До розіграшу
залишилось:
22 дні
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Конспект уроку-тренінгу з правознавства "Право на інформацію"

Про матеріал

Розробка тренінгу "Право на інформацію" стане у пригоді педагогам-психологам, вчителям історії та права, класним керівникам, організаторам виховної роботи у навчальних закладах, керівникам гуртків у позашкільних закладах та батькам, які бажають допомогти дітям та молоді познайомитись з правами дитини як складовою прав людини.

Перегляд файлу

Масютіна Марина, керівник гуртка «Дебати» Центру дитячо-юнацької творчості ім. Є.М. Руднєвої м. Бердянська, керівник гуртка-методист

 

                                            Стаття 17 Право на інформацію

 Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різних джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини.

Наприклад: телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною  мовою, а також інформація і матеріали з міжнародних джерел. 

 Держава забезпечує належний захист дитини від тих матеріалів та інформації, що завдають шкоду її благополуччю.

 

 

ТЕМА «ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ»

тренінг для старшокласників

 

Мета: сформувати в учнів

-          уявлення про місце та роль інформації в житті людини, про

інформаційні ресурси суспільства, їхній склад і способи перетворення

-          практичні навички ефективної та безпечної взаємодії з інформацією, отриманою з  медіа-джерел

Очікувані результати. Після цього заняття підлітки зможуть:

               розповідати, що таке джерела інформації та які вони бувають;

               визначати, яке джерело інформації може бути корисним в

конкретній ситуації;

               використовувати і аналізувати різні джерела інформації та пояснювати особливості кожного з них;

               знаходити інформацію, яка потрібна молоді в повсякденному житті;  

               розуміти необхідность дотримання певних правил поведінки в мережі Інтернет.

Час проведення: 180 хв.

Віковий склад учасників: старшокласники 

Необхідні ресурси: фліп-чарт, маркери, аркуші А4, ватман

 

Заняття 1.

Хід проведення Вступ, 8 хв.

               повідомлення учасникам теми тренінгу;

               представлення тренера й учасників (по колу);

               прийняття правил тренінгу. Правила записуються на листку фліпчарту і розташовуються на видному місці;

               збір очікувань (тренер роздає кожному учаснику по одному кольоровому стікеру і пропонує написати на ньому очікування від тренінгу). Це повинні бути конкретні очікування. Можливі різні варіанти проведення цього етапу, одним із яких є такий: учасники й учасниці по колу мають сказати: «Я очікую від сьогоднішнього заняття...». Для цього на видному місці розміщується ватман А1 із схематичним зображенням дерева (але без листя) та підґрунтя. Учасники наклеюють стікери – «насіння», на яких записують власні очікування від тренінгу та «саджають» їх у родючий ґрунт – прикріплюють під деревом на ватмані.

 

Основна частина.

Актуалізація опорних знань. Дискусія  «Я так думаю», 20 хв.

Тренер пояснює правила вправи. Учасникам пропонується стати в одну шеренгу та пояснюється, що тренер буде зачитувати певну тезу (висловлювання). Теза буде неоднозначною. Тому учасники мають три варіанти поведінки: якщо вони з нею погоджуються, то мають перейти праворуч; якщо з нею не погоджуються, то мають перейти ліворуч; у разі, якщо не визначились, то залишаються в центрі. 

Після того як учасники зайняли свої позиції, тренер пропонує висловитись бажаючим та надати аргументи в підтримку свого вибору. Черговість виступів визначається самими учасниками, які перекидають одна сторона одній паперовий м’яч. Учасник, який отримав, паперовий м’яч, має сказати контраргумент на сказане попереднім учасником із протилежної сторони . 

Першим кидає м’яч тренер і гра починається. Коли тренер говорить «стоп», м’яч має повернутися до нього і всі учасники займають вихідну позицію.

Учасникам дозволяється змінювати свою точку зору і, відповідно, позицію під час вправи (одного раунду).

 

Приклади тез:

Знання та захист своїх прав клопітка справа

Тільки дорослі можуть захистити права дитини

Мої права завжди обмежують права іншої людини

Право завжди передбачає відповідальність

Конвенція про права дитини не має жодного практичного значення

Телебачення несе більше шкоди ніж користі

Інтернет – це вільний простір, у якому можна робити все

Потрібно обмежити доступ школярів до соціальних мереж

Держава не забезпечує належний захист дитини від матеріалів та інформації, які завдають їй шкоду її благополуччю

 

Введення в тему, 5 хв.

