10 клас Історія України

Тема: Перші успіхи Української революції

Мета:

•   дати характеристику історичним умовам, які стали причинами початку Української революції, визначити особливості складу Центральної Ради та її політичної програми, проаналізувати розвиток українського національного руху на початковому етапі революції, ознайомити з політичною діяльністю М.Грушевського, його місцем в Українській революції 1917р.;

• розвивати вміння працювати самостійно з підручником, історичними документами,  візуальними джерелами;
• виховувати почуття патріотизму, інтерес і повагу до історичного минулого України.

Основні поняття: Українська революція, Центральна Рада, Тимчасовий  Уряд, автономісти.

Основні дати :

• 17 ( 4)березня 1917р. - утворення ЦР;
• 19 березня ( 1квітня)1917 року - віче на Софійській площі в Києві;
• 19(6) квітня 1917р. – проведення Українського національного Тип уроку: комбінований

Хід уроку

 І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.Бесіда за запитаннями

1.В якому стані перебували українські землі на початку 1917 року?

2.Чому в Росії розпочалася Лютнева революція?

 3.Чому в Україні також розпочалася революція?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Отже, ми розпочинаємо вивчення Української революції. Цю тему ми будемо розглядати на декількох уроках.  Ми розглянемо сьогодні  з вами перший етап революції.

Революція – це докорінний переворот, зміни; швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства здебільшого насильницьким способом.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

План

1. Поняття, причини, рушійні сили, періодизація революції.

2. Українська Центральна Рада.

3. Михайло Грушевський на початку революції.

4. Український національний конгрес.

5. Українізація армії.

6. Спроба УЦР порозумітися з Російським Тимчасовим урядом.

 

1. Поняття, причини, рушійні сили, періодизація революції.

Робота з поняттям.

 Українська революція — це період визвольних змагань українського народу за утворення суверенної, соборної, соціально справедливої української націо­нальної держави в 1917–1921 рр.

Безпосередні причини Української революції її лідер М. Грушевський убачав такі: 1) піднесення українського руху в період між двома революціями та після по­чаткового періоду Першої світової війни; 2) обурення української громадськості з приводу підтримки Австро-Угорщиною відновлення Польської держави й не­хтування національної незалежності українців; 3) посилення антиукраїнських заходів царизму в роки війни.

Рушійні сили революції: селяни, робітники, інтелігенція.

Три періоди Української революції: доба Централь­ної ради Української Народної Республіки (березень 1917 р. — квітень 1918 р.); доба Гетьманської держави (квітень 1918 р. — грудень 1918 р.); доба Директорії Української Народної Республіки (грудень 1918 р. — листопад 1921 р.).

2. Українська Центральна Рада.

 16-17(3-4) березня 1917 р. – утворення УЦР. Голова Центральної Ради – Михайло Грушевський.

Робота з поняттям.

Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР) — спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом.

Її друкованим органом стала газета «Вісті з Української Центральної ради». Засідання рада проводила в приміщенні Педагогічного музею, що на вул. Володимирській.

Українці Києва гаряче підтримали по­чаток революції та представницький орган українства УЦР. Це засвідчила київська ма­ніфестація, що зібрала 100 тис. осіб. Під сотнями жовто-блакитних зна­мен, з портретами Шевченка в руках, десятками тисяч шикувалися військовики, одна за одною до них приєднувалися групи від товариств, гім­назій, шкіл, корпорацій, депортованих галичан.

Сформувавшись біля Володимирського собору, колона маніфестантів зійшла вниз на Хрещатик до міської думи. Слово надали М. Грушевському.

Маніфестація завершилася народним вічем на Софійському майдані біля пам’ятника Б. Хмельницькому. До його булави прив’язали жовто-блакитний прапор. Тут пролунали перші вимоги революційної України до Тимчасового уряду: запровадити українську автономію, призначити на посади губернських і повітових комісарів — людей, які знають українські звичаї та мову, запровадити рідну мову в державному апараті, судах, школах та ін.

 

3. Михайло Грушевський на початку революції.

М. Грушевський у статті «Велика хвиля» переконував, що Українська революція має зосередитися на питанні національно-територіальної автономії України в складі Російської федеративної республіки. Україна «має вершити в себе вдома всякі свої справи — економічні, культурні, політичні, утримувати своє військо, розпо­ряджатися своїми дорогами, своїми доходами, землями та всякими натуральни­ми багатствами, мати своє законодавство, адміністрацію і суд». Лише в справах закордонної політики та керівництва збройними силами Україна має «приймати постанови загального представництва Російської федера­ції», «у якому братимуть участь представники України пропорційно її людності». Заспокоюючи національні меншини, які з помітною недовірою ставилися до українського руху, М. Грушевський запевняв, що «право національних меншин буде забезпечене».

На автономістських позиціях тоді перебували: най­численніша Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) — партія українських есерів, до якої вступив М. Грушевський, Українська соціал-демократична робіт­нича партія (УСДРП) — партія українських есдеків, ліде­ри — В. Винниченко, С. Петлюра, Українська партія соціа­лістів-федералістів (УПСФ) — партія українських есефів, колишня ТУП, лідер — С. Єфремов.

Робота з поняттям.

Автономісти (доби Української революції) — прихильники національно-те­риторіальної автономії України в складі перетвореної на федерацію Російської держави.

 

4. Український національний конгрес.

Через тиждень після Петроградської маніфестації ЦР влаштувала в Києві урочисте проходження, на Софійській площі біля пам’ятника Хмельницькому відбулося віче, на якому вимагали не баритися з Установчими зборами і скликати Український національний конгрес, із метою підготовки до запровадження автономії.

 5-8 квітня 1917р. відбувся І Український військовий з’їзд, на якому закликалося до українізації армії, створення Генерального українського військового комітету на чолі з С. Петлюрою.

 6-8 квітня 1917р., через місяць після сформування ЦР, був скликаний Український національний конгрес. Головував Грушевський.

Основними здобутками конгресу були :

 1. Визнання базового принципу державотворення : «Тільки національно-територіальна автономія України у змозі забезпечити потреби українського народу».

 2. Перебудова Російської держави на федеративну демократичну республіку.

 3. Обрання нового складу ЦР на чолі з Грушевським.

 

5. Українізація армії.

Ініціатива утворення українізованих військових частин належить самостійникам. Вони виходили з того, що без національної армії не може бути державності.

Перша українізована військова частина сформувалася в середині квітня (18 квітня 1917 р.) - 3000 військовиків зажадали, щоб їх відправили на фронт як українську на­ціональну частину — Перший український козацький полк ім. Б. Хмельницького. Богданівці поїхали на фронт під малиновим прапором і з портретом гетьмана на локомотиві.

 

6. Спроба УЦР порозумітися з Російським Тимчасовим урядом.

Робота з поняттям.

Тимчасовий уряд Росії— російський уряд від лютневої (березневої) революції 2 (15) березня 1917 до більшовицького перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917, складений з членів конституційно-демократичної, соціалістів-революціонерів і соціал-демократичної партій.

18 (5-8) травня 1917 р. в Києві розпочав роботу І Всеукраїнський військовий з’їзд. Його делегати представляли 1,5 млн солдатів і офіцерів українізованих час­тин. Спеціальною резолюцією з’їзд підтримав ідею національно-територіальної автономії України та визнав УЦР «єдиним компетентним органом, покликаним вирішувати справи цілої України» і вимагав від УЦР «енергійно» представити «актуальні проблеми України» перед російським Тимчасовим урядом.

Центральна рада відрядила до Петербурга делегацію, яка 29 травня передала голові Тимчасового уряду декларацію Центральної ради з вимогою національно- територіальної автономії. Голова Тимча­сового уряду послався на те, що це питання можуть вирішити лише Всеросійські установчі збори. Голова делегації В. Винниченко. Зрозумівши, що це відмова, українська делегація по­вернулася до Києва.

 

V. Закріплення нових знань та вмінь учнів.

Бесіда.

1. Що таке Українська революція?

2. Назвіть рушійні сили Української революції.

3. На які періоди поділяють Українську революцію?

4. Коли утворилась УЦР? Хто її очолив?

5.Хто такі автономісти?

6. Коли був скликаний Український національний конгрес? Які його основні здобутки?

7. Як здійснювалась українізація армії?

8. Чи вдалось порозумітися УЦР з Російським Тимчасовим урядом?

 

VІ. Підсумки уроку.

Заключне слово вчителя

 Українська революція на першому етапі (березень-квітень 1917р.) характеризується утворенням у березні 1917р. ЦР, основним гаслом політичної діяльності якої була боротьба за національно-територіальну автономію України.

 

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати §4 (підручник Історія України, Струкевич О. К.)