Тема: ПРАВО І ЙОГО СУТЬ
План.
-
Соціальні норми та їх система
-
Поняття та ознаки права
-
Джерела права
-
Правові відносини
-
Правопорушення
-
Юридична відповідальність
-
СОЦІАЛЬНІ НОРМИ ТА ЇХ СИСТЕМА
Кожна людина свідомо чи несвідомо керується у своїй діяльності певними правилами, тобто зразками належної поведінки, її моделями. Ці правила різноманітні як за змістом так і за способами виникнення. Без регулювання відносин людство було б приречене на зникнення.
Серед соціальних норм прийнято розрізняти:
-
норми моралі – правила, що складаються відповідно до уявлень людей про добро і зло, справедливість та несправедливість, честь і безчестя тощо
-
звичаї (традиції, обряди, ритуали, ділові звичаї) – правила, що складаються історично і внаслідок їх багаторазового застосування людьми.
-
корпоративні норми (норми організацій) – правила поведінки, що видають організації, або які склались в організаціях і поширюються на їх членів.
-
норми права – правила поведінки, встановлені й забезпечувані державою.
-
політичні норми
-
економічні норми
-
культурні норми
-
естетичні норми
-
релігійні норми
Єдність та відмінність норм права і інших соціальних норм
-
За походженням. Так, норми права видаються державними органами, в той час як корпоративні норми виробляються відповідними організаціями, а норми моральності й звичаї виникають поступово у процесі розвитку суспільства
-
За формою вираження. Норми права фіксуються в офіційно виданих органами держави нормативних актах, інші соціальні норми існують або у свідомості суспільства чи окремих соціальних груп, або можуть бути записані в джерелах, що не мають офіційного характеру
-
За сферою дії. Норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини. Норми моралі, звичаї і корпоративні норми регулюють ще й відносини, які часто виходять за межі сфери правового регулювання: відносини дружби, товариства, певні побутові та сімейні відносини тощо.
-
За територією дії. Норми права поширюють свою дію на всіх осіб, що знаходяться в межах держави. Звичаї і корпоративні норми мають локальний характер. Багато норм моралі не знають державних кордонів, хоча моральні уявлення у різних країнах можуть значно відрізнятися
-
За ступенем деталізації. Норми права, як правила поведінки в конкретних ситуаціях, відрізняються досить великим ступенем деталізації, у той час як норми моралі не містять чітких і деталізованих правил, а є насамперед загальними принципами поведінки
-
За способом забезпечення. За нормами права, у випадку їх невиконання, стоїть сила державного примусу, тоді як інших соціальних норм дотримуються і виконують їх добровільно, під впливом свідомості та внутрішнього переконання
Що змушує людей дотримуватися різних правил? Наприклад, вітатися при зустрічі, поступатися старшим місцем у транспорті, переходити вулицю у встановлених місцях.
-
За тенденціями розвитку. Звичаї і норми моралі з’явилися значно раніше права, вони більш консервативні, складаються не відразу і швидко не зникають. Право ж з’являється тільки на визначеному етапі розвитку суспільства.
-
ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПРАВА
Одне з соціальних призначень держави полягає у регулюванні відносин у суспільстві. Держава регулює такі відносини за допомогою певних правил поведінки загального характеру, які прийнято називати нормами права. Сукупність таких норм і становить право відповідної держави.
ОЗНАКИ ПРАВА:
-
Нормативність. Право складається з норм – правил поведінки загального характеру, що регулюють суспільні відносини. «Norma» у перекладі з латинського означає «зразок», а нормативне регулювання за своєю сутністю є встановленням загальних правил поведінки, які повинні застосовуватись у разі настання певних життєвих обставин. Право як регулятивна система складається з дозволів («можна»), заборон («не можна») і зобов’язань («потрібно»), що визначають загальні межі поведінки суб’єкта.
-
Формальна визначеність. Право – система формально визначених норм, тобто таких, у яких чітко визначається воля держави. Як правило, формальна визначеність забезпечується за рахунок фіксації норм у нормативних актах, адже ще з найдавніших часів правителі прагнули до чіткого зовнішнього вираження своїх офіційних велінь і, як правило, – до ознайомлення з ними населення. Так, закони царя Хамурапі були вибиті клинописом на базальтовому стовпі.
-
Системність. Право – це не просто сукупність норм, а визначена їхня система. Тільки в системі, у взаємозв’язку правові норми можуть виявити свої регулюючі властивості. Чим краща узгодженість правових приписів, тим ефективніше право.
-
Санкціонованість державою. Право встановлюється державними органами. Кожен державний орган у межах своєї компетенції видає нормативні акти, в яких містяться норми права. Це не єдиний, але найбільш характерний спосіб встановлення права.
-
Обов’язковість. Право обов’язкове для виконання тими громадянами, організаціям чи органами держави, яким воно адресовано. У загальнообов’язковості офіційних розпоряджень виявляється суверенітет держави.
-
Забезпеченість силою державного примусу. Реалізація права гарантована державою. Більшість правових норм дотримується і виконується добровільно, однак за кожною нормою потенційно існує можливість державного примусу до виконання і відповідальність за її порушення. Ї
-
Динамізм. Право з розвитком суспільства не залишається незмінним, вводяться нові правові норми, скасовуються старі, багато розпоряджень згодом переоформлюються, викладаються інакше, по-іншому групуються (наприклад, під час кодифікації).
-
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Джерела права - це способи вираження та закріплення правових норм. До джерел права відносять: правовий звичай, судовий чи адміністративний прецедент, нормативний договір , нормативно-правовий акт
Звичай – основна форма регулювання поведінки в додержавному суспільстві, в умовах родового ладу. Величезне значення як джерела права йому приділялося і при феодалізмі. Перші правові пам’ятки складалися головним чином зі звичаїв. З розвитком правотворчої діяльності держави звичаєве право в значній частині поглинається писаним правом. Прикладом застосування звичаю у національному праві є стаття 35 Сімейного кодексу України: «...наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої... Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений» Як зрозуміти дану норму? Про який конкретно звичай йдеться? Як його можна застосувати?
Нормативні договори виступають основним джерелом міжнародного права. Застосовуються вони також і в конституційному, цивільному, трудовому та деяких інших галузях права. Наприклад, індивідуально-правові договори: договір позики, договір купівлі-продажу, трудовий договір, шлюбний контракт та інші.
У нашій правовій системі НПА є основним джерелом права. НПА поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти.
За загальним правилом, закони набирають чинності через 10 днів з моменту опублікування, а інші акти – з моменту опублікування. Проте можливі й інші варіанти набрання чинності нормативно-правовими актами. Так, термін може встановлюватися у самому нормативному акті. Якщо нормативний акт не публікується, він набирає чинності з моменту його одержання виконавцем.
-
ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
Норми права регулюють відносини між людьми, надаючи їм особливого характеру – після врегулювання вони стають захищеними засобами державного впливу. І щоб відрізняти такі відносини від інших (неврегульованих нормами права), їх позначають терміном «правовідносини».
Скажімо, відносини між батьками та дітьми щодо надання допомоги по утриманню регулюються правом, а відносини між сторонніми людьми з цього приводу – ні. Так, якщо повнолітній син утримував свою немічну матір, а згодом перестав надавати їй допомогу, вона може стягнути з нього аліменти у судовому порядку. У випадку надання такої ж допомоги сусідці, вона не може просити захисту в суді.
Основною ознакою суб’єктів правовідносин є наявність у них правосуб’єктності – здатності бути носіями прав та обов’язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за неправомірні дії.
|
Виникнення
|
Припинення
|
Позбавлення
|
Обмеження
|
Право-здатність
|
до народження
|
після смерті
|
немож-ливе
|
можливе (позбавлення батьківських прав, прав водія, позба-влення свободи)
|
Дієздат-ність
|
Часткова: до 14 років
Неповна: з 14 до 18 років
Повна: з 18 років
|
після смерті або за рішен-ням суду
|
за рішенням суду
|
за рішенням суду
|
Делікто-здатність
|
Кримінальна відповідальність – з 14 років (за тяжкі та особливо тяжкі злочини)
Адміністративна - з 16 років
Повна цивільна – з 18 років
|
|
|
|
Підставами виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юридичні факти.
Юридичні факти поділяють на дії та події.
Юридичні дії – це такі життєві обставини, які виникають за волею людини, наприклад: укладення договору, вступ у шлюб. Більшість юридичних фактів є діями.
Подіями є такі життєві обставини, які виникають, розвиваються і припиняються незалежно від волі суб’єктів правовідносин: наприклад, народження та смерть, стихійне лихо.
Юридичні дії, у свою чергу, поділяють на правомірні та неправомірні. Правомірні юридичні дії суб’єктів права відповідають приписам норм права або не суперечать їм. Неправомірні юридичні дії, як правило, є правопорушеннями.
-
ПРАВОПОРУШЕННЯ
Поведінка людей у суспільстві, врегульована нормами права, може бути правомірною і неправомірною (протиправною).
Правомірна поведінка – це така поведінка, що відповідає вимогам права. Протилежністю правомірної поведінки є поведінка неправомірна, або правопорушення, яким визнається винна протиправна поведінка деліктоздатної особи, що тягне за собою юридичну відповідальність.
Правопорушення зазвичай поділяють на види у залежності від ступеня суспільної небезпеки. За цим критерієм розрізняються злочини і проступки.
Для вирішення питання, чи вчинила особа певне протиправне діяння, юристи винайшли модель юридичного складу правопорушення. Знання про такий юридичний склад застосовуються при кваліфікації правопорушень: якщо який-небудь з елементів відсутній, немає і самого правопорушення.
Особа підлягає більш суворому покаранню за умисні правопорушення.
-
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Види юридичної відповідальності:
- кримінальна – застосовується тільки за вчинення злочину. Це найсуворіший вид відповідальності, який передбачає найжорсткіші обмеження особистого і майнового характеру.
- адміністративна – застосовується за вчинення адмін. проступку
- цивільно-правова – настає за невиконання договору, заподіяння имущественног шкоди. Носить виключно майновий характер.
- дисциплінарна – настає за порушення трудової, службової, навчальної дисципліни і має особистий характер (наприклад, догана). Якщо в результаті адмін. проступку заподіяно майнову шкоду, то застосовується матеріальна відповідальність (відшкодування збитку).
- конституційна – імпічмент президента, відставка уряду.
- у міжнародному праві існує міжнародна відповідальність – економічні санкції проти держави (заборона на торгівлю).
Принципи юридичної відповідальності: особистий характер, гуманізація, невідворотність, справедливість
Завдання самоконтролю з теми « Право і його суть»
-
Право – це:
-
загальні правила поведінки, що є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різними засобами соціального впливу
-
система загальнообов’язкових норм, санкціонованих державою
-
формально визначені правила поведінки, що встановлюються та санкціонуються громадськими об’єднаннями та організаціями
-
правила поведінки, які базуються на уявленнях про справедливість та забезпечуються внутрішньою переконаністю і силою громадської думки.
-
Підставою розмежування права на галузі є
-
однорідність норм, які становлять інститути цієї галузі
-
особливість суспільних відносин та методів, яким вони врегульовуються
-
відсутність суперечностей між нормами права
-
усі відповіді правильні
-
Об’єктивні формально обов’язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за згодою та домовленістю двох чи більше суб’єктів і забезпечуються державою, називають
-
нормативно-правовим актом
-
правовим звичаєм
-
нормативним договором
-
правовим прецедентом
-
Президент України видає такі нормативно-правові акти
-
постанови, накази, розпорядження
-
укази, накази, постанови
-
укази, розпорядження
-
постанови, укази, розпорядження
-
У якому випадку відносини осіб не мають ознаки правовідносин
-
мати забороняє синові виходити на прогулянку
-
батько компенсує шкоду, завдану 10-річним сином
-
бабуся вимагає права на побачення з онуком
-
дідусь заповідає автомобіль 5-річній онуці
-
До складу правовідносин входять
-
суб’єкти, об’єкти, права та обов’язки сторін
-
суб’єкти, об’єкти, права та обов’язки сторін, тлумачення права
-
суб’єкти, об’єкти, предмет і метод правовідносин
-
суб’єкти, об’єкти, юридичні факти
-
Юридичні факти поділяються на
-
дії та події
-
дії та бездіяльність
-
юридичні вчинки та юридичні акти
-
усі відповіді правильні
-
Який із вказаних юридичних фактів є подією
-
Л. застрахувався від нещасного випадку
-
М. в результаті відмови гальм здійснив наїзд на пішохода
-
Р. одружився
-
правильна відповідь відсутня
-
Суб’єктивну сторону правопорушення становлять
-
особа правопорушника
-
дія, негативний наслідок і причинний зв’язок
-
суспільні відносини, на які посягає правопорушення
-
вина, мотив і мета правопорушення
-
В якому випадку в діях особи наявна недбалість
-
М під час бійки наніс В два удари ногою в живіт, у результаті чого той отримав ушкодження
-
М, керуючи мотоциклом, перевищив швидкість і здійснив наїзд на В, в результаті чого той отримав ушкодження
-
М, здійснюючи будівельні роботи, погано закріпив риштування, у результаті чого В. отримав ушкодження
-
М., падаючи зі східців, штовхнув В, у результаті чого той отримав ушкодження
-
13-річний К. вчинив крадіжку, однак слідчий сказав, що його не можна притягнути до відповідальності, оскільки у нього відсутня
-
правоздатність
-
дієздатність
-
деліктоздатність
-
правосуб’єктність