Конспект уроку "Агротехнологія" за темою «Мета та основні види обpобiтку гpунту»

Мета та основні види обpобiтку гpунту

Механічний обробіток ґрунту — це дія на нього робочими органами знарядь і машин з метою створення оптимальних умов і забезпечення факторами життя для росту і розвитку сільськогосподарських рослин та захисту ґрунту від ерозії.

Основні завдання обробітку грунту такі:

1)   зміна будови і структурного ста­ну грунту з метою створення сприятливих водно-повітряного, теплового та поживного режимів;

2)   посилення   кругообігу   поживних речовин в результаті переміщення їх з глибших  горизонтів в орний і активі­зації мікробіологічних процесів;

3)  знищення бур'янів, збудників хво­роб та  шкідників сільськогосподарських культур;

4)   загортання    в   грунт   рослинних решток та добрив;

5)  запобігання   ерозійним  процесам і пов'язаним з цим втратам води і поживних речовин;

6)   знищення   багаторічної   рослин­ності під час обробітку цілинних і перелогових земель, а також полів з-під сіяних багаторічних трав.

7)   створення сприятливих умов для якісної сівби.

Технологічні операції при обробітку грунту

Технологічна операція — частина технологічного процесу, за якого під час обробітку змінюються лише окремі показники родючості ґрунту або його середовища. Розрізняють такі технологічні операції, які є загальними для роботи більшості знарядь: обертання, розпушування, кришіння, ущільнення, перемішування, вирівнювання поверхні грунту, утворення мікрорельєфу на поверхні грунту, підрізування бур'янів, залишення стерні на поверхні грунту.

Обертання — це переміщування нижньої та верхньої частин шару грунту, який обробляється. Найкраще пе­ревертається грунт плугами, особливо ярусними, дещо гірше — лемішними лущильниками і дисковими знаряд­дями.

При перевертанні у грунт заробляю­ться післяжнивні рештки, добрива, насіння бур'янів, збудники шкідників і хвороб, знищуються бур'яни і дернина, виносяться на поверхню вимиті коло­їдні частини і більш оструктурені ша­ри грунту, а розпорошені переміщую­ться вглиб.

Однак обертання грунту має і певні недоліки: збільшуються втрати вологи, знижується стійкість грунту проти водної та вітрової ерозії. Саме тому інколи доводиться відмовитись від перевертання грунту.

Розпушування ґрунту — технологічна операція, яка забезпечує збільшення загальної пористості за рахунок нещільного розміщення ґрунтових частинок. Це основна операція під час обробітку ґрунтів, де значення рівноважної щільності вище за оптимальну.

Кришення ґрунту — технологічна операція, яка забезпечує зменшення розміру ґрунтових фракцій. Необхідна така операція в першу чергу на брилистих і грудкуватих ґрунтах для подрібнення брил та великих грудок і доведення верхнього шару до дрібногрудкуватого стану.

Перемішування грунту – технологічна операція, яка забезпечує перемішування між собою ґрунтових часточок по профілю обробітку для утворення однорідного шару ґрунту, здійснюється певною мірою всіма знаряддями, за виключенням котка. Найкраще пере­мішується грунт при обробітку фре­зою.

Вирівнювання поверхні — технологічна операція, яка забезпечує ліквідацію нерівностей на поверхні поля з метою зменшення площі випаровування ґрунтової вологи, запобігання вимокання рослин, забезпечення рівномірного загортання насіння під час сівби, якісного догляду за посівами і збирання врожаю.

Ущільнення грунту – технологічна операція, яка забезпечує зменшення об’єму розпушеного шару ґрунту для оптимізації співвідношення капілярної і некапілярної пористості (перша збільшується, друга — зменшується), підняття вологи з нижніх шарів ґрунту до висіяного насіння, збільшення теплопровідності для швидшого прогрівання ґрунтового середовища, посилення контакту насіння з ґрунтом і загортання насіння на однакову глибину, зниження інтенсивності дифузного випаровування вологи з верхнього шару, руйнування брил і грудок та часткового вирівнювання поверхні поля.

Створення мікрорельєфу — це спеціальна технологічна операція обробітку ґрунту, за допомогою якої на його поверхні утворюють лунки, переривчасті борозни, гребені, вали, щілини, гряди тощо переважно для регулювання водного, рідше — повітряного і поживного режимів та захисту ґрунту від водної ерозії.

Підрізання бур’янів — технологічна операція, яка забезпечує підрізання вегетуючих бур’янів з метою їх знищення.

Залишення стерні на поверхні ґрунту — це основна мета технології при обробітку ґрунту у районах вітрової ерозії, за якої ґрунт розпушується, кришиться і частково перемішується без обертання.

 Класифікація механічного обробітку грунту

Залежно від виробничих завдань і мети механічного обробітку ґрунту в основу класифікації покладено такі поширені поняття як заходи, способи і системи обробітку.

Захід обробітку — це одноразова дія на грунт ґрунтообробними знаряддями та машинами. Наприклад, оранка, бо­ронування, культивація тощо. Розріз­няють заходи основного, поверхневого і спеціального механічного обробітку грунту.

Спосіб механічного обробітку — характер і ступінь дії робочих органів ґрунтообробних машин і знарядь на шар ґрунту, який обробляють, з метою зміни його будови, генетичного складу і властивостей у вертикальному напрямку.

Система обробітку — це сукупність науково обгрунтованих заходів обро­бітку грунту, виконуваних у певній по­слідовності для створення оптимальних умов росту рослин і вирощування ви­соких урожаїв у конкретних природ­них умовах.

Заходи механічного обробітку ґрунту класифікуються так.

Залежно від знарядь, якими їх виконують, їх поділяють на дві групи — загального призначення і спеціальні.

Залежно   від   глибини   розрізняють: поверхневий — до 8 см, мілкий — до 8 – 16, середній — 16 – 24, глибокий — понад 24 см і дуже глибокий – понад 40 см.  Однак таке ділення дещо умовне і за­лежить від ґрунтових умов. Так, серед­ній обробіток на чорноземах може бу­ти глибоким для грунтів з неглибоким гумусовим шаром.

Залежно від технології виконуваних операцій виділяють наступні способи обробітку грунту — полицевий (з перевертанням), безполицевий (без перевертання), роторний і комбінований.

Полицевий обробіток — спосіб механічного обробітку ґрунту, який виконують за допомогою знарядь з полицевими робочими органами для повного або часткового обертання і переміщення окремих шарів (лемішні лущильники та звичайні, ярусні і плантажні плуги). Полицевий обробіток за вирівняністю дна борозни і поверхні поля, в свою чергу, поділяється на ступінчастий, гребеневий, гладенький, а за переміщенням шарів ґрунту — на дво- і триярусний.

Безполицевий обробіток — спосіб механічного обробітку ґрунту без обертання і переміщення його окремих шарів по вертикалі (плоскорізи, плуги без полиць, чизелі тощо).

Роторний обробіток — спосіб механічного обробітку ґрунту знаряддями з вертикально-обертовим рухом робочих органів з метою усунення диференціації оброблюваного шару за будовою і родючістю активним подрібненням і повним перемішуванням ґрунту на всю глибину обробітку (вертикальні фрези на осушених торф’яних і важких мінеральних ґрунтах, при обробітку ґрунту в приштамбових смугах садів, підготовці ґрунту під картоплю, проміжні посіви тощо).

Комбінований обробіток — спосіб механічного обробітку ґрунту складними агрегатами, які водночас забезпечують виконання полицевого чи безполицевого і роторного способів обробітку. Наприклад, до складу агрегату за комбінованого обробітку може входити корпус плуга з полицею для обертання ґрунту і фреза з обертовим рухом робочих органів для ретельного перемішування орного шару по профілю.

Сучасні   системи   обробітку   грунту повинні бути енерго-, ресурсозберігаю­чими і ґрунтозахисними, нероздільно пов'язаними з іншими елементами про­гресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.