Конспект уроку на тему: "Театральне мистецтво XIX століття. Значення драматургії для розвитку українського театру. Аматорський театр. Театр корифеїв"

Середня загальноосвітня школа I-III ступенів №42

 

 

 

 

 

 

 

 

План-конспект уроку

з художньої культури

для 10-А класу

на тему:

 

«Театральне мистецтво XIX століття.

Значення драматургії для розвитку українського театру.

Аматорський театр. Театр  корифеїв.

Перший український стаціонарний театр у Києві.

Творчий шлях М. Заньковецької »

 

 

 

 

 

                                                                     Вчитель: Залізовська Л.М.

 

Слайд1

Тема: Театральне мистецтво XIX століття

Значення драматургії для розвитку українського театру. Аматорський театр. Театр  корифеїв. Перший український стаціонарний театр у Києві. Творчий шлях М.К. Заньковецької

Слайд2

Мета:

•    Ознайомити учнів із видатними драматургами XIX століття театрального мистецтва; розповісти про заснування театрів та розвиток театрального мистецтва; ознайомити з творчим внеском М. Заньковецької у розвиток українського театрального мистецтва, познайомити із видатними діячами театру корифеїв, та їх історичне значення для розвитку українського театрального мистецтва, та заснування першого українського стаціонарного театру в Києві;
•    Розвивати зацікавленість історичним розвитком українського театру;
•    Виховувати мистецький смак, повагу до культурних надбань народу, любов до театру, повагу до роботи театральних діячів, до українського театрального мистецтва.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: програвач, мультимедійна дошка, до музичного твору та пісні мультимедійна презентація портрети :М . Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого,  І. Франка, М. Садовського, П. Саксаганського, 

М. Заньковецької слайд-шоу, словник-довідник.

Основні поняття для засвоєння: театральне культура , аматорський театр, театр корифеїв, корифеї, драматургія.

    Хід уроку:

І. Організаційний момент:

1. Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми з вами перегорнемо ще одну сторінку у вивченні української художньої культури ХІХ століття початок ХХ століття, а саме сторінку театрального мистецтва .

2.Оголошення теми й мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань: фронтальне опитування

 Що таке мистецтво? Яких українських композиторів ви знаєте?

Зі шкільного курсу української літератури пригадайте письменників драматургів XIX ст.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів :

Сьогодні ми з вами проведемо розмову про театральне мистецтво – цей дивний світ, у якому існує своя особлива мова. Осягаючи її, ми пізнаємо мистецтво людей, які створюють вистави: драматург-що пише п’єсу і готує сценарій, композитора- який створює музику, режисер, художник, артисти і багато діячів які задіяні у театральному мистецтві.

ІV. Викладення нового навчального матеріалу

1. Учитель  
Як відомо, розвиток театру на початку XIX століття став вирішальним фактором розвитку драматургії. Отже, сьогодні ми перегорнемо сторінки історії театрального мистецтва та дізнаємося про значення драматургії для розвитку українського театру (театру корифеїв) та їх засновників.

Слайд 3

2.Словник-довідник поняття: театр,драматургія, аматорський театр.

Теа́тр (від грец. θέατρον — місце видовища) — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів.

Збираючись поставити спектакль, його творці спочатку вибирають п’єсу, тобто неодмінно звертаються до драматургії. Зміни в драматургії відповідає зміна долі, радісна в комедії і сумна в трагедії. Проміжок часу може охоплювати декілька годин, як у французькій класичній драмі, або багато років, як у Шекспіра.

Драматургі́я (від грец. dramaturgein складати драму) —теоретичний принцип створення сценічних образів, так і мистецтво створення емоціонального переживання у літературних, театральних, музичних, кінематографічних або телевізійних творах та постановках.

Перші спроби відродити національний театр з’являються лише в 60-70х роках ХІХ ст. Перший аматорський театр виник у Києві в 1870-х  роках. Тоді ж до справи створення українського національного театру долучилися відомий письменник і перекладач Михайло Петрович Старицький який писав п’єси, та композитор М.В. Лисенко писав музику згодом долучився і Марко Лукич Кропивницький разом вони були і акторами, і режисерами, які мали певний досвід театрального аматорства. Перша опера була поставлена ними «Запорожець за Дунаєм». У 1873 році Марко Лукич Кропивницький з успіхом поставив українські вистави в Харкові, а 1876 року створив  театральну трупу в Катеринославі. Проте Емський указ спричинив майже п’ятирічний вимушений «антракт» у розвитку національного театру.

 У 1880 році пункт Емського указу стосовно заборони українських п’єс був переглянутий, унаслідок чого театральні вистави та концерти, хоч і з величезними обмеженнями, але дозволили проводити.

Згодом М.Л.Кропивницький їде до Галичини куди його запросили працювати. На Галичині українського театру не було, тут діяв театр німецький і польський були аматорські гуртки в Коломиї, Львові, Перемишлі Аматорський театр — тип самодіяльного народного театру, в якому виконавцями є непрофесійні актори.

Слайд 4

У1864 році у Львові був заснований перший  театр товариства «Руська бесіда». Його основоположником став український актор і режисер Омелян Васильович. Бачинський. Величезні успіхи у публіки мали постановки «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Вечорниці» П.Ніщинського, «Украдене щастя» І.Франка.

 

Слайд 5

Згодом український театр почав відроджуватись. 10 січня 1882 році Марко Кропивницький працює по запрошенню у Галичину де здійснив постановку п’єси на українській мові Т. Шевченка «Назар Стодоля». Власне, саме з цієї дати й починається літочислення українського професійного театру.

Слайд 6  Слайд 7

У 1882 році перший професійний український театр (театр корифеїв) відокремився від польського й російського театру в Єлисаветграді. Засновником театру був М.Л. Кропивницький, який опанував усі театральні професії. І це сталося завдяки «Щепкінському методу» так називали драматурги. А тому що Михайло Семенович Щепкін навчив М. Л. Кропивницького розкривати суть сценічного образу, навчив опановувати себе як актора. 

Після великих вдалих виступів у своїх театральних виставах згодом М.Л. Кропивницький і Михайло Карпович Садовський вирішують організувати самостійну українську трупу до якої входили кращі митці корифеї.

Слайд 8

Слово "корифей"— грецьке. Раніше корифеєм називали ватажка митців. У сучасному розумінні слово "корифей" означає людина, яка є найвизначнішим діячем у певній сфері мистецтва.

Слайд 9

 Театр корифеїв — це перший професійний український театр класики української драматургії.

Слайд 10

Ось перед вами найпопулярніший найвідоміші засновники (театру корифеїв). до нього входили:

Слайд 11

Марко  Лукич Кропивницький (1840-1910) який був керівником творчі пошуки якого тісно пов'язані зі становленням професійного театру в Україні: Володів усіма театральними професіями. Написав понад
40 драматичних творів, більшість із яких — комедійного змісту.  Головним джерелом його  натхнення була дійсність, життя народу.

Це, зокрема, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «По ревізії», «Пошились в дурні» та ін.

Слайд 12

 Микола Карпович Садовський (1856-1933) Борець за українське слово, а саме у часи заборони української мови,що стосовно Емського указу. На своєму творчому шляху Микола Карпович відзначився широкою палітрою виконаних ролей:

Карась «Запорожець за Дунаєм»; Виборний «Наталка Полтавка» та ін.

Слайд 13

•      Михайло Петрович Старицький (1840-1904) (Розширив персонал трупи. Створив власний оркестр керівником був М.В. Лисенко. Матеріально забезпечував театр та акторів. Продав свій власний маєток.
• Слайд 14
•      Дбаючи про розширення репертуару українського театру,  Михайло Петрович Старицький вправно обробив ряд сценічних п'єс різних авторів та інсценізував багато прозових творів українських та зарубіжних письменників: “За двома зайцями”, “Різдвяна ніч”, “Тарас Бульба”, “Сорочинський ярмарок”, “Утоплена”, “Циганка Аза”.

Слайд 15

Іван Карпенко-Карий (1845-1907) ). він увійшов до історії української драматичної культури і як борець за національний театр, славу драматургові принесли його сатиричні комедії Сцена ж – мій кумир,

театр – священний храм для мене!...”

Невмирущу славу драматургу принесли його сатиричні комедії “Мартин Боруля”, “Сто тисяч” «Безталана » у яких висміяно гонитву багатіїв. Кілька п'єс Карпенко – Карий присвятив історичному минулому України (“Бондарівна”, “Сава Чалий” та ін.).

Слайд 15

Слайд 16

Панас Карпович  Саксаганський (1859-1940) також зіграв багато ролей серед них найвідоміші Бориса ("Доки сонце зійде, роса очі виїсть"),  за своє життя зіграв понад сто ролей Карась  "Запорожець за Дунаєм" , Богун ("Богдан Хмельницький"), Виборний «Наталка Полтавка» та інші.

Слайд 17

Марія Консянтинівна Заньковецька (1854—1934) справжнє прізвище — Адасовська. Бере псевдонім для сценічного образу Зінковецька ,тому що народилася в селі Зиньки. М. К.  Музичну освіту здобула у Чернігові та в Петербурзької консерваторії.

Слайд 18

Заньковецьку вважали провідною зіркою українського театру: співачка , акторка того часу М. Занковецька створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю:

Слайд 19

Христина, Софія («Наймичка»,  «Безталанна», Карпенка-Карого), Наталка («Лимерівна» Панаса Мирного,), Катря, Аза, Цвіркунка («Не судьба», «Циганка Аза», «Чорноморці», Старицького), Галя («Назар Стодоля»,  Шевченка), Наталка, Терпелиха («Наталка Полтавка»,  Котляревського) та ін.

Слайд 20

Марія Констянтинівна внесла дуже велике значення для формування національного театрального мистецтва, розвитку драматургії. Ім’ям Марії Заньковецької названо український драматичний театр у Львові.

Слайд 21

Драматичні твори писали також прозаїки: І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний “Лимерівна”, “Перемудрив” Б. Грінченко “Степовий гість”, “Ясні зорі”  П. Федькович . Усі вони - драматурги, режисери, актори, організатори театральної справи - стали одними з перших українських професійних театральних діячів, які створили те, що нині метафорично іменують «театром українських корифеїв»

Слайд 22

Всі драматурги разом намагалися показати соціальні протиріччя, які панували в суспільстві;

•  правдиво зображали життя та побут народу;
• намагалися показати соціальні протиріччя, які панували в суспільстві;
• протестували проти приниження людської гідності;
• виражали співчуття до тяжкої долі трудящих;
• збагатили українську драматургію десятками нових п'єс, в яких порушували проблему життя народу та висвітлювали найголовніші конфлікти того часу.

Театр корифеїв у XIX ст знаменує собою розквіт українського професійного театру. У в Києві вийшла невеличка книжечка без автора під назвою «Корифеї української сцени». Це скромне видання, здійснене російською мовою, містило шість нарисів про тих, кого тепер називають фундаторами українського професійного театру –це народження унікального явища в національному мистецтві сколихнула не лише театральне життя, а й породила драматургію, яка стала класикою українського письменства.

Для повноцінного функціонування новоствореної трупи потрібні були кошти та досвідчений керівник Михайло Старицький продав свій власний маєток..

Створили оркестр яким керував М. Лисенко та, С. Воробкевич, та писав музику, та хореографічні постанови. До репертуару увійшли переважно твори української класики (I. Котляревського, Г. Квітку-Основ’яненка, Т. Шевченка), а також нові п'єси М. Кропивницького й М. Старицького («Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «Ой не ходи, Грицю...», «За двома зайцями»).

 Крім драматичних вистав трупа представляла також музичні спектаклі-оперети на музику М. Лисенка («Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок», «Утоплена» та ін.). Так в європейському театральному просторі кінця XIX ст. виник цілком унікальний тип сценічності - музично-драматичний театр українських корифеїв.

До творчих неузгодженостей між двома видатними діячами українського театру М.П Старицьким і М.Л. Кропивницьким додалася ще низка суто організаційних непорозумінь та матеріальні проблеми. Адже до першої об'єднаної трупи корифеїв загалом входило близько 100 осіб: 32 актори, 30 хористів, 25 оркестрантів і допоміжний склад.

 Слайд23

Восени 1885 р. трупа розділилася. Одну її частину очолив М. Кропивницький. Із ним залишилися працювати провідні актори М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський. На чолі іншої, до якої увійшли М. Садовська- Барілотті, та інші, почав М. Старицький. Пізніше провідні українські трупи не раз розпадалися, оскільки творчі та особисті непорозуміння виникали У другій половині 80-х років XIX ст. український театр завдяки зусиллям корифеїв став широковідомим і загальновизнаним явищем. Великого розголосу набули гастролі труп М. Кропивницького й М. Старицького 1886— 1887 рр. у Санкт-Петербурзі та Москві. Виступи українських акторів, зокрема М. Заньковецької, високо оцінили видатні діячі тогочасної культури В.Стасов, М. Нестеров, I. Рєпін, Л. Толстой. Логічним продовженням і водночас завершенням справи корифеїв у XX ст. можна вважати діяльність першого стаціонарного українського театру, створеного у 1907 p. М. Садовський отримав для свого театру приміщення, що сприяло значній події у культурному житті України — появі першого стаціонарного українського театру в Києві. Це був загальнодоступний театр, у якому ціни на квітки були значно нижчі, ніж в інших театрах. Саме тому сюди масово їхали люди з усіх передмість Києва. Активно допомагала йому М. Заньковецька, яка залучила до трупи своїх підопічних акторів-аматорів з Ніжина. Перший український стаціонарний театр успішно працював до 1914 р. Разом докладали чимало зусиль для створення українського художнього театру, але брак коштів, а згодом війна не дозволили реалізувати цей процес.

Слайд24

Згодом М. К. Заньковецька Їде до

Після революції Марія Заньковецька очолила Народний театр у Ніжині. Допомогала активно разом з Панасом Саксаганським організувати Народний театр у Києві, на базі якого у 1922 році було створено Театр ім.Заньковецької (тепер Львівський український драматичний театр ім.М.К.Заньковецької)

ВІДЕО

2. Перегляд відео матеріалу уривку з опери «Наталка Полтавка» І.П.Котляревського

Незважаючи на адміністративно-цензурні утиски царського уряду, українська драматургія і театральне мистецтво досягли високого рівня розвитку. Це сталося завдяки подвижницькій творчій діяльності видатних письменників і майстрів сцени. Українська драматургія розвивалася в ході виникнення й становлення національно театру, була нерозривно зв'язана з загальними інтересами театрального мистецтва.

• ІV. Підсумки уроку:

1.Перш ніж підвести підсумки уроку, пропоную вам відповісти на кілька запитань:

• Назвіть представників театру корифеїв.( Марко Кропивницький;

Микола Садовський, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий; Панас Саксаганський; Марія Заньковецька )

•  В якому році було відкрито перший український стаціонарний театр імені Миколи Садовського? (1907 рік. м. Київ).
• Дайте поняття аматорський театр?( тип самодіяльного народного театру, в якому виконавцями є непрофесійні актори).

2. Літературна гра «Знайди помилку»

 Слайд25

• Емський акт 1876 р. сприяв розвитку українського театру. (Посилював утиски)
• У Галичині до 1848 р. існував тільки український театр, а діяльність німецького та польського заборонялася. (Навпаки)
• 10 січня 1882 року М. Старицький здійснив постановку п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля». (М. Кропивницький)
• І. Карпенко-Карий написав 19 оригінальних п’єс. (18)

2. Дайте правильну відповідь. Хто є автором цих творів: Слайд26

• «Наймичка»  Іван Карпенко-Карий ;
• «Назар Стодоля»  Тарас Шевченко;
• «Сватання на Гончарівці»  Григорій Квітка-Основ'яненко;
•  «Запорожець за Дунаєм»  С. Гулак-Артемовський;
• «Наталка-Полтавка»  І.Котляревського;
• «Вечониці»  Петро Ніщинський;

• V. Оцінювання.
• VІ. Домашнє завдання

Узагальнення та повторення вивченого розділу «Українська художня культура XIX століття».

 Слайд27