянки до цих джерел, в іншому ж випадку живу і мертву воду краще готувати самостійно.

Для цього можна придбати спеціальний прилад, а можна спробувати виготовити його своїми руками — схему Ви легко знайдете в мережі.

 

Увага! Деякі шанувальники народної медицини вважають, що саморобні прилади здатні завдати шкоду замість користі. Тому рекомендуємо Вам до початку лікування досконально вивчити питання щодо виготовлення живої та мертвої води.

Як використовувати живу і мертву воду в лікуванні

 

Слайд 23: хвороби, при лікуванні яких

Пропонуємо кілька рецептів позбавлення від деяких хвороб з допомогою живої і мертвої води:
1. Алергія. Протягом трьох днів (не поспіль!) полощіть рот, горло і промивайте ніс після їжі мертвою водою. Приблизно через 10 хвилин після полоскання випивайте по 1/2 склянки води живої. Для лікування шкірних висипань змащуйте їх мертвою водою.
2. Ангіна. Протягом 5 днів по 5 разів на добу полощіть горло мертвою водою після їжі, а потім випивайте по 1/4 склянки живою водою.
3. Запалення печінки. У перший день лікування випийте 4 рази по пів-склянки мертвої води, а потім, протягом 3-6 днів пийте по 4 рази на добу по 1/2 склянки води живої.

4. Гастрит. Протягом 3-7 діб за пів-години до їжі 3 рази на день пийте живу воду за наступною схемою:
перший день — 1/4 склянки;
другий і всі наступні дні — 1/2 склянки.
5. Високий або низький тиск. При гіпертонії приймайте два рази на день по пів-склянки мертвої води. Для нормалізації низького тиску випийте два рази на день по пів-склянки води живої — вранці і ввечері до їжі.
6. Головний біль. Від головного болю допоможе пів-склянки мертвої води. Дія настає приблизно через 30-50 хвилин.
7. Запор. Від запору рекомендує випити пів-склянки води живої.
8. Пронос. При рідкому стільці рекомендується випити пів-склянки мертвої води. Якщо протягом години ситуація не нормалізується, то можна випити ще пів-склянки мертвої води.
9. Безсоння, дратівливість. Випийте на ніч пів-склянки мертвої води. Потім продовжуйте лікування — протягом 2-3 днів випивайте по пів-склянки мертвої води за півгодини до їжі.
10. Для загального гарного самопочуття вранці і ввечері рекомендується полоскати рот після їжі мертвою водою, а потім випивати по пів-склянки води живої лужністю 6-7 одиниць.

Крім названих, існує ще безліч рецептів лікування від різних хвороб, як внутрішніх, так і зовнішніх: ран, опіків, висипань і т.п.
При лікуванні живою і мертвою водою рекомендується вести здоровий спосіб життя, дотримуватися дієти (відмовитися від жирної, гострої, надмірно солоної їжі тощо).

Слайд 24: закладено 4 досліди

Ведуча(Рудак): Для проведення експерименту ми використали насіння гороху. Було закладено 4 досліди з висаджуванням по 10 насінин гороху в кожному. Для  росту  і  розвитку проростків гороху  ми  створили  однакові  умови  (ґрунт,  температурний  режим,  вологість  повітря,  однаковий  графік  поливу), крім  однієї  умови  –  одні проростки  ми  поливали звичайною  водопровідною  водою, інші  – «живою», «мертвою» та кораловою водою. Ми проводили спостереження за ростом та розвитком посаджених рослин та вимірювали їх. Експеримент розпочато 30 січня. Наступного дня спостерігалося набухання насіння в результаті вбирання вологи.

Слайд 25: водопровідна вода

Дослід 1. Використання водопровідної води.

перші проростки з’явилися четвертого лютого на шостий день замочування. Шостого лютого відростки досягли довжини від 2 до 3 см. Цього ж дня проростки були висаджені в грунт. 12 лютого на рослинах розпустилися перші справжні листки. До кінця експерименту на 21 лютого висота рослин сягала 10 см. Рослини мали достатньо сформовану кореневу систему.

Слайд 26: «жива» вода

Дослід 2. Використання «живої» води.

перші проростки з’явилися першого лютого на третій день замочування. Другого лютого проростки були завдовжки 2,5-3 мм, а шостого лютого - від 2 до 3 см. Цього ж дня проростки були висаджені в грунт. 8 лютого на рослинах розпустилися перші справжні листки. До кінця експерименту на 21 лютого висота рослин сягала 15 см. Рослини мали добре сформовану кореневу систему.

Слайд 27: «мертва» вода

Дослід 3. Використання «мертвої» води.

У цьому експерименті ніяких змін, крім набухання насіння не спостерігалося. До кінця експерименту насіння запліснявіло і так і не проросло.

 

Слайд 28: коралова вода

Дослід 4. Використання коралової води.

перші проростки з’явилися тридцять першого січня на другий день замочування. Другого лютого проростки були завдовжки до 5 мм, а шостого лютого - від 5 до 6 см. Цього ж дня проростки були висаджені в грунт. Під час висаджування на рослинах розпустилися перші справжні листки. До кінця експерименту на 21 лютого висота рослин сягала 25 см. Рослини мали добре розгалужену потужну кореневу систему.

 

Слайд 29: висновок

Висновки.  На  основі  самостійно  проведених  спостережень  ми  дійшли  висновку,  що дійсно  існує  вплив  складу  води  на  ріст  і  розвиток  рослин.  Цей  вплив різний: коралова вода суттєво прискорює ріст і розвиток досліджених рослин; «жива» має подібну дію, але менш виражену, а «мертва» взагалі згубно діє на живі організми. Результати експерименту дають підставу  передбачати  подібний  вплив хімічного складу води  і  на

організми людини і тварин.

 

Ведуча (Букач): на цьому наша конференція завершена. Дякуємо за роботу учасникам конференції та за увагу слухачам.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Варнавский И.М. Вода и здоровье. – К.: Фитосоциоцентр, 2004. – 232 с.

2. Гуреев А.П., Бутакова О.А. Вода – колыбель жизни. – Нижний Новгород, 2003. – 49 с.

3. Неведомська Є.О. Питна вода для людства. Проблема чистої води  на  Україні / Є.О.

Неведомська, Н.В. Маслій // Життя проти СНІДу. – 2006. – № 6. – С. 9–_16.

4. Неведомська Є. О. Газовані напої: пити чи не пити /  Євгенія Олексіївна Неведомська

Збірник    статей    учасників    ХXXI_-ї    Міжнародної    науково_-практичної    конференції

«Інноваційний потенціал  світової науки – ХХІ сторіччя» (25 лютого – 1 березня 2015 року), м.

Запоріжжя.  –  Том  2.  Природничі  та  точні  науки;  Соціально_-економічні  науки.  –  Запоріжжя:

Видавництво ПГА, 2015. – C. 13–₁4.