Конспект уроку "Послання Тараса Шевченка "І мертвим, і живим, і ненарожденним..."

Тема: Послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним…». Критичний перегляд національної історії задля перспективи її кращого майбутнього

Мета: поглибити вивчене про жанр послання, дослідити, як автор прагне пробудити в українців почуття національної гідності та честі; розвивати вміння визначати провідну думку твору, виявляти його різні настроєві інтонації; виховувати почуття національної гідності, відповідальності за долю народу.

Учні повинні знати: культурні й політичні чинники, що спонукали Т.Шевченка до написання твору; особливості послання як жанру; напам’ять  уривок із твору.

Учні повинні вміти: виразно й усвідомлено читати твір; визначати й характеризувати адресата послання, провідну думку твору; орієнтуватися у складній композиції послання, виявляти його різні настроєві інтонації.

Перебіг уроку

1. Організаційний момент. Емоційна готовність учнів до уроку.
2. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя. В історії кожної літератури є твори, які володіють магічним даром безсмертя. Саме до таких шедеврів належить поезія Великого Кобзаря. Йому було властиве глибинне відчуття причетності до долі рідного народу, до його трагічної історії.

З творчої скарбниці Тараса Шевченка можна виділити твір, який чи не найглибше виявляє патріотизм і почуття національної гідності поета. Це послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм...»

3. Оголошення теми й мети уроку.

Оголошення та записування теми, ознайомлення з цілями уроку.

- Скажіть, будь ласка, які з цілей ви можете досягти самостійно?

4. Засвоєння нових знань.

Поєднання лекції вчителя з бесідою з учнями та ученицями.

Слово вчителя. Послання «І мертвим, і живим...» – твір рідкісної емоційної напруги, рівних якому не так багато в нашій літературі. На мій погляд, глибиною висловлених думок і експресією до нього може дорівнятися хіба що «Пролог» до поеми «Мойсей» І.Франка, «Одержима» Лесі Українки та «Щоденник» О.Довженка. Ці твори ми будемо вивчати в 10- 11 класах.

Сьогоднішній урок – це з’ясування ідейно-художньої вартості твору, який називають духовним заповітом українському народові. За жанром – це послання. Пригадаймо, що ми вже знаємо про такий жанр літератури. Хто з письменників використовував його у своїй творчості? (Послання – публіцистичний прозовий або віршований твір у формі листа-звертання до певної особи (чи багатьох осіб). Фундатором цього жанру називають римського поета, що жив у І столітті до н. е. – Горація. Біблія містить послання святих апостолів (Новий заповіт), вивчали «Послання дітям» Володимира Мономаха, «Послання до єпископів» Івана Вишенського, послання самого Т.Шевченка «Гоголю», «До Основ’яненка»).

Слово вчителя. Писали послання І.Франко, П.Грабовський, А.Малишко, Д.Павличко. Послання бувають громадянського, дружнього чи інтимного характеру; інформативного, повчального, сповідального чи викривального змісту.

- Хто є адресатом послання Т.Шевченка? Щоб відповісти на це запитання, прочитайте повну назву твору. (Мертві, живі, ненароджені земляки Т. Шевченка в Україні і не в Україні).

- Хто ж вони – «мертві», хто – «живі», а хто – «ненарожденні» земляки Т.Шевченка? (Предки, сучасники поета, майбутні покоління, тобто ми).

Проблемне питання. Яку ж думку хотів донести геніальний поет свої нащадкам? Чи актуальне послання сьогодні?

- З’ясуємо культурні й політичні чинники, що спонукали Т.Шевченка до написання твору. Коли і де було написане Шевченком послання? (14 грудня 1845 року, В'юнище. Село Переяславського повіту. Шевченко гостив у пана Самойлова).

- Спочатку пригадаймо, що ми знаємо про 1845 рік в долі Тараса Григоровича. (Це була друга подорож на Україну після закінчення Петербурзької академії мистецтв, так звана «переяславська осінь», коли Шевченко за неповних два місяці пише 8 творів, до того ж досить об’ємних  – «Холодний Яр», «Заповіт», «Наймичка», «Кавказ», «Минають дні...», «Три літа». Усі вони увійшли до рукописної книжки «Три літа»).

- Пригадайте і скажіть, як ставилися до Тараса Григоровича в Україні? (В Україні чимало панів уважали за честь познайомитися з колишнім кріпаком. Його запрошували в гості, він відвідував бали, заводив нові знайомства).

- Чи змінився Т.Шевченко внутрішньо? Обґрунтуйте своє твердження. (Ні, йому болить Україна та доля рідного народу, про це він пише у свої творах).

