Конспект уроку "М.Вороний "Євшан-зілля"

Урок української літератури

(6 клас)

Тема: Микола Вороний. «Євшан-зілля»

Коротко про письменника. Патріотичні почуття й толерантне ставлення до інших народів. Роль слова, пісні, історії в житті будь-якої людини. Краса природи рідного краю.

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменника; навчати розповідати про історичну основу поеми, її зв’язок з народною легендою (за літописом), визначати головну думку; охарактеризувати образ юнака-половця; співвідносити давноминулі події, описані в поемі, з сучасністю; сприяти вихованню власного розуміння почуття патріотизму, значення історичної пам’яті для кожної людини як усвідомлення приналежності до свого народу, національної свідомості, вірності Батьківщині.

ТЛ: ліричний герой, ліро-епічний твір, поема.

Обладнання: портрет письменника, завдання випереджального характеру ,  тексти поеми, відео- та аудіо записи, мультимедійна презентація,

Українська література: підручник для 6 кл. загальноосвіт.навч.закл/О.М.Авраменко.

 

Епіграф:

 

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє…

О.П.Довженко

 

Хід уроку

І.Етап  орієнтації.

Прослуховування пісні В. Симоненка «Виростеш ти, сину, ..» із коментуванням вчителя.

           

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти , як мати , найрідніша,

Ти з дитинства нам миліша…

М. Сингаївський

Любов до рідної землі – найпотаємніше почуття людини. І ким би вона не була, багачем чи жебраком, ученим чи хліборобом, - і якою б вона не була – дорослою чи малою, рідна домівка кличе до себе, надзвичайною силою притягує, манить спогадами, тривожно сниться довгими зимовими ночами, відгукується в серці маминою піснею, навіює духмяні запахи квітів дитинства – матіоли й чорнобривців.

Почуття любові до Батьківщини ще більше загострюється, коли знаходишся далеко від неї під час відрядження, подорожі, й переходить у тяжку тугу, коли довгий час доводиться жити на чужині, або стає одвічною ностальгією, коли на Батьківщину вороття нема.

 

ІІ.Етап  цілепокладання

Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.

-Сьогодні ми будемо працювати над темою  Микола Вороний. «Євшан-зілля».

–                      Давайте сформулюємо мету уроку за опорними словами

НАВЧИТИСЯ

РОЗВИНУТИ

СФОРМУВАТИ

ІІІ. Етап проектування.

1. Вправа «Мікрофон».

2.Гра «Брак слів»

3.Сторінка нових знань «Хроніка життя»

    3.1.Виступ  «Презентуємо опрацьоване»

4. Робота над змістом поеми

5.  Хвилинка мудрості.

6.Робота за підручником .

7.Метод «Гронування»

ІV. Етап організації виконання плану.

1.Вправа «Мікрофон».

- Що таке патріотизм, як ви вважаєте?( «Патріотизм – відданість і любов до своєї Батьківщини.»( За «Тлумачним словником української мови» )

- Чим різняться  слова «батьківщина» й «Батьківщина»?

( «батьківщина – майно, що переходить від батьків. Материзна, дідівщина, дідизна, бабизна.»

«Батьківщина – 1. Країна стосовно до людей, які народилися в ній та є її громадянами;  місце народження кого-небудь. Вітчизна. 2. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Колиска.»  - Там же.)

 

2. Гра «Брак слів».

Наведіть якомога більше словесних формул (реплік) на таку комунікативну ситуацію: ви повернулися в рідне місто після війни… (Діти наводять формули, типу: «Яке чудове наше місто! Як я скучив за рідною домівкою! Як гарно було там, а дома краще!»- і под.).

- З’ясувалося, що всі  ви патріоти, любите  свою країну.  Патріотом був і

М.К. Вороний, який віддав  життя за любов до Батьківщини і бажання служити їй.

3.Сторінка нових знань «Хроніка життя»

Розповідь вчителя про життя поета (супроводжується показом слайдів з короткими біографічними відомостями). Завдання учням:  зверніть увагу на те, що  життя поета  минало в постійних переїздах з місця на місце;  що мав відчувати письменник, коли опинявся досить далеко від Батьківщини?

 Микола Вороний – неординарна постать в українській культурі. Він був поетом, перекладачем, критиком, істориком літератури, публіцистом, актором, режисером, редактором, дослідником національного театру, світової та вітчизняної драматургії, громадським діячем. Народився Вороний Микола Кіндратович 24 листопада 1871 року на Катеринославщині в сім'ї ремісника. Навчався в Харківському і Ростовському реальних училищах, згодом - у гімназії в Ростові-на-Дону. Ще гімназистом почав писати вірші, захопився творчістю Т.Шевченка, театром. літературою. Навчався у Віденському університеті, потім у Львівському, працював режисером у театрі. Був актором  трупи М Кропивницького. Видав збірки віршів "Ліричні поезії" (1911), "В сяйві мрій" (1913), виступав з театрознавчими статтями. Восени 1917 року став директором і режисером "Національного театру». Далі: голод, морози, пайки і ускладнення  хвороби . Змучений і виснажений, поет у 1920 році емігрував до Варшави. У Варшаві видав збірку поезій "За Україну" (1921). Переїхав до Львова, де викладав у консерваторії та в організованій ним драматичній школі, видав театрознавчі книги .Повернувся на Радянську Україну 1926 року. Працював викладачем на кафедрі художнього читання Харківського музично-драматичного інституту. Переїхав до Києва, працював  в Укртеатрокіновидаві, писав статті, кіносценарії, перекладав лібретто. У березні 1934 року  почалося  слідство у справі М.К.Вороного за"контрреволюційну діяльність". Микола Кіндратович під час допиту рішуче заперечував висунуті проти нього обвинувачення. Тоді вироком йому була заборона проживати в Україні,  Московській та Ленінградській областях. Але навесні 1938 року не вдалося переконати слідчу комісію, що нові звинувачення вигадані й неконкретні ("дискредитував методи стаханівської роботи", "вів шкідницьку роботу по пониженню урожайності" і т. п.). 29 квітня 1938 року поетові  було винесено  вирок "розстріляти". Як свідчить виписка із акта, вирок  було виконано 7 червня 1938 року о 24.00. Та  на перше місце у творчості Вороного, безперечно, слід поставити твори про безмежну любов до України, про її мужніх, відважних борців, які готові відстоювати свободу в будь-який спосіб.  Адже людина, яка не любить іншої людини, ніколи не зможе полюбити країну. На жаль, довгий час творчість Миколи Кіндратовича  була заборонена. М.Вороний цікавився історією українського народу. Знайомлячись із пам’ятками давнини, він знайшов у Галицько-Волинському літописі один факт, який його дуже вразив. Це була легенда «Про євшан-зілля».

                                

 

Вчитель: Без минулого нема майбутнього. Історія - це життєвий корінь, на якому тримається нація, народ. Ми завжди повинні звертати погляди у минуле, знати свою історію, не забувати: «Хто ми і звідки родом». Микола Вороний, тонкий лірик і романтик всю свою творчість присвятив змалюванню рідної землі. І сьогодні у нас є можливість заглянути у ту дивну книгу історичного минулого, яка може перенесе нас у далекі часи життя нашого народу, дасть можливість відчути прекрасну мелодику твору, відчути красу і силу поетичного слова, запахи рідної землі, яка додає великої сили і наснаги людині. Особливо це відчуває той, хто опиняється за її межами. Така людина дуже часто сумує за рідним краєм. Про все це ми дізнаємося в процесі роботи над текстом поеми Миколи Вороного «Євшан-зілля».

3.1Виступ  «Презентуємо опрацьоване»

Виступ літературознавця:

«Євшан-зілля» - поема Миколи Вороного, написана у Полтаві у 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам'ять. Актуальна для денаціоналізованих українців, ця легенда надихнула Вороного, і не тільки його, на поетичне відображення пробудження самосвідомості людей, які втратили своє національне коріння. Сам символ євшану, які і числені переспіви легенди, були настільки актуальні і зрозумілі в Україні, що не лише літературні твори, але і періодичні видання, хорові колективи національного спрямування, вибирали для назви слово євшан, а Микола Федюшка взяв його собі як псевдонім.

Виступ історика:

У Галицько-Волинському літописі під 1201 роком Літописець помістив чарівну половецьку легенду. Порівнюючи князя Романа з Володимиром Мономахом, він згадує, як цей князь розгромив половців, як вигнав хана Отрока в Обези за Залізні Ворота, а брата його – Сірчана – за Дон:«Після ж смерті Володимирової лишився у Сірчана один Співець – Орев, і послав він його в Обезя, кажучи: „Володимир умер уже, то ж повертайся, брате, назад в землю свою“. Перекажи ж ти йому ці слова мої, заспівай йому пісень половецьких. А як не схоче послухати, то дай йому понюхати зілля, яке зветься євшаном.

А як той відмовився повертатись і слухати, дав він йому зілля. І понюхавши, заплакав той і сказав: „Краще на своїй землі кістьми лягти, ніж на чужині славному бути“. І прийшов він у землю свою...»

Переосмислення легенди

В українській художній літературі без згадки про половецьку легенду часом натрапляємо на її переосмислення — українські дівчата несуть полин-зілля (бо євшан – це і є тюркська назва полину) козакам у турецьку неволю, щоб нагадати їм про Отчий край.

4.Робота над змістом поеми:

Вчитель: Прослухайте зміст поеми «Євшан-зілля»  https://www.youtube.com/watch?v=qf5NrChR3_c

1. Чи сподобався вам твір?
2. Який епізод запам’ятався вам найбільше?

 3.Словникова робота

(Виступ мовознавця)

манівцями – непрямими доріжками

занедбати – забросить

побиватися – горювати, сумувати

євшан-зілля – різновид полину

ясир – люди, які взяті в полон, та награбовані речі

почет - пошана

розкоші – багатство

гудець – співець і музикант

земля руська -  у цьому тексті: землю українську

Перун – бог грому

твар – обличчя

зілля-приворот – чарівне зілля

5. Хвилинка мудрості. Проблемне питання: Чому саме полинові судилося навертати людську душу і розум до священної, обітованої, рідної землі?

 

 

 

 

 

 

Виступ дослідника: Ірина Калинець так поетично відобразила дію цього зілля на українців в альманасі Євшан-Зілля:«Так пахне стежка до рідного дому, так пахне надвечір'я у співі солов'я, так пахне зілля в Святойванівську ніч... І стократ нестриманішу тугу будить цей запах у розлуці з Батьківщиною. Закордонні туристи-українці, відвідуючи Батьківщину, беруть з собою жменьку рідної землі і горнуться в далекій чужині до неї... Жменька рідної землі... Квітка з рідного краю... А для оспалих духом – полин. Терпкий, неблагоароматний, гіркий на смак.

Чому саме полинові судилося навертати людську душу і розум до священної, обітованої, рідної землі? Не оспіваній за красу а давніх-давен дикій рожі, не романтичній калині, навіть не сонцеликому соняшникові, а саме полинові – євшан-зіллю? Мабуть, лише душевні страждання, гіркота життя навертають людину до джерел – до початків, до спільноти – народу-нації.

Непам'ять – це павутина, яка засотує в безчинність розум і серце, сестра байдужості до правди і добра, до кривди й зла. А ми ж сьогодні – лише частка, ми – лише місток між вчора й завтра, ми в ланцюгу бутя –  лише одне маленьке коліщатко, якому нема права заіржавіти, зламатися, упасти долилиць у чорний подих відчаю й зневіри. Бо там – за нами – сотні поколінь, уся Планета в присмерку чекання, уся Планета в розмаїтті мов, культур, народів, націй. Кожна несе свій цвіт у тисячне суцвіття, свій неповторний і єдиний цвіт. І вся краса, і вся мета, весь смисл вчорашній і насущний у тому розмаїтому цвітінні...»

 

6.Робота за підручником «Освітня скарбниця»

Опрацювання теорії літератури

Ліро-епічний твір – це літературний твір, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки (балада, співомовка, поема, роман у віршах).

Поема –  ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображу ні значні події і яскраві характери.

7.Метод «Гронування» .Охарактеризуйте образ ліричного героя, хлопчика, ханського сина 

Ліричний герой – суб'єкт висловлювання в ліричному творі, свого роду персонаж лірики. «Ліричний герой» — це образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів.

                                 

ІV. Контрольно-оцінюючий етап

Відкритий мікрофон «Чи знаєте ви?»

1.     Звідки автор взяв історичний факт про полоненого сина

 половецького хана? ( з літопису)

2.     Як малий половчанин потрапив до князя Володимира?

 ( був узятий у полон)

3.     Як жилося хлопчикові у князя? (дуже добре)
4.     Як почував себе старий хан, батько хлопчика? (страждав на самоті)
5.     Кого хан вирішив послати по сина? ( співця)
6.     Що порадив хан посланцеві, щоб розбудити пам’ять юнака?

 (заспівати пісню, понюхати євшан-зілля)

7.     Як поставився хлопчик до слів посланця? (залишився байдужим)
8.     Які пісні співав посланець юнакові? (бойових та колискових)
9.     Кого, що саме побачив юнак під впливом пахощів євшан-зілля?

 (рідний край ,батька)

10.             Яке почуття “стисло горло ,сперло груди” юнакові - половчанину?

 (почуття волі)

11.             Що зробив юнак під впливом спогадів? ( вирушив додому)
12.             До кого автор звертається із заключним словом? (до українців)

 

Учитель: Крізь призму почутого на занятті прокоментуйте епіграф до уроку.

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє…

О.П.Довженко

 

Учитель: Куди б не їхав ти і де б не був, завжди пам`ятай і знай: тебе люблять. Чекає твого повернення рідна земля, батьківська хата, мама і тато. Тобі не потрібно євшан-зілля,бо в твоєму серці живе пошана до історії і національних традицій,почуття особливої гордості українця…

 

 Оцінювання учнів

 

Домашнє завдання

«Вибери сам»

Високий рівень: Написати власне висловлювання на тему:

 «Проблема історичної пам’яті в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля»

Достатній рівень: Скласти таблицю «Художні засоби поеми»

Середній рівень: Скласти тестові завдання за змістом твору