29 вересня о 18:00Вебінар: Крок уперед чи стоїмо на місці: реалії роботи вчителя початкової школи

Конспект уроку української літератури у 6 класі "Микола Вороний. Розповідь про поета. „Євшан-зілля”, літописна основа твору"

Про матеріал

Тема: Микола Вороний. Розповідь про поета. „Євшан-зілля”, літописна основа твору.

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю Миколи Вороного, показати майстерність поета, розкрити літописну основу сюжету поеми «Євшан-зілля»; розвивати в учнів навики ідейно-художнього ана­лізу поетичного твору; утверджувати в душах дітей вірність своєму краю, відданість Вітчизні. розкрити роль епіграфа у творі, показати різницю між літописною повістю та народною легендою; розвивати навики виразного читання; виховувати пошану до історичного минулого українського народу.

Обладнання: портрет, підручник, індивідуальні завдання, критерії оцінювання.

Перегляд файлу

 

ЛУЦЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ №13

ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

Микола Вороний.

Розповідь про поета.

«Євшан-зілля», літописна основа твору.

 

 

(урок української літератури у 8-А класі)

 

 

 

 

 

Підготував:

вчитель української мови

та літератури

Стрилюк Олександр Миколайович

 

 

 

 

2007


Тема: Микола Вороний. Розповідь про поета. „Євшан-зілля”, літописна основа твору.

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю Миколи Вороного, показати майстерність поета, розкрити літописну основу сюжету поеми «Євшан-зілля»; розвивати в учнів навики ідейно-художнього ана­лізу поетичного твору; утверджувати в душах дітей вірність своєму краю, відданість Вітчизні. розкрити роль епіграфа у творі, показати різницю між літописною повістю та народною легендою; розвивати навики виразного читання; виховувати пошану до історичного минулого українського народу.

Обладнання: портрет, підручник, індивідуальні завдання, критерії оцінювання.

Хід уроку

І Організація діяльності учнівського колективу

Перевірка присутності учнів, готовності класу до уроку

ІІ Актуалізація знань учнів

Сьогодні ми далі продовжуємо працювати над темою „Література ХХст.” Перш ніж перейти до опрацювання нового матеріалу мусимо нагадати, про що йшла мова минулого уроку.

  • Чим відрізняється література ХІХст від літератури ХХст?
  • Що стало основною темою художніх творів?
  • Яким було літературне життя у перші роки ХХ століття?
  • Як змінилася атмосфера після смерті Сталіна?
  • З творчістю якого поета ми почали знайомитися?
  • Які твори Миколи Вороного ви вже вивчали?

Краще уявити місце Миколи Вороного в українській літературі нам допоможе схема. Справа в тому, що видатні постаті, такі як Леся Українка, Іван Франко та багато інших на початку ХХ ст перейшли межу вічності. Лише декілька поетів продовжувало свою діяльність, серед них і М. Вороний. В ХХ ст сформувалася зовсім нова плеяда діячів.

ІІІ Виклад нового матеріалу

Молодці. От ми і підсумували вивчене на попередньому уроці. Спробуємо сформулювати тему сьогоднішнього заняття. Як думаєте, про що будемо вести мову сьогодні?

ТЕМА: Микола Вороний. Розповідь про поета. „Євшан-зілля”. Літописна основа сюжету поеми. Проблематика твору.

Тема є дуже важливою, адже на наступних уроках ми будемо писати твір на тему „Без верби і калини нема України”, головною думкою якого є мотив патріотизму, національної свідомості кожної людини.

Крім того, проблема національної гідності, патріотизму, історичної пам’яті є не менш болючою і в наш час. Шляхи вирішення цих проблем ми і спробуємо знайти сьогодні.

Кожен з вас, напевно, хоче щось взяти для себе з цього уроку, має якусь мету. Проаналізувавши ваші цілі, ми можемо вивести спільні для всього класу завдання. Отже, що б ви хотіли дізнатися? Кожна група формулює свою ціль і записує на дошці.на основі цього ми сформулюємо план уроку.(В зошитах запишіть тему і план уроку)

  1.   Цікаві факти з життя Миколи Вороного
  2.   До аналізу поеми „Євшан-зілля”

  А) літописна основа поеми;

  Б) відступ від літопису;

  В) образ Євшан-зілля в українській літературі;

  Г) проблема історичної пам’яті народу.

Нагадаю вам правила роботи в групах та основні мовленнєві кліше, які потрвбно використовувати, висловлюючи свою думку.

Правила:

  • толерантність;
  • доказовість;
  • право опонента на завершення висловлювання;

Словесні форми:

  •   Я вважаю, що... (озвучення позиції);
  •   Оскільки... (обгрунтування позиції);
  •   Наприклад... (наведення прикладів);
  •   Таким чином... (підбиття підсумків)

Перш ніж приступити до роботи, нагадаю, що слід брати активну участь у роботі своєї групи, адже вкінці уроку ми будемо оцінювати вашу діяльність. Щоб ви краще зорієнтувалися, на картках є критерії оцінювання вашої роботи. Також слід не просто слухати виступи товаришів, а брати активну участь в обговоренні спірних питань, самим ставити питання, також постійно конспектувати сказане вашими товаришами.

Бажаю вам терпіння, щоб ваші очікування щодо уроку збулися.

Вивчення творчості будь-якого поета немислиме без знання певних особливостей, умов, в яких творив митець. Про деякі білі плями в життєписі Миколи Вороного нам розкажуть учні, які досліджували біографію поета.

Григорій Вервес, автор передмови до книжки «Твори» Миколи Вороного, виданої у 1989 році пише, що помер поет у невідомому місці 24 квітня 1940 року.

Але архівна справа, що зберігається у Кіровоградському обласному державному архіві, свідчить про інше…

У вересні 1937-го Микола Вороний приїхав у село Глиняне тоді Піщанобрідського району. У селі Вороний перебував недовго — близько місяця, після чого прибув до Новоукраїнки. Тут він оселився у міщанки Мотрі Голуб. Уже пізніше, у 1957-му, коли поета реабілітовували, вона свідчила, що був із нього постоялець сумирний, невибагливий, багато читав і писав, через що не любив, коли до його кімнати заходять і відволікають від роботи, їжу готував собі сам або харчувався у їдальні. Найкращим приятелем Миколи Кіндратовича у Новоукраїнці став завідувач місцевої бібліотеки Павло Андрієвський.

Прийшлого поета на роботу ніде не брали (очевидно, діяла відповідна вказівка органів), два тижні він пропрацював коректором у районній газеті, але й звідти його чемно попросили. Директор місцевої школи Зіновій Гомонюк, з яким Вороний познайомився у тій же бібліотеці, відмовив йому в роботі на підставі відсутності педагогічної освіти. Отож, жаданого спокою не було і тут: поет жив у злиднях, з відчуттям власної відкинутості, нереалізованості, непотрібності, у постійних переживаннях про сина Марка, який був на той час уже в’язнем ГУЛАГу. Не дивно, що своєму новому приятелеві Павлу Ксенофонтовичу він часто виливав душу у щирих розмовах.

Спогад Павла Андрієвського: «Середнього зросту, кремезний дідусь з голеним обличчям, гострим поглядом, ціпком та окулярами. Міський бездоганний одяг, м’який фетровий капелюх — таким зовні я вперше побачив українського письменника Вороного Миколу Кіндратовича одного погожого дня у жовтні 1937 року. З творами його я був знайомий раніш, ще в часи масового вилучення творів українських письменників з бібліотек, десь у 1934—35 роках. …Боляче було його слухати, бо фізично міцний, він морально був розбитий, не маючи змоги віддати народові ті знання і енергію, що кипіла у ньому, незважаючи на досить солідний вік. У той час Вороному було щось близько 65 років. У розмовах він часто розвивав якийсь проект, думку, але закінчував, тяжко зітхаючи: «Все це марно, адже ж я труп у розумінні радянських сатрапів». …Його обсідали постійні думки про те, що одного авторського гонорару за «Кармен» не досить, бо життя дорожчає, а допомоги нема, ще ж і синові треба щось послати в далеку холодну Карелію. Перегортаючи сторінки часописів в читальні, він, гірко зітхаючи, говорив: «Усе суєта суєт, хіба ж я, як коректор, зможу шкодити?»

Квартира: Велика кімната з окремим парадним входом. Мене вразило те, що кімната була вбрана в українському стилі. Я зразу подумав, що це хазяйське, але виявилось — то власність Миколи Кіндратовича. На одній зі стін висіли, прикрашені вишитими рушниками, портрети українських письменників, імена яких тоді й вимовляти не можна було — все то засланці або розстріляні: Остап Вишня, Панів, Слюсаренко.

Багато говорив Микола Вороний в той вечір. Слухаєш — мов живу книгу читаєш. Письменники, музиканти, театральні й громадські діячі, про яких вся країна знала, — ось коло його знайомих і друзів. …Найтяжчі хвилини у нього були тоді, коли він згадував свого сина Марка, який встиг надрукувати книжечку своїх віршів. Ті вірші теж були вилучені з бібліотек. Читаючи вголос цю книжечку, Микола Кіндратович завжди плакав. …Основним майном його були ящики-шафи з книжками. Це була досить цінна бібліотека — «Історія літератури» С.Єфремова, «Історія України» М.Грушевського, «Історія літератури» О.Дорошкевича і багато інших книжок з портретами авторів. Цей свій скарб він любив безмежно. Багато книжок було і чужоземними мовами (німецькою, англійською, латинською, французькою).

…Весною 1938 кілька десятків людей було арештовано. Арештували також учня дев’ятого класу Миколу Воронька. А ще через два-три дні, коли я йшов вулицею, до мене озвалися. Дивлюсь, іде Вороний, якийсь серйозний, підтягнутий, каже: «Мене тимчасово затримано, очевидно, непорозуміння, іду в міліцію, придивіться до мого майна». Не знав він, що його вже шукають, і нерозторопні міліціонери замість нього арештували учня Воронька (потім школяра випустили). Але про це ми дізнались пізніше. Через кілька днів я ще раз побачив Миколу Вороного у дворі НКВС, коли його вели в партії арештованих. Звідти він не повернувся. Не зміг я виконати і його останній наказ щодо майна, бо хазяйка квартири, коли я прийшов до неї, сказала: «Все забрано в НКВС».

Із заарештованих у справі ніхто Вороного навіть не знав. Але цього виявилося достатньо, щоб 29 квітня 1938 р. усім їм винести смертний вирок.

«Засуджений до вищої міри соціального захисту…»

Саме так формулювали свої вироки трійки УНКВС, коли йшлося про розстріл.

У справі акуратненько підшиті виписки з актів про виконання вироку. Усіх тринадцятьох розстріляно 7 червня 1938 року близько 24 години. Як твердить завідувач науково-редакційного відділу «Реабілітовані історією. Кіровоградська область» Василь Бондар, найімовірніше, що це було зроблено у Кіровоградській тюрмі, де утримувався Вороний після арешту. Але безпосереднє місце розстрілу невідоме. Василь Бондар вважає, що таке незнання дуже дискусійне і, можливо, прийде час, коли і ця таємниця перестане нею бути.

10 листопада 1957 року рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного реабілітували.

Питання, які виникли у ході розповіді?

 

Молодці. Перше завдання нашого плану ми вже виконали. Йдемо далі.

Уважно подивіться на дошку. Ви бачите ряд слів,

євшан-зілля, літопис, малий хлопчина, половецький хан, князь Володимир, ясир, полон, похід, кобзар, рідний край, воля, приворотне зілля.

 

Що, на вашу думку, станеться? Чому ви так вважаєте? Працюємо в групах, обміняйтеся припущеннями щодо можливого змісту твору, асоціаціями, які ці слова (вирази) викликали в них (3-4 хв).

Заслухати 1 учня від групи

А зараз ми будемо читати текст. Час від часу будемо зупинятися для того, щоб ви змогли спрогнозувати хід подій

   знунущався над ним

   добре йому жилося

   пішов війною на Русь

   його викрили

   викрав сина

   згадав юнак і втік звідти

   не допомогло, забув усе

Що насправді сталося?).

  • Про що ви думаєте зараз?
  • Що відчуваєте? Чому?
  • Чи збулися ваші передбачення?
  • Якщо ні, то добре це чи не зовсім? Як ви до цього ставитесь?
  • Чому вам вдалося (не вдалося) "вгадати" хід подій?

Аналізується твір.

- Про що поема?

- в чому своєрідність побудови?

- як думаєте, який період в історії описаний у творі, чому?

- які думки виникли з приводу прочитаного?

1.  Знайдіть у пролозі рядки, в яких автор висловлює надію, що українці. збайдужілі до рідного краю, можуть ще повернутися в лоно своєї нації, вивчити мову.

2. Чим ви поясните ту обставину, що ханський син чужий край та його звичаї став «за рідні уважати»?

3.  Перечитайте строфи, в яких говориться про хана; знайдіть слова й вислови, що передають муки осиротілого батька.

4. Чому хан просить саме гудця повернути йому сина?

5.  Чи передбачив хан відповідь свого нащадка на прохання повернутися на батьківщину? Які настанови він дав гудцеві?

Зверніть, будь ласка, на епіграф твору. Звідки він взятий? Епіграф визначає провідну думку твору: краще в своїй землі кістьми лягти, ніж на чужині бути в пошані. Отже, напевно, логічним було б питання чи справді це переспів літопису чи авторський вимисел.

Уривок з Галицько-Волинського літопису

У рік 6709 [1201]. По смерті ж великого князя Романа, вікопом­ного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей божих [...]. Він бо кинувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив [їх], як той крокодил, І переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав [хана їхнього] Отрока в Обези за Залізнії ворота2, а [хан] Сирчан зостався коло Дону, рибою живлячись3.

Тоді Володимир Мономах пив золотим шоломом із Дону, за­бравши землю їх усю і загнавши окаянних агарян. По смерті ж Во-лодимировій остався у Сирчана один лиш музика Ор, і послав він його в Обези, кажучи: «Володимир уже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою». Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче, - дай йому понюхати євшан-зілля» 4.

Той же не схотів [ні] вернутися, ні послухати. І дав [Ор] йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да луччс єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути»4. І прий­шов він у землю свою. Од нього родився Кончак, що зніс Сулу 5, пішо ходячи, котла носячи на плечах.

ПРАВДА                 ВИМИСЕЛ

(Уривок з літопису)      довести

Молодці. Ми говорили про основу твору. А що ж таке Євшан-зілля. З точки зору біології це полин (показати)

Яка ж символіка цього образу. Про це дізнавався наш експерт з символів (символіка)

СЛОВНИК СИМВОЛІВ

Євшан-зілля /полин/ - символ пам'яті; рідної землі, Батьківщини; своєрідний пароль українців.

Євшан-зілля /полин/ - степова запашна рослина з червоним або пурпуровим цвітом. У Біблії слово "полин" нерідко поєднується зі словом "яд". Грішники часто зазнають кари Господньої саме полином.

Слово "євшан" за походженням тюркське. В Іпатіївському літописі міститься цікава оповідь про силу цієї рослини. Не випадково митрополит Іларіон підкреслював: "Євшан-зілля зцілює від винародовлення, і хто забуде свою батьківщину, воно пригадає".

В українському фольклорі полин - надійний оберіг від русалок, іншої нечисті. За віруваннями, на Русалчин великдень мавка, перестрівши людину, питала: "Полин чи петрушка?". Якщо та показувала полин, русалка миттю зникала.

У фольклорі полин виступає, як правило, символом нещасливого, безталанного життя:

Лучче мені, мати,

Гіркий полин їсти,

Аніж мені, мати,

Із нелюбом сісти.

Образ "євшан-зілля" став літературною традицією. Він зустрічається у творах І.Франка, М.Вороного, Л.Забашти, М.Чабанівського, В.Коломійця, О.Гончара та ін.

В останні роки цей символ розширює свої межі, поглиблюється. "Євшан" - це і товща часу, символ вічної любові до Батьківщини, символ її незнищенності. Це і простір, тобто символ єднання, спільності всіх, хто любить Україну. Де б вони не жили - чи в Канаді, чи в Америці, чи в Австралії

Отже бачимо, скільки значень має слово Євшан.

 

- Що ж хотів показати нам автор?

- Які проблеми порушив у творі і для чого?  (учні про проблему)

 Твір закінчується питанням. А що ми можемо відповісти, адже і до нас звертається поет?

Отже, це вірш заклик, що кожному з вас спало на думку, уявилося.

ІV Закріплення вивченого

А зараз протягом 5 хвилин занотуйте (не зупиняючись) усе, що спаде на думку з приводу прочитаного твору (вивченого матеріалу). Коли виникло утруднення, учень так і зазначає: "Я не знаю, що писати" -або пояснює, чому так трапилося, чи припиняє роботу.

Зроблене обговорюється в парах, групах. Аналіз (виділення спільного, того, в чому впевнений, і того, в чому не впевнений).

Не залишила поза увагою це чудодійне зілля і УНТ (вірш 3 учні.)

Молодці. Згідно критеріїв, оцініть роботу свого сусіда в зошиті і здайте їх на перевірку.

Погляньте ще раз на дошку. Чи виконали ми поставлені завдання? Що ще б хотіли?

 

V Домашнє завдання

Ще раз прочитати поему, проаналізувати її. Підготуватися до написання твору на тему „Без верби і калини нема України”

1

 

doc
Додано
20 грудня 2018
Переглядів
476
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку