Конспект уроку «Там, де панують краса і спокій…»

Тема. «Там, де панують краса і спокій…»

(Вірші поетів світу про природу)

Розвиток зв’язного мовлення (усно)

 

ПРОЄКТ

 

Учасники проєкту: учні 7(11) класу.

Тип проєкту: за характером домінантної діяльності – пошуковий; за предметно-змістовною галуззю – монопроєкт; за характером контактів – серед учнів класу; за кількістю учасників – колективний; за тривалістю – короткий.

І. Актуальність проєкту.

Усний журнал «Там, де панують краса і спокій» сприяє вихованню загальнолюдських цінностей, утвердженню високих норм людської моралі. Участь у проєкті забезпечує вміння збирати інформацію, її аналізувати та узагальнювати факти, вирішувати значущі в дослідницькому плані проблеми, що потребують інтегрованих знань.

ІІ. Мета і завдання проєкту.

Формувати ключові компетентності:

• уміння вчитися – самоорганізуватися, готуватись до навчальної діяльності, уміти правильно висловлюватися, говорити вільно, чітко, виразно;
• загальнокультурну – розвивати логічне та образне мислення, пам’ять, навички самостійної роботи; увагу;
• соціальну – розвивати вміння працювати в колективі; з повагою ставитися до вчителя, однокласників; спонукати учнів до самостійного розв’язання навчальних завдань та пошуку раціонального варіанта вирішення окресленої проблеми; удосконалювати навички роботи у колективі;
• комунікативну – удосконалювати вміння формувати мету власної діяльності та робити висновки за її результатами.

Формувати предметні компетентності й компетенції шляхом виконання навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих завдань відповідно до змістовних ліній:

• емоційно-ціннісної – висловлювати власне ставлення до зображених у художніх образах творчих подій, образів, тем, ідей, уміти виконувати (усно і письмово) творчі роботи різних жанрів;
• літературознавчої – привчати учнів до пошуково-дослідницької діяльності: збирання відомостей про митців, систематизацію фактів;
• культурологічної – визначати загальнолюдські цінності, утілені в художніх творах; виховувати повагу до природи; виявляти зв’язок з іншими видами мистецтва.

ІІІ. Механізм реалізації проєкту.

 1.Визначення теми і мети проєкту.

 2.Ознайомлення учнів з суттю проєкту та основними етапами його реалізації.

 3.Робота з інформаційними ресурсами.

 4.Зібрати і презентувати ілюстрований матеріал.

 5.Систематизація матеріалу.

 6.Виступи учасників усного журналу.

ІV.Структурна організація проєкту.

 Ключове питання: Чи є любов до природи однією з основних ідей загальнолюдської моралі?

 Тематичні питання.

• Як явище культури сад утілює в собі місце на емлі, де панують краса і спокій?

• З’ясувати як вшановують і прославляють поети сади світу.

V.Учасники сформували завдання для усного журналу.

Завдання

1.Знайти вірші поетів світової літератури про сади, парки.

2.Підготувати декламацію віршів.

3.Знайти та презентувати ілюстрований матеріал для усного журналу.

УРОК-ПРОЄКТ

Тема. «Там, де панують краса і спокій…» Розвиток зв’язного мовлення (усно).

Слайд 1

Мета. Розвивати логічне та образне мислення, пам’ять, навички самостійної роботи; увагу; привчати учнів до пошуково-дослідницької діяльності; збирати відомості про митців, систематизацію фактів; формувати в учнів любов до природи, берегти світ, що оточує нас.

Обладнання. Мультимедійний комплекс, комп’ютер, слайди.

Тип уроку. Усний журнал.

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Підготовка до сприйняття нового матеріалу.

Учитель (керівник проєкту).

Зелені оазиси задоволень… Поети всіх часів оспівували сади, називаючи їх зеленим раєм, і вони були не далекі від істини. Як явище культури, сад утілює в собі те місце на Землі, де панують краса і спокій, де штучне і природне, природа і людина перебувають у гармонії, даючи відпочинок і насолоду відчуттям.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності.