Ми живемо в епоху постінформаційного суспільства, коли на ринку пропонуються не лише звичні товари та послуги, а й інформація. Епоху, коли ключем до володіння ситуацією служить саме достовірна інформація.

Інформація стала звичним явищем у повсякденному житті кожної людини [3]. 

Людина живе у світі інформації, починаючи отримувати її ще до свого народження. Завдяки інформації вона навчається ходити, розмовляти, мислити, розвивається й взагалі існує(див. додаток 1). 

Питання :

      Які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте слово “інформація”?

      Запишіть їх та подумайте, про що говорять саме такі асоціації?

      Чому, на вашу думку, існує вислів: “хто володіє інформацією – володіє світом”? 

      Яку роль відіграє інформація в житті людини? Як і де здобути достовірну інформацію?

Під час обговорення об'єднайтеся в малі групи. Візьміть клубок ниток та, розмірковуючи, розмотуйте його. Говоріть по черзі, передаючи клубок своїм співрозмовникам. Кожен має триматися за нитку. Коли клубок обійде все коло, обговоріть такі питання:  

-   що демонструє зв'язана нитками група?

-   чому у деяких учасників ниток у руках більше, ніж у інших?

 

Вправа «Б.З.Д.М.О.У.», 7 хв.

Ця вправа розшифровується досить легко:«Баскетболіст забив два м’ячі одним ударом». Вона нагадує дитячу гру «Зіпсований телефон». Але, на відміну від останньої, вимагає точної фіксації на папері того, що зрозумів кожен учасник, спостерігаючи за жестикуляцією іншого учасника. Ця вправа дозволяє дізнатися тренеру про психологічні особливості кожного учасника. 

Декілька учасників (7-8) виходять за двері. Першому учаснику тренер говорить фразу: «Баскетболіст забив два м’ячі одним ударом».

Заходить один учасник. Перший за допомогою жестів передає йому цю фразу, яку той повинен записати на папері так, як він її зрозумів. Потім він показує жестами те, що сам зрозумів і записав на папері, і так далі. У фіналі зачитуються всі фрази, починаючи від останньої і закінчуючи найпершою.

Обговорення.

Учасники обмінюються своїми емоціями. Після цього тренер пропонує відповісти на декілька запитань:

-   Чи змінилася інформація яку передавали один одному учасники?

-   Чому не вдалося вам зберегти перший варіант?

-   Що вам допомагало?

-   Що вам заважало?

 

Рефлексія заняття, 3 хв.

  Про що Ви дізналися на занятті?

  Як ви себе почували на занятті, виконуючи завдання?

  Де ви зможете використати набуті під час заняття знання та вміння?

 

Заключна вправа, 2 хв.

Усі беруться за руки і, починаючи з тренера, передають один одному потиск руки. Коли цей сигнал надходить до тренера з іншого боку, піднімають руки вгору і промовляють: «До побачення! До наступної зустрічі!».

 

Заняття 2.

Хід проведення Вступ, 2 хв.

Привітання, оголошення теми заняття, перевірка присутніх.

Педагог-тренер повідомляє, що на занятті буде продовжено вивчення теми «Право на інформацію».

 

Основна частина.

 Мозковий штурм «Що можна робити з інформацією?», 5 хв.

 

Розглядаючи        сутність інформації та її значимість в житті суспільства і окремої особистості, у багатьох джерелах прийнято цитувати        відомі         слова батька кібернетики        Норберта    Вінера: „Інформація – це інформація, а не енергія і не матерія ”. В цьому визначенні інформація становить окрему категорію поряд з енергією та матерією. Але, слід зазначити, що інформаційні процеси неможливі без використання цих двох субстанцій і нерозривно пов'язані між собою. Щоб зрозуміти роль інформації в житті людини, потрібно передусім з'ясувати, які дії з нею можна виконувати [2].

 

Міні-лекція «Джерела інформації», 8 хв.

Матеріали для тренера див. в додатку 1.

 

 

Робота в парах «Де шукати інформацію?», 10 хв.

