Конспект уроку української літератури 7 клас
ТЕМА: М. Стельмах. Повість «Гуси-лебеді летять…». Єдність світу природи і світу дитячої душі (у вчинках, поведінці, роздумах, переживаннях). Образ гусей - лебедів
Мета: освітня
Формувати комунікативні компетентності
Розвивально-пізнавальна:
Тип уроку: урок розвитку комунікативних компетентностей.
Методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий (евристична бесіда),дослідницький
Форми, прийоми: усне малювання, робота з текстом, робота в парах та групах.
Обладнання, наочність: м’які іграшки, світлини рідних, паперові лебеді, калина, картки із завданнями, портрети М. Стельмаха, Ліни Костенко, мультимедійна презентація
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційно-вступна частина
1.Повідомлення теми, мети та завдань уроку
Будь ласка, розгорніть свої зошити, запишіть дату і тему уроку (записують тему в зошит).
1. Мета і завдання для учнів Діти, працюватимемо над формування комунікативних компетентностей, а саме: продовжимо знайомство зі змістом твору, зокрема ІІІ та IV розділами, дослідимо , як у творі поєднується світ природи зі світом головного героя твору у його вчинках,поведінці, роздумах, переживаннях;сьогодні на уроці ми зазирнемо у різнобарвне дитинство Михайлика. Ставимо за мету дізнатися більше про внутрішній світ головного героя, про його зв’язок з природою, про вміння бачити і відчувати прекрасне, про тонкощі його дитячої душі. Звернемо особливу увагу на символ образу гусей-лебедів. Удосконалимо вміння висловлювати власне ставлення до прочитаного, розвиватимемо зв’язне мовлення.
2.Вправа «Очікування від уроку»
(Діти записують свої очікування).
Учитель.
3. З’ясування емоційної готовності до уроку За вікном початок зими. Прохолодно. А у нас тепло та затишно. Ми щасливі. Обличчя кожного світиться , очі випромінюють добро. Лише незвична тиша посилає нам неспокій. Десь у куточку затаїлася тривога. А зняти цей неспокій допоможуть найдорожчі вам люди: мама,тато, бабуся, дідусь,світлини яких сьогодні перед вами. Візьміть у руки свою улюблену м’яку іграшку, обійміть її і подумки пригорніться до своїх рідних. Лагідно погляньте їм в очі і посміхніться. Зігрійтеся родинним теплом, віддайте тривогу, візьміть із собою радість, впевненість,щирість і доброту, якими ми сьогодні зустрічатимемо найдорожчого гостя, що завітає до нас на крилах білих лебедів.
А хто цей гість, ми дізнаємося, коли зіграємо у гру «Морський бій». Працюємо в парах. Не забувайте сигналізувати про виконання роботи.
2. Робота в парах. Гра «Морський бій».(на слайді.)
Учитель.
У всіх така відповідь?
ІІ. Мотивація освітньої діяльності. Учитель
Дитинство… Таке невгамовне. Воно з нами надалі на усіх стежках і не хоче підростати. Час від часу приходить знову. Ось і сьогодні до нас на урок із густого вранішнього туману прилинуло на крилах білих лебедів дитинство Михайлика, головного героя з повісті М.Стельмаха «Гуси – лебеді летять».
Уявімо собі хлопчика, у якого не було ні комп’ютера, ні планшета, не чув він і про мобільний телефон та Інтернет, але був щасливий. Можливо, діти, вам, Михайлик видасться дещо несучасним, але не поспішаймо з висновками – у нього є чого повчитися.
ІІІ.Актуалізація, корекція опорних знань та суб`єктивного досвіду учнів
Зверніть увагу на епіграф до нашого уроку «Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там» Л.Костенко
Костенко?
У мене на столі лежать предмети, які стосуються Михайлика.
Предмет №1.
Про що може розказати ця грудочка цукру?
(Дитинство Михайлика припало на нелегкі часи і грудочка цукру була за розкіш).
Предмет № 2.
Перед Вами-бублик.
(Як і кожну дитину, люблячі батьки балують Михайлика. Так, повертаючись з ярмарку, тато приніс синові гостинця-бублика; за його слухняність і гарні успіхи у навчанні.
Предмет № 3.
Пара чобіток.
Чи стала відсутність чобіток у хлопчика підставою для ухилення від навчання?
Предмет № 4.
Книга «Пригоди Тома Соєра»
Предмет № 5.
Гарбузове насіння.
Свої враження ви вдома записали у формі сенкану. Прочитайте 4 рядок – речення-узагальнення Михайлика. Діти бувають різними: мрійливими, бешкетниками, допитливими, винахідливими - такими, з якими ми часто знайомимося на уроках літератури.
До нас на уроки часто приходять головні герої творів, які ми вивчаємо. Ось і сьогодні наш гість – мрійливий хлопчик із далекого подільського села – Михайлик. Ми раді тебе бачити, Михайлику. А чи хотів би ти поспілкуватися з нами?
2. Гра «Інтерв’ю у героя»(діти задають питання).
IV.ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Прокоментуйте уривок повісті, визначте, якими художніми засобами письменник змальовує чудову красу природи. Хто навчив Михайлика відчувати красу природи? Навіщо мама це робила?(стор. 121)
«Коли на городі з’являвся перший пуп’янок огірочка чи зацвітав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тоді в блакитнавих очах її назбирувалося стільки радості, наче вона була скарбничим усієї землі. Вона перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину, вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і як у розквітлому соняшнику ночує оп’янілий джміль»
(висновок: мати розуміла, що краса природи робить шляхетною душу дитини)
Прочитайте уривок. Як дід Дем’ян розповідає Михайлику про прихід весни? Чому для Михайлика природа – казка? Випишіть слова, які показують природу як казку (стор. 111)
Тепер, внучку, геть-чисто все почне оживати: скресне крига на ріках і озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю.
- Діду, а які в сонця ключі? - Ще більше дивуюсь я, бо й не догадувався досі, що воно, наче людина, може мати ключі.
- Золоті, внучку, золоті.
- І як воно відмикає ними землю?
- А ось так: якоїсь доброї години гляне сонце зі свого віконечка вниз, побачить, що там і земля, і люди, і худібка, і птиця помарніли й скучили за весною, та й спитав місяця-брата, чи не нора землю відімкнути? Місяць кивне головою, а сонце усміхнеться й на промінні спустить у ліси, у луки, у поля й на воду ключі, а вони вже знають своє діло!
(Висновок: дід Дем’ян розповідає Михайликові про прихід весни, як про щось казкове. Сонце наділяється людськими якостями, дід не сказав просто, що сонце обігріє землю, а старається зацікавити хлопчика, розповідаючи про золоті ключі, якими воно відмикає землю. Для хлопчика природа - казка)
Прочитайте уривок, уявіть картину, яку передає автор (стор. 117-118). Яка природа постає в цьому уривку? А люди? Про що свідчить висловлювання батька, коли він розповідає, як вони з сином вперше орали? що відчував Михайлик? А що відчували ви? Який художній засіб використав автор?
І досі з глибини років озивається голос мого батька, який одного прихмареного ранку поставив мене, малого, радісного та схвильованого, до плуга, а сам став біля коней. Дома він про нашу працю говорив як про щось героїчне: «Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами і за нами, а ми собі оремо та й оремо поле»
(висновок: людина – господар природи, якщо вона працює на ній, любить її)
Прочитайте уривок. Через що Михайлик дуже полюбляє ліс? Випишіть художні засоби, якими передається красу природи.
«Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене живовидячки наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі...».
«...Входимо в ліс. По ньому зараз у верховітті, низом гуляють шуми. Це, видать, очікуючи весну, гомонить душа лісу. ...Я дуже люблю ліс. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує. Також люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини, і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу, і люблю восени по коліна ходити в листі, коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».
(Висновок: Михайлик сприймає природу по-особливому, душею)
Прослідкуйте, як змінюється стан природи в залежності від зміни настрою хлопчика. Який художній прийом використовує автор? (стор. 127, 110)
Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я придивляюся до їхнього маяння, прислухаюся до їхнього співу, і мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила. І радість, і смуток, і срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм снуванням.
Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче й посміхається кріль сльози осінь і натрушує журбу па мою наболілу душу. Поменшав світ, померхли й дні мої, а ночі так тривожать, що я прокидаюсь мокрий од сліз. Мамина рука втирає їх, а голос тихо-тихо заспокоює мене:
-Не плач, Михайлику, не плач, любий...
(висновок: Михайлик тонко відчуває природу, і співвідносить її стан зі своїми настроєм та відчуттями)
«Мені іноді здається, що я теж схожий на вітряка, який основою, хрестовиною тримається чорної, репаної землі, а крилами жадає неба…»
(У героя змалку була прив’язаність до землі, пошана до хліборобської праці, життєву силу він брав саме з природи, разом з тим він мав романтичну мрію — здобути знання, побачити широкий світ і здійснити щось велике й визначне, корисне для людей.)
СИМВОЛ (з грец. — знак, прикмета) — це умовне позначення якогось предмета, поняття, явища, процесу; художній образ, який відтворює певну думку, ідею, почуття.
Наприклад, калина – символ кохання, Батьківщини.
Шевченко – символ України, справжнього народного поета, перемого народу над фізичним та духовним кріпацтвом
Ліна Костенко писала:
Душа летить в дитинство,
Як у вирій,
Бо їй у світі тепло тільки там.
Тож нехай у ваших душах залишаються тільки гарні спогади про дитинство, а гуси-лебеді приносять на своїх крилах щастя.