Конспект уроку української літератури в 11 кл. "Духовний світ простої людини в новелі Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном»

Про матеріал

Тема уроку: Духовний світ простої людини в новелі Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном»

Мета уроку:

- допомогти учням творчо осмислити морально-етичний пафос новели, символіку, значення назви твору;

- вчити працювати над текстом художнього твору, аналізувати зміст прочитаного, вміти визначати головне;

- розвивати логічне мислення, естетичний смак, вміння висловлювати власні роздуми про поведінку героїв і проблеми, порушені у творі;

- виховувати моральну чистоту, відповідальність, толерантність, повагу до почуттів інших людей

Тип уроку: урок-дослідження

Методи і прийоми: евристична бесіда, робота в групах, моделювання ситуації від імені персонажа, «конверт щирості», складання сенкана, заповнення паспорта твору, інсценізація уривків новели, визначення художніх засобів, лінгвістична хвилинка, рубрика «Цікаві факти», використання презентації, перегляд відеозапису пісні, перегляд уривка відеосюжету за мотивами новели, музична пауза (класична музика)

Обладнання: портрет письменника, епіграфи, тексти новели, додатки для учнів (Паспорт твору), відеозапис пісні «Летіла зозуля через мою хату», уривок відеосюжету за мотивами новели Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном», презентація, записи класичної музики

ХІД УРОКУ

І. Вступ

1. Створення емоційно-позитивної атмосфери на уроці

Вітаю всіх присутніх на уроці. Зичу приємних вражень нашим гостям. А вам, мої учні, бажаю гарного робочого настрою і сподіваюсь на вашу плідну співпрацю.

/ Звучить класична мелодія №1 /

2. Мотивація навчальної діяльності учнів

Кохання… Це почуття оспіване поетами усіх віків і поколінь, проте і сьогодні залишається загадкою людської душі. Воно своєю невидимою рукою торкається струн серця і виграє ніжною мелодією, спонукаючи до конкретних дій, непередбачених вчинків. Воно наділяє силою і робить немічним, окрилює і сковує, надає простір і забирає волю. Колись і вам життя запропонує зробити вибір. І від того, як ви це зробите, кого і що оберете, залежатиме, можливо, не тільки ваша доля, а й доля інших людей. Отже, про це та багато іншого ми поговоримо сьогодні…

3. Оголошення теми уроку

Епіграфом до нашого уроку стануть слова Г.Тютюнника, які розкривають нам авторське розуміння поняття любові:

Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, прилащити бродячого собаку, підняти із землі зірваний листок і цілувати його – значить, ти ще не любив.

Григір Тютюнник

Є люди - як сніги,
Що льодом огортають
І холод навкруги,
Як зерна, засівають...

Є люди - як свічки -
Горять і не згорають,
Й невтомно крізь роки
Любов'ю зігрівають…

О. Сапріянчук-Маротчак

Це… оповідання про зека в серпанку любові…

Є. Сверстюк

4. Завдання уроку (на дошці):

  • 1.Дослідження історії написання новели.
  • 2.Дослідження сюжету новели.
  • 3.Дослідження особливостей назви твору.
  • 4.Дослідження жанру та композиції.
  • 5.Дослідження проблематики.
  • 6.Дослідження образів.
  • 7.Дослідження символів твору.

ІІ. Сприйняття та засвоєння матеріалу

Учениця розповідає християнську притчу

Хлопчик тяжко хворів. Багато ночей просиділа мати біля його ліжка, благаючи Бога про допомогу. В одну з найважчих ночей почувся шелест крил ангела смерті.
- Не забирай мого сина! - вигукнула мати. - Мій хлопчик ще не виріс і не пізнав найголовнішого - Любові.
- На небесах він зустріне все краще, що є на Землі, - прошелестів ангел.
- Але що він принесе з собою?! Дозволь йому зібрати хоча б декілька крапель любові, і я відпущу його на небо! - благала мати.
- Добре. Нехай буде так, як ти просиш. Коли він наповнить цей наперсток краплями любові, я прилечу за ним знову, - сказав ангел і поклав перед матір'ю золотий наперсток.
Коли хлопчик одужав, мати все розповіла синові і попросила:
- Пам'ятай, синку, про нашу домовленість і не поспішай любити.
Але хіба серцю накажеш? Серце хлопчика вміло любити, і він з щедрістю віддавав цей дар близьким. Мати з тривогою чекала моменту, коли наперсток наповниться. Пройшли роки, син став дорослим. Він любив свою сім'ю, свою роботу і друзів. Він з ніжністю піклувався про матір та батька, а наперсток так і не наповнився.
Мати знову побачила ангела смерті, тільки коли сама у глибокій старості піднялася на небо.
- Ти перехитрила мене, мати, - засміявся ангел. - Жодна посудина не вміщає в себе більше свого обсягу, але посудина Любові - бездонна.

/ Звучить класична мелодія №2 /

Учень: Я і в думці обняти тебе не посмію,

А не те, щоб рукою торкнутися смів.

Я люблю тебе просто – отак, без надії,

Без тужливих зітхань і без клятвених слів.

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,

Захмеліть, одуріти від твого тепла.

Я кохаю тебе. Мені більше не треба,

Адже й так мені стільки ти щастя дала.
В. Симоненко

Учениця: Надвечірнім простором солоним,

Подолавши даль гірких років,

Три зозулі прилетять з поклоном

До квітчасто чистих рушників.

І душа здригнеться рушниково,

І дитинність вирветься з оков.

Як джерельце – Григорове слово –

З первозданним іменем: любов

С. Чернілевський

1. Дослідження історії написання новели

Учитель: Новела «Три зозулі з поклоном» чи не найглибше з усіх творів віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюнника, його світобачення. Підсвідомо до її написання він прямував усе своє життя. Щоб осягнути новелу, творчо осмислити її, нам потрібно з'ясувати історію написання.

? Як виник задум створити такий твір?

Історія написання

1937 року батька Григора Тютюнника було заарештовано як ворога народу й заслано до Сибіру, а мати подалася його шукати з жінкою-суперницею, яка любила батька.

«Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки… Ти подивись, яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами… Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту… Не дивися так скептично… Не таланту — Бог із ним… Якщо поталанить щось написати — воздам хвалу жінці й красі…»

А поштовхом стала незначна подія: у 1976 р. до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист, який виконував народні пісні. Особливо вразила письменника «Летіла зозуля через мою хату…», де йшлося про нещасливе кохання та вічне, непереборне ніким і нічим страждання людини.

/ Перегляд відеозапису пісні «Летіла зозуля через мою хату» /

Учитель: Ще не стихли звуки бандури, як Григір схопився з місця й побіг у свою кімнату… Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури XX ст.

? Чи є в її основі автобіографічні моменти?

/ Образ Михайла асоціюється з батьком письменника, репресованого у 1937 році. Навіть ім'я не змінено, хоча про самі репресії в новелі не йдеться: в 70-х рр. ці події замовчувалися, були забороненою темою. А образ оповідача, хлопця-студента, нагадує самого автора /

2. Дослідження сюжету

? Перш ніж перейти до характеристики образів головних героїв, пригадаймо сюжет новели.

Сюжет:

§Софія розповідає своєму синові історію кохання, пов'язану з його батьком.

§Марфа Яркова кохає набагато старшого від себе Михайла, в якого є своя сім'я.

§Страждання Марфи посилюються тим, що живе з чоловіком, якого не любить.

§Михайла заслано до Сибіру, щомісяця він пише листи своїй дружині Софії.

§Прихід листів душею відчуває Марфа і щоразу чекає листоношу, який потай дозволяє пригорнути їх до грудей.

§Софія знає про цю любов , проте не сердиться, а навпаки, розуміє і співчуває.

Три долі – Марфи, Михайла та Софії – пов'язані тугою і стражданням та освячені любов'ю «всевишньою».

3. Дослідження особливостей назви твору

? Чому твір носить таку назву?

/В українського народу існує віра не лише у приворотне зілля, а і у відворотні замовляння. /

Учитель: Зозуля – це багатозначний символ наших пращурів. Зозуля віщує весну і пророкує людині, скільки років та житиме. Кажуть, що зозуля кує тільки навесні від Благовіщення до Купала, а як викинеться ячмінний колос, вона ним «давиться» і перестає кувати. Вірили в те, що в зозулі-золотоключниці зберігаються ключі від вирію, а тому вона прилітає останньою, а у вирій летить першою. Це символ туги, бездітної вдови, але найголовніше – це символ віщування.

Відомо, зозуля гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме у відповідь такого ж почуття.

І Марфа, і Софія, і Михайло сподівалися на щастя. Але даремно. Із змісту зрозуміло, що до всіх них линули три зозулі з поклоном. Герої залишаються на роздоріжжі: Михайло безслідно зникає на каторзі, Соня одна ростить сина, Марфа продовжує чогось чекати, вдивляючись в обличчя сина Михайла.

? Яка звучить присвята новели?

/ Всевишня любов у розумінні Г. Тютюнника – даність із неба. Всевишній вживається тільки зі словом Бог. Якщо зважити на тодішнє антирелігійне суспільство, то можна зрозуміти, мабуть, прагнення Г. Тютюнника відродити в читачів християнське духовне начало. Мабуть, автор вказує на найвище, найпрекрасніше людське почуття – кохання. У творі Тютюнника – це любов душ, любов високого рівня (більшого за тілесний). Це безпретензійне кохання, без тіні заздрощів та суперництва./

4. Дослідження жанру та композиції

? До якого жанру належить твір?

? Доведіть, що це новела.

? Що особливого ви помітили в композиції твору?

/ Наявність обрамлення. Ця новела схожа на притчу , і автор нас підводить до висновку: любов — почуття, незалежне від людської свідомості, волі, бажання, моралі, воно ніби дається якоюсь вищою силою./

Визначення художніх засобів

  • -Сині Марфині очі
  • -Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі чорнющі
  • -А сльози в очах – наче дві свічечки голубі
  • -А Марфа біжить на роботу, птахою летить
  • -Карпо тьопає (їсть) як за себе кидає
  • -Товстопикий був, товстоногий. І рудий, як стара солома
  • -Марфа проти нього перепілочка

5. Дослідження проблематики

Проблематика новели:

-любовного трикутника, яка вирішується нетрадиційно;

-людські долі, скалічені тоталітарною системою;

-високого духовного світу простої людини;

-виснажливої праці жінок на колгоспному полі;

-брак чоловіків;

-відсутність культурних розваг (лише вечорниці у сусідів);

-нещасливого кохання;

-студентських злиднів;

-зв'язку поколінь;

-родинного життя;

-толерантності у людських стосунках.

6. Дослідження образів

? Чи випадково автор добирає такі імена для своїх героїв?

Лінгвістична хвилинка (учениця готувала заздалегідь)

v Михайло – (давньоєвр.) «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму. Робить все добре та вчасно, любить співати.

v Софія – (грецьк.) «мудрість, розум». Софія - ніжна, добра, вона здатна виявити співчуття до слабкої й беззахисної істоти й надати посильну допомогу людині, що потрапила в скрутне становище.

v Марфа – (арамійська) «пані, господиня, володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім'я Марфа простодушна й мила. Їй не властива хитрість і злість, вона приємна й легка в спілкуванні. Добродушна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива.

(Не випадково. Імена відповідають персонажам і допомагають розкрити їхні образи, внутрішній світ)

Робота в групах

(Учні, об'єднавшись у три групи, працювали над образами новели: розповідь від імені героя, підбір цитат до образу)

I група - Стражденне кохання «маленької» Марфи

Інсценізація

«Я – Марфа Яркова – дружина того рудого, як стара солома, Карпа. Гріх беру на душу, але не кохаю я його. Мучусь біля нього, дивлячись, як він сидить та у стелю дивиться, чи у вуса дує, або тьопає галушки, «як за себе кидає». Ми співаємо, а він вусами пару з миски ловить та сопе так, що каганець на столі як не погасне. «Я, — каже,— картоплю в галушках люблю. Картоплі треба більше кидать у галушки». І зовні негарний: товстоногий, товстопикий, матінко ти моя. Проте не від нього туга на серці невимовна. Я кохаю іншого. Михайло набагато старший за мене , має дружину і синочка. Я все розумію, але вдіяти із собою нічого не можу. Серцю не накажеш. У сім'ю чужу я не втручатимусь, мені б тільки голос його чути та глянути на нього разочок. Не судилося… між нами сніги та морози Сибіру. Тільки листи приходять, і ті не мені. Я їх відчуваю душею. Пригорну до грудей і віддам листоноші, щоб ніхто не бачив. Отак і пронесла я свою любов у серці, вона не поменшала, тільки стала мудрішою. А душа моя нещасна блукає ще й досі , когось чекаючи».

Цитати

1) «Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку - тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочині й рясній спідничці над босими ногами, - і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».

2) «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка – ще синіші...

3) «Вона хапає з Левкових рук листа – сльози рясно котяться їй по щоках, – пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу…»

4) «Марфа…не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче:

- Ну от бачите, нічого я йому і не зробила…»

5) «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов'язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить – не висушить сльози у її очах.

II група - Всеобіймаюча любов Михайла

Інсценізація

«Я – Михайло. Марно сподівався на щастя, мабуть, доля моя така. У світлих спогадах – моя дружина Софія і синочок, моя надія. Робота, яка приносила задоволення і радість людям, бо робив вікна, двері, столи, ослони. А в один день став ворогом народу, за що – не знаю. Обірвалося все , як нитка, в душі, у серці, у житті. Тільки спогади ятрять душу. Далеко я від своєї рідної землі, від своєї єдиної у світі Соні, від синочка. Ось тільки біля мене Марфина душа бродить, не дає мені спокою, чую її за тисячі верств. Сам не знаю, як це може бути. Не щасливий я, то хоч синочок мій хай виросте в любові. За жодних обставин я не одступлюся від своєї сім'ї, і любов мою ніхто не відбере».

Цитати

1) « Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків... Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було,— просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману».

2) « …співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде…Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах – наче дві свічечки голубі. До тата... Я то бачу. А він затулить надбрів'я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.

3) «Ти, Михайле,— кажу,— хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться»

4) «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна».

III група - Мудра любов «єдиної у світі» Софії

Інсценізація

«Я – Софія, мене називають мудрою, але якби хто знав, якою ціною вона мені дається. Відірвали від мене половину – забрали чоловіка, тепер я одна виховую сина. Живу у чеканні отримати вісточку, листи рятують душу. Проте Марфа чомусь їх відчувала, а я ні. Як то воно може так бути? Але я не ображалась, я знала про те стражденне кохання і розуміла Марфину душу. Мене Бог ощасливив материнством, а вона з любов'ю вдивляється в мого сина, бо він схожий на Михайла. Горе об'єднало нас, тому немає ні образи, ні ревнощів, ні злоби, в «горі ні на кого серця немає. Саме горе».

Цитати

1) «Ти, Михайло, - кажу, - хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». А він: «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться».

2) «Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять – вони закам'яніли».

3) «...А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?

— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.

— І ви на неї не сердилися?

— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.

— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?»

Моделювання ситуації від імені персонажа

  • §Спробуйте перевтілитися в Марфу та вмотивуйте її поведінку

Я – Марфа. Я люблю одруженого чоловіка…

§Спробуйте відповісти на запитання від імені Михайла

Кого ж мені вибрати – Соню чи Марфу?

§Спробуйте пояснити ставлення Соні до Марфи

Я знаю, що Марфа кохає мого чоловіка, тому …

Евристична бесіда

Ø Стосунки між героями новели окреслені поняттям «любовний трикутник». Чи є ця тема новою в українській літературі?(І. Франко «Украдене щастя», Леся Українка «Лісова пісня», Л. Костенко «Маруся Чурай»)

Ø Як ставився Михайло до Софії? А до Марфи?(До дружини – з любов'ю і ніжністю, до Марфи – із розумінням і співчуттям)

Ø Чи можемо ми засуджувати Марфу за те, що так ненароком, мимоволі втрутилася в сімейне життя Софії і Михайла?(Вона і сама страшенно переживала, тужила, розуміла, що подумки, можливо, зраджує чоловікові. Розбивати чужу сім'ю вона не могла)

Ø З яким почуттям розказує сину про безмежно люблячу, чисту душею Марфу, Софія? (Без ревнощів, без образи, без осуду)

Ø Чому вона так розуміє Марфу?(Їх поєднало горе)

Ø Що спільного в характерах Марфи, Софії, Михайла? (Спільне - здатність на велике кохання; душевна чистота; вміння відчувати чужий біль,вміння прислухатися і розуміти іншого; співчуття, переживання.)

Ø То хто з героїв, на вашу думку, найзнедоленіший? Чому?

7.Дослідження символів новели

? Які образи-символи використав автор у новелі? Що вам відомо про їхню символіку?

Софія - мудрість, а ще мучениця, матір Віри, Надії, Любові

зозуля – міфічна істота, образ зустрічається в народних піснях, баладах, в творах Тараса Шевченка, символ туги

символічне число 3 : три зозулі з поклоном посилає Михайло Марфі, три головні герої

сосна - цар-дерево, вічнозелене, шишки сосни символізують плодючість, багатство. Це дерево вважають також і надгробним. Тому «татова сосна» - натяк на те, що чекає батька в майбутньому і спроба лишити щось по собі на землі

чорна хустина – символ жалю, туги, горя

ромашка – символ кохання і чистоти

піджак – символ радянської бідності

епізодичний образ «сліпого бандуристочки» - зв'язку поколінь (нац. елемент)

ріка – цей образ з'являється Михайлові у сні (символ плину часу, життя)

колосок (синок – мій колосок)- це символ життя, продовження життя


/ Перегляд уривка відеосюжету за новелою Г. Тютюнника «Три зозулі

з поклоном» /


ІІІ. Систематизація та узагальнення вивченого матеріалу

Отже, підсумуємо, заповнивши паспорт твору (додатки для учнів). Закінчіть розпочаті визначення.

/ Звучить класична мелодія № 3 /

Назва твору:

«Три зозулі з поклоном»

Автор:

Г. Тютюнник

Літературний рід:

епос

Жанр:

новела

Присвята:

Любові всевишній присвячується

Композиційні особливості:

новела в новелі, наявність обрамлення

Наявність автобіографічних елементів:

присутні

Причина написання твору:

почута народна пісня «Летіла зозуля через мою хату»

Художні засоби:

епітети, метафори, порівняння, приховані порівняння, пестлива та згрубіла лексика

Наявність образів-символів

три зозулі, сосна, ріка, колосок, ромашка, чорна хустина,піджак,сліпий бандурист

Головні герої:

Софія, Марфа, Михайло

Тема:

складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання

Головна ідея:

возвеличення любові як найвищої духовної цінності, яка піднімає людину над буденністю, очищає її душу

Рубрика «Цікаві факти»

При житті письменника твір так і не було опубліковано.

Г.Тютюнник записав новелу на старий магнітофон. Запис робив Володимир Білоус.

Сьогодні у його рідному селі Шилівці на Полтавщині у музеї письменника зберіга-

ються цікаві речі: книги з дарчими написами, листи, фотографії та навіть магніто-

фонний запис, де Г.Тютюнник співає пісню «Летіла зозуля через мою хату».

Старшого свого сина письменник назвав на честь батька – Михайлом. (див. слайд)

Зачитування учнями складених удома сенканів про любов (спроба викласти своє розуміння цього почуття)

Учитель: Коли у Григора Тютюнника допитувалися про причини його літературних успіхів, той спочатку відмовчувався, а потім відрізав: «Біль! Повна душа болю».Так, жаль, біль, горе, смуток переповнюють новелу, проте не затьмарюють світла,що ллється із шляхетних душ героїв, а навпаки, роблять їх ще чистішими, благороднішими.

ІV. Підбиття підсумків уроку

Учитель: Ви вже дорослі, тому замість висновків прошу сміливих дати відповідь на запитання «конверта щирості» :

Ø Що важливіше для людини: кохати чи бути коханою?

Ø Що робити в житті, коли зустрів «свою» людину, а вона вже у шлюбі?

Ø Скільки разів можна у житті кохати?

Ø Чи можна зберегти любов чи пошану до людини, з якою розлучився? (Вміє розставатись той, хто вмів любить… М. Рильський)

Ø Чи буває кохання з першого погляду?

Ø Чи можна покохати непорядну людину?

Ø Чи варто в коханій людині шукати пріоритети, чи її можна любити просто так?

Ø Чи маємо ми право засуджувати чиюсь любов? (Вона ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатись поза осудом чи запереченням)

Учитель: Г. Тютюнник умів так майстерно змалювати своїх героїв, що серед цього любовного трикутника, як не дивно, ми не бачимо «зайвих». Тому хочеться вклонитися кожному з них за любов і страждання: Софії – за мудрість, Марфі – за відданість, Михайлові – за чоловічу ніжність… Про Г. Тютюнника написано вже багато досліджень, та ще, мабуть, нікому не вдалося розгадати Тютюнників феномен: на кількох сторінках умістити думки та образи цілого роману, як у краплині відобразити світ.

V. Аргументоване виставлення оцінок

VІ. Домашнє завдання

Написати відгук про відкритий урок. Прочитати «Дім на горі» В. Шевчука.

Перегляд файлу

Тема уроку:  Духовний світ простої людини в новелі Г. Тютюнника «Три зозулі з

                        поклоном»

 

Мета уроку:

  • допомогти учням творчо осмислити морально-етичний пафос новели, символіку, значення назви твору;
  • вчити  працювати над текстом художнього твору, аналізувати зміст прочитаного, вміти визначати головне;
  • розвивати логічне мислення, естетичний смак, вміння висловлювати власні роздуми про поведінку героїв і проблеми, порушені у творі;
  • виховувати моральну чистоту, відповідальність, толерантність, повагу до почуттів інших людей

 

Тип уроку: урок-дослідження

 

Методи і прийоми: евристична бесіда, робота в групах,  моделювання ситуації від імені персонажа, «конверт щирості», складання сенкана, заповнення паспорта твору, інсценізація уривків новели, визначення художніх засобів, лінгвістична хвилинка, рубрика «Цікаві факти», використання презентації, перегляд відеозапису пісні, перегляд уривка відеосюжету за мотивами новели, музична пауза (класична музика)

 

Обладнання: портрет письменника, епіграфи, тексти новели, додатки для учнів (Паспорт твору), відеозапис пісні «Летіла зозуля через мою хату»,  уривок  відеосюжету за мотивами новели Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном», презентація, записи класичної музики

 

ХІД УРОКУ

І. Вступ

 

1. Створення емоційно-позитивної атмосфери на уроці

Вітаю всіх присутніх на уроці. Зичу приємних вражень нашим гостям. А вам, мої учні,

бажаю гарного робочого настрою і сподіваюсь на вашу плідну співпрацю.

 

                                                                                      / Звучить класична мелодія №1 /

 

2. Мотивація навчальної діяльності учнів

Кохання… Це почуття оспіване поетами усіх віків і поколінь, проте і сьогодні залишається загадкою людської душі. Воно своєю невидимою рукою торкається струн серця і виграє ніжною мелодією, спонукаючи до конкретних дій, непередбачених вчинків. Воно наділяє силою і робить немічним, окрилює і сковує, надає простір і               забирає волю. Колись і вам життя запропонує зробити вибір. І від того, як ви це зробите, кого і що оберете, залежатиме, можливо, не тільки ваша доля, а й доля інших людей. Отже, про це та багато іншого ми поговоримо сьогодні…

 

3. Оголошення теми уроку 

Епіграфом до нашого уроку стануть слова Г.Тютюнника, які розкривають нам авторське розуміння поняття любові:

                                                       Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання

                                                                        обійняти всю землю, прилащити бродячого

                                                       собаку, підняти із землі зірваний листок і

                                                       цілувати його – значить, ти ще не любив.

                                                                                                                Григір Тютюнник

 

                                                                                                         Є люди - як сніги,
                                                                               Що льодом огортають
                                                                               І холод навкруги,
                                                                               Як зерна, засівають...

                                                                               Є люди - як свічки - 
                                                                               Горять і не згорають, 
                                                                               Й невтомно крізь роки
                                                                               Любов'ю зігрівають…   

                                                                                                        О. Сапріянчук-Маротчак

 

 

                                                      Це… оповідання про зека в серпанку любові…

                                                                                                          Є. Сверстюк

 

4. Завдання уроку (на дошці):

  1. Дослідження  історії написання новели.
  2. Дослідження сюжету новели.
  3. Дослідження особливостей назви  твору.
  4. Дослідження жанру  та композиції.
  5. Дослідження проблематики.
  6. Дослідження образів.
  7. Дослідження символів твору.

 

ІІ. Сприйняття та засвоєння матеріалу

 

Учениця розповідає християнську притчу

Хлопчик тяжко хворів. Багато ночей просиділа мати біля його ліжка, благаючи Бога про допомогу. В одну з найважчих ночей почувся шелест крил ангела смерті.
- Не забирай мого сина! - вигукнула мати. - Мій хлопчик ще не виріс і не пізнав найголовнішого  - Любові.
- На небесах він зустріне все краще, що є на Землі, - прошелестів ангел.
- Але що він принесе з собою?! Дозволь йому зібрати хоча б декілька крапель любові, і я відпущу його на небо! - благала мати.
- Добре. Нехай буде так, як ти просиш. Коли він наповнить цей наперсток краплями любові, я прилечу за ним знову, - сказав ангел і поклав перед матір'ю золотий наперсток.
Коли хлопчик одужав, мати все розповіла синові і попросила:
- Пам'ятай, синку, про нашу домовленість і не поспішай любити.
Але хіба серцю накажеш? Серце хлопчика вміло любити, і він з щедрістю віддавав цей дар близьким. Мати з тривогою чекала моменту, коли наперсток наповниться. Пройшли роки, син став дорослим. Він любив свою сім'ю, свою роботу і друзів. Він з ніжністю піклувався про матір та батька, а наперсток так і не наповнився.
Мати знову побачила ангела смерті, тільки коли сама у глибокій старості піднялася на небо.
- Ти перехитрила мене, мати, - засміявся ангел. - Жодна посудина не вміщає в себе більше свого обсягу, але посудина Любові - бездонна.

 

                                             / Звучить класична мелодія №2  /

 

Учень:       Я і в думці обняти тебе не посмію,

                   А не те, щоб рукою торкнутися смів.

                   Я люблю тебе просто – отак, без надії,

                   Без тужливих зітхань і без клятвених слів.

                   Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,

                   Захмеліть, одуріти від твого тепла.

                   Я кохаю тебе. Мені більше не треба,

                   Адже й так мені стільки ти щастя дала.
                                                   В. Симоненко

 

Учениця:  Надвечірнім простором солоним,

  Подолавши даль гірких років,

  Три зозулі прилетять з поклоном

                   До квітчасто чистих рушників.

  І душа здригнеться рушниково,

  І дитинність вирветься з оков.

  Як джерельце – Григорове слово –

                   З первозданним іменем: любов

                                    С. Чернілевський

 

1. Дослідження  історії написання новели

 

Учитель: Новела «Три зозулі з поклоном» чи не найглибше з усіх творів віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюнника, його світобачення. Підсвідомо до її написання він прямував усе своє життя. Щоб осягнути новелу, творчо осмислити її, нам потрібно з’ясувати історію написання.

 

? Як виник задум створити такий твір?

 

Історія написання                         

1937 року батька Григора Тютюнника було заарештовано як ворога народу й заслано до Сибіру, а мати подалася його шукати з жінкою-суперницею, яка любила батька.

 

«Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки… Ти подивись, яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами… Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту… Не дивися так скептично… Не таланту — Бог із ним… Якщо поталанить щось написати — воздам хвалу жінці й красі…»

А поштовхом стала незначна подія: у 1976 р. до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист, який виконував народні пісні. Особливо вразила письменника «Летіла зозуля через мою хату…», де йшлося  про нещасливе кохання та вічне, непереборне ніким і нічим страждання людини.

 

/ Перегляд відеозапису пісні «Летіла зозуля через мою хату» /

 

Учитель: Ще не стихли звуки бандури, як Григір схопився з місця й побіг у свою кімнату… Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури XX ст.

 

? Чи є в її основі автобіографічні моменти?

/ Образ Михайла асоціюється з батьком письменника, репресованого у 1937 році. Навіть ім’я не змінено, хоча про самі репресії в новелі не йдеться: в 70-х рр. ці події замовчувалися, були забороненою темою. А образ оповідача, хлопця-студента, нагадує самого автора /

 

2. Дослідження сюжету

 

? Перш ніж перейти до характеристики образів головних героїв, пригадаймо сюжет новели.

Сюжет:

  • Софія розповідає своєму синові історію кохання, пов’язану з його батьком.
  • Марфа Яркова кохає набагато старшого від себе Михайла, в якого є своя сім’я.
  • Страждання Марфи посилюються тим, що живе з чоловіком, якого не любить.
  • Михайла заслано до Сибіру, щомісяця він пише листи своїй дружині Софії.
  • Прихід листів душею відчуває Марфа і щоразу чекає листоношу, який потай дозволяє пригорнути їх до грудей.
  • Софія  знає про цю любов , проте не сердиться, а навпаки, розуміє і співчуває.

Три долі – Марфи, Михайла та Софії – пов’язані тугою і стражданням та освячені любов’ю «всевишньою».

 

 

3. Дослідження особливостей назви  твору

? Чому твір носить таку назву?

/В українського народу існує віра не лише у приворотне зілля, а і у відворотні замовляння. /

 

Учитель: Зозуля – це багатозначний символ наших пращурів. Зозуля віщує весну і пророкує людині, скільки років та житиме. Кажуть, що зозуля кує тільки навесні від Благовіщення до Купала, а як викинеться ячмінний колос, вона ним «давиться» і перестає кувати. Вірили в те, що в зозулі-золотоключниці зберігаються ключі від вирію, а тому вона прилітає останньою, а у вирій летить першою. Це символ туги, бездітної вдови, але найголовніше – це символ віщування.

Відомо, зозуля гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме у відповідь такого ж почуття.

І Марфа, і Софія, і Михайло сподівалися на щастя. Але даремно. Із змісту зрозуміло, що до всіх них линули три зозулі з поклоном. Герої залишаються на роздоріжжі: Михайло безслідно зникає на каторзі, Соня одна ростить сина, Марфа продовжує чогось чекати, вдивляючись в обличчя сина Михайла.

 

? Яка звучить присвята новели?

 / Всевишня любов у розумінні Г. Тютюнника – даність із неба. Всевишній вживається тільки зі словом Бог. Якщо зважити на тодішнє антирелігійне суспільство, то можна зрозуміти, мабуть, прагнення Г. Тютюнника відродити в читачів християнське духовне начало. Мабуть, автор вказує на найвище, найпрекрасніше людське почуття – кохання. У творі Тютюнника – це любов душ, любов високого рівня (більшого за тілесний). Це безпретензійне кохання, без тіні заздрощів та суперництва./

 

4. Дослідження жанру  та композиції

? До якого жанру належить твір?

? Доведіть, що це новела. 

? Що особливого ви помітили в композиції твору?

    / Наявність обрамлення. Ця новела схожа на притчу , і автор нас підводить до висновку: любов — почуття, незалежне від людської свідомості, волі, бажання, моралі, воно ніби дається якоюсь вищою силою./

 

Визначення  художніх засобів

  • Сині Марфині очі
  • Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі чорнющі
  • А сльози в очах – наче дві свічечки голубі
  • А Марфа біжить на роботу, птахою летить
  • Карпо тьопає (їсть) як за себе кидає
  • Товстопикий був, товстоногий. І рудий, як стара солома
  • Марфа проти нього перепілочка

 

5. Дослідження проблематики

 

Проблематика новели:

  • любовного трикутника, яка вирішується нетрадиційно;
  • людські долі, скалічені тоталітарною системою;
  • високого духовного світу простої людини;
  • виснажливої праці жінок на колгоспному полі;
  • брак чоловіків;
  • відсутність культурних розваг (лише вечорниці у сусідів);
  • нещасливого кохання;
  • студентських злиднів;
  • зв’язку поколінь;
  • родинного життя;
  • толерантності у людських стосунках.

 

6. Дослідження образів

? Чи випадково автор добирає такі імена для своїх героїв?

 

   Лінгвістична хвилинка (учениця готувала заздалегідь)

  • Михайло – (давньоєвр.) «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму. Робить все добре та вчасно, любить співати.
  • Софія – (грецьк.) «мудрість, розум». Софія - ніжна, добра, вона здатна виявити співчуття до слабкої й беззахисної  істоти й надати посильну допомогу людині, що потрапила в скрутне становище.
  • Марфа – (арамійська) «пані, господиня, володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім’я Марфа простодушна й мила. Їй не властива хитрість і злість, вона приємна й легка в спілкуванні. Добродушна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива.

 (Не випадково. Імена відповідають персонажам і   допомагають розкрити їхні образи, внутрішній світ)

 

Робота в групах

(Учні, об’єднавшись у  три групи, працювали над образами новели: розповідь від імені героя, підбір цитат до образу)

 

I група - Стражденне кохання «маленької» Марфи

Інсценізація

«Я – Марфа Яркова – дружина того рудого, як стара солома, Карпа. Гріх беру на душу, але не кохаю я його. Мучусь біля нього, дивлячись, як він сидить та у стелю дивиться, чи у вуса дує, або тьопає галушки, «як за себе кидає». Ми співаємо, а він вусами пару з миски ловить та сопе так, що каганець на столі як не погасне. «Я, — каже,— картоплю в галушках люблю. Картоплі треба більше кидать у галушки». І зовні негарний: товстоногий, товстопикий, матінко ти моя.  Проте не від нього туга на серці невимовна. Я кохаю іншого. Михайло набагато старший за мене , має дружину і синочка. Я все розумію, але вдіяти із собою нічого не можу. Серцю не накажеш. У сім’ю чужу я не втручатимусь, мені б тільки голос його чути та глянути на нього разочок.  Не судилося… між нами сніги та морози Сибіру. Тільки листи приходять, і ті не мені. Я їх відчуваю душею. Пригорну до грудей і віддам листоноші, щоб ніхто не бачив. Отак і пронесла я свою любов у серці, вона не поменшала, тільки стала мудрішою. А душа моя нещасна блукає ще й досі , когось чекаючи».

Цитати

1) «Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку - тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочині й рясній спідничці над босими ногами, - і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».

2) «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка – ще синіші...

3) «Вона хапає з Левкових рук листа – сльози рясно котяться їй по щоках, – пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу…»

4) «Марфа…не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче:

- Ну от бачите, нічого я йому і не зробила…»

5) «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить – не висушить сльози у її очах.

 

II група - Всеобіймаюча любов Михайла

Інсценізація

«Я – Михайло. Марно сподівався на щастя, мабуть, доля моя така. У світлих спогадах – моя дружина Софія і синочок, моя надія. Робота, яка приносила задоволення і радість людям, бо робив вікна, двері, столи, ослони. А в один день став ворогом народу, за що – не знаю. Обірвалося все , як нитка, в душі, у серці, у житті. Тільки спогади ятрять душу. Далеко я від своєї рідної землі, від своєї єдиної у світі Соні, від синочка. Ось тільки біля мене Марфина душа бродить, не дає мені спокою, чую її за тисячі верств. Сам не знаю, як це може бути. Не щасливий я, то хоч синочок мій хай виросте в любові. За жодних обставин я не одступлюся від своєї сім’ї, і любов мою ніхто не відбере».

Цитати

1) « Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків... Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було,— просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше  долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману».

2) « …співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде…Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах – наче дві свічечки голубі. До тата... Я то бачу. А він затулить надбрів'я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.

3) «Ти, Михайле,— кажу,— хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться»

4) «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна».

 

III група - Мудра любов «єдиної у світі» Софії

Інсценізація

«Я – Софія, мене називають мудрою, але якби хто знав, якою ціною вона мені дається. Відірвали від мене половину – забрали чоловіка, тепер я одна виховую сина. Живу у чеканні отримати вісточку, листи рятують душу. Проте Марфа чомусь їх відчувала, а я ні. Як то воно може так бути? Але я не ображалась, я знала про те стражденне кохання і розуміла Марфину душу. Мене Бог ощасливив материнством, а вона з любов’ю вдивляється в мого сина, бо він схожий на Михайла. Горе об’єднало нас, тому немає ні образи, ні ревнощів, ні злоби, в «горі ні на кого серця немає. Саме горе».

Цитати

1) «Ти, Михайло, - кажу, - хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». А він: «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться».

2) «Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять – вони закам'яніли».

3) «...А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?

— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.

— І ви на неї не сердилися?

— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.

— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?»

 

Моделювання ситуації від імені персонажа

  • Спробуйте перевтілитися в Марфу та вмотивуйте її поведінку

Я – Марфа. Я люблю одруженого чоловіка…

  • Спробуйте відповісти на запитання від імені Михайла

Кого ж мені вибрати – Соню чи Марфу?

  • Спробуйте пояснити ставлення Соні до Марфи

Я знаю, що Марфа кохає мого чоловіка, тому …

 

Евристична бесіда

  • Стосунки між героями новели окреслені поняттям «любовний трикутник». Чи є ця тема новою в українській літературі?(І. Франко «Украдене щастя», Леся Українка «Лісова пісня»,  Л. Костенко «Маруся Чурай»)
  • Як ставився Михайло до Софії? А до Марфи?(До дружини – з любов’ю і ніжністю, до Марфи – із розумінням і співчуттям)
  • Чи можемо ми засуджувати Марфу за те, що так ненароком, мимоволі втрутилася в сімейне життя Софії і Михайла?(Вона і сама страшенно переживала, тужила, розуміла, що подумки, можливо, зраджує чоловікові. Розбивати чужу сім’ю вона не могла)
  • З яким почуттям розказує сину про безмежно люблячу, чисту душею Марфу, Софія? (Без ревнощів, без образи, без осуду)
  • Чому вона так розуміє Марфу?(Їх поєднало горе)
  • Що спільного в характерах Марфи, Софії, Михайла? (Спільне - здатність на велике кохання; душевна чистота; вміння відчувати чужий біль,вміння прислухатися і розуміти іншого; співчуття, переживання.)
  • То хто з героїв, на вашу думку, найзнедоленіший? Чому?

 

  1. Дослідження символів новели

? Які образи-символи використав автор у новелі? Що вам відомо про їхню символіку?

  • Софія - мудрість, а ще мучениця, матір Віри, Надії, Любові
  • зозуля  міфічна істота, образ зустрічається в народних піснях, баладах, в творах Тараса Шевченка, символ туги
  • символічне число 3 : три зозулі з поклоном посилає Михайло Марфі, три головні герої
  • сосна - цар-дерево, вічнозелене, шишки сосни символізують плодючість, багатство. Це дерево вважають також і надгробним. Тому «татова сосна» - натяк на те, що чекає батька в майбутньому і спроба лишити щось по собі на землі
  • чорна хустина – символ жалю, туги, горя
  • ромашка – символ кохання і чистоти
  • піджак – символ радянської бідності
  • епізодичний образ «сліпого бандуристочки» - зв’язку поколінь (нац. елемент)
  • ріка – цей образ з’являється Михайлові у сні (символ плину часу, життя)
  • колосок (синок – мій колосок)- це символ життя, продовження життя

 

/ Перегляд уривка відеосюжету за новелою Г. Тютюнника «Три зозулі

                                               з  поклоном» / 

 

ІІІ. Систематизація та узагальнення вивченого матеріалу

Отже, підсумуємо, заповнивши паспорт твору (додатки для учнів). Закінчіть розпочаті визначення.

                                             / Звучить класична мелодія № 3 /

 

Назва твору:

«Три зозулі з поклоном»

Автор:

Г. Тютюнник

Літературний рід:

епос

Жанр:

новела

Присвята:

Любові всевишній присвячується

Композиційні особливості:

новела в новелі, наявність обрамлення

Наявність автобіографічних елементів:

присутні

Причина написання твору:

почута народна пісня «Летіла зозуля через мою хату»

Художні засоби:

епітети, метафори, порівняння, приховані порівняння, пестлива та згрубіла лексика

Наявність образів-символів

три зозулі, сосна, ріка, колосок, ромашка, чорна хустина,піджак,сліпий бандурист

Головні герої:

Софія, Марфа, Михайло

Тема:

складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання

Головна ідея:

возвеличення любові як найвищої духовної цінності, яка піднімає людину над буденністю, очищає її душу

 

Рубрика  «Цікаві факти»

  • При житті письменника твір так і не було опубліковано.
  • Г.Тютюнник записав новелу на старий магнітофон. Запис робив Володимир Білоус.
  • Сьогодні у його рідному селі Шилівці на Полтавщині у музеї письменника зберіга-

ються цікаві речі: книги з дарчими написами, листи, фотографії та навіть магніто-

фонний запис, де Г.Тютюнник співає  пісню «Летіла зозуля через мою хату».

  • Старшого свого сина письменник назвав на честь батька – Михайлом. (див. слайд)

 

Зачитування учнями складених удома сенканів про любов (спроба викласти своє розуміння любові)

 

Любов

Безмежна, Всевишня

Возвеличує, живить, надихає

Має право на існування

Щастя

 

Учитель: Коли у Григора Тютюнника допитувалися про причини його літературних успіхів, той спочатку відмовчувався, а потім відрізав: «Біль! Повна душа болю».Так, жаль, біль, горе, смуток переповнюють новелу, проте не затьмарюють світла,що ллєть-

ся із шляхетних душ героїв, а навпаки, роблять їх ще чистішими, благороднішими.

 

ІV. Підбиття підсумків уроку

 

Учитель: Ви вже дорослі, тому замість висновків прошу сміливих дати відповідь на запитання «конверта щирості» :

  • Що важливіше для людини: кохати чи бути коханою?
  • Що робити в житті, коли зустрів «свою» людину, а вона вже у шлюбі?
  • Скільки разів можна у житті кохати?
  • Чи можна зберегти любов чи пошану до людини, з якою розлучився? (Вміє розставатись той, хто вмів любить… М. Рильський)
  • Чи буває кохання з першого погляду?
  • Чи можна покохати непорядну людину?
  • Чи варто в коханій людині шукати пріоритети, чи її можна любити просто так?
  • Чи маємо ми право засуджувати чиюсь любов? (Вона ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатись поза осудом чи запереченням)

 

Учитель:  Г. Тютюнник умів так майстерно змалювати своїх героїв, що серед цього любовного трикутника, як не дивно,  ми не бачимо «зайвих». Тому хочеться вклонитися кожному з них за любов і страждання: Софії – за мудрість, Марфі – за відданість, Михайлові – за чоловічу ніжність… Про Г. Тютюнника написано вже багато досліджень, та ще, мабуть, нікому не вдалося розгадати Тютюнників феномен: на кількох сторінках умістити думки та образи цілого роману, як у краплині відобразити світ.

 

V. Аргументоване виставлення оцінок

 

VІ. Домашнє завдання

 

Написати відгук про відкритий урок. Прочитати «Дім на горі» В. Шевчука.

1

 

docx
Додано
30 червня 2018
Переглядів
297
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку