Урок з української літератури (10 клас)
Тема уроку: Поетична збірка І.Франка «Зів’яле листя». Місце любовної теми у творчості Івана Франка. «Чого являєшся мені у сні…», «Ой ти дівчино, з горіха зерня».
Мета: ознайомитись із відомостями про кохання в житті Івана Франка, охарактеризувати особливості збірки «Зіва’яле листя», проаналізувати поезію «Чого являєшся мені у сні»; розвивати зв’яне мовлення, логічне мислення, образну уяву учнів; виховувати інтерес до кращих зразків української поезії.
Тип уроку: комбінований урок.
Обладнання: портрет Івана Франка; проектор; ватман, на якому є напис «І.Франко «Зів’яле листя», 1896»; ватман з епіграфом; українська сорочка для Івана Франка; роздруковані вірші.
Епіграф: Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
небезпечне оружжя – жіноча краса.
Ані мудрість, наука, ні старші літа
Не дають проти неї міцного щита.
Іван Франко «Притча про красу»
Хід уроку
І. ПЕРЕВІРКА Д/З.
Висловлювання «Що я відкрила для себе, читаючи збірку Івана Франка «З вершин і низин».
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.
1) Слово вчителя.
У своєму творі «Притча про красу» Іван Якович Франко розповідає про те, як мудрець Аристотель навчав учня Олександра такими словами:
Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне оружжя – жіноча краса.
Тільки мудрість, наука і старші літа
Подають проти неї міцного щита.
Але ж що трапилось далі?
Одного разу Аристотель побачив незвичайної краси дівчину, яку звали Аглая. Він закохався в неї з першого погляду… Мудрець сказав, що виконає будь-яке її бажання.
Дівчина майже нічого від нього не вимагала. Просто напросто… вона попрохала, щоб Аристотель півгодини її повозив на хребті.
Коли ж учень Олександр побачив, як його великий вчитель бігає з Аглаєю на спині, дуже сильно сміявся.
І тоді Аристотель сказав слова, які будуть епіграфом нашого уроку:
Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
небезпечне оружжя – жіноча краса.
Ані мудрість, наука, ні старші літа
Не дають проти неї міцного щита.
Відтак, ми бачимо, який великий вплив має на людину краса і кохання.
Тема кохання, мабуть, одна з найбільших тем, до якої звертались світові поети. Оскільки на попередньому уроці ми почали вивчати творчість Івана Франка, я з упевненістю скажу, що тема кохання – це його найулюбленіша тема.
Тож давайте будемо переконуватись у цьому.
ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.
1) Слово вчителя.
Тема нашого уроку – «Поетична збірка І.Франка «Зів’яле листя». Місце любовної теми у творчості Івана Франка. «Чого являєшся мені у сні…», «Ой ти дівчино, з горіха зерня».
Сьогодні ми пройдемо сторінками кохання Івана Франка. Ми дізнаємося про імена тих, хто змушував його не спати ночами й писати неперевершені твори про палкі почуття. Також ми поговоримо про одну із кращих збірок поета – «Зів’яле листя» й проаналізуємо вірш «Чого являєшся мені у сні…».
2) Робота в зошитах.
IV. СПРИЙМАННЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
1) Слово вчителя.
У нашій школі є учні, які вже сьогодні починають свою журналістську роботу. Тому ми запрошуємо сюди ученицю-журналістку _________________________ і почесного гостя. Це Іван Якович Франко.
2) Інтерв’ю з Іваном Яковичем Франком
(під час інтерв’ю – презентація збірки «Зів’яле листя»)
Журналіст: Доброго дня, Іване Яковичу!
Франко: Доброго дня!
Журналіст: Наш клас дуже вдячний Вам за те, що Ви прийшли до нас на урок. Тож чи можна поставити Вам деякі питання стосовно Вашої творчості?
Франко: Так, звісно, мені дуже приємно, що моїми творами цікавляться в школі.
Журналіст: Скажіть, будь ласка, твори якої тематики включає в себе Ваша збірка «Зів’яле листя» і коли вона була видана?
Франко: До цієї збірки ввійшла найкраща для мене інтимна лірика. Сюди ввійшли твори, які я писав протягом 1886 (тисяча вісімсот вісімдесят шостого) – 1896 (тисяча вісімсот дев’яносто шостого) років. Саме в цей рік я і видав її.
Журналіст: Що стало причиною написання цих творів?
