Конспект уроку для 7-го класу "Держава за князювання Володимира Мономаха та освіта за вчителювання Василя Сухомлинського"

Київська Русь за Володимира Мономаха та освіта за вчителювання В.Сухомлинського

Мета:

• охарактеризувати процес посилення великок­нязівської влади за Володимира Мономаха та до­вести, що за його правління Київська Русь зазнає періоду піднесення; охарактеризувати  період вчителювання В. Сухомлинського;
• розвивати в учнів уміння да­вати характеристику історичним діячам, визначати їх місце в історичному процесі, аналізувати ма­теріал, робити висновки, працювати з джерелами інформації;
• переконати учнів у силі згуртованості та єдності на прикладі діяльності Володимира Мо­номаха та вчителя – новатора В. Сухомлинського.

Основні поняття міжусобні війни, половці, Володимир Мономах, «уроки в природу»,  В. Сухомлинський.

Обладнання: карта,  портрет  Володимира  Мономаха,   картки з джерелами інформації, портрет В.Сухомлинського.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати:

після цього уроку учні зможуть:

називати дати правління Володимира Мономаха, його сина Мстислава та роки життя В.Сухомлинського;

оцінювати Володимира Мономаха як особистість і державного діяча та вчительську діяльність В.Сухомлинського;

доводити, що за правління Володимира Мономаха Київська Русь зазнала періоду піднесення, так і за вчителювання В.Сухомлинського педагогіка та підхід до учнів набули нового розвитку;

удосконалити навички роботи з джерелами ін­формації, аналізувати матеріал, робити висновки й узагальнення.

 

ХІД УРОКУ

 

I.   ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

 

Бліцопитування.

1)   Дайте визначення поняття «міжусобні війни».

2)   Хто такі половці?

3)  Назвіть причини розгортання міжусобиць у Київській Русі після смерті Ярослава Мудрого.

4)    Назвіть князів, які управляли державою в другій поло­вині XI — на початку XII ст.

5)    Що таке «Союз трьох Ярославичів»? Із якою метою він був укладений?

6)    Що таке «Правда Ярославичів»?

7)    Що вам відомо про події 1068 р. в Києві?

8)    Яка подія відбулася в 1097 р.? Що вам про неї відомо?

9)    Які рішення були прийняті на з’їзді князів у Любечі?

10)  Із якою метою були скликані два наступні з’їзди князів?

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На початку уроку вчитель свідомо не оголошує учням тему уроку, а пропонує їм розв’язати ребус, де зашифровано ім’я та прізвище князя, та ім'я і прізвище вчителя про яких йтиметься на сьогоднішньому уроці.

Запитання.

1)    Що вам відомо про Володимира Мономаха з попереднього уроку?

2)    Яку політику він проводив, будучи переяславським князем?

3)    Яку  роль  він  відіграв  у  проведенні  Любецького  з’їзду князів?

4)    Яку роль він відігравав у боротьбі з половцями?

Слово вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми з вами з’ясуємо, за яких обставин Володимиру Мономаху вдалося прийти до влади в Київській Русі, охарактеризуємо його зовнішню та внутрішню політику, визна­чимо наслідки його діяльності та порівняємо деякі моменти його діяльності з педагогічною діяльністю

 В. Сухомлинського

 

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Внутрішня та зовнішня політика Володимира Мономаха.

 

Розповідь учителя.

Ще будучи переяславським князем, Володимир Мономах висту­пав із закликами про єднання руських князів та за припинення міжусобних війн. Також він уславився походами проти половців, завдавши їм низку нищівних поразок. Усього Мономах здійс­нив 83 великі походи, узявши в полон 300 половецьких ханів. Один із великих походів відбувся в 1103 р., під час якого половці не витримали натиску руських князів і кинулися тікати з поля бою. Ще успішнішим був похід 1111 р., коли руські війська, підійшовши аж до Сіверського Дінця, захопили багато половецьких міст. Володимир Мономах відіграв неабияку роль і в укріпленні кордонів Київської Русі та спорудженні оборонних укріплень на півдні по річках Сула, Рось та Дніпро.

Таким чином, Володимир Мономах був не тільки організатором, а й активним учасником боротьби з половцями, чим здобув неабияку славу і популярність серед населення Київської Русі. Недарма київське віче в 1113 р. запросило його на київський престол.

Характеристика правління Володимира Мономаха починається із заслуховування повідомлення одного з учнів, який розпові­дає, за яких обставин князю вдалося прийти до влади.

Робота з історичним джерелом.

Учні знайомляться з уривком із літопису, після чого дають відповіді на запитання до нього.

 

Із «Літопису Руського» про прихід Володимира Мономаха

до влади.

А представився благовірний князь Михайло, званий Святополком… А назавтра в сімнадцятий день кияни вчинили раду… послали до Володимира, говорячи: «Піди, княже, на стіл отчий і дідній». Це почувши, Володимир вельми тужив, але не пішов, горюючи за братом. Кияни тим часом розграбували дім Путяти, тисяцького, і пішли на жидів, і розграбували їх.

І послали знову кияни до Володимира, говорячи: «Піди, кня­же, до Києва. Бо якщо ти не підеш, то знай, що багато зла під­німеться… І будеш ти одвіт мати, княже, якщо ото монастирі розграбують».

Отож, це почувши, Володимир пішов у Київ.

Запитання.

1)  Які події розгорталися в Києві в 1113 р.?

2)  Чому кияни вирішили звернутися по допомогу до Володи­мира Мономаха?

3) Як цей документ характеризує Володимира Мономаха як особистість і державного діяча?

 

Історична довідка. (Розповідь учня – випереджальне задання)

 

Володимир Мономах (1053—1125, Київ) — великий князь київський від 1113 р. Онук Ярослава Мудрого. Відновив вели­кокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель. Ініціатор Любецького з’їзду 1097 р. Виступив за припинення князівських міжусобиць. Здобув славу боротьбою проти полов­ців (1103 і 1111 рр.). Автор пам’ятки давньоруської літератури «Повчання Володимира Мономаха» (1117 р.), у якій закликав до об’єднання всіх давньоруських земель. Його правлінням закінчується доба відносної єдності держави в історії Київської Русі.

 Дослухавши розповідь , складіть тезисну характерно­му правління Володимира Мономаха.

 

Історична довідка.( Випереджальне завдання- розповідь учня)

Василь Олександрович Сухомлинський - видатний український педагог, письменник і публіцист. Народився Василь 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (на той час — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині.
Батько його, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр. За радянської влади, був активістом колгоспного життя у селі, брав участь у керівництві кооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Мати – Оксана Юдівна – вела домашнє господарство, ткала полотно, фарбувала його і шила одяг не лише для своєї сім'ї, а й односельцям. Гарно вишивала. Багато уваги приділяла вихованню дітей: Івана, Василя, Сергія, Меланії. Вчила добру, чесності, людяності. Довгими зимовими вечорами за прядивом чи шитвом розповідала дітям казки, цікаві історії, читала книжки. Пізніше Василь Олександрович писав: „Я не відчував би всієї краси літнього світанку в селі, якби в далекому дитинстві мене не вразили до глибини душі прочитані матір'ю слова Шевченка „Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють...”. Брат Василя Олександровича Сергій згадує: „Батько і мати наші були від природи народними педагогами... В сім'ї завжди було взаємне довір'я, повага до старших, праця... Я ніколи не бачив, щоб батьки марнували час, пам'ятаю їх завжди в роботі”. І дітей вони залучали до праці, навчали старанності та сумлінності. У 1926 - 1933 роках В. О. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв в колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір професії був не випадковий.

 

• Складіть коротку характеристику  В.Сухомлинського

 

Розповідь учителя.

Надії киян справдилися: Володимир князював розумно, розважливо,  справедливо.   Він  знову зосередив у своїх руках усі українські землі,  крім Галичини,  оскільки там уже самостійно князювали галицькі князі.  Він завдав остаточної поразки половцям, тому кочовики   більше не турбували Русь, і можна було зосередитися на внутрішніх державних справах. Правління Мономаха стало часом розквіту Київської Русі. Він знову відродив владу великого князя київського, відновив порядок у Києві, підніс його престиж як столиці Київської Русі. Силою свого авторитету він зміг завоювати підтримку бояр та багатих купців. Також не забував про бідних, дослуховувався до їхніх скарг, закріпив у своєму кодексі їхні права і цим ще більшезаслужив поваги серед простих людей. Він любив правду і судив сам у своєму дворі. Його суд завжди приймав справедливі рішення. Володимир Мономах дбав про піднесення міжнарод­ного авторитету Київської Русі. Із цією метою він одружився з донькою англійського короля, а його син Мстислав узяв за дружину дочку шведського короля. Володимир Мономах кня­зював 12 років. Помираючи, він залишив своїм дітям заповіт, у якому осмислив свою діяльність і передав досвід нащадкам. Цей заповіт дістав назву «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям».

За правління Володимира Мономаха Київська Русь востаннє зазнала піднесення.

 

(Тезисна характеристика, складена учнями, може мати такий вигляд)

 

                         Правління Володимира Мономаха (1113—1125):

•   об’єднав дві третини земель Київської Русі, що вже розпа­далася на окремі князівства;

•   завдав остаточної поразки половцям;

•   відродив владу великого князя київського;

•   відстояв престиж Києва як столиці Київської Русі;

•   уніс доповнення до «Правди Ярославичів»;

•   дбав про зв’язки Київської Русі з іншими державами;

•   є автором «Повчання дітям».

 

Розповідь учителя.

Українська та світова педагогічна спільнота високо цінує внесок В.О. Сухомлинського в розвиток освіти і науки. Відомий педагог 23 роки беззмінно працював директором Павлиської середньої школи. В 1948 це була звичайна, пересічна школа. Робота в школі стала найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. Школа, на думку Василя Сухомлинського, – це не комора знань, а світоч розуму, святиня і надія, духовна колиска народу, норовливе дитя суспільства. Це – світ душевних людських доторкань, зосередження добрих почуттів, тонких переживань. Це – вічне вогнище краси, освіти й освіченості. В школі дитина проводить один з найважливіших періодів свого життя, а не лише засвоєння знання, вміння, навички, способи діяльності.

Василь Олександрович є автором 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок, притч та новел для дітей. Найвідоміша його праця – «Серце віддаю дітям», перекладена на 30 мов світу, її перевидавали 54 рази. Загалом твори В.О. Сухомлинського видано 53-ма мовами світу накладом майже 15 млн. примірників. Його книги присвячені головним чином вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків.

 

                   (Тезисна характеристика В.Сухомлинського.)

 

1. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально—виховного процесу».
2. З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР.
3.  1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
4.  2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер.
5.  Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей

 

Робота з історичним джерелом.

Учитель ознайомлює учнів з уривком з історичного джерела після чого вони дають відповіді на запитання до нього.

 

Із «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям»

Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті…

Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його…

Старих шануйте, як отця, а молодих — як братів.

У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод.

Лжі бережіться, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло.

А куди ви ходите в путь (за даниною) по своїх землях, — не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм (людям), ні чужим, ні в се­лах, ні в хлібах, а то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете, — напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас не прийде, — чи простий, чи знатний, чи посол, — якщо не можете дарунком, то їжею і питвом. Вони-бо, мимо ходячи, прославлять чоловіка по всіх землях — або добрим, або лихим.

 

Запитання.

 

1)  Як цей документ характеризує Володимира Мономаха як особистість і державного діяча?

2)  Які із заповідей Володимира Мономаха не втрачають акту­альності на сьогодні?

 Ознайомишись з документом «Повчання дітям» я хочу звернути вашу увагу на ще один документ, але вже більш сучасного зразка.

Десять “не можна ” В.О.Сухомлинського

1. Не можна ледарювати, коли всі працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли - ти добре знаєш про це – старші працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.

2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, патріотизм, справжня любов до жінки і старість.

3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо зі стариками; не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно

висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в тебе просяться на язик якісь сумніви, придер ж їх у голові, подумай, розміркуй, а потім спитай у старшого ще раз - спитай так, щоб не образити.

4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебенем ає якоїсь речі... У товариша твого є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.

5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, - кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на якусь винятковість – це отрута твоєї душі;

велике щастя відчувати нетерпимість до цієї отрути.

6. Не можна робити того, що осуджують старші, - ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість, намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти напоказ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони думають про тебе більше, ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам'ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть залишитися наодинці з собою.

7. Не можна залишати старішу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї нема нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам – твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність – єдина її

радість; чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть тоді, коли ти сам уже став старим, - нелюдяно, дико;

пам’ятай, що в житті людини настає такийперіод,коли ніякої іншої радості, крім радості людського  спілкування в неї вже не може бути.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, особливо в діда, не попрощавши ся з ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.

9. Не можна сидіти, коли поруч стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай,  поки з тобою привітається старший, ти повинне

першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть – повагу до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся

невігласу, який плює у прекрасні хвилі моря; море величезне у своїй величі і красі, і цим ти його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш себе.

10. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі; людська

трапеза – це не вгамовування голоду, не фізіологічний акт у ланцюгу обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.

Дев’ять Негідних речей (За В.Сухомлинським)
1. Негідно добувати своє благополуччя, радощі, втіхи, спокій за рахунок горя, хвилювань, невлаштованості інших.
2. Негідно залишати товариша в біді, небезпеці, проходити байдуже повз чуже горе, страждання.
3. Негідно користуватися результатами праці інших, ховатися за чужу спину.
4. Негідно бути боязливим, розслабленим, хникати.
5. Негідно давати волю потребам і пристрастям, що ніби вийшли з-під контролю людського духу.
6. Негідно мовчати, коли твоє слово – це чесність, благородство і мужність, а мовчання – легкодухість і підлість.
7. Негідно справжньої людини, не тільки обманювати, лицемірити, плазувати, сліпо підкорятись комусь, але й не мати власної думки, втратити своє обличчя.
8. Негідно легковажно кидатися словами, давати нездійснимі обіцянки. Негідна надмірна жалісність до самого себе, як і безжальне ставлення, байдужість до іншої людини.
9. Негідно бути спокійним і байдужим, коли поруч з тобою важко іншій людині.
10.Негідні пияцтво і ненажерливість.

Бесіда за запитаннями.

1. Що подібного в двох документах?
2. Яку ціль ставили автори документів складаючи їх?
3. Проаналізуйте ставлення авторів до дітей та дорослих.

 

Додаткова інформація.

 

Існує легенда про так звану «шапку Мономаха». Так називали царський вінець, який разом з іншими регаліями царської влади (хрест із животворящого дерева, золоті барми єгипетсь¬ких царів, священний ланцюг аравійського золота) подарував Володимиру Мономаху візантійський імператор Константан Мономах. Цією шапкою вінчалися на престол усі наступні князі, а потім і царі Московської держави аж до Петра І.

— Поміркуйте, чому в народі кажуть: «Ох, тяжка ця шапка Мономаха!».

 

Додаткова інформація.

 

Азбука моральних заповідей

(Складено на основі книги В.О. Сухомлинського «Як виховати справжню людину»)

— Б —

Батьківщина — твій дім, твоя колиска. У рідному домі не завжди все гаразд.Є в нас своє лихо і горе. Говорячи про них, пам'ятай: ти говориш про лихо і горе свого рідного дому... Говорити про недоліки — для цього великого розуму не треба. Зневажай демагогію і балаканину. Думай і роби все для того, щоб перемогли добро і справедливість... Батько — найрідніший, найдорожча для тебе людина, в образі якої втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, за кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях — від народження до смерті... Бути гідним свого батька — твоя особиста честь. Будьте добрими дітьми своїх батьків. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти — говорить українська народна мудрість. Старість невідворотна, смерть — невблаганна, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від твоїх батьків, а й від вас самих — дітей. Бути справжньою людиною — це означає віддавати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожної людин, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилося щось хороше від тебе, від твоєї душі. Бережи та шануй пам'ять про померлих. У кого немає в душі минулого, в того не може бути й майбутнього. «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожним нагробком — світова історія» (Г. Гейне).

• Поміркуйте, чи можна вважати ці слова великого вчителя – новатора В.Сухомлинського як «Повчання дітям», яке в свій час написав Володимир Мономах.
•  Висловіть власну думку чи лише для своїх дітей історичні діячі написали «Повчання дітям» та «Азбуку моральних заповідей».

 

2. Правління Мстислава Володимировича.

Розгляд питання про князювання Мстислава Володимировича вивчається учнями шляхом коментованого читання підручника.

 

Бесіда за запитаннями.

1)    Хто із синів Володимира Мономаха посів князівський пре­стол після його смерті?

2)    Скільки років князював Мстислав Володимирович?

3)    Назвіть напрямки його внутрішньої та зовнішньої політики.

4)    Як ви вважаєте, чи дотримувався Мстислав заповідей свого батька?

5)    Чому Мстислава вважають останнім князем доби Київської Русі, коли Київ відігравав роль центру руських земель?

6)    Який період настає в історії Київської Русі після смерті Мстислава?

 

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Завдання на узагальнення.

Дайте відповіді на запитання, які стосуються історичних діячів, зображених на ілюстраціях.

1)    У результаті яких подій став великим князем київським? Коли та за яких обставин почав вчителювати?

2)    Яких заходів ужив для зміцнення своєї держави? Що зрорбив для підвищення  якості освіти?

3)    Які відносини за його князювання скла­лися з іншими державами? Які відносини Сухомлинського з колегами та учнями?

4)    Які твори написали?  Про що в них йдеться?

 

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний матеріал підручника. Продовжити складання таблиці «Видатні князі Київської Держави».  Ознайомитися з оповіданнями В.Сухомлинського