Конспект уроку позакласного читання Зірка Мензатюк "Небилиці про рукавиці"

Тема: Зірка Мензатюк «Небилиці про рукиці»

Мета:

Формування предметних компетентностей: навчати учнів сприймати текст на слух, розкрити причинно-наслідкові зв’язки стосунків персонажів; удосконалювати навички читання, самостійної та групової роботи; допомогти усвідомити виховну спрямованість оповідання; формувати оцінні судження, виховувати інтерес до творчості письменниці; учити застосовувати набуту інформацію для розв’язання навчально-пізнавальних та практичних завдань; формувати вміння брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного твору; формувати навички проектної діяльності; учити з повагою ставитися до оточуючих, виявляти турботу один до одного.

Формування ключових компетентностей: 

уміння вчитися: формувати вміння висловлювати рефлексивні та оцінні судження, моделювати і прогнозувати в межах певного завдання;

комунікативної: удосконалювати вміння співпрацювати в парі, групі, колективі;

соціальної: навчати продуктивно співпрацювати з різними партнерами у парі, групі, команді, виконувати різні ролі та функції в колективі, проявляти ініціативу, розвивати спостережливість, вміння бачити цікаві речі у природі.

Тип уроку: урок набуття нових знань.

Міжпредметні зв’язки: українська мова, природознавство, «Я у світі», образотворче мистецтво

Обладнання: портрет Зірки Мензатюк; ілюстрації до твору, аркуш ватману з намальованим стовбуром та гілками дерева , клей, паперові рукавички 6 кольорів( для проектної роботи); альбомний аркуш, кольорові олівці;  презентація до змісту уроку.

ХІД УРОКУ

І Організційний момент

Вправа « Ми одна сім’я»

Ми усі одна сім’я:

він, вона і ти, і я

Усміхнись тому хто справа -

Усміхнись тому хто зліва –

Ущепни того хто справа –

Ущепни того хто зліва –

Усміхнись тому хто справа –

Усміхнись тому хто зліва -

Ми усі одна сім’я:

 він, вона і ти, і я

Робота над чистомовкою

Ма-ма-ма - настала (зима)

Ла-ла-ла – ішла дівчинка (мала),

Ила-ила-ила – рукавичку (загубила).

Ило-ило-ило – диво-деревце (вродило),

айні-айні-айні – а плоди ті (незвичайні.)

Вправа з мнемотехніки

 

 

Дві сестрички – рукавички виглядають із полички.

Тільки випаде сніжок – кличуть гратись на лужок.

Дві сестрички – рукавички гратись в сніжки мають звичку.

Як на землю прийде нічка – я кладу їх на поличку.

Хай вони відпочивають і до ранку висихають.

ІІІ Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

Гра «Передбачення»

Діти! Ви здогадалися, про що йтиме мова на сьогоднішньому уроці? (Про рукавички).

Гра « Дешифрувальник»

Стратегія «Мислення з передбаченням»

Не          про               би            ру

ці             ка            ли

ви            ці

Про що можна дізнатися, утворивши речення з поданих складів? ( Назва твору «Небилиці про рукавиці»)

 

Ми познайомимося  з казкою «Небилиці про рукавиці» із збірки «Київські казки», яку написала Зірка Мензатюк. Що ж відомо про авторку цієї збірки?

(Повідомлення підготовлених учнів про творчість  письменниці)

До збірки "Київські казки", яку написала відома українська письменниця-казкарка Зірка Мензатюк, увійшли казки, присвячені Києву, або ті, де події відбуваються в українській столиці. «Солов’їна казочка» розповідає про соловейка, якому так сподобалася опера «Запорожець за Дунаєм», що він сам заспівав у театрі. «Казочка про голубів» про пару голубів, які шукали собі місце для гніздечка, і знайшли – в архіві редакції, що змінило життя редакції і політику видання. «Бузкова казочка» – гімн столиці, яку починаєш сприймати як райське місце, сповнене світла і радості. Але щоб зрозуміти це, потрібен був приліт інопланетянина. «День, що не має кінця» також прославляє Київ, оживляючи його засновників, Кия, Щека, Хорива і Либідь, які гуляють сучасним містом. Казка «Пектораль» гумористична, бо в ній двоє друзів так хочуть знайти скарб, що постійно потрапляють у халепу, неправильно трактуючи народний фольклор або сприймаючи його надто буквально. Я щиро співчувала двом хлопцям. Головна героїня казки «Пригоди кози Дерезовської» – справжня гламурна модниця. Вона мешкає у молодої художниці, яка постійно має проблеми через норов своєї кізочки. Казка «Як Мурко ходив на виставку» відкриває соціальну сторінку у цьому збірнику. Мурко звичайний кіт, та якось потрапляє на виставку. Ось тільки ловити мишей породисті коти не вміють і не хочуть, і тут Мурко здобуває свою славу. Казка «Про київських відьом та про дівчинку балетницю» дуже схожа на традиційну казку, де розумна головна героїня одурює відьом, чекаючи на світання. Повеселило, що відьми не класичні, а цілком сучасні, одна на відьомське зібрання навіть на пилососі прилетіла. «Ялинка на Трухановому острові» вбрана не для людей, а для тварин, щоб й у них було свято. Дід Мороз виконує бажання тварин. Казка «Снігові колядки» також святкова, у ній снігові баби і сніговити оживають, танцюють і співають колядки. Не дивуйтеся, якщо і ви десь той колектив зустрінете. «Небилиці про рукавиці» – то справді небилиці про те, як загублені рукавички можуть вирости, мов дерево, і дати плоди у вигляді нових рукавичок. Тож, кожна з казок - дуже цікава, у чомусь пізнавальна та ненав’язливо виховна.

Робота з хрестоматією

Вправа «Бджілки»

Учні самостійно читають розповідь Зірки Мензатюк про роль читання її житті ( сторінка106 хрестоматії)

« Колись малою я любила читати сидячи на горісі. Гілля навколо було, мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки – як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час.

Перевірка розуміння прочитаного

• Чому дівчинці подобалось читати сидячи на горісі?
• Чи подобалося батькам надмірне захоплення читанням їхньої доньки?
• Чи всі книжки корисні?

ІІІ  Основний зміст роботи

Це і є назва твору, з яким ми будемо працювати на сьогоднішньому уроці. А що ж таке небилиці?

(Небилиці – невелике оповідання розповідного змісту про те , чого немає в дійсності; неправда, вигадка.)
Гра «Передбачення»

Стратегія «Ромашка Блума»

Прості запитання.

1. Виходячи з назви збірки, скажіть, де відбувалися події, описані  в оповіданні?
2.  Коли відбуваються події?

Питання-уточнення

1. Що могло статися з головною героїнею твору?

Пояснююче питання

1)Чому дівчинка не знайшла свою рукавичку?

Практичне питання

1. Чи траплялося подібне з вами?

Запитання на оцінку судження

1. Що зробили б ви, будучи на місці головної героїні?

Опрацювання змісту твору

1.Словникова робота

Садовина – плоди садових дерев.

Городина – городні плоди та зелень.

Оболо́нь  — історична місцевість на півночі Києва, яка розташована на правому березі Дніпра. 

 

2.Читання тесту «Ланцюжком»

 

Зірка Мензатюк

НЕБИЛИЦІ ПРО РУКАВИЦІ

(казка)

Чи ви знаєте, чому восени жовтіє листя на деревах? Звичайно, через сонечко. Воно втомилося, стало сонне, блякле, неяскраве, а дні сірі, мов дикі гуси, а дощик довгий, плюскає й плюскає. Ось такої пори дерева вмикаються, наче жовті люстри, і світять, світять замість сонця. Навіть опавши, листя лягає долі, мов кружало світла під лампою.

З деревами трапляються й інші дива. Про одне я хочу розповісти.
Все почалося з того, що бабуся виплела Оксанці м’якенькі, гарненькі, пухнасті рукавички, а Оксанка їх загубила.

Точніше, загубила тільки ліву. Але яка користь із правої, коли лівої нема? Сталося це перед Новим роком; сутеніло, вдома чекали ялинка й подарунки під ялинкою, тому Оксанка мовила: «Пошукаю рукавичку завтра».
А вночі випав чарівний новорічний сніг, от рукавичка під ним і заховалася. Вона лежала, лежала та й долежала до весни, а весною взяла й проросла. Ніхто з того не здивувався, бо весною все росте. Рукавичний пагінець спокійно собі виріс і зацвів, і з цього знову ніхто не здивувався, бо перед літом усе цвіте. Та коли деревце, що виросло з рукавички, покрилося плодами-рукавичками, м’якесенькими, гарнесенькими, ще й пухнастими, — тут уже здивувалися геть усі.

 

Спочатку здивувалася двірничка Фросина.
— Ото ще придумали! — мовила вона. — Хто тут збиратиме рукавичний урожай? Якби це був сад, то його би зібрали садівники та й відвезли до магазину садовини́*1 й горо́дини*2.
Та тут був не сад, а масив Оболонь у Києві, до того ж рукавиці зроду не продавали в крамницях з городиною. Тому двірничка Фросина страшенно розгубилась і з тої розгубленості весь день не мела сходів, не мила коридорів, не поливала мальви під вікнами.
Другим здивувався професор Петро Петрович. Він вивів на прогулянку свого Бровка Бровковича, і той приніс у зубах рукавичку.
— Чиясь дитина загубила, — вирішив професор і поклав рукавичку на лавку під будинком.
Бровко Бровкович приніс другу рукавичку, а тоді третю, а тоді четверту.
— От неуважна дитина, губить рукавички, і всі ліві, — зітхнув Петро Петрович і поклав рукавичку на другу лавку, а тоді на третю, а тоді на четверту.
Раптом дмухнув вітер, і рукавички закружляли зграйкою, плавно опускаючись перед професоровим носом.
— Та тут ціле рукавичне дерево... — добачив нарешті Петро Петрович.
Вернувшись додому, він налив чорної кави у  миску Бровкові Бровковичу, а сам погриз кістку, взув черевики — один сірий, а другий коричневий, зате обидва праві, — і пішов читати лекцію студентам-першокурсникам.
— Панове студенти! — сказав він. — Ви починаєте вивчати науку рукавицезнавство.
— А чому не шапкознавство? Або черевикоплавство? — спитали студенти.
— Тому що рукавиці літають, наче птиці!  — пояснив Петро Петрович.
Студенти нічогісінько не второпали, зате заповажали Петра Петровича. «Ач, який мудрий! — подумали вони. — Відразу видно, що професор».
Та найдужче здивувалися з рукавичного дерева депутати міської ради.
— Питання рукавицевиростання треба без зволікання ставити на голосування! — загаласували вони, почавши своє засідання.
— Ні, питання рукавицезбирання вимагає доопрацювання! — загаласували інші. І так вони галасували й голосували, голосували й галасували, а деревце стояло собі, і рукавиці з зелених поволі робилися жовтими, жовтогарячими, червоними, вишневими. Бо вже настала глибока осінь!
Щодень під деревце прибігали діти. Вони також дивувалися, а дужче раділи. Вони підскакували з утіхи, плескали в долоні й танцювали.
— У світі бувають хлібні дерева, динні дерева, залізні дерева! Якщо на деревах ростуть паляниці, то хай виростають і  рукавиці!  — приспівували вони, танцюючи.
Одне дітям було жаль: що всі рукавички  — ліві. Тому діти бігли собі гратися в  хованки, в класики, в резинки, справді-бо: навіщо їм рукавички геть усі ліві й жодної правої?
Тільки Оксанці придалася  б саме ліва рукавичка. Вона лишалася коло деревця, коли інші діти було собі побіжать, і казала:
— Краще я не візьму цю рукавичку до пари до своєї правої! Краще я  взимку загублю праву до пари! 
Хай тоді виростуть ще й праві рукавиці.
І тільки-но випав сніг, вона загубила другу рукавицю. То була ніч не новорічна, але однак чарівна (а треба сказати, що чарівних ночей є значно більше, ніж не чарівних). Отож усе трапилось, як і першого разу: рукавичка лежала, лежала, а  потім взяла й  проросла, а  тоді взяла й  зацвіла, а  тоді нарешті вкрилася рукавицями. Правими, як і належало.
— Ото придумали! — мовила двірничка Фросина. — Може, тут справді заведуть рукавичний сад?
І вона знов увесь день не мела сходів, не мила коридорів, не поливала мальви під вікнами, бо якщо буде сад, то й працювати випадає садівникам, а не їй, двірничці.
Депутати міської ради знову поставили це питання на голосування, професор Петро Петрович написав дуже мудру наукову працю «Про рукавиці, що літають, наче птиці». Одне тільки було прикро: тепер, коли виросло стільки правих рукавиць, не лишилося торішніх лівих! Куди вони поділися? 
Хтозна... А куди дівається опале осіннє листя? Чи відлітає у  вирій? Чи губиться між сторінками книжок, куди його кладуть замріяні дівчата? Чи ховається в порожніх гніздах? 
Ліві рукавички теж кудись поділися, як торішнє листя. А праві з зелених потроху робилися жовтими, жовтогарячими, червоними, вишневими і — розвівалися за вітром. На весну в  місті не стало жодних рукавичних дерев. Мабуть, вони за одне літо витикаються, виганяються, родять і всихають. Тільки проростають надто рідко. А рукавичкам таки хочеться прорости, тож-то вони й  губляться, і  діти нітрохи в тому не винні. Щоправда, чарівних дерев і так вистачає. Дерев, що вміють осяяти місто, засвітившись, мов люстри.

 

ІV Закріплення вивченого матеріалу

Гра «Мікрофон»

- У якому місті відбувалися події описані у творі?

- Коли трапилася ця історія?

- Хто загубив рукавичку?

- З чим порівнювалися дерева восени?

 Аналіз змісту з вибірковим читанням.

- Хто є головним  героєм твору?

- Про кого ще йдеться в тексті?

- Що було дивним для двірнички Фросини?

- Як називалася наука, про яку говорив професор Петро Петрович?

- Хто сказав: «Рукавиці літають, наче птиці»?(Зачитати)

- Що вирішила зробити дівчинка наступної зими?

- Що трапилося з рукавичними деревами навесні?

- Про які дивні дерева йдеться мова у тексті?

- Що вас здивувало в поведінці професора?

• - Як и розумієте останній абзац твору «Щоправда, чарівних дерев і так вистачає. Дерев, що вміють осяяти місто, засвітившись, мов люстри).

 

Гра «Знайди пару»

Двірничиха Фросина                   Галасували і голосували

Петро Петрович                           Розгубилася і не мела сходів

Депутати                                      Почав викладати науку «Рукавицезнаство»

Стратегія «Кубик Блума»

1.Чому твір має таку назву?

2.Якби ти потрапив до твору, щоб ти змінив?

3. Розкажи епізод з твору, який тобі найбільше сподобався.

4.Що повчального є в цьому творі?

5. Склади продовження історії.

6. Знайди слова, які тобі незрозумілі.

 

V  Підсумок

Стратегія «6 капелюхів»

У вас на партах є рукавички 6 кольорів. Напишіть  на білій – яка інформація була для вас корисна на уроці, на жовтій  - які переваги у рукавичного дерева, на чорній- в якій ситуації, описаній у творі, потрібно бути обережним, червоній – чому не можна зустріти рукавичного дерева  наших садках, зеленій – яке чарівне дерево посадили б ви в своєму саду , синій – чи отримали ви задоволення від роботи на уроці. І цим ми зігріємо наше деревце, щоб йому було взимку тепліше.

 

Гра «Моє чарівне дерево»

Завдання:Намалювати  своє чарівне дерево, яке б хотілося посадити і виростити

 

VІ Домашнє завдання

Скласти казку за поданим початком « одного разу я…» . Закінчити творчу роботу.