Конспект уроку.Тема: Готика. Синтез архітектури, скульптури, монументального живопису.

Конспект уроку підготував Марущак Пилип Миколайович., вчитель музичного мистецтва «Нікопольської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів №26»

8 клас

        Тема: Готика. Синтез архітектури, скульптури, монументального живопису.

Мета: розширити  знання учнів про мистецькі стилі; ознайомити з основними конструктивними, художніми елементами міського готичного собору; на прикладах творів мистецтва сформувати уявлення про синтез архітектури, скульптури, монументального живопису, узагальнити знання про характерні риси готичного стилю; ознайомити із музичними і театральними жанрами готики; формувати емоційно-естетичний досвід;

розвивати вміння учнів здійснювати аналіз творів архітекту­ри, розпізнавати відмінності між творами, що належать до одного виду мистецтва, але до різних стилів; розвивати вмін­ня визначати характерні риси музичного і театрального мистецтва, творчий потенціал; вокально-хорові навички;

виховувати пізнавально-культурний інтерес до мистецтва середніх віків, ціннісне відношення до культурних надбань стилю, мистецькі компетентності учнів.

Тип уроку: комбінований урок.

Обладнання: проектор, мультимедійна презентація, фортепіано, підручник, заготівки для театральних афіш.

Хід уроку

 І. Організаційний момент.

Вхід учнів до класу під музичний супровід, музичне вітання.

ІІ. Мотиваційний момент.

Повідомлення теми і мети, головних завдань на уроці.

- Сьогодні, ми працюючи в групах,  поринемо у світ готичного стилю, розглянемо детально, музичне і театральне мистецтво готики, зробимо афіші до театральних дійств, але перед цим зіграємо в гру «Інформаційний мікрофон».

1. Гра «Інформаційний мікрофон».

-Які види мистецтва розвивались у середньовіччі?

-Які особливості в архітектурі готики? Романського стилю?

-Які образи переважали в скульптурі?

-Чим відрізнявся живопис романського стилю від готичного?

 ІІІ. Актуалізація опорних знань.

 - Що лежало в основі мистецтва Середніх віків?

- Назвіть ознаки романського стилю в різних видах мистецтва: архітектурі, живописі, музиці?

 Мистецтво Середньовіччя найтіснішим чином пов'язане з церквою. Християнське віровчення – основа філософії, етики, естетики, всього духовного життя цього часу. Наповнене релігійною символікою, мистецтво, спрямовується від земного, минущого –  до духовного, вічного.

ІV. Подання нового матеріалу.

1. Перегляд відеоматеріалу

Перегляд  короткого відео про мистецтво готичного стилю.

2. Групова робота по картках –  «Знайди і вднови»

Завдання 1: вилучити зайве слово-характеристику стилю.

а) вікно-троянда, книжкова мініатюра, Шартрський собор, піраміда Джосера;

б) скульптури-химери, фрески, стрілчасті вікна,  контрфорси;

в)зубчасті мури, подовжені пропорції скульптур, ажурна пластика, вітраж

Завдання 2: відновити зображення архітектурних споруд, склеївши їх, назвати стиль і назву споруди.

3. Розповідь вчителя. Інформаційний екскурс

- Готичний стиль- художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи (між серединою 12 і 15-16 ст.). Термін "готика" введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології і культурі епохи готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим по призначенню і релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.

Для готики характерний символіко-алегоричний тип мислення й умовність художньої мови. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків. Для готики характерні арки із загостреним верхом, вузькі та високі башти й колони, багато оздоблені фасади з різними деталями та багатоколірні вітражні стрільчасті вікна.

Особливе місце в мистецтві готики займав собор – вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, укріплення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними проїзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси фортечних, палацових і культових споруджень. Звичайно в центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, який ставав осередком міського життя.

Живопис

Образотворче мистецтво готики (скульптура, вітражі, живописні та різьблені вівтарі, книжкова мініатюра), як і мистецтво декоративно-прикладне (різьба по кістці, різьблені меблі тощо), було тісно пов’язане з архітектурою. Саме на ХІІ-ХV ст. припадає найвищий розквіт середньовічної культури: світської літератури і поезії, театру мистецтва та музики. Головною духовною силою мистецтва залишається церква.

Вітраж

У готичному мистецтві місце фресок зайняли вітражі, які виконували в храмах певні функції. По-перше, завдяки світлу, яке проникало через розфарбовані вікна до храму, у різний час певним кольором висвітлювалася та чи інша частина вівтаря. Це надавало інтер’єру храму величності та сакраментальності. По-друге, оскільки скло не лише розфарбовували, а й оздоблювали золотом і сріблом, то в сонячну погоду завдяки цим інкрустованим частинкам внутрішнє оздоблення храму сяяло й викликало відчуття  урочистості, піднесеності. Кольорові вітражі у вигляді стрілчатих арок – одна із самих впізнаних особливостей стилю готики. Величезні вікна, для яких стіни служать лише легким каркасом, багатокольорові вітражі, світлові ефекти і, нарешті, прекрасне вікно-роза – все це і створює неповторне "лице" готики. Темами вітражних композицій були історичні події, трудові процеси селян і ремісників, літературні мотиви, релігійні сцени.

Вітражі й раніше (у романську епоху) використовувалися в храмах, але готичні вітражі наповнюються особливими фарбами, їм відводиться особливе місце. Збагачується набір стекол, кольорове скло часто доповнюють безбарвним, використовується розпис. Чудові готичні вітражі 14-15 століття у Вестмінстерському абатстві (Англія), у Соборі Паризької Богоматері (Франція), в Аугсбурзькому соборі (Німеччина).

Техніка виготовлення готичного вітража полягала в скріпленні свинцем вирізаних з пофарбованого скла деталей, ця техніка існувала ще в романської епохи, і прийшла в готику практично без змін. Для того, щоб фарба була стійкою її обпалювали в печі, де вона намертво спікається зі склом, такий вітраж міг простояти під відкритим небом століттями. Із кольорів переважали червоний, синій, жовтий, коричневий.

Готичний інтер’єр

Характерні риси готичного інтер’єру: вишуканість і лицарство. У готичному стилі важливу роль відіграє поєднання матеріалів, кольорів і стильова єдність в оформленні будинку. Переважні кольори: червоний, жовтий, синій, коричневий. Також дуже поширені різні відтінки золотого, срібного, пурпурного, синювато-чорного, зеленого і рубінового. Форма: стрілчасті арки, що переходять у стовпи; стрункі колони; складні форми склепінь; у плані будівлі переважають прямокутні форми. Високий розвиток художніх ремесел у період готики забезпечували цехові об'єднання. У Європі поширеним було виробництво меблів, які були оздоблені різьбленням. Іноді меблі повторювали об'єми готичних споруд. У галузі різьблення по кістці також відбувався значний прогрес. Ікони, різьблені скриньки, зображення святих, домашні вівтарі — все це приваблювало сюжетними рельєфами, візерунками. Характерними елементами готичного стилю стають стрункі колони, складні форми склепінь, ажурні орнаменти, вікна у формі троянди і стрілчасті склепіння, шибки у свинцевому обрамленні, з опуклого скла, але без фіранок. Картинами для прикраси кімнат користуються рідко. У той же час з'являється портретний живопис маслом і гравюри по дереву. Живопис і скульптура виразні і експресивні. "Готичні троянди", барвисті вітражі, розфарбована скульптура – все це говорить про особливу роль кольору в середньовіччі. Дощатий і м'який настил ранньоготичного інтер'єру пізніше застилали килимами. Стелі – це зазвичай дерев'яні балочної конструкції з відкритими оформленими кроквами; зустрічається також декоративний розпис на стелі. Центр інтер'єру в готичному стилі – багато оформлений камін або кахельна піч.

Музичне мистецтво

Музика  готичного стилю  була  переважно  духовною.  Провідним жанром духовної музики  був григоріанський хорал, співали в супроводі органа. Звучання наповнювало храм величчю, урочистістю, таємничістю. Популярними стали духовні гімни, згодом — культова та світська музика. Розвитку зазнали трубадури, провансальські поети-співаки ХІ-ХІІІ ст., які оспівували кохання до чарівної дами, земні радощі, героїку хрестових походів. Музичним інструментом були лютні. Творчість трубадурів відрізняється різноманітністю тематики і жанрів.  Ваганти у своїх піснях прославляли любов та радості життя, трубадури оспівували лицарську любов та героїчні подвиги, а трувери розважали городян танцювальними піснями. Після спорудження собору Паризької Богоматері у його стінах розмістилася співоча школа, що була найвідомішою у часи Середньовіччя. Тут музикантів і співаків навчали мистецтву вокальної поліфонії. У ній звучав не один голос, як це було у народних піснях чи у трубадурів, а кілька голосів з’єднувалися і перепліталися разом у мереживну, складну музичну мелодію. Згодом із церковної музики поліфонія поширилася на інші її види.

4. Робота у групах

 Самостійно опрацювати матеріал, потім прокоментувати його (професії музикантів):

 1 група:

    Жонглер (фр. Jongleur, – жартівник, забавник, мандрівний комедіант і музикант епохи раннього Середньовіччя у Франції. Їх творчість пов'язана в своїх витоках з народними землеробськими обрядами та іграми. Жонглери виступали як оповідачі, співаки, музиканти, фокусники, виконавці імпровізованих сценок, виражаючи волелюбний дух народу. З XI ст. жонглери, що ставали професійними виконавцями, зосереджувалися в містах; в XIII в. почали об'єднуватися в деяких країнах в «братства» (своєрідні цехові організації). Протягом довгого часу вони були єдиними носіями світської музичної культури і, зокрема, єдиними професіоналами в області інструментальної музики.

2 група:

 Мінезингери– німецькі ліричні поети-співаки, оспівували  лицарське кохання, кохання до Дами, служіння Богу і хрестові походи. Лірика миннезингеров збереглася до теперішнього часу, наприклад, в Гейдельберзькому рукописі.

Шпільмани. У Німеччині місце для гри, дотепності і лайки називалося шпільхоф або Шпільберг. – Це могло бути місце на міській площі, монастирський двір або сад, простір усередині замку. Професія мала на увазі синтетичність. Звідси і назва актора– шпільман, той, хто пише, співає, танцює, водить звірів і розігрує сценки.

 3 група:

Трубадури, трувери, менестрелі — представники ранньої гуманістичної культури, яка бере свій початок у Франції, в Провансі (южнофранц. troubadour – автор, бродячий поет). В основному це придворні поети і музиканти, носії лицарського куртуазного ідеалу. Вони допомагали нездатним лицарям складати і співати пісні для прекрасної дами.

Вагант (лат. Vagantes – мандрувати, бродити) – категорія «бродячих людей», здатних до творчості і до виконання пісень або, рідше, прозових творів. На відміну від французьких жонглерів, німецьких шпільманів, англійських менестрелів (від лат. Ministerialis –  слуга) і т.д. Вагант користувалися переважно латинською мовою – міжнародною становою  мовою духовенства.

Слухання: К. Орф «О, Фортуна» з кантати «Карміна бурана»  (відео)

• Репертуар середньовічних вуличних співаків: релігійно-моральні притчі, військові балади. сатиричні пісні, любовна лірика.

Театр готичного стилю

 Значне місце в середньовічній культурі займав театр, який став відгуком суспільних інтересів свого часу. Через прагнення церкви протидіяти поширенню народних свят та ігор у культуру виникає церковний театр — основна форма театрального мистецтва Європи середніх віків. Спершу під час церковної служби розігрувалися найбільш драматичні епізоди зі Святого Писання (літургічна драма). У XIII ст. їх винесли па паперть, а згодом і на міські площі (майданний театр). Наймасовішим видом театрального дійства у цей час була містерія, яка виникла у другій половині XIII ст. По своєму релігійному змісту вона зв’язана з церковним театром, але ці спектаклі ставилися не духовенством, а простими міщанами. Містеріальна драматургія мала три цикли: «старозавітний», «новозавітний» і «апостольський», в якому сюжети п’єс були запозичені з «Житія святих». Постановники містерій прагнули правдоподібності та ефектів. Якщо, наприклад, показували сцену  всесвітнього потопу, площу  заливали водою. До XVI ст. головним видом театрального дійства був театр фарсу (спочатку цей вид розвивався паралельно мораліте, а згодом виділився в окремий жанр). Це найдемократичніший жанр середньовічного театру. Актори та виконавці фарсів відтворювали реальні картини побуту того часу. Вистави були насичені гострою сатирою, життєрадісним народним гумором. Фарс значною мірою вплинув па подальший розвиток театру Західної Європи. В Італії з фарсу народилася комедія дель арте; в Англії та Німеччині на зразок фарсу писали інтерлюдії, у Франції фарсові традиції живили творчість Мольєра. У ХV-ХVІ ст. популярними були повчальні вистави — мораліте, де в якості персонажів виступати алегоричні фігури: скупість із золотим мішком, самолюбство, яке постійно дивиться у дзеркало, любов, що тримає у руках серце.

-Розглянемо таким же чином види і жанри театру.

5. Робота у групах

1 група:

Літургійна драма – вид середньовічного, переважно західноєвропейського, релігійного уявлення. Входила до складу пасхальної або різдвяної церковної служби (літургії); представляла собою інсценування окремих епізодів Євангелія.

   Напівлітургійна  драма виділяється з меси і виходить на паперть і в церковний сад. Дії, що розгортається, стає тісно в церкві. Активно підключаються старозавітні тексти, апокрифи і житія. Сюжет виходить за рамки високого жанру, і тоді з'являються диявол і біси, а разом з ними комедійне зниження мистецтва. Для виконання всіх ролей вже не вистачає священнослужителів, і до гри починають залучати мирян.

Міракль (від лат. Miraculum –  чудо) –  новий крок у розвитку релігійної драми: уявлення про чудеса, що здійснюються святими. Міраклі часто прив'язувалися до певного місця і культу місцевого святого. Французькі міраклі збереглися у великій кількості, тому що Франція залишилася країною католицької, а католицька церква привітала подібні уявлення, і вони гралися на протязі багатьох століть.

2 група:

Мораліте –  з'єднання народної театральної традиції і християнської моралі. Народні витоки жанру –  алегоричне уособлення боротьби Літа з Зимою. У мораліте принцип уособлення застосовується до християнських чеснот і гріхів. На грудях у героїв таблички з написами, в руках атрибути: Надія – якір; Відплата –   меч; Правосуддя –  ваги; Віра –  Біблія; Совість –  дзеркало; Обжерливість –  бараняча нога; Пияцтво –   бутель. Актори пояснюють те, що відбувається.

      Фарс бере свій початок в комедійних елементах духовних уявлень. Але своє найменування отримує тільки після заборони містерії в XVI в. Основні виконавці фарсу – учасники Безглуздих корпорацій. У фарсі з'являються конкретні людські характери, правда, грубо, гротескно окреслені. В основу фарсових сюжетів кладуться побутові історії. Тут висміюють солдат-мародерів, ченців – торговців індульгенціями, пихатих дворян, скнарість купців. Фарс дуже динамічний – в ньому весь час стрибають, бігають, б'ються, танцюють, сміються і лаються. Ляльковий фарс висуває в головні герої Петрушку (Панча, Полішинеля) і їх родичів. Це побутові сатиричні і фривольні сценки з неодмінним боєм зі Смертю, Цербером або Чортом.

3 група:     

Містерія – основний театральний образ Середньовіччя. Містерія – найпізніша, але і найповніша форма вираження середньовічної театральності. Якщо готичний собор –  застиглий образ світобудови, то містерія – модель світобудови в дії. Собор можна споглядати – в містерії можна брати участь. Ти учасник, навіть якщо ти тільки глядач, тому що ти знаходишся в гущі подій. Містерія вбирає в себе всі жанри: літургійну драму, побутову драму, фарс, міракль і мораліте. У ній відбилося все різноманіття і всі суперечності епохи. Містерія народилася з міських процесій на честь релігійних свят. Вона близька карнавальній культурі, має спільні з нею коріння і єдиний простір середньовічного міста. Містерія виняткова за своїм значенням. Життя міста тече розмірено і одноманітно. Містерія – час отримання інформації і виявлення сильних почуттів, але це ще і прояв творчої волі і фантазії. Під час представлення автор міг стояти посеред акторів з книгою, розпоряджатися тим, що відбувається і підказувати текст. Це нікого не бентежило і нікому не заважало. Розподіл ролей було мудрим: ролі, які хотіли грати всі, продавалися з аукціону. Всі хотіли грати хороших героїв, одягнених в красиві костюми, наприклад волхвів. А за ті ролі, які ніхто не хотів грати, виконавцям платили, тому їх виконували майданні забавник і міські жебраки. Ремісники готували оформлення: вози і помости, декорації, реквізит і костюми. Кожен цех оформляв і ставив один епізод.

Оскільки ці заходи були вуличними, а актори – мандрівними, афіш-запрошень ніхто не робив. Ви будете першими, хто виконає наступне творче завдання: кожна група робить афішу до театрального дійства (мораліте, фарс, містерія). Матеріал для роботи видається кожній групі. Зробити колаж-аплікацію, дати назву, презентувати.

6. Слухання і виконання музики.

- Як прослухана музика вплинула на Вас?

   - Як народилась пісня «Місто золоте», завжди було таємницею. Навіть сам автор, вперше виконавши його в 1984 році на концерті в Харківському університеті, сказав, що не знає, хто написав цю пісню.

     Існувало безліч версій, але поступово з музикою визначилися: це старовинна канцони якогось Франческо да Мілано, що дійшла до нас з епохи середньовіччя.

На початку 70-х р. фірма «Мелодія» випустила платівку «Лютнева музика XVI-XVII століть», тепер уже легендарну, яка викликала справжній фурор. Її заслуховували «до дірок» і дорослі, і діти, і професійні музиканти, і звичайні люди. П'єси з цієї платівки стали музичним фоном безлічі радіо- і телепередач і навіть фільмів. І першим номером на ній була «Канцона», що стала прообразом «Міста золотого».

        Про її автора Франческо да Мілано (1497-1543) в анотації було сказано, що він один з видатних лютністів, прозваний сучасниками-флорентійцями «божественним», який спіткала цей неофіційний титул з «божественним» Мікеланджело. Він служив лютністом у Медічі, а пізніше у папи Павла III, створив безліч канцон, фантазій і річеркарів.

         На лицьовій стороні обкладинки вказано прізвище «Вавілов». Він виконавець всіх творів на лютні, хоча в записі брали участь флейта, орган, валторна, навіть меццо-сопрано.

       Володимир Вавилов був добре відомий в 60-і роки як чудовий гітарист-семиструннік, віртуоз і останній романтик російської гітари. Надихнувшись   музикою, він вирішив освоїти стародавню лютню, точніше, лютневу гітару власного виготовлення і десь в 1968 році склав чудові композиції в дусі епохи.

        Спочатку Вавілов почав грати їх на своїх концертах. Публіка, в тому числі досвідчена, була в захваті. І тоді він наважився видати платівку! Назви композицій ( «Канцона», «Річеркар» і так далі) і шановні автори були для правдоподібності приписані до складеним композиціям довільно, за власними асоціаціями.

       За 35 років (навіть більше), що пройшло з тих пір, платівка багато разів перевидавалася і миттєво розходилася, передаючись по ланцюжку друзів, і до сих пір продовжує перевидаватися, тепер у мережі. Шкода, що він трохи не встиг почути ту саму пісню, яка завдяки Гребенщикову, телебаченню, фірмі «Мелодія» і культовому фільму «Асса» (1987) полюбилася мільйонам!

      Анрі Волохонський – автор тексту. Початкова фраза «Над небом голубим» була змінена Б.Гребенщиковим бо, каже він в одному з інтерв'ю, «Царство Боже знаходиться всередині нас, і тому поміщати Небесний Єрусалим на небо безглуздо». Більше сотні разів «Місто» звучав на концертах «Акваріума» в десятках міст, в 1986 році пісня увійшла до альбому «Десять стріл».Далеко не кожному пощастило написати твір, який знає і любить вся країна. Тим більш, що обох невідомих авторів ріднить бажання: «Головне, щоб почули ». 40 років виконує цю пісню вже зовсім нове покоління, бо завжди була і буде у людей, що б не відбувалося за вікном, потреба в світлі, чистоті, любові, в зоряному небі над головою.

     Перегляд відео «Місто золоте» Б.Гребенщикова, канцони на лютні Ф.де Мілано;

    Розучування  пісні «Місто золоте» Б. Гребенщиков.

V. Підсумок уроку.

- Сьогодні, ми з вами, пірнули у дивовижний світ мистецтва, колективно розглянули музичне й  театральне мистецтво готики, зробили афіші до театральних дійств та відчули себе справжніми митцями.

1. Робота у парах – тест, взаємоперевірка.

1) У середньовіччі був у центрі уваги: а)Бог; б) людина?

2) «Готика» у перекладі – це стиль а)варварський; б)зразковий?

3) Зубчасті стіни кругом оборонної архітектури – це стиль а) готичний; б) романський?

4)Стрілчасті вікна, вікна-троянди – це риси а)романського; б)готичного стилю?

5)Напівкругле перекриття прорізу у стіні, між колонами, у мості – це а)арка; б)купол?

6)Який головний вид живопису зустрічається у готиці? а)мозаїка; б)вітраж

7)Церковний піснеспів у готичній музиці – це а)григоріанський хорал; б)літургія?

8)Як називали мандруючих музик у середньовіччі? а)акин; б)вагант

9)Спрямованість угору, ажурність переважають у архітектурі а) готичній; б)романській?

10) Який епітет відповідає мистецтву готики а)кам’яне мереживо; б)кам’яна енциклопедія?

11)Пізанська вежа – це пам’ятник архітектури а)романського; б)готичного стилю?

12)Який музичний інструмент популяризувався у Середньовічному мистецтві а) гітара; б) лютня?

2. Рефлексія

Ми дізнались про…

Відчуваю радість від…

Особливо мені це знадобиться для…

Після уроку хочу…

VI. Домашнє завдання.

Створити ескіз вітража за геометричними або рослинними мотивами для вікна певної форми — круглого, прямокутного або стрілчастого (на вибір) (графітні і кольорові олівці, фломастери).