Конспект уроку "Життєвий і творчий шлях О.С.Пушкіна"

Тема. Життєвий і творчий шлях О.С.Пушкіна

Мета: формувати знання учнів про життя та творчість О.С.Пушкіна; розвивати уміння та навички роботи з критичною літературою, удосконалювати виразне читання, зв’язне мовлення; виховувати естетичний смак, культуру читача.

Обладнання: портрет О.С.Пушкіна, виставка творів поета, художньої та критичної літератури про нього; мультимедійна презентація.

                                                     Епіграф: “Здравствуй, племя, Младое, незнакомое!..

О.С.Пушкін

Зміст уроку

Вступне слово вчителя. Ми розпочинаємо новий розділ «Із романтизму до реалізму» Для того, щоб дізнатися творчість якого поета ми будемо вивчати, нам потрібно розгадати ребус (Слайд 2)

    О.С.Пушкін — супутник багатьох поколінь людей ось уже два століття. Про нього кажуть: “Мій Пушкін”. У цьому ознака особливих відносин, відкритості почуття і відданості поету. О.Блок говорив: “Наша пам’ять зберігає з малоліття веселе ім’я Пушкін. Це ім’я, цей звук наповнює собою багато днів нашого життя. Похмурі імена імператорів, полководців, винахідників знарядь убивства, мучителів і мучеників життя. І поряд з ними це легке ім’я — Пушкін.

     Пушкін так легко та весело міг нести свою творчу ношу, незважаючи на те, що роль поета не легка і не весела; вона трагічна”.У 1835р. Пушкін підбив підсумок життя — створив вірш “Вновь я посетил”, у фіналі якого звучить майже радісне вітання майбутнім поколінням.

Учень виразно читає напам ‘ять уривок вірша зі слів:

“Здравствуй, племя Младое, незнакомое!”

II.Оголошення теми та мети уроку

 * Сьогодні ми перегорнемо сторінки життя О.С.Пушкіна, якого вдячні сучасники назвали “сонцем російської поезії”. (Учні записують у зошити тему та епіграф до уроку.) (Слайд 3)

  * Актуалізація опорних знань.

•          Давайте пригадаємо, чи ця тема для нас нова, чи ми вже зустрічалися із творами цієї людини?
•          Пригадайте твори Пушкіна, в цьому вам допоможуть ілюстрації до творів. (Слайд 4, 5)

III. Вивчення нового матеріалу

Вчитель вірш Гоцуленко В. про народження О.С.Пушкіна

Был день как день, но по – особому зазолотились купола,

А над Москвою хлебосольною ударили ко – ло – ко – ла.

Так по какому это случаю музыка в небе раздалась?

Оповестили всех, что внучка у государя родилась.

И, словно в день большой победы, кричали граждане:

• Ура – а!..-

Такой порядок был заведен приказом царского двора.

Но вот колокола и пушки умолкли – вечер наступал.

И в этот час родился Пушкин, но мир о том ещё не знал

1. Повідомлення учня “Дитинство О.Пушкіна”

26 травня (6 червня) 1799 року в Москві у сім’ї Пушкіних народився син Олександр. (Слайд 6)

Батько поета Сергій Львович Пушкін  (Слайд 7,8), військовий у відставці, був із старовинного родового дворянського сімейства, не багатий і не дуже щасливий у службі і чинах. Мати Пушкіна, Надія Осипівна, була внучкою знаменитого Ібрагіма Ганнібала, арапа Петра І. Вона мала своєрідний непостійний характер, її улюбленцем був молодший син Лев. Олександр частіше її дратував своєю впертістю, несхожістю з іншими дітьми. Але були дві жінки, які дали маленькому Олександру ту любов, яку він так і че отримав від матері. Це няня Орина Родіонівна та бабуся Марія Олексіївна(Слайд 9).Це вони поспішали заспокоїти і приголубити хлопчика, розповідали йому казки, знайомлячи з прекрасним світом поетичного народного слова. Коли хлопчик підріс, його почали вчити арифметики, історії та інших наук. Але головним джерелом знань у дитячі роки для Пушкіна були книги. За словами брата поета, юний Олександр “проводив за читанням безсонні ночі і таємно в кабінеті батька поглинав одну книжку за іншою”.

Учитель. Відомий дослідник життя та творчості Пушкіна Юрій Лотман відзначав: “Найбільш вражаючою рисою пушкінського дитинства було те, як мало і рідко він згадував ці роки у майбутньому”.

Мабуть, із дитинства Пушкін виніс багато смутку та душевних ран.

Атмосферу дитинства поета відтворює у романі “Пушкін” талановитий дослідник і художник, знавець пушкінської епохи Юрій Тинянов.

“…коли у майбутньому Пушкін хотів озирнутися на початок свого життя, він незмінно згадував лише Ліцей — дитинство він викреслив зі свого життя. Він був людиною без дитинства”.

2. Повідомлення учня про ліцейські роки життя поета (1811 — 1817)

Олександру було 12 років, коли батьки вирішили влаштувати його в тільки-но створений Царськосельський ліцей (Слайд 10). Літом 1811 року у супроводі дядька Василя Львовича Пушкін від’їздив до Петербурга. Дитинство закінчилося. Починався новий етап його життя — Ліцей.

На першому “пушкінському” ліцейному курсі навчалися обдаровані хлопчики. Імена багатьох з них згодом увійшли в історію російської культури і суспільної думки. Найближчими друзями Пушкіна були: Антон Дельвіг — добродушний, повільний, фантазер і поет; Іван Пущін — справедливий, сміливий, спокійновеселий юнак; Вільгельм Кюхельбекер — запальний, одержимий поезією, недоладний і зворушливий “Кюхля” (Слайд 11) Пушкіна, який швидко здобув славу кращого поета ліцею, друзі називали “Французом” через вільне володіння французькою мовою.

Учитель демонструє на виставці книгу Ю, Тинянова “Кюхля”, зачитує уривок.

“Странное дело, Кюхля не мог как следует, до конца рассердиться на Пушкина. Что бы Француз ни сделал, Кюхля ему все прощал. Когда Француз останавливался вдруг в углу залы и глаза его загорались, а толстые губы надувались и он мрачно смотрел в одну точку, — Вильгельм робко и с нежностью его обходил: он знал, что Француз сочиняет… Но Француз быстро на него вскидывал коричневые бегающие глаза и вдруг с хохотом начинал беготню и возню; самым важным для его самолюбия было вовсе не то, что он писал хорошие стихи, а то, что он бегал быстрее всех и ловчее перепрнгивал через стулья”.

3.Повідомлення учня “Петербург (1817—1820)”

Після закінчення Ліцею Пушкін був зарахований у колегію закордонних справ. Зі стін закритого навчального закладу, де безвиїзно прожив шість років, він потрапляє в Петербург, де вирує бурхливе світське і політичне життя. Пушкіна можна бачити на балах, у театрі, на засіданнях літературних та політичних гуртків. Проте мало хто здогадується, що у цей час поет напружено працює над своєю першою поемою “Руслан і Людмила” (Слайд 12).  Поема побачила світ улітку 1820 року Відомий російський поет Василь Жуковський, прочитавши новий твір Пушкіна, подарував поету свій портрет с написом: “Переможцю учню від переможеного вчителя…”

Популярність Пушкіна зростала. Молодь читала напам’ять його волелюбні вірші “Вольность”, “Деревня”, “К Чаадаеву”, цитувала численні епіграми на царя та його сановників.

Декламатор читає напам’ять вірш “К Чаадаеву”.

Учитель. Імператор був розгніваний: “Пушкін наповнив Росію обурливими віршами, — вся молодь їх читає напам’ять”. Він хотів заслати Пушкіна в Сибір або ув’язнити в Соловецькому монастирі. Але впливові друзі заступилися за молодого поета. Його висилають з Петербурга, і він їде на службу на південь Російської імперії, адміністративний центр якого годі знаходився в Катеринославі (нині Дніпропетровськ).

Повідомленння учня “Південне заслання (1820-1824)”

6 травня 1820 року Пушкін на кур’єрській трійці вирушив із Петербурга до Катеринослава. Шлях поета пролягав через білоруські та українські міста — Вітебськ, Могильов, Чернігів. У Києві поет побачив Дніпро, який справив на нього незабутнє враження — був саме час повені. Перебуваючи у Києві, Пушкін знайомиться з героєм Вітчизняної війни 1812 року генералом М.Раєвським та його дорослими дітьми (Слайд 13). У їхньому товаристві поет продовжує подорож: їде через Катеринослав далі — на Кавказ і в Крим. Він побував у П’ятигорську, Феодосії, Гурзуфі, Бахчисараї, Сімферополі. З Криму поет повертався через Каховку, Херсон та Миколаїв. Пушкін приїздить на місце свого нового призначення — в Кишинів. Генерал Інзов (Слайд14) добре поставився до юного поета, не завантажував його складними дорученнями. Пушкін мав можливість подорожувати Україною.

Поет побував на Черкащині — у Кам’янці, у маєтку Раєвських-Давидових (Слайд 15, 16). Приводом до відвідин Кам’янки був день народження Катерини Давидової — господині маєтку. Ця подія зібрала всіх друзів родини, серед яких були й декабристи, члени “Південного товариства”. Пробувши в Кам’янці майже два місяці, Пушкін разом з Давидовим вирушає до Києва на контрактовий ярмарок, який відбувся в кінці січня —на початку лютого 1821 року. Шлях поета пролягав через Смілу, Коноплянку, Городище, Корсунь, Богуслав… Враження від Києва відобразилися в поемі “Полтава”, а також у відомому вірші “Пісня про віщого Олега”.

До своїх, мандрівок поет ретельно готувався. Під час подорожей заводив “дорожные тетради”, куди записував усе, що його цікавило, а також часто робив замальовки. На основі зібраних матеріалів були написані відомі “Південні поеми”: “Кавказский пленник”, “Братья-разбойники”, “Бахчисарайский фонтан”, “Цыгане”.

Закінчився період “південного заслання” Пушкіна перебуванням в Одесі (Слайд 17, 18)

5. Повідомлення учня “Роки заслання. Михайлівське (1824—1826)”

У липні 1824 р. імператор звелів Пушкіну залишити Одесу та виїхати на нове місце заслання — до родового маєтку Михайлівського Псковської губернії (Слайд 19). Почалося “північне заслання”.

Дворічне перебування в Михайлівському було тяжким випробуванням для поета: самотність, матеріальні труднощі, відсутність духовного спілкування — усе це могло перетворити життя в безперервне моральне знущання. Але Пушкін не скорився обставинам, він умів їх духовно долати — творчістю. Діяльність переноситься всередину душі. У Михайлівському Пушкін багато читав і писав, жив у атмосфері постійної творчої напруги.

 У хвилини відпочинку Пушкін з великим задоволенням здійснює прогулянки до сусіднього маєтку Тригорське (Слайд 20), де жили його друзі — велика і дружна родина ОсиповихВульф. Прихід Олександра Сергійовича — завжди очікувана щаслива подія! Відразу будинок оживав: лунали молоді голоси, весела музика, дівочий спів. Пушкін писав в альбомах сестер Вульф поетичні записки, читав свої твори, багато жартував. Йому було добре з цими людьми, які щиро любили і захоплювалися ним.

6.Повідомлення учня “Останні роки життя. Дуель і смерть”

Творчість Пушкіна в останні роки його життя позначена могутньою зрілістю таланту та надзвичайною різноманітністю: художня та історична проза — “Пиковая дама”, “Египетские ночи”, “Дубровский”, “Капитанская дочка”, “История Петра”; драматичні твори: “Русалка”, “Сцены из рьщарских времен”; поема “Медный всадник”; казки, лірика (Слайд 21).

Проте останні роки життя Пушкіна, роки напруженої праці і високих задумів позначені ворожістю вищого світу, літературною самотністю, матеріальними труднощами. Наприкінці 1833 року Пушкіну було надано придворне звання камерюнкера, яке зазвичай давалося зовсім молодим людям. Пушкін прекрасно розумів принизливе значення цього імператорського жесту: імператор хотів, щоб дружина поета могла з’являтися на балах у його палаці.

Пушкіна розлютила така царська “милість”: “Я можу бути підданим, навіть рабом, але холопом і блазнем не буду і у царя небесного!”

Сім’я Пушкіна зростала. В 1835 році у нього уже було троє дітей (Слайд 22). А в травні 1836 року народилася його остання дитина — донька Наталія. Витрати все збільшувалися, грошей не вистачало. Пушкін почав брати у борг, і це остаточно заплутало його матеріальні справи  (Слайд 23)

До всіх негараздів додалося ще одне: до Наталії Миколаївни почав відверто залицятися молодий француз Жорж Дантес (Слайд 24). Чоловіка сумнівного походження, спритного авантюриста тепло зустрічали у петербурзьких вельмож, а його нахабна поведінка по відношенню до Наталії Миколаївни отримала мовчазну підтримку вищого світу: це була прекрасна нагода принизити Пушкіна, покарати його горду незалежність. Навкруги імені великого поета і його дружини поповзли брудні плітки.

Останньою краплею, яка переповнила чашу принижень, був отриманий Пушкіним анонімний лист, у якому дружина Пушкіна підло звинувачувалась у зраді. Олександр Сергійович повинен був стати на захист своєї честі і честі Наталії Миколаївни.

Вчитель. 27 січня 1837 року. Короткий день добігав свого кінця, коли Пушкін та його секундант, ліцейський друг К.Данзас, вирушили на Чорну річку, де була призначена дуель (Слайд 25, 26).

Пушкін і Дантес стали на вузькій засніжненій стежині за двадцять кроків один від одного. Секунданти дали знак, і вони почали сходитись. Дантес вистрілив першим. Пушкін упав…

Він жив ще два дні. Лікарі не давали жодної надії на одужання: рана була смертельною.

Декламатор читає уривки із вірша М.Лєрмонтова “Смерть поета”.

IV.Заключне слово вчителя. Перегортаючи останні сторінки життя поета, хочеться знову звернутися до книги Ю.Лотмана “Олександр Сергійович Пушкін”.

Учитель зачитує уривок із книги (стор. 248, 249 в кн.: Лотман Ю.М. Александр Сергеевич Пушкин. — Л.: Просвещение, 1981).

“Пушкин знал, что он не камерюнкер и не некрасивий муж известной красавицы, — он первый Поет России, и имя его принадлежит истории. Рана — а потом и смерть — Пушкина визвала в Петербурге волнение, которого еще не знала столица. Один из современников вспоминал, что “стену в квартире Пушкина выломали для посетителей”. У гроба Пушкина побивало неслыханное число людей. Даже друзья, хорошо знавшие Пушкина с детства, вдруг почувствовали, что Пушкин в какоето мгновение, преображенный смертью, превратился в бронзовый памятник славы  РОССИИ…

Перепуганные жандармы суетились, стремясь не допустить стихийного изьявления народних почестей телу поета. Во время выноса тела из церкви явились жандарми, ПОЛИЦИЯ, шпионы. Тело поета по личному приказу царя тайком било перевезено в Святые Гори под Псковом, где предано земле безо всяких почестей.

Но Пушкину зто было уже все равно: для него началась новая жизнь — жизнь в бессмертии русской культури”. (Слайд 27, 28)

V. Підбиття підсумків уроку.

• Інтерактивні вправи.

Запишіть асоціативний ланцюжок.

Пушкін — геній, російський письменник, сонце російської поезії…

Продовжіть речення.

Я звернуся до творів О. Пушкіна тому, що....

Життєвий шлях поета мене зацікавив тому, що...

Питання "Пушкін і Україна" містить такі аспекти...

VІ. Домашнє завдання.

Опрацювати біографію поета, скласти тест-контроль.

Учитель

Учитесь Пушкина читать

Без торопливости и лени

И связь времён и поколений

Вас не устанет удивлять.

Учитесь Пушкина читать!