Конспект уроку з української літератури "Література в Західній Україні до 1939 року. Богдан-Ігор Антонич. Життя і творчість. «Автопортрет», «Вишні»."

Про матеріал
Розробка уроку з української літератури (11 клас) "Література в Західній Україні до 1939 року. Богдан-Ігор Антонич. Життя і творчість. «Автопортрет», «Вишні». Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій." Цей конспект допоможе учням ознайомитись із біографією Богдан-Ігоря Антонича, розкрити особливості поетичного таланту митця, навчити учнів бачити й відчувати красу навколишнього світу.
Перегляд файлу

Розгорнутий конспект уроку з української літератури № 1

Урок

Клас: 11

Дата:

Тема: Література в Західній Україні до 1939 року. Богдан-Ігор Антонич. Життя і творчість. «Автопортрет», «Вишні». Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій.

Мета:

  • ознайомити учнів з біографією Богдан-Ігоря Антонича, розкрити особливості поетичного таланту митця, навити учнів бачити й відчувати красу навколишнього світу;
  • розвивати мовлення, навички виразного читання;
  • виховувати високу культуру почуттів.

Методи та прийоми: слово вчителя, «Мікрофон», випереджальне завдання, робота з підручником, бесіда, робота в групах, рефлексія; евристичний, пошуковий

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет письменника, підручник, мультимедійна презентація.

Література:  Антонич Б.-І. – Поезії. – К.,1989р. Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич: нарис життя і творчості. – К., 1991р.

Хід уроку

Мої пісні – над рікою часу калиновий міст,

Я – закоханий в життя прочанин.

Б.-І.Антонич.

I. Організаційний момент. (1 хв.)

1. Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку.

– Любі друзі! Приємно знову зустрітися з вами. Бачу, що на уроці присутні всі учні класу.

2. Створення сприятливої атмосфери для роботи на уроці.

Поверніться один до одного, посміхніться своєму однокласникові і почнемо працювати.

II. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів.

2.1.Слово вчителя. (1 хв.)

– Сьогодні відкриємо для себе нову зірку на небосхилі нашої поезії. Познайомимося з однією визначною особистістю, про яку Д.Павличко сказав: «З вітром століть приходимо до поета й беремо його у вітер століть. Мине небагато часу, і в мисль про українську поезію ввійде ім’я  закоханого в життя прочанина, творчість якого буде засвоєна його Батьківщиною, тією «вічною, землею куди ведуть усі стежки і всі дороги».

III. Актуалізація опорних знань.

3.1. Робота з епіграфом. (1 хв.)

Мої пісні – над рікою часу калиновий міст,

Я – закоханий в життя прочанин.

Колись давно Б.-І.Антонич написав ці рядки. Спробуйте тільки за ними охарактеризувати людину, яка є їх автором. Який він?

 3.2. «Мікрофон» (2 хв.)

На мою думку, Богдан – Ігор Антонич …

(Орієнтовна відповідь: Богдан – Ігор Антонич великий поет, у якого великий талант митця. І він обов’язково зреалізує свої можливості й проб’ється через перепони на дорогу передових думок часу).

IV. Вивчення нового матеріалу.

– Окрім повідомлення, ви ще зможете побачити мультимедійну презентацію. У вас є шанс не тільки прослухати цікаві відомості про літературу в Західній Україні в 30-ті роки, а і побачити безсмертних поетів цього століття.

4.1. Презентація «Поети Західної України»

4.2. Повідомлення учня про літературу в Західній Україні в 30-ті роки.   (5 хв.) (заздалегідь підготовлене).

Західноукраїнська література в 30-ті роки XX століття збагатилася багатьма новими іменами. Серед поетів виділялися Роман Купчинський, Олег Бабій, Юра Шкрумеляк, Микола Матіїв-Мельник, з молодшого покоління – Богдан Кравців, Богдан-Ігор Антонич, Святослав Гординський. Із Західною Україною була тісно пов’язана творчість емігрантів зі Сходу, які оселилися в Празі, Варшаві і Львові,  Юрія Косача, Олександра Олеся, Олега Ольжича, Євгена Маланюка та ін. Для тогочасного літературного процесу була характерна значна політизація.

Письменники розділялися на три основні групи. Прихильники націоналістичного напряму згуртувалися навколо журналу «Вісник», редагованого Дмитром Допцовим. До них належали Улас Самчук, Олесь Бабій, Юрій Клен, поети – члени так званої квадриги – Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз. До групи «пролетарських» письменників, що орієнтувалися на Радянський Союз, уходили Василь Бобинський, Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Ярослав Кондра, Кузьма Пелехатий, Степан Тудор та ін. Молоді «пролетарські» письменники об’єдналися в літературно-мистецьку групу «Гроно» й видавали у Львові журнал «Вікна». До них примикала також група «новошляхівців», які гуртувалися навколо журналу «Нові шляхи», редагованого Антоном Крушельницьким. Найбільшим був табір письменників ліберальної орієнтації, до якого можна віднести Петра Карманського, Юру Шкрумеляка, Богдана-Ігоря Антонича, Осипа Турянського, Ірину Вільде, Богдана Лепкого, Наталену Королеву, Андрія Чайковського, Катрю Гриневичеву та ін. Ліберальних поглядів дотримувалися також письменники старшого покоління – Василь Стефаник, Уляна Кравченко, Марко Черемшина.

4.3. Слово вчителя. (3хв.)

 Дякую, сідай. Постать Богдана-Ігоря Антонича, нехтувана за радянських часів, набуває все більшого значення в умовах української державності й свободи. Безперечно, це один з українських поетичних геніїв XX ст. Його метафори ведуть до усвідомлення духовного, вищого й незбагненного начала в людині, а саме осмислення буття він малює як пробуджену таємним провидінням волю до творчості. Хоч знаємо, що своє тривання у світі він метафізично поширює й на час до свого народження, хочеться все ж починати звичайним твердженням: Антонич був поетом і жив колись у Львові. Його доля повелася з ним, як нерозумна й легковажна жінка. Вона любила іскру молодого натхнення, та коли вона почала затихати, поступаючись місцем змужнілому слову, вона привела до поета свою подругу – смерть – і штовхнула його в її обійми.

Його поезія є незаперечним свідченням того, що великий талант обов’язково зреалізує свої можливості за короткий час і проб’ється крізь перепони провінційного мислення на дорогу передових думок свого часу, дорогу, яка поєднує національного художника із мистецтвом світовим і в той же час із найглибшими й найродючішими пластами рідної землі й рідної культури.

4.4. Робота з підручником. (4 хв.)

Діти, будь ласка, відкрийте ваш підручник, ознайомтесь з біографією письменника та складіть таблицю «Основні віхи життя й творчості Богдана-Ігоря Антонича».

Орієнтовна таблиця

Дата

Події життя

5 жовтня 1909 р.

Майбутній поет народився на Лемківщині, у селі Новиці Горлицького повіту, у сім’ї священика Василя Кота; батько змінив прізвище незадовго перед народженням єдиного сина.

1928 – 1934 рр.

Навчання у Львівському університеті.

1931 р.

Перша збірка «Привітання життя».

1934 р.

Збірка «Три перстені».

1936 р.

Збірка «Книга Лева».

6 липня 1937 р.

Поет раптово помирає.

1938 р.

Посмертні книги «Зелена Євангелія» і «Ротації»

4.5. Слово вчителя (5 хв.)

Сподіваюсь всі встигли написати основні відомості про події з життя і творчості Б.-І.Антонича. У додаток треба сказати, цікаві відомості про його збірки. Чи знали ви, що закінчення університету збіглося в Антонича з видатною подією в його житті – виходом у світ другої збірки «Три перстені». Ця книжка поставила Антонича в перший ряд західноукраїнських письменників. У ній були вже всі малярські відкриття, філософські розгалуження, блискучі мовні перемоги його поезії. Простота «Трьох перстенів» співвідноситься з образною ускладненістю деяких інших його творів, як промінь сонця з променями прожекторів у тумані.

Б.-І.Антонич під час отримання літературної премії Львівського товариства письменників та журналістів 31 січня 1934 року за свою збірку «Три перстені» шокував шанувальників поезії несподіваними для них міркуваннями: «Я не мандолініст ніякого гуртка. Не вистукую верблів на барабані дерев’яного пафосу. Знаю добре, що криця й бунтарство, котурни й сурми наших поетів – це здебільше векслі без покриття». Не тільки читачі, а й письменники були збентежені таким відвертим зізнанням, яке йшло врозріз із традиційним уявленням про роль і місце національного митця  в культурі бездержавної нації, власне України. І щоб ближче познайомитися з               Б.-І.Антоничем та його ідеями я пропоную послухати поезію «Автопортрет».

4.6.  Виразне читання вірша підготовленою ученицею. (1 хв.)

АВТОПОРТРЕТ

Б.-І.Антонич

«Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені».

«Я – закоханий в житті поганин».

З першої книжки «Привітання життя».

Червоні клени й клени срібні,

над кленами весна і вітер.

Дочасності красо незглибна,

Невже ж тобою не п’яніти?

Я, сонцеві життя продавши

за сто червінців божевілля,

захоплений поганин завжди

поет весняного похмілля.

4.7. Бесіда. (3 хв.)

1. Який настрій викликає у нас цей вірш? (Орієнтовна відповідь: вірш хоча і невеликий за обсягом, проте висловлені в ньому думки важливі для розуміння світоглядних та естетичних засад творчості Б.-І.Антонича.)

2. Який жанр цього твору? (Орієнтовна відповідь: медитація).

3. Чому у перших рядках вірша «…невже ж тобою не п’яніти?» звучить мотив захоплення людини красою  природи? (Орієнтовна відповідь: Тому що край де народився Б.-І.Антонич, Лемківщина, це земля, у якій дивовижно переплелися залишки язичницьких вірувань, давнини й незбагненно-чарівний світ природи).

4. Посилаючись на текст твору, докажіть що її автор – це людина, для якої Богом є природа. (Орієнтовна відповідь: рядки «Я – закоханий в житті поганин» розкривають уподобання митця).

5. Чому саме рядки з поезії «Автобіографія» (з книжки «Привітання життя») стали епіграфом до цього твору?

4.8. Слово вчителя (5 хв.)

Вірно. В основі Антоничевого світовідчуття лежить та картина світобудови, у якій є місце й еллінському відчуттю буття як гармонії, і первісне, язичницьке бачення світу, і духовно-активне його освоєння, невіддільне від розумного проникнення в його таємниці. Тому доречно було б записати вам такі теоретичні відомості.

Міфологізм – спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці в першозразку й залежить від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Відображення в літературному творі давніх міфологічних уявлень часто опосередковане через трансформовані форми поетичного переосмислення, зокрема через символ.

Асоціативність – певна суміжність , можливо навіть паралельність існуючих у цій суміжності явищ і предметів, здатних утворити зв’язок між собою. У своїй генетичній основі зародження художній образ утворюється саме за законом асоціативності. Певний асоціативний ряд утворює цілісну систему знаків, здатних нести в собі узагальнюючі властивості, відновлення в пам’яті образу за законом асоціативної суміжності, уподібнення, контрасту.

Міфологічність ми можемо яскраво відчути у його книжці «Зелене Євангеліє». Мотив незнищенності матерії переходить на цю книгу з «Книги Лева». «Зелене Євангеліє» суцільно підкорене ідеї пантеїстичного тлумачення природи. Ніщо тут не було щасливою випадковістю. Книжка була відредагована поетом, і деякі вірші її публікувалися за його життя в пресі. Захищаючи їх від «обурених» читачів, він писав: «Антонич – така сама частина природи, як трава, вільхи, зозулі, лисиці тощо. Частина, органічно зв’язана з загальним біологічним ростом». Але ці слова можуть бути першою нотою в багатій поліфонії філософської творчості поета як величавої пісні про вищі істини людини й природи.

Поезія Антонича – це розпізнавання активного й «потойбічного» буття людини через її перетворення в рослину, і таким чином, включення її життєвих сил у сили насіння, пилка, блідого кільчика, не скореного асфальтами й плитами залізобетону зародка майбутнього дерева.

Чому Антонич так часто й так пристрасно «вивчає» взаємини людини й рослини? Справа, здається, у тому, що рослина має неосяжну вірність місцеві народження, дитячу безвідповідальність за своє життя, мінливу зовнішність і вищий смак у створенні своєї індивідуальності. У рослин немає звірячої брутальності й хитрості при відстоюванні своїх прав на життя, зате вони мають мовчазну терпеливість і загадкову витривалість у лютих не сприятливих для життя місцинах. Та найважливіше – це їхня краса, така відмінна від краси людини як тваринної істоти, і божевільна щедрота та безкорисливість, ніби розрахована на людський пожиток, на допомогу людині. Усе це будить захват поетичної уяви. У віршах книги поет робить глибокі філософські висновки – усе мусить падати, гнити, нищитися, ставати лоном для нового. І ці закони однакові для всіх, хто населяє землю.

«Дерево музики» - так можна назвати кожен вірш збірки. Так спів не тільки переходить у повінь, не лише у квітковий пил, але обертається і в запах, і окріп мелодії. Збірка переповнена зоровими й слуховими  образами, які падають їй оригінальності.

А зараз прослухаємо один з віршів цієї книги «Вишні» у виконанні вашого однокласника.

4.9.  Виразне читання вірша підготовленим учнем. (1 хв.)

ВИШНІ

Б.-І.Антонич

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,

на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.

Моя країно зоряна, біблійна й пишна,

квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

Де вечори з Євангелії, де світанки,

Де небо сонцем привалило білі села,

Цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,

Як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.

4.10. Робота в групах. (3 хв.) 

Дякую. А зараз перший ряд це одна група, другий ряд – друга група. Ваше завдання, проаналізувати щойно почуту поезію. Потім представник з кожної групи презентує ваші відповіді. Працюйте, у вас є 3 хвилини.

(Орієнтовна відповідь: Свідомість автора поезії «Вишні» сягає глибин часових шарів, доходить до коренів вірувань і появи міфів. Естетично митець орієнтується на психологічне перевтілення, уособлення, уподібнення ліричного героя явищам  природи. Тоді світ людини і світ природи зливаються, міф пояснює сьогодення. Між Б.-І.Антоничем та читачами його поезій  часто виникали непорозуміння. Виховані на сприйнятті класичного вірша описового характеру з обов’язковими формальними атрибутами (строфа, рима, розмір,тощо), на народницькому його тлумаченні як естетизованої ілюстрації певної ідеї, як виконавця виховної чи пізнавальної ролі за рахунок художньої, вони не могли сприйняти Антоничевої лірики. Те, що достеменне мистецтво живе передовсім за законами краси, що воно витворює нову естетичну дійсність, рівновелику будь-якій іншій, для них не було визначальним. Тому поетичні тексти          Б.-І.Антонича не знаходили належного прочитання. Зокрема, певне утруднення викликали колоритні метафори вірша «Вишні»: «Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко». Насправді нічого «незрозумілого» тут не спостерігається. Поет, хоч як це звучало парадоксально, виявився прихильником літературної традиції, але  забутої, занедбаної, вилученої зі свідомості не лише широкого читацького загалу, ай митців. Мовиться про вживання імені чи прізвища певного автора в написаному творі. Поет керувався іншими настановами. Він уважав себе рівновеликим будь-якій істоті чи рослині, був позбавлений амбітних уявлень про людину як «царя природи». І все ж невипадкове його «перевтілення» в «хруща», адже йдеться про входження у всесвіт шевченківської лірики, у якій Б.-І.Антонич посідає скромне місце, уособлюючись в образі хруща (пригадаймо відомий вірш «Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть»). Поет чітко вказує на джерела своєї творчості, тому завжди «цвітуть натхненні вишні, кучеряво й п’янко»).

V. Узагальнення і систематизація вивченого.

5.1. Слово вчителя. (1 хв.)

Молодці, ви дуже плідно попрацювали над віршем, добре його проаналізували. А тепер щоб закріпити все вивчене на сьогоднішньому уроці, дайте мені будь ласка відповідь на наступні запитання.

5.2. Бесіда. (5 хв.)

1. Стисло, використовуючи хронологічну таблицю, розкажіть про життєвий і творчий шлях Б.-І.Антонича.

2. Якби поет жив у наш час, яку б, на вашу думку, мав долю?

3. Які причини непорозуміння Антонича з читачами? (Орієнтовна відповідь: тому що Антоничеве мистецтво живе передовсім за законами краси, воно витворює нову естетичну дійсність, рівновелику будь-якій іншій, тому і не було визначальним для читачів).

4. Поясніть естетичні погляди Б.-І.Антонича. (Орієнтовна відповідь: орієнтується на психологічне перевтілення, уособлення, уподібнення ліричного героя явищам природи).

5. Хто були літературні вчителі поета? (Орієнтовна відповідь: Т.Г.Шевченко, П.Тичина).

6. Що спільного між Б.-І.Антоничем та П.Тичиною? (Орієнтовна відповідь: ритмічність мелодики на ґрунті національної традиції, започаткована та, власне, й завершена П.Тичиною (як стверджують літературознавці), продовжилася у творчості Антонича, але вже  на рівні метафоричних і символічних образів).

7. Охарактеризуйте збірки Б.-І.Антонича «Три перстені», «Зелена Євангелія».

8. Чи можна назвати метафори в поезіях Б.-І.Антонича особливими? Чому? (Орієнтовна відповідь: яскрава багатошарова метафора потребує від читача значних емоційних та інтелектуальних зусиль, широкої уяви для  відповідного її сприймання).

9. Поясніть єднання поганських і християнських мотивів у ліриці Б.-І. Антонича на прикладі вірша «Автопортрет».

VI. Підсумок уроку.

6. 1. Виставлення оцінок з коментарем. (1 хв.)

6. 2. Усна рефлексія. (1 хв.)

- Чи сподобався вам урок?

- Що на уроці було цікавим?

- Що корисного ви візьмете для себе?

VII. Домашнє завдання. (2 хв.)

7. 1. Записи в щоденниках.

Обовязкове: вивчити напам’ять вірш «Вишні».

На вибір:

- оглядово ознайомитися зі змістом книг митця «Привітання життя», «Книга Лева», «Зелена Євангелія».

-  написати твір-мініатюру на одну з тем: «Моє розуміння поезії Антонича» або «Український образ світу в поезії Антонича».

7. 2. Інструктаж.

Діти якщо ви обираєте творчу роботу, то її орієнтовний обсяг одна сторінка.

7. 3. Подяка за роботу на уроці.

 Дякую за роботу на уроці. На все добре.

 

doc
До підручника
Українська література 11 клас (Міщенко О.І.)
Додано
26 липня
Переглядів
150
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку