Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 11 по 20 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 21 серпня.

посібник "Інтегроване навчання та міжпредметні зв’язки на уроках художньої культури"

Про матеріал

У навчально-методичному посібнику розглянуто питання інтегрованого навчання та міжпредметних зв'язків на уроках художньої культури. Подано сутність поняття «міжпредметні зв'язки» та інтегроване навчання, з'ясовано їх роль та функції у навчальному процесі.

У посібнику вміщеноплани-конспекти уроків з використанням міжпредметних зв'язків на уроках художньої культури в 10 – 11 класах.

Структура посібника залишає простір для творчих пошуків кожному вчителеві, який на свій розсуд може скорочувати або доповнювати вміщений матеріал, обираючи свою форму роботи.

Посібник розрахований для вчителів художньої культури навчальних закладів.

Перегляд файлу

1

 

Рівненський інститут післядипломної педагогічної  освіти

Комунальна науково-методична установа

«Березнівський районний методичний кабінет»

Березнівської районної ради

Балашівський навчально-виховний комплекс

«Колегіум – загальноосвітня школа І – ІІ ступенів»

 

 

Конкурс-ярмарок педагогічної

творчості

 

Інтегроване навчання та міжпредметні зв’язки

на уроках художньої культури  

F:\DSC_0372.JPG

Мороз Оксана Дмитрівна,

вчитель художньої культури

 

Березне – 2016

Мороз О. Д. Інтегроване навчання та міжпредметні зв’язки на уроках художньої культури.  Навчально-методичний посібник для вчителів художньої культури. Балашівський НВК «Колегіум – загальноосвітня школа І – ІІ ступенів». – Березне, 2016 –  61 с.

 

У навчально-методичному посібнику розглянуто питання інтегрованого навчання та міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури. Подано сутність поняття «міжпредметні зв’язки» та інтегроване навчання, з’ясовано  їх роль та функції у навчальному процесі.

У посібнику вміщено плани-конспекти уроків з використанням міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури в 10 – 11 класах.

Структура посібника залишає простір для творчих пошуків кожному вчителеві, який на свій розсуд може скорочувати або доповнювати вміщений матеріал, обираючи свою форму роботи.

Посібник розрахований для вчителів художньої культури навчальних закладів.

 

Рецензенти:

В.О. Люблінська, методист комунальної науково-методичної установи «Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради.

 

В.І. Боровець, заступник директора з навчально-виховної роботи Балашівського НВК «Колегіум – загальноосвітня школа І – ІІ ступенів»

 

Схвалено методичною радою Балашівського навчально-виховного комплексу «Колегіум – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» протокол №3 від 08.02.2016 року,  науково-методичною радою комунальної науково-методичної установи «Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради протокол №1  від 09.02 2016 року

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА………………………………………………………..……..4

Розділ І. Інтегроване навчання та міжпредметні зв’язки на уроках: спільне, відмінне, особливості реалізації………………………….………….

  1.       Сутність поняття «міжпредметні зв’язки» та інтегроване навчання…………………………………………………………………6
  2.       Роль та функції міжпредметних зв’язків, інтегрованого навчання у навчально-виховному процесі……………………………………….8

Розділ ІІ.  Здійснення міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури……………………………………………………………………………………12

2.1. Мета, значення, завдання та функції міжпредметних зв’язків при вивченні предмету «Художня культура»………………………………………………………………..12

2.2. Використання міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури:

2.2.1. Інтеграційний  зв’язок з літературою…………………………16

2.2.2. Інтеграційний  зв’язок з мовою…………………………………18

2.2.3. Інтеграційний  зв’язок з історією……………………………….…19

2.2.4. Інтеграційний  зв’язок з образотворчим мистецтвом……………21

2.2.5. Інтеграційний  зв’язок з музикою…………………………………25

2.2.6. Інтеграційний  зв’язок з кіномистецтвом………………………..27

Розділ ІІІ. Практична реалізація міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури

3.1. Конспект уроку в 10 класі з теми «Документальний та науково-популярний кінематограф. Образ Чорнобиля в мистецтві»…………………..29

3.2. Конспект уроку в 10 класі з теми «Український професійний театр. Трупа корифеїв» …………………………………..………………………..34

3..3. Конспект уроку в 11 класі з теми «Японський ландшафтний сад. Мистецтво ікебани та чайної церемонії»…………………………………………………………………..40

3.4. Конспект уроку в 11 класі з теми «Архітектура та скульптура Індії»……………………………………………………………………………...47

Розділ IV. Науково-дослідницька робота на уроках художньої культури

4.1.Тези науково-дослідницької роботи з теми «Храм Іоанна Богослова с. Балашівка як історична і культурна пам’ятка»………………………….53

4.2.Тези науково-дослідницької роботи з теми «Особливості орнаменту та символіки вишивки села Балашівка Березнівського району»………….55

4.3.Тези науково-дослідницької роботи з теми «Ткацтво як один із провідних промислів на Правобережжі Случа»………………..57

4.4. Тези науково-дослідницької роботи з теми «Творча майстерність ткалі і вишивальниці Галини Логощук»…………………………….…..58

ВИСНОВКИ………………………………………………………....59

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…….………………………..60

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

 

«Усі знання виростають з одного коріння — з навколишньої дійсності,

а тому й повинні вивчатися у зв'язках».

Я.А. Коменський

 

З утвердженням гуманістичних ідей  неперервної освіти в Україні постала нова соціальна потреба використання універсальних можливостей мистецтва у формуванні особистості,  здатної  до творчого самовираження, самореалізації.  «Без мистецтва, без повсякденної уваги до проблем його використання у розвитку особистості реалізація ідеї неперервної освіти – освіти впродовж життя може стати утопією,» – зазначає Н. Г. Ничкало у праці «Мистецтво у розвитку особистості». Безперечно, в умовах сьогодення, без мистецтва як камертона людської цивілізації,   носія змісту і визначень краси, неможливо реалізувати глобальну мету особистісно орієнтованої освіти культурологічного типу, що пов’язана з формуванням людини культури. За визначенням І. А. Зязюна, у людині культури втілюються  зрізи її культурного начала: свободи, гуманності, творчості, духовності, адаптивності.

Важлива роль в означеному процесі відводиться художньо-естетичній освіті та вихованню учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що  спрямовані на вивчення цілісної художньої картини світу і, насамперед, – світу культури, світу людини, на формування в молоді гуманітарного й системного мислення. Завданням сучасної освіти є духовний розвиток особистості. Предмети художньо-естетичного циклу в загальноосвітній школі покликані сприяти вирішенню цього завдання, бо саме вони мають великий вплив на духовну сферу дитини. Ці дисципліни знайомлять учнів із розмаїттям жанрів і стилів українського та світового мистецтва, особливостями вітчизняної та світової художньої культури, основами естетичних знань. Через предмети художньо-естетичного циклу відбувається активізація внутрішнього духовного світу учнів, їхніх почуттів та думок, що сприяє розвитку системи моральних та естетичних цінностей учня.       Головною метою художньо-естетичної освіти в загальноосвітній школі є розвиток особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва та навколишнього світу, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреб в художньо-творчій самореалізації і духовному самовдосконаленні.

Реформування системи освіти в Україні нині набуло глобального характеру. Ми є свідками процесів, які безпосередньо пов’язані з реформуванням змісту освіти. Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й впровадженням інноваційних методів та технологій навчання. Якісне навчання забезпечує засвоєння знань та формування умінь, що для випускника школи стануть підґрунтям у його подальшому житті. Продуктом школи є людина, особистість. Тож навчати її треба так, щоб учень відчув, що знання та вміння є для нього життєвою необхідністю. Навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а сформувати її компетенції, визначити шлях до самовдосконалення. У світлі сучасних завдань всебічно, гармонійно розвиненої особистості школяра проблема міжпредметних зв’язків набуває важливого значення. Актуальність даної проблеми зумовлена розвитком науки, техніки, суспільства. Міжпредметні зв’язки є важливим принципом навчання в сучасній школі, що забезпечує взаємозв’язок предметів художньо-естетичного і суспільно-гуманітарного циклів. Проблема не стільки в оволодінні знаннями, скільки в умінні застосовувати їх на практиці в будь-якій життєвій ситуації та у професійній сфері.

Я.А.Коменський зазначав, що необхідно «завжди і всюди брати разом те, що пов’язано одне з одним». Необхідність такого підходу до організації навчально-виховного процесу він пояснював тим, що «всі знання виростають з одного коріння – навколишньої дійсності, мають між собою зв’язки, а тому повинні вивчатися у зв’язках». Великий педагог Ушинський К.Д. вважав, що одним з шляхів досягнення високої якості знань є злиття дисциплін, що вивчаються. Це злиття передбачає порядок і єдність, координацію між елементами знань. Доки різні предмети навчального курсу будуть викладатися, ніби зовсім не знаючи про існування один одного, учіння не буде суттєво впливати на розвиток дітей; доти учіння буде не захоплюючим органічним процесом психічного розвитку, а нестерпно нудною працею для учня.

Відомий китайський філософ Конфуцій сказав: «Три шляхи ведуть до знань: шлях роздумів – це шлях найблагородніший, шлях наслідування – найлегший, і шлях дослідження - найскладніший».

У своїй роботі вчитель повинен керуватися двома шляхами: роздумів і дослідження, бо, ідучи сліпо шляхом наслідування, він утратить себе як творець і мислитель.

Міжпредметна інтеграція – перспективний напрямок реалізації новітніх технологій, де визначальною умовою є сукупність таких методичних підходів, які програмують позицію учня як активного співтворця уроку.

Беручи в основу своєї педагогічної роботи принцип інтеграції, переконана, що цей метод створює сприятливі умови для формування в учнів цілісної картини світу, вироблення здатності сприймати предмети і явища всебічно, системно, емоційно.

Робота може бути використана для практичної мети колегами, а міжпредметна інтеграція як перспективний напрям реалізації новітніх технологій стане однією з основних у процесі діяльності кожного вчителя художньо-естетичного циклу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Інтегроване навчання та міжпредметні зв’язки на уроках: спільне, відмінне, особливості реалізації

 

  1.       Сутність поняття «міжпредметні зв’язки» та інтегроване навчання

Ідея об’єднання в рамках одного уроку (одного предмету) декількох різних підходів та поглядів на одну й ту саму тему, поняття, процес, явище не є принципово новою. Ще в працях Я. А. Коменського акцентується увага на необхідності «завжди і всюди брати разом те, що пов’язано одне з одним» [11, с. 374]. Необхідність інтегрованого підходу до організації навчально-виховного процесу великий дидакт пояснював таким чином: «Всі знання виростають з одного коріння – навколишньої дійсності, мають між собою зв’язки, а тому повинні вивчатися у зв’язках» [4, с. 26].

Довгий час терміни «міжпредметні зв’язки» та «інтеграція навчального матеріалу» вживалися як синоніми. Проте згодом намітилася їх диференціація: «у тих випадках, коли один предмет є основним, а відомості з іншого викладаються лише в допоміжній ролі з метою повторення, прискорення процесу навчання чи закріплення знань, умінь і навичок є підстава говорити про міжпредметні зв’язки. Інтеграція – це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин у кількох раніше різних одиницях, пристосування їх у раніше неіснуючий моноліт особливої якості».

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови зазначається, що «інтеграція це – доцільне об’єднання та координація дій різних частин цілісної систем» [1, с. 401]. Словосполучення «інтеграція навчання» у Педагогічному словнику тлумачиться як «відбір та об’єднання навчального матеріалу з різних предметів з метою цілісного, системного й різнобічного вивчення важливих наскрізних тем (тематична інтеграція); це створення інтегрованого змісту навчання – предметів, які об’єднували б в єдине ціле знання з різних галузей.

Характеризуючи міжпредметні зв’язки, слід зазначити, що у Педагогічному словнику вони тлумачаться як «дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв’язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду найважливіших понять, явищ». В Українському педагогічному словнику міжпредметні зв’язки тлумачаться як «взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою» [2, с. 210]. На думку авторів словника, міжпредметні зв’язки відображають комплексний підхід до виховання й навчання, який дає можливість виділити як головні елементи змісту освіти, так і взаємозв’язки між навчальними предметами.

Питанням інтегрованого навчання та організації міжпредметних зв’язків на уроках присвячено багато праць українських вчених. Так, наприклад, уроки інтегрованого змісту та уроки з використанням міжпредметних зв’язків, О. Я. Савченко також розглядає як різні дидактичні поняття, оскільки міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів, що мають допоміжне значення для вивчення певної теми. Це, на думку науковця, окремі короткочасні моменти уроків, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню якогось конкретного поняття. Натомість під час інтегрованого уроку «учні ознайомлюються зі змістом різних предметів, включаються у несхожі між собою види діяльності, що підпорядковані одній темі» [7, с. 261].

За М.М. Фіцулою, для інтегрованих уроків та уроків з міжпредметними зв’язками характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку й вихованню. Вказуючи на особливості цих типів уроків, він зазначає, що «міжпредметні уроки ставлять за мету «спресувати» матеріал кількох предметів, при інтегрованих уроках матеріал кількох тем подається блоками» [11, с. 167].

Враховуючи все вищесказане можна схематично зобразити порівняльну характеристику інтегрованого навчання та навчання з міжпредметними .

ㇽ盓ꏤ〽썑

Ідея реалізації інтегративного підходу до навчання та міжпредметних зв’язків на уроках – важливий фактор, що сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу в школі.

Реалізація міжпредметних зв’язків та проведення інтегрованих уроків сприяє розкриттю творчих здібностей кожного вчителя, урізноманітненню методів та організаційних форм навчання для посилення інтересу учнів до знань, активізації мислення, оволодіння системою наукових знань і, зрештою, підвищення результативності всієї навчально-виховної роботи.

1.2. Роль та функції міжпредметних зв’язків,  інтегрованого навчання у навчальному процесі

 

В наш час актуальною стала проблема підвищення зацікавленості учнів навчальними предметами. Крім цього – назріла необхідність застосування отриманих знань на практиці. Потрібно, щоб учні отримували певні знання та навички не для накопичення знань, а щоб вони могли їх застосувати в подальшому житті. Цей далеко неповний перелік проблем змушує нас, педагогів, шукати різні напрямки роботи з дітьми. Один з дієвих засобів – це застосування на уроках між предметних зв’язків та проведення інтегрованих уроків.

Сьогодні у зв’язку із збільшенням об’єму інформації, яка підлягає засвоєнню в період навчання у школі, а також з необхідністю ознайомлення учнів з основами самоосвіти, важливого значення набуває вивчення ролі міжпредметних зв’язків. У сучасній системі наук чітко намітився процес взаємного проникнення та зв’язку між науками. Це цілком об’єктивний процес, який обумовлений єдністю навколишнього світу. Розвиваючись, кожна наука не лише поглиблює свої знання про суть предмета, що вивчається, але і розширює межі своїх досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

 

Міжпредметні зв’язки в навчанні відображають комплексний підхід до виховання і навчання, дозволяють вичленувати головні елементи змісту освіти. Вони формують як конкретні знання учнів, так і розкривають гносеологічні проблеми, без яких неможливе системне засвоєння основ наук.

  Проблему міжпредметної інтеграції можна віднести до числа традиційних, що стали вже класичними проблемами педагогіки. Її вивченню присвячені праці Ж.Ж. Руссо, Песталоцці, Л.Н.Толстого, Дж. Дьюі, П.Р.Атутова, С.Я.Батишева, О.Ф.Федорова, В.А.Кондакова, П.Н.Новикова, І.Д.Звєрєва, В.Н.Максимової, Н.А.Сорокіна, П.Г.Кулагіна, В.Т.Фоменка та інших.

У зв'язку з модернізацією змісту освіти особливого значення набуває професійна компетентність сучасного педагога, переорієнтація його мислення на усвідомлення принципово нових вимог до педагогічної діяльності.  

У навчальному процесі під час реалізації міжпредметних необхідно дотримуватися таких вимог:

  • взаємозв'язки дисциплін повинні здійснюватися і використовуватися на всіх етапах навчального процесу систематично (під час вивчення нової навчальної інформації, завдань самостійної роботи, контролю знань, умінь і навичок тощо);
  • під час реалізації міжпредметних зв'язків дисципліни мають зберігати свою відносну самостійність, відповідний науковий рівень, логічну структуру предмета, послідовність вивчення навчального матеріалу;
  • зв'язки різних предметів повинні забезпечувати всебічне вивчення й інтенсивний обмін навчальною інформацією, формування на основі вищого рівня узагальненості єдиної  картини світу та компетентностей учнів;
  • навчальна інформація, засвоєна під час вивчення інших дисциплін, не повинна дублюватися, а має використовуватися з метою мотивації навчальної діяльності учнів, актуалізації опорних знань, умінь і навичок, обґрунтування, з'ясування сутності явищ, моделювання процесів тощо.

Міжпредметні зв’язки спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності. Сучасний урок вимагає від учителя постановки проблемних ситуацій (задач), а від учня самостійної роботи щодо їх вирішення (пізнання нового).

Встановлюючи зв’язки між предметами, учні узагальнюють, синтезують здобуті знання. Якщо ж ці знання будуть підґрунтям для вирішення комплексних пізнавальних проблем, це активізує мисленнєву діяльність учнів, сприятиме подальшому засвоєнню навчального матеріалу, розвиватиме мотиваційну та когнітивну сфери особистості учня.

Теоретичні основи проблемного навчання обґрунтовані А. П. Корнєєвим, В. Т. Кудрявцевим, О. М. Топузовим, А. В. Фурманом. Міжпредметні зв’язки досліджують Н. М. Захарова, Н. В. Лесняк, О. В. Тесленко та ін. Проблема поєднання міжпредметних зв’язків і проблемного навчання у навчально-виховному процесі була започаткована В.М.Максимовою.

Встановлюючи міжпредметні зв’язки, учні краще розуміють і засвоюють навчальний матеріал. Міжпредметні зв’язки вимагають від школярів розуміння понять та термінів, ґрунтовних знань, умінь робити висновки та узагальнення, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Якщо міжпредметні зв’язки є підставою для вирішення будь-яких пізнавальних задач і, як наслідок, комплексних навчальних проблем, то слід говорити про використання у навчанні проблемного підходу.

Таблиця 1. Етапи формування міжпредметних знань, умінь і навичок учнів у загальноосвітній школі

Етапи

Характеристика етапів

Підготовчий

Формування первинних уявлень

Перенесення, конкретизація первинних уявлень

Актуалізація, відтворення, використання тих понять і висновків, які були засвоєні на підготовчому етапі у попередніх дисциплінах.

Розкриття, засвоєння, узагальнення, закріплення провідних ідей теми

Послідовний розгляд основних питань теми в тих чи інших дисциплінах, під час вивчення яких формуються відповідні міжпредметні знання, вміння та навички

Осмислення міжпредметних знань, умінь і навичок

Аналіз, конкретизація, узагальнення здобутих міжпредметних знань, умінь і навичок з різних дисциплін

Застосування міжпредметних знань, умінь, навичок

Використання навчальної інформації на основі ретроспекції, аналізу, здобутих міжпредметних знань, умінь і навичок з різних дисциплін у процесі вивчення наступного навчального предмету, складання заліків, виконання контрольних робіт тощо.

 

Побудова уроків із використанням міжпредметних зв’язків ведуть до підвищення наукового рівня навчання, сприяють залученню школярів до системного методу мислення, розширюють сферу пізнання, поєднуючи елементи знань з різних навчальних дисциплін, забезпечують систему в організації предметного навчання, спонукають учителя до самоосвіти, творчої взаємодії з іншими вчителями-предметниками.

Причини труднощів практичного здійснення міжпредметних зв’язків носять як об’єктивний так і суб’єктивний характер. Об’єктивна причина – недостатня кількість методичного матеріалу, суб’єктивні – необізнаність із змістом програм суміжних предметів, відсутність досвіду в реалізації зв’язків між предметами, здійснення міжпредметних зв’язків не в повній мірі.

У новому Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти відмічається важливість міжпредметних зв’язків у формуванні системи знань учнів.

 

Міжпредметні зв’язки виконують низку функцій:

  •                методологічна функція полягає в тому, що тільки на її основі можливе формування в учнів сучасних уявлень про історичний розвиток суспільства, цілісність процесів та явищ у світі, багатогранність і різноманітність цивілізацій;
  •                освітня функція міжпредметних зв’язків сприяє формувати системність, усвідомленість знань учнів. Міжпредметні зв’язки виступають як засіб більш глибокому розумінню суспільно-політичних процесів, сприяють засвоєнню історичних понять, формують історичну компетентність підлітків;
  •                розвиваюча функція міжпредметних зв’язків визначається їх роллю у творчому і системному розвитку учнів, у формуванні самостійності, інтересу до історії, минулого;
  •                виховна функція сприяє реалізації комплексного підходу до виховання;
  •                конструктивна функція міжпредметних зв’язків веде до більш активної співпраці вчителів-предметників.

У вітчизняній практиці навчання в загальноосвітніх закладах реалізується на рівні міжпредметних зв’язків. Одним із напрямків міжпредметних зв’язків є інтегровані заняття.

Потреба у виникненні інтегрованих занять пояснюється низкою причин:

  •                   світ, що оточує дітей, пізнається ними через предмети шкільного циклу не як єдність процесів і явищ, знання з окремих предметів не дають уявлення про цілісність світу;
  •                   інтегровані заняття розвивають потенціал учнів, спонукають до пізнання, до осмислення, знаходження причинно-наслідкових зв’язків, розвивають комунікативність, компетентність;
  •                   форма проведення інтегрованих уроків нестандартна, а це активізує підлітків, зацікавлює оригінальністю, залучає до діалогу, дискусії;
  •                   сучасному суспільству потрібні висококваліфіковані спеціалісти, які можуть орієнтуватися в інформаційному просторі і використовувати знання на практиці;
  •                   інтегровані заняття дають можливість учням проявити свою творчість,
  •                   сприяють підвищенню мотивації навчання, формуванню пізнавального інтересу;
  •                   сприяють розвитку мислення, формують вміння аналізувати, узагальнювати;
  •                   інтеграція є джерелом знаходження нових зв’язків між фактами, які поглиблюють знання учнів з предмета.

Форми занять можуть бути різними, щоб діти мали можливість проявити свої "діяльні сили". (І. Г. Песталоцці). Інтеграція в сучасній школі, в навчальних закладах, де надається повна середня освіта, прослідковується на внутрішньопредметньому та міжпредметному рівнях, інтегровані заняття вимагають певної підготовки як вчителя так і учнів.

Встановлення зв’язків між предметами веде до формування самостійності мислення, розвиває логічне мислення учнів, яке пов’язане із формуванням інтелектуальних умінь і навичок. Логічне мислення сприяє розвитку мовлення, а увага до мовного оформлення думки робить її точною і логічною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ.  Здійснення міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури

 

2.1.Мета, значення, завдання та функції міжпредметних зв’язків при вивченні предмету «Художня культура»      

 

Сьогодні мистецтво у системі сучасної освіти розглядається як суттєвий компонент загальної освіти школяра. Його могутній пізнавальний і виховний потенціал пов'язаний з естетичною природою, завдяки якій осягаються потаємні  найскладніші процеси духовного життя людини, її внутрішнього світу.

Слід зауважити, що предмет «Художня культура» значною мірою визначає зміст завершального етапу художньо-естетичного розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Разом із цим, його можна розглядати як пропедевтичний курс до дисципліни «Культурологія», що вивчається у вищих навчальних закладах України і в якій ще більшою мірою узагальнюються здобутки світової цивілізації.

Інтеграція – це глибоке взаємопроникнення, злиття, наскільки це можливо, в одному навчальному матеріалі узагальнених знань у тій чи іншій галузі.

Інтегровані уроки дають учневі досить широке і яскраве уявлення про світ, в якому він живе, про взаємозв'язок явищ і предметів, про взаємодопомогу, про існування різноманітного світу матеріальної і художньої культури.

Переваги інтегрованих уроків:

  •            Сприяють підвищенню мотивації навчання, формуванню пізнавального інтересу учнів, цілісної наукової картини світу і розгляду явища з декількох сторін; 
  •            Більшою мірою, ніж звичайні уроки, сприяють розвитку мовлення, формування вміння учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки, інтенсифікації навчально-виховного процесу, знімають перенапруження, перевантаження; 
  •            Не тільки поглиблюють уявлення про предмет, розширюють кругозір, але й сприяють формуванню різнобічно розвиненої, гармонійно і інтелектуально розвиненої особистості. 
  •            Інтеграція є джерелом знаходження нових зв'язків між фактами, які підтверджують чи поглиблюють певні висновки, спостереження учнів у різних предметах.

Конкретним виразом інтеграційних процесів є міжпредметні зв'язки навчанні.

Міжпредметні освітні технології були розроблені для того, щоб вирішити проблему роз'єднаності,  розколотості, відірваності один від одного різних наукових дисциплін і, як наслідок, навчальних предметів.

Учні мають бути обізнаними з основами культурологічних і мистецьких концепцій стосовно визначення закономірностей розвитку світової художньої культури; опанувати навички аналізу зв’язків мистецтва з природним, соціальним, духовним і культурним розвитком суспільства, із хронологією розвитку наукової думки, зв’язків художніх традицій різних культур, тому тут прослідковуються міжпредметні зв’язки з історією, правознавством, українською та світовою літературою, образотворчим мистецтвом та музикою.

Реалізація цілісного підходу до шкільної освіти передбачає пошук шляхів внутрішньої галузевої інтеграції в межах циклу художньо-естетичних дисциплін, а також широких міжгалузевих зв’язків. Ефективність мистецької освіти залежатиме від взаємозв’язку та взаємоузгодженості між усіма предметами освітньої галузі.

Специфіка уроку художньої культури полягає у спрямуванні на полікультурний та поліхудожній розвиток особистості учня. Засобом комплексного впливу на школярів є твори різних видів мистецтва, культурні артефакти, різні види художньо-естетичної діяльності. Художньо-естетична інформація вкупі з інформацією галузей: філософія, основи релігієзнавства, географія, історія створюють цілісне уявлення про певну культурну епоху, видатну постать, окреме явище культури, особливості культурного регіону, художній напрям, або окремий твір мистецтва.

2.2.Використання міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури

 

Особливістю предмету «Художня культура» є значна кількість матеріалу, пов'язаного з фольклором, традиціями, звичаями, релігійними цінностями українського народу, оскільки навчити дітей бути моральними можна тільки постійно звертаючись до скарбниці народного досвіду і найкращих прикладів, якими так багата народна педагогіка і вітчизняна історія.

Важливим завданням художньо-естетичного  виховання в школі є формування  культури почуттів учнів як необхідної частини їх духовної культури, збагачення їх емоційно-естетичного досвіду, інтересів, поглядів у процесі спілкування з мистецтвом  та розвиток  універсальних  якостей творчої  особистості.

Саме предмети художньо-естетичного циклу спрямовані на те, щоб відкрити в дитині найпотаємніші, найтонші  почуття. Саме  музичне мистецтво та художня культура є тими шкільними предметами, які дають можливість дитині для творчості, для самостійного пошуку, для висловлення свого власного бачення світу.

Уроки художньо-естетичного циклу найкраще сприяють виявленню та розвитку творчих здібностей учнів. На цих уроках діти швидко захоплюються новою ідеєю і починають творити – вводити свої новації, зміни, доповнення – і задоволені тим, що зробили. Але не можна розглядати творчість як самостійний етап уроку. Вона повинна гармонійно поєднуватись з іншими видами діяльності на уроці та якнайширше запроваджуватися у навчальний процес.

Якісно новий рівень синтезу знань дітей – це інтегровані заняття, інтегровані курси, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, естетичних умінь, понять.

Існують значні розходження між заняттями інтегрованого змісту і заняттями із використанням зв’язків між предметами. По-перше, це різні методичні поняття. По-друге, зв’язки між предметами передбачають включення в заняття завдань і питань із матеріалів інших предметів. Ці завдання мають додаткове значення. Це окремі короткочасні елементи заняття, що сприяють більш глибокому сприйняттю й осмисленню понять, що вивчаються.

До кожного уроку вчитель готує:

  •   технічне забезпечення уроку (для слухання музики, демонстрації відео, перегляду слайдів, комп'ютерних презентацій та проектів);
  •   додаткову літературу (інформаційні джерела, твори літератури, довідники, енциклопедії, періодичні видання);
  •   роздавальний матеріал;
  •   наочність (репродукції, портрети, художній вернісаж із дитячих робіт, виставку робіт декоративно-ужиткового мистецтва, схеми, таблиці, комп'ютерні схеми) та інші матеріали.

Інтеграція наукових знань, взаємопроникнення галузевих методологій, способів та засобів стають дедалі все актуальнішою проблемою в умовах процесів глобалізації, що відбувається в ycix напрямках людської діяльності.

Тому все більшого значення в розвитку педагогіки набувають її зв'язки з іншими галузями знань.

До традиційних способів адаптації в педагогіку форм i методів, що виникли внаслідок розвитку інших наук, додаються альтернативні.

Міжпредметні зв'язки педагогіки, тобто зв'язки з іншими науками, що дають змогу пізнати педагогічні факти, явища i процеси, значною мipoю сприяють усвідомленню місця того чи iншогo навчального курсу в системі наук, спектра його виховного та розвивального впливу.

Схематично розглянемо можливість використання специфічних форм образотворчого мистецтва, інсценізації, досліджень, музики, гри, писемної та усної творчості для «активізації» методів, які сприяють особистісно-орієнтованому творчому навчанню.

«Активізація» методів навчання може відбуватися:

а) засобами образотворчого мистецтва з використанням таких його форм i прийомів:

 

  • рекламний буклет;
  • географічна карта;
  • комікси;
  • лозунги;
  • ребуси;
  • жива композиція;
  • дротяна структура;
  • настінний живопис;
  • мозаїчні малюнки;
  • фотографія
  • підвісна скульптура;
  • агітаційний аспект;
  • малюнок;
  • фотомонтаж;
  • колаж;
  • герб;
  • панорама;
  • драпіровка

 

  • ілюстрація;
  • слайди;
  • емблеми;
  • оригамі;
  • вітражі;
  • шарж;
  • силует;
  • словник у малюнках;
  • сюжетні ролики;
  • моделювання

 

б) засобами інсценізації:

  • постановка п’єси;
  • пантоміма;
  • лялькова виставка;
  • діафільм;
  • відеофільм
  • інтерв’ю;
  • читання за ролями;
  • рольова гра;
  • театр тіней;
  • зміна кінця п’єси
  • сценка-жарт;
  • ревізійна пародія;
  • німий фільм;
  • відео виступ

 

в) засобами дослідження:

 

  • перепис;
  • екскурсія;
  • виставка;
  • таблиці;
  • огляд
  • анкетування;
  • тестування;
  • діаграми;
  • обґрунтування гіпотези
  • колекціювання;
  • дослідження подій;
  • альбом для вирізок;
  • практичне завдання

 

г) засобами музики:

 

  • рекламна пісенька;
  • складання пісні
  • віршування;
  • пісенна інсценізація
  • порівняння пісень;
  • написання мелодії до вірша

 

д) засобами гри:

 

  • імітація;
  • знайомство;
  • головоломки
  • дилеми моральності;
  • кросворди
  • настільні ігри;
  • ребуси

 

е) засобами писемної творчості:

 

  • акровірш;
  • написи;
  • репортаж;
  • притча;
  • перефразування;
  • тести;
  • логічне обміркування
  • написання листа;
  • байка;
  • віршування;
  • відгук;
  • закінчення речень;
  • аналіз подій;
  • пошук слів
  • перелік;
  • опис;
  • нарис;
  • розповідь;
  • прес-реліз;
  • твір;
  • аналіз розповіді;
  • проведення аналогій

 

ж) засобами усної творчості:

 

  • зіпсований телефон;
  • обговорення в малих групах;
  • запитання та відповіді;
  • колективне обговорення
  • дебати;
  • лекція;
  • декламування;
  • озвучування фільму
  • «круглий стіл»;
  • монолог;
  • діалог;
  • усне повідомлення;
  • прес-конференція

 

 

 

2.2.1.Інтеграційний  зв’язок з літературою

ПЕРЕДБАЧАЄ:

  •              ознайомлення зі значною кількістю художніх творів української класики, аналіз календарно-обрядової творчості, родинно-побутової творчості українського народу, пригадування, знаходження інформації в тексті;
  •              опрацювання їх змісту й образів героїв.

Наприклад, на уроці «Музично-поетична творчість Г.Сковороди» учні можуть прочитати вірші зі збірки «Сад божественних пісень», звернувши увагу на сатиричний кант «Всякому городу нрав і права».

Варто використовувати найпростіші запитання і завдання спрямовані на запам’ятовування і відтворення навчальної інформації ( «Назвіть…», «Розкажіть про особливості…», «Пригадайте…», «Що таке…»).

У деяких із таких завдань на повторення й відтворення художньої інформації учням можна запропонувати навести власні приклади («Наведіть приклади…») або дати пояснення («Поясніть вислів…», «Поясніть, як ви розумієте…», «Поясніть значення терміну…»).

Прослухати чотиривірш, прокоментувати його, розповісти про свої враження.

Не завидую нікому – ні панам, ані царю.

Богу своєму святому я за все благодарю!

Хоча титулом не славен, та життя веселеє веду,

У ділах своїх я справне та вовік не пропаду.

Орієнтована відповідь учня. У цих словах відчувається гідність та самоповага і в той самий час – щира віра у Бога. А ще – гордість за свої діяння, за славний козацький рід, а також за своє просте походження.

Наприклад:

  1.  Назвіть жанри обрядових пісень, характерні для східних слов’ян.
  2. Поясніть, що означає слово «синкретизм» по відношенню до фольклору.
  3. Що вам відомо про поему Т. Шевченка «Катерина»?
  4. Розкажіть про відомі твори С. Яворського?
  5. Що вам відомо про долю Марусі Чурай?
  6. Знайдіть у літературі описи обрядів Русалії, Купала, весілля.

 

Випереджальним завданням до уроку «Думи та історичні пісні – історичний літопис українського народу» може бути самостійна підготовка учнів та пошук історичних пісень, визначення головної тематики та класифікація.

Сприйняття літератури, як і інших видів мистецтва завжди має індивідуалізовану емоційну спрямованість. Читач, глядач, слухач «переживають» події не як сторонні спостерігачі, а «з середини», як її учасники. Саме з цієї причини, для активізації естетичного сприйняття художніх творів, вчитель художньої культури має розкрити учням зв’язок образних та словесно-понятійних елементів.

Естетичне сприйняття художнього слова передбачає наявність у педагога добре розвиненої культури мови, творчої уяви, ораторські здібності. Сприйняття школярами літературних творів та естетична реакція на них посилюється при безпосередньому емоційному переживанні, у процесі оволодіння образною побудовою мистецтва слова. Тому аналіз творів літератури, презентація їх учням мають бути емоційно, морально та естетично вражаючими. Слід окремо зазначити, звернення до творів літературного мистецтва на уроці художньої культури відбувається здебільшого в контексті створення цілісного художнього образу. Необхідно враховувати також і те, що літературні твори, які репрезентують мистецтво слова на уроках художньої культури повинні бути включеними у загальне освітнє інформативне поле, і при цьому інформаційні потоки не повинні дублювати один – одного, а бути тематично узгодженими.

Література має подвійне використання на уроках художньої культури: мистецтво мови виступає інтегрантом у процесі комплексного впливу та засобами слова розкриваються особливості творів інших видів – музичних, образотворчих, хореографічних тощо. Тому методичні прийоми, які стосуються мистецтва мови будуть теж двох напрямків – демонстраційні (безпосереднє звертання до літератури, як до мистецтва) та інтерпретаційні (опосередковане використання мистецтва мови для репрезентування різних прикладів).

Демонстраційні методичні прийоми :

- «художнє читання» (декламація віршів, уривків з літературних творів) – вимоги до виконання літературних творів мають відповідати меті у досягненні високої художності, -  артистизм та володіння голосом, мімікою, жестами необхідними для використання даного методичного прийому. При використанні методичного прийому «художнє читання», вчитель повинен ретельно підготуватися до виразного подання літературного або поетичного уривку, краще створити партитуру уривку, де умовними позначками мають бути позначені підвищення та пониження інтонації, динаміка голосу, варіації темпу, жести, паузи тощо. Подібний підхід до читання літературних уривків обумовлено тим, що твори літератури, що використовуються на уроках художньої культури (безумовно як і інші мистецьки приклади) повинні залишити яскравий слід у свідомості учнів, налаштувати їх на відповідний емоційний лад, створити тональність уроку. Такими прикладами можуть стати: «Зодчі» Д. Кедрина (урок «Образ в архітектурі»), «Чорні блюзи» Ленгстона Х’юза (урок «Народження джазу) та інші.

- «перевтілення» – створення образу персонажу уроку, при використанні цього прийому бажано враховувати історичні та національні особливості мовлення, поведінки, темпераменту, можна доповнити образ елементами костюму, гримом.  Даний прийом є дуже популярним при проведенні уроків мистецтва – поява «живого» персонажу підвищує інтерес до дії, створює додаткову інтригу. Так, на уроці «Творці хорового концерту», учень може виступити в ролі Артемія Веделя і розповісти про свою сумну долю і разом з тим познайомити  учнів з особливостями хорової музики. Учениця може перевтілитися у стареньку свічечку, що стояла на письмовому столі чарівного казкаря Г. К. Андерсена та поділитися з учнями спогадами про письменника, доки не згоріла вщент.

- «драматизація» – звернення до цього методичного прийому сприяє збагаченню художньо-педагогічної палітри уроку художньої культури, крім того, залучення дітей до процесу драматизації створює умови для «ефекту проникнення» в художній світ різних епох, складає у свідомості своєрідну картину певного часу. Прийом драматизації дуже цікавий, ефектний у використанні, один з улюблених в учнів, але потребує підготовки не тільки вчителя, але й дітей, з якими можливо заздалегідь підготуватися до виконання драматичного уривку або може бути імпровізаційним, спонтанним. До того ж, використання прийому драматизації може впливати на форму самого уроку, перетворюючи звичайне заняття на урок-розслідування (урок «Таємниця старого зошиту» – творчість Й.С.Баха), урок-суд («Суд над мудрістю» – давньогрецька філософія, «О, зупинись, чудова мить...» – французький імпресіонізм), урок-мандрівка ( «Про що мовчить сфінкс» – культура давнього Єгипту). Доцільно використовувати прийом драматизації на заняттях, які присвячені мистецтву театру: «Театр давньої Греції», «Хто обертає Глобус ?» – театр В.Шекспіра.

 

 

 

 

 

2.2.2. Інтеграційний зв’язок з мовою

ПЕРЕДБАЧАЄ:

словникову роботу з термінами, прислів'ями, метафорами, порівняннями та ін.

На уроках присвяченим темі  «Живопис та графіка» опрацьовуються терміни щастя, характер, індивідуальність.

Для обговорення можна використати прислів'я.

 На уроці “ Іконопис доби Київської Русі ” (10 кл.) працюємо над термінами віра, релігія.

Учні підбирають прикметники-означення до слова віра (фанатична, релігійна, сердешна, полум'яна, сильна, слабка…. )

На урок «Паркова культура» (11 клас) учні можуть підготувати вечір «Чаювання в японському стилі», підготувати кросворд на тему «Образотворче мистецтво Далекого Сходу». Під час вивчення теми «Російський балет» учні пишуть міні-твір «Мої враження від російського балету».

На узагальнюючі уроки учні можуть підготувати кросворди з використанням вивчених термінів.

Презентація творів різних видів мистецтва (інтерпретація) надається через слово. Велике значення має те, як вчитель виражає своє розуміння твору, наскільки виразною та яскравою буде його мова. Від цього здебільшого залежить те первинне враження від твору мистецтва, яке залишиться у свідомості учнів. Дібрати доступні, емоційні, поетичні пояснення до зразків образотворчого, музичного, декоративного, хореографічного мистецтва – значить стимулювати творчу уяву, образне та аналітичне мислення учнів. Форми існування інтерпретаційних прийомів наступні :

- «розповідь»;

- «опис»;

- «бесіда»;

- «пояснення»;

- «художній аналіз».

Вміння яскраво, емоційно, виразно розповісти є тим, що дано людині від природи. Як зробити так, щоб розповідь про мистецтво стала мистецтвом ? По-перше, вчителю повинно бути цікаво те, про що йдеться. По-друге, немає рецепту як стати цікавим оповідачем, але, вчитель художньої культури повинен мати дуже специфічні якості, однією з яких є майстерне володіння словом.

 

2.2.3. Інтеграційний зв’язок з історією

ПЕРЕДБАЧАЄ:

  •              Зустрічі з відомими їм із вітчизняної і всесвітньої історії деякими історичними постатями, категоріями історичного часу і простору.

       Як показує власний досвід, однією з ефективних форм організації роботи вивчення  тем з художньої культури є застосування міжпредметних зв’язків з історії України та образотворчого мистецтва. Зрозуміло, що міжпредметні зв’язки повинні встановлюватися за загальними для цих навчальних предметів фактами, поняттями та ідеями, за формуванням умінь і навичок навчальної діяльності. При цьому необхідно враховувати в кожному навчальному предметі напрямок зв’язку того чи іншого його змісту до інших предметів за фактичним чи методичним матеріалом, який з ним співпадає, етап формування загального навчального уміння, час, який відокремлює предмети, що пов’язуються між собою. Також при застосуванні міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури по вивченню культури необхідно не тільки розвивати уміння аналізувати історичні факти, а й твори мистецтва, робити опис пам’яток культури, визначати вплив  подій політичної історії на розвиток мистецтва даного періоду. 

Як зазначають відомі методисти Звєрєв І.Д. і Максимова В.А., історичні факти мають неабияку  навчально-виховну значимість. Вони навчають і виховують, але щоб історичний факт давав освітньо-виховну дію, необхідно забезпечити формування в учнів  живого, образного уявлення про нього. Учень повинен ніби «бачити» подію, людей, знаряддя праці, твори мистецтва тієї чи іншої епохи. Одним із багатьох шляхів вирішення цього складного завдання є використання  міжпредметних  зв’язків. А саме, проведення інтегрованих уроків, надає  можливість глибше опанувати тему, яка вивчається, і перевага в тому, що вони демонструють зв’язки історії із іншими  науковими застосуваннями знань у житті людини, прояв їх у повсякденному житті. На такому уроці кожен учитель  намагається подати суть того, що вивчається, зі своєї, специфічної для кожного предмета точки зору. Особливу роль відіграє й оригінальність самої форми проведення таких уроків,тому що учнів, звісно, зацікавлює присутність на уроці кількох вчителів. Прикладом використання міжпредметних зв’язків на уроках історії  слугуватиме тема  «Культура України на початку XX ст.» (Історія України. Художня культура, 10 клас)

Цей урок не має чіткої структури, але вивчення навчального матеріалу проходить за планом. Основна мета, яка стоїть перед учасниками навчального процесу на даному занятті є вирішити головну проблему, яка спільна для двох предметів. Тому вчитель, використовуючи різні методи, прийоми і засоби навчання з врахуванням специфіки свого предмету на протязі уроку допомагає учням вирішити цю проблему. На уроці використовуються бесіди, інтерактивні методи: робота в малих групах, «мікрофон», «мозковий штурм» ,«ажурна пилка». Широко застосовується наочність: схеми, таблиці, репродукції картин.

Особлива  увага тут приділяється активізації пізнавальної діяльності учнів, де учитель, використовує різні види навчальної діяльності. На уроці домінує групова та індивідуальна форми учнівської роботи. Для проведення інтегрованого уроку двома вчителями-предметниками передує ціла низка підготовчих заходів:

  •              по-перше, учителі повинні спільно обговорити мету, завдання і план уроку;
  •              по-друге, узгодити спільні дії, методи та прийоми навчання і виховання, які будуть  застосовані на занятті;
  •              по-третє, поділити учнів класу на певні групи, які допомагають кожному вчителеві у організації уроку;
  •              по-четверте, враховуючи вікові, психологічні та індивідуальні особливості кожного учня, вчителі розподіляють між ними обов’язки щодо участі їх у певних спеціалізованих групах („істориків”, „мистецтвонавців”, тощо), залучити учнів до виконання випереджальних завдань із довідковою та додатковою літературою та  врахувати можливості дітей  щодо презентації перед однокласниками результатів цієї дослідницької діяльності.

Учитель художньої культури, використовуючи метод малих груп, проводить роботу над осмисленням поданих картин, опираючись на власний досвід, вироблений у цьому класі на уроках  художньої культури. 

Підсумовуючи, можна зазначити, для активізації пізнавальної діяльності учнів  на таких уроках потрібно застосовувати інтерактивні методи засвоєння знань, використовувати різні види наочності, створювати проблемні ситуації та  відповідну атмосферу для сприймання творів мистецтва. Загальними зусиллями педагогів потрібно забезпечити таку організацію роботи на уроці, яка б допомогла учням осилити завдання та розв’язати поставлену проблему.

 

 

2.2.4. Інтеграційний  зв’язок  з образотворчим мистецтвом

ПЕРЕДБАЧАЄ:

  •              ознайомлення учнів з картинами вітчизняних та зарубіжних митців.
  •              Замальовки самими учнями фрагментів архітектурних споруд різних епох.
  •              Створення скульптури малих форм, робота з паперопластики.
  •              Виконання графічних і живописних робіт у різних жанрах.
  •              Малювання декоративних композицій в українському народному стилі чи у східному стилі.
  •              Створення графічних і живописних композицій у різних художніх стилях і техніках.
  •              Створення реклами промислового виробу для школяра (канцтовари, шкільна форма, меблі та ін.).
  •              Створення ляльок до театральної вистави.
  •              Створення ескізу театральної афіші.
  •              Розробка ескізу костюму театрального героя.
  •              Створення національних традиційних театральних масок (грецької, японської, африканської).

             Випереджальним завданням до уроків може бути намалювати малюнки у східних мотивах (11 клас),  образ кобзаря (10 клас) створити фото колаж із журналів.

Приклади завдань.

  1. Порівняйте художні особливості й образи ікон княжої та польсько-литовської доби.
  2. Створіть діаграму «Київ – духовний центр України-Русі».
  3. Створіть замальовки архітектурних споруд у стилі українського бароко.
  4. Створіть живописну абстрактну композицію в одному і з стилів сучасного мистецтва за українськими мотивами.

 

 

Індивідуальні форми роботи з образотворчого мистецтва

 замальовки споруд українського бароко;

 замальовки фрагментів споруд різних епох;

 порівняння українських костюмів різних народів ;

 ліплення, паперопластика,скульптура;

 виготовлення композиції «Вулиця, якою я іду до школи»;

 виготовлення народної іграшки, костюму;

 аплікація народного костюму;

 малюнки у стилі сюрреалізму;

 порівняння репродукції

 малювання орнаменту;

 складання карти туристичного маршруту «Пам'ятки рідного краю»;

 складання оповідання;

 порівняння зразків народної та професійної художньої культури.

 

Групові форми роботи з образотворчого мистецтва

 проведення бесіди про Мікеланджело;

 підготовка розповідей «Архітектурні споруди мого міста», «Прага - музей

архітектури»;

 використання декоративної композиції (техніка за вибором);

 виконання композицій, панно;

 порівняння репродукцій;

 створення альбому «Пам'ятки України »;

 проект реклами промислового вибору для школи ( кабінет, форма, меблі);

 створення декоративно-ужиткового мистецтва з урахуванням місцевих традицій;

  •                  розробка дизайну сучасного інтер’єру шкільного приміщення з використанням українських мотивів.

 

Колективні форми з образотворчого мистецтва

 підготовка вечора «Парк, як дійова особа» у творчості! видатних письменників;

 відвідання музеїв міста;

 складання оповідань за картинами;

 створення живих сценок за сюжетами картин;

 сформулювати Закон культурного плюралізму, який містив 6и правила

шанобливого ставлення до інших культур.

 

Обов’язковою складовою уроків художньої культури є приклади образотворчого мистецтва. При звертанні до образотворчих творів або до прикладів архітектури необхідно зупинятися на особливостях побудування художнього образу.

Наприклад.

Завдання: замальовка архітектурних споруд.

Вчитель: демонструє готову замальовку, коментує роботу, розповідає про етапи роботи, подає рекомендації щодо оформлення замальовки, демонструє необхідні матеріали /аркуш А-4, олівець, лінійка/ та розміщує на дошці або роздає на парти ілюстрації архітектурних споруд, подає критерії оцінювання робіт та визначає час на виконання роботи.

Учні:

  •   уважно переглядають ілюстрації, обираючи примірник для замальовки;
  •   починають виконувати завдання індивідуально;
  •   оформлюють і здають роботу.

 

При зверненні до живописних зразків вчитель повинен надати розуміння сутності. Важливо підкреслити, що можливість різнобічного тлумачення та інтерпретації художнього образу є його характерною ознакою і здебільшого залежить від особистості того, що інтерпретує. Для повноти розуміння художнього зображення необхідно усвідомлювати специфіку, особливі риси та засоби виразності живопису. Ось декілька аспектів, які мають бути усвідомленими вчителями художньої культури:

- загальною рисою живопису є чуттєва достовірність;

- специфічною рисою живопису є те, що дійсність зображена суб’єктивно (ілюзія трьохмірного простору на поверхні) на відміну від об’єктивності скульптурного образу;

- головні засоби виразності живопису – лінія (організує простір), колір (надає простору об’єм, динаміку, передає світло), колорит (взаємодія кольорів у просторі однієї картини, або характерна для творчості певного митця),світлотінь (колористичне вирішення простору);

- засоби організації простору (перспектива, композиція)

Цікавою формою на уроці є «Тренінг екскурсоводу» – учні отримують завдання створити віртуальну експозицію на задану тему – певний художній напрям, (Північне Відродження, рококо, експресіонізм) або видатна постать (Рафаель, Пікассо, Гоген, Врубель) та розробити відповідні ремарки щодо художніх особливостей кожного з творів.  

При розгляданні на уроці певного твору живопису доцільно спиратися на наступну послідовність:

- передісторії створення полотна, місце картини і теми в творчій біографії митця (епоха, напрям, стиль);

- структурно – змістова побудова образу ( пропорції, перспектива, ритм);

- знаходження смислового та зорового центру картини;

- колористичне вирішення твору (образотворча функція кольору);

- виявлення індивідуальних рис творчості художника.

Так може статися, що один урок присвячується одному твору образотворчого мистецтва. Можна створити уроки на теми : «Трійця» А.Рубльова, «Джоконда», «Таємна вечеря» Л. да Вінчі.

Презентації творів об’ємної пластики

(скульптури)

При звертанні до творів об’ємної пластики на уроках художньої культури вчитель має надати необхідну суму первинних мистецькознавчих знань, які необхідні учням для повноцінного емоційного сприйняття творів даного жанру мистецтва.

Важливо підкреслити спільність побудови скульптурного образу та образів живопису, музики, поезії, які всі базуються на законах гармонії, єдності та узгодженості окремих елементів. Специфіка образу скульптури полягає у тому, що скульптор створює просторову трьохвимірну реальність на відміну від ілюзії реальності у живопису.

Необхідна теоретична база уроків, присвячених об’ємно-просторовим творам має містити наступну інформацію :

- матеріали скульптури (художньо-емоційне навантаження та особливості обробки) – дерево, глина, граніт, мармур, бронза тощо;

- види (техніка виконання та особливості сприйняття) – кругла, горельєф, барельєф, станкова, монументальна);

- жанри (символіка, атрибути, семантика) – історичний, побутовий, меморіальний, культовий, декоративний (ландшафтний, карнавальний, рекламний);

- комбінаторика ( синтетичне поєднання зі зразками інших жанрів образотворчого мистецтва) – ансамбль, інтер’єр.

В процесі презентації певних зразків об’ємної пластики на уроках художньої культури вчитель може звернутися до наступних методичних прийомів:

- «створення живих композицій» – осягнення емоційного змісту через відтворення стану, рухів, жестів шедеврів скульптури;

- «продовження дії» – ситуативне уточнення змісту твору через домислювання попереднього та наступного елементів дії персонажу, залучення рухової уяви до процесу емоційного сприйняття.

Подібний методичний прийом можливо використати при знайомстві з твором Мірона «Дискобол» – уявне або реалістичне відтворення пози персонажу твору дозволить відчути рух, який передано скульптором та навпаки імітація пози твору «Мислитель» О.Родена  дозволяє відчути заглибленість в себе, зосередженість, тишу.

- «розкриття символіки» – вивчення та застосування при сприйнятті творів знань про символічне значення рухів, атрибутики, композиції, для визначення сюжетного змісту.

- «знайомство з особистістю» – проникнення в характер, уточнення психологічних особливостей персонажу через вивчення міміки та рухів героя скульптурного твору.

Використання такого методичного прийому є доречним, наприклад, при вивченні зразків Римського скульптурного портрету («Портрет імператора Каркалли», «Бюст так званого Брута» тощо).

Презентація творів архітектури

Вивчення на уроках художньої культури творів архітектури має певні особливості. Якщо приклади творів деяких видів мистецтва можуть бути надані учням тільки в вигляді ілюстрацій (музичних, живописних, скульптурних тощо), з архітектурними творами людина має справу у реальному житті. Таким чином учень сам має можливість визначити головну особливість архітектури, як мистецтва. Сприйняття архітектури, як рукотворної природи людини приводить до розуміння її головної функції – бути оболонкою для життя, задовольняти біологічні, соціокультурні та естетичні потреби людини. Крім утилітарної, архітектура виконує ще декілька функцій, одна з них – бути органом культурної пам’яті людства, тобто створювати можливість існування у культурному просторі епох та етносів.

Для розуміння естетичної цінності творів архітектури учням потрібно засвоїти «абетку» засобів виразності даного виду мистецтва:

- матеріали (природні та штучні) та їхня загальна виразність;

- пропорції (гармонійність цілого та частин);

- симетрія та асиметрія (вплив на свідомість симетричної від фізичної природи людини);

- об’єм (співвідношення об’ємів визначає характер архітектури);

- контраст (співставлення силуетів, масштабів, кольорів, фактури поверхонь створює художній ефект);

Жанри архітектури визначаються функціональним призначенням :

- побутові будівлі;

- суспільні споруди ( культові, спортивно - глядацькі, бібліотеки, школи тощо);

- індустріально-промислові будівлі (мости, заводи, вежі тощо);

- архітектура великих форм (благоустрій міських площин, вулиць, садів, парків, доріг, тощо).

Методичні прийоми ознайомлення з творами архітектурного мистецтва на уроках художньої культури різноманітні:

- «архітектурна екскурсія» – (наочне знайомство з творами);

- «створення міста» - (уявне створення стильової моделі міста, ансамблю, споруди – графічне або вербальне)

- «заселення міста» – (уявне обживання наданої моделі міста, будівлі,  створення сюжету, легенди )

- «деталізація» – (доповнення необхідними та стилістично відповідними деталями моделі споруди).

Звертання до творів архітектури може зустрічатися на багатьох уроках, здебільшого присвяченим узагальненій картині певної художньої епохи, країни, наприклад особливості архітектури Індії, Китаю. Але зустрічаються окремі «архітектурні» уроки, наприклад, уроки, що присвячені романському, готичному стилям в архітектурі середньовіччя, архітектурі стилю бароко тощо.

 

 

 

2.2.5. Інтеграційний   зв’язок  з музичним  мистецтвом

ПЕРЕДБАЧАЄ:

  • Спів улюблених пісень, визначення образної сфери.
  • Інтерпретація прослуханих музичних творів, визначення їхніх жанру і форми.
  • Добір і запис творів для шкільної фонотеки (за видами і жанрами музичного мистецтва).
  • Сприймання і порівняння звучання інструментів різних народів світу (наприклад, української бандури, іспанської гітари, індійського ситару тощо).
  • Зіставлення і порівняння музичних творів різних стилів (класицизм – романтизм – імпресіонізм);
  • Виконання зразків і порівняння особливостей музичного і танцювального фольклору різних етносів, що проживають в Україні, зокрема у певному регіоні, знаходження спільних і відмінних рис.

 

Приклади завдань.

  1. Прослухайте фрагменти з хорових творів М. Березовського, Д. Бортнянського і А. Веделя, порівняйте індивідуальні стилі композиторів.
  2. Оберіть твір із прослуханої музики, і напишіть міні-рецензію.
  3. Які українські пісні найпопулярніші сьогодні? На вашу думку, чому? Відповідь обґрунтуйте.
  4. Творчість кого з українських композиторів ХХ ст. вам найбільше імпонує за стилем?
  5. Складіть кросворд із назв стародавніх музичних інструментів, поширених на теренах України.
  6. Розкажіть про відомі твори С. Гулака-Артемовського.

 

Індивідуальні форми роботи з музичного мистецтва

  • виконання пісень під акомпанемент чи фонограму;

 порівняння звучання музичних інструментів, порівняння різних жанрів (спільне та відмінне);

 запис музичних твopiв для шкільної фонотеки;

 інтерпретація прослухування музичних творів із визначенням змісту, жанру,

форми;

 запис пісень регіонального фольклору;

 порівняти особливості! музичного, танцювального фольклору різних народів світу.

Групові форми роботи з музичного мистецтва

 підготовка позакласного заходу «Пісенний вернісаж»;

 добір фотоматеріалів, репродукцій до української музичної культури;

 виконання композицій;

 інсценування пісень;

 виконання пісень;

 створення кросворду, плакату «Види мистецтва»;

 запис творів для шкільної фонотеки.

 

Колективні форми роботи з музичного мистецтва

 виконання пісень;

 порівняння звучання музичних інструментів, стилів;

 Підготовка вечора «Віденський вальс»;

 проведення «Карооке» ;

  •                  підготовка бесід про внесок українських митців у світову художню культуру.

 

 

При використанні творів музичного мистецтва на уроках художньої культури вчитель повинен враховувати, що інформація про специфіку створення та особливості сприйняття музичного образу не повинна дублювати освітній зміст навчальної дисципліни «Музика». Необхідно розкривати ті специфічні особливості, які роблять музичний образ неповторним або акцентувати увагу на зв’язках художнього образу в музиці та інших видах мистецтва.

Якщо на уроці художньої культури звертаються до конкретного музичного твору, як до певного прикладу мистецтва, обов’язковою умовою буде художньо-педагогічний аналіз даного твору. Варто зауважити, що подібний аналіз повинен здійснюватися або заздалегідь або після виконання музичного твору. Музично-педагогічний аналіз музичного твору повинен бути продуманим та здійсненим таким чином, щоб спочатку емоційно налаштувати учнів на прослуховування, а потім забезпечити глибокий та емоційний аналіз прослуханого. Крім обов’язково-формальних даних про історію створення, особистості композитора, та особливостей стилю вчителю художньої культури бажано:

- окреслити суто музичні засоби створення музичного образу (мелодію, інтонацію, гармонію, оркестрування тощо) та загальномистецькі засоби виразності (ритм, динаміку, композицію), зупинившись на особливостях розуміння цих виразних засобів;

- виявити своєрідність пізнавального змісту музики у безпосередньому втіленні людських почуттів;

- розкрити емоційний зміст музичного твору, як образного відображення певного духовного явища та ставлення до нього композитора;

До музичних творів, як до мети навчання урок художньої культури має доступ дещо обмежений, тому що ми не повинні дублювати предмет «Музика», але якщо є можливість необхідно звертатися (нехай навіть повторно) до «Реквієму» Моцарта, 9 симфонії Бетховена, Фантастичної симфонії Берліоза, «Кармен» Бізе, 2 концерту Рахманінова, 5 симфонії Шостаковича  тощо. Під час вивчення особливостей художньої культури певного культурного регіону (11 клас) вчитель має добирати та пропонувати до уваги учнів яскраві приклади етнічної музики, звучання специфічних народних інструментів, сольного вокалу.

Відтворення зразків народної та професійної музики викликає велике задоволення учнів не тільки молодших, а як не дивно і старших класів Подібне «музикування» може створити умови для зближення молодого вчителя з старшокласниками.

Досить розширеним є прийом використання музичних творів для створення «музичного фону», для образного доповнення поетичного або візуального образу. В цьому випадку твір або фрагмент музичного твору стає своєрідним «диригентом сприйняття» та емоційно спрямовує потік інформації. Для застосування даного прийому є певні умови:

- музичний фон не повинен бути занадто яскравим та затьмарювати домінуючий візуальний або поетичний образ;

- музичний фон повинен бути достатньо виразним для створення емоційної тональності цілісного художнього образу;

- музичний фон може виконувати і структуротворчу функцію, якщо композиційно об’єднує декілька творів мистецтва;

- музичний фон може емоційно співпадати з домінуючим художнім образом, але й може протиставлятися йому, бути контрастним, якщо це буде відтворювати авторську думку вчителя;

Використання музичного твору у якості фону потребує достатньо ретельної підготовки – прорахування хронометражу, продумуванні драматургічного співвідношення тексту та музики. Так, при створенні уроку «Золото інків» можна використати поєднання художньо-історичного тексту - про плавання Христофора Колумба з музичним фрагментом «Відкриття раю» Вангеліса, при чому кульмінаційні фази обох уривків  мають бути синхронізовані, що додатково збільшить впливовий ефект.

Виступаючи у прикладній ролі, або поєднуючись у єдине ціле синтетичного художнього образу з іншими мистецькими добутками, музика сприймається підсвідомо, що в свою чергу розвиває в учнях здатність до асоціацій, емоційну гнучкість, співпереживання, глибину почуттів.

Використовуючи міжпредметні зв'язки,  учні зможуть отримати повну картину морально-етичних цінностей людини, використовувати набуті знання у повсякденному житті, зможуть зрозуміти, що етика – не тільки шкільний предмет, але й осягнута поколіннями людей школа життя.

Багатогранність та різножанровість музичного мистецтва у межах програми пропонується розглядати на прикладах найвищих досягнень у розвитку європейської класичної музики: (Віденська класична школа), жанрів камерної музики (творчість композиторів-романтиків) і жанрів масової музики (зокрема французького шансону) та музики різних культурних регіонів світу-індійського, далекосхідного і африканського.

Завдання вчителя – не обтяжувати учнів інформацією про музику,а познайомити їх з музичним розмаїттям світу в його спільних та відмінних рисах.

 

 

2.2.6. Інтеграційний   зв’язок  з кіномистецтвом

 

Згідно з державною навчальною програмою «Художня культура» в 9 – 11 класах передбачено вивчення вітчизняного кіномистецтва. Це дає досить широке коло для створення міжпредметних завдань в межах історії та художньої культури. Вагомим критерієм для оцінювання рівня знань та вмінь учнів при розкритті міжпредметних завдань є державна вимога до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з курсу «Художня культура» – учень має формулювати власний погляд на твори кінематографу. Художні відеоматеріали відзначаються великим мотиваційним потенціалом, однак як навчальний засіб вони мають ряд недоліків. Щоб їх усунути, повинен, добираючи художній кінофільм, керуватися наступними критеріями:

  •              кінофільм мусить бути якомога близьким до історичної дійсності;
  •              уривки кінофільму, які учитель може використати на уроці, повинні бути належної якості, не містити ненормативної лексики, не мати еротичного забарвлення;
  •              обраний уривок повинен розкривати певний зміст та нести чітку інформативність, адже саме на основі цих чинників буде складатися інтегроване завдання.

Звичка «домашнього» сприйняття творів кіномистецтва не тільки не сприяє, а навпаки зашкоджує естетичному розвитку особистості. Очікування дії (action), сюжету, нехтування художньою стороною, створює дещо поверхове відношення до кінотворів. Подолання подібних уявлень можливо лише через надання інформації про специфіку та знайомство з мовними засобами виразності кіно як виду мистецтва. На уроках присвячених кінематографічним творам повинна бути надана інформація про синтетичні властивості екранного образу, що запозичив форму драматичного розгортання сюжету від мовних видів мистецтва, візуальний характер від образотворчого. Уроки, що тематично присвячені мистецтву кінематографії мають вирішувати, крім конкретних освітніх завдань, наступні:

- формування навичок естетичного сприйняття творів екранного мистецтва;

- оволодіння інформацією про кінематографічні засоби виразності ( кадр, ракурс, план, монтаж, та ін.);

Для роз’яснення особливостей мови кінематографії можливо звернутися до таких видів роботи :

«Створи місто» – якщо є можливість скористатися відеокамерою, створити «фільм» про уявне місто з штучним поєднанням будівель, споруд, куточків природи, персонажі для формування уявлення про процес та сутність просторового монтажу.

«Створи сценарій» – колективне написання варіанту сценарію на оригінальний або відомий сюжет з використанням методики часового монтажу (формуючи площину сценарію модулями на кшталт “... а тим часом в іншому місці...”, “...пройшов час...”).

«Точка зору» – створювання сюжету від імені кожного з персонажів дії – вправа для опанування поняття «авторського бачення» проблеми.

Для повноцінного сприйняття та аналізу творів кінематографії необхідно також надати інформацію про головні кінематографічні професії ( режисер, сценарист, оператор, актор); про жанри кіномистецтва (комедія, мелодрама, пригоди, бойовик, фантастика, фільм жахів, фільм катастроф, трилер, фільм про війну, історична драма тощо). Деякі теми можуть бути дуже яскраво проілюстрованими фрагментами творів кіномистецтва.

Прикладами подібних уроків можуть стати: «Планета Параджанова – зліт, трагедія, вічність», «Повість вогняних років» ( тема ВОВ у кінематографі), «Образ Чорнобиля у кіномистецтві» тощо.

Використання відеоілюстрацій надзвичайно збагачують інформативне поле уроку з художньої культури, але слід уникати надмірного захоплення екранними ілюстраціями, які безсумнівно сприяють збагаченню наочності, але можуть затьмарити інші мистецькі приклади або викличуть неадекватну бурхливу реакцію, яка спотворить емоційну тональність уроку.

Індивідуальні форми роботи з кіномистецтва

 вираження власних думок i почуттів після перегляду фільму;

 малювання улюблених персонажів мультфільмів У.Діснея;

 проаналізувати передачі TV, радіо, /критичний відгук/;

 добірка матеріалів, фото, репродукцій, календарів, марок/ Видатні діячі української музичної культури.

 

 

Групові роботи з кіномистецтва

 створення відео картотеки;

 створення альбому;

 перегляд відеофільму із визначенням видів жанрів i жанрів кіно;

 розробка тестових завдань.

 

Колективні форми роботи з кіномистецтва

  • фото проби на виконавців ролей у екранізації творів фрагментів літератури /Зарубіжна література/;

 підготовка відео вечора «Зоряний небосхил Голівуду»;

 відео та фото зйомка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ. Практична реалізація міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури

 

3.1. Конспект уроку в 10 класі з теми «Документальний та науково-популярний кінематограф. Образ Чорнобиля в мистецтві»

 

Ми виховуємо не носія знань, а людину,

яка має жити в суспільстві і приносити йому користь.

В.О.Сухомлинський

Так було сказано великим педагогом задовго до сьогодення. А зараз я озвучу ще дві думки відомих особистостей.

«Недостатньо лише  отримати знання, треба й ще їх уміти застосувати»

(Йоган Вольфган Гете, німецький поет, прозаїк, філософ ХІХ століття)

 «Є два способи життя: ви можете жити так, ніби чудес не буває, і ви можете жити так, ніби все на цьому світі – диво»

(Альберт Енштейн, визначний фізик ХХ століття)

 Думки різних людей, різних часів, а говоримо ми сьогодні про одне й і те ж, а саме:

  •                 про вміння жити разом;
  •                 вміння вчитися;
  •                 вміння діяти;
  •                 вміння жити взагалі.

Це і є «чотири стовпи» в освіті, які визначають основні напрями компетентнісного підходу до навчання та виховання.

Щоб зробити життя кожної людини дивом, ми продовжуємо відкривати нові знання. Але оскільки велика мета освіти  це не лише знання, а й дії, то і запрошую усіх до активної діяльності. Пропоную стати учасниками відкритого уроку, де піде мова про реалізацію міжпредметних зв’язків у навчанні, про практичне застосування знань та як формується самоосвітня діяльність на основі універсальності знань.

Давайте на деякий час побуваємо у колі учнів загальноосвітньої школи. Всі учні – це клас без конкретного віку. І сьогодні у нас урок, який  допоможе об’єднати майже всі предмети шкільного курсу.

Двадцять вісім років тому в Україні сталася страшна трагедія, що вразила увесь білий світ, усю планету. Мабуть, в історії людства ще не було трагедії, рівній Чорнобильській, трагедії, що не була війною, трагедії, що не була скоєна навмисно проти людства. Це була трагедія, що відбулася в мирний час у чарівному поліському краї, де тихоплинна Прип'ять і зачарована Десна несуть свої води до могутнього Дніпра. Трагедія, спричинена прагненням людини покращити собі життя, але прагненням непродуманим. Це була трагедія, викликана генієм науки, що винайшов «мирний атом», який мав бути корисним людині. Та хіба не знав винахідник усієї його сили?! Хіба не знав, що ця страшна сила може обернутися проти людства?! І ось у квітні 1986 року, коли природа прокидається і розцвітає, цей «мирний атом» вибухнув і розніс смертоносну радіоактивну хмару на півсвіту...

На початку ХХ століття П"єр і Марія Жоліо Кюрі винайшли "мирний атом", який обернувся гірким полином в кінці століття...

Отже,

 Тема уроку «Документальний та науково-популярний кінематограф. Образ Чорнобиля у мистецтві»

Мета:  систематизувати і поглибити знання учнів щодо розвитку сучасного кінематографу, розкрити тему «Чорнобиля» в сучасному документальному та науково-популярному кінематографі, розширити знання учнів про Чорнобильську катастрофу, висвітлити її причини та масштаби, трагедію людей, ліквідацію наслідків, показати, що змальована багатьма митцями апокаліптична картина ще раз підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між духовною та екологічною катастрофою світу; розвивати в учнів уміння давати свою оцінку вчинкам, подіям, визначати основний зміст отриманої інформації, формувати навички роботи у групі, створювати газети та колажі на задану тему, виховувати ціннісне ставлення до мистецтва.

Обладнання: Стіл, накритий вишитим рушни­ком, свічка, живі квіти, фотографії пожежників, магнітофон, фонограми, виставка книжок, мультимедійний проектор, плакати, підбірка художньої та науково-публіцистичної літератури з даної тематики, таблиці, презентація на диску.

Тип уроку: інтегрований урок.

Форма проведення: урок-реквієм, зустріч за круглим столом.

 

Хід уроку

Розповідь

За словами А.Ейнштейна «Є десятеро людей упевнених, що цього бути не може. І напевне знають  про це. Потім приходить один, хто цього не знає… От він і робить відкриття».

Я бажаю всім зробити свої відкриття на уроці.

На столах лежать дощові краплі двох кольорів: чорного і білого. Протягом уроку вам потрібно на чорних краплях написати проблеми та наслідки катастрофи на ЧАЕС, а на білих – протягом уроку написати моральні уроки трагедії. Ці краплі будуть прикріплені до макета  на дошці.

Минуло 28 рокiв, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi. Цей день не минув  безслiдно, вiн розплодив по свiту багато трагедiй; вiн буде завжди об'єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю.

Пісня про Чорнобиль

26 квітня 1986 року українська і, мабуть, вся слов'янська історія здобула новий стрижень відліку часу: до чорнобильської катастрофи та після неї. Аварія на 4-му блоці Чорнобильської атомної електростанції перетворилася на глобальну катастрофу. Катастрофа ця стала не тільки екологічною, а й моральною. Ніколи український народ не забуде тих страшних днів, коли вмерла величезна територія нашої землі, фактично перетворилася на пустий простір, як плакали матері.

Спробуємо відтворити ці події, переглянувши презентацію.

 

Перегляд презентації «Чорнобиль»

Розповідь

Чорнобиль. Це слово відоме по всьому світу. Але асоціюється воно не з цілющим полином українських земель, а з аварією на Чорнобильській АЕС, яка стала трагедією не тільки для України, а й для всього людства.

Тема Чорнобиля розкрита у документальному кіно, саме сьогодні відбудеться прем’єра   документального фільму "Чорнобиль назавжди" Simple production (Бельгія) та Продюсерського центру "Новий Київ" (Україна)  бельгійського режисера Алена де Алльо.

У лютому в Києві проходив 61-й міжнародний Берлінський кінофестиваль. До його конкурсної програми входив фільм «У суботу» про перший день Чорнобильської катастрофи. Це спільна робота української компанії SOTA Cinema Group, німецької «Баварія Фільм» і двох російських компаній «Пасажир» та «Нон стоп продакшн». Автор сценарію і головний режисер фільму Олександр Міндадзе намагається зрозуміти, що переживає людина, усвідомлюючи себе в епіцентрі катастрофи.

Вашій увазі ми хочемо запропонувати до перегляду уривок документального фільму , в якому відновлені події цієї страшної катастрофи.

Перегляд  фрагменту фільму про Чорнобиль (3 хв)

Розповідь

Тема Чорнобиля розкрита в багатьох видах мистецтва: в літературі, музиці, живописі, графіці, скульптурі, кіномистецтві.

 Тож пропонуємо вам приміряти до себе ролі із життя:

  •                               1. вчених-дослідників – опрацювати «Апокаліпсис», знайти зашифроване пророкування та зробити відповідні висновки.

Вчитель. Дійсно, Пророк Іоанн в своїй книзі «Апокаліпсис» (Одкровення) ще в часи занепаду Римської імперії писав про катастрофу на ЧАЕС, однак його пророкування подано у зашифрованому вигляді. Але протягом християнської історії вони не раз розгадувались. Чорнобиль – вид полину. І трагедія відбулась саме тут.

  •                               2.  літератори – виразне читання та аналіз творів;

Вчитель. Аналізуючи все чи майже все, написане на тему Чорнобиля в українській літературі, можна зауважити, що про Чорнобиль не писав мало хто з поетів. Про Чорнобиль писало досить мало прозаїків. Про Чорнобиль майже всі писали з нерозумінням того, що сталося, але з інтуїтивним розумінням того, що сталося таки щось страшне. Писали з болем. Серед них – Іван Драч, Микола Луків, Іван Гнатюк, Станіслав Чернілевський, Оксана Пахльовська, Богдан Стельмах, Марія Людкевич, Дмитро Кремінь...

  •                               3. художники - створити  ілюстрацію  на тему «Чорнобиль –  наша біль…»;

Вчитель. Євген Безніско. В 1997 році художник працював у Чорнобильській зоні над циклом "Чорнобильська Голгофа". Художник брав участь у багатьох виставках в Україні та за кордонам, мав 19 персональних виставок (деякі – разом з Т.Бриж).

Марія Приймаченко жила на межі Чорнобильської зони. Пророчий мотив ”чорного звіра” присутній в її картинах від 1936 до 1986 року.

  •                               4.  журналісти  - написання «Звернення до майбутнього покоління про пильне й турботливе ставлення до Землі, яка є нашим спільним домом »;
  •                               5. театрали -  інсценізація уривку повісті Сергія Носаня.«Ой, Дніпро, Дніпро…»
  •                               6. діячі громадських організацій – складання плану пропаганди, презентації  “Світ – найвеличніший храм, в якому людина – спаситель життя на Землі “

 

Робота в групах (Звучить музика)

Представлення результатів.

 

Вчитель.

Конаюча земля Чорнобильського краю… Срібне поле, розкреслене жорсткими лініями мертвих дерев…Цвинтар, розрізаний зчорнілими та розтрощеними навпіл тілами могутніх дубів з вивернутим кореневищем… Самотні дерев’яні ворота без паркану, а за воротами - пустеля що викликає несподівану асоціацію з “Ностальгії” кінорежисера Андрія Тарковського… Здичавілі чорні собаки та дикі кабани, які шугають мертвими селами Чорнобильщини… Темні зграї мародерів, які також блукають цими ж селами… І над цим божевільно – містичним простором, викликаючи образи шекспірівських трагедій або згарищ другої Світової війни, виринає у хмарах чорний лелека…

Все сказане не є сновидіннями, це  образи-символи.  Чому ж чорний лелека є сьогодні символом Чорнобильського краю? Цей образ нині своєрідно узагальнює ситуацію, що відбувається на Чорнобильській землі.

 

Практичне завдання.

Виготовлення журавликів – орігамі.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ  СХЕМ  ТА КОЛАЖІВ, СТВОРЕНИХ ГРУПАМИ

Вправа «Я знаю…» кожна група демонструє своє бачення проблеми Чорнобиля у вигляді крапель дощу.

 

  VI. ПІДСУМОК.

Учитель.

Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії;
1-й урок — безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди);

2-й урок — милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошт у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);
3-й урок — патріотизму (ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю).
Домашнє завдання.

Інтеракція «Акваріум»

Знайдіть в мережі Інтернет інформацію про один і з фільмів на Чорнобильську тематику.

Дізнайтесь:

  •              Про режисера фільму;
  •              Акторів, які знялись у ньому;
  •              В якому році створений фільм;
  •              Про що хотів розповісти режисер фільму глядачам,

 

 

Сьогодні нове лихо - це знову Японія...А як би не завадило пригадати!: аварія на Чорнобильській АЕС — це трагедія кожного: «Вона йде вже, прямує до тебе, одчинила вже двері — й тобі нахиляє це атомне небо...». Вся Україна дише пилом «з чорнобильськими радіонуклідами»! Хіба можна говорити про здорових людей, якщо вони дихають забрудненим повітрям, п'ють забруднену воду! Хіба можна мріяти про здорових дітей? А скільки людей втратили можливість бути батьками, а скільки дітей не народилося!То є чергове попередження людству: "Схаменіться, люди, поки не пізно, поки ви не вбили весь світ, усіх своїх немовлят!"

Урятований світ. — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Молитва

Прости нас, Господи великий,

Прости ще раз, в останній раз –

Позбав Чорнобильського лиха

Народи всі і грішних нас.

Прости безумство наше, Боже,

Безвір’я й гордощі прости…

Хто в бідах наших нам поможе?

Спасти нас можеш тільки ТИ.

Не дай нам долі Вавилона,

Печать антихриста зітри,

Ще раз святії всі закони

Пошли з Синайської гори.

Тебе ми часто зневажали,

Але й молилися тобі,

Розбили знов твої скрижалі …

Не дай загинути в ганьбі.

Дай сили нам себе здолати,

Себе в собі перемогти,

Тебе благають діти й мати

Спасти нас можеш тільки Ти.

Не дай нам в полум’ї згоріти

Живими ще на цій землі –

Хай ще літають многі літа

У небі чистім журавлі.

Пречиста Діво, Божа мати,

Своїм нам сяйвом опромінь,

Дай сил гріхи нам подолати

На віки вічнії. Амінь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Конспект уроку в 10 класі з теми «Український професійний театр. Трупа корифеїв» 

Мета: ознайомити учнів зі створенням в Укра­їні професійного театру та його діяльністю; по­казати, у чому виявилися традиції і новатор­ство українського театрального й драматично­го мистецтва II пол. XIX ст.; розвивати навички пошуково-дослідницької діяльності учнів, ро­боти з літературно-критичними статтями, сти­мулювати їх до самостійних суджень; виховувати ціннісне ставлення до мистецтва.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрети драматургів, комп'ютер, електрона презентація.

 

Такі українські актори, як Кропивницький, Саксаганський, Заньковецька, Садовський — блискуча плеяда майстрів української сцени, імена яких увійшли золотими літерами на скрижалі іс­торії світового мистецтва.

К. Станіславський

                         Сцена ж — мій кумир, театр — священний храм для мене!

І. Карпенко-Карий

                   ХІД УРОКУ

 

  1.                Організаційний момент
  2.              Активізація пізнавальної діяльності

 

Прийом «Мікрофон»

  1.               Соціально – побутові пісні поділяються на …….

(козацькі, гайдамацькі, кріпацькі  та ін..)

  1.               Соціально - побутові пісні відображають ………

(характерні для життя народу явища)

  1.               С. Гулак – Артемовський є автором  першої опери з українського життя …… 

(«Запорожець за Дунаєм»)

  1.               Автором першої «Української симфонії» є ……..

(Михайло Колачевський)

  1.               Композитором Державного Гімну України є …….

(Михайло Вербицький)

  1.               Музично – драматичну школу в Києві було створено за сприяння …...

(Миколи Лисенка)

Проблемне питання

Зі шкільного курсу української літератури пригадайте письменників і драматургів  ХІХ ст. Давайте разом поміркуємо, як драматургія може вплинути на  розвиток театрального мистецтва.

 

ІІІ.    Мотивація навчальної діяльності

Театральне мистецтво в Україні сягало коренями у сиву давнину, брало початок з фольклору. У веснянках, купальських та обжинкових піснях, у колядках та щедрівках, в обрядах весілля та похорону наявні яскраві елементи лицедійства: слова, мелодії, танцю. Ще скоморохи Київської Русі започаткували примітивний театр - потішні видовища на майданах і базарах. Пізніше, в кінці XVII - у першій половині XVIII століть, популяризаторами своєрідного театру стали студенти Києво-Могилянської академії, які під час вакацій, заробляючи собі на харчі, ставили інтермедійні вистави. Деякі твори того часу, особливо релігійного змісту про народження Ісуса Христа, збереглися й донині й виконуються на Різдво.

XIX століття створило всі передумови для виникнення нового театру. Реалістична гра російського актора М. Щепкіна та українського К. Соленика, яких порівнював Т. Шевченко, поява українських драматичних творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Кобзаря, спроба поставити українські драми в столиці Російської імперії Є. Гребінкою та в інших містах Я. Кухаренком дали неабиякий шанс у майбутньому виникнути такому важливому компонентові, як художній ансамбль, який створили М.Кропивницький та М. Старицький.

Царські укази про заборону українського слова і національного театру, а також безліч чиновницько-бюрократичних гальм хоч і сповільнювали розвиток української драматургії, заважали її розвитку, проте знищити не могли. В кінці 70-х років українське акторське мистецтво, сам театр набрали виразних суспільно-громадських функцій, сприяли піднесенню національної свідомості  народу.

Цей театр прийнято називати театром корифеїв. Слово "корифей" — грецьке. У давньогрецькій трагедії корифеєм називали керівника хору або заспівувача, іншими словами — ватажка митців. У сучасному розумінні слово "корифей" означає людину, яка є найвизначнішим діячем у певній сфері  мистецтва.

  1.        Вивчення нового навчального матеріалу

 Розповідь

 Підвалини нового українського театру заклав М. Кропивницький, який створив прекрасну трупу акторів й особливу увагу приділив режисурі. Якщо досі кожен актор грав відокремлено, то Кропивницькому вдалося створити такий колектив, де творча індивідуальність одночасно й зберігала себе як високоталановиту особистість, і доповнювала своєю грою гру інших артистів. Видатний діяч російського театру М. Синельников визнавав: "До цього часу, до зустрічі з "Малоросійським театром", я, незважаючи на серйозне знайомство з постановниками, кращими на той час, Малого Московського театру, не знав і навіть не запідозрював про головне — про ансамбль".

Корифеї українського театру працювали в різних жанрах сценічного мистецтва, їхній театр піднімався вище і вище, несучи глядачеві узагальнений образ хоч пригнобленого й убогого, але живого й нескореного народу. Недарма царський уряд не раз і не два обмежував творчі можливості українського театру, забороняв вистави, намагався не допускати на сцену серйозних творів, дозволяв виключно розважально-комічні.

Звернення до словничка,який записаний на дошці. 

Корифей (від грец. вождь, ватажок)- у давньогрецькій трагедії керівник хору, у сучасному розумінні  - найвизначніший діяч у певній галузі науки, літератури, мистецтва.

 

Оскільки репертуар на час виникнення театру корифеїв не був особливо широким ("Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" І. Котляревського, "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" Г. Квітки-Основ'яненка, "Назар Стодоля" Т. Шевченка), то стало само собою зрозумілим, що театру потрібні нові твори, в яких відчувався би подих сучасності. їхніми авторами стали М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, які одночасно були й драматургами, й режисерами, й акторами.

У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв українці одержали можливість ставити вистави українською мовою. При всіх обмеженнях і умовностях (перед кожною українською виставою мусила відбутися російська) цей крок міністерства внутрішніх справ хоч трохи легалізував український театр.

У 1882 р. перший професійний український театр (театр корифеїв) відокре­мився від польського й російського театру в Єлисаветграді. Засновником театру був М. Кропивницький (1840—1910), який опанував усі театральні професії.

У 1885 році єдина досі театральна трупа розділилася: М. Кропивницький зі своїми акторами відокремився від М. Старицького і його прихильників. Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя.

 

У 1907 р. М. Садовський відкрив у Києві постій­ний Український театр, який проіснував 7 років аж до початку Першої світової війни, коли царатом було закрито не тільки театр, але й усі українські газети, журнали та книгарні.

Вистави трупи різко виділялися на тлі тодішнього театру як змістом, так і виконанням. Кропивницький прагнув до ідейно-художньої цілісності спекта­клів, до гармонійного поєднання таких компонентів, як акторська гра, художнє оформлення, музика, співи, танці. Колектив не мав стаціонарного приміщення і був приречений на мандрівне життя.

 

Мультимедійна презентація.

(Додаток 1)

 

Марка Кропивницького називають батьком українського театру. Це був великий режисер і великий актор. Прекрасно читав, особливо Шевченка, володів кількома музичними інструментами, але найбільше любив бандуру, майстерно співав народні пісні. У день смерті М. Кропивницького в одній із газетних статей знаходимо такі рядки: “Він був представником України. Це був носій національної ідеї. Це був невтомний борець за Україну ” .

 

Михайло Старицький був високоосвіченою людиною, одним із невтомних трудівників, чиєю подвижницькою працею живиться національна культура. Він був режисером врівень М. Кропивницькому. Хоча сам не грав, але постановку кожної п'єси шліфував до найменших деталей.
Він є автором численних історичних романів (трилогія «Богдан Хмельницький» — «Перед бурею», «Буря», «Біля пристані»; «Руїна»; «Молодість Мазепи»; «Розбійник Кармелюк»). М. Старицький, дбаючи про розширення репертуару українського театру, удало обробляв п'єси різних авторів та інсценізував багато творів українських, російських і зарубіжних письменників («За двома зайцями», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок», «Утоплена», «Юрко Довбиш», «Циганка Аза» та ін.). Серед власних п'єс М. Старицького найвідомішими є соціально-побутові драми («Не судилось», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Талан»), історичні драми («Маруся Богуславка», «Остання ніч»).

 

 

Видатний драматург, актор, режисер, один із основоположників українського професіонального театру, Іван Карпович Тобілевич (псевдонім - І. Карпенко-Карий, 1845-1907) належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Продовжуючи традиції Т. Шевченка, він відіграв велику роль у боротьбі за реалізм, народність, ідейність української літератури й театрального мистецтва.

За двадцять років творчої діяльності І. Карпенко-Карий написав близько двох десятків п'єс різних жанрів. Серед них - побутові драми з життя села, гостросатиричні комедії, історичні трагедії тощо. Його п'єси засвідчили дальший розвиток української класичної драматургії. "Сто тисяч" і "Хазяїн« та ін.

 

 

Покинувши військову службу, хороший офіцер, поручик у відставці М. Тобілевич став Миколою Садовським (Садовська — дівоче прізвище матері) артистом мандрівного українського театру. Найбільше вдавалися йому героїчні ролі. Співав, майстерно виконував народні танці, був улюбленцем публіки.

Панас Саксаганський був неперевершеним у комічних ролях. Вражало його вміння перевтілюватися. На цьому фото ви бачите його в ролі копача Бонавентури із комедії «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого. Навіть якщо він виконував маленьку епізодичну роль, вона ставала центральною у виставі. Театр замінив П. Саксаганському власну домівку і сімейнии затишок. У день свого 80-річчя він написав у листі до молоді: «Своє мистецтво я віддав служінню народові».

Марія Заньковецька — акторка, фундаторка українського театру. Театральну діяльність розпочала в аматорських гуртках Чернігова, Ніжина, Бендерах. Вона грала в трупах М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого. Найкращі українські драматурги писали для неї свої п'єси. М. Заньковецька створила багато пронизливих жіночих образів. В її репертуарі — понад 30 театральних ролей, переважно — драматично- героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» І. Карпенка-Карого, 1887), Олени («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького, 1883), Ази («Циганка Аза» М. Старицького, 1892), Катрі(«Не судилось» М. Старицького, 1889), Цвіркунки («Чорноморці» М. Старицького, 1882), Галі («Назар Стодоля» Т. Шевченка, 1882) та ін.

 

 

Повідомлення учня на тему «Марія Заньковецька – видатна українська актриса.» 

Обговорення побаченого.

 

Інсценізація

Для того, щоб трохи відпочити, а також долучитися безпосередньо до предмету нашої бесіди ми пропонуємо вашій увазі інсценізацію уривку з ІV сцени, І дії опери „Наталка Полтавка” І.П.Котляревського.

 

Після обговорення учням пропонується заповнити  таблицю «Особливості розвитку театру корифеїв»

Зразок

Особливості розвитку театру корифеїв

 

Питання

Характеристика

Історія виник­нення

 

Основопо­ложники

 

Репертуар

 

Особли­вості

 

 

V. Узагальнення та систематизація знань


 

 

VІ.     Підсумки уроку

Заключне слово

У 80 90-х рр. XIX ст. україн­ська драматургія збагатилася майже 30 визнач­ними п'єсами М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, Панаса Мир­ного, І. Франка, основний зміст яких — жит­тєва правда про пореформену дійсність, важ­ливі морально-етичні проблеми. Драматур­ги ще надавали значення етнографії, комічним і мелодраматичним ситуаціям, але все виразні­ше звучать соціальні мотиви. Український театр пройшов шлях від романтично-побутового до реалістично-побутового.

Мабуть, кожен із них мав повне право по­ставити свій підпис під словами І. Карпенка - Карого: «Сцена ж — мій кумир, театр — священ­ний храм для мене!».

 

VІІ.       Домашнє завдання

1.Групова робота: створити  фото – альбом “ Театр корифеїв ”

2. Кожному учню скласти графічний диктант  з теми

“ Театральна культура ХІХ ст. ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Конспект уроку в 11 класі з теми «Японський ландшафтний сад. Мистецтво ікебани та чайної церемонії»

Мета уроку: ознайомити учнів з основними елементами створення японського ландшафтного саду, видами японських садів ,їх призначенням; ознайомити учнів з традиційним мистецтвом ікебаною та основами побудови ікебани та особливостями проведення чайної церемонії; навчати учнів на уроці працювати з додатковою літературою та Інтернетом, аналізувати та узагальнювати, порівнювати; розвивати вміння висловлювати власні судження,розвивати логічне мислення та зв’язне мовлення,вміння створювати власні презентації та проекти по темах; виховувати почуття до прекрасного та естетичні смаки.

Обладнання: телевізор, кольорові олівці, підручники, ілюстрації, камінчики, пісок.

Тип уроку: комбінований

Основні поняття: «японський сад», чайна церемонія, «сад каменів».

Хід уроку

«Японія – вишуканий прекрасний сад, втілення самої краси»

К. Бальмонт

І. Організаційний момент

(З метою покращення організації роботи дітей на уроці пропоную об’єднатися в 3 групи і роздаю опорний план-конспект із ходом уроку та його завданнями).

Шановні гості, ми запрошуємо вас на урок художньої культури в 11 клас.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося з мистецтвом паркової культури як одним із різновидів образотворчого мистецтва. Тема нашого уроку – паркова культура, японський ландшафтний сад. Ми мандруватимемо сторінками японського мистецтва й ознайомимося з філософією ікебани та чайної церемонії, що є гордістю цього народу.

 

Але спочатку ми перевіримо чи готові ви до подорожі в Японію?

Як ви знаєте, в наш час великого значення набуває телереклама, яку створюють фахівці рекламного бізнесу. На попередньому уроці вам було запропоновано створити кілька рекламних агентств і розробити рекламу на тему «Ласкаво просимо в сонячну Японію».

Орієнтовними вимогами були:

Яскравість і колірна насиченість рекламного плакату;

Стислість і конкретність поданої інформації.

 

Презентація плакатів.

Молодці, всі ви справилися із завданням і готові розпочати подорож в сонячну Японію.

ІІ. Актуалізація набутих знань та мотивація.

Японія – острівна країна, розташована на сході Євроазіатського континенту. ( див карту Японії).

Метод «мозковий штурм» :

  •    Із чим у вас асоціюється Японія?

( сакура, самураї, Фудзіяма, Хіросіма…)

Робота із зоровим рядом:

  •    Прошу вибрати із запропонованих фотографій різних країн  ті, що стосуються Японії.
  •    Щоб ви хотіли дізнатися нового про Японію?
  •    Чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

 

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Сьогодні наш урок пройде під девізом:                                                                                                     «Краса знаходиться у природі, треба тільки вміти її побачити».                                              

Ці слова відомого німецького художника А.Дюрера не дають нам забути, що людина як частина природи живе, спостерігає, вчиться і зачаровується нею. Усе корисне, раціональне, красиве  ми беремо у природи. От і сьогодні ми побачимо де і як можна використовувати природні форми. Для цього ми вирушимо в далеку країну Японію, яка є родоначальником і неперевершеним майстром високого мистецтва ікебани та чайної церемонії.                                                                                                            

 Японське мистецтво протилежне за світосприйняттям європейському мистецтву. У європейських творах мистецтва панує природа, «окультурнена» людиною, як втілення її розуму, волі й перемоги над цим світом. А у японське мистецтво нас переконує, що у природі вже існує краса, розум, духовність. Треба лише все це побачити, відкрити, зрозуміти, не змінити, не перебороти, а лише розкрити те, що в ній закладено

Проблемне питання уроку: «Захід є Захід. Схід є Схід, і з місця їм не зрушити».

 Р.Кіплінг

Чи це дійсно так?

Захід – Схід: співробітництво чи протистояння?

Сьогодні ми маємо чудову нагоду дізнатися більше про це і зробити свої власні висновки.

План уроку

1.Японський ландшафтний сад.

2.Види японських садів та їх призначення

3. Мистецтво ікебани.

4. Чайна церемонія.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Які зразки садово-паркового мистецтва є на Україні, Рівненщині?

 

Словникова робота

Парк — обмежене місце у природному середовищі, призначене для загального відпочинку. Садово-паркове мистецтво, або ландшафтна архітектура, складається з трьох основних типів паркових композицій (стилів): регулярного, або французького, створеного французькими архітекторами на початку XVII ст., пейзажного, природного і натурального англійського парку, що ввійшов у моду в середині XVIII ст.

Садово-паркове мистецтво — мистецтво створення садів, скверів, парків та озеленених територій. Містить планування територій, обрання рослин, їх групування та розміщення, будівництво форм і декоративних елементів — сходів, каскадів, фонтанів, огорож тощо.

Ікебана — поширене в Японії мистецтво створення букетів із квітів; букет, складений за правилами такого мистецтва.

 

Японський сад – це дуже тонка й суперечлива філософія. Він символізує досконалий світ  земної природи, а інколи постає уособленням Усесвіту.

Характерними елементами композиції японського саду є штучні гори і пагорби, ставки й острови, струмки та водоспади, доріжки й ділянки піску чи гравію. Пейзаж саду формується за допомогою дерев, кущів, бамбуку, трав, квітів і моху, які покликані передавати відчуття зміни пір року. На території саду можуть також розміщуватися кам’яні ліхтарі, альтанки чи чайні будиночки.

Для японського саду характерна атмосфера таємничості, що й покладена в основу паркового дизайну.

Ще одна особливість садів, - це їхня камерність.

 

Завдання

  1. За допомогою довідкової інформації, з’ясувати суть цієї ознаки.
  2. Що є кістяком японського саду?
  3. Чому вода є обов’язковим елементом будь-якого саду?
  4. Які ще є особливості японських садіів.

 

  Японський сад вражає своєю вишуканою красою та формою, продуманістю до останньої деталі, а найуважніший відвідувач зможе прочитати і таємні знаки, дбайливо залишені господарем. Щоб зрозуміти сутність композиції, необхідно повністю зануритися в споглядання пейзажу. Японські сади символічні, багатозначні і неповторні.

Японський сад має тільки одну мету — допомогти людині відмовитися від всього суєтного і знайти душевну рівновагу.

 Історично склалися такі типи традиційних японських садів:

 • палацові;

 • храмові;

 • сади чайної церемонії;

 • сад каменів.

 

Перегляд презентації

 

Напередодні учні об’єднані в 3 групи і отримають завдання:

1група – ландшафтні дизайнери (повідомлення з малюнками, презентують власний сад каменів на таці з піском)

2 група – мистецтвознавці (повідомлення, створення ікебани)

3 група – майстри чайної церемонії (повідомлення і майстер-клас)

 

І – група ( представлення супроводжується захистом презентації)

Кожен із цих садів може бути великим за площею або зовсім маленьким. Найбільшими за площею є паркові сади, що прийшли з Китаю в VI – VII ст. До сьогодні вони практично не збереглися через численні війни і стихійні лиха. Як приклад такого саду можна навести «Парк божественних статуй» в Кіото: у таких паркових садах проводилися змагання музикантів і складалися вірші, придворні каталися на човнах і брали участь в бенкетах. Зрозуміло, що все це відбувалося за участю імператорської сім’ї. Як правило, паркові сади влаштовувалися на рівнині поряд з природною водоймою. Після того, як у Японії поширився буддизм, форма паркових садів дещо змінилася, чому неабияк сприяли майстри, що приїжджали з Індії та Китаю. Обов’язковими елементами стали арочні містки та кам’яні насипи, що нагадували буддійську тріаду (великий камінь, середній і маленький поряд).

У період Хейан (XІ — XII ст.) з’являються палацові сади з витонченими формами. Ці сади використовувалися для розваги знаті, придворних свят, а також для роздуму і відпочинку. За площею вони займали часом досить значні території. В основі палацового саду лежать озеро та острів. Тому сад розташований так, щоб його можна було споглядати як з будинку, так і з води. Обов’язковими елементами палацових садів були мости, огорожі, пагоди і композиції з природного каменю — все це повинно було підготувати відвідувача до споглядання і роздумів.

Наступним типом японського саду є храмові сади, які  виникли в Японії у зв’язку з появою дзен-буддизму, за яким краса природи є однією з форм розуміння істини. Основним принципом у створенні саду була гармонійна рівновага всіх його елементів,причому елементи саду не повинні  були бути однакового розміру і в їх розміщенні недопустима симетрія.

Деякі храмові сади призначалися для споглядання з приміщення. Часто при храмах створювалися сади «парі сан суй» — так звані «сухі пейзажі», де гори і озера створювалися тільки при допомозі аскетичної композиції  з каменів і піску. Такий вид саду з’явився в XII — XIII ст. разом з дзенським плоским садом, теж невеликим за площею, іноді оточеним стіною. Головне завдання храмових і монастирських садів — пробудити відчуття причетності людини до життя природи, а також прагнення максимально наблизитися до її ритму. Ченці прогулювалися садом, досягали повної відчуженості від повсякденного життя.

 

Перегляд відео

 

ІІІ група

Японські чайні сади

Походження японського чайного саду пов’язане з чайною церемонією, що з’явилася в XVI ст.  Чайний сад (тяніва) складав єдиний ансамбль з чайним будинком, його композиція повинна була справляти враження життя природи в її сезонному ритмі. Чайний сад — це доріжка з каменів неправильної форми, прокладених серед мохів, що петляла серед кущів, дерев і приводила до місця, де здійснювалося омивання рук. Поряд з цією посудиною розташовувався кам’яний ліхтар, який в нічний час доби освітлював весь майданчик. Чайний будиночок був схожий на простий сільський будинок без будь-яких надмірностей, оскільки людина приходила не для того, щоб милуватися розкішним інтер’єром, а, навпаки, для того, щоб навчитися бачити красу в найпростіших речах.

Чайна церемонія, як правило, чітко визначала поведінку учасників церемонії в тих або інших ситуаціях. Зокрема, в саду не було прийнято голосно розмовляти або сміятися, тим самим відволікаючи інших відвідувачів. Все облаштування саду та будиночку спрямовувалося на те, щоб допомогти знайти себе  в гармонії з природою, що є одним з головних принципів організації японського саду.

 

ІІ група

Історія виникнення ікебани

 

Ікебана - класичне японське мистецтво, що виникло понад 600 років тому і спочатку колишнє буддійським ритуалом покладання підношення в храмах.    До середини XV століття з появою перших класичних стилів ікебана придбала статус мистецтва і здобула незалежність від релігійного змісту ритуалів, хоча це продовжувало розумітися в підтексті. Перші вчителі і учні були священиками і аристократією, але з плином часу з'явилося безліч шкіл, нових стилів і ікебана таким чином стала надбанням всього японського народу.

       Починаючи з XIX століття, майстри ікебани мали все збільшується вплив у суспільстві, а до цього часу стати майстром і взагалі займатися аранжуванням могли тільки чоловіки (як це зазвичай водиться в Японії), але в даний час жінки так само мають право вчитися цьому мистецтву.

 

Перегляд відео

 

Робота в групах під музику

1група – ландшафтні дизайнери (презентують власний сад каменів на таці з піском)

F:\DSCN2853.JPG

 

2 група – мистецтвознавці (створення і презентація  ікебани)

 

F:\DSCN2859.JPG

3 група – майстри чайної церемонії (майстер-клас)

F:\DSCN2854.JPG

 

Презентація та захист результатів

 

 

ІV. Узагальнення по питанню з переглядом загальної презентації.

 

ІV. Закріплення матеріалу у формі пошукового дослідження та творчої роботи

  1. Метод «ажурна пилка»

 Ознайомити одному із членів групи іншу групу із результатами свого дослідження.

  1.  Метод синквейну

Складання синквейну до вислову «Японський ландшафтний сад».(Наприклад: Сад - загадковий, неповторний. Захоплює, приваблює, переконує. Істина відкрита не для всіх. Марево.)

Захід – Схід: спів розуміння чи протистояння?

Чи погоджуєтеся ви із висловом, який ми обрали за проблемне питання уроку, чи заперечуєте його?

 (закінчити таблицю порівняльної характеристики культур Заходу і Сходу, розпочатої на попередніх уроках, див. додаток)

Метод «рефлексії»:

  • Сьогодні на уроці я дізнався….
  • Мені було цікаво…..
  • Я сьогодні працював….
  • Мені було тяжко….
  • Я хотів би ще дізнатися про….
  • Я вважаю, що спів розуміння різних культур….
  • Чи хотіли б ви відвідати іншу країну? Чому?
  • Чи оправдав сьогоднішній урок ваші сподівання?

 

Порівняльна характеристика культури Заходу і Сходу

Критерії

Захід

Схід

Культурні витоки

Античність, ст.. Греція,

ст. Рим

Ст.. цивілізації, Китай

Релігія

Християнство

Буддизм, іслам

Основні цінності

- людина

- домінування індивідуального над загальним

- свою недосконалість людина компенсує механізмами

- домінування колективного над індивідуальним

- гармонія всесвіту

- удосконалення людської душі і тіла (бойові мистецтва, йога…)

Динаміка

Рухається вперед ривками, які супроводжуються крахом старої системи

Ривок вперед органічно включає старі надбання, звичаї і традиції

Мислення

Аналітичне і логічне

Образне

Шляхи до взаєморозуміння

Толерантність і повага, вивчення, поширення і зацікавлення своєю культурою, мирне співіснування

 

Метод синквейну

 

Кількість

слів

Слова для вибору

Іменник

1

Сад/ мистецтво ікебани

Прикметник

2

Приваблюючий, традиційний, загадковий, неповторний, нудний, виразний, яскравий,

незбагненний, незвичайний, чужий, відштовхуючий

Дієслово

3

Врівноважує, захоплює,приваблює, гармонізує,

поєднує,пробуджує,переконує,відштовхує, насторожує

Відношення до теми

4

Істина відкрита не для всіх

Хочу збагнути його суть

Це не для мене

Чужа мені непотрібна культура

Схід – справа дуже тонка

Єдність маленького я і Всесвіту

Треба вчитися відчувати серцем

Не хочу про це чути

Синонім до 1 слова

1

Загадка,відраза,неповторність,чудо,краса,ілюзія,марево,традиція

VІ. Підбиття підсумків уроку

  • Ваші враження від уроку.
  • Продовжіть речення: «Сьогодні на уроці я…»
  • Як можна сформулювати поняття «Сад» в японському мистецтві? 
  • Назвіть характерні елементи композиції саду?
  • Які складові японського саду?
  • Які бувають різновиди японських садів? 

VІІ. Д.з

- На наступний урок принести: підготувати два аркуші цупкого білого паперу формату А4, чорну фарбу або туш.

- опрацювати матеріал підручника

- Знайти спільне і відмінне

І група

ІІ група

Англійський сад

Чайна церемонія  у Японії

Японський сад

«Чайна церемонія» в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.4. Конспект уроку в 11 класі з теми «Архітектура та скульптура Індії»

 

Мета: охарактеризувати архітектурні комплекси регіону, звернути увагу на інтер’єр та декор храмів, проаналізувати особливості скульптури (фігури Будди у традиційних позах самозаглибленого споглядання та в стані відчуження, фігури бронзового Шиви); навчити давати характеристику архітектурним творам; привчати до пошукової роботи, до користування мистецькою термінологією; розвивати самостійне художнє мислення; виховувати ціннісне ставлення до мистецтва.

Наочні та дидактичні матеріали: підручник, «Художня культура світу» (авт. Н. Є. Миропольська, Є. В. Бєлкіна, Л. М. Масол), ілюстрації, наочний матеріал мультимедійна презентація, відеозапис фільму «Храми Індії. Тадж-Махал» із серії документальних фільмів про мистецтво «Найкрасивіші пам’ятки світової архітектури».

Тип уроку:  комбінований

Хід уроку

Індія завжди мала один незмінний

ідеал – злиття зі світом.

      Рабіндранат Тагор

 

І. Організаційний момент

Вітання з учнями. Перевірка присутніх на уроці. Перевірка готовності учнів до уроку (наявність зошита, підручника, щоденника). Створення позитивного настрою.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  1.               Дайте визначення понять «світова релігія», «національна релігія», «джайнізм», «санскрит», «індуїзм».
  2.               Проаналізуйте основну догматику буддизму.
  3.               Хто є засновником буддизму?
  4.               Які основні риси буддизму та індуїзму?
  5.               Скільки разів, за міфом, перевтілювався Вішну, в кого і для чого?

 

ІІІ. Мотивація діяльності на уроці

Сьогодні на уроці пропоную здійснити невелику подорож Індією й ознайомитися з шедеврами світової архітектури та скульптури. У цій подорожі мені допомагатимуть учні-мистецтвознавці. Ми з вами відвідаємо такі пункти:

1.Стародавні ступи і стамбхи в Санчі.

2.Тадж-махал в Агрі.

3.Червоний форт.

4. «Храмовий комплекс в місті Махабаліпурамі».

5. Скульптура храмів Індії

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя поєднується з переглядом відео, слайдів (презентація  «Архітектура та скульптура Індії») та ілюстрацій із подальшим обговоренням учнями побаченого, виокремленням суттєвих ознак архітектури та скульптури.

Розповідь

Але перш ніж розпочати нашу уявну мандрівку, хочу звернути вашу увагу на те, що релігійні погляди індійців на світ яскраво відобразились у їхньому само­бутньому образотворчому мистецтві. Давні уявлення про виникнення та бу­дову Всесвіту, про богів, які його ство­рили, зв'язки та структури, що існу­ють  у   ньому,   пронизують  індійське мистецтво крізь віки та династії упро­довж усього його існування.

Джерелом наснаги та натхнення для індійських митців була сама природа. Створені руками справжніх митців, ці твори не тільки гармонійно вписували­ся у природний ландшафт, а й ставали його невід'ємною частиною.

Увічнення основ буддизму в мону­ментальному мистецтві стало головною метою періоду мистецтва Ашоки. Саме тоді з'являється споруда, яка поєднує елементи архітектури та скульптури, - меморіальна колона. Така колона, або стамбха, являє собою ретельно відпо­лірований кам'яний стовп. Стамбхи бу­дували заввишки понад десять метрів і завершували капітелями зі скульптур­ними зображеннями тварин. Найвідоміша з них - Левова капітель із Сарнатхи (середина III ст. до н. е.). Кажуть, що стовп, який тримав її, було постав­лено на священному місці, гам, де Буд­да виголосив своє перше повчання.

За часів правління Ашоки в архітек­турі з'явилися і меморіальні поховаль­ні пам'ятки - ступи. Ступи раннього періоду слугували для зберігання ре­ліквій Будди. За легендою, Будда сам визначив форму ступи, перевернувши круглу чашу для збирання податків опуклістю вгору. Так ступа отримала півсферичну форму. Півсфера - сим­вол неба та безконечності. У буддизмі вона означає нірвану Будди і самого Будду. У її центральній частині - уяв­на вісь Всесвіту, яка нібито з'єднує не­бо із землею, а також символізує Сві­тове дерево життя.  Найстаріша ступа – ступа в Санчі (близько 250 р. до н.е.)

 

Перегляд презентації

 

1-й учень-мистецтвознавець «Стародавні ступи і стамбхи в Санчі»

Одним з головних видів буддійських культових пам'ятників були ступи. Старовинні ступи були складені з цегли та каменю, це були напівсферичні споруди, позбавлені внутрішнього простору. Ступа будувалася на круглій підставі,  зверху якої був зроблений круговий обхід. На вершині ступи ставився кубічний «божий дім», ілірелікварій з дорогоцінного металу (золота та ін.) Над релікварієм піднімався стрижень, увінчаний перевернутими догори парасольками - символами знатного походження Будди. Ступа символізувала нірвану. Призначенням ступи - зберігання священних реліквій. Ступи будувалися у місцях, пов'язаних, за легендами, з діяльністю Будди та буддійських святих. Найбільш ранньою і цінною пам'яткою є ступа в Санчі, побудована за правління Ашоки в 3 ст. до н. е., але в 1 ст. до н.е. розширена і обнесена кам'яною огорожею з 4 воротами. Загальна висота ступи в Санчі 16,5 м, а до кінця стрижня 23,6 м, діаметр основи - 32,3 м. Лаконічність і монументальність важких і потужних форм характерні як для цього пам'ятника, так і взагалі для культового зодчества періоду Мауро. Ступа в Санчі побудована з цегли і зовні облицьована каменем, на який спочатку був нанесений шар обмазки з вигравіруваними рельєфами Картинка 8 из 273буддійського змісту. Вночі ступа висвітлювалася світильниками.

            Рисунок1Ступа в Санчі

 

Другим видом монументальних культових споруд були стамбхи - монолітні кам'яні стовпи, звичайно завершені капітеллю, увінчані скульптурою. На стовпі висікалися едикти і буддійські релігійні та моральні написи. Вершина стовпа прикрашалася лотосовидною капітеллю, що несе скульптури символічних священних тварин. Такі стовпи попередніх періодів відомі за стародавніми зображеннями на печатках. Стовпи, зведені при Ашоці, прикрашені буддійськими символами і за своїм призначенням повинні були прославляти державу та пропагандувати ідей буддизму. Так, чотири леви, з'єднані спинами, на сарнатхському стовпі підтримують буддійське колесо. Сарнатхська капітель зроблена з полірованого пісковика; всі зображення, виконані на ній, відтворюють традиційні індійські мотиви. Тварини на рельєфі передані реалістично, їх пози динамічні і вільні. Фігури левів нагорі капітелі більш умовні і декоративні. Будучи офіційним символом могутності і царської гідності, вони значно відрізняються від рельєфів в Санчі.

                                       http://t1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTgjfY6_BSefn4MEZXFGQFVlZNf90mUkiCwc1P01yX8MZLiL_e-S_QhCEEСтамбха з Сарнахти

Культура Індії не тільки ввібрала досягнення інших культур, а сама не менш віддала іншим світовим культурам. Насамперед, необхідно відзначити, що вся Південно-Східна Азія перейняла велику частину своєї культури з Індії, в цьому регіоні склалися могутні держави з іншими культурами, що залишили такі прекрасні пам'ятники своєї величі, як буддійська ступа Борободур на Яві або шиваїтські храми Ангкора в Камбоджі, Весь Далекий Схід зобов'язаний Індії буддизмом, який сприяв формуванню своєрідних культур Китаю, Кореї, Японії та Тібету.

 

Перегляд презентації «Архітектура та скульптура Індії»

 

2-й учень-мистецтвознавець «Тадж-Махал в Агрі»

Наступну зупинку ми зробимо в Індії поблизу міста Агра. Символом Індії є всім відомий Тадж-Махал. Будівля стала знаменитою в усьому світі й залучила надзвичайно багато відвідувачів.

У 1629 році, народивши на світ чотирнадцяту дитину, померла дружина правителя Імперії Великих Моголів. Їй було 36 років, із яких 17 вона була  заміжня. Правитель Шах-Джахан утратив не тільки кохану дружину, але й мудру політичну порадницю. Розповідають, що він два роки носив за нею траур (за іншими розповідями, його волосся посивіло від горя) і заприсягнувся побудувати гідний дружини надмогильний пам’ятник, із яким ніщо у світі не зможе зрівнятися. Важко заперечити, що йому це не вдалося.

Арджуманд  Бану, відома також як Мумтаз-Махал («Обрана палацом»), спочиває саме в такій надзвичайній гробниці, названій Тадж-Махал.

 

Перегляд презентації «Тадж-Махал в Агрі»

 

Залежно від пори дня та від співвідношення світла й тіні Тадж-Махал справляє різне враження на спостерігача. У ньому немає монументальної тяжкості мавзолею, чого цілком можна було б чекати. Скоріше здається, що він лине між небом і землею: його пропорції, симетричність архітектури, навколишні сади і дзеркало вод створюють враження, від якого незліченним відвідувачам знову й знову перехоплює подих.

Будівництво Тадж-Махалу тривало 22 роки, на ньому було зайнято приблизно 20 000 робітників. Усипальня збудована з мармуру (його треба було доправляти на місце з каменоломні за 300 кілометрів), але будівля зовсім не витримана вся в білому кольорі, як це здається на багатьох фотографіях. Поверхня її інкрустована тисячами коштовних і напівкоштовних каменів, а для каліграфічно виконаних орнаментів використовувався чорний мармур. Майстерної ручної роботи, філігранно мармурове облицювання відкидає – залежно від того, як падає світло, - чарівні тіні.

719

Колись двері Тадж-махалу були зі срібла. Усередині знаходився парапет із золота, а всіяна перлами тканина лежала на гробниці принцеси, встановленій на місці її спалення. Злодії викрали ці коштовні предмети й неодноразово намагалися вибити коштовні камені інкрустації. Але, незважаючи на це все, мавзолей і сьогодні вражає кожного відвідувача.

 

 

Демонстрація відеозапису фільму «Храми Індії. Тадж-Махал» із серії документальних фільмів  про мистецтво «Найкрасивіші пам’ятки світової архітектури».

  •                   Що вас найбільше вразилило у плануванні Тадж-Махал?

 

3-й учень-мистецтвознавець «Червоний форт»

Після смерті дружини, для якої він збудував Тадж-Махал, Шах-Джахан забажав перенести свою імператорську резиденцію з Агри до Делі або, точніше, до нового міста, названого Шахджахан-абад. Там він побудував Червоний форт – як власне імператорське місто.

http://t0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT96yxr8BsHfLFXtWdC1QAj0N-VbeAS_l2Um9qWzL41pRG976mSKYdfAzAЧервоний форт, або Лал-кіла, розташований у столиці Індії Делі, завдячує своєю назвою червоному пісковику, з якого споруджені його стіни . Форт був збудований між 1639 і 1648 роками. Він відомий своїм багатством: мармуром, сріблом, золотом, а також коштовним оздобленням. Із роками багато скарбів зникло, а деякі оригінальні споруди були зруйновані. Але й те, що лишилося, дає яскраве уявлення про імперію Великих Моголів у період розквіту.

У планування кожного монгольського двору входили дві зали для аудієнцій: Дивані-Ам і Дивані-Кхас. Перша використовувалася для офіційних прийомів у володаря, друга – для приватних. Дивані-Ам – це велика, побудована на цоколі зала, з трьох боків відкрита у внутрішні двори. Тут можна було збирати багато людей, і прохання подавалися правителеві публічно. Дивані-Кхас була тим місцем, де імператор радився зі своїми чиновниками або з іноземними посланцями. Колись тут був просторий внутрішній двір із мармуровою підлогою та стелею зі срібла. Шах-Джахан наказав виготовити для Дивані-Кхас славетний Павиний трон. Він був із надзвичайною пишнотою прикрашений коштовним камінням. На виготовлення його знадобилося 7 років. У 1739 році трон вивезли до Персії.

Колись у Червоному форті було шість королівських палаців (махал). У Мумтаз-Махал сьогодні знаходиться музей. Інший називається Ранг-Махал (Писаний Палац), от тільки розпис давно зник. Кхас-Махал складається з трьох частин. Приміщення слугували для сну або молитви, а довгу залу з мальованими стінами та стелею використовували як їдальню.

Один мандрівник у XVII ст. сказав про Червоний форт, що «цей палац красивіший за ті, що обіцяють нам на небесах». У його внутрішніх дворах дзюрчать фонтани, а в садах ростуть кипариси».

 

 

 

Слово вчителя

Індуси шанують трьох головних богів: Брахму (творця Всесвіту), Шиву (руйнівника) та Вишну (хранителя). Крім того, в них існують культи багатьох інших богів і богинь. Більшість індуїстських храмів щедро оздоблені. Релігійні ритуали проводять індуїстські священики та вчителі – представники касти брахманів.

 

4-й учень-мистецтвознавець «Храмовий комплекс в місті Махабаліпурамі»

У середньовіччя храми будувалися головним чином на честь Шиви, Вішну, Брахми, які складали Тримурті (вияв триєдності верховних богів інду­їзму).

У VII ст. на півдні Індії в портово­му місті Махабаліпурамі був збудова­ний величезний храмовий комплекс. Цей священний ансамбль розмістився на природному майданчику між гора­ми та океаном і поєднував природні стихії - воду та землю. У нього ввій­шли печерні храми, вісім невеликих святилищ, вирубаних із суцільної ске­лі, прибережний храм Шиви, а також величезний наскельний барельєф «Сходження річки Ганг на землю».

В архітектурі комплексу вирізня­ються монолітні храми-ратхи, присвя­чені епічним героям «Махабхарати»: ратха Арджуни, ратха Бхіми та інші. Ці маленькі храми чергуються із виру­баними зі скелі величезними фігурами священних тварин: слонів, левів і би­ків. Тварини, які ніби розгулюють та відпочивають серед ратх, гармонійно поєднують архітектурні форми з при­родним ландшафтом.

 

Перегляд та аналіз ілюстрацій

5-й учень-мистецтвознавець «Скульптура храмів Індії»

У Давній Індії існувало кілька шкіл скульптури, із яких найбільшими були гандхарська (Північно-Західна Індія), матхурська (в долині Гангу) і школа Амараваті (в Андхрі). Більшість скульптур, що збереглися, мають культовий характер. Але поряд із релігійною існувала й світська скульптурна традиція. У Давній Індії існували спеціальні настанови щодо створення скульптури, котрі містили особливі правила створення статуй, перш за все для храмів та інших культових споруд. Розроблялися прийоми іконографії, що відрізнялися в різних релігійних традиціях . Існували буддійська, джайністська та індуїстська іконографія. У зображенні людської фігури на Сході завжди робилася спроба створити ідеал надприродного, котрий часто втілювався у формах, лише абстрактно пов’язаних з якимось дійсним фізичним тілом або його пропорціями.

В Індії ніколи не було найменшого святенництва щодо оголених тіл. В індійському мистецтві людська фігура зображується не заради неї самої. Вона використовується для передачі почуттєвості духів плодючості або вищого “йогічного” контролю джайністського аспекту. Для цього відповідно вибирають абстрактні і специфічні засоби. Як загальне правило, індійські художники робили статуї, щоб передати тепло й розкіш тіла або наявність життєвого подиху (“прана”) за допомогою абстрактного поєднання кількох площин, що створюють тіло. Воно створюється у відповідності з канонами пропорцій, розрахованих на те, щоб наділити фігуру вражаючої сили і краси, більшої, ніж у смертних.

Оголені фігури індійських святих (“тіртхаркара”) виражають акт позбавлення плоті (“кайотсарга”), досягнення такої глибини логічного трансу, у стані котрого людина цілковито відмовляється від усіх земних турбот. Наприклад, про деяких джайністських патріархів  розповідають, що вони абсолютно не помічали, як повзучі рослини обвивали їхні кінцівки, навколо ніг виростали мурашники. Це стан, у якому всі функції тіла загальмовані, стан, коли силою зосередження плотське тіло очищене до чистоти алебастра і набуває досконалості, позбавленої грубої почуттєвої матерії.

Втілюючи таку мету, індійський скульптор застосовував прийоми загального надбання усіх ремісників, зайнятих в Індії виготовленням релігійних зображень. Принцип метафори, взятий за основу в зображенні Будди, використовувався для створення вражаючої надлюдини, котра підноситься над звичайними смертними як духовно, так і анатомічно. Легко помітити, що тулуб схожий на подорожник, очі за формою нагадують лотос і т.д. Канон пропорцій тут був суто умовним. У принципі виміру подано ідеал духовний, а не атлетичний. Оголеність статуї – показник аскетизму, а не гордість фізичної краси. Склад м’язів або скелету тут вилучено цілковито. Тулуб і кінцівки утворені рядом безперервних опуклих поверхонь: перебільшена округлість їх не тільки підкреслює досконалість, досягнуту затримкою дихання, але й указує, що форма утворена якоюсь позаземною нематеріальною субстанцією.

Поза в індійських скульптурах розрахована на створення враження цілковитої нерухомості істоти, зануреної в невідаючу часу безтурботність “Йога”. Навіть руки, витягнуті уздовж стегон, виражають безкінечне розслаблення у стані трансу.

Кохання, красу, почуттєвість індійські скульптори втілювали інакше. Оголене жіноче тіло, наприклад, індійська статуя якши, створюється за своїми іконографічними ідеалами. Еротичні принади індійської богині передані пластично, в основному, абстрактно. Ознакою дітонароджуючої сили богині є перебільшена вага і кулясті перса, що нагадують золоті глеки. Також відверто підкреслені розкішні стегна і статеві органи. Зображення тіла, на перший погляд, справляє враження повнокровної плоті, досить почуттєвої. Але тут відсутня спроба створити ілюзію, нібито камінь магічно перетворений у плоть; це лише натяк на властивість плоті. Перса, живіт, таз виконані планами опуклостей, що повільно переходять одна в одну. Скульптор лише нагадує про повноту і тепло тіла. Безперервна плавність і свідомо перебільшена округлість послідовних планів, що вимальовують тулуб, навівають думку, що це тіло має властивість довільно розширюватися, про ту властивість “внутрішнього дихання”, котре відрізняє індійську скульптуру від скульптури іншого народу.

 

Демонстрація відеозапису фільму «Храми Індії. Тадж-Махал» із серії документальних фільмів  про мистецтво «Найкрасивіші пам’ятки світової архітектури» (аналіз скульптури).

 

ІV. Закріплення нових знань та вмінь учнів

Бесіда

  1.               Поясніть значення слів: «стамбха», «чайтья», «ступа», «нірвана», «карма», «реінкарнація».
  2.               Яка споруда в Індії поєднує елементи архітектури та скульптури?
  3.               Проаналізуйте спільні та відмінні риси буддійської та мусульманської архітектури.

 

V. Підсумки уроку

Отже, мистецтва Індії — полягає в тому, що, незалежно від часу й місця створення, характерних релігійних відмінностей, твори індійських митців вражають красою і дають можливість уявити не тільки творіння людських рук, а й саму людину як прекрасне створіння.

 

VІ. Домашнє завдання

  •                   Опрацювати матеріал підручника с. 56-63;
  •                   Пояснити декоративне оздоблення культових споруд в Індії.
  •                   Створити рекламний буклет «Індія чекає вас!»
  •                   Уявіть, що ви – менеджер екскурсійного бюро або агент туристичної фірми. Запропонуйте ідею та обґрунтуйте міні-проект ознайомлення сучасних школярів з архітектурою та скульптурою Індійського регіону.

 

 

Розділ IV. Науково-дослідницька робота на уроках художньої культури

 

Тези науково-дослідницької роботи учениці 10 класу Балашівського НВК «Колегіум – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Боровець Людмили Федорівни, призера (ІІІ місце) ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук учнівської молоді.

 

Храм Іоанна Богослова с. Балашівка як історична і культурна пам’ятка

Мета роботи: дослідити історію та проаналізувати становище храму з часів заснування до сьогодення.

Історія храму села Балашівка є маловідомою через її невивченість. Причина полягає в тому, що за часів радянської влади становище церкви було тяжким, проводилася атеїстична кампанія, закривалися храми, спалювалися ікони та православні книги. Храм в Балашівці не діяв протягом 1962 – 1979 рр. І лише через 17 років завдяки клопотанню прихожан, храм розпочав свою діяльність, а ці роки увійшли темною сторінкою в історію не лише храму, але й села. Ще однією з причин невивченості є те, що багато очевидців подій уже пішли із життя, а багато архівних матеріалів, на жаль, втрачені назавжди. Однак, незважаючи на десятиріччя гонінь за часів перебування у складі СРСР, релігія і церква зберегли своє місце в українському суспільстві і вплив на нього.

Предметом дослідження є храм святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова в с. Балашівка.

Хронологічні межі роботи охоплюють другу половину ХVІІІ – початок ХХІ ст.

Методологічну основу дослідження становлять принципи об’єктивізму, історизму в підході до висвітлення подій та явищ минулого на основі комплексного використання джерел, застосування методів аналізу і синтезу. Робота написана за хронологічним принципом, використані свідчення очевидців.

За часів поміщицького володіння село Балашівка відносилося до Ровенського повіту Березнівської волості. В цей час село було у власності поміщика Адама Бєльського, який у 1755 році побудував церкву в честь апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Про це, зокрема, говориться в історичному джерелі „Ведомость Епархии и губернии Волынского уезда села Білашовки за 1849 г.”: „церков построєна 1755 году поміщиком Адамом Бєльським”.

Згідно церковних відомостей, кошти на будівництво нової церкви надав поміщик Михайло Корженівський. Храм був побудований в 1850 р. без єдиного цвяха, будівельним матеріалом було дерево. Власне храм був привезений із Березного, а дзвіниця була добудована жителями села.

Храм Святого Іоанна Богослова побудований за особливою системою будування культових споруд – хрестовобанною. Згідно з нею головний об’єм споруди в плані утворює хрест. Центральна його частина увінчується банею. Споруду увінчує, поряд із невеликими бічними банями, могутня за своїми розмірами центральна баня. Всього храм увінчується чотирма банями.

Іконостас храму Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова трьохярусний із горизонтальним розташуванням ікон. Він не позбавлений аскетичних рис, щоправда „царські ворота” мають ажурне різьблення. Над цокольним ярусом стоїть намісний. До нього входять ікони Богоматері й Христа, зображення архангелів Гавриїла та Михаїла на дияконських дверях.  Наступний ярус складається з дванадцяти „празникових” ікон з іконою „Тайна вечеря” в центрі. Над ним виділяється висотою ярус із зображенням дванадцяти пророків зі згортками в руках. У центрі ряду – Почаївська ікона Богоматері. На даний час в храмі зберігається історична й культурна пам’ятка – це Євангелія надрукована в 1743 році братством при храмі Успіння Пресвятої Богородиці в місті Львові.

Впродовж своєї історії храм святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова займався просвітницькою та благодійною діяльністю.

Безперечно, храм ховає у собі чимало хвилюючих сторінок історії, і хочеться вірити, що найближчим часом всі таємниці будуть відкриті...

 

 

Тези науково-дослідницької роботи учениці 11 класу Балашівського НВК «Колегіум – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Боровець Людмили Федорівни, призера (ІІІ місце) ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук учнівської молоді.

Особливості орнаменту та символіки вишивки села Балашівка Березнівського району

Мета: дослідити особливості орнаменту, символіки та техніки вишивки села Балашівка та довколишніх сіл Березнівського району, проаналізувати традиції мистецтва української вишивки в наш час.

Предметом дослідження є вишивка с. Балашівка Березнівського району.

Хронологічні межі роботи охоплюють  середину  ХІХ ст. – поч. ХХІ ст.

Методологічну основу дослідження становлять принципи об’єктивізму, в підході до висвітлення особливостей вишивки минулого на основі комплексного використання джерел, застосування методів аналізу і синтезу.

При написанні роботи я використовувала такі праці як „Ручне вишивання і нанизування” Джигурди-Литвинець Є. М., “Знаки 155 стародавніх українських вишивок”, «Українська вишивка» Чорноморець А. М., «Український народний одяг» Матейка К. І. та інші.

Однак ключовими джерелами є результати моєї пошуково-дослідницької  роботи, яку я проводила, відвідуючи місцевих майстринь.

В процесі історичного та культурного розвитку в кожній місцевості утворилися характерні орнаментальні мотиви й поширена колірна гама, притаманні лише цьому осередкові (це й характерно для села Балашівка та довколишніх сіл).  Дбайливо передавалися вони з покоління  в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і удосконалюючи їх.

У вишивці села Балашівка використовуються нескладні орнаменти, які утворюються з ритмічного повтору окремих вписаних один в другий ромбів, восьмикутних зірок, прямих ліній. Особливе місце посідає мотив „осьмирожна розетка” – основний і найпоширеніший мотив вишивки Полісся. Вона має чотири, шість і вісім загострених напівокруглених кінців, які поперемінно вишиваються червоним або чорним. Часто у вишивці трапляється мотив птаха з деревом життя в центрі.

Орнаменти вишивки с. Балашівка не мають деталізованої  внутрішньої розробки мотивів, застосування водночас кількох технік виконання. Основне емоційне навантаження належить червоному кольорові, який відіграє важливу роль і подається без напівтонів.

В Балашівці та довколишніх селах побутували різні техніки вишивки. Однак, навіть у межах сусідніх сіл існували та й в наш час існують  місцеві варіанти. Є відмінності у місці розташування орнаменту, його величині, характерних особливостях мотивів, їх укладанні на площині композиції, колориті.

Треба зазначити, що останнім часом активно відроджується роль рушників. Вони продовжують своє життя в обрядах (обов’язковий атрибут весільної обрядовості), залишаються неодмінною окрасою сільського житла. Сучасні митці вивчають традиції української вишивки.

У Балашівці працює чимало талановитих вишивальниць, творчість яких відзначається смаком і оригінальністю, при створенні своїх композицій вони спираються на багаті традиції української вишивки, збагачують їх новими надбаннями.

Отже, в українській вишивці проявляється і живе народна душа зі споконвічним прагненням служіння красі та добру. Зберігаючи тісний зв'язок з традиціями народної творчості минулого, народне мистецтво набуває нового змісту, нових якостей і рис сьогодення. Вічнозелене дерево народної творчості збагачується новими паростками і в наш час.

 

 

 

 

Тези науково-дослідницької роботи учениці 11 класу Балашівського НВК «Колегіум – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Боровець Ірини Анатоліївни, призера (ІІІ місце) ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук учнівської молоді.  

Ткацтво як один із провідних промислів на Правобережжі Случа

 Мета роботи: дослідити  і визначити особливості розвитку ткацтва на Правобережжі Случа  як провідного промислу протягом багатьох віків, проаналізувати традиції ткацтва в  наш час.

Обєкт дослідження процес розвитку ткацтва на Правобережжі Случа у синкретичній єдності духовної і матеріальної культури Полісся.

Хронологічні межі праці охоплюють період кінця ХІХ поч. ХХІ століть. На основі аналізу памяток цього часу розглядаються художні особливості тканих виробів.

Відповідно до поставлених завдань у науковій роботі застосовано комплексний підхід із використанням мистецтвознавчого, порівняльно-історичного, функціонально-семантичного методів дослідження.

Із написаної науково-дослідницької роботи можна зробити висновок, що ткацтво несе в собі віковічний досвід пізнання складності і гармонії буття. Промисловість вже давно задовольняє потреби людей в тканинах, одязі. Домашнє ткацтво та вишивання відіграють допоміжну роль і обмежується художньо-декоративною функцією.

Викристалізовані у процесі історичного та культурного розвитку особливості ткацтва характерні для Полісся, наслідуються зокрема і в наш час. Сучасні митці-майстрині вивчають традиції українського ткацтва, переосмислюючи відомі форми, вони шукають нові, прагнуть в образній формі відтворити наше сьогодення.

Отже, слід відмітити, що приємно спостерігати, що сьогодні традиції ткацтва відроджуються і місцеві майстрині беруть активну участь в цьому процесі.

 

Тези науково-дослідницької роботи учениці 11 класу Балашівського НВК «Колегіум – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Прокопчук Мирослави Валеріївни, призера (ІІІ місце) ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук учнівської молоді.

 

Творча майстерність ткалі і вишивальниці Галини Логощук

Мета дослідження: розпочати дослідження творчості сучасної місцевої майстрині Галини Логощук, визначити художню цінність творчого доробку.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- окреслити найважливіші етапи творчої біографії місцевої майстрині Галини Логощук;

- дослідити етапи становлення народної майстрині;

- проаналізувати творчий доробок майстрині;

- охарактеризувати виставкову діяльність Галини Логощук;

- визначити місце і роль місцевої майстрині в сучасній народній творчості.

Об’єктом  дослідження є мистецько-творча діяльність місцевої майстрині, ткалі, вишивальниці Логощук Галини Володимирівни, продовжувачки традицій поліської вишивки та ткацтва.

Предметом наукового дослідження є  передусім художнє мислення майстрині,  розкриття самобутності творчих здобутків ткалі і вишивальниці, становлення  її естетичних поглядів, внесок у розвиток традиційного ткацтва Березнівщини,  втілення нею у своїх художніх доробках української народної тематики.

Наукова новизна. У науковій роботі зроблено спробу комплексно дослідити творчість Галини Логощук, що є вагомим внеском у культурну спадщину нашого Поліського краю, України.

Дослідження показало,  що Галина Логощук – майстриня, знана не лише в нашій області, державі, але й за її межами. Ця молода й чарівна жінка закохана в ремесло ткацтва і вишивання. Вона вміло підбирає кольори і перетворює свої роботи в твори мистецтва.  

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В усі часи вихованню особистості засобами мистецтва надавалося провідне значення, оскільки воно, синтезуючи в собі істину, красу, добро, в руках педагога є найкращим знаряддям для формування людини-мислителя, людини-цінителя, людини-творця.

У світлі сучасних завдань всебічно, гармонійно розвиненої особистості школяра проблема міжпредметних зв’язків набуває важливого значення. Актуальність цієї проблеми зумовлена розвитком науки, техніки, суспільства. Міжпредметні зв’язки є вагомим принципом навчання в сучасній школі. Проблема не стільки у здобутті знань, скільки в умінні застосовувати  їх на практиці в будь-якій життєвій ситуації.

Як підтверджують численні наукові дослідження, найефективнішим шляхом у процесі формування мистецької освіченості, художньої культури школярів є використання різних видів мистецтв, що забезпечує цілісне відтворення дійсності у свідомості дитини та всебічно впливає на свідомість особистості, розвиваючи її раціональну, емоційну і вольову сфери.

Взаємодія мистецтв у процесі художнього сприйняття активізує психічні процеси, підсилює збудження, що виникають у слухових та зорових центрах головного мозку людини. У результаті такої цілісної реакції й свідомості виникають переживання нової якості, що через дію асоціативного механізму викликають в уяві яскраві образи, поглиблюється розуміння художнього змісту твору, розширюється художній світогляд особистості.

Жоден вид мистецтва окремо не спроможний цілісно і всебічно відтворити дійсність, оскільки вона сприймається всіма п`ятьма органами чуттів, тому тема міжпредметних зв’язків на уроках художньої культури є актуальною. Адже кожному виду властиві специфічні виразові засоби і можливості впливу на особистість. Скажімо, музиці – емоційна глибина, процесуальність, активність, динамізм. Образотворчому мистецтву, що належить до статичних видів мистецтва, ці можливості не притаманні. Воно надає інформацію про зовнішній світ за допомогою найповнішого аналізатора людського сприймання – зору. 

Встановлення зв’язків між предметами веде до формування самостійності мислення, розвиває логічне мислення учнів, яке пов’язане із формуванням інтелектуальних умінь і навичок. Логічне мислення сприяє розвитку мовлення, а увага до мовного оформлення думки робить її точною і логічною.

У процесі своєї роботи відмітила зростання пізнавального інтересу учнів до предмету під впливом міжпредметних зв’язків, бо вони насамперед стимулюють потяг до знань, розширюють зацікавленість. Використання між предметної інтеграції робить процес навчання різноманітним, цікавим, емоційно забарвленим, творчо насиченим. Забезпечується висока активність школярів у використанні знань з одного предмету на уроках з іншого і навпаки, цікаво й просто поєднуючи теоретичні знання з їх практичним застосуванням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – 1440 с.

2. Кнорр Н. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках. // Сучасна школа України. – 2012. - №1.

3. Кондратова В. Застосування методу проектів на уроках художньої культури. // Мистецтво та освіта. – 2010. - №4.

4. Короткий термінологічний словник з педагогіки. Укладач С.Г. Мельничук. – Кіровоград, 2004.

5. Мелашенко К. Технологія проектного навчання. // Завуч. – 2006. - №134.

6. Педагогічний кейс. Художня культура. 9, 10, 11 клас. Рівне: ПП «Контур плюс». – 2009.

7. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К., 2003.

8. Про затвердження Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та Комплексної програми художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах ukraine.uapravo.netdata/base32/ukr32498.htm

9. Робота над мистецьким проектом. // Мистецтво в школі. – 2011. - №1.

10. Ростовський О.Я. Взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках музики. – К. : Освіта, 1991. – 98 с.

11.Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 528 с.

12. Шкаверо І. Комп’ютерні технології як засіб художнього виховання. // Шкільний світ. – 2010. - №4(34).

13. Юрченко Л. Інформаційно-комунікаційні технології на уроках музичного мистецтва. // Шкільний світ. – 2010. -№ 3(21).

14. Яцишин Р. Метод проектів у художньо-естетичному вихованні учнів.// Мистецтво та освіта. – 2009. - №1. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прізвище, ім’я по батькові  Мороз Оксана  Дмитрівна

        Рік народження  1984

Освіта вища, Рівненський інститут  слов’янознавства Київського  славістичного університету

Спеціальність за дипломом викладач історії та іноземної мови

Стаж безпосередньої  педагогічної роботи  9  років

Місце роботи  Балашівський НВК „Колегіум – загальноосвітня школа      І – ІІ ст.”

Кваліфікаційна категорія  спеціаліст І категорії

2009-2010 н. р.:

  •                    переможець районного  конкурсу-ярмарку педагогічної творчості, номінація «Художня культура», за посібник «Художня культура України» (завдання для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів художньо-естетичного профілю); 
  •                    ІІ  місце  в  обласному  конкурсі-ярмарці педагогічної творчості.

2012-2013 н. р.:

  •                    переможець районного  конкурсу-ярмарку педагогічної творчості, номінація «Художня культура», за посібник «Індійський культурний регіон» (цикл уроків з художньої культури для учнів 11 класу художньо-естетичного профілю); 
  •                    ІІІ  місце  в  обласному  конкурсі-ярмарці педагогічної творчості.

 

 

Нагороди 

  •                    Почесна грамота за ІІ місце в обласному конкурсі-ярмарку педагогічної творчості у номінації «Художня культура», 2009 р.
  •                    Грамота  відділу  освіти  Березнівської районної державної держадміністрації, 2010
  •                    Грамота Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації за І місце в районному етапі конкурсу-ярмарку педагогічної творчості у номінації «Художня культура», 2013 р.
  •                    Почесна  грамота  Рівненської  обласної державної адміністрації за ІІІ місце в обласному конкурсі-ярмарку педагогічної творчості у номінації «Художня культура»,2013 р.
  •                    Подяка Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації,2014 р.
  •                    Грамота Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації, 2015 р.

  

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
3 січня
Переглядів
1657
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку