Літературне читання
Тема: Олег Буцень «Настуська - вередуська»
Очікувані результати: ознайомити учнів з творчістю письменника Олега Буценя; вдосконалювати навички свідомого виразного читання, формувати вміння сприймати зміст твору, визначати його головну думку, вчити правильно оцінювати вчинки дійових осіб; розвивати зв'язне мовлення учнів, пізнавальний інтерес; виховувати чуйність, доброту.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Мовленнєва розминка
1. Робота над скоромовкою. Гра «Дощик»
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак пісню півню:
— Ти не вмієш так, як я,
Так, як ти, не вмію я.
2. Робота над чистомовкою
Ра-ра-ра – висока гора.
Ро-ро-ро – гостре перо.
Рі-рі-рі – сонце угорі.
Ру-ру-ру – не псуй кору.
Ри-ри-ри – книжку бери.
Ір-ір-ір – великий двір.
Ир-ир-ир – голландський сир.
Ря-ря-ря – ясна зоря.
Ар-ар-ар – вправний кухар.
Ер-ер-ер – молодий шофер.
3. Гра «Зоряна година» (із букв слова утворити нові слова)
Диктант — кит, кат, так, нитка, танк, тин...
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку
— Сьогодні на уроці ми будемо вивчати творчість Олега Буценя, прочитаємо одне з його оповідань. Кожне його оповідання лагідне і тепле, як материнська рука, як мамині слова.
ІV. Опрацювання нового матеріалу
1. Біографічна довідка
— Народився Олег Буцень 4 березня 1923 року в Києві в сім’ї службовця. Дитинство його пройшло у веселих розвагах і цікавих походах. Хлопчик захоплювався моделюванням літаків, робив радіоприймачі, любив малювати і, звісно, зачитувався книжками.
Під час радянсько-німецької війни він воював на різних фронтах до її кінця, нагороджений медалями.
Після війни працював учителем української мови та літератури, потім — в дитячій редакції Українського радіо, у видавництві «Веселка».
Олег Буцень ще з дитинства писав вірші. Постійні зустрічі з дитячою аудиторією спонукали його писати для дітей. Це були здебільшого оповідання і казки. Його оповідання та казки ввійшли у книги «З ранку до вечора», «Не варто ображатись», «Так чи не так?».
Помер після важкої хвороби 11 жовтня 1966 року.
2. Опрацювання оповідання Олега Буценя «Настуська - вередуська»
1) Гра „Передбачення“
— Прочитайте заголовок оповідання. Які ще вірші про вередуль ви знаєте?
— А можливо, дівчинка з оповідання Олега Буценя й не була вередливою?
2) Самостійне напівголосне читання оповідання учнями
Настуська-вередуська
— Мамо, ти надовго? — спитала Настуся, підвівшись з подушки.
— Надовго, доню, лежи. У мене сьогодні багато справ. А ти, Павлику, — звернулась вона до сина, — сідай за уроки. Бо знову з читання трійку принесеш.
— Не принесу, — насупившись, пробурмотів Павлик. І щось гірке, невимовно образливе стиснуло йому груди. Навіть не було бажання виправдовуватись. Звичайно, можна було б розказати, що трійку він одержав через Сашка, який весь час смикав його за полу курточки, коли він читав. Та хіба ж мама стане слухати? Якби то була перша трійка...
Павлик пересунув чорнильницю на письмовому столику, поправив стосик книжок і сів, підперши голову рукою. Тим часом мама взяла сумку і вже з порога сказала:
— І Настусю не кривдь. Лікар сказав, що їй треба кілька днів спокійно полежати. Якщо попросить чого — не полінуйся, зроби.
Сказала так, і пішла.
Спершу Павлик узявся за арифметику. Та не встиг він розв'язати й кількох прикладів, як почувся голос Настусі:
— Павлику, дай мені ляльку.
— Ну й вредна ж ти, Настусько. Хіба не чула, як мама сказала, щоб я за уроки сідав?
— Так я ж не заважаю. Я тільки ляльку прошу.
— Яку тобі? — сердито перепитав Павлик.
— Зою. І торбинку з клаптиками.
Павлик дістав із шафи торбинку, знайшов ляльку, віддав усе це сестрі й знову сів за уроки. Зробив усі письмові, а потім розгорнув книжку і почав читати вголос оповідання Ушинського «Діти в гаю». Коли він скінчив, Настуся спитала:
— Це вам задали читати?
— Авжеж, — відповів Павлик, складаючи книжки.
Настуся на мить замислилась, а потім тихенько сказала:
— Цікаве яке! Почитай мені ще раз його.
— Та я ж тільки-но читав.
— А я ще хочу. Ти все зрозумів, а я ні.
— Не буду читати, чула вже!
— Ну, Павлику, — залащилась Настуся, — будь ласка... А ці діти були погані?
— Ні, хороші...
— То чому ж вони не схотіли вчитися і пішли до гаю? — допитувалась цікава Настуся.
— Все в тебе «чому» та «чому», — розізлився Павлик. — Були погані, а стали хороші. Ну гаразд, почитаю, тільки не будь такою вередою. Слухай.
Павлик зітхнув і почав знову читати. Він читав повільно, але вже не так зупинявся, як першого разу. Адже слова були знайомі. І варто було тільки почати якесь речення, як у пам'яті воно оживало, і він читав, немов ішов знайомою стежинкою.
— Тож які були діти? — спитав Павлик, скінчивши читати.
— Хороші, хороші, — відповіла задоволена Настуся.
— Нарешті зрозуміла. А я думав, що в мене така нетямуща сестра.
— Ні, я тямуща. Тільки покажи мені малюнки.
Павлик дав сестрі книжку.
— Це струмок намальовано?
— Ні, море.
Настуся здивовано підняла брову і запитально глянула на брата.
— Хіба таке море буває? Прочитай, що тут написано, — показала вона худеньким пальчиком під малюнок.
— От причепилась. Я ж тобі вже двічі читав.
— Павличку, ну прочитай.
— Ти справжня Настуська-вередуська! — скипів Павлик. — Коли б ти не була хворою, я б тобі показав, як вередувати!
— А хіба я вередую? — Вона скинула на нього блакитні очиці. — Ти чув, що сказала мама? Щоб ти мене не кривдив.
— Ну добре, — стомлено відказав Павлик. — Тільки це востаннє. Слухай!
Він зручніше вмостився на стільці й почав ще раз читати.
Чи оповідання дуже сподобалось Настусі, чи вона просто вередувала, але примусила Павлика читати знову й знову, аж поки не повернулася мама. І мама, завжди така добра й лагідна, цього разу навіть полаяла вередливу доньку, коли поскаржився Павлик.
А наступного дня Павлик вихором вбіг до кімнати:
— Мамо! П'ять! З читання п'ять! Ось щоденник, подивись.
— Та заспокойся. Вірю. Це добре, дуже добре! — казала мама, радіючи разом з сином.
І коли Павлик, не знаючи куди себе подіти від радощів, побіг на вулицю до хлопців, мама підійшла до Настусі. Присіла на ліжку, погладила її по голівці й ласкаво спитала:
— Ну, вередо, як же це сталося?
А Настуся пригорнулась до неї і тихо відказала:
— Я не навмисне... Я більше не буду...
— Чи справдилися наші припущення?
— Які картини ви уявляли, слухаючи оповідання?
3) Словникова робота
Вередуська підвівшись
насупившись пробурмотів
невимовно виправдовуватись
смикав чорнильницю
арифметику вредна
клаптиками залащилась
вередою нетямуща
Читання стовпчиків слів луною за вчителем; скоромовкою в парах.
Фізкультхвилинка
4) Читання оповідання учнями ланцюжком
5) Аналіз змісту оповідання з елементами вибіркового читання
— Чи сподобалась вам Настуся? Як ви гадаєте, чи була вона вередою?
— Прочитайте виділені речення, як ви їх розумієте?
— Завдяки чому Павлик одержав хорошу оцінку? Доведіть свою думку.
— Чим закінчилась описана подія для Павлика? Визначте основну думку оповідання.
— Поміркуйте, чи можна закінчити оповідання одним з поданих прислів’їв. Хто з персонажів міг би його промовити?
Роби добре всюди – похвалять тебе люди.
Щоб мати, треба працювати.
Добра праця ніколи не пропаде.
6) Гра „Засічка — кидок“
За командою кидок — усі діти починають читати напівголосно текст. За командою засічка — зупиняються й олівцем відмічають останнє прочитане ними слово. Цей текст таким саме чином читають ще раз. (Але не більше трьох разів.) Під час повторного читання діти переконуються, що прочитали більший обсяг — засічка поставлена вже далі. Це доводить їм необхідність багаторазового читання тексту, адже з кожним разом результати покращуються.
7) Гра „Розвідники“
— Скільки разів в оповіданні зустрічається слово Настуська чи Настуся?
8) Гра „Диктор телебачення“
— Читати текст, періодично відриваючи погляд, щоб подивитися на глядачів.
V. Підведення підсумків уроку. Рефлексія
• На уроці мені найбільше сподобалося...
• Я вчився...
• Я дізнався...
• Мені б хотілося ще...
VІ. Домашнє завдання
Виразно читати і переказувати оповідання.