Учитель (керівник проєкту). Сьогодні на уроці ми ознайомимося з творами поетів, які у своїх поезіях оспівували сади світу. Це – краса пейзажу, аромат квітів, шурхіт листя, дзюрчання води, спів птахів. Ми з вами вирушимо у мандрівку до Франції, Тайланду, Японії, побуваємо і в Умані, старовинному українському місті, де є гідний великого подиву куточок, який здобув право називатися дивом України.

 

ІV. Формування нових знань, умінь, навичок.

Сторінка 1. Чарівний притулок, або Класика по-французьки.

Слайд 2

 

 

 

 

 

 

 

Слайд 3

Учень 1. У світі, напевно, небагато знайдеться тих, хто не чув про Версаль. З вікон цього величного палацового ансамблю відкривається прекрасний вигляд на Версальський парк - найбільше творіння Анрі Ленотра, родоначальника французької школи садово-паркового мистецтва, що виникла в другій половині ХVII століття. Де були часи мушкетерів і палацових інтриг, романтики, витонченого бароко і строгого класицизму. Подібно до придворних поетів і художників, Анрі Ленотр складав свої дивовижні сади на догоду витребенькам і примхам «короля-сонця» Людовика ХІМ - той бажав затьмарити всіх на святі життя й одного разу звелів спорудити для себе чарівний притулок, рівним якому не міг би похвалитися жоден з тодішніх монархів Європи. Так виник Версаль з його чудовим парком - придворний архітекторі садівник створив справжню симфонію з рослин, мармуру і бронзи, з ритмічною перекличкою радіально променистих квіткових «мереживних», партерів з арабесками, зелених килимів зі  скульптурами і фонтанами. Площа Версалю дозволяла розвернутися польоту фантазії - цілих 1738 га. (Для цього, щоправда, знесли три села і відвели убік русло річки, aле задум того вартував). Більш того, враження величезного простору Ленотр постарався підсилити, майстерно застосувавши деякі специфічні ефекти. Наприклад, він використовував хитромудрі садові огорожі «ах-ах», що були ровами із загородами всередині або наповнені водою. Не дивно, що безтурботні гості й передусім пані щоразу, виявивши приховану огорожу, мимоволі скрикувaли «ах!», що і було причиною виникнення такої незвичайної назви.

Природа — храм живий, де зронюють колони

Бентежні стогони і неясні слова.

Там символів лicи густі, немов трава,

Крізь них людина йде і в них людина тоне.

Всі барви й кольори, всі аромати й тони

Зливаються в могуть єдиного єства.

Їх зрівноважують співмірність і права,

Взаємного зв'язку невидимі закони.

Є свіжі запахи, немов дітей тіла,

Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,

Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,

Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,

Що опановують усі безмежні речі;

В них — захват розуму, в них відчуттям — хвала.

Шарль Бодлер, переклад Д.Павличка

Слайди 4-6

 

Учень. Поблизу Версалю е ще один чарівний сад — Елізіум. Колись він належав маркізові де Монтеськ’є. І якщо красивих водоймищ, прекрасних насаджень вдале поєднання горбів і долин досить, щоб душа заспівала,  побачивши прекрасну місцевість, то Елізіум повністю виправдовує свою високу назву.

Часи Людовика XIV давно минули, зник, немов і не було, великий Майстер, а прекрасні сади і парки Зо-ле-Віконта, Шенонсо, Тюїльрі, Сен-Клу залишилися. Та й у всьомy Парижі чимало зелених оазисів - Люксембурзький сад, сад Тюїльрі, Булонський ліс, і всі разом вони складають коштовну прикрасу французької столиці. Кожний з них пишається своєю історією, кожен має своє обличчя, свою ідею. І головне, всюди основним пріоритетом е комфортний відпочинок.