Слово вчителя. Дійсно, Т.Шевченка таке життя не змінило. Промовистим є випадок з біографії поета. Пан Лукашевич, якого Т.Шевченко вважав «вченим лібералом», послав у холодну пору року з Березані до Яготина, що за 30 верств (32 кілометри), пішки свого кріпака з листом поетові, наказавши, не гаючись, повертатися назад. Т.Шевченко обурився і написав гнівну відповідь «лібералові», додавши, що більше з ним не знайомий.

- Узагальнивши сказане, підсумуйте чинники, що сприяли появі такого твору. Скористайтеся для відповіді довідковим матеріалами. (Панству байдужа доля народу. В Україні відсутня національна еліта, панує конформізм. А лише об’єднання всіх суспільних верств здатне змінити систему, що існує).

- Перейдімо до розгляду ідейно-композиційної вартості твору. Прочитайте епіграф. Звідки він узятий? (Перше соборне послання св. Апостола Івана (розділ 5, вірш 20). « Як хто скаже: « Я Бога люблю, а ненавидить брата свого, то неправда є»).

- Чи вперше Т.Шевченко звертається до цитування Біблії? (Ні.Слова з Книги книг взяті епіграфом до поеми «Кавказ», комедії «Сон», містерії «Великий льох»).

- Отже, ми можемо робити висновок, що Тарас Григорович не випадково цитує Біблію, це для нього є знаковим і має глибокий зміст. Що означають слова, взяті епіграфом до послання? Яку проблему порушують? (Правди і брехні, щирості і лицемірства).

Слово вчителя. Для християнства істини зі Святого Письма – незаперечний авторитет, а цей вислів – один із основоположних у християнській моралі. Любов до невидимого Бога повертається тут у практичне русло любові до брата, тобто до конкретної людини, яка живе поруч. Думка, висловлена святим апостолом Іваном, є критерієм оцінки правдивості та щирості кожної людини, узгодженості її слів із вчинками. Тому закономірно постає запитання: чи узгоджуються слова із вчинками адресатів послання? Перейдемо до текстового вивчення твору.

Слухання уривка в аудіозаписі.

Обмін враженнями: «Вразило», «Збентежило», «Здивувало».

Слово вчителя. Послання має специфічну форму викладу – внутрішній монолог, ускладнений уявним діалогом. Це дає змогу ставити на передній план образ ліричного героя, його внутрішній світ, а не безпосередньо проблеми, на які він так гостро реагує. Тож динаміка думок, переживань і психічних станів є предметом відображення. Читач зустрічається з суперечкою, пересторогою, погрозою, закликом, викриттям, звинуваченням, застереженням. Стежачи за текстом твору, спробуємо побудувати ланцюжок імпульсу думок і почуттів поета у творі. Отже, я пропоную вам попрацювати в парах. На парті ви маєте набір карток з надписами різних настроєвих інтонацій. Стежачи за роботою на уроці, ви маєте послідовно відтворити ланцюжок Шевченкових поривань.

Філософський зачин поеми передає природний плин життя, якому підпорядковане все суще на планеті. («І смеркає. І світає, День Божий минає, І знову люд потомлений І все спочиває».) Погодьтеся, ніщо не віщує вибуху чи навіть відхилення від цього одвічного порядку. Насправді ж – це тиша перед бурею. Бо з наступного рядка заметається, застогне душа поета, а свідомість вибухатиме думками й картинами, що й досі обпікають читача вистражданою правдою («Тільки я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних...»).

- «І день і ніч» – який це художній засіб? (Гіпербола).

- Що означає слово «окаянний»? З’ясуйте в тлумачному словнику. (Грішний, проклятий, гріховний, нечестивий).

- А якщо використати сполучник мов? (Заперечення значення слова).

- Який антонім напрошується? ( Праведник – людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних принципів якоїсь релігії).

 - Отже, ліричний герой – чи не єдиний праведник серед велелюдного натовпу справжніх грішників, байдужих до чужого горя. Йому болить те, що інші не помічають, і він уступає в суперечку з опонентами.

 - Які ж безчинства творяться на Україні? Знайдіть у тексті («Кайданами міняються, правдою торгують. І Господа зневажають, - Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають, А що вродить?»).

 - Спостерігаючи такі лиха на рідній землі, до чого спонукає автор, з яким проханням звертається? (До любові - «Полюбіте щирим серцем велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся!»).

 - Що мав на увазі Т.Шевченко, коли писав: « Розкуйтеся, братайтеся!»? (Наказ стосується всієї нації і є закликом позбутися московських кайданів).

Слово вчителя. Історія стверджує, а сьогодення переконує, що національне звільнення можливе лише за умови спільної боротьби всієї нації. Масштабність адресата, окресленого в назві, стає зрозумілою і виправданою лише стосовно проблематики, яка хвилювала поета й була актуальною для України і в давні часи, і в добу Шевченка, залишається такою й сьогодні, а саме: проблема правди і брехні, щирості й лицемірства, ставлення до «свого» й «чужого», до історичного минулого, взаємин між різними верствами українського суспільства як нації. Позиція Шевченка та його адресатів-опонентів виявляються діаметрально протилежними. У гострому герці зіткнулися два світогляди, між якими, здавалося б, годі прокласти мости. Однак поет шукає способи з’єднати береги прірви, що розділяє ці світогляди та їхніх носіїв, і ті пошуки завдають йому найбільшого болю. Виправданням і метою їх є жадане щастя України, яка для Шевченка складає найвищу цінність.

- Спробуйте на основі сказаного назвати адресата поезії у вузькому розумінні ( Українська суспільна верхівка, панство. «Три літа»: «не люди, а змії»).

- Становище кріпаків було настільки нестерпним і рабським і так боліло поетові, що він вигукував: «Схаменіться, недолюди, діти юродиві!». Далі поет ніби просить і пояснює те, що є беззаперечною істиною, висловлює пересторгу. Ці вислови стали афоризмами. Знайдіть їх («В своїй хаті своя правда, І сила, і воля», «Нема на світі України, Немає другого Дніпра»).

- Що ж робить так звана українська еліта? (« Претеся на чужину», «шкуру дерете»...).

- Коли людина бачить несправедливість, а нічого не може зробити, то що зазвичай зривається з язика? ( Погроза, прокльон).

- Як проклинає Шевченко панство?(«Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви поросли!..»).

- І знову промовляє Т. Шевченко «Схаменіться! Будьте люде». Порівнявши першу частину і другу, скажіть, чи однаково звучить це слово? (Ні, І - критично, викривально; II - благально).

- Що ж може статись, якщо панівна верхівка не прислухається до благань автора? («Розкуються незабаром заковані люде...»).

- Знову «Розкуються незабаром». Що означає «Розкуються»? (Розкуються кріпаки).

- Яка ж картина постає перед вдумливим читачем? Що вона нагадує! (Предметними деталями та асоціаціями цей епізод нагадує картину-видіння з «Об’явлення св. Івана Богослова», окремі фрагменти яких провіщають Страшний суд).

Слово вчителя. Т.Шевченко застерігає, що історія не вибачить фатальної помилки, і коли вже «розкуються незабаром заковані люде», «потече сторіками кров у синє море дітей...», то найстрашнішими будуть наслідки цієї національної трагедії: «Одцурається брат брата І дитини мати... І навіки прокленетесь своїми синами!».

Однак шанс врятуватися ще є. Його вбачає поет у великій вірі, житті за Божими заповідями («образ Божий Багном не скверніте»), духовному й моральному очищенні («Умийтеся!»), вихованні молодого покоління(«Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувати...»). А ще – у вивченні національної історії, справжньої, народної.

Наступна частина – це критичний перегляд історії для перспективи й кращого майбутнього. Це звинувачення українського панства в незнанні й небажанні своїх співвітчизників досліджувати національну історію. Так звана еліта вдовольняється нав’язаними іншими націями поглядом на своє походження: «Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! моголи!» Золотого Тамерлана Онучата голі. Німець скаже: «Ви слав’яне». «Слав’яне! Слав’яне!» Славних прадідів великих правнуки погані!».

Українська інтелігенція з інтересом читає праці зарубіжних істориків, які пропагують слов’янофільство – об’єднання всіх слов’янських народів. Та чи можна вважати себе слов’янофілом, не знаючи рідної мови, шанувати інші народи, не люблячи власного?!

- Назвіть прізвища, які згадує Т.Шевченко. За допомогою «Словничка» з’ясуйте, хто ці люди (Коллар Ян (1793-1852) – чеський і словацький поет і вчений, поборник єднання слов'янських народів. Ганка Вацлав (1791-1861) – чеський поет і вчений, видатний діяч чеського Відродження. Шафарик – чеський учений, професор Празького університету. Шевченко з ним був особисто знайомий. Брути - (Юрій Брут - один з організаторів змови та вбивства імператора Юлія Цезаря (44 р. до н. е.). Тут поет називає Брута як борця проти деспотизму. Коклес – римський герой, який прославився захистом вузького мосту через Тібр від усієї етруської армії до тих пір, доки римляни не знищили його й етруски не змогли потрапити в місто. Отже, Коклес – це борець).

У посланні відображено погляди Кобзаря на історію України. Він виступає проти псевдоісториків, котрі твердили, що наша історія – це «поема Вільного народа», шукали на її сторінках лише героїчні моменти, уславлювали видатних особистостей. Поет проти такого однобокого трактування подій.

- Знайдіть цитату, яка порадить, як потрібно вивчати історію («Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть...»).

- На які питання пропонує Т.Шевченко дати відповідь? («що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?..»).

- Спробуймо це зробити ми сьогодні на уроці (Що ми? (Хто ми?) – українці, а не малороси. Чиї сини? – «славних прадідів великих». Яких батьків? – вільних козаків. Ким закуті? – російським самодержавством, іншими країнами. За що закуті? – ?).

Слово вчителя. Останнє запитання залишається відкритим. Як могло статися, що на шию вільному туру накинули ярмо, у клітку посадили гордого беркута? За які провини? Чому великий народ позбавлений права мати власну державу?

Ці запитання мали пробудити приспану колонізаторами соціальну й національну гідність українського народу. Бо поки що немає нації, є «раби, подножки, грязь Москви, варшавське сміття». Такий категоричний Т.Шевченко у своїх викриттях. Варто зауважити, що німецькі колоністи за сприянням політики царизму освоювали українські землі. Трагедія в тому, що роблять вони це у місцях, скроплених козацькою кров’ю. Чи довгою буде історична та людська пам’ять, якщо на козацьких могилах виросте картопля?

«А ви її купуєте, їсте на здоров’я Та славите Запорожжя. А чиєю кров’ю Ота земля напоєна, Що картопля родить...» Останні слова цієї частини знову спонукають до роздумів: що ж із батьківського спадку збережуть діти – кайдани чи славу?

В останній частині послання перед нами постає образ «великої руїни» – України. Із сарказмом і гнівом звучать слова:

Доборолась Україна До самого краю...

- У чому трагедія України? Знайдіть рядки, що стали крилатими. (Україну нищать власні діти, які забули історію, своє коріння, пристосувалися до колоніального становища. «Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають», «Отака-то наша слава, Слава України»).

- Наприкінці послання Т.Шевченко двічі закликає «обійнятися». Знайдіть ці слова. До кого звертається спочатку? У кінці? («Обніміте ж, брати мої, найменшого брата» – українська суспільна верхівка; «Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!» – уся нація).

V. Підсумок уроку.

 - У прикінцевому уривку звучить ідея твору. Спробуймо її сформулювати. Фактично це й буде відповідь на проблемне питання, поставлене на початку уроку. (Вона сконцентрована у словах: «Обнімітеся ж, брати мої». Це заклик до національної злагоди, палка молитва за єдність української нації. Т.Шевченко заповідає за будь-яких обставин залишитися з народом, його цінностями, закликає до примирення. Братами автор називає передову українську інтелігенцію, у руках якої зараз доля народу, «найменший брат» – пригноблений народ. І коли вони відчувають себе єдиною силою, здатною протистояти будь-яким ворогам, Україна в майбутньому скине кайдани й відродить батьківську славу. Отже, порятунок – у єдності всіх сил нації. У цьому виявляється історичний оптимізм Шевченкового слова).

-    Чи актуальне послання сьогодні? Які Шевченкову ідею ми втілюємо сьогодні, коли вийшли на герц з дикою російською ордою?

-     Чи побудували ви ланцюжок імпульсу думок і почуттів поета у творі? (Суперечка, прохання, пересторога, прокльон-погроза, застереження, звинувачення, порада, викриття, гнів, заклик).

-      Чи досягай ми поставлених цілей? Спробуйте визначити, яким буде домашнє завдання. Який фрагмент твору ви вивчите напам’ять?

6. Домашнє завдання.

Вивчити уривок з послання напам’ять (на вибір). Прочитати поеми «Катерина», «Наймичка».

Індивідуальне завдання: підготував повідомлення «Образ жінки в творчості Т.Шевченка на основі вивчених раніше творів».

Література

1. Марко Василь. Поема Т.Шевченка «І мертвим, і живим...» Концептуально-стильовий аналіз / Василь Марко // Дивослово. ––1997. –– №5-6. –– С. 26-29.

2. Міщенко О.І. Українська література: підручник для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Олена Міщенко. –– К.: Генеза, 2009. –– С. 211-212.

3. Полюга Людмила. Збірний образ української «еліти» в посланні «І мертвим, і живим...» / Л. Полюга // Дивослово. –– 2006. –– №11. –– С. 16-18.

4. Скорський М. А. «Володар в царстві духа». Поетичний життєпис Тараса Шевченка / М. А. Скорський // Бібліотечка «Дивослова». –– 2009. –– №3. –– 63 с.