Тема уроку: Поведінка тварин, методи її вивчення. Вроджена і набута поведінка.
Мета: сформувати знання учнів про біологічні основи формування поведінки тварин у природі; ознайомити з формами поведінки тварин та методами її вивчення; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, спостерігати за живою природою; оберігати тварин, які нас оточують.
Основні поняття й терміни: етологія, поведінка, подразливість.
План
Хід уроку:
Кожен з вас спостерігав, як кішка потихеньку крадеться за мишею, пташки збирають різноманітні матеріали для будівництва свого гнізда, мурашки рухаються однією і тією ж доріжкою. Навіть маленькі діти знають, якщо собака виляє хвостом, значить, вона в гарному настрої, а якщо гарчить і притискає вуха до голови – краще відійти подалі. Це все прояви поведінки тварин.
Поведінка тварин у природі.
Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.
Наука про поведінку тварин називається етологією. Термін «етологія» уведений в 1859 році французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером.
Етологія займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їжу, і т. п.
Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.
Вчені намагаються знайти відповіді і на такі питання, як, наприклад, чому деяким тваринам є притаманний сильно розвинений материнський інстинкт, а інші залишають своїх дитинчат невдовзі після народження; чому частина тварин занурюється у зимову сплячку, а інші – ні, та інше.
Тварини переміщаються у різні способи – вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати.
Діяльність спрямовується пізнавальною потребою та потребою в спілкуванні. У тварин не існує суспільства.
У тваринному світі ми також на кожному кроці зустрічаємо будівельників, діяльність яких викликає захоплення.
Давши відповідь на ті чи інші запитання, ми краще дізнаємося про тварин і краще будемо їх розуміти.
Методи вивчення поведінки тварин у природі
1. Спостереження в етології полягає в цілеспрямованому сприйнятті та описі поведінки тварини. Ви також спостерігаєте за домашніми улюбленцями (собаками, кішками, хом’ячками, папугами і т.д.), щоб краще зрозуміти їхні потреби. Учені під час спостереження використовують різноманітні оптичні та цифрові прилади: біноклі, телескопи, фото- та відео-камери.
Стрімкий розвиток технологій в останні десятиліття зробив можливим використання в етології нових методів, наприклад дистанційне спостереження. На тварину чіпляють мініатюрний радіопередавач і за допомогою спеціальних приймачів одержують від нього сигнали. Так, наприклад, можна знайти тварину, яку випустили в дику природу.
Для дослідження міграцій співочих птахів над відкритим океаном учені використовують радари. Окремих особин тварин мітять.
2. Метод мічення
Які види міток використовують під час спостереження за поведінкою тварин? Наведіть приклади (див. мал. ).
Більшість птахів і кажанів мітять кільцями (на ногу тварини надягають легке кільце з металу чи пластику).
Копитних і хижаків мітять вушними мітками у вигляді затискача, затискача, кільця або сережки.
Морських черепах мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на ласт.
Дельфінів мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на спинний плавець.
Молюсків мітять написами на мушлі.
Комах мітять мітками з найтоншої кольорової фольги.
Мешканців ґрунту мітять мітками з радіоактивними речовинами.
Мал. Приклади міток тварин: 1 – мітка на крилі метелика монарха; 2 – гусак із шийною міткою і супутниковим передавачем; 3 – кільцювання пташеняти кулика; 4 – мічений лосось; 5 – шкіряста черепаха із супутниковим передавачем; 6 – рись із вушною міткою і радіонашийником.
3. Експеримент в етології – це метод дослідження поведінки тварин у керованих умовах.
Експеримент використовують для розуміння знакових стимулів, використовуючи моделі (штучні об'єкти, що мають характерні ознаки стимулів). Проводять у природних умовах; наближених до природних (у великих вольєрах); штучних (лабораторіях, проблемних ящиках – тварину поміщають у замкнену клітку, вийти з якої або отримати їжу можна тільки, виконавши певну дію – натиснути на важіль або педаль).
Експеримент відрізняється від спостереження активнішою взаємодією дослідника з твариною.
Поведінка птахів лягла в основу багатьох народних прикмет:
· Голуби воркочуть – буде тепло.
· Горобці дружно зимою цвірінькають – на відлигу.
· Перепілки кричать – перед дощем.
· Соловей заспівав – вода на спад пішла.
· Журавлі літають високо – на негоду.
· Птахи примовкли – очікуй грому.
· Кури бродять під дощем – він буде довго йти.
· Кури «збираються», стоять і чистять пір’я – на дощ.
· Півні розспівалися – на дощ. Кури кудкудакають – на негоду.
· Гусак лапу піднімає – на холоднечу.
· Гуси і качки під крило дзьоби ховають – на холод.
· Качка лопотить крилами й чиститься – на дощ.
· Індик кричить у холоднечу – подме теплий вітер.
· Чайка з півдня прилетіла – через три дні чекай тепла.
· Ранній приліт жайворонків – на теплу весну.
· Ранній приліт журавлів – рання весна.
· Журавлі восени летять високо, осінь буде довгою.
· Птахи довго не співають – буде похолодання.
Форми поведінки тварин
Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Вона нерозривно пов’язана з різними видами активності: пошук, запасання їжі та обмін речовин. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликаються відсутністю їжі.
Пошукова поведінка і здобування їжі. Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразників. Тварини виявляють вибірковість стосовно їжі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону.
Серед тварин, які харчуються живою їжею, спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі – полювання й випасання.
Одні хижаки, наприклад богомоли, чатують на жертву в засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки – прикладом може служити мурашиний лев. Швидкі хижаки, наприклад кальмари, використовують особливу стратегію – переслідування. Полювання на малорухому здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто має міцний панцир). Нерухома і численна здобич позбавляє необхідності вистежувати і вбивати її. Харчування такою здобиччю – випасання – полягає в поїданні частин або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу тварин можуть служити великі хребетні рослиноїдні тварини, такі як вівці та кози. Забирання здобичі в інших організмів – клептопаразитизм – також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах, для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом поживи. Такі види здатні активно й наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. Далеко не завжди це явище викликає агресію у відповідь.
Запасання їжі. Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад, жуки-гнойовики відкладають яйця в заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих і деякі двокрилі відкладають яйця в тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволила виділити їх в окрему екологічну категорію – паразитоїди. У деяких гризунів, до яких належать хом’яки та бурундуки, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливих періодів року. У них запасання корму збігається з періодом дозрівання злаків. За сезон звичайний хом’як запасає до 16 кг рослинного корму.
Оборонна поведінка. До оборонної поведінки належать дії, спрямовані на уникнення небезпеки. Оборонні реакції виникають у відповідь на зовнішні стимули і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними. Класичним прикладом оборонної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у виводкових птахів у відповідь на появу силуету хижака.
Комфортна поведінка спрямована на догляд за тілом, є невід’ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення комфортної поведінки свідчить про неблагополуччя тварини (хворобу, голод або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску. Прийняття пози для сну, також належать до комфортної поведінки.
Репродуктивна поведінка. З двох основних типів розмноження – статевого і нестатевого – перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, упізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій.
Батьківська поведінка тварин включає в себе всі типи поведінки, спрямовані на турботу і вирощування своїх дитинчат або дитинчат близьких родичів. Хоча часто вважають, що батьківська поведінка починається в момент народження або вилуплення дитинчати, насправді вона може починатися в момент запліднення або навіть ще раніше.
Агресивна поведінка спрямована проти іншої особини. До неї відносять загрозливі демонстрації, напад та нанесення травм. Агресія служить для встановлення ієрархічних відносин у соціальних тварин, розподілу території, їжі та інших ресурсів. Агресивна поведінка запускається при сприйнятті специфічного подразника, у ролі якого зазвичай виступають запах, звукові сигнали та елементи забарвлення іншої особини. У більшості тварин агресія спостерігається в період розмноження.
Соціальна поведінка. До соціальної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов’язані із взаємодією між окремими особинами та їхніми угрупованнями. Виділяють два основні типи соціальної поведінки – групова, для якої характерна наявність взаємного потягу між особинами, і територіальна, при якій такого потягу немає. Відповідно перший тип передбачає спільне використання просторових ресурсів, другий – виключає його.
Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або, у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.
Дослідницька поведінка спрямована на вивчення навколишнього середовища, не пов’язаного з пошуком їжі або статевого партнера. Вищі тварини, опинившись у незнайомій обстановці, починають активно переміщуватися, оглядати, обмацувати й обнюхувати навколишні предмети. Дослідницька поведінка придушується голодом, реакцією страху і статевим збудженням.
4.Домашнє завдання. (2хв). Парагараф 42, (Підручник з біології для 7 класу Л.І.Остапченко, П.Г.Балан); знайти приказки пов’язані з поведінкою тварин.