Конспект уроку з історії України для 8-го класу на тему: "Культурне та духовне життя наприкінці 50-х років XVII ст. - на початку XVIII ст."

Конспект уроку

з історії України

для 8-го класу

на тему:

"Культурне та духовне життя наприкінці 50-х років XVII ст. - на початку XVIII ст."

Тема: Культурне та духовне життя наприкінці 50-х років XVII ст. - на початку XVIII ст.

Мета: з'ясувати характерні особливості культурного життя України даного періоду.

Обладнання: підручник.

Тип уроку: комбінований.

                                                                ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент.
2. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда з унями.

1) Джура - це учень, воїн чи учень воїна?

2) Який навчальний заклад Києва називали триступеневим і чому?

     III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку.

4. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя.

1. Умови розвитку культури. Церковне життя

      Характерною ознакою тогочасної української культури був її нерівномірний розвиток через різні військово-політичні обставини. На землях, позбавлених козацького устрою, йшов процес денаціоналізації (окремі українці поступово забували про своє походження). Окрім того, на Правобережжі через обезлюднення зовсім не було умов для розвитку культури. Натомість Лівобережна Гетьманщина й Слобожанщина стають центрами відродження і розквіту української культури. Найбільш давні козацькі звичаї зберігалися на Чортомлицькій Січі.

      Ще з часів Середньовіччя держави зазвичай підтримували чи нав’язували своїм підданим котрусь із релігій, яку через це називають державною, і тримали відповідну церкву під своїм захистом та контролем. Московська держава ще з часів Богдана Хмельницького прагнула поставити українську церкву під контроль московських патріархів і досягнула того в 1686 р. Це дозволило поступово призначати українськими єпископами, настоятелями монастирів та ректорами духовних семінарій людей, відданих ідеалам не козацької України, а царської Московії.

      Через протистояння православного Війська Запорозького з католицькою Короною польською погіршилося становище православних підданих Речі Посполитої. Тому поступово одні прийняли римо-католицьке віровчення, інші - греко-католицьке: куди кому було ближче чи вигідніше.

Проте Львівська православна єпархія прийняла унію лише в 1700 р., а Луцька - в 1718 р.

Схема. «Особливості та чинники розвитку української культури наприкінці 50-х років XVII ст. - на початку XVIII ст.»

1. Попрацюйте в парах. Відшукайте в схемі позитивні та негативні чинники розвитку української культури. Свої висновки обговоріть з партнером.

2. Освіта та література

      Система освіти в другій половині XVII ст. була такою ж, як і на початку століття, але з певними змінами. Початковою освітою українців Речі Посполитої переважно опікувався чернечий орден Василіан унійної (греко-католицької) церкви. В Гетьманщині таку освіту надавали парафіяльні школи православної церкви. Така ж школа діяла і на Запорожжі. В Західній Україні православні Братські школи поступово втрачали підтримку і занепадали. Натомість розвивалися католицькі єзуїтські колегіуми. 1661 р. Король Ян II Казимир надав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету». В Гетьманщині середню освіту можна було здобути або в Києво-Могилянському, або (з 1700 р.) Чернігівському колегіумах. Окрім того, тут діяли своєрідні школи при гетьманській, полкових чи інших канцеляріях, де дітей старшини та заможних міщан навчали веденню діловодства.

        Найбільшим центром розвитку української культури та освіти залишався Київ. Києво-Могилянський колегіум 1701 р. отримав статус академії, тобто вищого навчального закладу. Період свого розквіту академія пережила за гетьманування І. Мазепи. Викладачами академії були відомі науковці: Стефан Яворський - богослов, філософ, поет; Феофан Прокопович - математик, письменник, філософ. З академією пов’язана діяльність відомого гравера та іконописця Івана Мигури. В ній проходили публічні диспути з різних наук, мистецькі свята з виставами та іграми, випускались листівки з панегіриками - похвальними віршами на честь викладачів і меценатів академії.

        Найцікавішими новинками української літератури XVII ст. стали надрукований зі змінами Києво-Печерський патерик, «Синопсис» невідомого автора, історична праця «Хроніка» Феодосія Софоновича, поезії, написані в бароковому стилі, які відзначались особливим колоритом й різноманітністю форм. Зокрема були акровірші, в перших рядках яких автор зашифровував якесь слово, фігурні - у вигляді певної фігури, хроновірші - в яких кількість слів і кількість рядків дорівнювали одному числу та ін. На початку XVIII ст. набувають поширення козацькі літописи - історичні твори про козацьку добу, авторами яких були козаки. Найвідомішими стали літописи Самовидця, Григорія Граб’янки і Самійла Величка.

3. Архітектура. Образотворче мистецтво

     В архітектурі другої половини XVII ст. продовжує розвиватися бароковий стиль. При цьому у Гетьманщині та Слобожанщині виник особливий стиль українського (козацького) бароко - в ньому поєдналися європейські традиції з національним українським колоритом. Кращими зразками козацького бароко є Покровський собор у Харкові, Густинський Свято-Троїцький монастир у Прилуках, Троїцько-Іллінський монастир у Чернігові.

     Великий внесок у розвиток української архітектури зробив Іван Мазепа. Він не тільки будував нові церкви, як от Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві, але і турбувався про реставрацію давніх храмів: до прикладу, Софіївський та Михайлівський Золотоверхий собори Києва. В бароковому стилі споруджена будівля Військової канцелярії в Чернігові. Через постійні війни з Туреччиною в Західній Україні продовжувала розвиватися культова оборонна архітектура. Зразком такої архітектури є оборонна синагога в Жовкві (нині Львівська обл.).

       Образотворче мистецтво розвивалось теж під впливом бароко, яке особливо сприяло розвитку скульптури. Вишуканим різьбленням по дереву оздоблювалися іконостаси. Продовжувала розвиватися західноукраїнська іконописна школа. Іов Кондзелевич та Іван Руткович - її кращі представники. Вершиною іконописного живопису XVII ст. вважають Богородчанський іконостас Манявського монастиря у Карпатах, Іова Кондзелевича. Центром іконописців та граверів була і школа Києво-Печерської лаври. Її кращі гравери - Олександр та Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський, Іван Мигура. Про рівень розвитку світського малярства можемо судити за портретом полковника Григорія Гамалії.

5. Узагальнення та систематизація знань.

1. Назвіть умови, які впливали на розвиток української культури.
2. Чому після 1648 р. погіршилося становище православних підданих Речі Посполитої?
3.  Назвіть новинки літератури в другій половині XVII - на початку XVIII ст.

6. Підсумки кроку
7.  Домашнє завдання.

Опрацювати § 32 підручника. Дати відповіді на запитання.