Сторінка 2. Нонг Нуч

Слайди 7-9

Учень. Здається, сама природа Таїланду — соковита, яскрава, сонячна і нескінченно різноманітна — навіяла ландшафтним дизайнерам нетрадиційну ідею тропічного парку Нонг Нуч. Океан, крихітні острови, розкидані вздовж узбережжя, безкраї тропічні ліси, незвичайна червонувата земля, величні водоспади. Виникнувши спочатку як скромний фруктовий сад, Нонг Нуч перетворився з часом на найбільший в Азії тропічний парковий комплекс. Тут зібрані не лише всі гарні дерева і квіти, які тільки є в Таїланді, а й представники всієї різноманітної та екзотичної природи Азії. Сюди охоче приходять помилуватися різноманітними дивовижними рослинами й усілякими ботанічними дивами, на які щедрі тропіки, і, передусім, багатющою колекцією пальм і кактусів — у Нонг Нуч їх налічується близько 40 тисяч екземплярів. Не менш дивовижна й оранжерея рідкісних орхідей. 

Тропічний парк Нонг Нуч занесений до Книги рекордів Гіннесса і по праву вважаться одним з найунікальніших садів миру.

Мы делили с тобой

орхидеи Нонг-Нуча

И струю водопада,

летящего с кручи.

 

На спине у слона

мы скамейку делили,

Обезьянку одним

мы бананом кормилии.

 

По утрам мы делили

солнца яркий восход,

Мы делили с тобой

звезд ночньх хоровод.

 

В одной лодке с тобою на ост

ров мы плыли,

Наши мысли, мечты

и сомненья делили.

                                        Олександр Шарапов

 

Сторінка 3. Мудрість природи

Слайд 10

Учень. У японському саду все по-іншому. Ледь стyпивши на землю самураїв, легко уявляєш собі різницю між м'яким, приглушеним шелестінням шовкового одіяння у поєднанні з тихим плескотом води японського cаду і веселим парком епохи голландського бароко. Для ока європейця, й особливо для його свідомості, японський сад - це абсолютно особливий вид садово-паркового мистецтва, що виникло під впливом філософських переконань Сходу, і насамперед Китаю — спочатку для японців китайські зразки були своєрідною естетичною нормою та еталоном. Головне в мистецтві створення японського саду — це уміння в «меншому побачити найбільше», до того ж не просто побачити, але і сказати про це. Тому японські садівники, використовуючи ландшафтні компоненти, головним чином камені й воду, прагнули виявити і підкреслити самобутність кожної речі й одночасно прагнули до того, щоб створити середовище споглядaльного спокою і гармонії. А навколишній простір саду обертали безпосередньо до емоцій. Це – краса пейзажу, аромат квітів, шум дощових крапель, шyрхіт листя, дзюрчання води, спів птахів.

 

Хмурої ночі у похмуру-хмуру путь

я піду, мабуть...

Місяцю над горою,

не світи стороною!

Содо - Басьо

Такий сад, в уяві японців давав відчуття безтурботності й самоти. 3 іншого боку, японці, наслідуючи вчення синтоїзму, обожнювали весь навколишній світ. І хоча, згідно з переконаннями буддистів, божество не можна побачити, його можна відчувати шляхом переживання краси природи та її ритму, можна залучитися до божества і, споглядаючи, осягнути істину.

Під час квітування сакур

горам краси не додасть

Навіть ранкова зоря.

Перед вродою квітів

соромно стало місяцю? —

Сховався за хмаринкою.

Гірська троянда!

Її гілочки так і просяться

прикрасою на капелюх.

Вийшов на гірську стежину,

і так приємно защемило в грудях...

Та навкруги ж - фіалки!

Квіти зів'яли.

Вкриває землю печаль —

насіння трав.

Шеретує бабуся рис.

Старезна, а все ж радіє,

що хризантеми розквітли!

