Конспект " МЕТОДИЧНЕ ПОРТФОЛІО з курсу : Методики проведення заняття з народознавства ".

 

Хмельницька гуманітарно - педагогічна академія

Факультет дошкільної освіти

Кафедра дошкільної педагогіки, психології та фахових методик

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНЕ ПОРТФОЛІО

з курсу :

Методики проведення 

заняття з народознавства

 

 

 

 

 

                                                Виготовив студент ЗДО – 11

                                                              Пачковський Василь Васильович

 

 

                         Викладач

                                                        Мисик  Олеся Станіславівна ,

                                      викладач  кафедри

                                                              дошкільної педагогіки ,психології

                                         та фахових методик

 

 

 

 

 

Хмельницький 2018 н. р.

 

Зміст

 

1. Реферативне повідомлення на тему :

« Народознавчі  ідеї  ХIX століття  » ……………………………………  3 ст.

 

2.     Малі жанри українського фольклору : прислів’я , приказки , загадки , лічилки , забавлянки , колискові пісні …………………………………… 9 ст.

 

3. Конспект заняття по ознайомленню дітей дошкільного  віку  з українською народною казкою ( вікова група за вибором ) ………………………… 41 ст.

 

4. Сценарій народного свята для дітей дошкільного віку ………………. 47 ст.

 

5. Повідомлення на тему :

« Характеристика народних символів » ………………………………… 73 ст.

 

6.  Писанка та особливості  ї ї  розписування …………………………… .  95 ст .

 

7. П’ять українських народних ігор ……………………………………….. 109 ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Народознавчі ідеї XIX ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

Становлення і розвиток народної педагогіки своїми витоками сягає давніх часів. Однак поява першого обґрунтування принципу народності у навчанні і вихованні дітей неподільно пов’язана з педагогічною діяльністю К. Д. Ушинського і припадає на кінець XVIII — початок XIX ст.

Найважливіше місце в системі педагогічних поглядів К. Д. Ушинського посідає ідея народності виховання. Саме ця ідея пронизує більшість його статей, книг, під­ручників. Він слушно вважав, що народ треба вчити, але, зазначав педагог, ще більше треба вчитись у народу. Народне виховання завжди спирається на характер і ду­шу людини. «Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними й поодинокими особливостями — її тіло, душу й розум,— і передусім звертається до харак­теру людини; а характер і є саме тим ґрунтом, в якому корениться народність» — писав він.

Глибоко проаналізувавши системи виховання дітей в Англії, Німеччині, Франції, К. Д. Ушинський дійшов однозначного висновку, що система виховання у кожній країні пов’язана передусім з умовами її історичного роз­витку. Вона будується відповідно до інтересів народу, а тому розвиває і змінює у дітях ті цінні психологічні риси і моральні якості, які є основою патріотизму, національ­ної гордості. У педагогічній системі К. Д. Ушинського першорядного значення надається патріотичному вихо­ванню, адже почуття народності в людині найсильніше: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини». Навіть людина, яка осели­лась на чужині, зберігає у своєму серці народність. «Можна забути ім’я своєї батьківщини і носити в собі її характер» ^[1],— писав К. Д. Ушинський. Він вважав, що де б не була людина, в які краї доля її не занесла, вона завжди зберігає у своєму серці дух свого народу, любов до рідного краю. Народність, на його думку, «це той фундамент, на якому базується все подальше виховання... виховання, створене самим народом і засноване на на­родних основах, має ту виховну силу, якої немає у най­кращих системах, заснованих на абстрактних ідеях, або^[2] запозичених в іншого народу» ¹.

Одне з важливих місць у вихованні духовності під­ростаючого покоління, на думку К. Д. Ушинського, зай­має релігія. Адже саме церква звертається до почуттів людини. Вона притягує до себе напівдику людину і зму­шує її повірити в істину, любов і доброту. Серед усіх ре­лігій найсправедливішою і найгуманнішою великий пе­дагог вважав християнську. Він наголошував на тому, що виховання, яке хоче бути народним, насамперед повинне бути християнським. Цим принципом завжди керувався народ, навчаючи і виховуючи своїх дітей, закликаючи їх жити за законами християнської моралі.

Важливе місце у народному вихованні К. Д. Ушинського належить праці. Саме в ній виховуються кращі моральні якості людини: працелюбність, наполегливість тощо. В кожній сім’ї дитину змалку привчали до праці, до виконання трудових обов’язків, що мало на меті не тільки допомагати батькам, а й виховувати доброго гос­подаря на майбутнє. Ушинський вказував, що в сім’ї го­ловне місце посідає не стільки любов між батьками, скільки праця і турбота один про одного, про дітей. Са­ме цим селянська сім’я і відрізнялася від дворянської. Адже в праці зміцнюється сім’я, успішно виховуються діти. Приклад батьків, коли в сім’ї дитина отримує пер­ші враження, набуває елементарних знань, навичок і зви­чок, розвиває свої задатки, К. Д. Ушинський розглядав як азбуку морального виховання.

Отже, вся наукова система виховання і навчання ді­тей базується, на думку педагога, на народній основі, на його звичаях і традиціях.

Історію українського народу, зокрема історію Запо­різької Січі, поряд з іншими вченими, досліджував І. І. Срезневський. У листі до російського бібліографа і перекладача В. Г. Анастасевича він писав: «...в наш час говорять і пишуть про народність багато, а розуміють її, здається, тільки деякі... Сьогодні потрібно дорожити пра­цями і думками небагатьох істинних любителів — знавців народності... Зроблено мало, а залишається зробити ду­же багато... Характеристичною біографією героїв укра­їнської історії маю намір я тепер зайнятися...».

Лист свідчить про те, з якою відповідальністю вчений ставився до проблеми народності в той період, коли її ліцемирно експлуатували правлячі кола в рамках докт­рини «офіційної народності».

У дослідженнях І. І. Срезневського усна народна твор­чість послугувала основним матеріалом для написання збірки «Запорізька старовина». В ній автор опублікував історичні пісні і документи, пов’язані з побутом запо­рожців.

І. І. Срезневський 1832 р. відвідав місця, де знаходи­лась Запорізька Січ. Він слухав і записував народні піс­ні, приказки, народну мову. І. І. Срезневський описує Дніпро, який розлився на дві версти, його киплячі хвилі, рев порогів, мис Кичкас, де річка тече між двома скеля­ми. На його думку, Україну не можна пізнати достатньо, якщо не відвідаєш цих місць, не можна пізнати запорож­ців, не побувавши на порогах Дніпра.

І. І. Срезневський записує пісні старих бандуристів, знайомиться з 97-річним запорожцем, якого називає «жи­вим пам’ятником минулого», і жадібно слухає детальні розповіді старця. Так поповнювалася «українська скриня».

«Запорізька старовина» І. І. Срезневського сьогодні — це великий скарб знань про одну з сторінок історії укра­їнського народу: 39 українських історичних пісень і на­родних дум з доповненнями окремих варіантів, авторські коментарі історико-джерелознавчого змісту, складені І. І. Срезневським па основі широкого кола першодже­рел, описи важливих епізодів з історії України XVI— XVIII ст.

Фольклорні твори «Запорізької старовини» присвя­чено боротьбі українського народу проти гніту магнат­ської Польщі, султанської Туреччини, татарських загарб­ників. У них оспівуються національні герої України: Хмельницький, Наливайко та ін.

У листі до М. Максимовича І. І. Срезневський писав, що своїм виданням мав на меті показати важливість на­родних матеріалів для історії України і особливо пам’я­ток усної народної словесності.

Отже, саме І. І. Срезневський розкрив сучасникам та нащадкам багате невичерпне джерело народних перека­зів. Головний національний герой «Запорізької старови­ни» — Богдан Хмельницький. Йому присвячено половину опублікованих у збірці І. І. Срезневського фольклорних текстів. У них ми знаходимо інформацію про події, які не знайшли висвітлення у документальних джерелах тих часів. У цьому і є сила його твору.

І. І. Срезневський закликав сучасників не задоволь­нятися, а збирати далі народні скарби, продовжувати їх записувати. У 50-х рр. І. І.' Срезневський публікує моти­вовану записку до членів другого відділення Академії наук із закликом організувати широкий запис україн­ських народних дум із вуст бандуристів. Учений в одному з листів пояснює причину видання «Запорізької старо­вини». Він пише про те, що сьомий рік займається істо­рією України, зокрема Запоріжжя, зібравши матеріали, які ще нікому не відомі, за винятком пам’яті народної і деяких любителів стародавніх рукописів. Мета цієї ро­боти, наголошує І. І. Срезневський,— принести користь тій країні, якій він зобов’язаний усім.

 

Література

Книга :  Українське народознавство в дошкільному закладі.,

Автори : А. М . Богуш та Н. В. Лисенко

Розділ II. Історія розвитку етнопедагогіки

§ 1. Народознавчі ідеї XIX ст..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* * *

 Ець – ець – ець - сіренький горобець.                           

Ель – ель – ель - довгоногий журавель.

 Ка – ка – ка - маленька ластівка.                                                 

 Ел –ел – ел - хижий птах орел.

 Иця – иця – иця - зимує в нас синиця.

Ва – ва – ва – спить вдень сова.

 Сей – сей – сей – співучий соловей.

 Ока – ока – ока – скрекоче щось сорока.

 Ак – ак – ак – на ворону схожий грак.

 Ан – ан – ан – у лісі є фазан.

 Ак - ак - ак – шпаківню любить шпак.

 

**********

 Ці – ці – ці – риби плавають в ріці.

 Іх – іх –іх – рибок знаємо усіх.

  Ась – ась – ась – жирнесенький карась.                   

 Ка – ка – ка – хижа щука от така.

 Юн – юн – юн – довгий і вертлявий в’юн.

 Ож – ож – ож – заховавсь колючий йорж.

 

**********

 Ера – ера – ера – яскрава це Венера.

 Арс – арс – арс – червонуватий Марс.

Ун – ун – ун – із «ремінцем» Сатурн.              

 Он – он – он – віддалений Плутон.

 Урій – урій – урій – найшвидший це Меркурій.

 Ітер – ітер – ітер – гроза планет Юпітер.

 Ля – ля – ля – улюблена Земля.

 Тя – тя – тя – є тільки тут життя.

 

 Іть – іть – іть – планету бережіть.

 Ем – ем – ем – планету збережем.

 

**********

 Ок – ок – ок – сплету собі вінок.

 Ій – ій – ій – біленький деревій.

 Іль – іль – іль – гнучкий вусатий хміль.

 Исток – исток – исток – пахученький любисток.  

 Інок – інок – інок – безсмертний це барвінок.  

 Ки – ки - ки– цілющі васильки.

Ина – ина -ина– із гронами калина.

 Ашка-ашка – ашка - ось ніжненька ромашка.

 Альва-альва – яскрава гарна мальва.

 Удки – удки – блакитні незабудки.

 Ивці - ивці– красиві чорнобривці.

 

**********

 Ох – ох – ох є на грядочці горох.

 Ик – ик – ик і цілющий там часник.

Як – як – як там червоний є буряк.

 Ок – ок – ок ще й зелений огірок.  

 Ор – ор –ор і смачненький помідор.    

 Уз – уз – уз на паркан повивсь гарбуз.

 Ун – ун – ун соковитий там кавун.

 Чі –чі –чі – це корисні овочі.

Ди – ди – ди є тут ще і ягоди.

 

 

**********

 

Уж - уж - уж – жовті плями має вуж.

 Юка – юка - юка – це отруйна  гадюка.

 Ак – ак – ак – має панцир рак.    

 Ав –ав - ав – є в тропіках удав.

 Як – як -як – звивається черв ‘як.

 Аха- аха - аха – повільна черепаха.

 

**********

 

Іг – іг - іг– ведмідь заліз у барліг.

 Удка – удка -удка – житло собаки будка.

 До- до -до – житло птахів гніздо.                       

 Ара – ара - ара – є у овець кошара.

 Ра – ра - ра– лисиччина нора.

 

**********

 

 Иса – водить води Тиса.

 Ош – іскриться Черемош.

 Ий – блакитноокий Стрий.

 Ут – вирує річка Прут.

 Ер – під Карпатами Дністер.

Ець – мчить водами Донець.

 Он – є тиха річка Дон.

 Утич – Дніпро пливе , Славутич.

 Ось – у Дніпра притока Рось.

 Інь - ще є ріка Ірпінь.

 На – є чарівна Десна.

** ** * * * ***

Ат – ат – ат – мама, тато, брат.

 Ра – ра – ра – я й мала сестра.

 М’я - м’я –м’я –це моя сім’я.

 Ся – ся – ся- а якщо бабуся.

 Усь - усь –усь –і старий дідусь .

 Ки – ки –ки – дядьки і тітки.

 На – на – на – то це родина.

 

**********

 

На – на – на – рідна сторона.

 Ай – ай – ай – наш рідненький край.

 Жу – жу – жу – землю бережу.          

 Ба – ба – ба – золоті хліба.

 Ті – ті – ті – руки золоті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* * *                     
Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь.
(Лелека)

 

* * * Через воду він проводить, А сам з місця вік не сходить. (Міст)	* * * По полю ходить, жне, косить, Зерно молотить, хліба не просить. (Комбайн)
* * * Хоч не літак, а крилатий, Без крил не може працювати. (Вітряк)	* * * Знизу клин Зверху млин. Тече вода А їй не біда. (Парасолька)
* * * І червона, й соковита, Та гірка вона все літо. Припече мороз – вона Стала добра й смачна.  (Калина)	* * * Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися. (Аґрус)
* * * Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке. (Яблуко)	* * * Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати –  Нема що збирати. (Зірки)
* * * Дерев’яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, Усіх діток потішаю. (Олівець)	* * * Ухопився за дріт, Покотився у світ, Потяг близняток Цілий десяток. (Електровоз)
* * * Коли хочеш ти читати, То повинен мене знати,  А коли мене не знаєш, То нічого не вчитаєш. (Абетка)	* * *  З небесної діжки Крижані горішки На землю упали, Шкоди нам завдали. (Град)
* * * Спритний майстер у стрибках: На деревах, по гілках. Вся руда, пухнастий хвіст, Рідний дім для неї – ліс. (Білка)	* * *  На городі нога стоїть, На нозі голова висить. Куди сонце повертається, Туди голова нахиляється. (Соняшник)
* * * З небокраю, з-за діброви, Вийшли воли чорноброві: Принесли водиці дзбан, Полили і ліс, і лан. (Хмари)	* * * Не ставок і не ріка, Мох росте і осока. Там земля - неначе тісто, Що воно за дивне місце? (Болото)
* * * Квітка пишна, квітка гожа, На троянду трішки схожа. На кущах вона зростає. Хто із вас цю квітку знає? (Шипшина)	* * * Живим зерном народжений, Живу я на землі. Щодня рум’яним сонечком Я сходжу на столі. (Хліб)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На хорошу квітку і бджілка летить.

***

Батькові заслуги на сина  не переходять

 

ПРАВДА

 

Правда суду не боїться.

***

З пісні слова не викинеш.

***

Мужича правда є колюча,

а панська на всі боки гнуча.

***

Все минеться, одна правда

лишиться.

***

Вивели його на чисту воду.

***

Засип правду хоч золотом —

вона випливе до верху.

***

Скажи правду — наживеш ворога.

***

ДУША, СЕРЦЕ

 

Козак має душу широку, як степ, і серце

чисте і бездонне, як небо, вмите дощем.

***

Копай всередині себе криницю життєдайної води.

***

Пізнай себе, і ти будеш щасливим.

***

Дай серцю волю — заведе в неволю.

***

В чужу душу не влізеш.

 

***

 

 

 

ЖИТТЯ, ЩАСТЯ

 

Як проживеш, так і просливеш.

***

Не буде так, як думається,

а буде так, як станеться.

***

Не родися красна, а родися щасна.

***

Істинне щастя не в ваших скринях,

а в серці.

***

Щастя — як трясця: кого схоче,

того й нападе.

***

 

МУДРІСТЬ

 

Хто топиться, той і за бритву хопиться.

***

Як дасть Бог день,

то дасть пташкам поживу.

***

Чухайся віл з волом, а кінь з конем.

***

Коли злого за доброго мають,

то його гріхам віри не діймають.

***

З дужим не борись, а з багатим

не судись.

***

Легко казка кажеться, та не легко діло

робиться.

***

Коню й доброму, й ледачому потрібні

віжки, а жінці й хорошій, і поганій — різки.

***

Хто ледащо, тому Божа ласка нінащо.

 

 

СЛОВО

Рана загоїться, зле слово — ніколи.

***

Удар забувається, а слово

пам'ятається.

***

Слово не стріла, а глибше ранить.

***

Обмова — полова: вітер її рознесе,

але й очі засипле.

***

Не говори, що знаєш, але знай,

що говориш.

***

Наймогутніша зброя — слово.

***

Гірше болить від язика, як від ножа.

***

Стережися людини, що не говорить,

і собаки, що не гавкає.

***

Тисячу раз пожалієш, що сказав,

а раз, що змовчав.

***

ЧАС

 

Бережи час — його за гроші не купиш.

Згаяного часу і конем не наздоженеш.

***

Час все лікує.

***

Час, як вода, все йде вперед.

***

Не тим час дорогий, що довгий,

а тим, що короткий.

***

Свій розум май

і людей питай

 

 

***

Хто людей питає, той і розум має.

 

***

Розумного пошли — одне слово скажи,

дурня пошли — три скажи та й сам

за ним піди.

***

Розумному натяк, дурному кийок.

***

Розумний слова побоїться,

а дурневі й батіг не допоможе.

***

Розумний не подивує, а дурний

не побачить.

***

Розуму не позичиш.

***

Розуму за гроші не купиш.

***

Золото без розуму — болото.

***

І сила перед розумом никне.

***

Сила без голови шаліє, а розум без сили

мліє.

***

Що голова, то розум.

***

Голова не на те, щоб тільки шапку

носить.

***

Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.

***

Борода не робить чоловіка мудрим.

***

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- І світ не милий як друга нема.

- Не той друг, хто хвалить, а той хто розум вправить.

- Хто гординею хворий, той в дружбі кволий.

- Шукай друга краще за себе.

- Ворогів знайти легше ніж друга.

- Друг пізнається золотом.

- Друзів в заможних, що сорок біля зерна.

- Справжню дружбу водою не розіллєш.

- Дружбу бережи як зіницю ока.

- Дружбу пам'ятай, а ворога забувай.

- Друга знайти, що голку в сіні.

- Дружба не ягода, в саду не знайдеш.

- Дружні стосунки, як скло: розіб'єш - до купи не збереш.

- Дружба дорожче забудь які гроші.

- Сукня краще нова, а друг старий.

- Друг до певної пори - все одно що ворог.

- Щирий друг в бідності пізнається.

- дружба немає кордонів.

- Без друга і мед не солодкий.

- Заяць вовку не товариш.

- З другом і вода солодша за мед. - Буде добре, як мине зле.

- Будь добрим - бідним станеш.

- Від добра ніхто не тікає.

- Від добра добра не шукають.

- Все добре, що добре кінчається

- Добре чути далеко, а зле ще далі.

- Добре ім'я краще багатства.

- Бджола мала, а й та працює.

- Без діла жить — тільки небо коптить.

- Без діла слабіє сила.

- Без охоти нема роботи.

- Без роботи день роком стає.

- Без сокири не тесляр — без голки не кравець.

- Без труда нема плода.

 

- Добре роби - добре й буде.

- Добре треба шукати, а зло саме прийде.

- Добрий, хоч до рани прикладай.

- Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.

- Доброму всюди добре.

- Добро пушить, а лихо сушить.

- Зі всіма добрий - собі лихий.

- Кого добро нагріє, той дуріє.

- Як не було добра змалку, то не буде до останку.

- Світ не без добрих людей.

- Там добре, де нас нема.

- Будеш трудиться — будеш кормиться.

- Губами говори, а руками роби!

- Де руки й охота, там скора робота.

- Для нашого Федота не страшна робота.

- Діло майстра величає!

- Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

- Добре роби — добре й буде!

- Добрий початок — половина діла.

- Добра пряха на скіпку напряде.

- Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!

- За один раз не зітнеш дерева враз.

- Заклопотався, як квочка коло курчат.

- Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

- Кожна птичка своїм носиком живе.

- Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

- Коли почав орати, то у сопілку не грати!

- Лежачого хліба ніде нема.

- Маленька праця краща за велике безділля.

- На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

- На охочого робочого діло найдеться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* * *
Наш садівник роз садівникувався.

* * *
Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.

* * *
Росте липа біля Пилипа.

* * *
Кит кота по хвилях катав -
Кит у воді, кіт на киті.

* * *
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.

* * *
Заболіло горло в горили - 
Бо горила багато говорила. 
  

* * *
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.

* * *
У зливу жахливу під кущем
Дуже змокли жук з джмелем.

* * *
Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.

* * *
Чорно-білий чорногуз
У болото чорне вгруз.

* * *
Тигренятко з тигром-татом
Тренувалися стрибати.

 

* * *
Скриню зі скарбом
Знайшли карась із крабом.

* * *
Горох у городі виріс небувалий
Горобці город пограбували.

* * *
Миші в шафі шаруділи
Шість шарфів шерстяних з`їли.

* * * 
Пироги перепечені
Перцем переперчені.

* * *
Бабин біб розцвів у дощ.
Буде бабі біб у борщ.

* * *
Старий сказав своїм синам:
- Сини,  соліть сало сухою сіллю.

* * *
Семен сіно віз – не довіз.
Лишив сани, узяв віз.

* * *
Ворона сороці намисто купила,
В намисті сорока намистинки лічила.

* * *
Пиляв Пилип поліна з лип.
Притупив пилку Пилип.

* * *
Мила митися не вміла.
Мила мило з рук не змила.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

*******

Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь - вийшов князь!
Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є - щастя твоє!

*******

Раз, два - дерева
три, чотири - вийшли звірі,
п'ять, шість - падолист,
сім, вісім - птахи в лісі,
дев'ять, десять - це сунички
підвели червоні личка.

*******

Раз, два, три, чотири, п'ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Зараз я іду шукать!

*******

Стоїть верба над потоком.
Похилилась трохи боком.
Похилилась до води,
Ти лови.

 

 

*******

*******

Тікав заєць через міст. 
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два, три - вийди ти.

*******

Качка з річки йшла, 
гурт качок вела: 
це - качатко сиве, 
це - як жовта слива, 
це - брудненький квачик, 
це - м'якенький  м'ячик,
це - як вовни жменька,
це - кривеньке,
це - сніжок побіг... 
Скільки ж їх усіх?

*******

Бігла лялька
коло ковалька 
в семи кожухах, 
в трьох капелюхах, 
в небо гляділа - 
злетіти хотіла. 
*******
Раз, два, три, 
чотири, п'ять- 
п'ять горобчиків летять, 
Раз, два, три, п'ять - 
йду четвертого шукать.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Гойда, гойда, гойдала,

Де кобила, там лоша,

А кобилка в лісі, а лошадка – в стрісі.

***

Чуки, чуки, чуки, чук.

Наловив дід щук,

А бабуся плотву – годувати дітвору,

А бабуся карасиків – годувати Тарасиків.

А бабуся окуньків – годувати молодців.

***

Кую, кую ніжку,

Поїдем в доріжку,

Будем коня напувати,

Будем в баби ночувати.

***

Куй, куй, чобіток,

Подай баба, молоток.

Не подаси молотка,

Не підкую чобітка,

Молоток срібленький,

Чобіток золотенький.

Гоп-чук, чук-чук-чук,

Кращий хлопчик, дівчур:

І волики напасе,

І водички принесе.

***

Чуки-рики, півники, гайда,

Була собі дівчина-найда.

І хліб пекла, і часник товкла,

І сорочки латала,

І на хлопців моргала.

Ось така вона була.

***

Очі дівчинки манісінькі,

Яка ж бо ти гарнісінька:

За косою барвіночок

Ще й рука білісінька.

 

 

 

***

Кує коваль бричку, заглядає в пічку:

Чи є борщ, чи є каша?

Чи є в борщі кусок м’яса?

Ішла киця по водицю та й упала у криницю.

Пішов котик рятувати, став за хвостик витягати.

***

Ладунки, ладусі!

А де були?

У бабусі.

Що їли?

Кашку,

А що пили?

Бражку.

А що на закуску?

Хліб та капустку.

***

Сорока-ворона. Діткам кашку варила.

На припічку сиділа. Підіть, дітки, по водицю!

І цьому дам, і цьому дам,

А цьому не дам:

Він дров не рубав,

В хату не носив, печі не топив,

Води не носив, діжі не місив,

Каші не варив, хліба не ліпив,

В піч сажав, кашу доїдав.

 

***

Їде, де пан, пан

На конику сам, сам,

А за паном хлоп, хлоп,

На конику скок, скок.

 

 

***

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СОН

Ходить Сон біля вікон,
      заглядає в ліжка.
Спить ведмедик, 
      лялька спить і дівчинка Марічка.
Ходить Сон біля вікон, 
      Дрьомушку дарує,
А коли малеча спить, 
      дядька Сон сумує.
Дядька Сон для малюків 
      казочки складає,
Хлопчиків він і дівчаток 
      сплячих розважає.
Ходить Сон біля вікон, 
      з зірочками грає,
3 першим промінцем старий 
      спати сам лягає.
Мріє дядя Сон 
      у сні з Марічкою пограти,
Веселощі, солодощі 
      дітям дарувати.

КОЛИСКОВА

Засинає за хмаркою сонце,
Місяць заглядає в віконце.
Колискову я співаю,
Малу Марічку спати вкладаю.
Баю-бай, моя маленька,
Дуже любить тебе ненька.
Баю-бай, моя гарненька,
Ягідко ти солоденька!
Комашки спати полягали.
Будиночки позачиняли.
Пташки в садочку не співають,
У гніздечках засинають.
Баю-бай — час доні спати.
Ти — улюблена у тата.
Баю-бай — очі, щічки —
Моя доня невеличка.
Дядька Сон сховався в ліжко,
Мишка в шпарку лізе нишком.
Тато спить і спить бабуся,
Спить і донечка Маруся.

А-А-А, КОТКИ ДВА

А-а-а, котки два,
Сірий, білий - обидва
Просяться до хати,
Хочуть Галю взяти.
А ми Галю не дамо,
Бо ми Галю глядимо.

А-А-А, КОТКИ ДВА

А-а-а, котки два,
Сірий, білий - обидва,
По капусті ходили,
Ляльку в хустці носили.
Котку-братку,
Дай нам ляльку
Для Оксани
На забавку.

ОЙ КОТИКУ, КОТКУ

 
Ой котику, котку,
Сідай на колодку,
Та пошиємо Шурі сорочку.
А Шура маленький
Та спати раденький,
А-а-а, батюшки - баю .

ОЙ КІТ-ВОРКІТ

Ой кіт-воркіт
Кашу поїв,
А нашому Юрчику
Спать повелів.
Ой кіт-воркіт
Та воркоче,
А мале дитя
Спати хоче.

 

 

 

ОЙ СПИ, ДИТЯ, В КОЛИСОНЬЦІ

Ой спи, дитя, в колисоньці,
Як горошок в билиноньці!
Буде вітер повівати
Та й горошком колисати;
Як горошок за тиркоче,
Тоді Ганя спати схоче.

БАЮ, БАЮ, ДИТИНО

Баю, баю, дитино,
Пора засинати.
Завтра рано прокинешся,
Біленько умиєшся.
Люлі , люлечку,
Звари, мамо, кулешику
В маленькому горщаті
Маленькому дитяті.
 

ОЙ ХОДИЛА ЖУРАВОЧКА

 

Ой ходила журавочка 
Та й по комишу, 
А я свою дитиноньку
Та й заколишу. 
Ой ну люлі , люлі !
 

БАЮ, БАЮ, БАЮ

Баю, баю, баю!
Дровець нарубаю
І в печі натоплю:
Буде тепло в хаті,
Буде дитя спати.

 

 

 

ПРИЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ

Прилетіли журавлі,
То великі, то малі,
Сіли вони на люлі
Та й співають:
Трі-рі-рі!

 

 

А-А, КОТОЧОК

А-а, коточок,
Заховався в куточок,
Піймав собі мишку
Та й з'їв у затишку.
А-а, а-а!
 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТОЧКУ

Ой ну, люлі, коточку,
Не сиди в куточку.
Піймай собі мишку
Та ходи в колиску!
Мишка буде грати,
Котик танцювати,
А дитина спати.

КОТИКУ СІРЕНЬКИЙ

Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а, а-а, а-а, а!

ПІШОВ КОТИК У ЛІСОК

Пішов котик у лісок,
Найшов котик поясок,
За люлечку прив'язав
Та дитину покачав.
 

ОЙ КОТИКУ, КОТИКУ

 

Ой котику, котику,
Мальований хвостику,
Не ходи кругом хати,
Не збуди нам дитяти.
Дитятко маленьке,
Спатки раденьке.
А-а-а.

ОЙ ТИ, КОТЕ, НЕ ГУДИ

 

Ой ти, коте, не гуди,
Спить дитина, не збуди.
Дитятко маленьке,
Воно спать раденьке.
 

ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛЯШІ

Ой Люлі , люляші,
Купив батько Наташі
Ляльку і кота.
Щоб удень гуляла,
А вночі щоб спала.

                                               ХОДИТЬ КІТ ПО ГОРІ 

Ходить кіт по горі,
Носить сон в рукаві,
Всім дітям продає,
Василькові так дає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято до дня Святого Миколая

для дітей старшої групи .

 

 

 

 

 

Мета:: подарувати дітям радість і багато позитивних емоцій у процесі святкування загальнонародного свята Миколая; закріпити знання  та уявлення дітей про зиму, зимові забави, про обрядові свята, доброчинні справи Святого Миколая; розвивати увагу, пам'ять і мислення, орієнтування у просторі, вміння імпровізувати у танці та грі, емоційну та рухову чутливість, співочий голос, виразність і ритмічність рухів під музику, розвивати музичні здібності.

 

Дійові особи: дорослі – 1Ведуча, 2Ведуча, Зима, Святий Миколай (або його

                                          голос),

                         діти – Сніжинки, Вовк, Ведмідь, Лисичка, Зайчик, 2 Янголятка

 

Обладнання: скринька для листів,

 

 

Хід розваги:

 

Під веселу святкову музику діти заходять до музичної зали.

 

1Ведуча.                   Що нині за днина ?

                                   Що нині за свято?

                                   Що сюди зібралося

                                   Людей так багато?

 

2Ведуча.                   Знаю, що за днина,

                                   Знаю, що за свято:

                                   Їде, їде гість багатий

                                   В Український край.

                                   Хто це гість,

                                   Ви відгадайте?

 

Діти.  Святий Миколай!!!

 

1Ведуча.       Так, сьогодні таке довгоочікуване, світле свято  - день святого Миколая! Це свято радості, свято душевного спокою, злагоди і миру. Це свято найбільше чекають і люблять діти. Я знаю, чекаєте на це свято і ви.

 

1дитина  В нас сьогодні гарне свято,

                                   Його знають всі малята.

                                   Подаруночків їм досить

                                   Миколай святий приносить.

 

2дитина   На святого Миколая

                          Радість світ увесь проймає.

                          Хай радіє увесь світ,

                          Український наш нарід.

 

2Ведуча.                   Миколаю раді всюди,

                          В кожній хаті свято буде,

                          Помоліться всі до нього,

                          Щоб він не минув нікого.

 

Діти виконують пісню «Вже надходить ніч чарівна».

 

 Вже надходить ніч чарівна,

Спить увесь рідненький край.

Ось, ось в наші всі оселі

Завітає Миколай.

 

Приспів:

Миколай, Миколай,

Ти до нас завітай.

Всім малятам усміхнись

Щирим серцем пригорнись.

 

Жде його малеча вся,

Ой, радіє дітвора,

І усі, усі дорослі,

Миколая ждуть у гості.

 

Вже ідуть морози люті

І паде пухнастий сніг,

Миколая ждуть усюди,

Всі в у цю чарівну ніч.

 

2Ведуча.            Йде зима, красуня мила.

                            В неї сукня сніжно-біла,

                            Черевички з кришталю –

                            Дуже зимоньку люблю!

                            Йде в засніженім уборі,

                            Очі сяють, наче зорі.

                            Щоб своє побачить личко,

                            Дзеркало зробила з річки.

                            Білі коси розпустила,

                            Землю лагідно укрила –

                            Хай спочине до весни

                            І чарівні бачить сни.

 

Під музику з'являється  Зима.

 

Зима.                  Добрий день, вітаю вас!

                            В цей радісний, святковий час!

                            Бачу, всі красиві діти,

                            Мов яскраві ніжні квіти!

 

                            А я Зимонька-зима

                            До вас прийшла недарма:

                            Принесла казки і сміх,

                            Звеселю сьогодні всіх.

 

1Ведуча.  Добрий день, Зимонька, ми раді тебе вітати!

 

 

 

1дитина

                             Як прийшла до нас Зима,

                             Часу для нудьги нема.

                             Лижі, санки, ковзани

                             Полюбляють пустуни.

 

2дитина.             Діти грають гарно в сніжки,

                             Сніг дарує всім усмішки

                             І сміється з усіма,

                             Бо прийшла до нас зима!

 

Діти  старшої  групи «Україночка» виконують пісню «Ой,Зима».

 

Стукає в вікно гостя чарівна,

Знов до нас прийшла зимонька-зима.

 

Ой зима, зимонька-зима

Затанцює, заспіває зимонька

Ой зима, зимонька-зима

Зачарує знову нас зимонька

 

Вибігла на двір весела дітвора,

Сипала сніжком зимонька-зима

 

Ой зима, зимонька-зима

Зачарує знову нас зимонька.

 

1дитина.           Білий сніг – холодний пух

                           Побілив усе навкруг.

                           Вітерець пушок збирає,

                           Гарні шапочки сплітає

                           І дубкам, і пенькам,

                           І берізкам, і кленкам.

 

2дитина.           Сніжинки, сніжинки, сніжинки

                           Розсипала всюди зима

                           І жодної в літо стежинки

                           Від нашої хати нема.

 

Дівчатка старшої групи виконують танок «Сніжинки-пушинки».    

 

 Зима.  Дякую, діти, за таке веселе й чарівне вітання!  Я прийшла до вас із поштовою скринькою. Здогадайтеся, для чого вона?

              У святого Миколая у ці дні дуже багато роботи і щоб полегшити йому турботи, я принесла цю скриньку до вас. Несіть скоріше свої листи для Миколая зі своїми побажаннями.

 

 

                  В грудні ніч чарівна,

                           Бо з небесного човна

                           Миколай на землю сходить

                           І дива усюди творить.

 

(Діти підходять до скриньки і опускають в неї листи (малюнки)).

 

Дитина.             Поспішаймо, поспішаймо із листами,

                           Бо вже їде Святий з неба саночками.

                           Не забули ми листочки написати

                           Та й Святого Миколая попрохати.

 

Ведуча.  Цікаво, про що мріють наші дітки? Які подарунки мріють діти отримати від Миколая?

 

Дівчинка.         Я ляльок багато маю,

                           Але попрошу Миколая,

                           Щоб приніс мені новеньку,

                           Кучеряву і гарненьку.

 

 

Хлопчик.          А мені — коня швидкого,

                           Ще і шабельку для цього.

 

Дівчинка.         А мені — із хутра мишку.

 

Хлопчик.          А мені — цукерок трішки,

                           Шоколадок і горішків,

                           Торбу пряників медових,

                           Круглобоких і здорових.

 

Ведуча.   Чимало подарунків замовили у свято Миколая наші діти.

                           А бува, не забагато?

 

Діти: (разом)   Та ж іде багате свято!  

 

1Дитина.         Я у Бога завжди прошу

                         Не цукерок і не грошей,

                         А здоров'я мамі й тату,

                         Миру, щастя в нашу хату,

                         Слави й волі всій родині,

                         Нашій рідній Україні.

 

2дитина.         А я написала листа до Чудотворця.

                        Святий отче Миколаю!

                        Мою хату не минай!

                        Подаруй мені потіху

                        І торбину, повну сміху,

                        І здоров'я для родини,

                        Красну долю для Вкраїни!

                        Принеси мені гостинців,

                        Скільки вміститься в торбинці

                        Ані мало, не багато —

                        Так, як скажуть мама й тато.

 

3дитина.        Буду щиро Миколая я також просити,

                        Щоб зіслав із неба ласку

                        На вкраїнські діти.

                        Святий отче Миколаю,

                        Просим тебе щиро:

                        Єдність дай у ріднім краю,

                        Злагоди і миру!

 

Діти виконують пісню «Ой хто, хто Миколая любить».

 

Ой, хто, хто Миколая любить,

Ой, хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай

У всякий час помагай,

Миколаю!

 

Подивись, ми всі чемні діти,

Не барись нас розвеселити,

Про гостинці не забудь,

Охороною нам будь

Миколаю!

Зима.      Що ж, малята, час поспішати  до святого Миколая, передати йому скриньку з вашими листами - побажаннями.   (Зима виходить зі скринькою)  

 

Під музику виходять звірята.

 

Вовк. (звертається до Ведмедика).

                              Гей, Бурмило, чи ти чув?

                              Чи ти бачив, хто це був?

 

Ведмідь.               Бачить – бачив, чути – чув,

                              Але що це, не збагнув.

 

Виходить лисичка.      

 

Лисичка.              До святого Миколая

                               Діти тут листи кидали.

 

Заєць.                    І у голос розказали

                               Все, чого собі бажали.

 

Вовк.                     Жаль, ой  жаль великий, браття,

                               Що не вмію я писати.

                               Дуже вже хотів би я

                               Хоч маленьке порося!

 

Заєць.                    Постидайся, у святого

                               Як проситимеш такого?

                               Краще побажай собі

                               Моркви і капустки… дві!

 

Ведмідь.                Ну й смішний ти, куцохвостий!

                               Хіба ж вовк таке попросить?

                               Вовк їсть м'ясо, а ось я

                               З'їв би меду – горшків  з два!

 

Лисичка.              Звісно, мед – це не найгірше,

                               Але курочка смачніше!

 

Ведмідь.                Чую щось здаля гуде

                                Може, вже святий іде?!

                                Поки він ще не прийшов,

                                Станьмо разом в коло знов.

                                Миколаю заспіваймо,

                                В гості діда закликаймо.

 

Діти виконують «Хоровод звірят».

 

1Ведуча.      Все затихло на дворі,

                      Сяють зорі у горі,

                      Всі чекають – виглядають

                      Чудотворця Миколая.

                      Але щось він забарився,

                      Може, в небі заблудився?

                      В нього клопотів багато,

                      Бо заходить в кожну хату,

                      Все, що в нього в торбі є,

                      Чемним дітям роздає.

 

2Ведуча.      Миколай везе пакунки,

                      З ним багато янголят.

                      Будуть дітям подарунки –

                      Кожен буде цьому рад.

                      Дзвіночків чути срібний передзвін,

                      І добра вість летить з усіх сторін,

                      То з неба Миколай до нас спішить,

                      Бо хоче на землі добро вершить.

 

Чути мелодію дзвоників, входять янголята.

 

1Янголятко.     Через поле, через гай

                            Йде до діток Миколай.

                            У білесенькій торбинці

                            Він несе усім гостинці.
 

2Янголятко.     Коли спать всі полягають,
                            Він у гості завітає,
                            Чемні знайдуть подарунки -
                            Під подушкою пакунки,
                            А всі нечемні діточки,
                            Отримають від нього різочки.

 

Ведуча.               Але спершу, Янголята,

                             Обдаруйте всіх звіряток,

                             Що ні в лісі, ані в полі

                             Не зробили шкоди злої.

 

1Янголятко.       Вовкові ось тут ковбаска.

                              Вовчику, бери, будь ласка.

 

2Янголятко.       А лисичці – смачна шинка,

                              Це для тебе лакоминка.

 

1Янголятко.         А ведмедеві нівроку

                               Бочка меду круглобока.

 

2Янголятко.         А для зайчика – морквинка,

                               Та не одна, аж дві торбинки!

 

 Звірятка дякують.

 

 

1Ведуча.                Дякуємо, Янголята,

                               За дарунки для звіряток.

 

2Ведуча.                За добро і ласку,            

                                За зимову казку.

 

1Ведуча.                Доброта з роками не старіє,
                               Доброта від холоду зігріє.
                               Нас морозу не злякать
                               Ідемо у двір гулять.
                               Доки будете гуляти,
                               Треба друзів зігрівати.
          

Діти виконують танок-гру «Підемо у двір гуляти».

Підемо у двір гуляти,

Тра-ля-ля, ля-ля-ля,

Зиму піснею вітати,

Тра-ля-ля, ля-ля-ля

 

Приспів:

Плесь, плесь, плесь, не стій,

Швидко рученята грій

Туп, туп, туп, мороз.

Наші ніжки не морозь

 

Ми доріжки промели.

Тра-ля-ля, ля-ля-ля.

Стільки снігу намели,

Тра-ля-ля, ля-ля-ля

 

Приспів.

 

З снігу зліпимо сніжки,

Тра-ля-ля, ля-ля-ля.

Люблять зиму малюки,

Тра-ля-ля, ля-ля-ля.

 

2 Ведуча.          Все засипало сніжком,

                           Хтось до нас іде з мішком,

                           В нього сива борода,

                           Він на небо погляда.

 

 

 

 

 

1Ведуча.           Йде Миколай в святій ряднині

                           По незалежній Україні.

                           Не обмине тебе й мене

                           Це свято казки чарівне.

 

Під музику з'являється святий Миколай ( або голос із кадру).

 

Святий Миколай.

                            От і рівно рік минув,

                            Як у гостях у вас був,

                            Як дарунки роздавав,

                            Всіх до праці закликав,

                            Наказував всім чесно жити,

                            Зла не чинити, людей любити.

                            Тепер дізнатись хочу я,

                             Чим рік займалась дітвора?

 

1Дівчинка.         Мамі я допомагала,

                             Рано вранці прокидалась,

                             Одягалась, узувалась,

                             І в садочок поспішала.

 

2Дівчинка.         Як  з садочку повертаюсь

                             Теж я мамі помагаю,

                             Я в кімнаті прибираю,

                             І на кухні підмітаю.

 

Святий Миколай.

                             Молодець!

                             Требі мамі помагати,

                             Прибирати, мести, прати…

                             Кожен день, за роком рік ,

                             Заслужила медяник.

А про хлопчиків що можете мені сказати?

1Хлопчик.          Татку я допомагав

                              Меблі майструвати,

                              Фарбувати наш паркан,

                              Й гвіздки забивати.

 

2Хлопчик.         Діду я допомагав,

                             Хворому води подав

                             Й  від сердитого собаки

                             Кошенятко врятував. 

 

Святий Миколай.    

                             За те, що піднялась рука

                             На добре діло, на рятунок

                             Усі малята заслужили

                             Від Миколая подарунок.

 

 1Ведуча.    Дякуємо, святий Миколаю, за добрі слова.

                             У садочку «Теремочку»

                             Гарні діточки живуть,

                             Всі батькам допомагають,

                             Зло добром перемагають.

 

2Ведуча.             Гарне свято відзначає

                             Наша ненька Україна:

                             А ми пісеньку співаєм,

                             Україну прославляєм.

 

Діти виконують пісню « Україно-краю».

 

Дитина.              Миколай, Миколай!

                             Ти із дітками пограй.

                             Лине музика незвична

                             Нас у коло усіх кличе!

 

Діти і Миколай грають у гру « Веселий бубон».   

Ти біжи веселий бубон

Швидко-швидко по руках.

В кого бубон залишився –

Той станцює гопака!

 

 Звучить голос Св.Миколая!:

                « От настав прощатись час,

                  Через рік  прийду до вас.

                  Будьте добрі й завжди щирі,

                  Живіть в злагоді і мирі.

                  Мамі й татку помагайте,

                  Менших себе не чіпайте.

                  Вихователям у поміч будьте,

                  І мене ви не забудьте».

 

 

(Якщо будуть подарунки від спонсорів – роздача подарунків під пісню «Миколай, Миколай подарунки роздавай!»)

 

Ведуча:  Ми будем наказ Миколая пам’ятати.
                 Дарунки від нього до сну аж чекати.
                 Хто чемним з малят завжди буде.
                 Того Миколай у цю ніч не забуде,
                 А всі нечемні, балувані діточки
                 Отримають від нього під подушку різочки.
                 Будемо сьогодні всі швидко засинать,
                 Та подарунки від Миколайчика чекать.

Діти під музику розходяться по групах, де їх чекають подарунки від Миколая.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій розваги для дітей середньої групи.

 

Мета: Розвиток у дітей дошкільного віку стійкого інтересу до української народної культури, виховання духовності і формування естетичної свідомості дошкільників в процесі ознайомлення з народним святом Різдвом Христовим та Колядою.

Завдання:

- ознайомити дітей зі святом Різдва;

- викликати у дітей бажання знайомитися з усною народною творчістю (колядки, потішки, коломийки та ін);

- розвивати художньо-творчу діяльність шляхом ознайомлення з предметами побуту, звичаями, іграми та піснями, що відноситься до періоду святкування колядок.

- виховувати у дітей відчуття причетності до української культури, суспільства.

 

 

Дійові особи:  Дорослі -  Ведуча, Господар і Господиня, три Колядники.

                          Діти -  колядники по2-3 дівчаток і хлопчиків.

Обладнання: куточок української хати , Різдвяна зірка, гостинці для колядників, 

 

Хід заходу:

Під музику діти заходять до святково прибраної зали.

Ведуча.  Щиро вітаю вас, малята, шановні гості, зі святами, що прийшли до нас з приходом  зими.

 

                 Здрастуй, білий, пухнатий, сніжок!

                 Здрастуй, гостя - Зима-чарівниця!

                 Викликай же на гірку малят, на лужок,

                 А Мороз хай рум'янить їм лиця.

                 Новоріччя настало. Вітаємо ми

                 Вас із радісним святом красуні-зими!

 

ВСІ разом:   З Новим роком , з Різдвом !

 

1-ша Дитина.  Сніг іде. Сніг іде. Всі стежки замело.

                           Все у білі убралося шати.

                           Біле поле і ліс, біле місто й село,

                           Білих вулиць уже не впізнати.

 

2-га Дитина .    Біла казка довкола. Ця казка жива.

                            Під ногами іскряться сніжинки.

                            А зима висіває сніжок з рукава

                            І сріблом обсипає ялинки.

 

3-тя дитина.      Сніг пухнастий стелиться,

                            Білі всі сніжинки.

                            Замела хурделиця

                            За вікном ялинки.

 

Діти виконують пісню «Зимонька-Зима».

Із краю далекого зимонька прийшла,

Ковзани і саночки дітям принесла.

Любить зимонька-зима нас, дітей маленьких,

І дарує, і дарує нам сніжок біленький.

 

Замела стежиночки, всюди сніг лежить,

Іскрами на сонечку сяє і горить,

Любить зимонька-зима нас, дітей маленьких,

І дарує, і дарує нам сніжок біленький.

 

Любить зимонька-зима нас, дітей маленьких,

І дарує, і дарує нам сніжок біленький.

 

 

Ведуча.              Ой який пухнатий сніг

                            М'яко стелиться до ніг,

                            Як же весело ми трішки

                            Ним побавимося в сніжки!

 

Діти виконують пісню-гру «Гра в сніжки».

В сніжки граємо охоче,

Граєм хто із ким захоче,

А морозець он який,

Грає з нами в піддавки.

 

Приспів:

Хлоп, хлоп, постривай,

Ти від сніжки не тікай!

Хлоп, хлоп, поспішай,

Сміливіше наступай!

 

Хоч і сердиться зима,

Нас морозити дарма,

Так ми руки гріємо,

Тупотіти вміємо.

 

 

Ведуча.   Гарно ми побавилися, розважилися. Навіть не помітили, як день промайнув.  От і настав вже вечір, не простий, а чарівний святвечір, коли люди запалюють свічки та співають веселих пісень, бажаючи  одне одному щастя і радості.  

                 Давайте  підійдемо до хатинки та й заколядуємо:

 

Діти виконують колядку

«Добий вечір тобі, люди, вашій теплій хаті»

Добрий вечір, люди, вашій теплій хаті,
Щоб були ви завжди щедрі і багаті.
Хай Різдво Христове вас благословляє,
Бог ся рождає.

Всім колядникам ви відчиняйте двері
І просіть до столу, до своєй вечері
Хай у вашій хаті нині все співає,
Бог ся рождає.

Гарно колядуйте і святкуйте нині,
Ми бажаєм щастя вашій всій родині.
Весь наш рід великий нині освятився,
Бог народився.        

 

З хатинки виходить Господиня (дорослий).

 

Господиня.        Добрий вечір! Хто це так гарно співає?

 

Дитина.              Ми колядники.

 

Дівчинка.           Я дівчинка маленька, спідниченька рябенька,

                              Чобітки червоні, будьте з празником здорові! (вклоняється)

 

Хлопчик.            Я- маленький хлопчик, виліз на стовпчик,

                             З мішком походжаю, коляду збираю.

                             Вечір добрий, дайте пиріг довгий! (вклоняється).

 

Господиня.       Дам вам пирога, а ви проходьте до світлиці гості дорогі!

 … Дуже рада я гостям! А чи знаєте ви, що саме за свято в нас сьогодні?

То ж вмощуйтеся зручненько, та слухайте уважненько!

 

… Давним-давно, сталася ця історія…

(демонстрація мультика для дітей «Різдвяна зірка»)

 

 

Ведуча.  Дуже гарна історія, тепер ми всі знаємо, чому це свято називають Різдвом…    Старовинне слово Різдво означає народження. Хто ж народився в цей день? (діти – Ісус Христос) Так!!!  Ім'я народженого було Ісус. А потім його стали називати Христос, що означає – цар. Та Ісус був незвичайним царем. У нього не було ні трону, ні війська…Ісус Христос відкрив нам великі таємниці життя, добра і правди.

 

Господиня.    З тих пір люди стали святкувати Різдво. У кожній сім'ї пекли пироги, печива та булочки! А вже пісні та водили хороводи - на іншому кінці села було чути.

                       До свята Різдва готувалися особливо: прибиралися, варили кутю, вчилися колядувати.

 

Ведуча.  Увечері перед Різдвом, коли на небі з'являлася перша зірка, кожна родина сідала до святої вечері. Наступав Святий вечір.

 

Подивіться і у нас також засяяли маленькі зіроньки.

 

Дівчатка виконують «Танок Зірочок».

 

Господиня. Яскраво засяяли зорі, от же час святкувати! Цей вечір має свої старовинні звичаї та обряди, чудові традиції, певні символи. А ви знаєте які?  

…  До святкових символів належать кутя, зубки часнику, свічки, солома, горіхи, сніп, який називають «Дідух».

 

Ведуча. Справді, господиня на Святий вечір готує 12 обов'язкових страв, аби в усі 12 місяців року жилося в достатку.  Кутя – символ врожаю. Її ставлять на рушник, де вона знаходиться до вечора. Вечеряють без музики, ведуть тиху розмову. Кутею частують худобу, птахів, домашніх тварин – кота та собаку. Після вечері – співають, пригадуючи всі давні колядки. А що таке «колядка»?

 

Господиня.  В ніч перед Різдвом діти і молодь, вбравшись у вивернуті навиворіт кожухи, ведмедя, бика, барана, лисиці, Баба Яги, ходили від хати до хати, зупинялися під вікнами і славили господарів, бажали їм в піснях і примовках добра і благополуччя. Пісні ці називалися колядками. Пора і нам покликати  собі Коляду.

 

Діти: (хором двічі) Прийди, Коляда напередодні Різдва.

 

Входить Коляда (на боці полотняна сумка), разом з нею ряджені діти.

 

Коляда:

Хто кликав, викликав, Коляду кричав?

До вас іду, колядників веду.

 

До хати підходять діти -  колядники.

 

1Дитина. Дозвольте заколядувати!?

 

Діти співають колядку «Коляд-колядниця»

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте дядьку, п’ятака!

 

 

Одчиняйте скриньку,

Та давайте сливку,

Відчиняйте сундучок,

Та давайте п’ятачок!

 

Господиня.       Ой і хороші пісні співаєте! Ось вам гостинці (дає пироги,

яблука, цукерки).

 

Ведуча.  Що це за гамір такий!!! Мабуть іще хтось хоче заколядувати!

 

Під музику заходять дорослі –колядники.

Виконують колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю».

Добрий вечір тобі,
Пане господарю!
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

Застеляйте столи
Та все килимами,
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

Та кладіть колачі,
З ярої пшениці,
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе,
Три празники в гості,
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

А що перший празник,
Рождество Христове,
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

А що другий празник,
Святого Василя,
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

А третій же празник,
Святе Водохрещя.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

Хай святкує з нами,
Вся наша родина.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.

Вся наша родина,
Славна Україна.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.

 

1Колядник.       Приходила Коляда напередодні Різдва.

                       Хто дає пирога - тому повний хлів для худоби,

                       Хто не дасть пирога - ми корову за роги.

                       Коляда, коляда ти подай пирога,

                       Чи хліба ломтину, або грошей копійчину,

                       Або курку з чубком, півника з гребінцем,

                       Або сіна сніп, або вила в бік»

                       Всі здрастуйте, люди добрі! Благословіть Коляду!

 

    2 Колядник.  Вже я сяду на поріг - дай коржик і пиріг!

                       Щоб курочки водилися, щоб свинки поросились,

                       Щоб корівки телилися, щоб конячки жеребкувалися!

                       Щоб щастя і веселощі було в хаті цілий рік,

                       Щоб гостей безліч!

 

3 Колядник. Коляду зустрічайте, щедро пригощайте!

 

Хлопчики.(разом) Коляда, коляда, напередодні Різдва!

                    Млинці  та пиріжки нам у кошик клади! 

 

Дівчатка.(разом) Господарочка добренька! Пиріжечки здобненькі!

                  Ти не ріж, не ламай, мерщій подавай!

 

(Господиня обдаровуює колядників).

Господиня.   Ой, які ви молодці, так гарно грали-колядували, а дарунків від господарів ще не дістали. Де ж ваш мішок?

Виходить маленький хлопчик з великим об'ємним мішком за плечима. Ставить його біля хатинки, а сам підходить до Господині. Тим часом у мішок ховається друга дитина.

 

Маленький хлопчик.     Колядин-дин, коляди-дин,

                                            Я, хазяєчко, один.

                                            Винеси мені пиріжок

                                            Та поклади у мішок.

                                            З руками, з ногами,

                                            Щоб  бігав за нами.

 

Господиня  виносить пиріжок і кладе у мішок(пиріжок бере дитина, що сидить у мішку). Мішок починає рухатись по залу. Господиня та колядники кумедно ловлять  його.  Нарешті піймали. З мішка зі сміхом вистрибує дитина..

 

Всі разом.     З новим роком! З усім родом!

                   Щоб здорові були, багато років ви жили!»

Ведуча.  А тепер час пограти, господарів звеселяти! Гра богатирів, для тих, хто дмухати вміє всіх сильніше!

 

Проводиться «Гра з кульками «Богатирі» (двоє гравців, сидячи на колінах, повинні задути кульки у ворота.

 

Ведуча.                Ви не стійте, не зволікайте, в хоровод усі ставайте!

                         Праворуч - красні дівчата, зліва – спритні хлоп'ята!

 

Діти виконують хоровод «Підемо у двір гуляти».

 

Господиня. Поки грали, збавлялись, свічка стала догорати, на всю ніч не вистачить. Треба десь нову дістати, хто допоможе, дівчатка чи хлоп’ята?

 

«Гра зі свічками» (діти стоять у 2-х колах, в одному хлопці в іншому дівчата; з музикою вони починають передавати в кожному колі незасвічену свічку; хлопчик і дівчинка, у яких виявиться свічка, коли музика закінчиться, виконують танок; гра повторюється)

 

Господиня. Що ж, тепер і свічечки в нас є, на цілу ніч вистачить, можна і поворожити!

 

Ведуча. Поворожити?  

 

Господиня. Так-так, поворожити, та свою долю дізнатися?

 

 

Завжди в Різдвяну ніч всі дівчата ворожили і ми з вами поворожимо. А ну ж бо,  дівчатка красуні,  виходьте, виймайте з чарівного мішечка предмет і дізнаєтеся  ким ви станете, коли станете дорослими.

      Тож підходьте, хто бажає!!!

 

 

Ворожіння за професіями для дітей (в мішечку лежать наступні предмети): 

1. Ножиці дитячі - перукар

2. Сантиметр - кравець

3. Книжка - письменник, учений

4. Муз.інструмент - музикант

5. Фарби - художник

6. Термометр - лікар

7. Машина - водій

8. Монетка - бухгалтер, касир, банкір.

1Колядник. За привіт, за гостину прийміть наше привітання!

 

2Колядник. Наділив вас Господь і життям, і буттям, і багатством у всьому!

 

3Колядник. І дай Бог вам, панове, здоров'я на довгі роки! 

Колядка (співають):

«Ай, дякуємо тому, хто в цьому дому! Слава! Слава!

Наш хазяїн багатий, гребе золото лопатою! Слава! Слава!

Нагородив тебе Бог і життям, і буттям! Слава! Слава!»

 

Разом: Дякуємо цьому дому! (уклін)  Підемо до другого!

(уходять під музику)

 

Господиня.  Наше свято закінчено, але щасливий рік триває. Нехай у ваших серцях Різдво запалить свою іскорку щастя, доброти і любові один до одного

 

Ведуча.          Любі діти, милі діти!      

                        Виростайте, наче квіти!

                        Білочубі, чорноброві,

                        Виростайте всі здорові!

                        Чуйні серцем, чесні, щирі,

                        Виростайте в дружбі, в мирі!

                        І на радість всій родині,

                        І на славу Україні!

                        Хай щастить усім, нівроку,

                        В кожен день нового року!

                       Щедрий вечір, добрий вечір

                       Добрим людям на здоров'я!              

 

Діти виконують хоровод  «Україна колядує».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Яблучний Спас

Свято для дітей молодшої групи

дошкільного закладу.

 

 

 

 

 

Мета:  Поглибити уявлення дошкільників про традиційне святкування

Яблучного Спаса українським народом засобами театралізованої діяльності;

 закріпити знання про пов’язані з цим днем звичаями, прикметами, змінами,

що відбуваються у природі; збагатити словниковий запас дітей; розвивати виразність мовлення, увагу, пам’ять, спостережливість, музично-ритмічні рухи, навички співу; виховувати чуйне ставлення один до одного, щедрість; сприяти покращенню емоційного настрою дітей, заохочувати їх до участі у колективному святкуванні.

 

Обладнання: декорації  яблуня з яблучком; костюм український для  ведучої, костюм Бджілки, Груші та Яблука; музичний диск, кошик з яблуками  для всіх дітей, горщик з медом, атрибути для рухливих ігор.

 

Дійові особи: Ведуча-господиня, хлопчик та дівчинка у українських костюмах, Яблуко, Груша, Бджілка.

 

 

 

Розвага проводиться на майданчику.

Діти під музику виходять на майданчик, сідають на лавочки.

 

Хід розваги:

 

 

Ведуча:                Доброго ранку, дівчатка й хлопята!

                              І чорняві кароокі, і біляві синьоокі.

                              І кмітливі, розумненькі, і великі, імаленькі!

                              Радо всіх я вас вітаю.

                              Щиро всім добра бажаю!

 

 

 

Ведуча: Швидко літо проминає,

               Літній вітерець зітхає…

              Та все ж серпень нам припас

               Гарне свято – другий Спас!

               Славне свято врожаю

               Дуже сильно я люблю!

               Ми його усі чекали,

               З нетерпінням виглядали!

 

 

Діти виконують пісню « Врожайна».

(З’являється Бджілка з горщиком меду)

 

 

Бджілка:    Жу-жу-жу! Жу-жу-жу!

                     Зрадістю до вас лечу!

                     І медком своїм солодким

                     В Свято Спаса пригощу!

 

Дорбого дня,  діти! Чи не спізнилася я до вас? Чи вчасно з’явилася?

 

Діти виконують пісню « Де була ти бджілка».

 

Бджілка: Діти, а ви знаєте, що в цей день люди освячують в церкві овочі, фрукти, мед, лікарські трави. Повернувшись з церкви, родина врочисто сідає за стіл і розгівляється: сім’я їсть яблука з медом і запиває виноградним або яблуневим соком, — «щоб садовина родила».

 

Ведуча: То ж, Яблуневий Спас –це також свято зрілих плодів.  На другий Спас збираються врожаї яблук, груш, винограду, кавунів тощо, тому він і  має таку назву. Бджілонько, діти тобі про це навіть вірша можуть розказати.

 

1 дитина:     Влітку ми попрацювали,

                      Вже й зібрали урожай.

                      Щедрії дарунки літа

                      Прославляють рідний край.

 

2 дитина:      Де ще є такії фрукти,

                       Виноград і кавуни,

                       Сливи, яблука і груші

                       Всі смакують залюбки.

 

3 дитина:      Пролетіли дні за днями,

                       Вже сьогодні свято Спас:

                       Готуй сани і кожуха,-

                       Пішло літечко від нас.

 

Бджілка: А чи знають діти, які за смаком різні фрукти та ягідки?

 

Ведуча-господиня: А як же! Зараз ми пограємо, свої вміння покажемо!

 

(Дидактична гра "Відгадай на смак»: Бажаючим зав’язують очі і дають покуштувати шматочок садовини. Перемагає той, хто правильно назве всі)

 

 

Бджілка: Я знаю, що до вас на свято поспішають мої садові друзі. А хто це, всі здогадаєтесь, відгадавши мої загадки:

 

 

          В нас деревина гарна у дворі,

          Фрукт цей з дитинства дають дітворі,

          Корисне, доступне та дуже смачне,

          Багате залізом та поживне . ( Яблуко)

 

              На смак чудова, жовта, медова,

               Їсть її малий Павлуша.

               Здогадались, що це? (Груша)

 

(З’являються Яблуко та Груша)

 

Груша: Добрий день, дівчатка і хлоп’ятка!

 

Яблуко: Ми вітаємо вас зі святом! Діти, а чи любите ви яблучка? Чому? Справді, яблука не лише смачні, а і дуже корисні, бо в них є дуже багато вітамінів.

 

 

Груша: Пам’ятайте, ми, Фрукти, дуже пишаємося, що нас полюбляють дітки!

 

Бджілка: А хто з вас більше гарнихслів про Яблучко скаже?

 

Діти: Стигле, наливне, соковите, велике, солодке тощо.

 

Яблуко: Дякую вам за компліменти.  А які страви можна приготувати із яблук?

 

Господиня-ведуча та діти : Пиріжки та вареники з яблуками, повидло, варення, мармелад, компот,  яблучну бабку, додавати шматочки яблука у різні салати , тощо.

 

Яблуко:Бджілка говорила нам, що ви вмієте гарно співати. Це справді так?

 

Груша:Заспіваєте для нас веселу пісеньку?

 

(Діти виконують українську народну пісню «Черевички»)

 

Господиня-ведуча:У день Яблучного Спаса було прийнято пригощати усіх знайомих та родичів свяченими яблучками. А ще всі залюбки грали з ними.

 

Проводиться музична гра «Передай яблуко»: діти  стають колом і під музику передають яблуко одне одному. Той, у кого залишилось яблуко, коли музика спинилася, має станцювати, а далі виходить з гри. Гра продовжується далі)

 

Ведуча:  А тепер давайте подивимося , як ви за літо зміцніли.

                 -Ви стали сильними?    (Так!)

                - Ви стали спритними?   (Так!)

                Ви навчилися швидко бігати та високо стрибати ?  (Так!)

А давайте запросимо наших гостей  пограютися з вами у веселі ігри, та й покажемо їм які ми стали дужі.

 

Проводяться  ігри.

 

1.Естафета « Збирання меду».

 

  Кожен учасник («Маленька бджілка») має відерце. Треба «долетіти» до квіточки, зупинитися біля неї, в середику квітки покладено жовті кульки – «медок», взятии одну кульку, покласти у відеречко, «облетіти» квіточку кругом, полетіти до наступної , знову «зібрати медок », і т.д. доти, доки «Бджілка» не збере весь мед та не віднесе його до вулика.

 

2.Естафета «Прокоти яблучко»

  Потрібно докотити  м’яч - « яблучко»  під «гілками  яблуньки» ( під стільчиком) гімнастичною палицею  до кошика та закинути у нього яблучко.

Перемагає та команда яка швидше назбирає повний кошик «яблук».

 

3.Естафета «Назбирай  грушки».

 

Кожен учасник гри повинен пронести грушку від «саду» до «кошика» грушку між колінами та не впустити.

 

Бджілка: Ой, щось прохолодно стало…

 

Груша: Мабуть, ти не помиляєшся, бо Спас – це день, з якого починається похолодання. Кажуть навіть, що сьогодні літо з осінню зустрічається.

 

Яблуко: Цей день наш український народ вважав початком осені, бо на вулиці температура повітря знижувалася. Кажуть, що і природа відтепер преображається. Діти, а які прислів’я та прикмети ви про це знаєте?

 

Діти:

Прийшов Спас – тримай рукавички про запас!

Спас – усьому час.

Прийшов Спас – пішло літо від нас.

 

 

Ведуча:  От закінчилося наше свято.

                Нашим гостям час до дому рушати.

 

Бджілка:    Весело було з вами та час летіти працювати – мед збирати!

  

Груша:      А мені  сумно, що літо скоро скінчиться.

 

Яблучко:   Не сумуй, попереду  іще  весела щедра осінь!

 

Бджілка, яблучко, грушка. ( Разом) До побачення!!! (уходять)

 

Ведуча:  А щоб нам  не сумувати  та не нудьгувати,

                 Треба нам усім скоренько у танок ставати!

 

 

Всі діти виконують танок- гру « Веселий Хоровод»

 

Вперед чотири кроки, (діти крокують вперед)

Назад чотири кроки! (діти крокують назад)

Крутиться, крутиться наш хоровод!(крутяться на місці)

Кулачками стукнули, (стукають кулачками)

Ніжками тупнули,(тупотять ніжками)

Плечами посмикали, (піднімають – опускають плечі)

А тоді застрибали!(стрибають на місці).

 

 

Діти під музику йдуть з майданчика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Символіка - своєрідна візитна картка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні та народні символи.

         До Державних символів країни належать Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн, які є розпізнавальними знаками країни.

         Кожен народ має народні символи. Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну йде мова.

        Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть - це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги. Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родову пам'ять, волелюбність.

        Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи - це наші святині.

 

Батьківська хата

 

 

 

 

     Українська хата — це символ України. Почувши такі слова ви зразу собі уявляєте білу невисоку хатинку під солом’яним дахом, в якій жили наші прадіди.

       У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі.

       Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх.

Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво.

       Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони.

       Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти.

       Хата - символ рідної землі, Батьківщини, свого роду. А з ними приходять тепло і затишок, захист і допомога. Бо в рідній оселі живе твоє предковічне добро, твоя перша й остання надія. Кажуть, що в рідній хаті й стіни допомагають.  

       Тож того, хто шанує рідну домівку, шануватиме Доля. Окрім всього, хата - то скарбниця народних духовних традицій, бо в ній - дух народу і душі кожного покоління людей.

Хай живе наш рідний дім!

Тепло й затишно у нім.

Тут і тато, тут і ненька,

І бабусенька рідненька,

І веселий наш дідусь

Крутить пишний русий вус.

 

                                         (Є.Железнякова)

 

 

 

 

Калина

 

 

 

 

     Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя . Та й саме дерево пов'язує світ мертвих зі світом живих.

          Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина — український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. Як символ Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців:

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася,

А ми тую червону калину підіймемо.

А ми нашу славну Україну розвеселимо!

«Без верби і калини нема України», — каже образне народне слово. Росте калина по тінистих лісах, у гаях і дібровах, на схилах, на узліссях і лісових галявинах, її саджають біля хати. Існує гарний звичай, який, на жаль, подекуди починають забувати. Біля щойно зведених осель на вільному місці в першу чергу висаджують калину як символ надійного життя, родинного благополуччя і достатку.

       Символом дівочої краси, кохання й вірності вважалася калина. Як оберіг калину саджали біля хати, робили з її ягід намисто, прикрашали нею весільний коровай, вінок нареченої. За легендою калина з'явилася так. Колись напали на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалась і почала тікати. Але раптом розірвалось її червоне намисто, і розсипалися по землі яскраві намистинки, з яких через деякий час повиростали калинові кущі.

На городі біля тину

Чепурилася калина.

Почепила ягід грона,

Мов намистечко червоне,

І співала ніжно й тихо:

- Не робіть калині лиха,

Не ламайте, бо калина –

Це маленька Україна!

                                                               (Ярослав Скидан)

 

Верба

 

 

 

 

 

       Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

      Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні. Про тиху , скромну вербу народ  склав багато пісень.

Тане сніг,

Течуть струмки,

Ожива травичка,

І до сонця гілочки

Простяга вербичка.

І м’якенькі, як пушок,

Ніжні і шовкові

Ніжно дивляться з гілок

Котики вербові.

 

ТОПОЛЯ

        Тополя - символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Тополя край дороги - це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого...

        Вона струнка і красива від ранньої молодості до зрілих літ. Уособлює тонку натуру, чутливу до впливу років та оточення: як з роками на тополі з'являється все більше засохлих гілок, так і людину з літами «обсідають» усе нові й нові проблеми - до невирішених старих додаються болючі нові, які вимагають вирішення. Так само, як тополя не любить рости одна, в основному, ми бачимо ряд тополь або хоча б декілька їх, так і людина не може жити самостійно: їй потрібна підтримка або хоча б присутність її рідних, друзів, знайомих.

       Листя на тополі тремтить, як і на осиці, але з іншої причини: легенда каже, що під тополею лихий колисав на своїх колінах Іуду-немовля, майбутнього       

       Христового зрадника - отож листя тремтіло від присутності нечистого і непрошеного гостя і від цього ж гілля тополине потягнулося вгору, до неба, втікаючи від «чортової колискової». Вважають, що тополя здатна забирати з людей негативну енергію і очищати повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого.

 

 

БЕРЕЗА

 

 

 

 

 

         Береза - символ ніжного, душевного смутку, а білий її колір пояснюється тим, що в хвилину, коли до неї підходив зрадник Ісуса - Іуда Іскаріот, налякалась і побіліла, бо він хотів на ній повіситись...

        Вона - гнучка і шляхетна, легка і приваблива, виражає щиру і ніжну жіночність.

        Береза випромінює красу, але сама по собі скромна. Вона приваблює до себе кожного, але боляче переносить грубе ставлення: в неї ніжні гілки і ламкий стовбур, хоча станом вона гнучка.

        Береза невибаглива до життєвих умов, але любить спокій і затишок. Може рости цілими гаями, або й самотою: коли поруч інші - витягується вгору, аби не заважати їм рости; коли ж вона самотня - то набирає поважності, нарощує стовбур, крислатою стає її крона, аби легше було вистояти перед недоброзичливими вітрами.

Берізонько, берізонько,

ти, мавко лісова,

зелені твої кіски

вітрисько розвіва.

Стоїш ти при дорозі

у травах і кущах,

і білі свої ноги

все миєш на дощах.

Прошу вас, із берези

ви соку не точіть,

ви краще їй сестричку

зелену посадіть.

Ви краще їй шпаківню

поставте на гілках,

щоб прилітав до неї

друг лісу, добрий птах!

 

ВИШНЯ

 

 

 

 

 

        Вишня - символ рідної землі та України, матері й дівчини-нареченої. Вона символізує Світове Божественне дерево, тому і називається «вишнею» від слова «вишина», а також «Вишній», той, що найвище, тобто Всевишній Бог.

        Крім цього, вона символізує вічну весну-літо, красу та взаємну любов. Гілки вишні мають магічну силу: за допомогою розколотої і в цьому ж місці зв'язаної вишневої гілочки проганяли дитячу хворобу - зростеться гілочка, то й хвороба зникне; дівчата на вишневих галузках гадали про своє заміжжя - зацвіте до Нового року посаджена в хатній діжці молода вишенька, то й дівчина наступного року одягне вінець молодої; через кільце, зроблене з гілки квітучої вишні, можна розпізнати відьму; застромлена під дах оселі вишнева гілка служить оберегом.

Ми з мамою біля мого вікна

В дворі садили вишеньку учора.

Хай зовсім ще малесенька вона,

На ній уже листочки будуть скоро.

Ми вкриємо від зазимків її

І не дамо зломити злому вітру,

Ще прилетять до неї солов’ї,

Коли вона розквітне білим цвітом.

Від сонечка, тепла, весняних днів

Ростиме вишня, з кожним днем все вища…

Для того, хто деревце посадив,

Земля стає і ближча, і рідніша.

 

 

ДУБ

 

 

 

 

 

 

 

      Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили.

 

БАРВІНОК

 

 

 

 

       Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом.

      Барвінок є символом кохання.

 

ТЕРЕН

 

 

 

 

      Завдяки своїм колючкам терен здобув собі славу доброго захисника садиб у давнину - до двору, обсадженого терном, не міг пробратися ніякий дикий звір. Пізніше стали вважати, що терен захищає від нечистої сили.

      Таке практичне значення цього невисокого деревця.

 

                                          ЧОРНОБРИВЦІ

 

 

 

 

 

     Чорнобривці — один з українських народних символів. Згадуються в ряді художніх творів, народних і сучасних піснях, казках та бувальщинах.

 

 

ВОЛОШКИ

 

 

 

 

 

          Волошки(васильки) - символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали - і він перетворився у квітку, названу його іменем.

          Вважається, що волошки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей - витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з волошок, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці. Особливу силу мають волошки для молодих: пучком волошок кроплять наречених на весіллі; настоєм з волошок окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата вмиваються - і їх краса стає недоступною злим чарам.

 

МАК

 

 

 

 

 

 

 

            Мак - символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка - символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік - на Маковея і на Спаса. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті.

           Мак має силу і вплив, якщо не розпилюється. Окрема макова квітка не приваблює, а від всіяного маковим цвітом лану не можна відірвати очей. Одна макова зернина нічого не варта, а жменя маку - і куті смаку додає, і пирога з неї можна зробити.

          Тож мак стверджує, що і дрібненьке та маленьке, якщо воно в єдності та в спільноті, має велику силу.

          Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко і навіть легко обсипаються. Вінок із червоних маків - то вираз дівочої цноти і чистоти, які такі ж легко ранимі та вразливі, як і маків цвіт.

         Має мак і магічну силу, спрямовану проти усякого зла - і проти відьми, і проти наврочення, і на виклик дощу, і на врожай...

 

МАЛЬВИ

 

 

 

 

 

Мальва - символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати. Уособлює духовне коріння людини, її вірність духовній спадщині предків.

 

 

СОНЯШНИК

 

 

 

 

 

        Соняшник - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів...Соняшник знайшов своє місце під Сонцем. І не міг не знайти, бо постійно орієнтується на небесне Світило - повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень...

        Своєю невибагливістю до цвітіння та росту соняшник відображає якщо не без проблемність, то мало проблемність. Бо він не «мучиться» проблемами, що робити, куди йти - він іде за Сонцем...

        Коли Сонце ховається за горизонтом на нічний спочинок, соняшник сумно опускає голову і згортає пелюстки своєї сонцесяйної корони.

       Крім цього соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина - єдина і найвища цінність.

ЛЕЛЕКА

 

 

 

 

 

       Лелека - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят...

       Святий обов'язок лелеки - знищувати різних гадів, себто гадюк, жаб. Своїм прильотом в рідні краї провіщає весну...

       Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі...

З океанів далеких

Прилетіли лелеки,

Посідали край хати,

Щоб гніздо будувати.

Де лелеки осядуть –

Вдосталь щастя і ладу,

Щоб раділа родина,

Щоб цвіла Україна!

                                                         ( Ярослав Скидан )

 

 

СОЛОВЕЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

       Соловейко - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями.

       Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає солов'їний спів.

Здавна соловейко вважався улюбленим птахом богині Лелі: як вона леліяла своєю увагою та покровительством молодих дівчат, так і він леліє своїм співом весну, людську душу і навіть кожне деревце, з якого можна почути його витьохкування.

        Цього співучого птаха настільки люблять всі, що назва «соловей» поступилася лагідному слову «соловейко»!

ЗОЗУЛЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

          Зозуля - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя.

Перекази вважають її перевернутою на птаху вдовою, через що вона і гнізда собі не в'є - бо ні з ким в цьому гнізді сім'ю заводити. Сказано, вдова... А вдова вона, нібито, злочинна: вбила свого чоловіка, а тому не може знайти пари, поневіряється одна.

        «Кує» зозуля тільки навесні - від Благовіщеня до Івана Купала - а як виб'ється ячмінний колос, перестає...Вперше почувши зозулю навесні, треба мати в кишені гроші, то будеш при грошах цілий рік. Вона першою вилітає у вирій і останньою звідти повертається, а це означає, що ключі від цього райського острова - у неї...

 

ВОРОН

        Ворон - проклятий птах, про що свідчить його чорний, тяжкий колір. Бог прокляв його, бо він не повернувся до Ноєвого ковчегу.

        З іншого боку, ворон - священний птах: його не можна ні лякати, ні проганяти, бо він символізує невідомі людині сили і попереджає про лихе. Отже, не приносить злого, а попереджає про нього!

       В загальному, вважається зловісним птахом, котрий пов'язаний зі світом мертвих. Його колір свідчить про чорну, диявольську природу: і нечиста сила, і душі злих покійних людей, і лиха відьма мають ворона постійним супутником своїх злодіянь - в нього втілюються, використовують як помічника.

      Однак, в зв'язку з тим, що ворон живе довго, навіть до трьох сотень літ, він, маючи значний життєвий досвід, володіє дуже важливим умінням - проникати у таємниці світу: передбачає різні події, особливо, сумні; дає поради в складних ситуаціях, зокрема, воїнам у боях; приносить звістки, правда, завжди трагічні, навіть охороняє скарби і тіла убитих воїнів.

 

ВИШИТИЙ  РУШНИК

 

 

 

        Вишитий рушник - стародавній оберіг дому, символ щасливої долі, злагоди і подружньої вірності, чистоти почуттів і найщиріших побажань. Рушник - від слова «руки». Бо руки його творять і він передається з рук у руки, його біла основа - це колір святості; його орнаменти - то життєвий зміст побажань, прагнень і помислів. Червоний колір символізує любов, а чорний – журбу.

       Рушниками прикрашають святі ікони й хрести, на рушник кладуть святий хліб; на рушник стають молоді до вінця; рушником перев'язують старост на весіллі й почесних гостей на торжествах... Окрім усього, рушник-це оберіг від злих сил і пам'ять про святе і незабутнє.

Подивись, як цвітуть

Рушники, наче квіти весняні.

Людям радість несуть

Кольори ті жаркі, полум’яні.

А буває: журба

Відгукнеться хрестом почорнілим.

Вишивалась судьба —

І стривожене серце бриніло.

Рушники, рушники...

Та краса мої очі милує.

Хоч минають роки,

А народ береже їх, шанує.

 

ВИШИВАНКА

 

 

 

 

 

 

 

         Вишиванка - національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь-зв'язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію.

         Вона - символ здоров'я і краси, щасливої долі і родинної пам'яті, любові і вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається: батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому - кожному вручалась вишита сорочка з візерунком відповідної символіки.

        Характерно і показово: символіка новітніх українських вишиванок у своїх образах збігається з орнаментами давніх трипільських часів. В цьому - спадкоємність наших культурних виявів.

        Вишиванка - це й оберіг людини від лихого ока та злих духів.

Вишивала мама синіми ниткам, --

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, --

запалали маки у пшениці влітку.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

 

Шила-вишивали хрестики зелені, --

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

 

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

 

ВІНОК

 

 

 

 

 

 

         Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності. Вінок є частиною українського національного костюма. В давнину їх носили тільки дівчата. Плели з живих квітів. Вважалось, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й оберіг.

        Традиційно український віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожен кольор мав свою символіку.

        Так, коричневий — це символ землі, жовтий — символ сонця, синій — символ неба і води, зелений — символ мудрості, рожевий — символ врожаю, малиновий — символ здоров'я, фіолетовий — символ мудрості.

У віночку нашім

Різнобарвні квіти —

Символ України

І дарунок літа.

Тож усім на нього

Подивитись любо:

Гілочку зелену

Узяли у дуба,

Квіточку любистку,

Щоб усіх любили,

У барвінку листя,

Аби довго жили.

Чорнобривців квіти,

Щоб чорніли брови,

Кетяги калини —

Для краси й любові.

У вінок вплітають

Колосочки жита,

Щоб могли багато

І в достатку жити.

А в червонім маку,

Що цвіте у полі,

Кров людей, пролита

У боях за волю.

Є ще різні квіти

В нашім ріднім краї,

Їх веселе літо

У вінок вплітає.

 

ПИСАНКА

 

 

 

 

         Писанка - це символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».

Я з-за столу не вставала
На яєчку малювала 
Роду нашого святиню — 
Українську берегиню.
Гарна писанка у мене,
Бо вона для тебе, нене!

 

СНІП

 

 

 

 

 

 

 

         Сніп - символ багатства, забезпеченого життя і родинного благополуччя. Скошене або зжате збіжжя в'язали у снопи і складали у півкопи (по 30 снопів у кожній), а потім звозили на тік для обмолоту. Кількість снопів чи півкоп визначала врожайність поля, а, отже, і достаток сім'ї на наступний рік. Особливе ритуальне значення мав сніп -«квітка» - останній сніп жнив, який в'язали визначеним способом: останні колоски з викошеного чи зіжатого поля збирали в пучки, прикрашали волошками (васильками), маками та іншими польовими квітами і вручали господареві, який у знак вдячності частував женців і косарів. І цей сніп зберігали в домі на найпочеснішому місці - на покуті - аж до нового врожаю.

          В ритуальних дійствах снопу - «квітці», або ще як його називали снопу -«раю», передував обжинковий сніп - Дідух, котрого виготовляли з житніх пучків, обв'язаних кольоровими стрічками або стеблами. Вважалося, що в Дідухові живе не тільки дух поля, а й душі покійних предків, котрі вирощували - їли святий хліб цієї ниви... Дідуха ставили на покуті в урочисті дні (хрестини, весілля, Різдво), а після Щедрого вечора спалювали (з Дідуховим-сноповим димом до Неба йшов щедрий дух Дідуха-поля, щоб вернутися в жнива щедрим урожаєм) і його місце займав сніп -«рай».

КОРОВАЙ

 

 

 

 

 

 

 

         Коровай – ритуальний священний хліб, котрий завжди має художньо виконану і естетично оздоблену круглу, тобто сонячну форму.Він - символ багатства через плодючість природи, що приходить після Небесного весілля, на якому Місяць - це молодий, а Сонце - наречена. Тому на короваї обов'язково має бути знак Сонця - Хрест.

         Весільний коровай у людей - головний ритуальний символ: його дарування є причащанням всіх гостей, розпочинаючи з батька-матері і завершуючи музиками, - і цим кожен, присутній на весіллі, долучається до великої тайни життя і запоруки людського благополуччя - хліба, котрий освячений Господом на щастя, добро, радість і довгії літа молодих. Цей коровай-символ поєднання двох сімей, розширення і збагачення роду. Вважалось, що особливу обрядову силу має той весільний коровай, для якого воду брали з семи криниць; муку з пшениці, котра росла на семи полях і її принесли у семи міхах; покладено в заміс сім кіп яєць, знесених сімома білими курками; масло брали з семи посудин, а збито його з молока від семи молодих корів...

        Висновок з цього виключно символічний: такий коровай спекти нелегко, а вберегти долю, котру він щедро дарує, ще важче...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСАНОК

В РІЗНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

 

 

       Розписування яєць до Великодня – традиція не нова. Радісно, що пройшовши через віки, вона зуміла зберегти свою самобутність. Цікаво й те, що методики розписування писанок, їх символіка і кольорова гама різняться не тільки від країни до країни, а й від міста до міста. А отже, в кожній місцевості вони особливі!

       Сьогодні ми познайомимось з писанками з різних регіонів та міст України.

Почнемо з карпатського краю, де можна знайти чи не найбільше різноманіття писанок. Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Покуття, Косівщина… – всі вони мають власні традиції писанкарства.

      Лемки, наприклад, завжди надавали перевагу одно- та двотонним писанкам: червоним, жовтим, оранжевим, зеленим, блакитним та білим. А от чорний колір тут рідкість. Зображають на великодніх яєчках, зазвичай, сонечка, зірки, хрестики та троянди, більш знані тут як ружі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      На Бойківщині різноманіття писанкових орнаментів чимале: тричвери, зірки, кривульки… Їх нараховується тут близько ста. Кожен зображений на писанці символ мав своє особливе значення. Наприклад, кривульки та спіралі асоціювалися з "ниткою життя", вічністю сонячного руху. А свастика (арійський символ сонця) була насправді побажанням щастя і довголіття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       На Гуцульщині раніше надавали перевагу жовтогарячим барвам. Однак сьогодні гама доповнилась блакитними, червоними, рожевими та фіолетовими кольорами. Темні тони символізують святу землю; червоні – життя та силу, здоров’я і любов; білий колір – це чистота та праведне життя; жовтий – колір достатку та сонця, що захищає від темних сил; а зелений – весна та пробудження природи від зимового сну.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        У розписі використовують як геометричні фігури, так і рослинні та тваринні мотиви: дубові листочки, колоски, оленята, пташки, баранячі ріжки, баранці, коники. Малюнки дуже ніжні, мініатюрні та тоненькі. Кожен символ має своє значення: безконечник, наприклад, означає вічність; хрест є символом Бога; трикутник символізує чоловіка та жінку у сім’ї; драбинка розповідає про людину, яка прагне до вищого; дерево на писанці перетворюється на дерево життя. Сьогодні до вже традиційних орнаментів додались ікони, образи Ісуса та Діви Марії. Такі писанки потребують професіоналізму та точності, однак вони дуже цінуються.
         Гуцульська писанка вважається найскладнішою для розуміння, адже переважно передає багато інформації про життя людей.

         Космацькі писанки – наче і різновид гуцульських, але дещо відрізняється від них, зокрема своїми барвами. Здавна на них зображували геометричні візерунки, поєднуючи їх з деревом життя (гілочка з птахами), гуцульською хатою, кониками, козликами, баранчиками, метеликами, курочками, корівками, оленятками, півниками і, як не дивно, рибками. Часом їх прикрашають квітами-ружами. Часто зустрічаються писанки з безконечником, двома оленятками і деревом життя між ними.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При цьому оленячі ріжки символізують проміння сонця; риба – символ життя та смерті; півень – сповіщає про прихід нового дня, світла. Є тут і блискавки, і Боже око, церкви і монастирі, що символізують Небесну гору. Дуже часто тут зустрічається поєднання геометричних візерунків: зубчиків, прямокутників, ромбиків і т.д.

Писанки Покуття вирізняються великими малюнками, зображеними на зеленому, синьому, червоному, коричневому чи жовтому тлі, забарвлення якого є домінуючим. Мотиви тут переважають рослинні. Часто писанку ділять навпіл або на більше частин лініями. Цікавою ознакою місцевих писанок є складне тло, коли по всій площині яйця роблять яскраві кольорові плями контрастного кольору.
 

 

 

 

 

 

 

На Буковині популярністю користуються геометричні орнаменти та, здебільшого, доволі великі малюнки. Серед орнаментів тут популярні смужки та розети, зображені на темному червоному або чорному фоні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мешканці Прикарпаття полюбляють жовті, оранжеві, червоні та чорні кольори. На місцевих писанках є багато різнобарвних елементів. Зокрема, можна зустріти зображення церков і хрестиків, свастики та розп’яття зі схематично зображеною людиною.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливостями сокальських писанок є те, що здебільшого для розпису використовують саме рослинні мотиви. Здебільшого використовують червоні та чорні кольори, зрідка зустрічаються темно зелені та бузкові. Бувало, малюнок наносили й на нефарбоване яйце. На писанках тут часто зображали гачковий хрест, решітки, сонечка, зірки, дубове листя, вітрячки, баранячі ріжки, метелики, бджілки тощо. Візерунок дрібний, але дуже деталізований.

 

 

 

 

 

 

 

 

Писанки Поділля досить стримані. Зазвичай їх роблять чорними, що символізує родючу землю. Використовують також й інші темні барви, на кшталт фіолетового чи коричневого. Сам візерунок наносять чорними, червоними та білими кольорами. Рідше – жовтими та зеленими. З візерунків тут можна зустріти ті, що прикрашають рушники, вишиванки та гончарні вироби. Також на них зображають місяць, зірки, дубове листя, курячі лапки, вишеньки, огірочки та черепашки. В залежності від місцевості, тут зустрічаються і геометричні орнаменти, і тваринні та рослинні мотиви.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Окрім того особливі символи зображувались на писанках, які планували комусь подарувати. Наприклад, бджілок малювали для пасічників, колоски – для тих, хто очікує хорошого врожаю, квіточки дарували діткам.
       На писанках Холмщини найчастіше можна побачити солярні символи, сонячні кола, оленів, зірок, свароги та дерево життя. 
 

 

 

 

 

 

 

       Історично склалось, що саме на сході країни українській культурі довелось пережити найгірший гніт. Не оминула така доля і писанкарство. Старих писанок тут майже не залишилось, молодь не цікавиться цим мистецтвом, а приїжджі переселенці відверто нехтували нашими традиціями.
      Але тут все ж залишились поодинокі майстри, які охоче передають свої знання всім бажаючим. З відомих орнаментів, популярних у цій місцевості, можна назвати дерева, квіти, листя, грабельки, вітрячки, дубове листя, часто з жолудями. Часом зустрічаються тюльпани і гвоздики. Подекуди тут можна помітити запозиченні в галичан мотиви, однак з додаванням місцевого колориту.  
     На півночі України полюбляють геометричні орнаменти зелених, червоних та жовтих кольорів. На писанках Полісся найчастіше зображують геометричні орнаменти, симетрично розподіляючи їх на окремих полях. Часто на яєчках малюють ружі.

 

 

 

 

 

 

 

 

У Причорномор’ї найпопулярнішими кольорами для писанок є поєднання синього та зеленого, червоно та чорного, а також жовтого та зеленого кольорів.

 

 

 

 

 

 

     Мешканці Наддніпрянщини зображали рослинні символи на чорному, темно-вишневому, червоному, а подекуди і зеленому тлі. Писанку розділяли на поля. Квіти завжди зображувались розгорнутими і розмальовувались в основному трьома кольорами: білим, жовтим та червоним. Для розпису використовувались широкі лінії.   

 

 

 

 

 

 

Однак свої особливості писанкарства є і в окремих областях

    У  Полтаві, наприклад, яєчка розфарбовують білими, жовтими та зеленими барвами, з червоним, коричневим, чорним і зеленим розписом. Різноманіття рослинних орнаментів тут доповнюється зображеннями людей і тварин.

 

 

 

 

 

 

 

    Такі ж тенденції спостерігаються в Київській області. З візерунків тут найчастіше зустрічаються зірочки, трикутнички та курячі лапки, а ще квіти. Зазвичай малюнки тут крупні. Київські писанки вирізняються яскравими зображеннями солярних знаків та рослинних мотивів.

 

 

 

 

 

В Чернігові надають перевагу білим, червоним та чорним кольорам. Тутешні писанки мають ніжний солярний або рослинний орнамент. Геометричні мотиви тут рідкість. Найбільш розповсюджені символи: хмелики, польові квіти, ружі. Деколи замість фону для основного орнаменту зображають також безконечники або хвилясті лінії.

 

 

 

 

 

В Запоріжжі полюбляють рослинні орнаменти. Зображують їх за допомогою широких ліній чорного та червоного кольору.
 

 

 

 

 

 

 

 

На Дніпропетровщині майстри поєднують геометричні та рослинні орнаменти, використовуючи насичені кольори.
 

 

 

 

 

 

Жителі Черкащини часто зображують на писанках схід сонця – символ нового життя. Зазвичай тут використовується солярна символіка, поєднана зі знаками води. Наприклад, квітка з грабельками.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У Тернополі часто зустрічаються писанки, прикрашені хвильками, безконечником, кривульками, павучками та квітами. Цікаво, що червоний колір на місцевих писанках зустрічається доволі рідко, хіба що в незначних деталях.
 

 

 

 

 

 

 

     Писанки Опілля вирізняються білими, жовтими та червоними орнаментами на темному тлі. 
     На Волині писанку зазвичай ділять на кілька парних полів, на яких малюють вітрячки, грабельки або спіральки. Тут розповсюджене поєднання рослинних та геометричних мотивів. Дуже часто зустрічаються символи родючості, землі та води, а саме трикутнички та решіточки, хвилясті лінії. Фон писанки зазвичай вишневий або зелений, а малюнок наноситься жовтими, оранжевими, червоними, білими, рожевими чи бузковими барвами.
 

 

 

 

 

Писанки Львівщини вирізняються деталізацією і дрібністю малюнку. Є тут яєчка з виключно геометричними візерунками (найчастіше – трикутниками), є із солярними знаками, а є й з рослинними малюнками. Часом зустрічаються птахи, символи води і хреста.
 

 

 

 

 

 

      На яворівських писанках можна зустріти ялички, змійки, дубки, смереки, павучки і цілу купу дрібненьких деталей. Тут дуже гармонійно поєднуються рослинні та геометричні мотиви.
     Писанки Житомирщини використовують рослинні мотиви і дзеркальну симетрію, тобто елементи розміщуються не хаотично. Зазвичай тут можна зустріти стилізовані дзвоники, тюльпани, троянди. Писанку часто ділять на чотири частини. 
 

 

 

 

 

 

      На Рівненщині відбувається поєднання геометричних та рослинних мотивів, однак розподіл поверхні не чіткий.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

      В Хмельницьку та Вінниці писанки прикрашають крупними яскравими геометричними малюнками та елементами рослинних мотивів. Спостерігається деяка грубість ліній. Досить часто можна зустріти використання паралельних ліній, які символізують воду, а ще зигзаги та спіралі, кривульки, свасті та ламані хрести.
 

 

 

 

      Чернівецькі писанки поєднують рослинні та геометричні мотиви. Досить часто на яєчках зображають дубове листячко або сосонки з листочками, хвилясті лінії та спіральки. Часом зустрічаються і чисто геометричні візерунки, які символізують землю та врожай.
      Писанки Сумщини зазвичай поділені на дві рівні частини, при цьому візерунок наноситься однаковий на кожну з них. Орнаменти зазвичай солярні, наприклад зорі та сонечка. Графічно тутешні писанки дещо схожі на тернопільські, але на відміну від них, в цьому випадку широко використовується червоний колір.
 

 

 

 

 

Харківські писанки зазвичай мають крупний чіткий малюнок. Для фону використовують чорний або темні тони червоних і зелених кольорів. Самі орнаменти зображають білу та жовту барви. Основні символи: тюльпани, дубові листочки, ружі, зірки – тобто присутнє поєднання рослинних та солярних мотивів.
 

 

 

 

 

Писанки південної України характеризуються яскравими та контрастними барвами і великим малюнком з малою кількістю деталей. Розповсюджені тут геометричні мотиви, поєднані з деякими рослинними символами. Є писанки зі знаками води – хвилястими та паралельними лініями.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Однак, сучасні тенденції не оминули і традиційного писанкарства, тому варто ще згадати про, так би мовити, новітні методи прикрашання писанок :)
 

 

 

 

 

 

Можете обирати будь-який варіант до вподоби. Як би ви не прикрашали писанку до свята, головне, щоби ви не забули це зробити. Адже, як каже стара Гуцульська легенда, доки люди пам’ятають, як писанки писати, доти житимуть всі у злагоді та мирі.
 
У підготовці статті використовувались матеріали сайту www.kufer.org.ua та інформація з наукової роботи кандидата мистецтвознавства, доцента кафедри дизайну середовища Київського національного університету культури і мистецтв, Лоліної Н.А. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Українські  народні  ігри

  
       У житті дитини гра як основний і найбільш доступний для дитини вид діяльності в певному віці і як важливий засіб духовного й фізичного виховання завжди займала і займав значне місце.
       Ігри, зародившись у прадавні часи, розвиваючися, вбирали риси різних суспільних формацій, життєвих укладів. Але водночас вони зберегли й ознаки свого давнього походження.
       Колись ігри побутували і серед дорослих, деякі з них становили елемент обрядів. Ще у XIX ст. чимало з них побутувало як серед дітей, так і серед дорослої молоді.    
       Будь-яка гра — чи то рухлива, чи з елементами драматизації — дає поштовх фантазії й творчій уяві, але мистецьке, художнє начало більшою мірою властиве, безперечно, іграм драматичним.
       Найдавнішими за походженням е хороводні драматичні ігри, що колись були частиною весняного календарного обряду і які ще до сьогодні подекуди виконуються саме навесні. Це ігри з темою землеробської праці, в яких і в слові, і в пластиці рухів відтворюється сівба, зростання, збирання, обробка різних рослин. Пісні у хороводних іграх прості, легкі для запам’ятовування. Виконуються вони, як правило, усіма учасниками, що стають колом, а зміст пісні передав відповідними рухами той, хто перебуває всередині кола.
       Природний інтерес дітей до всього живого сприяв популярності серед них ігор, основними персонажами яких б птахи та звірі. Це і хороводні драматичні ігри, і драматичні ігри, де дія, рух поєднуються з добре розвинутим діалогом і створюють певний сюжет. Ці ігри часто відтворюють гострі моменти боротьби сильнішого й слабшого: квочка захищає курчат від шуліки, гусенята й козенята стають здобиччю вовка тощо. Участь у такій грі виховувала в дітях почуття єдності, співчуття до слабшого, давала їм деякі відомості про звички й повадки тварин.
      Особливо багато серед традиційних народних ігор суто спортивних, у яких драматизація поєднується із змагальними моментами — біганням навздогін, наввипередки, пошуком, прориванням кола, а в деяких іграх використовують і спортивні знаряддя — палиці, кулі, м’ячі, камінці, кісточки. Є чимало варіантів гри на вгадування схованої речі.
       Чимало з таких ігор супроводжуються своєрідними поетичними вставками, які мають найрізноманітніше призначення — сигналізують про початок гри або якийсь її етап, коментують події, що відбуваються, тощо. В кожному випадку вони збагачують і розцвічують гру.
Дитячий фольклор, як невід’ємна частина практичної педагогіки народу, протягом століть формував естетичні смаки дитини, становлячи морально-етичну основу розвитку особистості. В традиції народного виховання його твори сприяли фізичному і моральному здоров’ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно корисної діяльності. Художнє слово, водночас із живими спостереженнями, збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню.
       І переживши віки, ці твори як безцінне багатство передаються новим і новим поколінням.

(Галина Довженок)

За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 16 - 17. 

 

 

 

 

 

 

Добірка українських народних ігор для дітей

(з книги "Дитячий фольклор")

 

 

 

 

 

 

 

 

А МИ ПРОСО СІЯЛИ, СІЯЛИ

Дівчата й хлопці розділяються на дві групи порівну. Перша група співає, друга відповідає.

І    А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід ладо, сіяли, сіяли.

II    А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід ладо, витопчем, витопчем.

І    А чим же вам витоптать, витоптать?
Ой дід ладо, витоптать, витоптать?

II    А ми коней випустим, випустим,
Ой дід ладо, випустим, випустим.
 
І    А ми коней виловим, виловим,
Ой дід ладо, виловим, виловим.

II    А чи же вам виловить, виловить?
Ой дід ладо, виловить, виловить?

І    А шовковим поводом, поводом,
Ой дід ладо, поводом, поводом.

II    А ми повід викупим, викупим,
Ой дід ладо, викупим, викупим,

І    А чим же вам викупить, викупить?
Ой дід ладо, викупить, викупить?

II    А нам треба дівчинку, дівчинку, (або: хлопчика, хлопчика)
Ой дід ладо, дівчинку, дівчинку.

І    А яку вам дівчинку, дівчинку?
Ой дід ладо, дівчинку, дівчинку?

II    А нам треба Галочку, Галочку,
Ой дід ладо, Галочку, Галочку.

І    А в нас Галя дурочка, дурочка,
Ой дід ладо, дурочка, дурочка.

II    А ми її виучим, виучим,
Ой дід ладо, виучим, виучим.

І А чим же вам виучить, виучить?
Ой дід ладо, виучить, виучить?

II    А шовковим поводом, поводом,
Ой дід ладо, поводом, поводом.

І До нашого гурту прибуло, прибуло,
Ой дід ладо, прибуло, прибуло.

II    Від нашого гурту відбуло,
відбуло, Ой дід ладо, відбуло, відбуло.

І А в нашому гурті скачуть, скачуть,
Ой дід ладо, скачуть, скачуть.

II    А в нашому гурті плачуть, плачуть,
Ой дід ладо, плачуть, плачуть.

                                                                * * *

ПЕРЕПІЛКА

Діти беруться за руки і роблять коло.
Посередині стоїть дівчинка — «перепілка».

Всі співають:

А в перепілки да головка болить.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» держиться за голову.

А в перепілки да очиці болять.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» береться за очі.

А в перепілки підошви болять.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» ударяв себе по підошвах.

А в перепілки да животик болить.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» держиться за живіт.

А в перепілки да ушиці болять.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» держиться за вухо.

А в перепілки да умер мужичок.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» плаче.

А в перепілки да ожив мужичок.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» танцює.

Ти, перепілко, не корись, не корись.
Старшому, меншому поклонись, поклонись,
Куди хоч, перескоч, тільки трави не толоч.

«Перепілка» кланяється комусь з кола, і той стає «перепілкою». 

* * *

КРУЖОК (ЦАРІВНА)

Хлопці й дівчата, узявшись за руки, стають у кружок, вибирають «царя» й «царівну».
«Царівна» перебуває в крузі, «царевич» — за кругом. Усі співають:

Ой у городочку царівна, царівна,
А за городочком царів син, царів син.
Приступи, царенко, близенько, близенько,
Поклонись царівні низенько, низенько.
Приступи, царенко, ще ближче, ще ближче,
Поклонись царівні ще нижче, ще нижче.
Пророби царівні вороточка, вороточка,
Вивези царівну з городочка, з городочка.
Одведи царівну кругом ряду, кругом ряду
Та й постав царівну у ряду, у ряду.

«Царевич» виконує всі обов’язки, які йому приспівують, бере «царівну» за руку і ставить у ряд поруч із собою. Потім вибирають другого «царя» й «царівну». 

* * *

ПОДОЛЯНКА

Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи , що відповідають змісту пісні.

Десь там, десь там подолянка була,
Десь там, десь там молоденька була.
Отут вона впала,
До землі припала.
Устань, устань, подоляночко,
Промий очки, як скляночки,
Та візьмися в бочки,
Та поскачи скочки.
Скачи, скачи понад бродом,
Як рибонька попід льодом.
Візьми собі панну, которую крайню,
Візьми собі панича, которого крайнича.

Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується.

* * *

ЗАЙЧИК

Діти стають у коло, беруться за руки, а між ними — «зайчик» (обов’язково хлопчик). 
Діти ходять і співають:

Городили зайчика
Тинком, льонком,
Та нікуди зайчику
Та не вискочити,
Та нікуди зайчику
Та не виплигнути.
А в нас ворота
Позамиканії,
Жовтим піском
Позасипанії!

При цьому «зайчик» починає бігати, щоб де-небудь вискочити, а діти стають щільніше, щоб не пропустити. Коли вже «зайчик» якось вискочить, тоді всі діти його ловлять. Хто піймає — сам став «зайчиком». Якщо піймає дівчинка, то заміняють хлопчиком, бо за правилами гри дівчинка не може бути «зайчиком».

За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 267 - 284.