Конспект уроку з біології для 8 класу на тему "Зорова сенсорна система. Око. Гігієна зору"

Біологія                                   8 клас                               Дата ______________

Тема уроку:         Зорова сенсорна система.  Око.  Гігієна зору.

Мета: дати поняття про зорову сенсорну систему, її будову та функції;  розглянути роль допоміжних апаратів ока; навчитися визначати головні складові ока;

     Розвивати мислення, увагу,  уміння аналізувати, визначати  головне, робити    

     висновки.

     Виховувати  культуру спілкування, відповідальне  ставлення до свого здоров’я,

     вміння   використовувати отримані знання на практиці.

     Тип уроку: комбінований

     Обладнання: презентація, роздатковий матеріал, зошит, підручник, ілюстрації.

     Ключові терміни та поняття: зорова сенсорна система, очне яблуко, склера,

     судинна оболонка ока, рогівка, зіниця, кришталик, склисте тіло, сітківка.

Хід уроку.

І. Організаційний етап, створення настрою.

 Учитель пропонує    учням   із  4  кольорових  стрічок   підняти ту, яка відповідає настрою перед уроком:

Червона – радість, захоплення;

Жовта  – спокій;

Блакитний  – хвилювання;

Чорний – поганее  самопочуття (табличка на дошці).

ІІ. Актуалізація  опорних знань.

 1. Експрес опитування

 - За допомогою чого відбувається сприйняття  подразнення із зовнішнього та  

   внутрішнього середовища?

 - Що називають сенсорними системами?

 - Які є типи рецепторів?

 - До якої групи належать рецептори, які сприймають тепло та холод?

 - Хеморецептори  належать до рецепторів які сприймають…

 - Як називається здатність сенсорних систем пристосовувати рівень своєї 

    чутливості до інтенсивності дії подразників?

- Які типи сенсорних систем ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Вправа  «Невідомий предмет».  Учитель пропонує учням відгадати який предмет лежить у скриньці, описуючи його, але не показуючи. Учитель допомагає учням зробити  висновок, що «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Отже, сьогоді на уроці ми познайомимося із зоровою сенсорною системою.

ІV. Повідомлення  теми  та мети уроку

Учні записують у зошитах дату та тему уроку.

V. Вивчення нового матеріалу

      1. Вправа «Асоціативний кущ». 

ЗІР    

      2. Розповідь учителя. Презентація.        

   Серед усіх сенсорних систем зорова найінформативніша. За підрахунками вчених, близько 90% усієї інформації про зовнішній світ ми отримуємо завдяки зору. Він забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їхнього кольору, форми, величини, відстані до них, взаємного розташування у просторі, рухів живих і неживих тіл. За допомогою зору ми сприймаємо і розрізняємо букви, цифри, малюнки.  Практично всі види трудової діяльності здійснюються за участю зору.

3. Яка будова зорової сенсорної системи? 

Зорова сенсорна  система  складається  з:

-   периферичного відділу (орган  зору – око);

-  провідникового  відділу  (зорового нерва); 

-  центрального  відділу ( зоровий центр кори кінцевого мозку).

  Орган зору людини - око - це унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний.  Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки.

Око має три оболонки:

• зовнішню (білкову) – фіброзна.
• середню (судинну)
• внутрішню (сітківку).

Мал.1. Будова ока

    Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера, - найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблукові форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку. 

     Рогівка - це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричинює безумовний рефлекс, який проявляється морганням.

     Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла. За зовнішньою оболонкою розташована пронизана кровоносними судинами середня (судинна) оболонка. Вона складається з райдужки, ціліарного тіла і власне судинної оболонки.

     Райдужка розташована спереду судинної оболонки і містить пігмент меланін, який зумовлює її забарвлення - від блакитного до темно-коричневого, має вигляд диска з круглим отвором всередині - зіницею.

    Завдяки гладеньким м'язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве - зіниця звужується, а в темноті вона розширюється.

    Діаметр зіниці змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву - звужується. Це відбувається рефлекторно: під час збудження симпатичного відділу автономної нервової системи  - зіниці розширюються, парасимпатичного відділу  - звужуються. Завдяки узгодженій роботі цих відділів встановлюється потрібний діаметр зіниці. Так зіничний рефлекс регулює надходження в око світла і має захисне значення.

    Судинна оболонка – це  густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне   живлення  всього  ока.
    Внутрішня оболонка ока - сітківка є світлосприймальною. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу.

   У порожнині ока містяться ще кришталик і склисте тіло. Кришталик - частина світлозаломлювального апарата ока. Розташований між райдужною оболонкою і склистим тілом, має форму двоопуклої лінзи. Промені світла, що проходять через кришталик, заломлюються.

   За норми кришталик прозорий і еластичний, розміщений у тонкій прозорій капсулі.  Кришталик може змінювати свою форму (кривизну) завдяки  гладеньким м'язам. Під час їхнього скорочення зв'язки натягуються і форма кришталика стає більш плоскою.  У разі розслаблення гладеньких м'язів зв'язки також розслаблюються і форма кришталика стає опуклішою.

   Всю порожнину ока  позаду кришталика заповнює прозора желеподібна маса, як розплавлене скло, звідси й назва склисте тіло. Кришталик і склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх. Склисте тіло підтримує також внутрішньоочний тиск.

  Між рогівкою і райдужкою, а також між райдужкою і кришталиком є невеликі простори, які відповідно називають передньою і задньою камерами ока. Вони заповнені вологою, що постачає рогівку і кришталик поживними речовинами, оскільки вони не мають кровоносних судин.
4. З чого складається допоміжний апарат ока? 

До допоміжного апарату ока відносять брови, повіки з віями, слізні залози та м'язи ока (мал.2).

Мал.2. Допоміжний апарат ока

    Завдяки бровам піт, що стікає з лоба, не потрапляє в очі. Повіки з віями захищають око від пилу, яскравих променів. Повіки мимовільно, періодично, рефлекторно змикаються та розмикаються, рівномірно змочуючи поверхню ока слізною рідиною. Це має захисне значення. Захисні реакції ока ґрунтуються і на мигальному рефлексі, який спрацьовує під час дії подразника (доторкання до вій, раптове різке освітлення). При цьому око рефлекторно примружується.

     Внутрішня частина повіки, а також передній відділ очного яблука вкриті сполучнотканинною оболонкою  - кон'юнктивою. Запалення кон'юнктиви спричиняє захворювання - кон'юнктивіт. Його ознаки: постійне виділення сліз, подразливе відчуття різі в очах, почервоніння повік, іноді гнійні виділення. Причини виникнення кон'юнктивіту - порушення правил гігієни, збудники інфекції, алергени.

     Слізний апарат складається зі слізної залози, розташованої у верхньому зовнішньому куті орбіти, слізного мішка і носослізного каналу. Слізна залоза виділяє секрет (сльози) - рідину, яка має певний склад (вода та речовини, що мають антимікробну дію). Сльози зволожують, очищають й дезінфікують рогівку ока, збираються в слізному мішку, а їхній надлишок постійно стікає із внутрішнього кута ока по носослізному каналу у носову порожнину.

     Завдяки м'язам око постійно рухається в очній ямці.

5. Як   ми  сприймаємо світло? 

  Ми сприймаємо світло завдяки тому, що його промені проходять через оптичну систему ока, заломлюються і потрапляють на сітківку - внутрішню оболонку ока. Там збудження обробляється й передається до кори кінцевого мозку. Сітківка - це складна оболонка ока, що містить кілька шарів клітин, різних за формою і функцією (мал.5)

Мал.5. Будова сітківки: 1-пігментні клітини, 2-рецепторний шар, 3-нейрони, 4-волокна зорового нерва, 5-палички,6-колбочки, 7-біполярні клітини

    Перший (зовнішній) шар - пігментний, складається із епітеліальних клітин, які містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові промені, сприяючи чіткішому зображенню предметів.

   Другий шар - рецепторний, утворений світлочутливими клітинами - зоровими рецепторами - фоторецепторами: колбочками і  паличками. У сітківці людини нараховують близько 130 млн паличок і 7 млн колбочок.    

   Розміщені вони нерівномірно: у центрі сітківки розташовані переважно колбочки, далі від центру - колбочки і палички, а на периферії переважають палички.

  Колбочки - забезпечують сприймання форми і кольору предмета. Вони малочутливі до світла, збуджуються лише при яскравому освітленні. Найбільше колбочок навколо центральної ямки. Це місце скупчення колбочок називають жовтою плямою. Жовту пляму,  вважають місцем найкращого бачення. У нормі зображення завжди фокусується оптичною системою ока на жовтій плямі.

   Палички -  мають видовжену форму, колір не розрізняють, але дуже чутливі до світла і тому збуджуються навіть при малому, так званому сутінковому освітленні. Тому ми можемо бачити навіть у погано освітленій кімнаті або в сутінках, коли контури предметів ледь вирізняються. Завдяки тому, що палички переважають на периферії сітківки, ми здатні бачити «куточком ока», що відбувається навколо нас.

   Отже, фоторецептори сприймають світло і перетворюють його енергію на нервовий імпульс, який продовжує свій шлях у сітківці та проходить через третій шар клітин, утворений з'єднанням фоторецепторів із нервовими клітинами, що мають по два відростки (їх називають біполярними). Далі інформація зоровими нервами через середній і проміжний мозок передається до зорових зон кори великого мозку. На нижній поверхні мозку зорові нерви частково перехрещуються, тому частина інформації від правого ока надходить у ліву півкулю, і навпаки.
   Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів, у ньому світло не сприймається, і називається це місце - сліпою плямою. Предмети, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо.  Площа сліпої плями (в нормі) становить від 2,5 до 6 мм² . Сліпу пляму можна легко виявити за допомогою простого досліду.

6. Виконання лабораторного дослідження  «Виявлення сліпої плями на сітківці ока». (сторінка  200, підручник  Н.Ю. Матяш, Л.І. Остапченко. Використовуємо картки для виявлення сліпої плями на сітківці ока)

7. Вправа «Відпочинемо».  Гімнастика для очей.

• Подивитися  вверх – вниз, вправо – вліво, зробити обертальний рух очима спочатку в одному, а потім і в іншому напрямку.
• Сильно заплющити очі, а потім їх відкрити. Повторити кілька разів.
• Дивитися на ніготь пальця руки, то віддаляючи, то наближаючи його до носа.
• Періодично дивитися  у  далечінь.
• Намалювати очима перевернуту «8».

VI. Закріплення вивченого матеріалу.

 1. Робота в групах з ключовими поняттями.  Взаємоперевірка.

 VIІ. Узагальнення і систематизація знань.  

Тестові завдання з вибором  правильних  відповідей  (одна  або кілька), самоперевірка.
1. Вкажіть зовнішню оболонку ока: 
а) судинна оболонка; 
б) білкова оболонка; 
в) сітківка.
2. Позначте складову ока,  яка містить пігмент меланін: 
а) рогівка;  б) зіниця;  в) райдужка;  г) білкова оболонка.
3. Виберіть функцію зіниці: 
а) пропускає світло; 
б) заломлює світло; 
в) захищає око від надмірно інтенсивного світла; 
г) підтримує внутрішньоочний тиск.
4. Вкажіть світлосприймальну оболонку ока: 
а) білкова оболонка;   б) судинна оболонка;   в) сітківка.
5. Виберіть світлосприймальні клітини,  розміщені в сітківці: 
а) епітеліальні клітини;   б) колбочки;   в) палички.
6. Позначте місце найкращого бачення: 
а) жовта пляма;   б) сліпа пляма.

VII. Домашнє завдання.

1. Опрацювати параграф 42.
2. На стор. 201  виконати тестові завдання.
3. Вивчити терміни.
4. Підготувати розповідь по клініку В.П. Філатова в Одесі.
5. Підготувати  повідомлення на тему «Як зберегти зір».

VІІІ. Підсумок  уроку.

Рефлексія.

Учитель пропонує учням з допомогою кольорових смужок визначитися з їх настроєм у кінці уроку та порівняти обидва кольори.