Об’єднайтесь в пари, прочитайте наведені ситуації і визначте, в яких джерелах треба шукати інформацію в таких випадках .

-                      Учень дев’ятого класу Павло П. вирішив піти з нового навчального року в іншу школу, що спеціалізується на викладанні іноземних мов. Йому хотілося б також, щоб це була добре обладнана школа і така, де відносини між учнями та вчителями є демократичними.

-                      Для виступу в міській раді депутатові Андрію М. потрібні дані про матеріальне становище вчителів міста за останні п’ять років.

-                      Учениця десятого класу Ганна О. отримала на уроці історії завдання підготувати реферат про основні тенденції в розвитку української культури на початку ХІХ ст.

-                      Студенти з Києва вирішили здійснити похід по Криму.

-                      Сім`я Соколенків збирається купити ділянку в межах міста С. для побудови житлового будинку і хоче довідатись про ціни на такі ділянки та плани впорядкування території в місті. 

-                      Випускник школи з м. Донецька вирішив зареєструватися для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні та пройти тестування з відповідних навчальних предметів. 

 

Гра-розминка «Рамена», 5 хв.

Власне вправа: всі учасники сідають у коло. Спочатку повільно, а потім швидше й швидше говорять такі слова і показують руками:  

Голова, рамена (плечі), коліна, пальці (клацання пальцями). 

Коліна, пальці.

Коліна, пальці.

Голова, рамена, коліна, пальці. 

Вуха, вуста, очі, ніс. 

Наприкінці запропонуйте всім підняти вгору праву руку, опустити її собі на голову, погладити себе по голові і сказати: «Молодець! Чемпіон!

Розумник(ця)!».

 

Вправа «Гарячий мікрофон», 5хв.

Усім учасникам ставиться одне питання, на яке кожен має дати відповідь, передаючи мікрофон іншому учаснику (можна використовувати не увімкнений мікрофон в маленькій аудиторії. Це створює певний настрій — «як на ТБ», примушує учасників активізувати розумову діяльність, слухати уважніше один одного). Відповіді повинні бути різні за формулюванням.

Питання для обговорення:

      звідки люди беруть інформацію про події суспільного життя?

      чим відрізняються різні джерела інформації?

      чи      існує інколи         небезпека,   скористатись        неправильною інформацією?

      як можна оцінити інформацію, що надійшла?

 

 

Заняття 3 Хід проведення.

Вступ, 2 хв.

Привітання, оголошення теми заняття, перевірка присутніх.

 

Основна частина. 

Вправа «Перепустка» (7хв.)

Ресурси: слова для складання правил роботи в Інтернеті, роздруковані на кольорових аркушах і розрізані (кількість правил збігається з кількістю груп).

Усі учасники заходять в аудиторію. При вході їм роздають «перепустки» - різнокольорові аркуші, на яких написані певні слова. Завдання – створити групу за кольором і зібрати речення зі своїх слів.

Приклади правил:

1.    Не дозволяйте нав’язливій рекламі впливати на вас і не заходьте на підозрілі незнайомі сайти;

2.    Не викладай у мережі особисті дані і дані своїх близьких.

3.    Не відкривай усі сайти поспіль, заходь в Інтернет з певною метою.

Після озвучування правил, які склали учасники, ведучий повідомляє тему тренінгу і його програму.

 

Індивідуальна вправа «Оцінюємо джерела інформації»,10 хв.

Учасникам роздаються аркуші зі списком і вони оцінюють анонімно. У кінці  вправи ведучий підбиває підсумки.

Тренер: Ми любимо виставляти оцінки, тому зараз саме час виставити оцінки тим джерелам інформації, які, на Вашу думку, виступають надійними. Якщо ви повністю довіряєте інформації з джерела, напроти поставте 10, якщо частково – 7–8, якщо інколи – 4–5, якщо ніколи – 3 і нижче. Оцінки повторювати не можна. 

Я довіряю інформації, отриманої з…

      порад батьків;

      порад вчителів;

      порад друзів;

      телевізора;

      місцевих газет;

      загальнонаціональних газет;

      інтернет-ресурсів;

      з оголошень; соціальних мереж;

      з радіо.

 

 Гра «Тілоохоронці», 8 хв.

