Володимир Дрозд (1939-2003). "Білий Кінь Шептало"
План
1. Коротка біографія Володимира Дрозда;
2. Оповідання «Білий Кінь Шептало»
Володимир Григорович Дрозд народився 25 серпня 1940 року в селі Петрушин на Чернігівщині. Коли хлопчикові було два роки, почалася Велика Вітчизняна війна, батька забрали на фронт. Мати тяжко бідувала з трьома дітьми. Відразу після школи став журналістом у районній газеті. У 20 років видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1963) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Закінчивши в 1968 році році факультет журналістики Київського університету, працював у різних періодичних виданнях, зокрема, в республіканських газетах «Молодь України», «Літературна Україна», видавництві «Радянський письменник »та ін. 1963-1966 роках – служба в СА. 1983-1985 рр. – Перший головний редактор популярного журналу «Київ». Очолював «Літературну скарбницю», Київське відділення Спілки письменників України та був заступником голови Національної спілки письменників України. Був одружений з поетесою Іриною Жиленко. Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року в місті Києві.
Творчість
Почавши літературну роботу як новеліст і продовжуючи зрідка друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману. Основні твори – повісті й романи «Маслини» (1967), «Семирозум» (1967), «Ирій» (1974), «Катастрофа» (1968), «Спектакль» (1985), «Листя землі». З творами В. Дрозда, такими, як повісті «Ирій», «Замглай», «Балада про Сластьона», «Самотній вовк», новели «Сонце», «Три чарівні перлини», «Білий кінь Шептало», пов’язані досягнення химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізма.
«Білий Кінь Шептало»
Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала.
Ідея “Шпага Славка Беркути”: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини і світом тварин.
Головна думка – людина і природа — взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле.
Жанр: оповідання.
Композиція “Шпага Славка Беркути”
Експозиція: знайомство читача з конем.
Зав’язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для свиней.
Кульмінація: Шептало на волі, насолодження єю.
Розв’язка: повернення коня додому.
Лейтмотив твору: краса природи належить тому, хто її розуміє, цінує, вшановує.
Проблематика “Шпага Славка Беркути”
— людина в суспільстві;
— свобода і неволя;
— особистість і натовп;
— дійсність і мрія.
Головні герої: кінь Шептало, Стапан
Білий кінь Шептало характеристика
Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, “як усі”. Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.
Риси коня Шептала:
“Білий кінь Шептало” цитати
«Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки»; «Я інакший, ніж вони…»; «А коли здохне, люди здеруть шкуру і закопають під ліском»; «Він усе забуває, окрім, одного: тремтливої ілюзії волі та влади»; «Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста»; «Білому коневі бувало завжди по-справжньому гірко, коли його зневажали та били».
Характеристика Степана “Білий кінь Шептало”
Риси характеру Степана
Степан “Білий кінь Шептало” цитати
«Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ним цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі! А хіба ці гніді, сірі, перисті, вороні, сиві розуміють?»
Домашнє завдання:
1. Прочитати твір;
2. Створити сенкан.