Конспект "Леся Українка"

     Це було ще  тоді, коли ми вчилися в 5 класі. Я з нетерпінням чекав на урок образотворчого мистецтва. Усю перерву сидів за партою, а щоб час пробіг швидше, читав книжку. Сказати по правді, я вже навіть і не пам’ятаю її назви. Люблю літературу, тому із захопленням поринув у якусь чергову історію.

    Раптом я згадав, що вже пора було б розпочатися уроку. Але ж де всі мої однокласники? У класі було порожньо й панувала тиша. Мені спало на думку, що діти побігли до їдальні або поглянути на якусь витівку наших деяких бешкетників, що мене, якщо чесно, ніколи не зацікавлювало.

Так я просидів, мабуть, хвилин двадцять. Не знаю точно, бо годинника й мобільного телефона на той час не мав. Можливо, це тривало б іще довше, якби до класу не  зайшла моя сестра. Виявилося, що я так зачитався, що не почув дзвінок і як хтось оголошував, що

урок буде в кабінеті технологій, а не в класі. Ось така історія.

 

                                                                          Скляр

     В одному селі жив скляр. Зовні він був худий, мав маленьке обличчя, яке по самі очі заросло густою щетиною. Здавалося, що він ніби тримає в зубах щітку.

     Робота в скляра була завжди. Славився він умінням дуже вправно ставити шибку. Навіть рама вже потрухлявіє від часу, а скло тримається, як припаяне.

     Під час роботи обличчя скляра ставало поважним та урочистим. Очі сяяли. Склив він швидко й вправно.

     Спочатку чоловік знімав шапку, потім обережно брав скло, відмірював без лінійки, проводив алмазом й постукував уздовж лінії. Трісь! Шибка була готова.

      Після того, як скляр вставляв шибку, він відходив, схиляв набік голову й дивився. Очі сяяли втіхою.

      У селі закінчили будувати нову школу. Біля її вікон скляр не працював, а священнодіяв. Уночі хтось побив дві шибки двома цеглинами.

       Уранці скляр підійшов до покалічених вікон і онімів. Моторошно було дивитися, як плаче доросла людина, навіть не витираючи сліз.

 

                                                             Українська музика моїми очима

      Я дуже люблю музику. Вона надихає на творчість, спонукає до думок, змінює настрій. Вважаю, що без музики не можна прожити. Для мене українська музика є окремим видом мистецтва, адже від давніх і до наших часів підкорює світ. Це й милозвучність народних пісень, і величність «Щедрика», і феєричність виконання на конкурсі «Євробачення».

      По-перше, українська музика виховує в мені патріотизм. І це не тільки стосується рідної мови. Вітчизняні пісні прищеплюють любов до нашої культури, історії та до самої України. Не можу не згадати гурт «Океан Ельзи», який був створений у 90-тих роках минулого століття. Увесь цей час він популяризує українську музику, збираючи тисячі шанувальників на своїх концертах.

     По-друге, наша пісня, на мою думку, є вічною і актуальною в будь-який час. Наприклад, відомі хіти 90-тих досі популярні й лунають з усіх радіостанцій, а їхніх виконавців знають не лише представники старшого покоління.

     Отже, для мене українська музика – це не тільки вид мистецтва, а енциклопедія нашого життя. Упевнений, що вона існуватиме вічно. Слухайте українську музику!

 

 

Нехай кожен якнайшвидше зрозуміє, що сьогодні ми маємо великі проблеми екології. Якби люди навчилися сортувати сміття, а не кидати що-небудь абиде й абияк, то це вже б стало кроком до очищення планети. Деякі свідомі громадяни вже починають жити за правилами екологічної безпеки. Навіть елементарна відмова від поліетиленових пакетів і заміна їх на екосумки – ось що стане першим кроком до вирішення проблеми екології. Наша родина колись саме із цього й почала дбати про довкілля.

 

                                                             Мій обов’язок перед природою

         Кожен із нас є частинкою природи. Вона створила людина, дарує їй плоди, насолоду від життя навколо флори та фауни. На жаль, не всі це цінують і навіть завдають шкоди природі. І мій обов’язок перед нею – зробити все можливе, щоб оберігати довкілля.

          Потрібно дбати про чистоту навколо нас. Я ніколи не залишаю по собі сміття й роблю зауваження іншим, якщо ті не прибирають після пікніка в лісі, адже пластик, папір чи скло самі собою не зникнуть. А якщо ще люди навчаться сортувати сміття, то сьогоднішня екологічна проблема стане набагато меншою.

         Також я не забуваю, що рослини дають нам кисень, тому слід садити дерева. Я це роблю з батьками щороку. Ми маємо чудовий садок біля хати. Милуємося навесні його цвітом, плодами смакуємо влітку та восени, а чудовим повітрям дихаємо весь час.

          Ще я піклуюся про тварин. У нашому місті, на жаль, є багато собачок і котиків, які живуть на вулиці й не мають господарів. Завжди годую цих хвостиків, бо мені їх дуже шкода.

           Якби всі люди дбали про природу, а не знищували її, як це зараз, на жаль, роблять, то планета ще більше віддячувала б нам.

 

 

 

О, як же цікаво на фермі! Проходжу повз хлів, а там корівка зі мною вітається: «Му-у-у!» Кличу котика: «Киць-киць!». А він мені у відповідь своє мяу. Зі свинарника чути веселе рох-рох. Овва! Та тут цілий концерт!

    

О, як гарно в цьому чарівному лісі! Дерева вдягнули зелене вбрання й ніби вихваляються цим. Навколо пахне весняними квітами та свіжими травами. По лісу бігають його мешканці. Це біленькі  зайчики, руді лисички та сірі вовчики. Лунає чарівна пісня солов’їв.

 

                                                                             Тридцяте квітня

Домашня робота

Вправа 407

Ми вилазимо з (іменник в Р.в.). Біля свинарника (особовий займенник в Зн.в) зустрічає гундосим рохканням п'ятипудова (іменник жіночого роду в Н.в)  Манюня, противна й плямиста, як географічна карта.

(Емоційний вигук), скотиняка! Щоб ти…

Це через неї ми (дієслово минулого часу) в халепу.

 

 

 

 

Дитинство – чарівний світ пригод і романтики (за повістю

В. Нестайка «Тореадори з Васюківки»)

Нещодавно на уроках української літератури ми прочитали неймовірний твір Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Тепер він став моїм улюбленим, адже тут є те, що захоплює, а саме пригоди та романтика. Ця повість про чарівний світ дитинства, сповнений дружби, уяви та фантазій.

Головні герої Ява і Павлуша іноді втрачають відчуття межі між реальністю та уявним світом, створеним ними ж самими. Уже на перших сторінках повісті ми реготали з веселих хлопчаків, із їхніх ідей і витівок, із дивакуватого Явиного діда.

Але наміри двох друзів були добрими й, можна навіть сказати, невинними. Погодьтеся, провести першу лінію метро у Васюківці – це ж чудова ідея, хоча й не така реальна. А порятунок маленького песика Собакевича із занедбаної криниці взагалі можна назвати подвигом без будь-яких жартів!

 Щоправда, енергія у хлопців часом б'є через край, тому навіть добрі справи інколи перетворюються на комічні ситуації, що викликають сміх.

Я хотів би мати таких друзів, як Ява й Павлуша, адже з ними цікаво, весело. А ще ці хлопці щирі та добрі. Вони віддані один одному, що свідчить про справжню дружбу між ними.

 

 

 

 

Посаджені в спеціальному контейнері рослинки я кладу на підвіконня в освітленому приміщенні. Позеленілі паростки з кожним днем милують око. Такими вони стають, коли систематично политі. Пожовклі рослини доводиться викидати.  Зірвана дозріла зелень не тільки прикрашає страву, а надає їй смаку та вітамінів.

Мій обов’язок перед природою

         Кожен із нас є частинкою природи. Вона створила людина, дарує їй плоди, насолоду від життя навколо флори та фауни.

          Потрібно дбати про чистоту навколо нас. Я ніколи не залишаю по собі сміття й роблю зауваження іншим, якщо ті не прибирають після пікніка в лісі, адже пластик, папір чи скло самі собою не зникнуть. А якщо ще люди навчаться сортувати сміття, то сьогоднішня екологічна проблема стане набагато меншою.

         Також я не забуваю, що рослини дають нам кисень, тому слід садити дерева. Я це роблю з батьками щороку.

          Ще я піклуюся про тварин. У нашому місті, на жаль, є багато собачок і котиків, які живуть на вулиці й не мають господарів. Завжди годую цих хвостиків, бо мені їх дуже шкода.

           Якби всі люди дбали про природу, а не знищували її, як це зараз, на жаль, роблять, то планета ще більше віддячувала б нам.

 

 

Есе на тему «Чому активне слухання є основою успішного спілкування?»

       Я вважаю, що основою успішного спілкування є активне слухання. Треба вміти вислухати та відповісти співрозмовнику так, щоб він відчув, що його, бачать, чують і розуміють. Навички активного спілкування сприяють кращому налагодженню зв’язків. Упевнена, що кожен почуватиме себе комфортно, коли його будуть слухати.

        Також активне слухання викликає довіру до співрозмовника, адже він знатиме, що його не перебиватимуть чи не засуджуватимуть.І, звичайно, ніколи не призведе до проблем чи непорозумінь.

 

 

 

       На мою думку, слухати – це не просто мовчати, це вміти зосередити й утримувати увагу на предметі розмови впродовж усієї розмови, здійснювати цілеспрямоване вольове зусилля, щоб почути свого співрозмовника. Щоб спілкування пройшло успішно, дуже важливо вміти активно та уважно слухати одне одного. Активне слухання – це шлях до взаєморозуміння. Так ми краще сприймаємо співрозмовника, його ідеї, показуємо йому свою зацікавленість, запобігаємо конфліктам.

 

                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діалог

•          Катерино Василівно, я  дуже хвилююся щодо свого виступу!
•          Владиславе, хвилювання перед чимось важливим – це цілком нормальне явище, але я можу тобі допомогти.
•          Як саме?
•          Дам тобі кілька порад для підготовки до виступу.
•          Чудово! Слухаю вас уважно.
•          Отже, мета твого виступу – успішно показати себе та донести інформацію.?
•          Так, звичайно!
•          Тоді для цього пам’ятай три правила. По-перше, добре опрацюй матеріал, ти маєш знати його бездоганно. По-друге, намагайся і  говорити, і читати, адже так цікавіше. По-третє, влаштуй собі так звану репетицію. Можна показати свій майбутній виступ батькам або потренуватися перед дзеркалом.

 

 

 

Діалог

•          Я готуюся до виступу й дуже боюся, що мене не зрозуміють.
•          Виступ – це дуже відповідальна справа. Можу дати тобі кілька порад для його підготовки.
•          Буду безмежно вдячна вам!
•          Порада перша. Ти маєш дуже добре знати матеріал, про з яким виступатимеш.
•          Я вже ідеально вивчила текст і готова впевнено ним поділитися з іншими.
•          Чудово! Порада друга. Розказуй усе доступно. Так, як хотіла б ти, щоб тобі розповіли.
•          Гаразд. Обов’язково так робитиму!
•          Порада третя. Будь щирою та проявляй до слухачів доброзичливість. Ти маєш сподобатися їм!
•          Дякую! Обіцяю все врахувати.
•          Успіхів!

 

 

 

Як виростити мікрозелень? Спочатку потрібно посадити насіння в спецільний контейнер і покласти його в освітленому приміщенні. Далі чекаємо перших дозрілих паростків. А вони обов’язково з’являться тоді, коли майбутня посаджена мікрозелень буде вчасно полита. Пожовклі рослинки доведеться викинути, а зірвані позеленілі готові збагачувати нас вітамінами. Не забудьте в процесі вирощування використати субтрат для мікрозелені та пульверизатор для зволоження її.