Франко: Мені важко говорити про це, але зізнаюсь чесно, що причиною написання віршів збірки було нерозділене кохання…
Журналіст: А чому ця збірка має таку назву?
Франко: Вона має й іншу назву, яка говорить про її жанр, - «Лірична драма». Назва збірки символічна. Зів’яле листя символізує собою втрачені надії, нещасне кохання.
Журналіст: На які частини ця збірка поділяється?
Франко: Вона складається з трьох частин. Оскільки назва пов’язана з листям, я ці частини назвав «жмутками» листочків. До кожного жмутку я вмістив по 20 творів.
Журналіст: Будь ласка, коротко охарактеризуйте ці цикли.
Франко: У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але все ж таки переважає скорботна інтимна лірика.
У поезіях другого жмутка я оспівав не лише кохання, а й чарівну красу природи.
І зізнаюсь, що найбільші переживання із-за нерозділеного кохання втілені в поезіях третього.
Журналіст: Справді, коли читаєш твори збірки, відчуваєш, що в центрі ліричного сюжету книги – романтичний юнак, що скаржиться на неприхильність до нього дівчини, в яку закохався. Вірші пройняті неймовірним сумом і душевними переживаннями.
А чи можете ви самі назвати напрям, в дусі якого написані ці вірші?
Франко: Гадаю, мої поезії можна віднести до річища поетики модернізму.
Журналіст: Сьогодні на уроці ми будемо читати й аналізувати ваші твори. А які б вірші ви самі порадили нам прочитати?
Франко: Думаю, кожному поетові важко відповісти на таке питання. Для мене всі вірші дорогі. Але, якщо ви вже питаєте, пораджу прочитати поезії з другого жмутку: «Чого являєшся мені у сні…» і «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…».
Журналіст: Добре, саме їх ми сьогодні і будемо читати.
І останнє питання до Вас. Чи є у вашій збірці вірш, який відрізняється від усіх інших автобіографічними моментами?
Франко: Так. Цей вірш називається «Тричі мені являлася любов».
Журналіст: Дякуємо Вам, Іване Яковичу, за те, що Ви завітали до нас сьогодні. Ми просимо Вас бути нашим почесним гостем. Просимо зайняти місце в аудиторії.
Франко: Дякую.
3) Презентація учениці «Тричі мені являлася Любов…»
Розповідь учні під час презентації
Всім цікаво, хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі.
Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.
Дослідники життя й творчості Івана Франка вважають першим коханням Франка Ольгу Рошкевич. Донька священика із гірського села Лолин. Франко закохався в неї під час останніх гімназійних канікул, даючи приватні уроки її братові Ярославу. Почуття було дуже сильним, повним, глибоким, бо Івана та Ольгу єднала не тільки пристрасть, а й щира дружба, переконання, спільна перейнятість літературними й громадськими справами. Вони мріяли одружитися. Однак перше Франкове ув’язнення зруйнувало його першу любов. Ольга не хотіла протистояти волі батька отця Михайла Рошкевича, що не бажав мати за зятя учорашнього політв’язня. Іван болюче пережив цю розлуку і довго не міг простити коханій її зради.
Далі минуло ще трохи часу і...
Явилась друга — гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
«Мені не жить, тож най умру одна!»
І мовчки щезла там, де вічно темнно.
Іван Франко познайомився з Юзефою Дзвонковською в маєтку Дзвонковських неподалік від Станіслава. Почуття спалахнуло, та ненадовго: Юзефа відмовила Іванові, бо хворіла сухотами й знала, що невдовзі помре.
Явилась третя — женщина чи звір?
Глядиш на неї — і очам приємно,
Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.
Минали дні, я думав: наситилась,
Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!
Її ім'я — Целіна Зигмунтовська. «Одна панночка полька», що стала фатальною зіркою Франкової душі на довге десятиліття, а заодно — прототипом цілої галереї героїнь його кращих творів. Любов не була взаємною. «Беатріче» виявилась упирем, що безжально ссав поетове серце. Зате життєве страждання, як то завше буває в мистецтві, сторицею воздалося на сторінках творів. Більшість із них — справжні шедеври, якими українське письменство може повеличатися перед світом.
Дружина
Може, то й несправедливо, але долі бажалося саме так. «Жінка, що була поруч — дружина Ольга Хоружинська — не увійшла в число «трьох». Складними були стосунки подружжя Франків. Однак знову ж... Четверо прекрасних дітей, вихованих цим подружжям (сини Андрій, Петро і Тарас, донька Анна) великою мірою компенсують «ту серцеву недостатність», на яку воно страждало.
Отже, в Івана Яковича було три палких і щирих кохання, та жодне з них не було взаємним, чи, точніше, щасливим, бо не випало прожити спільно з жодною обраницею.
4) Довідка вчителя.
Однією із перлин інтимної лірики Івана Франка, що ввійшла до другого жмутку збірки «Зів’яле листя», є поезія «Чого являєшся мені…». Зараз ви прослухаєте цей вірш. Будьте готові дати відповідь на запитання: «Які у вас виникають думки і враження стосовно цього вірша?»
5) Читання ученицею вірша «Чого являєшся мені…» напам’ять.
6) Перше враження від вірша
- Відтак, які думки виникли у вас, коли ви прослухали цей вірш?
- А, якщо чесно, ви вже закохувались в кого-небудь? Чи було це кохання взаємним? Чи нерозділеним?
- Якщо так, то, мабуть, вам легко зрозуміти переживання поета?
7) Для того, щоб гарно проаналізувати поезію, зараз прочитайте її самостійно на розданих вам аркушах.
Самостійне прочитання учнями поезії «Чого являєшся мені у сні…»
8) Колективний аналіз поезії…
- Яким ви являєте ліричного героя поезії?
- Якою перед вами постає його кохана?
- Чи можна сказати, що ліричний герой засуджує свою кохану? Доведіть.
- Давайте в зошиті зробимо схему і випишемо моменти з рядків, за допомогою яких автор 1) засуджує кохану; 2) обожнює її:
Кохана ліричного героя поезії «Чого являєшся мені»
Згордувала серце надірвала вирвала ридання Минає Не зирне Головою не кивне |
Чудові очі ті ясні Зіронька ПРОСИТЬ ЯВЛЯТИСЯ ЙОМУ У СНІ!
|
- Ми бачимо, що все ж таки начебто більше осуду зі сторони ліричного героя… Але ми не можемо сказати, що він не хоче її бачити… Автор дуже її кохає. І чого він просить у неї наприкінці вірша? – ЯВЛЯТИСЯ ЙОМУ У СНІ!
- Давайте запишемо до ваших зошитів аналіз цього вірша
- Тема – показ солодких страждань, які викликає кохання в житті людини.
- Ідея - возвеличення кохання як найвищого почуття на землі
- Центральний образ - образ «страдника кохання»; мрійника, який кохає, але не має відповіді на свої почуття
Художні засоби:
- Епітети: «чудові» (очі), (дно) «студене», (уста) «німі», «довгими» (ночами)
- Порівняння: «очі..., немов криниці дно студене», «уста..., мов зарево червоне», «серце..., неначе перла у болоті»
- Метафора: «бажання...займається і знову тоне», «серце надірвала», «...свої пісні у серці здавлюю на дні...»
- Анафора: «Чого являєшся мені у сні?»
- Тавтологічні повтори: «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями...»
- Синонімічні дієслівні ряди: «серце... марніє, в’яне, засиха», «хоч в сні... оживає, грає, віддиха»
- Авторські дієслівні синоніми: «тужити – не жити»
- Риторичні фігури: риторичні запитання («Чого являєшся мені усні?), риторичні звертання («зіронько»); риторичні оклики («О ні!», «Хоч в сні!»)
ІV. ПІДСУМОК УРОКУ.
1) Слово вчителя.
Отже, сьогодні ми з вами переконались у тому, що тема кохання справді є однією з найулюбленіших тем Івана Франка. Вірші збірки «Зів’яле листя» - це неперевершені зразки найкращої інтимної лірики української поезії.
Багато з них стали народними піснями. І не тільки. Навіть сучасні українські композитори кладуть слова віршів Івана Франка на музику. До вашої уваги – пісня сучасного співака Віталія Козловського «Чого являєшся мені у сні».
2) Кліп Віталій Козловський «Чого являєшся мені»
3) Кліп «Ой ти дівчино, з горіха зерня» Іван Шміло
4) Мікрофон: На сьогоднішньому уроці я…
5) Оцінки за урок:
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
За зразком аналізу вірша «Чого являєшся мені» проаналізувати вірш «Ой ти дівчино, з горіха зерня»;
Вивчити «Чого являєшся мені у сні напам’ять»…
***
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!