 Тренер просить вийти до нього 6 учасників. Кожен з них отримує свою роль, написану на аркуші паперу форматом А-4: «Оля», «Охоронець» - 3 хлопці, «Хуліган», «Вірус» - 1 дівчина. Тренер розповідає історію про відому VIP-персону «Олю». «Оля» знаходиться посеред приміщення. Її охороняють три «охоронці». Їхнє завдання - не підпустити «хулігана» до «Олі». Завдання «хулігана» - доторкнутися до «Олі». Тренер пропонує «Хулігану» спробувати доторкнутися до «Олі». Звісно, це неможливо, бо три хлопці-«охоронці» сумлінно виконують свої обов’язки. Але в цей час у гру вступає «вірус», який торкається до «охоронців», і вони «починають хворіти» - виходять із гри. «Оля» залишається сама. 

Питання до всіх учасників-глядачів: «Що тепер заважає «хулігану» доторкнутися до «Олі»? (Нічого). Обговорення. 

Запитання до «Олі»: «Як ви себе почували в оточенні трьох «охоронців»?» 

Запитання до «хулігана»: «Як ви себе почували, коли ми запропонували вам доторкнутися до «Олі», яка була оточена «охоронцями»?» 

Запитання до «Олі»: «Як ви себе почували, коли ваші «охоронці» зникли?»

Аналогія з мережею Інтернет. Усі ми користуємося електронною поштою. Ми почуваємося дуже комфортно, коли знаємо, що наші листи захищені. Якщо ж наша охорона вимкнута, ми одразу наражаємося на реальну небезпеку. В будь-який час до нас може «завітати» «хуліган» і видалити всі наші важливі листи або скористатися нашою скринькою [6] 

 

 Інформаційне повідомлення «Як безпечно спілкуватися в мережі»

(10 хв.) Матеріали для тренера в додатку 2 .

 

Підсумки,  5 хв.

Педагог-тренер пропонує учасникам відповісти на запитання:

      які знання ви отримали?

      які висновки для себе зробили? 

      як ви зможете використати ці знання в житті?

 

 

Заняття 4 Хід проведення.

Вступ, 2 хв.

Привітання, оголошення теми заняття, перевірка присутніх.

 

Вправа «Мене звати», 5 хв.

Учасникам пропонується по черзі назвати своє справжнє ім'я та ім'я (нік), яким вони користуються у мережі Інтернет (у соціальних мережах, блогах, твітері, чатах і т.п.).

Обговорення:

      Чи в багатьох відрізняється справжнє ім'я від імені, яким ви користуєтесь в мережі? Чи пов’язані між собою ці два імені? Як?

      Чому користувачі вигадують собі імена для взаємодії в Інтернеті? Від чого вони себе убезпечують? А на які ризики можуть наразитися?

 

Основна частина.

Дебати за темою «Відмова у наданні ув’язненому доступу до інтернетсайтів – порушення права на отримання інформації»,  35 хв.  

Інтернет – всесвітня мережа, побудована на базі IP та маршрутизації IPпакетів. 3 червня 2011 року була прийнята резолюція ООН, що визнає доступ до Інтернету базовим правом людини. Відключення конкретних регіонів від

Інтернету з червня 2011 року вважається порушенням прав людини [4]. 

 

1.                   Робота в малих групах

Тренер пропонує в групах ознайомитись з текстом статті (див додаток 3).

Питання до бесіди з аналізу теми (зробити плакат):

Тема актуальна для обговорення тому, що…

Причини виникнення цього питання важливі тому, що…

Тема має наступні ключові слова: …

Цим словам можна дати наступні дефініції …

У цій темі є такі ключові моменти (пункти) обговорення 

Ствердження має взяти до уваги те, що …

Заперечення має взяти до уваги те, що

 

2.                   Після визначення лінії аргументації (за чи проти) тренер пропонує кожній групі заповнити робочий аркуш дебатів (зробити плакат), на якому відображено такий зміст:

Тема:

Сторона:

Твердження: (Причина, чому Ви погоджуєтеся, або не погоджуєтеся з темою).

Пояснення: (Будьте конкретні. Детально поясніть причину).

Підтримка: (Включає доказ або обґрунтування Вашої причини, що, як правило, записується на карточках).

