5 жовтня о 18:00Вебінар: Використання дитячого фольклору на уроках іноземної мови

Конспект позакласного заходу з української літератури "Її величність – КНИГА"

Про матеріал

Тема: «Її величність – КНИГА»

Мета: познайомити дітей з історією виникнення книги та процесом її створення в сучасних умовах; розвивати любов до читання, розумової праці; вчити бережно користуватисякнигою; виховувати доброту, порядність.

Обладнання: виставка книг, мультимедійна презентація «Історія виникнення книги», результати опитування, відеоінтерв'ю, учнівські проекти.

Структура заняття

І. Організаційна частна

Вiдгадування загадки.

Бiла нивка невеличка:

Там розсипана пшеничка.

Очками її зберем,

А думкою розiмнем.

Нумо, бiлу нивку обробляти —

Будем усе на свiтi знати.

(Книжка)

ІІ. Основна частина

Учень. Книжка вчить, як на світі жить. А хто багато читає, той багато знає. Адже у книжках зібрані всі надбання людства за цілі тисячоліття, а це — неабиякі знання.

Учениця. Колись давно, багато тисячоліть тому, у людей не було книжок. Але люди завжди були допитливі, мали жвавий розум. Вони протягом усього життя на Землі робили відкриття і хотіли поділитися ними з найближчими людьми. Тому свої знання, вміння і навички передавали з покоління в покоління.

Учень. Свої знання, опис певних подій треба було якось зберегти, але ж як? От люди й почали робити перші зображення своєї думки в малюнках. Вони писали палички, щоб запам'ятати кількість прожитих днів на піску, на глині. Так, колись біля широкої ріки люди позначали дні. Та ось навесні розлилась велика повінь і затопила береги і те, що зобразили люди. Коли вода зійшла, то нічого не лишилося. Прийшли люди на берег, а їхні записи вода стерла. От і дістала широка ріка свою назву — Дністер, тому що записані ними дні — стер. Тому якось так треба було писати, щоб не стиралися ті записи. А люди винайшли кращий спосіб. Вони почали видряпувати свої записи на камінні, але ж якою складною була така робота! Та все ж такі зображення збереглися до сьогодні — це наскельні малюнки, які пережили багато тисячоліть і донесли інформацію тих далеких людей до наших днів.

Учениця. Згодом у людей з'явилося так багато знань, що їх треба було увіковічити, щоб не розгубити. Так з'явилася писемність. Але не одночасно в усіх народів, а в кожного окремо на певному етапі свого розвитку. Писемне мовлення було ознакою високої культури народу. Виникло воно в найдавніших цивілізаціях Сходу ще за 2500 років до нової ери у вигляді знаків-малюнків. А раз винайшли люди символи, то потрібно було їх на чомусь записувати. Тому винайшли такий спосіб: покривали дерев'яні дощечки воском і на них загостреною паличкою наносили своє письмо. Такий вигляд мали перші книги. Потім люди здогадалися записувати свої повідомлення на глиняних табличках, які сушили на сонці, а потім випікали, щоб вони затверділи і довше зберігалися. Але спробували б ви, діти, носити в школу такі «книжечки»! Вам би знадобився не ранець, а цілий віз на один лише навчальний день! Тому люди весь час випробовували все інші матеріали для письма.

Учениця. Так у третьому столітті до нашої ери з'явився пергамент. Це оброблена вичинена шкіра телят або козенят. Писати на ньому можна було з обох сторін фарбами, які стиралися. Тому писати на пергаменті можна було кілька разів. І от у другому столітті до нашої ери з'явилася перша книжка в Малій Азії у місті Пергамі. Через те і матеріал, на якому писали книжки, так почали називати — пергамент. Така книжка була зручною і легкою, але надзвичайно дорогою. Її ціна прирівнювалася до ціни за велику ділянку землі разом із забудовою.

Учень. Та й книжка була — писана, а не друкована, як зараз. Її писали вправні писці-умільці очеретяними паличками з роздвоєним кінчиком. Характерно, що першу велику букву писали червоною фарбою, а решту — чорною. Через дорожнечу книжка не могла прийти до всіх людей. Тому люди весь час думали, з якого матеріалу можна зробити дешевшу книжку, щоб вона стала доступною для всіх?

Учениця. А на берегах повноводних річок в Африці в болотах росла дуже поширена рослина — папірус. Її використовували на будівництві. Якось одного разу чоловік лагодив хату і розрізав стеблину папірусу, витяг серцевину і поклав на сонці. Рослина висохла і перетворилася на суху стрічку, на якій можна було писати, бо вона вбирала фарбу. Так виник новий матеріал для письма. Тонкі смужки папірусу склеювали у довгі сувої соком цієї ж рослини, який вичавлювали під тиском, прикріплювали до палиці і скручували. Такий вигляд мала нова книжка на папірусі. Така книжка теж була дорогою.

Учень. Та й довго така книжка не могла зберігатися, тому що цей матеріал з часом розсипався. То що ж вигадати таке, щоб було легке, довговічне, біленьке? І от у Китаї спробували писати на шовкові. Але на ньому можна було писати лише з одного боку тонким пензликом. Така книжка теж не була зручною. Словом, у кожного народу своя історія виникнення книжки.

Учениця. Перші слов'янські пам'ятки писемності мали вигляд берестяних грамот. Для їх виготовлення брали кору береста, кип'ятили, потім зішкрябували внутрішні шари кори і вирівнювали краї. Букви видряпували гострим залізним або кістяним стержнем, що звався писалом. Грамоти складали письмом догори.

Учень. Та найбільшою подією був винахід паперу. Його винайшли у Китаї. Перше згадування про нього належить до 12 року нашої ери, а вже у 76 році папір застосовувався для виготовлення книжок. У 105 році нашої ери китаєць Цай Лунь навчився виготовляти папір з кори дуба, прядива (конопель) і ганчір'я.

Учениця. У тринадцятому столітті і в Європі навчилися виготовляти папір. З того часу почався розквіт книги. У 15 столітті запрацював перший друкарський верстат майстра Йогана Ґутенберґа. З того часу все швидше і швидше почали з'являтися на світ книжки, їх ставало все більше, вони ставали ошатнішими й цікавішими.

Учень. З'являлися нові друкарі, які вдосконалювали друкарську техніку, робили нові відкриття. Так, у Москві Іван Федоров і Петро Мстиславець у квітні 1563 року почали друкувати книгу «Апостол». Потім Іван Федоров переїхав до Львова і там друкував свої книжки. Серед них був перший буквар. Першодрукаря з вдячністю згадують люди за те, що він сіяв духовне насіння по світу і давав людям духовну поживу для розуму і серця. Тому на його могилі викарбувані слова: «Друкар книг, перед тим небачених». Ще більше про історію книги можна дізнатися в музеї книги у Києві, який розташований в Києво-Печерській лаврі.

Велічко В. (вірш про друкування книги)

Семенюк Соломія (про те, як власними руками пишеться книга)

Учениця. Пропонуємо переглянути сюжет, який був відзнятий у книжковому магазині « Знання» про читацькі вподобання сучасного читача. ВІДЕО.

Учень. А тепер розпочнемо представлення власних презентацій своїх улюблених книжок ( 5-а,5-Б,6 класів).

Учениця. Увага на екран. Зараз ви дізнаєтесь про те, що читають, чим захоплюються наші вчителі і не тільки). ВІДЕО.

Учень. Запрошуємо презентувати свої книжки учнів 7-9 класів.

Учениця. А на останок пропонуємо переглянути соціологічне опитування про значимість книжки в житті людини.

III. Заключна частина

– Читайте, читайте, читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали навiть однiєї сторiнки з нової книги. Людина, яка любить i вмiє читати, – щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих та вiрних друзiв. Друзi тi – книги.

Перегляд файлу

Тема: «Її величність – КНИГА»

Мета: познайомити дітей з історією виникнення книги та процесом її створення в сучасних умовах; розвивати любов до читання, розумової праці; вчити бережно користуватися  книгою; виховувати доброту, порядність.

Обладнання: виставка книг, мультимедійна презентація «Історія виникнення книги», результати опитування, відеоінтерв’ю, учнівські проекти.

Структура заняття

І. Організаційна частна

Вiдгадування загадки.

Бiла нивка невеличка:

Там розсипана пшеничка.

Очками її зберем,

А думкою розiмнем.

Нумо, бiлу нивку обробляти —

Будем усе на свiтi знати.

 (Книжка)

ІІ. Основна частина

Учень. Книжка вчить, як на світі жить. А хто багато читає, той багато знає. Адже у книжках зібрані всі надбання людства за цілі тисячоліття, а це — неабиякі знання.

Учениця. Колись давно, багато тисячоліть тому, у людей не було книжок. Але люди завжди були допитливі, мали жвавий розум. Вони протягом усього життя на Землі робили відкриття і хотіли поділитися ними з найближчими людьми. Тому свої знання, вміння і навички передавали з покоління в покоління.

Учень. Свої знання, опис певних подій треба було якось зберегти, але ж як? От люди й почали робити перші зображення своєї думки в малюнках. Вони писали палички, щоб запам’ятати кількість прожитих днів на піску, на глині. Так, колись біля широкої ріки люди позначали дні. Та ось навесні розлилась велика повінь і затопила береги і те, що зобразили люди. Коли вода зійшла, то нічого не лишилося. Прийшли люди на берег, а їхні записи вода стерла. От і дістала широка ріка свою назву — Дністер, тому що записані ними дні — стер. Тому якось так треба було писати, щоб не стиралися ті записи. А люди винайшли кращий спосіб. Вони почали видряпувати свої записи на камінні, але ж якою складною була така робота! Та все ж такі зображення збереглися до сьогодні — це наскельні малюнки, які пережили багато тисячоліть і донесли інформацію тих далеких людей до наших днів.

Учениця. Згодом у людей з’явилося так багато знань, що їх треба було увіковічити, щоб не розгубити. Так з’явилася писемність. Але не одночасно в усіх народів, а в кожного окремо на певному етапі свого розвитку. Писемне мовлення було ознакою високої культури народу. Виникло воно в найдавніших цивілізаціях Сходу ще за 2500 років до нової ери у вигляді знаків-малюнків. А раз винайшли люди символи, то потрібно було їх на чомусь записувати. Тому винайшли такий спосіб: покривали дерев’яні дощечки воском і на них загостреною паличкою наносили своє письмо. Такий вигляд мали перші книги. Потім люди здогадалися записувати свої повідомлення на глиняних табличках, які сушили на сонці, а потім випікали, щоб вони затверділи і довше зберігалися. Але спробували б ви, діти, носити в школу такі «книжечки»! Вам би знадобився не ранець, а цілий віз на один лише навчальний день! Тому люди весь час випробовували все інші матеріали для письма.

Учениця. Так у третьому столітті до нашої ери з’явився пергамент. Це оброблена вичинена шкіра телят або козенят. Писати на ньому можна було з обох сторін фарбами, які стиралися. Тому писати на пергаменті можна було кілька разів. І от у другому столітті до нашої ери з’явилася перша книжка в Малій Азії у місті Пергамі. Через те і матеріал, на якому писали книжки, так почали називати — пергамент. Така книжка була зручною і легкою, але надзвичайно дорогою. Її ціна прирівнювалася до ціни за велику ділянку землі разом із забудовою.

Учень. Та й книжка була — писана, а не друкована, як зараз. Її писали вправні писці-умільці очеретяними паличками з роздвоєним кінчиком. Характерно, що першу велику букву писали червоною фарбою, а решту — чорною. Через дорожнечу книжка не могла прийти до всіх людей. Тому люди весь час думали, з якого матеріалу можна зробити дешевшу книжку, щоб вона стала доступною для всіх?

Учениця. А на берегах повноводних річок в Африці в болотах росла дуже поширена рослина — папірус. Її використовували на будівництві. Якось одного разу чоловік лагодив хату і розрізав стеблину папірусу, витяг серцевину і поклав на сонці. Рослина висохла і перетворилася на суху стрічку, на якій можна було писати, бо вона вбирала фарбу. Так виник новий матеріал для письма. Тонкі смужки папірусу склеювали у довгі сувої соком цієї ж рослини, який вичавлювали під тиском, прикріплювали до палиці і скручували. Такий вигляд мала нова книжка на папірусі. Така книжка теж була дорогою.

Учень. Та й довго така книжка не могла зберігатися, тому що цей матеріал з часом розсипався. То що ж вигадати таке, щоб було легке, довговічне, біленьке? І от у Китаї спробували писати на шовкові. Але на ньому можна було писати лише з одного боку тонким пензликом. Така книжка теж не була зручною. Словом, у кожного народу своя історія виникнення книжки.

Учениця. Перші слов’янські пам’ятки писемності мали вигляд берестяних грамот. Для їх виготовлення брали кору береста, кип’ятили, потім зішкрябували внутрішні шари кори і вирівнювали краї. Букви видряпували гострим залізним або кістяним стержнем, що звався писалом. Грамоти складали письмом догори.

Учень. Та найбільшою подією був винахід паперу. Його винайшли у Китаї. Перше згадування про нього належить до 12 року нашої ери, а вже у 76 році папір застосовувався для виготовлення книжок. У 105 році нашої ери китаєць Цай Лунь навчився виготовляти папір з кори дуба, прядива (конопель) і ганчір’я.

Учениця. У тринадцятому столітті і в Європі навчилися виготовляти папір. З того часу почався розквіт книги. У 15 столітті запрацював перший друкарський верстат майстра Йогана Ґутенберґа. З того часу все швидше і швидше почали з’являтися на світ книжки, їх ставало все більше, вони ставали ошатнішими й цікавішими.

Учень. З’являлися нові друкарі, які вдосконалювали друкарську техніку, робили нові відкриття. Так, у Москві Іван Федоров і Петро Мстиславець у квітні 1563 року почали друкувати книгу «Апостол». Потім Іван Федоров переїхав до Львова і там друкував свої книжки. Серед них був перший буквар. Першодрукаря з вдячністю згадують люди за те, що він сіяв духовне насіння по світу і давав людям духовну поживу для розуму і серця. Тому на його могилі викарбувані слова: «Друкар книг, перед тим небачених». Ще більше про історію книги можна дізнатися в музеї книги у Києві, який розташований в Києво-Печерській лаврі.

Велічко В. (вірш про друкування книги)

Семенюк Соломія (про те, як власними руками пишеться книга)

 

Учениця. Пропонуємо переглянути сюжет, який був відзнятий у книжковому магазині « Знання» про читацькі вподобання сучасного читача. ВІДЕО.

Учень. А тепер розпочнемо представлення власних презентацій своїх улюблених книжок ( 5-а,5-Б,6 класів).

Учениця. Увага на екран. Зараз ви дізнаєтесь про те, що читають, чим захоплюються наші вчителі і не тільки). ВІДЕО.

Учень. Запрошуємо презентувати свої книжки учнів 7-9 класів.

Учениця. А на останок пропонуємо переглянути соціологічне опитування про значимість книжки в житті людини.

 

III. Заключна частина

– Читайте, читайте, читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали навiть однiєї сторiнки з нової книги. Людина, яка любить i вмiє читати, – щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих та вiрних друзiв. Друзi тi – книги.

 

 

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Люко Дашвар «На запах м’яса»,Володимир лис «маска»Підготувала учениця 9-А класу Гесть Анастасія

Номер слайду 2

На мою думку, більшість людей, якщо й беруть до рук книгу, то й вона переважно виявляється творінням зарубіжного письменника. Чому українська література пасе задніх? Та чи є їй місце на книжкових полицях українців та іноземців?

Номер слайду 3

Щодо мене, книжки українських письменників не є моїми улюбленими, але все ж вони займають почесне місце у списку прочитаних мною книг. Щоправда, у початковій школі я просто ковтала творіння пера Всеволода Нестайка. Серед них «Країна сонячних зайчиків», «Неймовірні детективи», «Пригоди на лісовій галявині» та багато інших

Номер слайду 4

Серед небагатьох книжок українських авторів, які я прочитала, виділю дві, які можуть гідно представити нашу літературу на міжнародній арені, а саме «На запах м’яса» Люко дашвар та «Маска» Володимира Лиса

Номер слайду 5

Люко дашвар «На запах м’яса»Анотація до книги Людина — це хижак. Але, на відміну від тваринного світу, наше сучасне життя має своє «м'ясо». Жага до багатства, влади, примарного благополуччя, бажання мати більше, ніж тобі потрібно, — все це м'ясо. Потяг до нього йде з самого низу людської натури. Сюжет роману «На запах м'яса», розгортається навколо дівчини Майї, яка хотіла втекти від гонитви за химерним, покинути щоденний «тваринний» світ та знайти забуття. Покинутий хутір, що загубився серед лісів, — саме те, що треба. Це гарна можливість закінчити своє життя, чи, може, почати нове? Саме тут, серед щирих почуттів і давніх легенд, вона знову повірила в себе. Повірила, що можна жити не заради себе чи якоїсь примхи, а жити заради життя. Але чи надовго це? Адже потяг до м'яса неможливо заглушити, і спрага до «красивого життя», наче голод, висмоктує з тебе всі сили, вмовляє повернутися до міста і забрати те, що тобі належить.

Номер слайду 6

Володимир Лис «Маска»Опис книги: Він виринає нізвідки, але щоразу на зібраннях найбагатших аристократів Польщі, України, Німеччини, Трансильванії. Він зникає в нікуди, забираючи з собою їхні коштовності. Його зухвало сплановані пограбування можна назвати ідеальними злочинами... було, доки один сміливець не наважився зірвати з нього маску... Хто він, цей український Зорро в п'яти масках, - шляхтич, кріпак чи те й інше водночас?... 1801 рік. Розкішний бал на честь п’ятиріччя князівни Любославської закінчується масовим пограбуванням і викраденням людини. Там, де хвилину тому розважалася шляхта, тепер гуляють розбійники. Граф Юзеф наважується зірвати з ватажка маску, бачить під нею знайоме обличчя і прощається зі свободою. Але таємний агент Слєпньов знайде слабину зухвалого бандита - чарівну жінку, задля якої він ладен дістати хоч зірочку з неба, хоч кольє княгині Ольги.

Номер слайду 7

Письменника найкраще характеризують цитати з його книг:1. Володимир лис «Маска»«Та що могло зупинити два молодих, але дозрілих, пристрасних серця, які нестримно потяглися назустріч одне одному?»«Я б тобі довірив страшну таємницю, якби не боявся помилитися».«Час - найкращий союзник забуття».«Вона ще не знала і не могла, звичайно, знати, що своєю ніжною ручкою у лайковій рукавичці починає підіймати важкий величезний камінь, який зсуне з місця ще більшу брилу»«Виграє той, хто вміє визнавати свою поразку і вчасно зробити з неї висновки». 

Номер слайду 8

2. Цитати з «На запах м’яса» Люко дашвар«- Хіба життя - боротьба? Життя - радість. Ні з ким боротися не треба. Узагалі. Тільки із собою. Себе знайти, на тому й заспокоїти, не зрадити».«Кохання - одне-єдине, та ти розумієш це тільки після того, як пізнаєш його... А до того блукаєш сліпий, кидаєшся на всіх інших... Кажеш їм - люблю, але жити... жити без них можеш!»«- Отож і біда, що інститут до освіти прирівняли. Освіта - від "світоч". Коли світло в душі оселяється. Коли живеш так, щоби осяяну душу не заплямувати. Вивчення математики, менеджерської справи чи юриспруденції до освіти ніякого стосунку не має. Так, ремесло».«Справи й жертви без любові не мають ціни, бо їх роблять руки, розум, воля, та не серце. Від того в нас так мало радості й натхнення до життя»«Коли нема особистого, вимушена гратися в особистість».«Рухайся! Аби досягти мети, усюди маєш встигати»«Нав’язування іншим своїх принципів – безприципне міщанство»

Номер слайду 9

(Спасибі за увагу)

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Таємне товариство боягузів. Леся Воронина

Номер слайду 2

Леся Воронина. Народилась 21 березня 1955р. в Києві. Онучка українського письменника Прохора Воронина. 1979 року закінчила філологічний факульт. З 1991 року працює у дитячому журналі «Соняшник». З 1997 року паралельно з роботою у журналі «Соняшник» працювала коментатором у Національній радіокомпанії України. Автор і ведуча культурологічних програм «Українська культура сьогодні і завжди», «Мандрівець», «Відлуння тисячоліть». Основна тема передач — сучасний стан української мови та культури. . Дружина Євгена Гуцала. Найпопулярніші дитячі твори письменниці — збірка повістей «Суперагент 000.» («У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі», «Таємниця підводного міста», «У залізних нетрях», «Таємниця золотого кенгуру»), пригодницькі повісті «Пригоди голубого папуги», «Хлюсь та інші», «Таємниця Чорного озера».

Номер слайду 3

Нова книжка дитячих повістей Лесі Ворониної «Таємне Товариство Боягузів» інтригує вже своєю шпигунською-загадковою назвою, а ще більше від самого початку вражає дивовижними ілюстраціями. Дизайнерська робота надзвичайно талановита. Одна повість – одна історія про Клима Джуру, хлопчака, на плечі якого випадає врятувати світ. Сюжет доволі затертий у дитячій літературі. Проте Леся Воронина змогла оновити його, доповнивши оригінальними ідеями й мотивами.

Номер слайду 4

Таємне товариство Боягузів (короткий опис)Головний герой твору Лесі Ворониної "Засіб від переляку №9" - це школяр на ім'я Клим. Оповідання починається з того, що Клим зустрічає свого друга і сусіда Кактуса після літніх канікул. Кактус дуже виріс і став просто кремезним у порівнянні з Климом. Раніше вони були однаково сильні і завжди билися. Але тепер... Довелося тікати. Намагаючись втекти від Кактуса, Клим падає крізь каналізаційний люк і опиняється в ТТБ - "Таємному Товаристві Боягузів". Там йому пропонують стати учасником експерименту - випробувати на собі ліки від переляку. Клим, не роздумуючи, погоджується..

Номер слайду 5

Далі, відбувається щось схоже на фантастичний бойовик: Клим дізнається, що його рідна бабуся винайшла машину часу; прибульці з космосу хочуть заволодіти Землею. Для цього вони заразили людство вірусом страху . Зрозуміло, що рятувати світ - це місія Клима. Він має долати свої страхи, щоб досягнути успіху в боротьбі із завойовниками. А ще, виявляється, що їх легко знешкодити за допомогою звичайних квітів . Клим подорожує у часі за допомогою старенького жовтого "Запорожця", що стоїть на території бабусиної садиби. Окрім Клима, Кактуса та бабусі, в творі присутні батьки Клима, Заєць, Жук, синьоморди , жаби і т. д. Ви дізнаєтесь, як працює антижаб і ще багато цікавого…

Номер слайду 6

У першій повісті висміюються такі риси нашого суспільства, як жадібність, облесливість, ненажерливість; висміюються політиків, які дбають лише за власні прибутки. Вона стають поплічниками синьомордів на Землі, а в символічному плані й уподібнюються до цих синіх космічних жаб. Можливо, часом дотепні карикатури, притаманні дитячій літературі, перетворюються на справжні політичні лозунги, як-от: «Видно, щось не дуже приємне наворожили капіталістові, – єхидно проказала огрядна тітонька з великою господарською сумкою в руках».

Номер слайду 7

Повісті Л. Ворониної я читала із захопленням. У них поєднано риси пригодницьких і детективних історій, замішаних на космічних захопленнях, яким має протистояти маленький головний герой. Книжка дає зрозуміти дитині, що не потрібно боятися складних ситуацій, що рідні люди ніколи не залишать тебе в біді, потрібно знати своє коріння й любити рідних. А це те, чого так мало в нинішньому світі.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ - КНИГА

Номер слайду 2

Номер слайду 3

Номер слайду 4

Номер слайду 5

Номер слайду 6

Номер слайду 7

Номер слайду 8

Номер слайду 9

Номер слайду 10

Номер слайду 11

Номер слайду 12

Номер слайду 13

Номер слайду 14

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!!!

Зміст слайдів
Номер слайду 1

 Всеволод Зиновійович Нестайко 30 січня 1930 р. – 17 серпня 2014 Білозір Марія 2018

Номер слайду 2

“ Я все життя писав саме для дітей-писав з любов'ю, болем і тривогою ” Народився Всеволод Зіновійович у м. Бердичеві на Житомирщині в сім’ї службовця. • Батько був дипкур’єром, загинув у 1934 році за кордоном, виконуючи державне завдання (хлопчику тоді було чотири роки). Він вільно володів п’ятьма мовами. • в 1933 році мама – вчителька з двома дітьми – переїхала в Київ, де мешкала її сестра, і почала працювати в 56 школі. • В 1941 році одинадцятирічний хлопчик звідав страшні будні війни, окупації, два довгих дитячих роки поневірянь, голоду, страху облав і неволі. • Після війни, проштудіювавши самостійно дев’ятий клас, склав екстерном екзамени і закінчив школу із срібною медаллю (була одна четвірка з фізики). • З 1947 року Всеволод Нестайко навчається на філологічному факультеті Київського університету. • У 1952 році, закінчивши ВУЗ, починає працювати в журналі “Барвінок”. Пізніше він – редактор видавництва “Молодь”, з 1957 року – редактор у видавництві “Веселка”.

Номер слайду 3

Нагороди автора. Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»)Премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»)Премії імені Олександра Копиленка (за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури..

Номер слайду 4

“ Я все життя писав саме для дітей-писав з любов'ю, болем і тривогою ”Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, угорською, румунською, болгарською, словацькою, російською тощо. За творами Всеволода Нестайка поставлено фільми, які отримали міжнародні нагороди. Він завжди мріяв повернутися у дитинство і тому почав писати для дітей веселі і мудрі книги. Перше оповідання для дітей письменника надруковано в 1954 році в журналі «Барвінок». Герої Нестайка – веселі, жваві, розумні, дотепні, маленькі сміливці, які в різних життєвих ситуаціях – іноді зовсім химерних, а часом і відверто драматичних – виявляють неабияку кмітливість, почуття гумору і людяність. Багаторічний шлях у дитячій літературі він засвідчив виданням більше тридцяти книжок та великої кількості оповідань, казок, повістей і п'єс. Найвідоміші з них “В Країні Сонячних Зайчиків”….

Номер слайду 5

“В Країні Сонячних Зайчиків”Одного сонячного ранку перед пробудженням наснилося письменникові, що на його носі сидить живий сонячний зайчик і золотим пензликом малює на його щоках ластовиння. Так і народилася повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків» у 1959 році, й одразу зробилася улюбленим читанням української дітвори. Невдовзі Країна Сонячних Зайчиків зажила своїм власним життям, відкрила, так би мовити, свої повноважні представництва в Росії, в Білорусі, у Грузії, в Литві, в Латвії, а згодом :— і в англомовних країнах. Після такої, майже всесвітньої, слави, яку набула Нестайкова Країна Сонячних Зайчиків, письменник гадав, що вже більше не писатиме про неї та про її мешканців, але помилився, на щастя!.. Одне слово, сонячні зайчики вже понад сорок років живуть не лише в душі та в уяві письменника, а й мандрують по всіх усюдах, щедро засіваючи дитячі серця та голівки сонячними щирістю й добром!..

Номер слайду 6

«Дорогі мої читачі, хочу сказати – не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні. І якщо Ява й Павлуша допоможуть вам на якісь хвилини гостріше відчути радість веселого, щедрого на пригоди й витівки дитинства, я буду щасливий». Всеволод Нестайко

Зміст слайдів
Номер слайду 1

І паралельні перетинаються. Сергій Гридін

Номер слайду 2

Назва не для вчителів геометрії

Номер слайду 3

Сергій Гридін у своїй новій книжці «І паралельні перетинаються» не боїться чесно і відверто проговорювати болючу для суспільства тему підліткового самогубства і вплив на свідомість хлопців та дівчат «груп смерті» у соцмережах… Герой повісті Роман через непорозуміння з батьками і прикрощі в школі намагається звести порахунки з життям. 

Номер слайду 4

Ця книга вчить бути уважнішим до своїх дітей, – вважає Тетяна Пилипець. «Тема, яку Сергій описав у книзі, живе в родинах багато десятиліть. Ми неуважні до найближчих. Не зі зла, можливо, через буденність». Ця неуважність, на думку модераторки, часто є причиною трагічних ситуацій, що трапляються у житті підлітків і не тільки підлітків. Про книгу

Номер слайду 5

«І паралельні перетинаються»: книга, яка вчить бути уважнішим до своїх дітей

Номер слайду 6

Я вважаю, що ця книга варта того аби ви її прочитали і взяли щось для себе !!!

Номер слайду 7

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Презентація. На тему: Надія Гуменюк « Зустріч на босому мосту »Виконала. Учениця 5-Б класу. Масюк Олена

Номер слайду 2

Книги та заслуги. Надія Гуменюк написала дуже багато творів. Вона написала більше за 21 книгу для дітей. Отримала 15 літературних премій. Але серед усіх книг мені найбільше подобається « Зустріч на босому мосту ». Це є повість. Хоч вона така довга але я із задоволенням її читаю.

Номер слайду 3

« Зустріч на Босому мосту »Ця книга мене захопила так, що я ніби сама поринула у незвичайні пригоди четвірки із книги. Я ніби на мить поринула у фантастичний світ свого міста. Книга розказує про пригоди дітей у нашому рідному місті – Луцьк.

Номер слайду 4

Біографія Надії Гуменюк. Надія Павлівна Гуменюк народилася 2 січня 1950 року в селі Онацьківці Полонського району Хмельницької області. Поетеса, прозаїк, публіцист. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище (1970) та факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1977). Журналістську діяльність розпочала 1973 року в редакції Каланчацької районної газети на Херсонщині. Працювала кореспондентом Рівненського обласного радіо (1975–1980), завідувачкою відділу Луцької районної газети (1980–1985), редактором радіогазети Луцького шовкового комбінату (1987–1990), заступником головного редактора луцької міської газети «Народна трибуна» (1990–1995). З 1996 року — редактор відділу культури Волинської обласної газети «Віче». Н. П. Гуменюк є членом Національної спілки журналістів України (з 1977), членом Національної спілки письменників України (з 1995). Нагороджена Почесним Знаком Національної спілки журналістів України.

Номер слайду 5

Це одна частина повісті яка називається « Боні й підземна ріка »

Номер слайду 6

Дякую за увагу!

'ятка читачеві.jpg
zip
Додано
19 грудня 2018
Переглядів
631
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку