Конспект уроку "Складання карти забрудненості радіонуклідами своєї місцевості"

Урок у довкіллі №2.

Тема: Складання карти забрудненості радіонуклідами своєї місцевості.

Мета освітня: розглянути методи визначення якості та обсягу забруднень;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та визначити принципи радіаційної безпеки;

виховна: удосконалювати рівень сформованості навичок ХХІ століття, зокрема здатності до критичного аналізу зібраних фактів щодо теми уроку.

Обладнання: слайди презентації із зображенням  карт забруднення  території України.

Базові поняття і терміни: радіонукліди, ГДК, ГДВ, ГДЕН, МДР, КЕС, ОЗЗ.

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у  природничих науках, екологічна грамотність і здоровий спосіб життя, інформаційно-цифрова компетентність, уміння і бажання вчитися впродовж життя.

Хід уроку

1. Організаційний етап
2. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

 Бесіда

       Діти, сьогодні у нас урок у природі не просто так. Давайте озернемося навкруги. Що ми бачимо? Красиві краєвиди рідної природи в далині, а поблизу, де живемо, працюємо, навчаємось, скрізь  результат людської праці. Завод продтоварів «Мрія», швейна фабрика, хлібзавод, типографія, АЗС…Все у нас є для комфортного життя, але чи  оберігає все це  наше здоров’я  і довкілля ? Яке відношення до такої благодаті мають радіонукліди?   Що таке радіонукліди?     РАДІОНУКЛІДИ (лат. radiare — випромінювання + nucleus — ядро) — термін, який використовується для позначення РР,  тобто речовин, що містять радіоактивні атоми. Найчастіше під цим розуміють речовини, що містять радіоактивні ізотопи тих або інших хімічних елементів, які використовуються на практиці в промисловості й медицині. 

      ПП: Який вам відомий приклад радіаційної небезпеки України, що набув поширення  і  у світі?

      Сумарна активність радіонуклідів, які вийшли за межі 4 енергоблоку Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року і в наступні дні після аварії, перевищила 300 млн. кюрі. Аварія призвела до радіоактивного забруднення більш ніж 145 тис кв.км території України, Білорусії та Росії. На радіоактивних територіях сьогодні розміщено понад дві тисячі населених пунктів, в яких проживає майже півтора мільйони людей. Українські вчені єдині в думці про те, що наслідки Чорнобильської аварії ще дуже довго будуть про себе нагадувати. Станом на 2009 рік в Україні було зареєстровано 6049 випадків раку щитовидної залози у людей, які на момент аварії були дітьми і підлітками. Крім того, за час, що минув після катастрофи на ЧАЕС, зросла кількість психоневрологічних захворювань, патології серцево-судинної системи.

      У той же час, за 25 років радіаційний стан територій навколо станції значно покращився. Цьому сприяли і природні процеси, і проведення дезактиваційних робіт, і відсутність людини. Так, у регіоні відновилися популяції вимираючих тварин, а українські чиновники навіть заговорили про можливість скорочення зони відчуження біля ЧАЕС.

  ПП:   Які ви знаєте галузі виробництва як основні джерела забруднення навколишнього середовища  нашої області ?

     Провідними галузями промисловості області є машинобудування, паливна, гірничорудна, будівнича та харчова. Розвинуті видобування і переробка залізної руди, нафти, природного газу і газового конденсату, виробництво сталі, будівельних матеріалів, м’яса і масла тваринного, олії, цукру та інших видів промислової продукції.

3. Вивчення нового матеріалу 

 Розповідь вчителя з елементами бесіди

      Серед стаціонарних джерел головними забруднювачами Полтавщини є підприємства м. Кременчука та Горішні Плавні (колишній Комсомольськ). Значно менше викидів в обласному центрі 2,15% від загального обсягу викидів. На м.Кременчук припадало 36,94% від усіх викидів забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами, на м.Горішні Плавні (колишній Комсомольськ) – 16,4 відсотка.

      Найбільший негативний вплив діяльності підприємств спостерігається у м.Кременчуці, де викинуто 36,9% від усіх викидів стаціонарних джерел області. Основним забруднювачем повітря в цьому місті залишається ПАТ «Укртатнафта» – 21,1% обласних викидів. У м.Горішні Плавні (Комсомольськ) об’єми викидів забруднюючих речовин становлять 16,4% від усіх викидів стаціонарних джерел області, з яких майже третина – у вигляді суспендованих твердих частинок. Найбільшим забруднювачем атмосфери в цьому місті є ПрАТ «Полтавський ГЗК» – 15,1% обласних викидів.

Підприємство, яке здійснює найбільший вплив на атмосферного повітря Полтавській області залишається ПАТ «Укртатнафта» (нафтопереробна промисловість) – 21,1% загальних обласних викидів.

       Із  Звіту (2016р.) Департаменту екології та природних ресурсів  відомо, що систематичні спостереження за вмістом забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м.Полтави проводяться лабораторією Полтавського центру з гідрометеорології на 4-х стаціонарних постах, а також Кременчуцькою лабораторією спостережень за забрудненням атмосферного повітря Полтавського центру з гідрометеорології на 4-х стаціонарних постах по м.Кременчуку і на одному стаціонарному посту по м.Горішні Плавні. За даними лабораторії Полтавського обласного центру з гідрометеорології в атмосферному повітрі міст Полтави та Кременчука систематично спостерігається підвищений рівень вмісту пилу та протягом літніх місяців формальдегіду. Простежується закономірність сезонних змін. Саме у холодний період зростає забрудненість діоксидом сірки та розчинними сульфатами, що пов’язано зі збільшенням викидів продуктів згорання палива.

      Загальний рівень забруднення атмосферного повітря у м.Полтава характеризується як низький.

     У порівнянні з 2015 роком загальний рівень забруднення міста Кременчук дещо підвищився. Збільшився середній вміст діоксиду сірки, сульфатів, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, оксиду азоту, формальдегіду, а також дещо збільшилася забрудненість важкими металами (кадмієм, міддю та свинцем).

      На стан здоров’я людей впливають всі складові довкілля – і повітря, і вода, і грунти, і біота. Відокремити вплив забрудненого атмосферного повітря з-поміж інших складових не просто. За даними Департаменту охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації показники захворюваності та поширеності хвороб серед всього населення області протягом останніх років є стабільними із незначним коливанням.

     Постійно зменшується кількість населення області. Зменшення зареєстроване в усіх містах обласного значення та районах області, що насамперед обумовлено його природним скороченням (перевищення кількості померлих над кількістю народжених).

     Основними стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря в області є промислові підприємства добувної (31,3%); переробної (27,6%), в т.ч. нафтопереробної (21,4%) промисловості; постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (13,7%); транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 12,7 відсотка. ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр» Міністерства охорони здоров’я України проводе дослідження атмосферного повітря. Основні речовини по яким досліджується повітря – пил, оксид вуглецю, оксиди азоту, солі важких металів, сірчистий газ, сірководень, сірчана кислота тощо. З районів області найбільші обсяги викидів мають райони з нафтогазовим навантаженням: Лохвицький, Гадяцький, Машівський, Котелевський, Новосанжарський та Шишацький. Як свідчать лабораторні дослідження, забруднення приземного шару атмосфери в населених пунктах області в основному створюють – пил, оксид вуглецю, діоксид ависновки про тенденцію незначного, але поступового підвищення температурних умов для Полтавщини. Починаючі з 2004, середньорічна температура в області не опускалася нижче 8.0°С. Значення середньорічної температури у 2016 році зменшилося на 1.0 °С.

ПП: Діти, давайте разом  поміркуємо чи вихід з цієї екологічної кризи регіону?

      Отже, скорочення споживання природного газу через заміщення регіональними видами твердого палива та впровадження новітніх енергоефективних технологій спалювання палива та заходів з підвищення енергозбереження у сучасних умовах є необхідний та пріоритетний напрямок розвитку України. Пріоритетність напрямків, пов’язаних з використанням регіональних видів твердого палива, енергозбереженням та енергоефективністю в першу чергу обумовлено економічними факторами, але кінцевим результатом їх впровадження буде ефективне скорочення викидів парникових газів. Політику адаптації та впровадження заходів скорочення антропогенних викидів парникових газів та збільшення їх поглинання необхідно здійснювати в наступних напрямах:

- розвиток дослідницьких програм; - розвиток мереж спостереження;

 - створення сприятливих умов для застосування чистих технологій в галузі електрики, опалення, транспорту.

Методи визначення якості та обсягу забруднень

Пригадайте, для вивчення ступеня забруднення довкілля та впливу того чи іншого забруднювача (полютанта) на біоту і здоров’я людини, оцінки шкідливості забруднювачів, проведення екологічних експертиз стану середовища або окремих об’єктів чи районів нині в усьому світі користуються такими поняттями, як гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин, а ще є такі позначення : гранично допустимі викиди (ГДВ) забруднювачів, гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН), максимально допустимий рівень (МДР), кризисні екологічні ситуації (КЕС), санітарно-захисні зони (СЗЗ) тощо.

Гранично допустимі концентрації встановлюються головними санітарними інспекціями в законодавчому порядку або рекомендуються відповідними установами, комісіями на основі результатів складних комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також відомостей, одержаних під час і після різних аварій на виробництвах, військових дій, природних катастроф (вивержень вулканів, землетрусів, великих пожеж, падінь метеоритів), з використанням матеріалів тривалих медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах у хімічних та ливарних цехах, на АЕС, у шахтах, кар’єрах. У колишньому СРСР Головною санітарною інспекцією Міністерства охорони здоров’я СРСР були встановлені два нормативи ГДК, якими ми користуємося й нині:

1. максимальна разова ГДК, яка викликає рефлекторні реакції у людини (запах, тепло, світло тощо) внаслідок 20-хвилинної дії на людину;
2. середньодобова ГДК, яка не має шкідливого впливу на людину у разі тривалої дії.

ПП: Хто в нашій державі контролює стан довкілля?

В Україні стан довкілля нині контролюється кількома відомствами. Основний контроль здійснюють Міністерства охорони здоров’я та природи, санітарно-епідеміологічні служби, республіканська гідрометеослужба та її відділи в районах та областях. Допоміжний екологічний контроль здійснюється службами Міністерства комунального господарства, рибнагляду, геології, товариства охорони природи, "зеленими", службами Управління екологічного моніторингу Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

В основу нормування всіх забруднювачів покладено визначення  ГДК у різних середовищах. За основу приймають найнижчий рівень забруднення, який ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах.

Слід зазначити, що ГДК забруднювачів у нормативах різних країн часто різняться, хоча і незначно.

Вважається, що ГДК забруднювача – це такий його вміст у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоров’ю в разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

Приведемо деякі приклади ГДК шкідливих речовин у атмосфері населених пунктів, у питних водах, ґрунтах.

Таблиця

ГДК шкідливих речовин у атмосфері населених пунктів

Речовина	ГДК max разова, мг/м3	ГДК середньо добова, мг/м3	Речовина	ГДК max разова, мг/м3	ГДК середньо добова, мг/м3
Сірчистий газ	0,5	0,05	Пари H2SO4	0,3	0,1
Сірководень	0,008	0,008	Фенол	-	0,003
Чадний газ	3,0	1,0	Пари Pb	-	0,0003
Аміак	0,2	0,004	Пари Hg	-	0,0003
Оксиди нітрогену	-	0,04	Хлор	0,1	0,03
Кіптява (сажа)	0,15	0,05	Аміак	0,35	0,35
Пил нетоксичний	0,15	0,05

 

 

ГДК шкідливих речовин у питних водах

Речовина	ГДК, мг/л	Речовина	ГДК, мг/л
Бензпірен	0,000005	Нітрати у перерахунку на NO3	45,0
Діетилртуть	0,0001	Нітрати у перерахунку на NO2	3,3
Кадмій	0,001	Ртуть	0,0005
Co, Mn, Bi, Ba	0,1	Плюмбум	0,03
Бензол, Бор	0,5	Тетраетилсвинець	0,0002
Діоксин	0,000035	Фенол	0,001

 

ГДК шкідливих речовин у ґрунтах

Речовина	ГДК, мг/кг	Речовина	ГДК, мг/кг
Бензпірен	0,02	Карбофос	2,0
Плюмбум	20,0	Хлорамін	2,0
Ртуть	2,1	Гексахлоран	1,0
Нітрати	130,0	Сірководень	0,4
Хлорофос	0,5	Флуор	10,0

 

Під час визначення ГДК враховують не лише ступінь впливу забруднювачів на здоров’я людини, але і їх дію на диких та свійських тварин, рослини, гриби, мікроорганізми й природні угрупування в цілому.

Результати найновіших досліджень свідчать, що нижніх безпечних меж впливів канцерогенів і іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.

За наявності в повітрі чи у воді кількох забруднювачів їх сумарна концентрація не повинна перевищувати одиницю. Приблизний розрахунок можна зробити, користуючись формулою,

де         С₁, С₂, • • •, С  -  фактичні концентрації забруднювачів, мг/м³;

             ГДК₁, ГДК₂, • • •, ГДК забруднювачів, мг/м³.

Дуже шкідливою є сумарна дія таких забруднювачів як сульфур(ІУ) оксид, нітроген(ІУ) оксид, фенол, аерозолі, сульфатна кислота та гідроген флуорид.

Для визначення max разової ГДК використовуються різні високочутливі тести, за допомогою яких виявляються мінімальні впливи забруднювачів на здоров’я людини у разі короткочасних контактів (виміри біопотенціалів головного мозку, реакції ока тощо). Під час визначення тривалих впливів забруднювачів (токсикантів) проводять експерименти на тваринах, викорис-товують дані спостережень під час епідемій, аварій, додаючи до певного порогового впливу коефіцієнт запасу, що знижує шкідливу дію ще в кілька разів.

Під час визначення ГДК речовин природних вод вони поділяються на ГДК вод господарсько-питного користування, та ГДК вод рибного госпо-дарства(тут ГДК тих самих речовин мають різні значення).

У ґрунтах ГДК речовин визначають переважно для орного шару. Речовини не повинні шкідливо впливати на якість вирощуваної людиною для споживання продукції, а також на здатність ґрунту самоочищатися, нормально функціонувати. Останнім часом дедалі більше робиться розрахунків ГДК для продуктів харчування.

Для всіх об’єктів, які забруднюють атмосферу, розраховують і встановлюють норми на ГДВ. Гранично-допустимі викиди – це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищувати під час викиду повітря за одиницю часу

       Санітарно – захисні зони — це ділянки землі навколо підприємств, які створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людини. Їх розташовують з підвітряного боку підприємств і засад-жують деревами і чагарниками. Вони мають вигляд парків чи лісопарків. У цих зонах можна розміщувати адміністративно-службові приміщення, гаражі, склади, депо, лазні, торгові центри.

Залежно від шкідливості забруднювачів, що викидаються, й можливості їх очистки кожне підприємство відносять до того чи іншого класу шкідливості. Відповідно до цього за розмірами розрізняють п’ять класів СЗЗ: 1-й – 1000 м, 2-й – 500 м, 3-й – 300 м, 4-й – 100 м, 5-й – 50 м.

До першого класу належать такі виробництва, як хімічні, нафтопереробні, паперово-целюлозні та металургійні комбінати, алюмінієві та мідеплавильні заводи; до другого — цементні, акумуляторні, вапнякові, гіпсові та азбестові заводи; до третього — керамзитові, скловатні заводи, ТЕЦ, заводи залізобетонних виробів, асфальтобетонні, кабельні, брикетні; до четвертого — підприємства металообробної промисловості, машинобудівні заводи, електропромисловість; до п’ятого — підприємства легкої промисло-вості, консервні, електролампово-ліхтарні тощо.

Санітарно-захисні зони не повинні використовуватися для розширення виробництва, розміщення шкіл, зон відпочинку, лікарень. Ці зони мають бути озеленені і упорядковані. Нині під час планування міст зеленим зонам і СЗЗ приділяється особлива увага: не менше 50% території міста мусить бути зеленою, а ширина СЗЗ збільшується до 5-10 км, причому в цих зонах висад-жують переважно пило стійкі дерева, та дерева, що мають бактерицидні властивості (біла акація, береза, канадська тополя, шовковиця, дуб, грецький горіх, сосна, піхта, бузина, золотиста смородина, дрібнолиста липа та ін..).

Під час оцінки екологічних ситуацій з складанням екологічних карт користуються такими поняттями, як екологічне навантаження, рівень технологічного навантаження.

Розрізняють кілька видів екологічних ситуацій: критичні, складні, перехідні, прості (початково-негативні).

Прикладом критичних екологічних ситуацій можуть бути 30-кілометрова зона ЧАЕС, райони Аральського та Азовського морів, міста: Кам’янське, Донецьк, Лисичанськ, Луганськ.

Складні екологічні ситуації мають міста: Київ, Кривий Ріг, Одеса, Львів, Чернівці, Нікополь та більшість обласних центрів України.

Для районів критичних і складних екологічних ситуацій характерні дуже високий рівень індустріалізації, велика щільність населення, найбільша інтенсивність транспортних засобів порівняно з іншими зонами, найвищий ступінь забрудненості природного середовища – 70%, що межує зі смертельним для біосфери і є загрозливим для здоров’я людини.

Перехідні екологічні ситуації характерні для районів з меншим ступенем забруднення довкілля (50-60%), але з виснаженими, вичерпаними природними ресурсами (Придніпров’я, Кіровоградщина, Харківщина). Райони мають стан близький до загрозливого.

Прості екологічні ситуації мають райони з напіввиснаженими природними ресурсами й частково (20-40%) забрудненим природним середовищем (Полісся, Карпати).

ПП: Які дії компетнтні виконувати державні лабораторії, що є у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я України?

     Наприклад, державна установа Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України Лабораторія електромагнітних полів та інших фізичних факторів ДУ «Київський ОЛЦ МОЗ України» має у своїй структурі лабораторію електромагнітних полів та інших фізичних факторів оснащену сучасними вимірювальними приладами і у відповідності до Атестату про акредитацію ДСТУ/ISO/IEC 17025:2006 від 12.12.2016 №2Н1347 має можливість проводити наступні випробування фізичних факторів навколишнього середовища:

 - визначення радіонуклідного складу та питомої активності природних та штучних радіонуклідів в об’єктах природного  середовища

з використанням гамма – спектрометрів;

 - визначення питомої активності  радіонукліду   цезію 137 у продуктах харчування з використанням гамма – спектрометра;

- визначення питомої активності  радіонукліду стронцію 90 у продуктах харчування з використанням бета – спектрометра;

- визначення радіонуклідного складу та питомої активності природних і штучних радіонуклідів води методом спектрометричного аналізу;

- вимірювання рівня потужності поглиненої чи експозиційної дози зовнішнього гамма-випромінювання в одній точці;

- вимірювання рівня поверхневого забруднення бета – випромінювальними радіонуклідами;

- вимірювання дози зовнішнього опромінювання людини,

у разі втрати термолюмінесцентного дозиметра «ДТУ – 01» ;

- підготовка  паспорта  радіаційної якості або радіаційного сертифіката;

      Крім радіологічного контролю основних продуктів харчування, сані­тарно-епідеміологічною службою України проводиться контроль вмісту радіонуклідів у референтному харчовому раціоні людини з урахуванням його особливостей залежно від регіону, де він досліджується. Це в осно­вному раціони організованих колективів (дитячі дошкільні заклади, бу­динки пристарілих, лікарні тощо.) Якщо вміст радіонуклідів у раціоні харчування перевищує допустимі величини, проводиться вивчення, за рахунок яких продуктів харчування допущено перевищення вмісту ра­діонуклідів у раціоні харчування з метою:

• заборони чи обмеження вживання того чи іншого продукту місцевого виробництва та заміни його виробленим чи вирощеним у іншому «чис­тому» регіоні країни;
• проведення комплексу агрохімічних та зооветеринарних заходів метою отримання продуктів місцевого виробництва з як можливо низі ким рівнем вмісту радіонуклідів у них;
• проведення технологічних, кулінарних та дезактиваційних заходів, що знижують ступінь радіоактивного забруднення харчових продуктів та води;
• раціонального харчування, правильної організації праці, побуту та відпочинку;
• використання спеціальних засобів, що дозволяють знижувати всмок­тування радіоізотопів та прискорюють їх виведення з організму людини.

     Основні шляхи виведення радіонуклідів з організму ссавців:

через шлунково-кишковий тракт,  у лактуючих ссавців через молочні залози .

     Харчування в умовах радіаційного забруднення

     У раціон обов'язково також включати картоплю, яка містить велику кількість калію та аскорбінової кислоти. Важливе значення у радіозахисному харчуванні мають овочі і фрукти. Практично тільки з рослинними про­дуктами людина отримує аскорбінову кислоту, каротин, пектинові речовини, органічні кислоти. Особливе зна­чення надається пряним овочам (цибулі, часнику, пет­рушці, кропу, хрону, Селері). Корисними є також про­дукти, які мають синій колір за рахунок пігментних ре­човин антоціанів з радіозахисними властивостями (чор­на смородина, чорноплідна горобина, харчовий буряк, темні сорти винограду). Добове споживання овочів не повинно бути меншим ніж 400—500 г, з яких не менше чверті повинна складати морква, Що містить велику кількість каротину. Корисне вживання кавунів та динь, які містять калій, органічні кислоти, пектинові речови­ни, каротин. У раціон бажано включити бобові (горох, квасолю тощо), які багаті на повноцінний білок, меті­онін, цистин тощо. Вони також містять багато магнію, який  необхідний для оптимального засвоєння кальцію.

    Дуже велике значення надається вживанню фрук­тів. Щоденно потрібно з'їдати не менше ніж 150—200 г яблук. Надається перевага абрикосам, сливам, перси­кам, вишням, які містять велику кількість пектину, ка­ротину, аскорбінової та інших органічних кислот. Слід пам'ятати, що ягоди, порівняно з фруктами, можуть бути більш забруднені радіонуклідами; це пов'язано із розташуванням їх кореневої системи у поверхневому шарі грунту.

     Доцільне вживання горіхів, які містять багато повно­цінних білків та рослинних жирів.

     До продуктів з радіозахисними властивостями на­лежить чай. Він містить речовини, які сприяють зміц­ненню стінок судин та зменшують їх проникність. У чаї є вітамін Р та аскорбінова кислота.

     ПП: Серед населення поширена думка, що етиловий спирт (алкоголь) є добрим радіозахисним засобом. Чи дієвий такий спосіб на вашу думку?

      Ал­коголь трохи знижує окисні процеси, а це значить — зменшує утворення токсичних радикалів. Однак рівень такого впливу настільки невисокий, що для досягнен­ня бажаного результату необхідно вжити надто вели­ку кількість алкоголю, який спричинить більше шко­ди, ніж користі.

     Якщо людина опиняється в умовах підвищеної радіа­ції, то її добовий раціон повинен містити: 200—250 г пісного м'яса, м'ясних та рибних продуктів, 300 г хліба, до 350 г картоплі, 50—100 г сиру, 0,5 л молока, 400—500 г овочів, 20 г тваринних жирів, 30—35 г олії, 40 г крупи (вівсяна, гречана), 150—200 г фруктів.

     Велике значення в умовах підвищеної радіа­ції має режим харчування. Дорослим рекомендується три-чотириразове харчування у суво­ро визначений час. У разі триразового харчування на сніданок необхідно отримати ЗО—35% загальної енер­гетичної цінності добового раціону, на обід — 40—45%, на вечерю — 20—25%. У разі чотириразового харчу­вання співвідношення (у відсотках) таке 25:20:35:20.

     Помітне значення для зниження вмісту радіонуклі­дів у харчових продуктах має їх правильна технологічна та кулінарна обробка. Починати її доцільно з меха­нічного очищення продуктів та харчової сировини від забруднення грунтом. Для цього їх потрібно ретельно промити теплою, краще проточною водою. Оскільки поверхня багатьох овочів та фруктів клейка, що спри­яє затримці на ній радіонуклідів, для миття може бу­ти використаний розчин питної соди, після чого слід добре промити овочі та фрукти чистою теплою водою. Перед тим як мити деякі овочі (капуста, цибуля, час­ник тощо), з них треба зняти верхні, найбільш забруд­нені листки.

      Механічна обробка м'яса полягає у вилученні за­бруднених ділянок, сполучної тканини. Після миття картоплі та коренеплодів їх очищують від шкірки та повторно миють теплою проточною водою. Фрукти теж потрібно старанно промити й очистити, особливо ті місця, що мають нерівності, тріщини, шорсткості. У зовнішніх шарах фруктів та овочів концентрується до 50% їх радіаційного забруднення.

    Наступний етап обробки — вимочування у чистій воді протягом 2—3 год.

    Єдиний доцільний спосіб термічної обробки про­дуктів та харчової сировини — варіння. Під час ва­ріння значна частина радіонуклідів та інших шкідли­вих речовин (нітрати, важкі метали тощо) переходить у відвар. Тому використовувати відвари продуктів, за­бруднених радіонуклідами, не можна. Якщо провари­ти продукт 5—10 хв. і злити воду, а потім продовжити варіння у новій порції води, то відвар є безпечним для використання.

     М'ясо та, особливо, річкову рибу перед варінням необхідно вимочити у воді протягом 1—2 год., розріза­ти невеликими порціями і варити у чистій воді на слабкому вогні 10 хв. Потім злити відвар, залити чис­тою водою і варити до повної готовності. За такої умо­ви з м'яса вилучається від 20 до 50% цезію-137 та близько 50% стронцію-90. Добре очищені від м'яса кістки практично не містять цезію-137, а стронцій-90 з кісток переходить у бульйон у незначній кількості. Тому бульйон з кісток практично не містить радіонук­лідів і його можна вживати.

     Слід зазначити, що перехід радіонуклідів з продуктів у відвар залежить у багатьох випадках від вмісту солі та кислотності води. Так, вихід у відвар стронцію-90 складає у дистильованій воді — 30%, у водопровідній воді — 57%, у водопровідній воді з домішкою кальцію лактату — 85%.

    Смажити продукти з підвищеним вмістом радіо­нуклідів недоцільно, оскільки всі вони залишаються у продукті. Відварений продукт потім можна підсмажити.

    Правильна обробка річкової риби має важливе значення щодо запобігання потраплянню радіонуклі­дів у середину організму людини. Хижі річкові риби забруднені радіонуклідами більше, ніж риби, які хар­чуються планктоном. Під час обробки риби разом з лускою, нутрощами, зябрами вилучається до 1.6% це­зію-137. З 84% цезію-137, що залишився, приблизно 50% його знаходиться у кістках, плавниках та інших частинах риби, які не вживаються в їжу. У разі їх ви­лучення вміст цезію-137 зменшується ще на 40-42%. Після технологічної обробки та варіння у солоній воді вилучається приблизно 90% від початкового вмісту цезію-137.

     Картоплю потрібно варити очищеною з додаван­ням кухонної солі (6 г/л). За такого засобу варіння у відвар і потрапляє до 45% цезію-137 та стронцію-90.

      Значного зниження вмісту радіонуклідів у молоч­них продуктах можна досягнути шляхом отримання із незбираного молока жирових та білкових концентра­тів. Наприклад, у сир переходить тільки 10-21% це­зію-137, у сметану та масло відповідно 9% та 1,5%. Стронцію-90 переходить у домашній сир 27%, у верш­ки — 5%. З молока у вершки переходить тільки 16%, а у масло 3,5% йоду-131. Вміст радіонуклідів у домаш­ньому сирі залежить від кількості сироватки, яка зали­шилася у ньому після приготування. Так, у домашньо­му сирі з вологістю 67% виявлено 20,9% стронцію-90, а з вологістю 51,4% тільки 14,5%.

      Найбільше радіонуклідів міститься у грибах. Кулі­нарна обробка дозволяє знизити вміст у них радіонуклідів. У лабораторії радіологічного відділу Запорізької обласної СЕЄ розроблено метод зниження вмісту це­зію-137 у сухих грибах. їх замочують у 30% розчині кухонної солі на 12 год., а потім промивають чистою водою. Концентрація цезію-137 знижується у 5 разів. Після цього гриби відварюють у такому ж розчині 30 хв. Наведений метод, за даними авторів, знижує вміст цезію-137 у 50 разів, а смакові якості грибів не змінюються.

      Отже,отримання основних принципів радіозахисного харчування, правильна технологічна та кулінарна обробка продуктів і харчової сировини дозволяють знизити можливість внутрішнього опромінення, запобігти додатковим променевим навантаженням для себе та своєї родини.

 

Карта забруднення радіонуклідами території України

 

 

      Представлена карта демонструє радіаційну ситуацію на території України, яка склалась в результаті техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС. Подібні карти характеризують стан поверхневого забруднення території України за такими радіонуклідами, яка – цезій-137 (¹³⁷Cs), стронцій-90 (⁹⁰Sr), америцій-241 (²⁴¹Am).  

 

 

 

Карта забруднення території України плутонієм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карта забруднення України стронцієм-90 після аварії на ЧАЕС

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карта забруднення України 137Cs  після аварії в 2006 році

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          

       Карта забруднення території України  америцієм-241

 

      Як уже зазначалося людство живе і розвивається в умовах постійного впливу природного радіаційного фону. Середня сумарна індивідуальна ефективна доза його для жителів України становить 4,56 мЗв/рік. Цей рівень близький до середнього світового значення. Проте Україна має регіональні відмінності, пов'язані з наявністю природних аномалій. Це вихід на поверхню земної кори кристалічний порід з підвищеним вмістом радіоактивних елементів (Вінницька, Житомирська, Черкаська області), залягання близько від поверхні землі уранових родовищ (Дніпропетровська, Кіровоградська області), де рівень опромінення дещо вищий від середнього. Вважається, що дози опромінення, обумовлені природним радіаційним фоном, не завдають шкоди людині, оскільки протягом тривалого часу вона адаптувалися до нього. Як свідчать багаторічні дослідження, жодних відхилень у стані й життєдіяльності рослин, тварин, людини у названих регіонах не виявлено. Тривалість життя, рівні вроджених вад, захворювання лейкозами, раком та іншими хворобами у місцевих жителів порівняно з тими, хто проживає на територіях з нижчим природним радіоактивним фоном, не відрізняються.  

 

 

4. Узагальнення, систематизація і контроль знань і вмінь учнів

     Чи можуть українці, знаючи шляхи безпечного харчування в умовах радіаційного забруднення у деяких регіонах, самотужки знижувати кількість радіонуклідів у харчових продуктах?

 Україна в даний час знаходиться саме в пізній післяаварійний фазі, коли ведучий чинник внутрішнього опромінення населення за рахунок перорального надходження радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 до організму людини найбільш піддається корегуванню і таким чином різко може змінювати очікувану дозу опромінення населення.

       Чи потрібно жителям нашого міста піклуватися про безпеку радіаційного забруднення в ньому та його околицях, районі?

 Принципи забезпечення радіаційної безпеки

Мета захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань - попередити будь-яке його ураження.

Захисні заходи повинні мати комплексний характер і бути направлені на постійний контроль рівнів радіоактивного забруднення зовнішнього середовища, продуктів харчування і води, зниження доз зовнішнього і внутрішнього опромінення.

Основним правилом, яким потрібно керуватися при встановленні допустимої дози, є те, що будь-який вид опромінення повинен вважатися шкідливим для людини, і чим більше доза, тим вона шкідливіша.

В основу критеріїв радіаційної безпеки людини покладено відомості про біологічну дію радіації.

Основні принципи:

- не перевищувати основної встановленої межі дози;

- виключити будь-яке необгрунтоване опромінення;

- знизити дози випромінювання до можливо низького рівня.  

5. Домашнє завдання ( творче, письмове)

Лев Толстой писав «Питання полягає в тому, що вважати добробутом – поліпшення шляхів сполучення, поширення книгодрукування, освітлення вулиць, зведення будинків притулку для бідних чи певісне багатство – ліс, дичину, рибу, сильний фізичний розвиток, чистоту моралі тощо». Чи актуальні слова письменника сьогодні і чи є у суспільства українців вибір?

 Вміти характеризувати рівень радіаційного забруднення на території України  та свого регіону, куруючись картами радіаційного забруднення та теоретичними знаннями, набутими під час вивчення теми.