Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Конспект "Ми тебе не забудем, Тарасе"

Про матеріал
Конспект для виховного заходу "Ми тебе не забудем, Тарасе" для учнів 8-9 класів.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Мета:поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях  Т.Г.Шевченка;

         прищеплювати інтерес до української літератури, розвивати творчу

         уяву та творчі здібності учнів; виховувати почуття національної

         самосвідомості, патріотизму, повагу й шанобливе ставлення до поета. Обладнання: портрет Шевченка у вишитому рушнику, виставка творів  

          поета; мультимедійний комплекс, біографічний фільм «Той, що

          прорік націю» (1996 рр., кіностудія ім. О.Довженка); презентація;  

          звукозапис пісень на слова Т.Шевченка; реквізит для інсценізації

          творів.

                                                                            І мене в сімї великій,

                                                                           В сімї вольній, новій,

                                                                           Не забудьте пом’янути

                                                                           Незлим тихим словом.

                                                                                             Т.Г.Шевченко

    (Лунає українська мелодія, на фоні музики демонструються українські краєвиди, музика стихає)

D:\Мои рисунки\70_ico.jpgD:\Мои рисунки\IMG_9199.jpg

                                                   Слайди 1-4

 Учитель:  Україна… В одному вже тільки слові для нашого вуха, і навіть для вух чужинців бринить ціла музика смутку і жалю… Україна – країна  краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше її мають, країна гарячої любові до народу і чорної зради, тривалої, одвічної героїчної боротьби за волю. 

                                               Слайд 5-6

          Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки… Україна – це марні, обшарпані, голодні люди, що йдуть на панщину, чорні та німі. Це царське та панське свавілля…

D:\шкільні документи\український краевид\326.jpg

 

 

 

 

                                            Слайд 7-9

Саме тут на нашій Україні  народився мужицький син, кріпак, школяр сільського дяка-п’яниці, самоук, академік гравюри Петербурзької Академії мистецтв, геніальний поет, мислитель, патріот-інтернаціоналіст, інтелігент, з душею вселюдського милосердя…І все це - він Тарас Шевченко.

             

 

 

 

 

                                                   Слайд 10

 

 

 

Стара престара метрична книга – у ній усі народження, шлюби, смерті моринців упродовж десятка літ. Частина перша – про тих, хто народився 1814 року. Місяць лютий, 25-е число.

«У жителя села Моринці Григорія та дружини його Катерини народився син Тарас», - так записано в церковній книзі. В бунтарі від народження був висвячений бідняцький син. Ім’я хлопцеві обрали за церковним календарем. 10 березня (за новим стилем)  день Тарасія, яке у перекладі із грецької означає: непоборний, здатний на непокору, безстрашний, бунтар. Пророцтво, закладене в імені збулося.

 

Учень:            Благословенна та година.

мои фото 081                         Як народила мати сина

                         І нарекла його Тарасом…

                         Благословен той день і час,

                         Коли прослалась килимами

                         Земля, яку сходив Тарас

                         Малими босими ногами,

                         Земля, яку скропив Тарас        В такій світлиці народився

                        Дрібними росами-сльозами.                    Тарас          

                                                                                          Слайд 11

 

 

Учень:           В похилій хаті край села,           

                        Над ставом тихим і прозорим

                        Життя Тарасику дала

                        Кріпачка-мати, вбита горем.

                                                                                

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Слайд 12

 

                       У цій хатині, у раю…        

                          Нещасна  мати сповила

                         Його, малого, й зажурилась,

                         І цілу ніченьку вона

                         За сина-кріпака молилась…

 

Пісня «Садок вишневий коло хати»

         (заходить жінка одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик. До неї підходить хлопчик)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синку, правда.

         (Мати сідає, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна)

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: А це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та

 свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає.

  Бачив ?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусенько, а чому одні зірочки ясні,  великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої  людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику.   (Гладить його  по голові)

 

мои фото 063Учитель: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку».  Дивна ця була наука. П’яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах. За

найменшу провину карав своїх учнів різками. Пізніше Тарас згадував:

 Учень: Ти взяла мене малого за руку

                 І хлопця в школу одвела

                 До п’яного дяка в науку.                                 Слайд 13

  • Учися, серденько, колись             Школа  де навчався Тарас

                   З нас будуть люди, ти казала.

 


На сцену виходить Д і в ч и н а у вишиванці, заквітчана віночком. Посміхаючись, йде до хлопця, продовжує декламувати поезію.
 

Д і в ч и н а:

А дівчина 
При самій дорозі 
Недалеко коло мене 
Плоскінь вибирала, 
Та й почула, що я плачу. 
Прийшла, привітала, 
Утирала мої сльози 
І поцілувала ..... 
 
Учитель:
Неначе сонце засіяло, 
Неначе все на світі стало 
Його... лани, гаї, сади!.. 
Й вони, жартуючи б, погнали 
Чужі ягнята до води. 

О к с а н а: Ти розсердився, Тарасе? Я, дурна, змолола щось, а потім самій стало соромно. Як пішов, то мені так стало жаль... А як почула, що ти співаєш, то ще стало жальчіше... Аж сюди оце прибігла.
Т а р а с: Я, Оксано, не ледащо! Хіба в цьому є щось недобре, що тихцем поспіваю собі у бур’янах та помалюю?
О к с а н а: Ні! Звичайно - ні. То люди кажуть. Хай їм грець.
Т а р а с: Знаєш, я кидаю нашого дяка та піду в Лисянку, буду вчитися на маляра.
О к с а н а (кокетуючи): А що вже, як маляр?
Т а р а с: Як що? Що схотів, те й намалював. Схотів - дерево, схотів - хату, а схотів - козака! Зароблю грошей - поставлю хату з віконницями, розмалюю їх лілеями або барвінком, а на дверях козака... Тебе змалюю та й приб’ю в хаті. Хочеш?
О к с а н а: Таке ти й вигадаєш!
Т а р а с: Ось подивись, що я намалював вже...

Голови дітей схиляються над малюнком.

Звучить мелодія до пісні "По діброві вітер виє…".

 

мои фото 060 2-й ведучий: Та не довго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею померла мати.                                                                                                                

 

 

 

 

 

                       ( могила матері  Шевченка)

                                 Слайд 14

 Учень:    Там матір добрую мою           

                   Ще молодую – у могилу

                   Нужда та праця положила.

   Вчитель:Через деякий час після смерті матері 1825 року помер і батько.

    Учень: Там батько, плачучи з дітьми,

                  (А ми були малі і голі),

                 Не витерпів лихої долі,       

                  Умер на панщині. А ми

                  Розлізлися межи людьми,

                  Мив мишенята.

                  Я до школи –

                  Носити воду школярам

мои фото 055

 

 

 

 

 

              (пам’ятник Шевченку на батьківському подвір’ї)   слайд 15

Учитель: Складна і цікава доля чекала на Тараса. Із простого селянського хлопчика-кріпака він став всесвітньо відомим поетом і художником. Тепер просто неможливо уявити, що б сталося з Тарасом, з його геніальним поетичним талантом, художнім хистом, якби не було у його житті 22 квітня 1838 року. Це щасливий день – день викупу його з кріпацтва.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Слайд 16

Hrebinka

 

 

 

 

 

                Слайд 17                                                              слайд 18

 

 Голос Тараса ( за сценою) «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь – велике щастя бути вольним чоловіком, роби, що хочеш, ніхто тебе не спинить».

 

Учитель : Нарешті мрія  Шевченка збулася, він навчається у Петербурзькій академії мистецтв. Одного разу, коли Тарас писав портрет полтавського  поміщика Мартоса, до його рук випадково потрапляють вірші молодого поета-Шевченка. З великими  зусиллями Мартосу довелося умовити Шевченка надрукувати вірші окремою книгою. Так в лютому 1840 року світ побачив «Кобзар».  

kobzar_pershe_vydannya                                          

 

 

 

 

                                                                 Кобзар 1940 р. Слайд 19

 Вихід у світ цієї невеличкої книжечки, до якої увійшло лише вісім творів, відкрив Україні і світу талановитого митця.  Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець знову й знову збуджуватимуть його твори.

          Демонстрація уривків із фільму «Той, що прорік націю»

Учитель: Після закінчення Академії Шевченко приїхав до Києва, працював художником, писав вірші про лиху долю бідних людей, був членом Кирило-Мефодіївського братства, яке боролося проти панів і царя. Коли заарештували учасників братства, то знайшли вірші Тараса Шевченка проти панства. Жорстоко його покарали за це – десять років солдатської муштри, які підірвали здоров’я поета. Вирок царя – заборонити йому писати і малювати.

(Чорні стрічки вплітаються в його долю.)  

Учень.        Думи мої, думи мої,
                    Ви мої єдині,
                    Не кидайте хоч ви мене
                    При лихій годині.
                    Прилітайте ж, мої любі,
                    Тихими речами
                     Привітаю вас, як діток,
                     І заплачу з вами.

Учитель: Важко переоцінити роль Шевченкового слова для  українського народу і не тільки для його сучасників, а й для нас, сучасних читачів.  Вражає настільки йому вдалося зрозуміти українську душу, нашу ментальність, причини історичних помилок, передбачити майбутнє.

 « І мертвим, і живим і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє послання». Із такими словами звертається до нас Тарас.

                     Відеоролик  « І мертвим, і живим і ненародженим…»

 

Учень: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                 І голос твій нам душі окриля.

                Встає в новій красі, забувши лихоліття,

                Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

Учень:  У росяні вінки заплетені суцвіття

                До ніг тобі, титане, кладемо.

                Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                Тебе своїм сучасником звемо!                  

 

   Учитель: Хворий поет доживав свій вік у Петербурзі. Він видав буквар для недільних шкіл, планував випустити підручники. Але не судилося. Настав 1861р – рік, який почав підрахунок його останніх днів життя. 9 березня не стало великого Кобзаря, славного сина України.

Як і заповідав Шевченко,  його було поховано на Вкраїні милій. А «Заповіт»  його лунає у всьому світі.

Пісня «Заповіт»

  (Музика стихає, виходить учениця із запаленою свічкою в руках і звертається до портрета поета)

 

   Учениця: Свічку поставлю, свічку поставлю

                   І перед образом, і перед тобою

                   І хоч у мріях народ свій заставлю

                   Стати навколішки, поряд зі мною,

                   І помолитись за тебе, Кобзарю,

                   Щиро, - хоч раз би! – Як перед Богом.

                   Свічку поставлю, свічку поставлю

                   І перед образам і перед тобою….

Дві весняні дати: 9-10 березня, а між ними 47 років життя. Багато чи мало? Для звичайної людини , мабуть , мало, а для такого генія, як наш Тарас,  достатньо ,  щоб ім’я його стало навіки  безсмертним.

 

        (Знову голосніше звучить «Заповіт» Т.Шевченка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             

Використана література:

1.Повне зібрання творів: У 12 т. / НАН України; Інститут літератури

ім. Т. Г. Шевченка / Ред. кол. М. Г. Жулинський (голова) та ін. — К.: Наукова думка, 2001–2005 (видано 7 томів).

2. Національний музей Тараса Шевченка. — К.: Мистецтво, 2002. — 224 с.

3. Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. 1814—1861. — К.: Вища школа, 1982. — 432 с.

4. О.Т.Шецерулі «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…» // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. - №5. -  с.30-33

5. Д.П.Кіт «Шевченко і Миколаївщина» // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - №5.-  с.23-24

6. Л.Г.Тютюнник «Ми тебе не забули, Тарасе!» // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013.- №6. -  с.27-31

7. Г.О. Вовчанівська «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття» // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. - №5. -  с.32-34

 

 

 

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
11 лютого
Переглядів
17
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку