Конспект уроку з української літератури для 11 класу "Сучасна українська література Тема уроку: Історико-культурна картина літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Про матеріал

Дана методична розробка дає можливість реалізувати дослідницько-творчий учнівський проект.

За два-три місяці до уроку декілька учнів отримують завдання: прочитати один з творів сучасного українського письменника чи письменниці за власним вибором. Після цього разом з учителем учні готують презентаціютвору у формі, яка, на їхню думку, допоможе якнайкраще передати зміст прочитаного твору і зацікавити їхніх ровесників.

Перегляд файлу

Тема програми: Сучасна українська література

Тема уроку: Історико-культурна картина літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження). Утворення АУП (Асоціації Українських письменників). Літературні угруповання. Творчість Ю.Андруховича, Ю.Іздрика та ін.

Мета уроку:

– навчальна: ознайомити учнів із здобутками української поезії, прози, драматургії кінця ХХ – початку ХХІ століття, історією створення й діяльністю літературних угруповань та з найвідомішими представниками сучасної літератури;

–розвивальна: розвивати навички самостійної індивідуальної та колективної роботи з літературою, творчі здібності, вміння цікаво представляти результати творчих досліджень;

– виховна: виховувати любов до літератури, відповідальність, прагнення до самореалізації, естетичний смак.

Тип уроку: нестандартний (презентація дослідницько-творчого проекту «Літературна кав’ярня»).

Форми, методи, прийоми: метод проектів, учнівська доповідь, використання ІКТ, евристична бесіда, інтерактивна вправа «Мікрофон».

Дидактичне та матеріально-технічне забезпечення: портрети письменників, книжкова виставка, ілюстрації, аудіозапис «Eric Clapton. Autumn leaves»,  відеозаписи «Остап ступка читає вірш Юрія Іздрика «Молитва», «Юрій Андрухович, «Опівнічний політ з високого замку», буктрейлер до книги С.Талан «Коли ти поруч», учнівські презентації.

Міжпредметні зв’язки: історія України, культурологія.

Методична мета: реалізація дослідницько-творчого проекту.

 

 

 

 

Інформаційні джерела:

1. Конспекти уроків української літератури, 11 клас. Назва з файлу// режим доступу: http://zubrila.com/%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA-%E2%84%96-65-%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0-%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80/

2. Літературна кав’ярня// Режим доступу: http://kotsuroksana.blogspot.ru/p/blog-page_24.html

3. Мадонна перехресть. Ліна Костенко/ відео поезія. Назва з файлу// Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=2dgOWhCZYgc

4. Муравльова О.В. Конспект уроку на тему: «Сучасна «молода» українська література»// Режим доступу: http://academia.in.ua/?q=node/2028

5. Остап Ступка читає вірш Юрія Іздрика «Молитва». Назва з файлу// Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=UfH6N9iNo18

6. Усі уроки української літератури в 11 класі. Академічний та рівень стандарту/ О.П.Ващенко, С.М.Головатюк, Л.О.Лузан та ін. / Упоряд. В.Г.Сухенко, О.М.Чхайло. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 604[4]с. – (Серія «Усі уроки»).

7. Юрій Андрухович, «Опівнічний політ з високого замку». Назва з файлу// Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=xEKI_IYifkY

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід уроку

  1. Організаційна частина ( 2 хв.)
    1.        Перевірка наявності учнів
    2.        Перевірка готовності учнів до уроку
  2. Мотивація навчальної діяльності учнів (3 -5 хв.)

2.1.Повідомлення теми програми і уроку, навчальної мети уроку.

Сьогодні ми починаємо вивчати новий розділ «Сучасна українська література». Протягом трьох уроків ми будемо говорити з вами про те, як розвивається українська література наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття, які має здобутки, познайомимося з творчістю  знакових для України письменників, а на третьому уроці розглянемо літературний процес сучасного Кременчука і Полтавщини. А тема сьогоднішнього уроку: «Історико-культурна картина літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження). Літературні угруповання. Творчість Ю.Андруховича, Ю.Іздрика та ін. (Запис у зошити)

2.2. Цільова установка уроку.

Є такий напівжарт-напівправда: «Нове — це давно забуте старе». Традиція «літературних кав’ярень» сягає з часів першого українського ренесансу, 1920-х років, коли молоді люди збиралися разом, щоб почитати свої вірші, послухати інших, гаряче подискутувати про літературну класику та їхню сучасність. Тепер ми на шляху до нового відродження, і нам є про що поговорити, посперечатися, є чим насолодитися й над чим поіронізувати чи посміятися. Отже, сьогодні в літературній кав’ярні зібралися сучасні поети та прозаїки, літературні критики й просто зацікавлені читачі.

Щоб запам’ятати великий обсяг інформації, її потрібно коротко занотовувати. «Хто записує, той читає двічі», – говорить прислів’я, що дійшло до нас зі Стародавнього Риму. Наукою доведено, що записуючи думку, людина засвоює її значно краще, ніж у процесі читання.

Для фіксації матеріалу на цьому уроці, а також у подальшій роботі доцільно використовувати картку контролю (Додаток 1).

     3. Формування нових знань, вмінь, навичок (28-30 хв.)

Презентація проекту

План

1. Сучасна українська література, її особливості.

2. Сучасні літературні угруповання.

3. Здобутки української поезії та прози. Знайомство з творчістю Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, Люко Дашвар, В.Мастерової, Ліни Костенко, Н.Гербіш.

4. Презентація книг сучасних українських письменників, які є в училищній бібліотеці. Творчість С.Талан.

 

1. Сучасна українська література, її особливості

У кінці ХХ ст. процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни, зокрема розпад СРСР, відбилися й на розвитку літератури. Нове покоління письменників прагнуло подивитися на навколишню дійсність по-новому, а не під кутом зору соцреалізму. У літературі почали з’являтися нові теми, зрештою змінився й підхід до творчості.

Сучасна українська література поєднує в собі вікові традиції і водночас це якісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється у спробі письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні українські письменники намагаються подолати «провінційність», «окремішність» нашої літератури. Тому оцінки художніх творів українських митців слова часто неоднозначні, іноді діаметрально протилежні.

Питання для роздумів. Як ви розумієте слова сучасної письменниці Н.Сняданко: «Українська література не призначена для читання. Її можна цитувати, за неї можна страждати, її можна любити, за неї боротися. Але для читання вона надто болісна, надто консервативна, надто багатовимірна, надто елітна»?

Орієнтовна відповідь. Критика виділяє літературу елітну, маргінальну (тобто призначену для вузького читацького кола). На противагу такій літературі визначають також так звану масову, актуальну літературу (призначену для певного читацького кола, яке й визначає читацькі пріоритети).

 

 2. Сучасні літературні угруповання

Початок ХХІ століття ознаменований активним створенням різних літературно-мистецьких гуртів (як і на початку ХХ ст.), які поставили собі за мету привернути увагу й шокувати читача опозиційністю до традицій, універсальністю проблематики, епатажністю.

Отже, перша частина нашого проекту – «Сучасні літературні угруповання». Його представляє група літературознавців.

Матеріали для доповідей

АУП (Асоціація українських письменників) (1997)

Ідея утворення Асоціації українських письменників (АУП) виникла під час роботи III з'їзду Спілки письменників України в жовтні 1996 р. Літератори, незгодні з творчими та організацій­ними принципами й традиціями, «совєцького», як вони вважали, об'єднання письменників, подали заяви про вихід із СПУ.

Асоціація утворена 6-8 березня 1997 р. на установчих зборах АУП (118 учасників). До складу АУП увійшли, зокрема: Юрій Андрухович, Наталка Білоцерківець, Юрій Винничук, Василь Герасим'юк, Василь Голобородько, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Іван Лучук, Іван Малкович, Воло­димир Моренець, Костянтин Москалець, Віктор Неборак, Юрко Покальчук, Ігор Римарук, Микола Рябчук, Дмитро Стус та інші.

Першим президентом АУП було обрано Юрія Покальчука, віце-президентами Володимира Моренця, Юрія Андруховича, Ігоря Римарука й Тараса Федюка.

13 листопада 1997 р. Міністерством юстиції України було зареєстровано Всеукраїнську громадську організацію «Асоціація українських письменників».

Протягом перших двох років Асоціація провела низку широ­ких презентаційних заходів: у Львові  «Наші в місті», «Вогні великого міста», в Одесі —фестиваль сучасного українського мистецтва «Південний хрест», АУПівські фестивалі відбулися в Києві, Харкові, Чернівцях, Кіровограді.

Протягом 4 років АУПівці тричі ставали лауреатами Націо­нальної премії ім. Т. Г. Шевченка.

19 квітня 2001 р. Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки.

За роки існування АУП до неї долучилися такі відомі україн­ські письменники, як Василь Шкляр, Олесь Ульяненко, Марина та Сергій Дяченки, Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська та інші.

На сьогодні членами Асоціації є 158 письменників, що пра­цюють у 17 регіональних організаціях України.

«Бу-Ба-Бу» (1985)

1985 року у Львові Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Вік­тор Неборак заснували літугрупування, яке назвали «Бу-Ба-Бу».

Віктор Неборак у своїй книжці «Введення у "Бу-Ба-Бу"» дає пояс­нення, що звукосполучення бу-ба-бу виникло як своєрідне складноскорочення слів бурлеск, балаган, буфонада і з того часу обростає новими значеннями. Основоположники літугрупування поясню­ють, що бу-ба-бу  це стиль художньої літератури, де немає обмежень. Бубабісти вважають, що й політика, і економіка, і мистецтво можуть стати об'єктом естетичних зацікавлень, бо це є наше життя.

Період найактивнішої діяльності «Бу-Ба-Бу» (23 концертні поетичні вечори) припав на 1987-1991 pp. Апофеозом став фести­валь «Ви-вих-92», коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки поезоопери «Бу-Ба-Бу» «КрайслерІмперіал».

1995 р. у львівському видавництві «Каменяр» вийшла книга «Бу-Ба-Бу». Бу-Ба-Бу заснувало свою Академію.

Наше життя  Бу-Ба-Бу.

Наша історія  Бу-Ба-Бу.

Наша політика  Бу-Ба-Бу.

Наша економіка  Бу-Ба-Бу.

Наша релігія  Бу-Ба-Бу.

Наше мистецтво  Бу-Ба-Бу.

Наша країна  Бу-Ба-Бу.

І це Бу-Ба-Бу потрібно перебороти...

(Віктор Неборак)

“Пропала грамота”

Літературне угрупування трьох київських поетів: Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена Либоня. Існувало в кінці 80-х – на початку 90-х рр. “Пропала грамота” була заявлена як авангардний проект. У 1991 р. вийшла книга з однойменною назвою. Книга “пропалограмотіїв” мала шалений успіх і колосальний резонанс.

 «ЛуГоСад» (1984, Львів)

Літературна група, до складу якої входили Іван Лучук, Назар Гончар і Роман Садловський. Група заснована у Львові19 січня 1984 р. (датування за першою писемною згадкою назви в листі Н. Гончара до І. Лучука).

Назва складається з початкових літер прізвищ учасників: ЛУчук, ГОнчар, САДловський. Існують різні варіанти написання назви: ЛУГОСАД, Лугосад, ЛуГоСад, Лу-Го-Сад. Усі учасники групи народилися у Львові, в один рік закінчили Львівський уні­верситет (1986). Поетичний доробок лугосадівців найпоказовіше представлений у канонічному корпусі їхніх поетичних текстів  книжковому виданні «ЛУГОСАД: поетичний ар'єрґард» (1996), що складається з трьох частин: «Ритм полюсів» Лучука, «Закон всесвітнього мерехтіння»Гончара,«Зимівля» Садловського.

У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конферен­ція «Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю ЛуГоСаду. Окремі вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською, англійською, італійською мовами. Із відходом Назара Гончара 21 травня 2009 року Лугосад перейшов в історію літератури

 

3. Здобутки української поезії та прози. Знайомство з творчістю Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, Люко Дашвар, В.Мастерової, Ліни Костенко, Н.Гербіш. (Коментар. Учні виступають з доповідями-презентаціями про творчість окремих авторів сучасної української літератури. Викладач перед кожним виступом робить невеликий вступ)

Друга частина нашого проекту – знайомство з творчістю окремих представників сучасної української літератури.

Його називають «патріархом української модерної літератури», «живим класиком». «постмодерним скандалістом». Своєю прозою цей письменник творить майстерну ілюзію пострадянської дійсності, а головною темою його поезії є вічна тема любові й смерті. Отож представляємо вам  Юрія Андруховича.

Картинки по запросу юрій андруховичЮрій Андрухович. Поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Колишній віце-президент Асоціації українських письменників. Народився 13 березня 1960 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив в армії, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Був співредактором часопису «Четвер» (1991-1996).

Творчий доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Поетичний дебют Андруховича відбувся в першій половині 80-х і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж року він разом із В. Небораком та О. Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу. Проте друга поетична збірка Андруховича («Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Уповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991).

З прозових творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» («Прапор», 1989) — майже фактографія служби автора в армії, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. 1991 року з’являється друком оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» («Перевал», № 1), що ніби заповідає риси, характерні для подальшої прози письменника: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство, колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992, перевидання — 1997, 1998), «Московіада» (1993, перевидання — 1997, 2000) та «Перверзія» (1996, перевидання — 1997, 1999, 2000, 2002) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, який опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер, готика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п’ять днів і ночей у «Перверзії».

Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Перший варіант такої книги — «Дезорієнтація на місцевості» (1999). Разом із польським письменником А. Стасюком Андрухович видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу» — текст, написаний до цієї книжки митцем, носить назву «Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення власного «часу і місця».

Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході.
Твори Андруховича перекладено і видано в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США (окремими книжками), Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині (окремими публікаціями).

Серед ряду літературних нагород — премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000 рік.

Перегляд відеоролика «Опівнічний політ з високого замку»

З творчістю наступного українського автора я сама познайомилася не так давно, але вразив він мене однозначно. «Я — не письменник», — каже про себе митець і підтверджує це історією, як не зміг написати на замовлення сценарій для відкриття Львівського форуму. «Людина-оркестр» — так зве його Сергій Жадан, дивуючись його талантам на різних теренах: окрім літератури цей митець грає власну музику та малює. Його живопис izdryk.jpgзберігається у музеях багатьох країн, він самостійно займається дизайном власного «часопису текстів і візії» під назвою «ЧЕТВЕР».

 Ю.Іздрик. Прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер»,  народився 1962 року. Живе і працює в Калуші Івано-Франківської області.  Є автором повісті «Острів КРК» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997) і «Подвійний Леон» (2000), «Флешка. Дефрагментація», низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. За останні роки Іздрик перетворився на надзвичайно цікавого прозаїка, який не орнаментує, не риторствує, не ідеологізує, а за допомогою письма шукає зміст і не боїться боятись. Останні роки письменник присвячує виключно творчості в стилі постмодернізму: працює в редакційних колегіях журналів, малює та представляє картини на міжнародних та національних виставках, видає книжки з оповіданнями.  До речі, 25 травня цього року Ю.Іздрик приїжджав до нашого міста. Ось як відреагували на його виступ його шанувальники: «Напрочуд глибокий та мудрий Іздрик зробив кременчуцьку публіку. Ошелешив філософією високого ґатунку, влюбив у себе абсолютно усіх та залишив бажання бачити, чути його ще й ще».

Перегляд відеоролика «Остап Ступка читає вірш Ю.Іздрика «Молитва»

Пам’ятаєте з другого курсу: «Сьогодні сніг іти вже поривавсь,/ Сьогодні осінь похлинулась димом./Хай буде гірко спогадом про Вас,/ Хай буде світло спогадом предивним…»?. Хто автор цих рядків? (Ліна Костенко). Творчість Ліни Костенко ми вивчаємо у рамках теми «Шістдесятництво», але ця поетеса не вміщується, так би мовити, в рамки одного літературного періоду. І сьогодні Ліна Костенко залишається актуальною, сучасною. А чергові гастролі зими починаються. Так шкода квітів, які покриє безжальний сніг. Холоду стане так багато, що він не викличе почуттів, і буде здаватися, що зима 2017 не закінчиться ніколи. Тоді візьміть у руки книгу Л.Костенко «Мадонна перехресть» і відігрійте свою душу…

Презентація частини проекту «Ліна Костенко. «Мадонна перехресть». (Додаток 2)

C:\Documents and Settings\Людмила\Рабочий стол\Мій урок 2016\12.pngПоговорімо про наші цінності. Ви не проти? Нещодавно натрапила в соцмережі на такий пост.

 Зверніть увагу на кількість лайків та репостів. Молоді подобається… Що подобається? Чи не викреслюємо ми любов з нашого життя, не знецінюємо її? А що буде, коли вона піде, щоб не повернутися ніколи? Пропоную вам виступ однієї із знакових письменниць нашого сьогодення Люко Дашвар.

Презентація частини проекту «Люко Дашвар. «На запах м’яса» (Додаток 3)

images.jpgСподобались маки? Давно мрію вишити цю картину. Це полотно Ван Гога. Один із улюблених моїх художників. Геній пензля. Особистість, до появи якої дійсність була не готова. Він мріяв бути священиком, як і батько, але його визнали негідним сану. Вважали невдахою. На щирість відповідали цинізмом. Знайомі відверто знущалися, а рідні… завжди жаліли. Це б зламало багатьох, але у Ван Гога була жага до життя.

А у Валентини Мастерової є книга з трохи, а може, і не трохи шокуючою назвою – «Суча дочка» про дівчину, жінку із світлою душею, у якої була жага до життя. Пропоную вашій увазі наступний наш проект.

Презентація частини проекту «Валентина Мастерова. «Суча дочка». (Додаток 4)

Зробімо зупинку. День був важкий. Заваримо каву, потонемо у вишуканому ароматі, а за вікном хай хоч «дощ паде», хоч сніг. Головне – обрати правильну книгу.

Презентація наступної частини проекту «Надійка Гербіш. «Теплі історії до кави».(Додаток 5)

 

4. Презентація книг сучасних українських письменників, які є в училищній бібліотеці. Творчість С.Талан.

На жаль, сьогодні не кожна бібліотека має в своїх  фондах достатньо творів сучасних українських письменників. Ця література може подобатись чи не подобатись. Проте вона є. Щоб існування літератури було повним, її треба читати, про неї треба говорити й писати. Тому сьогодні на урок я запросила завідуючу нашої бібліотеки Копичко Тетяну Миколаївну, яка познайомить нас із тими книгами сучасної української літератури, які є в училищній бібліотеці, а також розповість про творчість ще однієї української письменниці Світлани Талан.

Виступ бібліотекаря

Перегляд буктрейлера на книгу С.Талан «Коли ти поруч»

 

 

 

 

 

 

4.Узагальнення і систематизація знань ( 6 хв.)

     1.  Проблемні, «провокаційні» запитання.

— На якому місці в системі цінностей у вас естетика, краса художнього слова?

— Ви відносите себе до творців масової чи елітарної літератури?

— Чи може якось література, особливо така, вплинути на читача, на сучасний стан речей?

— У чому сенс сучасної літератури?

— Чому так багато у ваших творах грубих, лайливих слів, навіть непристойностей?

  1. Інтерактивна вправа «Мікрофон». (3 хв.)

— Чи виникло у вас бажання познайомитися із сучасною літературою, якого жанру, напряму?

Дотягніться до високої полички української літератури!

 

5.Підведення підсумків ( 2 хв.)

5.1. Аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку

5.2. Повідомлення та обґрунтування оцінок

      6. Повідомлення домашнього завдання та пояснення етапів його

          виконання ( 2 хв.)

6.1. Опрацювати матеріал конспекту.

6.2. Підготувати повідомлення про сучасні літературні угруповання, які не розглядалися на уроці, або про творчість письменників (О.Забужко, І.Римарук, Ірена Карпа, Сергій Жадан, В.Лис та ін.)   

 

 

 

Методичний коментар

На уроках української мови та літератури метод проектів реалі­зується через самостійну діяльність учнів, що супро­воджується гнучким керівництвом викладача, спрямова­на на розв’язання творчої, дослідницької, особисто або соціально значущої проблеми і на отримання конкрет­ного результату у вигляді матеріального або ідеального продукту.

Метод проектів активізує інтелектуальну й емоційну складову особистості учня, впливає на розвиток таких рис характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, комунікативність, креативність.

Бажано, щоб назва проекту була лаконічною і корот­кою, так вона підвищить інтерес учнів. Назва нашого проекту такою і є – «Літературна кав’ярня».

Головним на уроці  було завдання залучити учнів до читання сучасної української літератури.

На уроці було поєднано індивідуальну самостійну роботу з роботою у малих групах. Такий вид роботи дає можливість учням обмінятися інформацією з партнером і лише потім озвучити її перед групою. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, вести дискусію.

Важливим етапом підготовки є робота з різноманітними джерелами інформації, що передбачає використання проблемних, пошукових і дослідницьких методів, які дозволяють виявити варіативні точки зору на дану проблему, сформувати особисту точку зору, а також узагальнити зібраний матеріал і подати його в наочній, естетично значущій формі.

Також були різні форми подання виконаного завдання: презентації, виставка, міні-постановка, відеокліпи.

Викладач                                            Людмила Іванівна Терновська

Орфографія, пунктуація, стилістика залишається за автором 

 

Додаток 1

КАРТКА  КОНТРОЛЮ

Тема уроку: Історико-культурна картина літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження). Утворення АУП (Асоціації Українських письменників). Літературні угруповання. Творчість Ю.Андруховича, О.Забужко, І.Римарука та ін.

Презентація проекту

План

1. Сучасна українська література, її особливості.

2. Сучасні літературні угруповання.

3. Здобутки української поезії та прози. Знайомство з творчістю Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, Люко Дашвар, В.Мастерової, Ліни Костенко, Н.Гербіш.

4. Презентація книг сучасних українських письменників, які є в училищній бібліотеці. Творчість С.Талан.

Закінчити речення:

1. АУП – це …

2. Назвіть 4-5 членів АУП: … .

3. Бу-Ба-Бу – значить … .

4. До угруповання «Пропала грамота входять … .

5. Назва «ЛуГоСад» утворилася від … .

6. Романи Ю.Іздрика: … .

7. Мені запам’яталися такі українські письменники, як: … .

Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал конспекту.

2. Підготувати повідомлення про сучасні літературні угруповання, які не розглядалися на уроці, або про творчість письменників (О.Забужко, І.Римарук, Ірена Карпа, Сергій Жадан, В.Лис та ін.)   

Додаток 2

Презентація частини проекту

«Ліна Костенко. «Мадонна перехресть»

Нова поетична книжка Ліни Костенко з символічною назвою «Мадонна перехресть» («Либідь», 2011) по-своєму видається підсумковою. Ця книжка містить лише 112 сторінок і 74 вірші і  в авторському задумі це насамперед «книжка-подарунок» доні (професору філології Оксані Пахльовській) до іменин. Колись М. Савка у дослідженні про творчість Ліни Костенко писала, що в її творчості є «вірші-квіти», «вірші-рани». Можливо, про вірші цієї збірки можна сказати так само.

З великою довірою до свого читача автор відкриває родинний альбом – ніби запрошує на вогник земного дому всіх подорожніх на шляхах і перехрестях буття.

Навшпиньки повертаюся в ті дні.

Вони, як сонце, сходять у мені.

Там є наш дім і обрій твоїх рук,

І ще душа не відає розлук.

І ще є час для друзів і гостей.

І щастя є. І донечка росте.

І син малює квіточку зорі,

Як той маленький принц Екзюпері.

Як і раніше, Ліна Костенко змушує задуматися нас над скороминущістю буття людини, яку кожен повинен сприйняти як належне:

Ішли віки, мінялись люди.

Адреси змінював парнас.

Було все так, як вже не буде,

як вже при них, а не при нас.

Але образи дитинства – це те, що не минає, що лягає бальзамом на болі й рани дорослості:

Там все хтось в когось цілиться наосліп,

Ніякі звірства вже не дивина.

Великий світ. І діти вже дорослі.

А я люблю зеленого слона.

Що глибше в минуле, то більше пам’ять позичає з нього світлого й радісного, а що ближче до дня сущого, то більшим болем може озиватися давня мить щастя:

Усе було – і сум, і самота.

І горе втрат, і дружба нефальшива.

А ця любов – як нитка золота,

що й чорні дні життя мого прошила.

Образ того, з ким «ми не могли у світі розминутись», названо і не-названо, зримо і незримо присутній у всій поезії Ліни Костенко. 

Нечутно ходить вітер по землі,

Цілує ніжним яблуні долоні.

Які тепер ми добрі і сумні,

Які тепер ми серцем безборонні.

У цій немовбито «родинній» книжці багато неродинного — хіба що родинне розуміти широко, як воно часом і треба:

І страшно, і не віриться, –

Невже не спам’ятаються?

Отак все далі й піде,

Настояне на злі?

А часом вже і думаєш, –

а може, люди віруси,

от просто собі віруси

на цій живій Землі?!

Ріка часу таки багато що забирає з собою назавжди, але над берегами цієї вічної ріки треба вміти знайти заспокійливу мудрість:

Подаруй мені, доле, у вікнах березу.

Хай спочине душа в оберегах беріз.

Я прийшла у цей світ, щоб пройти обережно,

не завдавши нікому ні смутку, ні сліз.

Мадонна перехресть — символ-назва і провідний образ книжки. Ми існуємо в постійних перехрестях. Згадується вірш, що «життя — це вокзал». Можливо, навіть більше позаяк життя — це дорога з багатьма перехрестями. Але в центрі художнього світу поетеси Мадонна — образ сакрального і жіночного водночас, образ усебачення і всепрощенства, страждання і спокути, смирення і любові, покарання і заступництва. У Західній Україні часто можна бачити скульптури Мадонни на перехрестях. У тих місцях, на роздоріжжях, збирається нечиста сила. А хрест чи образ Мадонни оберігає подорожніх, мандрівників від зустрічі з нечистим. В осерді свого художнього простору, який, певно, також складається з перехресть, Ліна Костенко вбачає образ Мадонни, захисниці людської. Збірка в такий спосіб прагне явити поезію, яка наближає нас до сакрального. І хоча на тому шляху буде багато непростих перехресть, усе одно в центрі того світу — Мадонна.


Машини, шини, стрес, експрес,

кермо, гальмо, впритул, з-за рогу!

Стоїть Мадонна Перехресть,

благословляючи дорогу.

 

Таксі, автобуси, авто,

і мотоцикли, і кибитки.

Всі всім на світі є ніхто —

ні хто куди, ні хто нізвідки.

 

Маршрути горя і безчесть.

Світ на століття постарішав.

Стоїть Мадонна Перехресть,

чи вже Мадонна Бездоріжжя!

 

І мчать, і мчать, числа їм несть.

Дорога дальня й невідома.

Стоїть Мадонна Перехресть,

благословляюча Мадонна.


 

 

 

Додаток 3

Презентація частини проекту

«Люко Дашвар. «На запах м’яса»

 

Доброго дня! Дозвольте представитися. Я – Люко Дашвар, авторка роману «На запах м’яса». Уперше мій роман «вийшов у люди» на 20 форумі видавців у Львові у 2013 році. Тоді 50 тисяч учасників прийшли на презентацію книги «На запах м’яса». Чому? Бо я належу до числа Золотих письменників України, і від мене чекали нового, незвичайного твору. Дійсно, книга розійшлася швидко – 2 примірники за хвилину. Також вона здобула визнання німецьких видавців.

Як це буває, відгуки на книгу різні. Наприклад, телеведуча Ольга Фреймут так прокоментувала роман: «На запах м’яса» вразить. Продемонструє браковану долю дівчини, яка погодила свободою. Приміряла чужі мрії…». У соцмережах є такі відгуки: «Подвійне враження.. в цілому – в стилі Дашвар – багато бруду, безкомпромісності, жорстокості сучасного світу…», «Всі ми люди, і у кожного своє М'ЯСО!».

Отже, про що моя книга? Людина – це найбільший хижак на Землі. Але, на відміну від тваринного світу, наше сучасне життя має своє «м'ясо». Жага до багатства, влади, примарного благополуччя, бажання мати більше, ніж тобі треба. Все це – м'ясо, і потяг до нього йде з самого низу людської натури.

Головна героїня – дівчина Майя, яка, що називається, «зробила себе», вирішує втекти із хижого світу, знаючи, що смертельно хвора. Вона на позичено-вкрадені у подруги гроші купляє хату на кинутому хуторі, де живе уже троє містян, що втекли від цивілізації кожен із своїх причин. Там вона знайомиться із молодим чоловіком Толею. Що його, хазяйновитого та заможного майстра на всі руки, перетворило на алкоголіка, який працює за пляшку? Покинутий хутір, що загубився серед лісів – саме те, що треба… аби закінчити своє життя? Чи, може, почати нове? Саме тут, серед щирих почуттів і давніх легенд вони стануть одне для одного справжнім еліксиром, що подарує зцілення та забуття.

Але чи надовго це? Адже потяг до м’яса неможливо заглушити!

Майї дивом вдалося вилікуватися. Але раптом Толя зникає. З певних причин  дівчина повертається до хижого світу міста.

Чи повернеться до неї Толя? Чи будуть закохані разом?

Про це ви зможете дізнатися, прочитавши цю книгу.

 

 

 

 

Додаток 4

Презентація частини проекту

«Валентина Мастерова. «Суча дочка»

 

Серед розмаїття творів української літератури я хочу виділити один. У Валентини Мастерової є книга з трохи, а може, і не трохи шокуючою назвою – «Суча дочка» про дівчину, жінку із світлою душею, у якої була жага до життя.

Щоб зрозуміти, що воно таке, світло,–треба спочатку пізнати темряву. Як легко навішати на людину ярмо. Осудити, обмовити, заклеймити паскудними словами. І рідко хто задумається: чому ж так сталося? А для чого? Є про що поговорити, попліткувати. Можна гордитися собою, адже зі мною таке не станеться, ні-ні-ні. Ой чи ж? Ми всі під богом. Не зарікайтесь.

Це зараз народити дитину без чоловіка не рідкість і не сором. А ще якихось кілька десятиліть тому це викликало купу обурень та осуду. Особливо в селі. Бо якщо в місті ти більш-менш можеш загубитись в натовпі, то тут таке не пройде. У селі всі, як на долоні. Отже й відповідати доведеться не тільки перед батьками. Прийдеться зважати і на громаду. Зробити нічого такого не зроблять. Але кісточки перемиють, білизну переполощуть до третього покоління. Тепер ти "суча" дочка. Зіпсована дівка, хвойда, простіше кажучи. Тепер кожен тебе може образити, осміяти, помацати навіть. Ти –  другий сорт, та ні, ще не так, ти – ніщо.

Олені довелося на собі відчути це в повній мірі. А весь її гріх тільки й був у тім, що вона підібрала подругине немовля, яке та просто викинула на вулицю, як щеня. Чому не відкрилася батькам? Чому мовчки зносила прокльони та косі погляди сусідів? Чому не признавалася навіть у самі найважчі моменти життя? Боялася. Що заберуть дитину боялася. Що не зрозуміють цього вчинку, що не повірять.

А потім син підріс. Як сказати йому, що ти не його матір? Вона звела навколо себе стіну мовчання і спокути, хоча спокутувати їй було нічого. Навпаки, доля ніби вирішила випробувати її на міць, на силу, на любов. Траплялися хороші люди, але багато було погані, що нівечили її і без того не легке життя. Все перенесла: важку працю, злидні, побої і зґвалтування. Неземне кохання і безмежний смуток. "Народився – мусиш жити". І вона жила. Як вміла, як підказувало знеболене серце.

Неймовірно важка книга, а прочиталася за один вечір. Про долю жінки, про долю моєї країни. Не знаю, що замислила автор насправді. Та Олена – це моя Україна у терновому вінку. Стражденна, змучена війнами, обезкровлена своїми ж зрадниками, скорботно схилена від важких втрат. Але разом з тим сильна и нескорена. І з надією в серці. Є надія – є майбутнє. От що головне. 
 

 

 

Додаток 5

Презентація частини проекту

«Надійка Гербіш. «Теплі історії до кави»

Не дивуйтесь, що я вбрана так по-домашньому, затишно, так би мовити. І горнятко кави я собі приготувала недаремно. Бо я хочу розказати вам про книжку Надійки Гербіш «Теплі історії до кави», а цю книжку треба читати саме так – по-домашньому затишно, закутавши ноги улюбленим пледом або одягнувши старі, але такі улюблені домашні капці. А ще – приготувавши собі кави, такої, як ви любите.

Отже, Надійка Гербіш та «Теплі історії до кави».

У ній зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів. 

Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятка, на дні яких і збереглися ці історії.

Ця книга як еліксир і ліки водночас для душ, які перестають вірити, в яких будні стають все більш одноманітними і сірими, які думають, що щастя в грошах.

Можливо, щастя в любові, для когось, я майже 100% переконана, - щастя в мандрах, для когось щастя в близьких, а ще для когось воно причаїлось серед гущі щойно випитої кави.

Якщо вам погано і самотньо, якщо вам холодно у власному оточенні, якщо дні у вас зливаються в один - дуже рекомендую «Теплі історії до кави» Надійки Гербіш, а також її нові книги: «Теплі історії до шоколаду» та «Теплі історії про дива, коханих і рідних»

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
5 липня 2018
Переглядів
1070
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку