Мета: ознайомити учнів з демографічною ситуацією і національним складом населення Харківської області, визначити особливості природного і механічного руху, статевовікового та національного складу та чинників, що їх зумовлюють; розвивати навички аналізу статистичних даних, складання графіків і діаграм; виховувати інтерес до вивчення свого рідного краю.
Конспект уроку
з Харківщинознавства
для 9-го класу
на тему
«Демографічна характеристика та національний склад»
Підготувала
учитель історії та правознавства
Комунального закладу
«Першотравнева ЗОШ І-ІІІ ступенів
Зміївської районної ради
Харківської області»
Вистороп Тетяна Василівна
2018
Тема. Демографічна характеристика та національний склад (Слайд 1)
Мета: ознайомити учнів з демографічною ситуацією і національним складом населення Харківської області, визначити особливості природного і механічного руху, статевовікового та національного складу та чинників, що їх зумовлюють; розвивати навички аналізу статистичних даних, складання графіків і діаграм; виховувати інтерес до вивчення свого рідного краю. (Слайд 2)
Обладнання: підручник, роздатковий матеріал, мультимедійна презентація, проектор.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
Скасування Слобідсько-Української губернії (1780)
Проголошення Радянської України (1917)
Утворення Харківської губернії. (1835)
а) сусідство з Росією;
б) відсутність виходу до моря;
в) відсутність судноплавних річок;
г) віддаленість від центральної частини країни.
а) Полтавщина; б) Сумщина; в) Придніпров’я; г) Центральне чорноземя Росії
План
Харківська область – одна з найбільш населених областей України. Станом на 1 січня 2013 р. в області проживає 2 млн 744,4 тис. осіб. Це – 6 % від усього населення України. Поступається вона лише Донецькій, Дніпровській та Київській. (Слайд 6)
На Харківщині триває процес депопуляції. Між переписами 1989 та 2001 рр. населення області скоротилося з 3197 тис. до 2914 тис. осіб. (на 283 тис, або 9 %). (Слайд 7)
Перепис населення – єдиний процес збирання, узагальнення, оцінювання, аналізу й публікації демографічних, економічних і соціальних даних, які відносяться за станом на певний час до всіх осіб в країні або її частині. (Слайд 8)
Густота населення Харківської області – 87 осіб на км2. Найщільніше заселені місто Харків та приміська зона, а також північно-західна частина області. Густота населення південних та східних районів не перевищує 25 осіб на км2, а Сахновщинського та Барвінківського районів менше 15 осіб на км2.
Чисельність населення Харківської області постійно зменшується. У сільській місцевості цей процес почався ще у 1959 р. через падіння народжуваності та скорочення тривалості життя, з 1991 р. скорочується і міське населення. На сьогодні народжуваність становить 10,0 %, а смертність – 14,6 %.
Зниження рівня народжуваності пов’язують з переходом до європейського типу шлюбних відносин. Однією із важливих причин також є зміна становища жінки у суспільстві.
Зростання смертності також пов’язано із соціально-економічними чинниками. Все це потребує запровадження активної демографічної політики підтримання сімї як на державному рівні так і органами місцевого самоврядування.
Демографічна політика – система адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, за допомогою яких держава впливає на природний рух населення у бажаному напрямку. (Слайд 9)
Міграційний рух населення у Харківській області у 2011 році**
Загальна міграція поділяється на три потоки: внутрішньорегіональну, міжрегіональну та міждержавну. У складі внутрішньо регіональної міграції (59,9% від усіх прибулих та 61,1% від усіх вибулих) переважав рух населення із сільської місцевості у міські поселення. За рахунок цього у 2011 році міське населення збільшилось на 6 осіб.
Міжрегіональна міграція в Харківській області (37,0% від усіх прибулих та 36,9% від усіх вибулих) у 2011 році мала додатне сальдо, яке складало 366 осіб. Серед прибулих у Харківську область переважали мігранти з Донецької (15,8%), Луганської (15,1%), Полтавської (12,5%), Сумської (9,7%), Дніпропетровської (8,2%) областей. Серед вибулих в інші регіони найбільше виїхали у Донецьку (16,5%), Луганську (11,2%), Полтавську (10,3%), Дніпропетровську (8,3%), Сумську (8,1%) області. Тобто, найбільш суттєвим міжрегіональний міграційний обмін був з областями України, які межують з Харківщиною. У 2011 році міждержавна міграція (3,1% від усіх прибулих та 2,0% від усіх вибулих) мала додатне сальдо – 468 осіб. В область прибуло 129
іммігранти, вибуло за межі України 825 емігрантів. Найінтенсивнішим був рух з Російською Федерацією – прибуло 509 осіб, вибуло – 324 особи, за рахунок чого сальдо міграції було додатнім і становило 185 осіб. Найбільш суттєвим сальдо міграції в потокообміні з країнами було з В’єтнамом (107 осіб), Азербайджаном (95 осіб), Грузією (51 особа) та Вірменією і Молдовою (47 осіб з кожною країною).Найбільш рухомою частиною всіх мігрантів були особи у працездатному віці: 81,0% серед прибулих (з них чоловіків – 47,3%, жінок –52,7%), 81,2% серед вибулих (з них чоловіків – 47,6%, жінок – 52,4%).
На Харківщині спостерігається процес старіння населення. Середній вік досяг 40 років. Середня тривалість життя становить 69,2 роки. (Чоловіки – 63,8 роки, жінки 74,6 роки). Співвідношення чоловічого і жіночого населення складається на користь жінок.
Шлюби й розлучення також відносять до найважливіших чинників, що впливають на кількість населення. У сім’ях проживає 87% населення, 5% населення не мають сімей.
Конституція України, стаття 11 (Слайд 12)
«Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України».
Українську мову рідною вважають 53,8%, російську – 44,3% населення Харківщини. Особливості етнічної культури Харківщини дають підстави стверджувати про формування етнографічної групи українців – слобожан.
Етнографічна група – це локальна частина етносу, яка має спільну з ним етнічну самосвідомість, але відрізняється деякими рисами традиційно-побутової культури, місцевого діалекту. Вони мають свої локальні назви, етніконіми і самоназви. Зародження етнографічної групи спричиняє особливостями історичної долі народу.
А) Донецька; Б) Дніпровська; В) Київська; Г) Луганська.
А) Дергачівський; Б) Зміївський; В) Балаклійський; Г) Чугуївський