                                          Мацуо Басьо

Учень. Кажучи про традиційні японські сади, найчастіше згадують, філософський сад каменів. Найвідоміший за межами Японії сад каменів - Рьоандзі. Він був побудований 1450 року на території буддійського храму Дракона в Кіото і досі вважається одним з найдивовижніших і найвідоміших філософських садів.

Учень. Сад каменів абсолютно не схожий на європейські сади — в ньому відвідувач не побачить ні дерев, ні трави, ні води. Власне, весь сад - п'ятнадцять вкритих мохом каменів різної форми, розкиданих о білому гравію, здавалося б, у повному безладі. Служителі храму проводять на гравію спеціальними граблями від одного краю саду до іншого паралельні бороздки, що закруглюються навколо каменів і нагадують брижі морської гладі Особливий секрет криє у собі розташування каменів. 3 якого місця на верх на них не дивися, каменів завжди буде чотирнадцять - останній, п'ятнадцятий, камінь залишається «прихованим». Можливо, автор ідеї саду хоче таким чином донести до відвідувачів буддійську думку про безмежність ми і про необхідність сприймати реальність ширше. Знаменитий сад каменів Рьоандзі ось уже декілька сторіч притягyє до себе паломників, які стверджують, що споглядання простого кам'яного пейзажу діє на них заспокійливо.

А з того горба

спуска зелене листя ниття

весняна верба:

перлина по перлині

росу в разочки нижче.

                                                                           Хендзьо

Хороша квітко!

За серпанком-димкою

тебе не видко:

може, вітер-тепловій

хоч аромат украде твій...

                                        Мунесада

 

Учень. Вишукана японська культyра, пройнята філософією дзен буддизму, створила ще один варіант саду — чайний Крихітний сад, який веде до входу в чайний павільйон, є важливим компонентом чайної церемонії, адже він допомагає учасникам налаштуватись на майбутнє дійство. Естетика саду в даному випадку цілком співвідноситься з ідеалами чайної церемонії, де все засновано на принципах простоти, природності, непомітної чарівності.

Учень. Чай став відомим у Японії у VII ст. Звичай пити чай, як і багато іншого, потрапив до країни з Китаю під час запозичення багатої континентальної культури сусідньої держави. Як це часто траплялось у Японії, чужа культура була не лише сприйнята, а й творчо переосмислена. У Японії процес приготування та пригощання чаєм був піднесений до рангу мистецтва, були розроблені канонічні правила чайного дійства, побудовані спеціальні чайні кімнати (тя-шитсу), знання та досвід стали передаватися від вчителя до учня в процесі осягнення духовних, філософських, естетичних та моральних прин­ципів Шляху Чаю.

Вже у XVI столітті європейські мандрівники, які повернулися з Японії, писали про «чайні церемонії» — «тя-ною», на яких вони скуштували надзви­чайний напій яскраво-зеленого кольору з гіркуватим присмаком. Вони розпо­віли, що крім звичайного чорного та зеленого чаю в Японії є так званий «це­ремоніальний чай». Називалось ім’я відомого чайного майстра того часу — Сен-но-Рікю. Ця талановита людина зробила значний внесок у розвиток чай­ного ритуалу та поширення духовних ідеалів чаю. Пам’ять про нього живе в Японії й сьогодні

Слайди 11-12

 

Учитель. Чайна церемонія, чи Шлях Чаю, як її називають самі японці, яв­ляє собою вишукану форму спілкування. Є у японців незвичайна традиція. Зби­рається родина, приходять друзі. І починається церемонія, чайна церемонія.

«Шлях чаю» — тя-до — японці здавна звуть «дорогою життя». А хіба історія — це не «дорога життя» цілого народу? Ось і мешканці далекої країни під час такого ритуалу звільняються від буденних клопотів і турбот, порина­ють в атмосферу спокою та миру.

Цікавий факт: японці приходять на церемонію тільки з тим горнятком, яке для них пов’язане з важливими подіями, що сталися у родині.

Естетичні ідеали Шляху Чаю лягли в основу багатьох видів японського мистецтва та ремесел, збагатили японську культуру; вони й зараз визначають основні принципи японського етикету та смаку. Шлях Чаю охоплює не лише процедуру приготування чаю та спілкування з гостями, а й виготовлення чайного посуду, знання образотворчих мистецтв, літератури, каліграфії, про­ектування та будівництво чайних домів та кімнат, садову архітектуру.

 

Ти теж усамітнився

й не показуєш квітів кожному? —

Каштан за хатою.

                    Мацуо Басьо

 

Сторінка 4. Софіївка

Слайд 13

Учитель. «Хто не бачив Софіївку, той не має повної уяви про те, як ми­стецтво впливає на природу. Каміння її вода — ось її багатство... Зайдеш, не вийшов би вічно: усе прекрасне... Скрізь відчувається геній смаку...», — так писав, зачарований неповторною красою саду, російський мандрівник І. Долгорукий.

 

Читець

Я люблю у Софіївці думать,

Відганяючи спогадів рій.

Від сьогодні, ласкава Умань,

Скільки житиму - бранець твій.

                                                                   Василь Симоненко

 

Учень. У старовинному українському місті Умань є мальовничий, гід­ний великого подиву куточок, який цілком справедливо здобув право назива­тися дивом України, перлиною України, візитною карткою нашої держави. Ця перлина — Національний дендрологічний парк «Софіївка» — видатний витвір кінця XVIII - початку XIX ст., поема з каменю, води, рослин, архітек­турних споруд і скульптур.

Парк створено власником міста Умані польським магнатом Станіславом Щенсним (Феліксом) Потоцьким як подарунок коханій дружині, красуні-гречанці Софії Вітт-Потоцькій.

Слайд 14

 

Читець

Острів кохання

Кохання. Слово це в сонет уклинь —

І вже він зацвіте, запахне раптом

(Так крапелька лаванди чи полин

Усю одежу сповнять ароматом).

А тут же — острів! Човнику мій, плинь,

Аби мені хутчій на ньому стати!

… І опиняюсь між смутних ялин

Під павільйоном у рожевих латах.

Як порожньо! Ставок блищить крізь віти зябою.

Ну, куди себе тут діти?

Он ще якихось двоє нудять світом.

Ні-ні, тікати звідсіля чимдуж!

Чи то кохання так належить розуміти?

Чи я на остові Самотніх душ?

                                          Марина Павленко «Софіївські сонети»

 

Учень. Кожен куточок парку овіяний міфами й легендами стародавньої Греції та Риму, пов’язаний із переказами та романтичними історіями про сімейне життя Потоцьких. З якого боку ви не зайшли б до парку, він скрізь прекрасний! Тут є ставки, підземна річка, водоспади і водограї. Сад прикра­шений мармуровими статуями грецьких богинь та богів, філософів та поетів, виготовленими скульпторами Італії. Тут наче потрапляєш у казку...

Слайд 15

 

Читець

Феміди чи Венери — чий цей грот?

І яблуко, і розбрат — під водою...

Сюди попавши взимку, скажеш: «От!

Це ж замок Королеви Снігової!»

Із криги барельєфи. Кілька сот

Дзеркал блищать холодною габою.

 

І я тебе рятую від знегод

У поєдинку з лютою зимою.

 

О Каю мій! Така велика Герда –

Аж смішно: зовсім виросла із казки.

Змаліли раптом найпишніші мрії.

 

А ще ж недавно вірила так твердо,

Що холод серця розтопить зумію…

… Тож чий це грот? Аби лиш не Поразки!..

 

                                                    Марина Павленко «Софіївські сонети»

 

Учень. Уманські умільці створили в долині свою невелику Елладу, батьківщину красуні дружини Потоцького. Головний вхід у парк представлений двома баштами за зразком храму стародавньої римської богині сімейних оберегів і вогню Вести у Тіволі (Італія). Від головного входу простягається центральна мальовнича алея, обсаджена з двох боків столітніми липами й каштанами.

 Головна алея приводить нас до павільйону Флори (у стародавній Греції Флора – богиня весни і квітів).

Слайд 16

 

 Читець

Підсніжники

Аякже! Ще мені не вистачало
оцих блідих малих підсніжненят!
Дурнесенькі! Весна хіба настала?
Ану вертайтесь до підземних хат!

Зима навколо! Гляньте, як скувало
ставок льодами, що немов шпагат:
ані дихнути! Не переконала?
То гляньте на завмерлий водоспад!

Не вірять, нігілісти білодзьобі!
Холодний день спивають, як вино,
й безпечно смокчуть, карамельку мовби,
промінчик сонця. Як же так воно?

І що мій досвід? Що моя огуда?
Ні, ладу в світі не було
Й не буде!

                                              Марина Павленко «Софіївські сонети»

 

Учень. Над нижнім ставом нависає Левкадська скеля. Як відомо, на міфічному острові Левада був вхід у підземне царство Аїда, і зі скелі острова щороку скидали в море хабарника або казнокрада. Якщо дивитися на Левкадську скелю збоку, можна пробачити профіль людини. За повір’ям, там вирішив залишити про себе пам’ять власник парку Станіслав Потоцький.

Слайд 17

 

 Назва Левкадської скелі пов’язана з трагічними подіями, що відбулися в Стародавній Греції, зокрема, в житті поетеси Сапфо (VII-VI ст. до н. е.). Батьківщиною Сапфо був острів Лесбос в Егейському морі. Поетеса організувала гурток зі знатних дівчат. Де навчала їх музики, танців, складання пісень і назвала гурток «Дім служниць муз». За грецькою міфологією, на цьому ж острові жив звичайний  смертний Фаон. Якось йому довелося перевозити човном богиню кохання Афродіту. З неї він не взяв платні, й у нагороду богиня дала йому чудодійне зілля, яке перетворило його на юного красеня. Усі жінки закохувалися в нього, але Фаон не відповідав на їхнє кохання. За версією римського поета Овідія, у Фаона до безтями закохалася Сапфо, але він знехтував і її почуттями, і поетеса у відчаї кинулася з Левкадської скелі в Іонічне море.

Слайд 18

Читець

Закоханий ти в осінь? Я — також.
“Софіївка” — для вересня арена
достойна. Оплесками не тривож
краси тремкої паркового клена.

Закоханий ув осінь ти? Ну, що ж.
Хоч їй не в тон моя душа зелена.
Ти про скульптури, барви, про вельмож
забудь на мент і підійди… до мене.

Незручно перед осінню? Ага!
То пурпур листя на вуста рум’яні
не проміняєш?
Отже, дорога
“Софіївка” в золоченім тумані, —
не щирість дівчини?
Яка нудьга!
О, не водіть в “Софіївку” коханих!

                                                             Марина Павленко «Софіївські сонети»

 

Учень. Цар Фракії Орфей був талановитим співаком. За деякими варіантами міфів, він син Аполлона та музи Каліопи. Коли Орфей співав, дерева схиляли до нього своє гілля, річки зупиняли свої води, дикі тварини лягали до його ніг. Його дружиною була німфа дерева – Еврідіка. Кожен, побачивши її, неодмінно закохувався. Так трапилося і з Орфеєм – сином Аполлона і німфи Кірени. Одного разу він побачив Еврідіку в долині Темпе і погнався за нею. Сталося лихо: її вкусила змія і німфа померла. Нещасний Орфей зважився на відчайдушний учинок, вирішив піти в підземне царство. Із собою взяв тільки чарівну ліру. Всі були зачаровані грою. Аїд віддав Орфеєві Еврідіку й звелів Гермесові вивести її назад на землю за умови, що Еврідіка йтиме за Орфеєм, і Орфей нізащо не озиратиметься. Коли закохані були вже майже на горі, Орфей озирнувся і тієї ж миті втратив Еврідіку назавжди.

Слайд 19

Читець

У час, коли оголять суть дерев
Осінні невмолимі падолисти,
Коли вітри-музики без перерв
Лише “дощендо” гратимуть імлисто,
Коли завмре в чеканні кожен нерв:
“От- от щось має статися у місті!” —
Тоді в “Софіївку”, як білий лев,
Увійде сніг, пречистий і врочистий.
І я тоді — вві сні та наяву —
Почну шукати вперто і затято
Зелену й непіддатливу траву.
Знайшовши ж, не стопчу і не зірву,
Не приголублю навіть — просто знати
Мені й узимку треба, що — ж и в у!

                                                         Марина Павленко «Софіївські сонети»

 

ІV. Узагальнення і систематизація знань. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

- Який парк ви б хотіли відвідати?

V. Підсумки уроку. Слово вчителя.

Міським жителям часом буває важко втекти від метушні, подихати свіжим повітрям і насолодиться прогулянкою на природу, але багатьом пощастило, і вони можуть знайти прекрасний зелений куточок у своєму місті.

Сади і парки є одними з найулюбленіших місць відпочинку жителів будь-якого міста! Прогулятися в пахучій прохолоді і насолодитися красою різнокольорових клумб — що може бути приємніше?

Однак сад — це не тільки місце для відпочинку городян, але унікальна колекція численних видів рослин, знайомство з якими буде цікаво практично кожному. І подібні сади і парки прикрашають собою різні куточки світу!

Перші парки у світі існували ще в Стародавні часи. Знамениті Висячі Сади Семіраміди можна вважати одним із перших парків. Крім того, достатньо в ранню епоху народилося паркове мистецтво в Китаї.

Ви побачили, що і є дивовижні парки, де можна набратися просто неймовірних вражень і зробити такі селфі, щоб після вашого посту в інстаграмі знайомі й незнайомі дружно кинулися випитувати локацію дива.

Сади як явище прийшли в Європу з Близького Сходу і Азії. Саме там батьківщина абрикос, винограду, аличі, шовковиці, хурми. В Древній Греції плодові сади поступово витісняли святі гаї, але з'явилися парки біля значущих для суспільства місцях (сади Академії, де збирались філософи). Греки поширювали у своїх садах скульптури та малі архітектурні об'єкти — колонади, вівтарі для релігійних церемоній. Практика ставити скульптури в садах і парках була підхоплена в Європі в добу Відродження і перейшла далі в сади бароко і класицизму.

Перші відомі плани садів з пальмами та платанами біля басейну походять з Древнього Єгипту (збереглися на рельєфах). Можливо, перші спроби регулярного планування садів теж походять звідти. І через арабів дійшли до арабської Іспанії, де виникла своя культура садівництва (сади Генераліфе, сади Аьгамбри). Після відвоювання земель арабської Іспанії цей тип садів поширився католицькою Іспанією і пішов у середньовічну Європу.

Своє поширення мали сади в католицьких монастирях, а потім при замках феодалів.

Сад – це витвір людських рук і фантазії, а також те місце, де можна знайти душевний спокій, вдихнути аромат квітів, почути щебетання птахів, подих свіжого вітру.

Це середовище, яке заспокоює нашу душу. Ранкова прогулянка в саду – справжнє благословення і натхнення на цілий день. 
Ці місця створені людьми, щоб відчувати красу природи і повною мірою насолоджуватися нею.

Сади і парки  – це завжди диво. А незвичайні сади і парки – це здивування, захоплення, захват і безліч інших емоцій. Впевнена, що представлені  найнезвичайніші сади і парки світу не залишили нікого байдужим.

 

 

VІ. Домашнє завдання.

Створити вітальну листівку про відвідини улюбленого саду. (Творче завдання)