Тема: Моделювання плечового виробу

 Мета:ознайомити учнів з історією розвитку моди;

• ознайомити учнів з методами розробки різних фасонів плечового виробу користуючись методом переносу основної виточки в різні сторони;
• розвивати творчу уяву, просторове мислення, художній смак;
• формувати позитивне ставлення до процесу навчання та отримання знань;

• виховувати культуру спілкування.

                                      ХІД УРОКУ.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Які конструктивні пояси враховують при пошитті плечового                  виробу?
2. В якій послідовності знімаються мірки?
3. Що таке базисна сітка?
4. За якою формулою розраховують ширину плечового виробу?

 

ІІІ. Мотивація навчання.

Історія одягу людей тісно пов'язана з історією і розвитком матеріальної культури суспільства. Пам'ятники культури і мистецтва різних держав і епох донесли до нас уявлення про ідеал зовнішності людей, який у всі часи був пов'язаний з красою його одягу. Портретний живопис, розписи ваз, скульптури і барельєфи дозволяють прослідкувати, як на протязі багатьох віків під впливом історичних, соціальних, економічних і інших факторів одяг людини зазнав великих змін. Великий вплив на одяг мали стиль і мода тієї чи іншої епохи. Для кожного стилю були характерні свої напрямки і засоби художньої виразності в лініях, пропорціях, формах та колориті.

Стародавній Єгипет (3000 р. до н.е.    200 р. не.)

Основною ознакою одягу в період стародавніх культур є її незмінність, постійність та одноманітність. Але всі ті далекі часи ми бачимо технічну досконалість одягу, точно розраховані викройки, достатньо досконалі тканини і велику вишуканість в оздоблені одягу. Загальний вигляд і кожна деталь єгипетського одягу дуже добре обміркована, немає нічого випадкового Єгипетський одяг протягом багатьох століть залишається незмінним. Мова йде тільки про два виду одягу: чоловічий та жіночий. Тільки його оздоблення означає різницю між окремими суспільними класами. Чоловіки носили просту пов'язку на стегнах, тулуб був вільний від одягу. І із цієї простої пов'язки, яка виконувала функцію "фартуха" (це був робочий одяг), почав складатись одяг сильних світу цього - фараонам, богам та їх світі. Прикриття на стегнах в них м'яко зібрано в складки, воно прикрашено кольоровими поясами, а його передня частина розширюється до низу у вигляді трикутника оздобленого геометричними візерунками. (слайд 2,)

Жіночий одяг Стародавнього і Середнього царства чисто функціональний. Це сукні "шити по мірці" з тонкого полотна. Воно представляло собою якби тісно облягаючий  "футляр". Пізніше цей одяг почали називати каласаріс  (слайд 3), він точно обмалював фігуру, тому існує припущення, що сукні були в'язані. Одяг поділявся на спідницю і жилетку. Довга спідниця (доходила до середини гомілки) з високим поясом, спідниця тісно облягала гомілки не дозволяючи робити великі кроки. Жилетка складалась із двох широких бретельок, зав'язаних як правило, тільки на плечах, залишаючи груди оголеними. Строга стилізація фігури і поряд з цим натуралістична деталь - таке поєднання зустрінеться ще неодноразово.

Антична Греція. Закономірність визначалась шириною ткацького верстата, на якому ткали тканину. Ця тканина не кроїлась, і не зшивалась, тканина тільки вертикально збиралась в складки, котрі нагадували каннелюри грецьких колон.

Улаштування одягу диктувалось, з одного боку, матеріалом, з другого модою цієї епохи. По канонам того часу сукні не кроїли, пропорційність одягу виражалась в його гармонійності і врівноваженості, все відповідало девізу, сформульованому колись в Греції - "все в міру".

Симетрія одягу визначалась не тільки прямокутним шматком тканини із якого він виготовлявся, але і його розуміння. Одяг повністю підкреслював природні лінії людського тіла і вигідно їх відтінював. Одна з вимог Вітрувія (римський архітектор І ст. до н.е.) - дотримання доцільності. "Дуже приємно бачити добре підігнане взуття ... і одяг, який задовїльняє вимоги власника..." говорить грецький філософ Ксенофан.

        Найдавніший одяг, як його зображає скульптура, виникає ще під єгипетським впливом і представляє собою важку драпіровку, котра ховає людське тіло. Це була груба вовняна тканина, яку кустарним засобом виробляли дорійці. Цей жіночий дорічний одяг, напевно найдавніший вид грецького одягу. Виготовлявся він з вовни і називався пеплос, він був дуже важкий. Зробити одяг легким дозволяє тільки тонке полотно, яке прийшло на зміну вовні. Полотняний одяг дозволяє помітити легкий дотик тканини до тіла, об'ємність якого стає більш виразною. Геродот згадує про іонічний хітон, який витісняє старомодний вовняний дорічний пеплос. Цей сорочкоподібний, короткий, скріплений на плечах застібкою хітон носив робочий люд, воїни і молодь похилого віку (слайди  4,5).

Античний Рим. (слайд 6)  "Грецьке рококо" - римський одяг. Це була домашня сорочка або нижній одяг, який називався туніка інтима. Вона мала і символічне значення. Ця частина одягу була виразом души і особистості її власника, як би зв'язуючою ланкою між душею і тілом. Туніка, яку носили імператори відрізнялась від інтими широкою пурпурною смугою на грудях і спині, а у вершників вона була прикрашена вузькою смугою. Поверх нижньої туніки чоловіки одягали верхній важкий одяг - тогу, яка стала національним одягом римлян. Раби, іноземці носити тогу не мали права. Тога розкроювалась  не у вигляді чотирикутника, а еліпсоподібну. І по тому, як вона була задрапірована робили висновки про її власника.

Знатні жінки одягали поверх туніки інтим ще столу, щось подібне до широкої спідниці. Вільні громадяни мали право носити палу - верхній плащ, подібний до чоловічої тоги. Нижчі класи носили більш короткі плащі, називали їх по різному - паліум, пенула, лацерна.

Характерною ознакою одягу ІХ-ХІІ ст. є те, що він чітко підкреслював фігуру, а від лінії стегон був розширений. Рукава надзвичайно вузькі. Обов'язковим елементом одягу була накидка з прозорого шовку в колір тканини.

Романська середньовічна мода являє собою суміш античних традицій, візантійських деталей і "варварських" новинок. Разом з тим вона зовсім нова. З античних часів, через Візантію, романську мода взяла плащ. Феодальний порядок примусив моду до того, що вона позичила у Візантії систему класових відмінностей в одязі, котрі проявились в моді романського періоду у вигляді кайми (обрамлення), вишивок.

Жіноча мода, як і у Візантії, передбачає одягання на тіло декілька речей, одне на одне. Це була нижня сорочка, подібна сукні з вузькими рукавами, поверх якої одягався верхній одяг подібного крою, але з більш широкими рукавами. "Вигляд жінки цієї епохи дуже живописний та яскравий ... одяг носить напівварварський, не елегантний, незакінчений характер ... з різних язичних, класичних, античних і візантійських елементів, котрі до цього часу не поєднувались між собою, враз створили нову культуру. Одяг зовсім не облягає тіло і немає складок" пише Якоб фон Фальке в 1875 р. (слайди  7,8).

В продовж багатьох століть мода змінювалась дуже повільно.

Готична мода - (слайди 9).

Мода пізньої готики - (слайди 10).

Ренесанс - (слайди 11, 12)

Мода епохи Людовика XIV (1638-1715 рр.) (слайди 13).

У розвитку естетичних принципів ХУШ ст. існує кілька етапів рококо.

Рококо 1730-1789 рр.- (слайди 14), вишуканість, декоративність, тенденційність - ось основні риси, що характеризують цей період.

Друге рококо (1840-1870 рр.) -  новий етап розвитку моди з появою швейних машин. Одяг почали випускати масовими партіями (швейна фірма Гоглен). В моду ввійшов кринолін, він являє собою призбирану банеподібну спідницю, форму якої підгримувала велика кількість нижніх спідниць (слайд 15).

Так швидко, як в XX ст. мода ще не мінялась.   Із засобу захисту людини від зовнішніх дій природи, яким одяг був на ранніх ступенях його розвитку, вона стала об'єктом певного виду художньої творчості, спочатку прикладного мистецтва, а потім дизайну.

      Мода визначається появою, а потім і переважанням в певному періоді часу, в певних кругах суспільства нових форм одягу, нових тканин, матеріалів, обробки (це відноситься і до зовнішності людини: його зачісці, косметиці і т.д) (слайди 16).

    Новизна форм - це характерна ознака, що визначає моду. Новизна форм одягу викликана потребою людини в її оновленні, і завдяки цій новизні зовнішність людини стає співзвучною часу і самому життю.

 “ Нетривале панування”, - говорять про моду, але для моди це природний стан. Тривала, затяжна мода говорить про застій розвитку, консерватизм, відрив від часу.

 Слідувати моді безглуздо, а не слідувати смішно. Цей афоризм з відомою часткою іронії підтверджує явище моди як віддзеркалення процесу соціалізації, громадської думки і суспільних відносин .

 Естетична оцінка одного і того ж костюма з часом міняється. "Віддалений" в часі на значну відстань, костюм знов  набуває  вищої  естетичної  оцінки,   як  би  витримує випробування часом. Цікава в  цьому  сенсі  шкала  оцінки  костюма   Лавера, опублікована в 1945р.в журналі " Вкус и мода" (Лондон,  Великобританія):   "Зміна нашої оцінки одного і того ж костюма:   (слайд 17).

• за    10   років   до   появи на  нього  моди - безсоромний; 
• за   5 років до появи на нього моди – непристойний;
• за  1  рік до появи моди - сміливий;
• мода - красивий,     чарівний,     прекрасний; 
•  через рік  після  моди - недбалий; 
• через   10  років  після  моди - потворний; 
• через    20    років після   моди - смішний;  
• через  30 років після  моди - забавний; 
• через 50 років після моди - цікавий;
• через 70 років після моди - привабливий; 
•  через    100   років   після моди - романтичний; через 150 років після моди - прекрасний".

Кожний рік приносить нові лінії і форми, з'являються нові тканини, нові швейні машини. З розвитком науково-технічного прогресу з кожним днем удосконалюється швейне виробництво, процес створення одягу -моделювання.

IV. Засвоєння нових знань.

1. Моделювання одягу є початковою стадією у виготовленні швейних виробів. Під час моделювання необхідно враховувати зовнішність людини, призначення одягу. Його якість, колір та малюнок тканини. Під час розробки моделей одягу застосовують такі методи:

1. Конструктивний - розробка моделей на основі побудови
   креслення викрійки за допомогою розрахунків.
2. Розробка моделей на основі малюнків з журналів мод.
3. Прикладний розробка моделей на основі готової викрійки з допоміжними прикладними деталями.
4. Муляжний - конструювання і розробка моделей безпосередньо на    постаті або манекені. (слайд 18).

     Велике значення при конструюванні жіночого одягу приділяють виточкам. Виточка є важливим конструктивним елементом жіночого

одягу, з їх допомогою з плоскою тканини створюють об'ємну форму виробу. В конструкції основного креслення нагрудну виточку, направлену від плечового зрізу до найвищої точки грудей називають основною. Інші засоби формування об'єму виробу в області грудей (складки, зборки, защепи) є похідними основної виточки і як правило, служать декором ліфа, або виробу в цілому.

Основну виточку можна переміщати по колу в будь-яке місце на полиці ліфа: в лінію пройми; горловини, боковий зріз, середину переду полиці, вертикальні рельєфи, розташовані на виступаючих місцях фігури. В яке б місце не переміщалась виточка, кінець її повинен бути направлений до найвищої точки грудей. (слайди 19).

Розхил однієї виточки може бути розподілений між декількома виточками.

За допомогою динамічного плакату ми з Вами зможемо розглянути різноманітні засоби переносу виточки, змоделювати різні фасони:

1. Перенесення основної виточки в лінію пройми.
2. Перенесення основної виточки в лінію горловини.
3. Перенесення нагрудної виточки в боковий шов.
4. Перенесення основної виточки в лінію талії.

6) Перенесення основної виточки в лінію середини переду.

V. Практична робота:

- детально ознайомитись з інструкційними картами № 1-5 та
загальною схемою перенесення основної виточки в різні сторони
залежно від фасону. (слайди 20).

VI. Узагальнення знань і вмінь:

1. Що таке моделювання?
2. Які методи моделювання ви знаєте?

3. За допомогою чого можна розробити новий фасон виробу,
застосовуючи основу викрійки плечового виробу?

VП. Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

VПІ . Д/з - Користуючись інструкційною картою №6 розробіть власну      модель плечового виробу.

IX. Підсумок.

 

 

  Зміна нашої оцінки одного і того ж костюма: 

 

• за    10   років   до   появи на  нього  моди - безсоромний; 
•  за   5 років до появи на нього моди – непристойний;
• за  1  рік до появи моди - сміливий;
• мода - красивий,     чарівний,     прекрасний; 
•  через рік  після  моди - недбалий; 
• через   10  років  після  моди - потворний;
•  через    20    років після   моди - смішний;
•   через   30 років після  моди - забавний;
•  через 50 років після моди - цікавий;
• через 70 років після моди - привабливий;
•   через    100   років   після моди - романтичний;
• через 150 років після моди - прекрасний".