Висновок: (Підтвердить Ваше первинне твердження або причину).

 

3.                   Дебати «1х1»

Тренер запрошує пари для виступу з різними позиціями. Кожен учасник виступає1-2 хв.

 

Гра-ритуал на закінчення «Карусель», 3 хв.

Хід вправи

1.                  Відсунути стільці й звільнити місце для гри.

2.                  Учасники стають у ряд одне за одним, кладучи руки на плечі один одному. Далі ряд потрібно замкнути, створивши коло.

3.                  Всі маленькими кроками рухаються праворуч, допоки хтось не скаже «Стоп!». Ця людина має висловити свої враження від тренінгу та присутніх; проговорити те, що схвилювало; висловити свої побажання.

 

Література:

 

1.«Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі»: навчально-методичний посібник / А.Б. Кочарян, Н.І. Гущина. – Київ, 2011. – 100 с.

2.                  Відкриваємо дебатний всесвіт разом: навч.-метод. посібник / за заг. ред.

М. Масютіної. – Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2017. – 348 с.

3.                  Вчимося бути медіаграмотними: навч.-метод. посібник / за заг. ред. М.

Масютіної. – Бердянськ : РА «Калібрі», 2016. – 200 с. – іл.

Інтернет ресурси:

4.                  Відмова у наданні ув’язненому доступу до інтернет-сайтів – порушення права на отримання інформації – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// ilaw.center/vidmova-u-nadanni-uvyaznenomu-dostupu-do-internet-sajtivporushennya-prava-na-otrymannya-informatsiji/

5.                  Тренінг /Г. Васильєвої, І. Іванової, Н. Андрєєвої, Н. Янікової. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// wiki.pskovedu. ru/index. php/

Сетевой  экстрим /Тренинг Безопасность в сети интернет. – Назва з екрану.

6.                  Вправа «Тілоохоронці»- Режим доступу: http:// www.onlandia.org.ua ДОДАТКИ

 

Додаток 1

 

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Звідки ж ми беремо інформацію? 

З дуже різних джерел, а передусім -  з книг. Якщо нас цікавить певне питання, ми йдемо до бібліотеки і дивимося у загальний перелік книжок – бібліотечний каталог. Щоб допомогти читачам, в бібліотеках є алфавітні та тематичні каталоги, тепер часто комп’ютеризовані, в котрих легко знайти книжки  на будь-яку тему. 

Важливим джерелом  особливо в справах політики і останніх подій, є ЗМІ, до яких відносять пресу, радіо, телебачення, інтернт-ЗМІ. Інформацію з цих джерел ми можемо здобувати прямо у себе вдома. Якщо нас цікавить преса, не обов’язково купувати газети, можна піти до читальної зали. Ми знайдемо там не тільки видання останнього тижня або місяця, але й систематизовані видання минулих років як журналів, так і газет. Скарбницями знань про минуле є також різного роду архіви, в яких зберігаються різні документи. 

Все більшого значення як джерело інформації набуває мережа інтернет. Пошукові програми допоможуть нам знайти адреси сторінок, де знаходяться потрібні нам відомості чи документи, і ми можемо одразу “відвідати ”ці сторінки, не відходячи від екрану комп’ютера. 

Нерідко безцінним джерелом інформації може бути інша людина. З її розповіді ми можемо дізнатись, наприклад, про події, свідком яких вона була. Якщо нам потрібно довідатись, як функціонує уряд, ми можемо присвятити якийсь час вивченню конституції, відповідних законів, які ми мусимо знайти, що не завжди є простою справою, або можемо прослухати лекцію спеціаліста на цю тему. Можливо це і не так цікаво, але набагато легше і не вимагає стільки часу.

Погано, коли у нас занадто мало інформації, однак у сучасному світі проблемою стає її надмір. Стрімкі потоки інформації  весь час зростають, і вчені-футурологи (вони вивчають і прогнозують майбутнє) все частіше обіцяють людству “інформаційний вибух ”, наслідки якого складно передбачити.

Але пошук інформації – це тільки першій крок до її використання. Ми хотіли дізнатись щось про шкільне самоврядування, а в бібліотеці знайшли на цю тему аж 50 книг. В Інтернеті виявилось ще 357 сторінок, в які треба зазирнути. Що ж робити? Наступним кроком буде відбір інформації та її оцінка: що важливе, а що ні, що правдиве, а що сумнівне. Це складна справа, для якої треба багато знань, досвіду і терпіння. Саме в цьому нам можуть допомогти вчителі, навчаючи нас, як робити відбір інформації і ретельне її опрацювання.

Таким чином, джерелами інформації (за професором Львівської школи соціальних комунікацій В. Здоровегою) можуть бути:

людські (людина, її розповіді);

навколишнє середовище (факт, що трапився незалежно від людини); документ.

 

Додаток №2

 

Соціальні мережі

Соціальні мережі сприяють вашій творчості, дозволяють постійно контактувати з друзями, надають багато можливостей – обмінюватися і переглядати відео, фото, слухати музику. І все це в одному місці. Але як уникнути небезпек і отримати користь і задоволення від відвідування соціальних мереж?

Дехто дуже любить дивитися фільми і відеоролики, використовуючи, наприклад, YouTube, переглядаючи своє улюблене відео та спілкуються з тими, кому це теж подобається. Але пам’ятайте, що на подібних сайтах немає обмежувальної класифікації за віком (як у кінотеатрах) й інколи можна знайти фільм, що не підходить вам за віком. Якщо фільм тривожить вас, викликає почуття страху, роздратування, відчаю, сорому – не потрібно його дивитись.

Можна поділитися своєю думкою з дорослими, які можуть звернутися зі скаргою до адміністрації сайту.

Зображення

Фотографії і фільми – важлива частина мережевого простору. Завжди гарно подумайте, перш ніж завантажити свої фотографії чи відео. Зображення залишаються на сайтах  надовго (інколи навіть після того, як ви їх видалили). Вони можуть бути скопійовані, відредаговані і використані де завгодно. Подумайте, чи хочете ви цього. Пам’ятайте, коли ви викладаєте щось у мережі, це стає доступним мільйонам людей в світі. Про що ви маєте подумати у першу чергу, коли оновлюєте свої сторінки у соціальних мережах? Про власну безпеку. Захистіть сторінки налаштуваннями приватності – так ви зможете контролювати тих, хто має доступ до вашої інформації.

Персональний профіль

Це джерело інформації про вас. Додавання деталей – цікавий і веселий процес, але краще утриматися від додавання деякої інформації. Дату народження, адресу, номер мобільного краще не публікувати.

Мільйони людей в усьому світі спілкуються у соціальних мережах. Переконайтесь, що ніхто не має доступу до персональних налаштувань ваших сторінок і сайтів. 

І ще декілька порад:

-                      частіше перевіряйте персональні налаштування ваших сторінок, щоб захистити себе від небажаних контактів;

-                      попросіть друзів і членів родини повідомити вам, якщо вони помітили, що ви розмістили надто багато особистої інформації або неналежні фото, відео. Зі сторони це може бути більш помітно. Зберігайте паролі у таємниці;

-                      поважайте себе та інших у мережі;

-                      якщо відбулась якась неприємна ситуація, повідомте про це дорослих.

Пам’ятайте, що кіберзапугування і погрози з мережі неприпустимі! На це обов’язкового необхідно реагувати:

-                      повідомити адміністраторам сайту;

-                      зберегти повідомлення-погрозу як доказ;

-                      обов’язково поставити до відома дорослих.

Спілкування онлайн

Розмови з друзями завжди дозволять вам дізнатися останні новини. Електронна пошта, Skype, Qip – що вам більше до вподоби?

Ваше ім'я в сервісах для онлайн спілкування має легко запам’ятовуватися, але це не повинно бути вашим реальним, повним іменем. Повідомлення

Ви колись отримували від друзів неочікувані файли невідомого вам змісту? Двічі подумайте, перш ніж відкрити їх, вони можуть містити віруси. Якщо не впевнені, краще перепитайте друга про них по телефону або особисто. 

У своїй електронній скриньці відкривайте лише повідомлення від тих людей, яких ви знаєте і яким довіряєте. Не забувайте прочитувати тему повідомлення. Якщо тема викликає підозри і не схожа на те, про що ви могли б поговорити з друзями, не відкривайте ніякі вкладення. Це можуть бути віруси.

Chain mails – повідомлення-ланцюжки, у яких просять переслати їх десятьом друзям, а інакше відбудеться щось неприємне, жахливе. Домовтесь з друзями не пересилати подібний спам. Якщо в таких повідомленнях міститься реальна загроза, поговоріть з дорослими.

Чати

Вони відкриті для всіх, ви можете говорити з кожним. Якщо ви спілкуєтесь в чатах, переконайтесь, що в них є модератори – люди, які слідкують за змістом спілкування. Будьте обережними і не повідомляйте особисту інформацію. Уникайте безпосередніх контактів з невідомими партнерами по спілкуванню. Якщо ви домовились з кимось про реальну зустріч, обов’язково повідомте про це дорослих.  

Пам’ятайте: щоб ви не використовували для спілкування – мобільний телефон, комп’ютер тощо – правила безпеки завжди однакові. 

 

 

Додаток 3 Відмова у наданні ув’язненому доступу до інтернет-сайтів – порушення права на отримання інформації

 

Короткий зміст рішення. Неофіційний переклад

Відмова у наданні ув’язненому доступу до інтернет-сайтів, що містять правову інформацію порушила його право на отримання інформації.

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Калда проти Естонії (Скарга № 17429/10) Європейський суд з прав людини постановив, шістьма голосами проти одного, що мало місце: порушення статті 10 (свобода вираження думки) Європейської конвенції про права людини.

Справа стосувалася скарги ув’язненого про відмову влади надати йому доступ до інтернет-сайтів, що містять правову інформацію, та знаходяться у віданні держави і Ради Європи.

П. Калда, заявник, скаржився, зокрема, що заборона, відповідно до естонських законів, про доступ до цих конкретних веб-сайтів, порушує його право на отримання інформації через Інтернет і завадила йому провести юридичні досліджень для судових розглядів, у яких він брав участь.

Суд встановив, зокрема, що Договірні Держави не брали на себе зобов’язання надавати ув’язненим доступ до Інтернету. Проте, якщо держава бажає дозволити доступ ув’язнених, як це відбувається в Естонії, повинні бути вказані причини для відмови у доступі до певних сайтів. У конкретних обставинах справи п. Калда, причини, через які було обмежено доступ до Інтернет-сайтів, а саме наслідки для безпеки і витрати, не були достатніми, щоб виправдати втручання у його право на отримання інформації.

Важливо, що влада вже вжила заходи безпеки для використання ув’язненими Інтернет через комп’ютери, спеціально призначені для цієї мети і під наглядом адміністрації місць відбування покарань, а також зобов’язувала покривати пов’язанні з цим витрати. Дійсно, національними судами не було зроблено детального аналізу щодо можливих загроз безпеки доступу до трьох додаткових сайтів про які йде мова, враховуючи, що вони знаходяться у віданні міжнародної організації і самої держави.

Обставини справи

Заявник, п. Калда, є естонським громадянином, який народився в 1974 р. Він відбуває довічне ув’язнення і скаржиться, що в жовтні 2007 року адміністрація місця відбування покарань в м. Тартуськ  відмовила йому у наданні доступу до веб-сайту Ради інформаційного бюро Європи у Таллінні і до двох державних веб-сайтів, а саме веб-сайту Канцлера юстиції та парламенту Естонії, що містять правову інформацію. Точніше, ці сайти містили переклади і резюме ЄСПЛ (Інформаційне бюро РЄ), юридичні висновки (Канцлер юстиції) і проекти законів, пояснювальні записки, звіти і протоколи засідань (парламенту Естонії).

П. Калда подав скаргу до міністерства юстиції, однак його скарга була відхилена у листопаді 2007 року.

В ході розгляду справи у національних судах, Верховний суд, в кінцевому рахунку – в грудні 2009 – відхилив апеляцію, зазначивши, що заборона доступу затриманих до трьох веб-сайтів, пояснюється питаннями безпеки і економічними міркуваннями. Слід зазначити, що було встановлено, що надання доступу до додаткових інтернет-сайтів може збільшити ризик участі затриманих у забороненому спілкуванні, таким чином, виникає необхідність підвищення контролю і, отже, витрати. Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 10 (свобода вираження думки), п. Калда скаржився, що заборона на його доступ до веб-сайту, порушили його право на отримання інформації через Інтернет, враховуючи, що його мета полягала в тому, аби мати можливість проводити юридичні дослідження з урахуванням ряду судових розглядів, в яких він брав участь проти кримінально-виконавчої системи Естонії.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини від 16 березня 2010.  Рішення було винесено Палатою з семи суддів, у такому складі:

Işıl Karakaş (Turkey), President, Julia Laffranque (Estonia), Nebojša Vučinić (Montenegro), Paul Lemmens (Belgium), Ksenija Turković (Croatia), Jon Fridrik Kjølbro (Denmark), Stéphanie Mourou-Vikström (Monaco), а також Stanley Naismith, секретар Секції.

Рішення Суду

Суд визнав, що основним питанням не була відмова влади відкрити інформацію, п. Калда просив надати доступ до інформації, яка вже була у відкритому доступі. Скарга п. Калда стосувалася конкретних засобів, доступу до інформації, опублікованої на певних сайтах. У зв’язку з цим, суд підтвердив, що Інтернет відіграє важливу роль у поширення інформації в цілому.

Крім того, все більша кількість послуг та інформації доступна тільки в Інтернеті, про що свідчить той факт, що офіційне опублікування правових актів в Естонії, в даний час, відбувається тільки через інтернет-версії Riigi Teataja (який відображаж естонські самері і переклади постанов Європейського Суду) і більше не існує у паперовій версії.

Проте, позбавлення волі неминуче включає ряд обмежень щодо зв’язку із зовнішнім світом, і статтею 10 не може бути витлумачено як зобов’язання Договірних держав забезпечити доступ до Інтернету для ув’язнених. Суд прийшов до висновку, що, оскільки доступ до певних сайтів, які містять правову інформацію, був дозволений відповідно до естонського законодавства, обмеження доступу на інші сайти, які також містять правову інформацію, є порушенням права п. Калда на отримання інформації. Втручання базувалось на підставі Закону про ув’язнення, що обмежує ув’язненим доступ до Інтернету, у тому числі до офіційних правових баз даних, і баз даних судових рішень. Таке втручання було “передбачено законом”, і було здійснено з метою захисту прав інших осіб та запобігання заворушенням чи злочинам.

Отже,  Естонія надає обмежений доступ до Інтернету ув’язненим. Якщо Договірна Держава готова надати такий обмежений доступ, повинні бути вказані причини відмови у доступі до певних сайтів. У зв’язку з цим Суд зазначив, що сайти, у доступі до яких було відмовлено по суті, зберігали інформацію, пов’язану з основними правами, в тому числі правами ув’язнених.

Така інформація використовується естонськими судами, і п. Калда потребував  доступу до неї, коли здійснював захист своїх прав перед естонськими судами. Справді, коли п. Калда подав свою скаргу в національних судах, естонські переклади і резюме рішень Суду були доступні тільки на веб-сайті Талліннського Інформаційного бюро Ради Європи, до якого він був позбавлений доступу.

Розглядаючи доводи Уряду про наслідки для безпеки і витрати, Суд зазначив, що естонська влада вже вжила необхідні заходи безпеки під час використання ув’язненими Інтернету через комп’ютери, спеціально призначені для цієї мети, і врегулювала питання пов’язаних з цим витрат. Крім того, національними судами не було проведено детального аналізу щодо можливих загроз безпеки доступу до трьох додаткових сайтів про які йде мова, враховуючи, що вони перебували у віданні міжнародної організація і самої держави. Крім того, Верховний суд обмежив свій аналіз з цього питання посилаючись на досить загальне твердження, що надання доступу до додаткових інтернет-сайтів може привести до збільшення ризику залучення ув’язнених до забороненого зв’язку.

Суд не був тому переконаний, що причин відмови п. Калда у доступі до трьох інтернет-сайтів, про які було зазначено, було досить, щоб виправдати втручання у його право на отримання інформації. Таким чином, він прийшов до висновку, що втручання не було необхідним у демократичному суспільстві, і постановив, що мало місце порушення статті 10 Конвенції.

Стаття 41

Суд постановив, шістьма голосами проти одного, що встановлення факту порушення є достатньою підставою для задоволення вимог щодо компенсації моральної шкоди п. Калда.

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
pdf
Додано
1 січня
Переглядів
431
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку