Конкурс читців «Мова рідна-слово рідне»

                      Конкурс читців  «Мова рідна-слово рідне»

Мета: виховувати в учнів любов до рідної землі, почуття патріотизму і громадського обов’язку; розвивати навички виразного читання поетичних творів; сприяти моральному, духовному та естетичному вихованню.

Обладнання:презентація

Основний зміст роботи

Вступне слово вчителя

Шановні діти!  Сьогоднішня наша зустріч має на меті довести, що ми – справжні українці, що ви можете гарно, артистично декламувати вірші, присвячені нашій рідній українській мові.

Але перш, ніж розпочати наш конкурс, я хочу нагадати вам

правила виразного читання поетичних творів:                                  

 - правильно став наголос;                                                                                                 - дотримуйся пауз;                                                                                                              - обери силу голосу (голосно, тихо);                                                                                              - визначи темп;                                                                                                                                - декламуй емоційно;                                                                                                                       - покажи інтонацією своє ставлення до твору.

Вчитель декламує вірш:

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.

 Вчитель: А тепер –  слово нашим учням.

Вчитель: Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. І той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини.

Пісні, казки та вірші про рідну мову — потужний інструмент збереження та розвитку духовної спадщини українців, подарованої нам прадідами. Тож читайте, перечитуйте, вивчайте напам’ять вірші про рідну мову, слідкуйте за власним мовленням, плекайте свою мову, бережіть її чистоту — і вона ніколи не загубиться в різнотрав’ї інших мов.

 «Пісня про Україну»