Конспект уроку. Тема. "Знайомство з Периківкою"

Тема: Петриківський розпис.

Мета: ознайомити учнів з петриківським розписом, історією його виникнення, майстрами цього розпису; навчити основних мазків та елементів петриківського розпису; розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів петриківського розпису, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак, творчі здібності, зацікавленість мистецтвом, спостережливість; виховувати зацікавленість творами декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва, бережливе ставлення до народного мистецтва, пам'яток української культури, охайність під час роботи з фарбами.

Оснащення

Матеріали та інструменти: прості олівці, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, гумки, аркуші паперу (альбоми).

Зоровий ряд: мультимедійна презентація,  репродукції петриківського розпису.

Тип уроку: творча майстерня.

Хід уроку

І. Організація класу.

Перевірка готовності учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань.

• Що таке розпис? До якого виду мистецтва він належить?
• Які центри розпису в Україні вам відомі?
• Чи доводилось вам бачити розписи, створені вправними руками майстрів селища Петриківка Дніпропетровської області?
• Які кольори має райдуга? (Червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий). Всі ці кольори застосовують під час розпису Петриківці.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку.

          Неможливо уявити наш побут без безлічі необхідних предметів: меблів, посуду, тканин, одягу, ваз для квітів тощо. Ті предмети, які не тільки виконують свої практичні функції, але й мають естетичні якості, належать до творів декоративно-ужиткового мистецтва.

     Народні художні промисли збереглися до наших днів. Це предмети оздоблення і прикраси. У кожного народу є свої промисли, обумовлені кліматичними умовами, навколишньою природою, традиціями.

  Особливе місце в декоративно-ужитковому мистецтві посідає розпис.

Слайд 1.

Сьогодні ми познайомимося з петриківським розписом, історією його виникнення, майстрами цього розпису, а також навчимося виконувати основні мазки та елементи цього розпису.

Слайд 2.

Тож нехай наш урок пройде  під девізом:

Девіз уроку: Візьми собі за правило:

                       малюй, фарбуй, твори!

                       Уяву і фантазію свою ти прояви!

ІV. Вивчення нового матеріалу.

  Слайд 3.

Серед степових просторів на лівому березі Дніпра вздовж річки Чаплинки розташоване славнозвісне селище Петриківка.  У цьому мальовничому куточку України й виник вид декоративно-ужиткового мистецтва, що дістав назву від назви селища «петриківський розпис».

Для настінного малювання у Петриківці до кінця XIX століття використовували крейду, сажу, кольорові глини, саморобні рослинні фарби, хоч уже з'явились у вжитку дешеві анілінові барвники. Фарби розводили яєчним жовтком, молоком, природним вишневим клеєм. Малюнок наносили за допомогою пензлика з болотного оситнягу, а деякі деталі, дрібні елементи композиції вимальовували саморобними тоненькими пензликами з котячої шерсті, а грона калини — кінчиком пальця.

Слайд 4.

Характерним для творчості петриківських народних митців було використання у декоративному оздобленні рослинно-квіткового орнаменту, що відзначався легкістю та виразністю.

   На початку XIX століття на основі настінного розпису виник декоративний розпис, який виконували на посуді: вазах, тарілках, глечиках.

Слайд 5.

З початку XX століття Петриківка стала центром виготовлення «мальовок» — малюнків на тонкому папері дешевими аніліновими фарбами — «манійками». «Мальовки» користувалися попитом і швидко поширилися далеко за межі села. Декоративний розпис народних майстрів здобув загальну назву «петриківського» (від назви села).

Слайд 6.

Зберігаючи традиційні мотиви настінних розписів, петриківський розпис досі вирізняється багатим діапазоном зображень садових (жоржини, айстри, тюльпани, троянди) та польових (ромашки, волошки) квітів, залученням до візерунків мотиву ягід (калини, полуниці, винограду) та листя (папороті), а також бутонів. Крім того, для петриківських орнаментів і розписів характерні риси натуралізму.

Слайд 7.

  Починаючи з 1950-х років у Петриківці відбулися певні зміни в настінних розписах: інтер'єри почали прикрашати довгими орнаментованими паперовими стрічками, мальованими петриківськими майстринями.

Ці орнаменти складаються з паперових рослинних мотивів, що повторюються у ритмічному чергуванні. Розписуючи той чи інший, навіть значний за розмірами, громадський інтер'єр, петриківські майстри переносили, по суті, свій хатній зразок у нові для них приміщення, змінюючи лише масштаби відповідно до розмірів.

Слайд 8.

Ось і ви сьогодні перетворитеся на майстрів петриківського розпису.

Спочатку опануйте декілька основних мазків, із яких складається зображення.

V. Практична майстерня.

Слайд 9.

Прийоми нанесення петриківського розпису

• Усі розписи робляться без попереднього малюнка олівцем, відразу пензлем.
• Акварель і гуаш – основні фарбувальні матеріали.
• Техніка малювання «від себе».
• лінії стебел і галузок не перетинаються між собою.
• Квіти, листки, ягоди тощо мають силуетне зображення.
• Тварин малюють у профіль, а квіти — анфас.

Слайд 10.

Щоби створити візерунок у техніці петриківського розпису, необхідно опанувати чотири типи мазків, традиційно названих «гребінець», «зернятко», «горішок», «перехідний мазок».

«Гребінець» — мазок, який починається з потовщення, зробленого натисканням пензля, та завершується тонким вусиком, що виконують дотиком кінчика пензля. Прокладені разом, декілька таких мазків нагадують гребінець.

«Зернятко» — мазок, який наносять починаючи з легкого дотику до сильного натискання пензлем. Коли мазки «зернятко» покладені по обидва боки стебла, кінчиком назовні, зображення нагадує колосся — звідси й назва.

«Горішок» — складається з двох гребінцевих мазків, зігнутих півмісяцями та поставлених один навпроти одного, нагадують форму підкови. Заповнивши вільне місце між півмісяцями мазками «зернятко», отримаємо форму, схожу на лісовий горіх.

Слайд 11.

«Перехідний мазок» — накладається одним пензлем, але двома фарбами. Сухий пензель занурюють в одну фарбу (наприклад, зелену), а потім — в іншу (наприклад, жовту). На папері залишається слід від жовтої фарби, яка плавно переходить у зелений колір.

VІ. Самостійна практична робота учнів.

Слайди 12  

 Створення зображення декоративної квітки (кетяга калини) для оформлення дощички.

Поради до роботи.

• Листя (стебла, траву) малюйте пензлем.
• Мазки кладіть завжди «від себе».
• Ягоди слід малювати так: палець тримайте майже вертикально над папером і, щоразу вмочуючи у фарбу, щільно притискайте його до паперу (навіть трохи покрутіть). Щоб намалювати кетяг ягід, їх треба зобразити щільно одну біля одної.
• Спочатку малюйте гроно калини, а потім домальовуйте дрібніші деталі: пагінці, листочки, пуп’янки.

Слайд 13

Інструктаж із роботи над композицією.

     Слайд 14

Композиційний центр — це головна, найцікавіша ділянка зображення.

• Композиція, або гармонійне розташування елементів
  у художньому творі, залежить від формату. Переважно це квадрат, прямокутник, коло, овал.
• У декоративній композиції може бути кілька композиційних центрів, і розташовуватися вони можуть по-різному.
• Симетричне розташування композиційних центрів надає композиції характеру статичності, стійкості.
• Несиметричне розміщення композиційного центру робить композицію динамічною.

VІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

♦   Де виник петриківський розпис?

♦   Які матеріали та інструменти використовували майстри петриківського розпису?

♦   Які мазки необхідно опанувати, щоби мати можливість створювати роботи у стилі петриківського розпису?

VІІІ. Підсумок уроку.

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести солоне тісто, пензлі, ніж, кольорові нитки, клей, гуашеві фарби, пензлі для клею.