Конспект уроку з природознавства для 5 класу на тему "Урок 38 Властивості ґрунту. Догляд за ґрунтом"

5клас

Урок 38

Властивості ґрунту. Догляд за ґрунтом

Мета уроку: 

навчальна:

• ознайомити школярів із властивостями ґрунту, поняттям «деградація ґрунту», видами забруднення ґрунту та способами його захисту;
• формувати навички роботи в групі;
• сформувати знання про залежність родючості ґрунтів від їхніх властивостей і способів використання;
• удосконалювати навички використовувати додаткові джерела інформації для поширення своїх знань;

розвивальна:

• розвивати критичне та логічне мислення учнів, відпрацьовувати навички пошукової діяль­ності на уроці;
• розвивати вміння складати схеми, робити висновки, аналізувати, порівнювати, працювати з малюнками, текстом підручника;

виховна:

• виховувати дбайливе ставлення до ґрунту, зокрема ґрунтів нашої країни.

Обладнання: комп’ютер, підручник, атлас, карта « Ґрунти України».

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Очікувані результати: 

• учні називають властивості ґрунту, способи його забруднення та захисту;
• описують результати власних спостережень і дослідів;
• висловлюють власну точку зору про значення ґрунту для всього живого та способи його захисту.

 

Земля дивовижно родюча.

Якщо людина володіє землею,

земля володіє людиною.

 

 

 

 

Хід уроку

 

I. Організаційний момент

На уроці вас вітаю,

Доброго настрою вам бажаю

Все сьогодні щоб вдалося

Й до душі вам всім прийшлося.

Таємниці щоб відкрили

І знання щоб збагатили

Будьте впевненими в силі

Дійте в згоді з колективом.

II. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

• Що таке ґрунт? (Ґрунт - це верхній пухкий родючий шар землі, де ростуть рослини і живуть тварини)
• Якщо ґрунт - це верхній шар землі, то чи можна вважати родючими пісок на березі Чорного моря, глиняний кар’єр, гранітні брили? (Ні, гірські породи не родючі, тому що не містять гумусу)
• На які ґрунти багата Україна? (Чорноземи)
• Як називаються рослинні і тваринні рештки, що перегнили? (Перегній або гумус)
• Яка товщина ґрунту? (Від кількох сантиметрів до кількох метрів)
• що входить до складу ґрунту? (Повітря, вода, гумус або перегній, пісок і глина)
• Як утворюється ґрунт?
• Якими дослідами можна визначити склад ґрунту?

 

ІІІ. Мотивація навчальної  та пізнавальної діяльності

Людина – частина природи. А так як у природі все пов’язано, то і людство з давніх часів залежало від природи. Людині було дуже важливо отримати добрий урожай, а тому необхідно з’ясувати, які умови цьому сприяють. Спостерігаючи за ростом і розвитком рослин поступово накопичувалася інформація про те, як ґрунти живлять рослини, від яких якостей ґрунту залежить врожай, і, врешті, дізнатися, якими властивостями він володіє.

 

 

 

 

IV. Вивчення нового матеріалу

 Властивості ґрунту

Родючість	Здатність ґрунту забезпечити рослини водою,повітрям і поживними речовинами. Родючість залежить від кількості перегною (гумусу).
Пористість	В ґрунті є проміжки, заповнені повітрям і водою. Чим більше розміри ґрунтових часток, тим краще виражена родючість ґрунту. Піщаний ґрунт містить більше повітря, але менше вологи. А в глинистому ґрунті менше повітря, але більше вологи. Піщаний ґрунт пухкий, глинистий - твердий і щільний.
Здатність утримувати воду	Піщаний ґрунт швидко пропускає воду, він швидко висихає, тому містить мало води. Глинистий ґрунт повільно пропускає воду, повільно висихає, тому містить багато води.
Здатність утримувати повітря	У пухкий ґрунт краще проникає вода і повітря, які потрібні для росту і розвитку рослин.

 

Родючість ґрунту.

Головна властивість ґрунту — це родючість, тобто здатність забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами. Саме ця властивість відрізняє ґрунт від гірської породи і робить його основним засобом сільськогосподарського виробництва та об’єктом застосування.

Саме від гумусу залежить родючість ґрунту: чим більший шар гумусу, тим родючіший ґрунт, тим кращі умови для росту рослин. Саме він забезпечує рослини поживними речовинами, водою, повітрям, теплом.

Визначає родючість ґрунту органічна речовина — перегній, що утворюється в результаті неповного розкладу бактеріями та грибами відмерлих рослинних решток.

• Згадаймо, у якому виді ґрунту найбільше перегною? (Чорноземі.).

Чим більше гумусу, тим темнішим буде колір ґрунту.

Верхній родючий шар ґрунту, що дає життя рослинам, сам зростає дуже повільно. Учені підрахували, що для того, щоб утворився шар ґрунту завтовшки 5 см, потрібно не менше, ніж 2000 років. А для нормального росту рослин потрібен шар ґрунту завтовшки 50 см. Якщо невміло або недбало господарювати, то родючий ґрунт може загинути швидко і безповоротно.

Ґрунт постійно поповнюється органічними та неорганічними речовинами.

• Як саме?

Поживні речовини надходять у ґрунт внаслідок перегнивання решток тваринних та рослинних організмів, а також випорожнень тварин. Так, щороку у великій кількості відмирають однорічні рослини, опадає листя дерев. Через певний час бактерії та інші організми перетворюють їх на перегній або гумус.

• Яке значення мають тварини, які живуть в ґрунті?

Дощові черві прокладають у ґрунті ходи, завдяки цьому він розпушується і до нього краще проникають вода і повітря, живляться вони відмерлими рештками рослин і тварин, затягуючи їх у свої ходи і тим самим збагачуючи ґрунт. Кількість дощових черв’яків на 1га досягає 5 млн., таким чином їх наявність у ґрунті сприяє підвищенню його родючості. Останнім часом роблять спроби штучно розводити дощових черв’яків та переселяти їх у ті місця, де їхня кількість недостатня.

Дослід 1. 

У три пластикові ємності або горщики засипаємо різні види ґрунтів (чорнозем, піщаний і глинистий). У кожну ємність висаджуємо вже пророслі боби квасолі або гороху і розміщуємо їх на підвіконні класної кімнати. Учні мають спостерігати проростання рослин та виявити ґрунт, який є найбільш та найменш родючим.

Також для ґрунтів характерні водні властивості, такі як водопроникність, водопіднімальна, випаровувальна та водоутримуюча здатності.

 

Водопроникність.

Водопроникністю називають здатність ґрунту пропускати за одиницю часу певну кількість води з верхніх шарів у нижні. 

Водопроникність ґрунту залежить від механічного складу і структури ґрунту. Піщані ґрунти найшвидше пропускають воду, найповільніше — глинисті.

Щоб продемонструвати та підтвердити цю властивість ґрунту, слід провести дослід.

 

Дослід 2. У три прозорі пластикові ємності засипаємо різні види ґрунтів (чорнозем, піщаний і глинистий), недосипаючи до країв приблизно 2 см. У кожну ємність наливаємо однакову кількість води і спостерігаємо, як швидко вода проникне до нижніх шарів.

 Після дощу ґрунт дуже швидко висихає. Вода, яка випала на землю, всмоктується ґрунтом і входить вниз, засвоюється коренями рослини і вони нормально розвиваються. Але буває, що протягом двох-трьох тижнів дощів немає, але рослини як і раніше ростуть і не в’януть.

• Звідки ж вони беруть живильну вологу?

Виявляється, вода в ґрунті може пересуватись не тільки зверху вниз, але і знизу вгору. Для того, щоб пересвідчитись у цьому, проведемо дослід.

Насиплемо у квітковий вазон з отворами на дні сухої землі, поставимо вазон на тарілку з водою. Через 2-5хв. ми помітимо, що ґрунт зволожився аж до верху. Це вода з тарілки піднялася вгору і зволожила весь шар ґрунту. А тепер наповнимо квітковий вазон камінцями величиною з лісний горіх і знову поставимо на тарілку з водою. Скільки б ми не чекали, камінці, які знаходяться зверху, так і залишаться сухими. Зволожаться тільки ті, які знаходяться на дні вазона.

• Чому?

В ґрунті є найдрібніші проміжки між частинками, які називають капілярами. Вода прилипає до стінок капілярів і ніби повзе вгору. Чим тонші капіляри ґрунту, тим вище по них може піднятися вода. Капіляри є і в  шматочку цукру, якщо ми наллємо в тарілочку трішечки води і покладемо туди шматочок цукру, то через деякий час весь шматочок буде пронизаний водою, хоча і опустили ми тільки нижню частину цього шматочка.

З однієї сторони, капілярне підняття води – це добре, в посушливий період корені рослин отримують вологу з глибини. Але, з іншої сторони це – погано.

• Чому?

Якщо капіляри доходять аж до поверхні ґрунту, вода, піднімаючись по них, випаровується в повітря.

• Що треба зробити, щоб верхній шар ґрунту не висихав?

Треба зруйнувати капіляри, іншими словами розпушити верхній шар ґрунту. Пухкий верхній шар ґрунту буде захищати нижні шари від випаровування. Недарма кажуть, що одне розпушування, заміняє кілька поливів.

Водопіднімальна здатність — це властивість ґрунту піднімати воду капілярами з нижніх шарів у верхні. Швидкість і висота піднімання води залежить від щільності ґрунту: чим більше щільний ґрунт, тим гірше піднімається вода. У глинистих ґрунтах вода піднімається повільно, але на більшу висоту, в піщаних — швидше, але на меншу висоту.  

Випаровувальна здатність.

Випаровувальна здатність — це властивість ґрунту випаровувати воду. Згадаємо, що випаровування — це перехід води з рідкого стану в газоподібний (стан водяної пари), а це призводить до втрати її з ґрунту. Найбільше на процес випаровування впливає наявність тепла. 

Щоб продемонструвати та підтвердити цю властивість ґрунту, слід провести дослід.

Дослід 3. У три пластикові ємності або горщики засипаємо однаковий ґрунт (краще чорнозем). Ґрунт рясно поливаємо однаковою кількістю води. Перша ємність ставиться у холодне приміщення, друга залишається у класі на столі, третя — на підвіконні поблизу радіатора або в будь-якому теплому місці. Через деякий час спостерігаємо, з якого ґрунту вода випарувалась найшвидше (який є найбільш сухим), а з якого — найповільніше (який є найбільш вологим). Робимо висновок: чим тепліші умови, тим швидше випаровується вода з ґрунту.

 

Водоутримуюча здатність.

Водоутримуюча здатність — це властивість ґрунту утримувати в собі воду. Чим більший вміст води, тим нижча водоутримуюча здатність, відповідно під час зменшення кількості води водоутримуюча здатність швидко зростає. 

Щоб продемонструвати та підтвердити цю властивість ґрунту, слід провести дослід.

Дослід 4. У дві пластикові посудини засипаємо однаковий ґрунт (краще чорнозем). До того як буде засипано ґрунт, слід зробити у дні посудини отвори діаметром приблизно 5 мм. Кожну посудину розміщуємо на пластиковій тарілці. У тарілки наливаємо воду: в одну з них — більшу кількість, в іншу — меншу. Спостерігаємо, як швидко вода проникне до верхніх шарів ґрунту. Робимо висновок: чим більший вміст води, тим нижче водоутримуюча здатність ґрунту (частина води залишається у тарілці), чим менше кількість води, тим більша водоутримуюча здатність ґрунту (у тарілці води не залишається).

 

Вбираюча здатність.

Вбираюча здатність ґрунту — це властивість ґрунту вбирати й утримувати різні речовини.

Виділяють п’ять видів вбираючої здатності ґрунту: механічну, біологічну, хімічну, фізичну та фізико-хімічну.

Механічна вбирна здатність — це вбирання і затримування ґрунтом твердих частинок у своїх порах подібно до фільтру.

Біологічне вбирання зумовлюється процесами життєдіяльності рослин і мікроорганізмів, які поглинають важливі для себе елементи.

Хімічна вбирна здатність ґрунту пов’язана з утворенням у ньому важкорозчинних хімічних сполук, які завдяки цьому утримуються.

Фізична вбирна здатність відбувається за рахунок поглинання ґрунтом молекул речовин завдяки силам тяжіння.

• Згадаємо, що ще є у ґрунті, окрім води? 

Повітря. Отже наявність повітря у ґрунті також обумовлює його властивості.

 

Повітропроникність ґрунту.

Повітропроникність ґрунту — це здатність ґрунту пропускати крізь себе повітря. Проникність ґрунту для повітря обумовлена лише розміром отворів між частками ґрунту і не залежить від їх кількості.

Вода або лід, що заповнюють пори ґрунту, витісняють із них повітря і перешкоджають його проникненню в ґрунт.

Щоб продемонструвати та довести цю властивість ґрунту, слід провести дослід.

Дослід 5. У дві склянки з водою кидаємо дві грудочки ґрунту (до першої — чорнозем, до другої — глинистий ґрунт). Спостерігаємо, як з ґрунту вивільняються пухирці повітря. Робимо висновок: чим більш щільний ґрунт, тим менше його повітропроникність.

Ґрунт є одним із найбільших багатств нашої планети. Тому його слід зберігати та оберігати, робити все можливе задля підтримання його родючості.

Вплив природних факторів або діяльності людини можуть призводити до погіршення властивостей ґрунту, його деградації.

 

Деградація ґрунтів — це погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних (діяльності людини) факторів.

Найчастіше до деградації ґрунтів призводить ерозія. Згадаймо, якою вона буває. (Водна, вітрова або повітряна.)

Для боротьби з водною ерозією на схилах у гірських районах, на височинах застосовують терасування (штучну зміну поверхні схилів).

Найефективнішим засобом захисту ґрунту від ерозії є ліс. Великі дерева з потужною кореневою системою і трав’яна рослинність, корені яких утворюють складне сплетіння, «міцну сітку», у яку захоплюють ґрунт. Ліс затримує дощову і снігову воду, перешкоджаючи тим самим утворенню поверхневого стоку. 

Також великого значення набувають лісосмуги, які захищають ґрунти від водної та вітрової ерозії. Лісосмуги захищають від посухи та суховіїв.

Окрім деградації ґрунти постійно забруднюються.

Забруднення ґрунту — це потрапляння у ґрунт різних хімічних речовин, токсикантів (отруйних речовин), відходів сільського господарства, промислового виробництва, комунально-побутових підприємств у розмірах, що перевищують їх звичайну кількість, яка необхідна для участі в біологічному кругообігу ґрунтових екологічних систем.

Основні види забруднення ґрунтів: неорганічними відходами і викидами, важкими металами, радіоактивними речовинами, екскрементами тварин, засолення, забруднення пестицидами, мінеральними добривами.

 Перш за все справжній господар повинен вміло розпорядитися своєю ділянкою землі, правильно визначити місце, де найкраще будуть рости різні рослини.

Можна досить просто, на дотик визначити ґрунт, придатний для вирощування тих чи інших культур. Для цього грудочку землі змочують водою до тістоподібного стану і намагаються зробити між долонями кульку. Якщо це не вдається, а долоні залишаються чистими, значить ґрунт пухкий піщаний. Він легко, не затримуючи, пропускає вологу. Якщо із грудки вдасться зробити кульку, а на долонях залишаються дрібні частки – ґрунт піщаний. Якщо із грудки вдасться зробити кульку, а шнурочок – ні, ґрунт супіщаний. Якщо шнурочок при згинанні тріскається і розвалюється – ґрунт суглинистий. Сформований із глинистого ґрунту шнур легко повертається, утворюючи кільце без тріщин. Жирний чорнозем, крім того, що гарно скручується, ще й добре прилипає до рук.

Пухкі піщані і глинисті ґрунти під сади не годяться – вони дуже холодні і вологі. Найбільш придатні під дерева і кущі суглинисті, супіщані ґрунти, які

потребують зрошення і постійного внесення добрив. Також вмілий садівник ніколи не висадить молоді саджанці прямо в чистий перегній, який може обпалити корені. Ґрунт перемішують з добривами і поміщають на дно викопаної ями, яка для кожного дерева має різні розміри. Потім насипають шар плодючої землі і вже на ньому розправляють корені саджанця, засипаючи їх вибраною з ями землею.

Людина використовує ґрунт для вирощування різноманітних рослин. Вони дають їй їжу і корм для свійських тварин.Рослини вбирають із ґрунту поживні речовини. Знижується його родючість. Тому хлібороби вносять у ґрунт перегній, торф і мінеральні добрива.

         

           Однак до ґрунту треба повертати стільки поживних речовин, скільки їх забрали рослини. Якщо ж мінеральних добрив внести забагато, то вони отруять ґрунт. У посушливі місяці весни і літа люди поливають рослини.

        

                Проте надмірне поливання користі не приносить. Ґрунт засолюється. На засоленому ґрунті культурні рослини не ростуть. Щоб збагатити ґрунт вологою, треба взимку проводити снігозатримання.

            

Навесні — затримувати талі води, а влітку — вологу дощів.
Дуже небезпечними для ґрунту є отрутохімікати. За їх допомогою люди знищують бур'яни і тварин-шкідників. Ці речовини накопичуються в ґрунті. В ньому гине все живе. Ґрунт стає «мертвим». З пагорбів ґрунт можуть змивати дощові й талі води. Щоб цього не сталося, на схилах пагорбів висаджують дерева і кущі, висівають багаторічні трави. Рослини своїм корінням закріплюють ґрунт.

             

   Великою бідою для ґрунту на широких ланах є сильні вітри і чорні бурі.
 

             Вони за лічені хвилини піднімають у повітря шар ґрунту. Зупинити їх можуть лише лісозахисні смуги. Вони не дають розгулятися вітрам.

А хто ж займається охороною ґрунтів?
Трактористи орють ґрунт плугом, спушують боронами, удобрюють, видаляють з полів різні бур’яни . Агрономи підкажуть трактористам, чи пора поливати, якими добривами підгодовувати.

      

1. Забруднення неорганічними відходами і викидами.

Неминучим результатом сучасної цивілізації є нагромадження твердих відходів і викидів на заселених площах. До них належать мінеральні відходи або відкладення пустої породи поблизу діючих шахт, промислові, міські (господарські, торгові) і сільські відходи, викиди та сміття. 

Вважається, що нині все населення земної кулі утворює 8–16 мільйонів тонн сміття на добу або приблизно 3–6 мільярдів тонн на рік.

У результаті людської діяльності утворюються відходи та викиди, які представлені продуктами різних технологічних процесів: метали, металоїди, хімічні речовини (кислоти, солі, основи), мул станцій з очищення відходів, мінеральний пил, зола, хімічний шлам, шлаки, скло, кераміка тощо. Також до них належать відходи та викиди внаслідок будівництва, благоустрою населених пунктів тощо.

Унаслідок забруднення ґрунтів відходами змінюється їх структура, руйнуються деякі мінерали. Такі явища негативно впливають на життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів, тварин і рослин, на родючість ґрунтів.

Основними способами захисту ґрунту від такого забруднення є розподіл сміття (папір, поліетилен, скло тощо), вторинне використання сировини, зменшення кількості пакувань (одноразові пакети, одноразовий посуд тощо).

 

2. Забруднення важкими металами.

На теперішній час у природі налічується 78 важких металів.

Найчастіше ґрунти забруднюються такими важкими металами, як залізо, марганець, мідь, кобальт, ртуть, свинець, цинк, молібден, кадмій та ін. 

Дуже часто важкі метали містяться у ґрунтах у незначних кількостях і не спричиняють шкоди. Проте їх концентрація у ґрунті може збільшуватись за рахунок вихлопних газів транспортних засобів, вивезення в поле мулу станцій очисних вод, зрошення стічними водами, відходів, залишків і викидів під час експлуатації шахт і промислових майданчиків, внесення фосфорних та органічних добрив, застосування пестицидів тощо. 

Надлишок цих елементів призводить до захворювань рослин і може викликати їх загибель.

Важкі метали можуть потрапляти у ґрунт різними шляхами. Наприклад, значна кількість свинцю надходить до ґрунту з природних та антропогенних джерел. До перших належать дим лісових пожеж, морські солі, метеоритний пил, а до других — згорання етилового бензину, інших видів палива, інсектициди (хімічні речовини для боротьби зі шкідниками), розорювання земель тощо.

До дієвих заходів боротьби з таким забрудненням ґрунтів належать видалення поверхневого забрудненого шару ґрунту, покриття його незабрудненим шаром не менше ніж 30 см, який би виключав переміщення металів із ґрунту в рослини. Інколи також застосовують деякі рослини, які осаджують і знешкоджують надлишок важких металів у ґрунті.

Одними з прийомів боротьби із забрудненістю ґрунтів важкими металами є вапнування і внесення органічних добрив (гній, торф, компости).

Також велику роль у виведенні важких металів відіграють зелені насадження. Наприклад, висаджування вздовж автомагістралей суцільної смуги з глоду та клена польового знижує вміст свинцю в овочах, які вирощують у цій зоні, на 30–50 %.

 

3. Забруднення радіоактивними речовинами.

            Радіоактивні елементи — це хімічні елементи, всі ізотопи яких радіоактивні (технецій, прометій, полоній і всі наступні за ним елементи в періодичній системі елементів). Більшість радіоактивних елементів належать до рядів урану і торію.

Зазвичай потенційними джерелами радіоактивного забруднення можуть бути аварії або нещасні випадки на атомних станціях. Проте іонізуюче випромінювання існує у природі та існувало раніше. Це пов’язано із космічною радіацією, яка заповнює усі міжзіркові й міжгалактичні простори.

У 50–80-х роках ХХ ст. найбільшим джерелом радіоактивного забруднення ґрунтів було випробування атомних бомб, у 1986 році — аварія на Чорнобильській АЕС, у 2011 році — аварія на АЕС «Фукусіма-1». 

4. Забруднення екскрементами тварин. 

Екскременти тварин, і птахів у тому числі, завдяки високому вмісту поживних елементів (фосфор, калій, мікроелементи) та органічної речовини з давніх-давен вважаються цінним добривом. Проте внесення їх у надмірних кількостях призводить до порушення механізму перетворення і може погіршити властивості ґрунту. Згадаємо, які властивості притаманні ґрунту. (Водопроникність, вбирна здатність, випаровувальна здатність, вологоємкість, повітроємкість, родючість ґрунту.)

Водночас з основними поживними елементами, які містять екскременти, у ґрунт потрапляють і накопичуються у токсичних концентраціях інші сполуки, які негативно впливають на ґрунт і рослини.

Враховуючи вищесказане, основними заходами охорони ґрунтів від забруднення екскрементами тварин є нормоване використання органічних добрив в оптимальних кількостях.

 

5. Засолення.

Під засоленням розуміють надлишковий вміст у кореневмісному шарі ґрунту солей, які є шкідливими для розвитку сільськогосподарських культур.

Засолення буває первинне і вторинне. Первинне засолення ґрунтів є природним і обумовлене такими чинниками, як глибина і мінералізація ґрунтових вод, гранулометричний склад, будова і складення ґрунту, водообмін, кліматичні умови тощо.

Вторинне засолення ґрунтів обумовлене виробничою діяльністю людини і виникає внаслідок ненормованого зрошення та відсутності природного або штучного дренажу. 

Для того щоб запобігти виникненню або зменшити засолення ґрунтів, необхідно застосовувати комплекс заходів, які включають дренаж, планування, капілярну та експлуатаційну промивку ґрунтів, вирощування рослин, які є культурами-освоювачами після капітального промивання тощо.

 

6. Забруднення пестицидами.

Пестициди — це хімічні засоби боротьби зі шкідливими організмами: комахами (інсектициди), грибковими захворюваннями (фунгіциди), бур’янами (гербіциди) тощо.

Застосування пестицидів перш за все спрямоване на зменшення шкідливих організмів і підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Проте вони мають і негативний бік — у результаті хімічних обробок гинуть не лише шкідливі організми, а й багато корисних видів. 

Одним із шляхів вирішення проблеми забруднення ґрунту пестицидами є удосконалення їх асортименту. Для запобігання накопичення стійких пестицидів у ґрунтах необхідно ширше чергувати пестициди з урахуванням їх властивостей для різних ґрунтово-кліматичних зон.

Знизити отруйність залишків гербіцидів можуть також внесені у ґрунт різні речовини, які впливають на гербіциди. Такий вплив, наприклад, має активоване вугілля.

7. Забруднення мінеральними добривами.

Добрива — це неорганічні та органічні речовини, які застосовують у сільському господарстві для підвищення врожайності культурних рослин. Вони бувають мінеральними (або хімічними), органічними та бактеріальними (штучне внесення мікроорганізмів із метою підвищення родючості ґрунтів). 

На теперішній час сільське господарство базується на широкому використанні мінеральних добрив як основного засобу підвищення родючості ґрунту й одержання високих урожаїв. Однак надмірне, недостатньо обґрунтоване використання мінеральних добрив призводить до забруднення ґрунту, а також до накопичення їх у продовольчих товарах, кормах, поверхневих і підґрунтових водах.

Забруднення мінеральними добривами можна контролювати нормою добрив на одиницю площі, співвідношенням поживних елементів для окремих культур, строками і способами внесення тощо.

 

Догляд за ґрунтом.

Щоб рослини добре розвивались та давали гарний врожай не достатньо тільки родючого ґрунту. За ним ще потрібно доглядати .

• А як ви доглядаєте за ґрунтом на городі, в саду та як треба робити це правильно?

Сівозміна – вирощування щороку на одній і тій ділянці різних культурних рослин.

Добрива – речовини, які вносять у ґрунт з метою підвищення їх родючості. Вони бувають органічними та мінеральними.

Органічні добрива — це продукти життєдіяльності організмів або їхні рештки (гній, перегній, торф, пташиний послід).

Мінеральні добрива — це хімічні речовини неорганічного походження, що містять елементи, необхідні рослинам.

Зелені добрива — це бобові рослини, заорані в ґрунт.

Мінеральні добрива неорганічні діляться на такі види — азотні, калійні та фосфорні. Свою назву дістали від назв хімічних елементів.

Деякі мінеральні добрива трапляються в природі у вигляді корисних копалин, як калійна сіль. Апатит і фосфорит називають «хлібним» каменем — їх застосовують для отримання добрив (суперфосфатів).

У нас переважають чорноземні ґрунти. Вони дають гарні урожаї всіх сільськогосподарських культур, але удобрення потребує і чорнозем, бо рослини для росту і розвитку забирають із нього безліч поживних речовин.

Органічні і мінеральні добрива слід вносити в ґрунт у добре розрахованій необхідній кількості. Використання зелених добрив не має негативних наслідків.

Пестициди – це хімічні засоби захисту рослин від шкідників та хвороб.

Меліорація – система заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту.

V. Закріплення нового матеріалу

 

 

Фронтальне опитування.

• Які властивості має ґрунт?
• Якими дослідами можна підтвердити ці властивості?
• Що таке деградація ґрунту?
• Які види забруднення ґрунту існують?
• Як можна захистити ґрунт?

 

Догляд за ґрунтом.

 

        1. Чому необхідно доглядати за ґрунтом? ( Щоб не зруйнувати, не збіднити його, підвищувати родючість.)

        2. Як людина доглядає за ґрунтом? (Перекопує, рихлить, боронує тощо.)

        3. Що потрібно робити, щоб збільшити родючість ґрунту? (Вносити добрива, розпушувати.)

        4. Навіщо люди вносять добрива в ґрунт? (Щоб підвищити родючість ґрунту.)

        5. Які бувають добрива? (Органічні і мінеральні.)

        6. Що роблять люди, якщо ґрунт кислий? (Вносять вапно - вапнують ґрунти.)

        7. Що роблять люди, щоб захистити ґрунт від руйнування повітрям чи водою? (Насаджують лісозахисні смуги, висівають багаторічні трави, які своїм корінням скріплюють ґрунт.)

 

 

 

 

 

VI. Підсумки уроку

Метод «Інтерв’ю».

Учням пропонується по черзі висловити свої побажання людству щодо запобігання забрудненню ґрунту. Пропозиції, які висувають учні, можна коротко фіксувати на дошці.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

• Сьогодні на уроці ми вивчили...
• Ґрунт – це...
• Мені найбільше сподобалось...
• Ці знання мені згодяться...

 

Вправа «Цікавинка»

Один сантиметр родючого ґрунту природа нагромаджує за 250-300 років (якщо їй ніхто не заважає), а 20 см - за 5000—6000 років.
 

У ґрунті гниє і розкладається:

• папір 2–3 роки
• консервна банка 50 років
• поліетиленовий пакет 200 років
• скло понад 1000 років

 

VII. Домашнє завдання

Опрацювати §28