Конспект уроку зарубіжної літератури для 9 класу на тему:"Позакласне читання. Сторінками творів М. Гоголя".

Клас: 9

Предмет: зарубіжна література

Вчитель: Семененко Н. А.

Урок № 42                                                                                           Дата: 19.02.2018

Тема. Позакласне читання. Сторінками творів М. В. Гоголя.

Мета: ознайомити учнів з історією створення збірки  М. В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», із змістом окремих творів, поглиблювати знання про повість як літературний жанр, сюжет, композицію художнього твору, зацікавити учнів творчістю М. В. Гоголя;

розвивати уважність, допитливість, акторські здібності учнів, уміння працювати в групах;

виховувати інтерес до національних традицій, найкращі людські якості. 

Обладнання. Тексти повістей М. В. Гоголя, які ввійшли до збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки», ілюстрації до творів, мультимедійні презентації, тестові завдання, маршрутні листи, картки, декорації для інсценізації, ноутбук.

Тип уроку. Позакласне читання.

                                                          Хід уроку

                                                                                          У багатьох випадках  навіть

                                                                             відчутно, що Гоголь думає 

                                                                             рідною мовою і не намагається

                                                                            перекладати російською, залишивши

                                                                            все в природному стані.

                                                                                                            О. Мендельштам

1. Організаційний момент.

2. Мотивація навчальної діяльності.

1) Слово вчителя. Ми з вами вже знайомі з творчістю М. В. Гоголя. Давайте

 Чим же нас так приваблює творчість цього письменника?

Очікувані відповіді

ІІІ.  Оголошення теми, мети уроку.

          Давайте запишемо у зошити тему уроку та визначимо завдання, які стоятимуть перед нами на сьогоднішньому уроці. (Слайд 5)

ІV.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

1). Слово вчителя.

      На першому етапі вивчення нового матеріалу нам необхідно отримати відомості про історію створення збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» (Слайд 6), до якої ввійшли твори, з якими ми будемо сьогодні працювати. У групах у нас працювали літературознавці. Я пропоную вам вийти до дошки та обрати завдання, на яке саме ви дасте відповідь. (Завдання розміщені на зворотньому боці пелюстка соняшника.)

1. Коли було видано збірку творів «Вечори на хуторі біля Диканьки»? Які твори ввійшли до збірки?

Очікувані відповіді

     Під час життя в Санкт-Петербурзі Гоголь працював в Департаменті державного господарства. Грошей, які він отримував на державній службі, йому не вистачало, і тому він вирішив підробити написанням повістей. Так з'явилися «Вечори на хуторі біля Диканьки». Над повістями він працює влітку 1831 року. Потім віддає їх в друкарню в Петербурзі на Великій Морській, і з тих пір до нього приходить справжній успіх. Збірка ця вийшла в 2-х томах (1831 р., 1832 р.). До першого тому ввійшли такі повісті: «Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана Купала», «Майська ніч, або утоплена», «Втрачена грамота». До другого тому ввійшли повісті: «Ніч перед Різдвом», «Страшна помста», «Зачароване місце» та оповідання«Іван Федорович Шпонька та його тітонька».

2. Як з'явилася ідея назви збірки?

Очікувані відповіді

      Збирати матеріал для повістей М. Гоголю допомагали мати і сестри. Вони надсилали йому докладні описи нарядів сільських жителів, починаючи від дячка і закінчуючи сільським головою, народні казки, легенди, обряди. В повістях відбилися українські народні вірування, звичаї, традиції. Назва збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» відображає місце дії, ідею та тему повістей, вміщених у збірці, а також натякає на зв'язок людини з нечистою силою.

3. Що об'єднує твори, які ввійшли до збірки?

Очікувані відповіді

     Враховуючи невдалу першу спробу М. Гоголя у літературній діяльності (поема «Ганц Кухельгартен»), знайомі порадили йому обрати красномовну назву для своєї збірки, яка б викликала зацікавленість читачів, та розповідача, Рудого Панька, який нібито жив поблизу Диканьки. Історії, розказані Рудим Паньком, почуті ним від його діда. Цим Гоголь протиставляє свої повісті, створені народом, світській «панській» літературі з її манірністю. У розповідях Рудого Панька простежується авторська позиція.

     Слово вчителя. Твори, які ми обрали для розгляду на сьогоднішньому уроці, об'єднані спільним розповідачем, пасічником Рудим Паньком.

Давайте пригадаємо різницю між оповідачем та розповідачем у художньому творі.

Очікувані відповіді

Оповідач – вигадана автором особа, від імені якої в художньому творі письменник оповідає про події і людей. Позиція оповідача виявляється у викладі від першої особи. Оповідач може мати вигадану літературну біографію, вступати в певні стосунки з персонажами, брати участь у подіях чи спостерігати за ними.

Розповідач - вигадана автором особа, від імені якої в епічному творі розповідається  про події і людей. З допомогою розповідача формується весь уявний світ літературного твору. Позиція розповідача наближена (хоча і не тотожна) до автора й виражена (на відміну від оповідача) формою викладу від третьої особи.

2) Слово вчителя.

Також у малих групах у нас працювали мистецтвознавці. Давайте послухаємо, яку інформацію підготували вони.

Виступи мистецтвознавців.

1. За мотивами творів М. В. Гоголя було знято:

1. Художній фільм « Зникла грамота», 1972 рік. Кінорежисер Борис Івченко.

2. Мультфільм «Пропала грамота», 1945 рік.

3. Художній фільм –драма «Вечір на Івана Купала» кіностудії ім. О. Довженка 1968 року. Режисер Юрій Іллєнко.

4. Художній фільм «Вечори на хуторі біля Диканьки», 1961 рік. Режисер Олександр Роу.

5. Художній фільм «Вечори на хуторі біля Диканьки», 1983 рік. Режисер Ю. Ткаченко.

6. Мультфільм «Ніч перед Різдвом», 1951 рік.

7. Німий художній фільм «Ніч перед Різдвом», 1913 рік. Режисер Владислав Старевич.

  2. Портрети М. В. Гоголя. (Слайди 8-12).

  3. Пам'ятники М. В. Гоголю в Україні та Європі. (Слайди 13-23).

Висновки мистецтвознавців.

• М. В. Гоголь популярний не лише в Україні, а й далеко за її межами.
• Творчість М. Гоголя викликає інтерес у сучасного читача.
• Образом та творчістю М. Гоголя цікавляться видатні художники, режисери.

3) Слово вчителя.

     У групах у нас є актори, які сьогодні виконають роль розповідача Рудого Панька, та розкажуть короткий зміст творів. Давайте їх послухаємо.

 Інсценування

1. Повість «Вечір проти Івана Купала». (Слайд 24)

Рудий Панько (відповідно одягнений).

    Дід мій  умів прегарно розповідати. Бувало як почне - цілий день не зрушив би з місця, і все б слухав. Одну з його давніх історій перекажу вам тепер.

     Став у хуторі з'являтися часто чоловік, або краще диявол у людській подобі. Звідки він, чого приходив, ніхто не знав. Гуляє, пиячить і враз пропаде, як у воду, і слуху немає. Там, зирк - зову мов з неба упав. Звали його Басаврюк. В тому селі був у одного козака, на прізвище Корж, наймит, якого звали Петром Безрідним. Та й покохав той Петро доньку Коржа. Як дізнався про це Корж, як розлютився та й вигнав Петра. А тут чутка по селу, що до Коржа унадився ходити якийсь лях. Ну, відома річ, чого ходять до батька, у якого є чорнобрива дочка. Зажурився Петро. Хотів вже було собі віку вкоротити, аж  раптом зустрів Басаврюка, який пообіцяв йому багато грошей, якщо Петро в ніч на Івана Купала піде до лісу та зірве квітку папороті, яка один раз на рік саме в цю ніч розквітає. Вдарили по руках. Насилу дочекався Петро вечора, пішов до лісу. Дивиться - червоніє маленька квіткова брунька і рухається, мов жива. А далі росте і червоніє, як жар. «Тепер пора!»,- подумав Петро. Дивиться, тягнуться до нього сотні волохатих рук. Смикнув він за стеблину, і квітка зосталась у нього. Усе стихло. Раптом великий чорний собака вибіг назустріч, обернувся на кішку. Зирк, замість кішки стара баба з обличчям зморщеним, як печене яблуко. Вихопила вона квітку, пошепотіла над нею і кинула. А там, де впала квітка, наказала копати, нібито там скарб. Петро почав копати. Тут очі його почали розрізняти скриню. А над вухом чує, немов зміїне сичання: «Ні, не бачити тобі золота!». Кинувся Петро тікати. Вбіг у свою хату і, як сніп, повалився на землю. А коли опритомнів, дивиться - два мішки із золотом. Побачив Корж ці мішки і - розніжився: «Та хіба ж я не любив Петруся?». Часу не гаяли та й заварили весілля. Стали молоді жити, мов пан з панею. Одначе ж добрі люди хитали головами: «Не буде від чорта добра». Адже й справді, не минуло й місяця, Петруся ніхто пізнати не міг. Сидить на одному місці, і хоч би словом з ким. Що тільки не робила жінка, і до ворожбитів ходила, і переполох виливали, і соняшницю заварювали-нічого не помагало. Якось порадили їй звернутися до ворожки, що жила у  Ведмежому яру. Було це у вечір, саме проти Івана Купала. Прийшла ворожка. Петро лежав на лаві непритомний. Раптом як підскочить, як закричить: «Згадав, згадав!». Баба зникла, жінка вискочила з хати, двері зачинилися. А коли сусіди вибили двері, то  Петро зник, вони до мішків - там черепки.  Після того люди говорили, що дружина його подалася у черниці. Отож, скажу я вам, захоче обморочити нечиста сила, так обморочить!

2. Повість «Втрачена грамота».

Рудий Панько (відповідно одягнений). (Слайд 25)

     Так ви хочете, щоб я ще розказав вам про діда? - Чому й не розказати, не потішити стародавньою побрехенькою! Про що б же вам розказати? Зразу не спаде на думку. Хіба от що, розкажу я вам про те, як покійний мій дід грав з відьмами в дурня.

     Треба було одного разу вельможному гетьманові послати до цариці грамоту. Гукнув полковий писар мого діда і каже йому, що так і так, виряджає його сам гетьман з грамотою до цариці. Дід зашив грамоту в шапку і на ранок був уже в Конотопі. А там на той час був ярмарок. Пішов він по ярмарку тинятися. Назустріч-запорожець. Слово-друге, познайомилися і домовилися разом їхати далі. Балакучий був запорожець. Дід та ще один козак, що прибився до гурту, думали, чи не біс сидить у ньому. Та в полі дедалі темнішало, а разом з тим незв'язнішою ставала і молодецька мова. Почали розпитувати, і зізнався запорожець, що душа його вже давно запродана чортові. Попросив він побратимів не спати цієї ночі. Мій дід з іншим козаком пообіцяли, але сон їх зморив. Коли дід прокинувся, то вже ні запорожця, ні коня не було. Кинувся він до шапки - нема. Пригадав, що вчора із запорожцем шапками обмінялися. Почав дід розпитувати, чи не бачив хто, де подівся запорожець. Шинкар навчив, як знайти грамоту. Пішов дід за вказаним шляхом. І справді, ось і дерево, ось і вогонь, а біля вогню сидять люди. От дід одважив їм поклон, мало не до пояса. Хоч би один головою кивнув. Сів поруч. Довго сиділи мовчки. Дід здогадався, взяв у жменю гроші  й кинув їх у середину. І зразу все перед ним перемішалося, земля затрусилася, і опинився дід чи не в самісінькому пеклі. Вхопили відьми діда і всадили за стіл. На столі чого тільки немає. Хоче дід щось з'їсти, а все мимо рота несе.  Розсердився дід, підскочив до відьом: «Та що це ви, сміятись надумали з мене? Якщо зараз не віддасте шапки, то я ваші свинячі рила поверну на потилицю». «Добре!»,- завищала одна відьма,- «але спершу зіграй з нами тричі в дурня. Якщо хоч раз виграєш, шапка твоя, але якщо тричі програєш, то вже не прогнівайся, не тільки шапки, може й світа білого більш не побачиш». Роздали. Дивиться дід - карти, як сміття. Довелося зостатися в дурнях. А відьми вищать від радості. Дід думає: «Підтасувала відьма». Каже: «Цього разу я здам». Здав. Почали грати. Масть-кращої й не треба. «Е, земляче, чим це ти криєш?». «Як чим, козирями», «Може по-вашому це й козирі...» Подивився на карти - справді проста масть. Довелося вдруге зостатися в дурнях. А відьми регочуть. На третій раз дід під столом перехрестив карти. Дивиться - козирі на руках. Відьму аж скрючило. Звідки не взялася шапка і кінь. Відвіз дід грамоту цариці. А про свою пригоду з відьмами забув і думати. Довго його доводилося просити, щоб розказав. Отож, захоче бісовська сила обморочити, та обморочить.

3. Повість «Зачароване місце».

Рудий Панько (відповідно одягнений). (Слайд 26)

     Їй-бо набридло вже розказувати! Бо що ви думаєте? справді скучно: кажи й кажи, і відчепитися не можна. Ну добре, я розкажу, тільки, єй-єй, це буде востаннє. От ви казали про те, що людина може справитися, як то кажуть, з чортом. Воно то й так, тобто, коли гарненько подумати, то буває на світі всього...Тільки все ж не говоріть цього. Захоче обмарити диявольська сила, то обмарить. Їй-богу, обмарить. Ось послухайте, будьте ласкаві. Дід насадив баштан перед самим шляхом і перейшов жити в курінь; взяв і нас із собою горобців та сорок ганяти з баштана. Одного разу їхали повз наш баштан знайомі чумаки (діда мого всі знали). Обійнялися вони, розцілувалися та й сіли під куренем про колишнє поговорити. Та й заманулося нашому дідові, щоб ми потанцювали. А як почув гру в сопілку, то й собі не втримався, бачите, похвастатись перед чумаками. Ну, казати правду, танцював він так, що хоч би й з гетьманшею. І пішов старий викручувати ногами по рівному, коло грядки огірків. Тільки дійшов він до половини і хотів, розігнавшись, викинути якогось свого викрутаса, не підіймаються ноги, та й тільки! що за напасть! розігнався знову, дійшов до середини - не бере! хоч ти що, ноги стали як дерев'яні. «Чи не прокляте місце?» Ну як тут осоромитися перед чумаками! Розігнався знову, почав часто та дрібно - дивитись любо; до середини дійшов - ні! не витанцьовується, та й тільки.»Ах ти сатано! щоб ти гнилою динею вдавився! Чує за спиною сміх. Озирнувся - ні баштана, ні чумаків, нічого. Став придивлятися - місце ніби трохи по знаку. Збоку - ліс, за лісом - голубник, з другого боку - клуня. Поблудивши кругом, наткнувся він на стежку. Зирк - збоку од стежки на могилці засвітилася свічка. «Скарб», - подумав дід. Хотів уже на тому місці копати, аж спохватився, що з ним ні заступа, ні лопати нема. Накрив він зламаною гілкою могилу та й пішов стежкою. Прийшов він додому пізненько. А на запитання онуків, де він був, сказав, щоб і не питали. Та й захропів собі. Другого дня пішов дід на те місце. Місце нібито те, але могили нема. Так і повернувся дід додому ні з чим. Увечері пішов дід із заступом прокопати нову грядку на пізні гарбузи. Ідучи мимо того завороженого місця, не витерпів він і пробурчав крізь зуби: «прокляте місце!», вийшов на середину, де не витанцьовувалось, і вдарив сердито заступом. Зирк, кругом нього знову те ж саме поле. Почав копати - земля м'яка. Ось щось брязнуло, і викопав дід казана. Схопив він його і чимдуж помчав додому. «Подивіться, лишень, що я вам приніс!» - сказав дід і відкрив казана. І що ж би таке було там, як ви гадаєте? Сміття. Сором сказати. Плюнув дід, викинув казана і руки помив. Після того і нам заказав вірити коли - небудь чортові. Бо як захоче обморочити нечиста сила, та обов'язково обморочить.

4) Слово вчителя.

     Дякуємо акторам. А тепер зверніть увагу на ілюстрації, які зобразили наші художники. (Учні, які створювали ілюстрації, пояснюють свій вибір та коротко переказують епізод з твору).

5) Слово вчителя.

     А тепер, діти, я попрошу вас об'єднатися у великі групи (Склад обговорено раніше. В кожній групі є представник з малої групи).

6) Робота в групах.

     Головуючий обирає завдання для своєї групи, кілька хвилин ведеться обговорення, а потім представник від команди відповідає.

Завдання: 

Картка № 1
Визначити характерні ознаки гоголівського стилю у прочитаних повістях.

Очікувані відповіді

      Повісті М. Гоголя  містять фольклорні особливості, властиві творчості письменника:  використання народних легенд про заховані скарби, про нечисту силу, яка постійно знаходиться поруч з людьми. Мова персонажів сповнена стародавніми приказками, простонародними словами та зворотами, що наближають твір до його витоків. Образи Гоголя повні яскравих життєвих фарб, іскряться завзятим народним гумором. Одяг персонажів відповідає українським традиція ХVІІІ-ХІХ століття.

Приклад мовного стилю М. В. Гоголя	Приклад з тексту
Використання прислів’їв, приказок, фразеологічних зворотів	«…ще не співали четверті півні…», «…очі дідові позлипалися…», «…запорожця взяв чорт…», «…забув і думати», «…ударився об поли руками…», «…мертвий сон охопив..», «…почав сов лічити…», «…провозити попа в решеті…».
Використання простонародної лексики	«…пішов по ярмарку тинятись», «…цмокнув жінку…», «…умів викрутитися…», «…сякий – такий Петрусь, немазаний…», «…яка пика!», «…збісенів дід».
Широке використання порівняльних зворотів	«…баба з обличчям зморщеним, як печене яблуко…», «…стіл завтовшки, як шлях від Конотопа до Батурина…», «…мати, мов дурна, скаче…».
Сатиричний зміст творів	«…взяв виделку, що хіба трохи менша від вил, якими дядько бере сіно, зачепив нею найбільший шматок, підставив скоринку хліба та – зирк, і відніс у чужий рот».
Поширені звертання	«…іродове плем’я…» (на відьом), «…стара відьмо…» (на відьму, з якою грав у карти), «…малі поросята…» (на дітей).
Відображення вірувань	«Дід мій, царство йому небесне,…», «…видно, чортова наволоч не додержує посту…», «…щоб мені поглинутися за акафистом великомучениці Варварі…».
Використання прикладки	Казочка-старовиночка, бородань-москаль, гуляка-парубок.
Використання неповних речень	«Зирк – червоніє маленька квіткова брунька», «…зирк – і нема вже його», «Волосся – щетина, очі – як у вола», «…діжа враз вистрибнула:»Стій! Стій!» де там!»

 

Картка № 2
Які народні уявлення та традиції втілено в повістях М. В. Гоголя?

Очікувані відповіді

      Існує повір'я про цвіт папороті, котрий нібито з'являється в купальську ніч. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої у році ночі під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Страхітливі народні перекази про її витівки використав у своєму оповіданні «Вечір напередодні Івана Купала» Микола Гоголь. Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння, може бачити заховані в землю скарби. Володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні Івана Купала бачити, як ходять лісом дерева й стиха розмовляють між собою. А також якимось неймовірним способом Петро знайшов скарби.

    Також існує традиція про заховані скарби, які допоможе знайти «нечиста сила», але для цього необхідно скласти з ними угоду: «Вдарили по руках Петро Безрідний і Басаврюк», «…взяв дід у жменю гроші  й кинув їх у середину…». У повісті «Зачароване  місце» дід, навпаки, зневажливо ставиться до «нечистої сили»: «вийшов дід на середину, де не витанцьовувалось, і вдарив сердито заступом». Як результат, дід додому приніс сміття. «Нечиста сила» нібито посміялася з діда.

Картка № 3
Яку роль у повістях М. Гоголя відіграє потойбічна сила?

Очікувані відповіді

«Нечиста сила» виведена в більшості повістей «Вечорів на хуторі біля Диканьки» у побутовому, реальному плані. Люди вірили у постійну присутність нечистої сили (домовики, відьми, чорти), але зв'язок з нею мали ті, хто хотів легкої наживи. Петро з повісті «Вечір на Івана Купала»  втратив і скарб, який знайшов легким шляхом, і дружину, і життя; дід з повісті «Зачароване місце» замість скарбу приніс додому сміття у скрині, герой повісті «Втрачена грамота», хоч і «відіграв» у відьом свою шапку та коня, проте спостерігав дивні речі вдома, коли дружина його без відомих причин танцювала, мов «дурна». Таким чином, Гоголь символізує  нечисту силу, як спокусу, як гріхопадіння. Все, що людина здобуває за допомогою нечистої сили, врешті-решт приносить лише неприємності.

 7) Слово вчителя.

Дякуємо вам за відповіді, але вас уважно слухали науковці. Їм є що сказати. Давайте їх послухаємо.

Виступи науковців.

Очікувані відповіді

1. Біля Диканьки кавуни не вирощують. Напевно, М. Гоголь це знав, тому це село як орієнтир для пошуків "зачарованого місця" не називає, обмежуючись узагальненнями: "дід насадив баштан понад самим шляхом" (тим шляхом їздять чумаки); хуторяни не мають своїх баштанів і вимінюють кавуни або дині у діда Максима за яйця, курей і індиків.

2. За даними сучасних дослідників, повір'я про цвіт папороті могла породити цікава особливість папоротевої рослини «страусове перо звичайне» (Matteuccia struthiopteris); спороносні листки (спорофіли) цієї папороті виділяють особливу ефірну олію, що може випромінювати слабке світло. Саме це світло можна було сприйняти за цвіт. Цікава історія, чи не так? А взагалі-то кажучи папороть з'явився на землі близько 400 мільйонів років тому! Раніше вони були справжніми гігантами, а зарості папороті були всюди, вони складали цілі ліси. Зараз таких видів папороті практично не залишилося. У наш час папороть зустрічається найчастіше в звичайному лісі. На землі близько 300 пологів і близько 20000 видів папороті, який розмножується спорами. Жоден вид папороті ... не цвіте! А в 19 столітті вивели і кімнатні рослини-папороті.

3.У повісті «Пропала грамота» герой ховає грамоту у шапку і говорить: «Найдорожче – до голови». Насправді козаки найдорожче клали до серця, тобто за пазуху. Мабуть, тому герой і загубив грамоту разом із шапкою. А от у кишені клали золото, гроші, бо кишені для цього й призначені. Саме так зробив герой повісті «Пропала грамота».
VІ. Узагальнення та систематизація вивченого

Слово вчителя

Діти, ви молодці, підготували багато цікавої та корисної інформації і, мабуть, були уважними на уроці. Тож пропоную вам виконати кілька тестових завдань.

• Виконання тестових завдань.

І варіант.

1. В якому році вийшов перший том збірки М. В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»?

а) 1831;

б) 1832;

в) 1833.

2. Ким виступає у повістях Рудий Панько?

а) автором;

б) оповідачем;

в) розповідачем.

3. Скільки томів має збірка повістей М. В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»?

а) 2;

б) 3;

в) 4.

4. За народними уявленнями, той, хто знайде цвіт папороті зможе:

а) вдало одружитися;

б) розуміти мову тварин;

в) знайти скарби.

 5. До якого тому збірки ввійшов твір «Вечір проти Івана Купала»?

а) до першого;

б) до другого;

в) до третього.

6. Назвіть визначну ознаку гоголівського стилю.

а) світова скорбота;

б) фольклорні мотиви;

в) романтичні настрої.

ІІ варіант

1. В якому році вийшов другий том збірки М. В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»?

а) 1831;

б) 1832;

в) 1833.

2. До якого тому збірки ввійшов твір «Зачароване місце»?

а) до першого;

б) до другого;

в) до третього.

3. Хто М. В. Гоголю допомагав добирати сюжетний матеріал для творів?

а) мати;

б) сестра;

в) друзі.

4. З якою метою М. В. Гоголь писав повісті, які ввійшли до збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки»?

а) заради заробітку;

б) заради слави;

в) творче натхнення сприяло цьому.

5. Символом чого у творах Гоголя виступає нечиста сила?

а) гріхопадіння;

б) людських вад;

в) людський чеснот.

6. Чому автор не називає місце, де знайшли скарби?

а) не хоче, щоб їх хтось знайшов;

б) хоче сам їх знайти;

в) вони нікому не принесуть щастя.

Ключ до тестових завдань

Варіант	1	2	3	4	5	6
І	А	В	А	Б, В	А	Б
ІІ	Б	Б	А, Б	А	А	В

Взаємоперевірка та оцінювання.

VІІ. Домашнє завдання.

Готуватися до контрольної роботи з теми «Реалізм».

VІІІ. Підсумок уроку.

Вправа «Вислови враження» (учні висловлюють свої враження від уроку).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                      Додаток

Маршрутний лист уроку (ПІБ учня)______________________________________

Завдання, яке виконав учень	Бал за виконане завдання
Виступ….
Тестові завдання
Загальний бал

 

Картка № 1
Визначити характерні ознаки гоголівського стилю у прочитаних повістях.

Приклад мовного стилю М. В. Гоголя	Приклад з тексту
Використання прислів’їв, приказок, фразеологічних зворотів
Використання простонародної лексики
Широке використання порівняльних зворотів
Сатиричний зміст творів
Поширені звертання
Відображення вірувань
Використання прикладки
Використання неповних речень

 

Картка № 2
Які народні уявлення та традиції втілено в повістях М. В. Гоголя?

 

Картка № 3
Яку роль у повістях М. Гоголя відіграє потойбічна сила?