Конспект уроку "Любов до Батьківщини як виконання заповіді пошанування батьків

Про матеріал

Мета уроку - продовжувати вивчати зміст Божих Заповідей, виховувати почуття національної гордості, патріотизму, бажання служити рідному народові,берегти історичну пам'ять і примножувати духовні скарби українців.

Перегляд файлу

Любов до Батьківщини як виконання Божої Заповіді шанування батьків

Мета навчальна: повторити зміст ІV Божої Заповіді; розглянути форми виявлення любові до Батьківщини;

розвиваюча: розвивати комунікативні здібності; удосконалювати навички самостійної пошукової роботи; вміння інтегрувати знання різних галузей науки та культури для вироблення власної позиції; стимулювати пізнавальну активність учнів;

виховна: виховувати почуття любові до Батьківщини через збереження історичної пам’яті, звичаїв українського народу, бережливого ставлення до природи, мудрого використання дару мови; плекати почуття національної гордості.

Тип уроку: урок – конференція.

Методи і прийоми навчальної діяльності: презентація, ТЗН, читання Святого Письма, розповідь, дискусія.

Ключові поняття: Батьківщина, патріотизм, історична пам'ять.

План уроку

Організаційний момент.
Актуалізація опорних знань.
Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності, регламенту конференції.
Виступ учнів (обговорення, дискусія).
Коментар Божого Слова.
Підведення підсумків. Оцінювання.
Домашнє завдання.

Організаційний момент. Молитва за Україну

Яке чарівне небо, яка прекрасна земля, Які добрі люди!

Господи! Україна – це Твій Подарунок усьому світові!

Хай же, Господи Боже наш, всі, хто тут живе і кого Ти ще приведеш сюди жити, будуть вдячними Тобі і живуть як рідня, як брати і сестри, як Твої діти, як Твій народ!

Хай добре живуть вони націй землі і хай люблять –

І один одного, і оце небо, оцю землю,

Ці квіти, цей хліб, цю мову і пісню –

Цей чудовий Подарунок Твій усім нам, українцям!

Господи Боже наш!

Це все Твоє! Це Любов Твоя!

Це радість наша!

Слава Тобі навіки вічні!

Амінь.

Господній закон досконалий – він зміцнює душу..

Заповідь Господа чиста – вона очі просвітлює…

Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст,

а думки мого серця – перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя і

мій Спасителю! (Пс. 18(19))

Ми продовжуємо вивчати Божий Закон. На попередньому уроці ми розглядали Божу Заповідь про пошанування батьків:

Пригадайте заповідь;
Чим вона унікальна?
З чого починається любов до батьків?
Які є види порушень цієї заповіді?
Нагадую, що любов і повага до батьків – не порада, а обов’язок, закон, і його не можна порушувати.

Ця заповідь стосується не тільки наших батьків по крові, а також нашої спільної матері – рідної землі, і до спільного батька – українського народу. Сам Господь вложив у серце кожної людини любов до рідної землі. Ескімос любить свої сніги і свої крижані хатини, швейцарець любить свої високі гори, а ми – Дніпро і Карпати. Немає другої Вкраїни, немає другого Дніпра – так виявляє свою любов Тарас Шевченко у віршах.

Що є Батьківщина?

У тлумачному словнику читаємо:

Батьківщина – це країна стосовно людей, які народилися в ній і є її громадянами, що належить даному народові, вужче – рідний край, вітчизна. Поняття батьківщина позначає країну предків, а також має емоційний підтекст, що має на увазі сакральне почуття, яке поєднує любов і почуття патріотизму.

Патріотизм - (від грецького слова патріа – батьківщина) – громадянське почуття, в основі якого лежить любов до Батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до своєї країни і свого громадянства, мови,історії, традицій, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист. Патріотизм передбачає любов до духовних, культурних і матеріальних цінностей своєї Батьківщини, бажання збереження

Її характерних особливостей, її культурних надбань та захист інтересів своєї громади, народу в цілому. Історичне джерело патріотизму – формування прив’язаності до релігії ф традиціях своїх предків, землі свого народження, рідної мови.

Історична пам'ять – сукупність знань та уявлень народу про спільне минуле. Ключовою функцією історичної пам’яті є передача досвіду і знань про минуле як основи само - ідентифікації. Це здатність людської свідомості відтворювати минуле. Без історичної пам’яті неможливе відтворення історії народу.

Оголошення теми і мети уроку,мотивація навчальної діяльності.

Що виявляє нашу любов до Батьківщини?

Любов до рідної мови;
До природи рідного краю;
Збереження наших традицій, звичаїв та обрядів;
Любов до своєї віри, Церкви і обряду;
Готовність до самопожертви (запис у зошитах)

Отож, розуміємо, що саме мова визначає приналежність людини до певного народу, і недарма мову називають генетичним кодом нації. Через мову передаються духовні цінності від покоління до покоління.
Виступи учнів (презентації).
Нації вмирають не від інфарктів. Спочатку їм забирають мову, - такстверджує Ліна Костенко. Жодна країна світу не зазнавала такого тотального і масштабного , спланованого на державному рівні, нищівного удару по своїй культурі і мові: 173 урядові постанови з неповних 200 років, а скільки ще було неофіційних! І нищення рідної мови продовжується! Не тільки засмічення суржиком. Чи є у вашому житті хоч би один день, коли б ви не чули лихослів’я?
Обговорення питання.

У Святому Письмі читаємо, що Господь Словом творив світ (Ів.1,1-5). І цією творчою силою наділив з усіх своїх творінь тільки людину! Коли ж ми цю творчу силу використовуємо не для добра, а навпаки – проклинаємо, бо лихослів’я – це антипод молитви, молитва навпаки, то що чекає нас? Ми порушуємо Божий Закон!

Читання Святого Письма (Мт.12,33 – 37)
Конспектування цитат:

Ніяке гниле слово нехай не виходить з ваших уст, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує його!(1 Сол.5,14 -23)

Слово ваше нехай завжди буде ласкаве, приправлене сіллю,щоб ви знали, як ви маєте відповідати кожному (Кол.4,6).