Конспект заняття “Колискова для лялечки”
Конспект заняття “Колискова для лялечки”
Мета: познайомити дітей з новою колисковою; заохочувати їх повторяти окремі слова за вихователем, розповідати знайомі потішки, колисанки; формувати у дітей культурно-гігієнічні навички. Створювати сприятливі умови для розширення запасу слів, вправляти у правильній звуковимові. Розвивати мовлення дітей, інтерес до усної народної творчості, народної колискової пісні. Виховувати бажання любов до матері, рідних.
Матеріал.
Демонстраційний: ліжко, постіль, лялька, рушничок, ведмедик.
Роздавальний: маленькі лялечки для кожної дитини.
Хід заняття
В ігровому куточку сидить іграшковий ведмедик та велика лялька Міла. Вихователь пропонує дітям підійти й послухати, про що вони говорять.
Вихователь. Діти, лялечка каже, що дуже втомилася й хоче спати, вона прохає ведмедика допомагати їй розстелити постіль, але він не вміє. Допоможемо їм?
Вихователь. Захотіла Мілочка спати,
Кулачками тре оченята.
Зачекай-но, Мілочка, трішки.
Постелю для тебе я ліжко,
Покладу тебе й заспіваю:
“Люлі-люлі, баю-баю”.
Дітки, скажіть мені, а що треба зробити перед тим, як лягти спати?
Діти. Треба умитися й роздягтися, скласти свої речі.
Вихователь. Зараз я умию нашу Марічку, а ви заспівайте їй пісеньку про водичку.
Діти співають.
Водичка, водичка,
Умий Марічці личко.
Щоб сяяли очки,
Червоніли щічки.
Щоб роток сміявся,
Щоб зубчик кусався.
Вихователь. Діти, а чим треба витерти Марічку?
Діти. Рушничком.
Вихователь. Тепер наша Марічка чистенька, можна роздягати її і класти в ліжко. Хто хоче допомогти лялечці роздягнутися?(дитина знімає з лялечки одяг, називає його, всі діти повторюють назви: чобітки, спідниця, сорочка). Тепер наша лялечка готова до сну. Дітки, а що треба зробити, щоб наша Марічка заснула міцно й солодко?
Діти. Заспівати пісеньку.
Вихователь. Так, треба заспівати пісеньку. Ця пісенька називається колисанка. Її співають матусі, коли колишуть дитину. Ось, послухайте.
Прийди, сонку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.
Та щоб спала, не плакала,
Та щоб росла, не боліла.
Щоб голівонька була світленька,
А личко – красивеньке.
Баю-баю, баю-бай,
Потихеньку засинай.
По закінченні колисанки промовляє тихенько: “Заснула наша Марічка. Ой, дивіться, і ведмедик теж заснув, і його колисаночка приспала”.
Після цього вихователь звертає увагу на те, що в іншому куточку сидять ляльки, яких також слід покласти спати. Пропонує кожній дитині взяти лялечку, умити її, роздягти й покласти в ліжечко. Під час виконання дітьми цих дій проводить індивідуальну роботу: заохочує окремих дітей промовляти забавлянку про водичку, повторюють назву одягу, предметів білизни. Після того, як всі діти вклали ляльок спати, пропонує всім разом заспівати колисанку.
А-а-а, люлі, люлі,
Налетіли гулі.
Сіли на воротах
В червоних чоботях.
А ворітця – скрип-скрип...
Моя доня спить, спить.
Заснули наші лялечки, а ми не будемо їм заважати й підемо на вулицю.
Діти тихенько виходять із кімнати.
Конспект заняття “Граємо і мову вивчаємо”
Мета: познайомити дітей з новою закличкою про сонечко; згадати потішки, мирилки, знайомі забавлянки з пальчиками. Вправляти дітей у чіткій вимові голосних звуків. Активізувати розмовне мовлення, збагачувати словник словами: бабине зіллячко, дідове полечко, подвір’ячко. Розвивати інтерес до усної народної творчості. Виховувати любов до рідного слова, української землі.
Матеріал: фольклорний матеріал, ляльки в національному одязі, ілюстрації до забавлянки “Коник”.
Попередня робота: вивчення мирилок, забавлянок.
Хід заняття
Вихователь. Діти, давайте підійдемо до віконечка, і покличемо до нас ясне сонечко, яке десь забарилось.
Сонечко, сонечко,
Заглянь у віконечко.
Дітки гуляють,
Тебе виглядають.
А тепер, хто хоче сам покликати сонечко? (діти за бажанням промовляють закличку).
Вихователь. Діточки, сідайте рядком і поговоримо ладком.
Сідайте рівненько і поговоримо ладненько.
Зараз ми будемо “розмовляти” із нашими пальчиками.
Проводиться гра-забавлянка з пальчиками.
Оцей пальчик – наш татусь,
Оцей пальчик – мама.
Оцей пальчик – наш дідусь,
Оцей пальчик – баба.
А цей пальчик – хлопчик наш
І звуть його... (діти називають своє ім’я).
Один, два – це наша сім’я,
В гості до дітей приходять ляльки Івась і Оксанка. Івась говорить, що Оксанка його скривдила, і вони посварилися.
Вихователь. Діти, а що треба зробити, щоб наші ляльки не сердилися один на одного? Так, треба помиритися. А які мирилки ви знаєте?
Діти за бажанням розповідають мирилки:
1. Помирімося, помирімося,
Одне одному посміхнімося,
Будемо дружити,
Як у гаю квіти.
- Мирись, мирись
Та тільки не сварись.
- Подружімося, подружімося
І ніколи не сварімося.
Будемо з тобою,
Як риба з водою.
Ляльки “миряться”.
Вихователь. Діти, а наша Оксанка чомусь знов засмутилася. Вона говорить, що у неї є молодший братик і сестричка. Вона хотіла їх позабавити, але не знає як. Давайте їй покажемо.
Діти розповідають.
Гой-да-да,
Гой-да-да,
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.
Вихователь показує дітям ілюстрації, пояснює слова “поводи”, “підкови”.
Вихователь. Діти, послухайте уважно, зараз я розповім вам ще один віршик про сонечко. Він називається “закличка”. Це тому, що за допомогою цього вірша, люди зверталися до сонечка і закликали його на землю.
Вийди, вийди, сонечко
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На веселі квіточки,
На маленькі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
Вихователь пропонує дітям покликати сонечко новою закличкою (усі разом, потім індивідуально).
В кінці заняття проводиться українська народна гра “Зайчик”.
Конспект заняття “Віночок, віночок – прикраса дівоча”
Мета: продовжувати знайомити дітей з народними символами і національними оберегами (вінком), символічним значенням квітів та стрічок українського віночка. Поповнити словник дітей словами – назвами квітів, що традиційні для українського вінка: безсмертник, мальва, чорнобривці, волошка, барвінок, ромашка, любисток. Розвивати пізнавальний інтерес до народних традицій; діалогічне та правильне мовлення. Виховувати патріотичні почуття, повагу до національних символів українського народу.
Матеріал: скриня, віночки для дівчат, вірші.
Попередня робота: розглядання ляльки в національному одязі, екскурсія до кімнати народознавства, розповідь вихователя про обереги та національну символіку; читання українських народних казок, легенд; розучування народних хороводних ігор.
Хід заняття
Вихователь. Діти, сьогодні я прийшла до вас із подарунком. Цей подарунок передала нам лялька Оксана. Подивіться, яка чудова скриня. Вам цікаво, що в ній? Тоді давайте поглянемо (відкриває скриню, дістає віночки).
- Що це? Так, це українські віночки для дівчат. Дівчата, хочете їх одягнути? (роздає дівчатам віночки, один залишає для себе).
- Діти, Оксанка попросила мене розповісти вам цікаву легенду про вінок. Слухайте уважно.
Віночок – це традиційний символ нашого народу, елемент нашого українського жіночого вбрання, це своєрідний дівочий оберіг, що береже дівоче волосся, знімає головний біль, заспокоює нервову систему, захищає дівчину від лихого ока.
Віночки носили лише дівчата. Починали носити його дівчата з 3-х років. Потім у 4 роки надягали вже інший вінок, з іншими квітами. Далі вінок мінявся у 6 років, 7 років, 12 років і далі. Кожний вінок мав своє значення. Вінок в Україні плели з живих або сухих квітів.
Давайте подивимось, які квіти вплітали у віночок (розглядання). У віночку може бути до 12 різних квітів і кожна з них щось символізує: барвінок – життя, безсмертник – здоров’я, мальва – краса, ромашка – мир, спокій, цвіт вишні та яблуні – материнську любов, любисток – людську відданість, деревій – символ здоров’я, калина – символ дівочої вроди, вродливості, чорнобривці – знімають головну біль, незабудки – зір розвивають.
Діти, а як називається ця квітка? Правильно, мак. Він символізує тугу та печаль за тими, кого вже немає з нами.
Хто з вас хоче розповісти вірш про цю чарівну квітку?
М.Познанська “Ромашка” Т.Г.Шевченко
На стрункій високій ніжці Зацвіла в долині
Біля річки, на лужку Червона калина.
У косичці білосніжній Ніби засміялась
Стрів я квітоньку таку. Дівчина - дитина
А.Камінчук “Любисток” Л.Забашта “Волошки”
У росі, немов намисто, Я ніколи не забуду,
Під вікном у нас любисток. Як я полечком ішла,
Цей любисток мама любить, А між жовтими житами
Бо його садила Люба. Синя квіточка цвіла.
І садила, й доглядала, Я волошки в житі рвала
З відерця поливала. І сплела собі вінок.
С жайворонками співала,
З вітерцем пішла в танок.
В.Василашко Чорнобривці
Барвінок стелиться низенько, Чорнобривці, чорнобривці
Не клоне в приземку стебло. Квітнуть у тиші вечоровій.
Чи не тому в барвінку, ненько, Чорнобривці, чорнобривці
І взимку листя зелененьке, Так і просяться в пісні.
Що від землі бере тепло.
Вихователь. Діти, до віночка в’яжуть кольорові стрічки для того, щоб ховати волосся від чужих очей. “Кожна стрічка на віночку сяє, кожна – призначення має”. Коричнева (в’яжуть першою посередині) – це символ землі-годувальниці; обабіч – дві жовті, це – ясне сонечко; за ними йдуть з різних боків зелені – жива природа, символ життя і молодості; далі йдуть сині – небо й вода; жовтогарячі – символ хліба; фіолетова – символ мудрості, розуму; малинова – символ душевності, щирості; рожева – символ достатку, багатства; по краях в’яжуть білі стрічки – символ чистоти душі.
Вихователь пропонує дітям пограти у дидактичну гру “Добери стрічки до віночку” (діти на прохання вихователя приносять стрічки, вихователь вплітає їх у вінок, спонукає дітей до діалогу:
- Принеси мені блакитну стрічку і скажи, що вона означає.
- Принеси стрічку, що символізує природу, життя, якого вона кольору?)
Після цього, вихователь пропонує дітям пограти у народну українську гру “Чий вінок кращий?”.
Опис гри.
Діти поділяються на дві групи. Кожна група стає в коло. На слова:
“Візьмемося за руки
Підемо на луки,
Там сплетемо віночок,
Станемо в таночок”.
Діти беруться за руки і йдуть по колу ліворуч. На останні слова зупиняються й піднімають руки вгору.
“Чий найкращий вінок,
Той і піде в танок”.
Діти швидко опускають руки на плечі своїх сусідів. Вихователь відзначає, в якому колі діти швидше поклали руки на плечі і додержують форму кола. Діти з відзначеного кола танцюють під супровід бубна.
Наприкінці заняття вихователь пропонує дітям за бажанням намалювати український вінок, або сплести його зі штучних квітів
Конспект заняття “Калина – символ України”
Мета: познайомити дітей з народним символом – калиною, пригадати загадки та легенди про неї. Дати знання про те, що калина – лікарська рослина. Поповнити словник дітей словами – порівняннями з народного фольклору. Розвивати правильне українське мовлення. Виховувати інтерес та повагу до українських національних традицій, почуття любові до рідного народу, почуття патріотизму.
Словник: намисто, пава, врода, кетяги, рясна.
Матеріал: інтер’єр українського подвір’я, хати, фольклорні твори, кетяги калини.
Хід заняття
Діти заходять у кімнату, стилізовану під українське подвір’я. Назустріч їм виходить дівчинка.
Вихователь. Хто ти, дівчинко маленька?
Дівчинка, Українка молоденька.
Усі діти. А як тебе звати?
Дівчинка. Щоб дізнатись, як мене звати, треба загадку вам відгадати.
За хатою у садочку, у зеленому віночку
Та в червоних намистах стала пава молода.
І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен смик, та й укине на язик.
(Калина)
Дівчинка. Відгадали. Мене звати Калина. А ви загадки про калину знаєте?
Діти загадують загадки:
- У вінку зеленолистім, 2. Стоїть дід над водою
У червоному намисті З червоною бородою.
Видивляється у воду Хто не йде – не мине,
На свою хорошу вроду. За борідку ущипне.
3. І не дівчина, а червоні стрічки має.
4. У лісі на горісі червоні хустки висять.
5. Навесні білим цвітом,
а восени – червоним плодом.
Дівчинка. Бачу, багато ви про мене загадок знаєте. Тож запрошую вас у свою світлицю.
Діти заходять до світлиці, розглядають інтер’єр.
Вихователь. Діти, зараз я розповім вам легенду про нашу калину. Легенда – це казка, яка прийшла до нас дуже з давніх часів. Отже, слухайте.
Легенда про калину
То давним-давно було. В одному селі жила привітна й чарівна дівчина. Звали її Калиною. Люди любили її за добре й щире серце. Навесні Калина, як завжди, пішла в ліс. Довгий, курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калина аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала. І почав розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочити...Усміхнувся: спасибі тим роботящим рукам, що кущ посадили!
Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк – і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться подорожній: що ж воно далі буде? І дивно – в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце.
Прийшла Калина до свого улюбленця і задивувалася зернятками, а кущ нахилився до неї і шепоче: “Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім’я, Калинко...”
(після розповіді вихователь запитує дітей за змістом легенди).
Вихователь бере в руки калинову гілку: “Давайте помилуємося цією гілочкою і позмагаємося, хто краще про калину скаже (діти називають епітети: гарна, корисна, чарівна, замріяна...).
Вихователь. А які порівняння, пов’язані з калиною, ви знаєте?
- Молода дівчина така гарна, як калина.
- Стоїть на дворі дівонька, як над ставом калинонька.
- Щічки червоні, як кетяги калинові.
- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема у світі ріднішого, як мати дитині.
- Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Калина. Бачу, ви знаєте про мене багато віршів, гарно їх розповідаєте. А тепер ставайте в хоровод та про калину гарно заспіваємо.
(Хоровод “Ой є в лісі калина”)
Вихователь. А тепер, діти, я запрошую вас до столу. Давайте спробуємо на смак, яка ж вона, калина.
(на тарілочках у дітей лежать ягоди калини, у стаканчиках – узвар із калини. Діти куштують.)
Вихователь. Діти, яка калина на смак? (кисла, кисло-гіркувата, смачна, гірка). А який узвар? (солодкий, гіркий, кислий, смачний).
Вихователь. Діти, калина дуже корисна. Це лікарська рослина. Вона лікує багато хвороб: кашель, ангіну, артеріальний тиск. З давніх-давен наші предки використовували її, щоб лікуватися від застуди. А ще, достиглою калиною прикрашали хату, взимку ставили між подвійними вікнами, щоб червоні кетяги нагадували щедре літо. Недаремно в народі кажуть: без калини нема України.
Калина. Дякую вам, діти, за те, що прийшли до мене в гості. Хочу вам побажати, щоб ви завжди любили рідний край, його природу, народні звичаї, українську мову калинову. До побачення.
Діти прощаються та виходять із кімнати.
Конспект заняття “Український ярмарок”
Програмовий зміст: показати дітям красу української кераміки. Розширити словник дітей словами: глечик, куманець, тарілка, горщик. Ознайомити з особливостями розпису керамічних виробів. Сприяти бажанню створювати красу у прикрашенні розписом площинних форм посуду нетрадиційними техніками: штампами, пальчиками, тичками. Розвивати творчість у складанні візерунків із рослинних елементів; почуття кольору, фантазії, естетичний смак, потребу оточувати себе красою. Викликати почуття насолоди від процесу декорування; виховувати повагу до українських майстрів, любов до України, її звичаїв, традицій.
Матеріал: виставка керамічного посуду, ілюстрації, українська народна музика, різноманітні за кольором та величиною площинні форми посуду, гуаш, штампи, кришечки, тички, зволожені серветки, посуд із водою, рушнички.
Попередня робота: малювання нетрадиційними техніками, знайомство з українською керамікою.
Хід заняття
Вихователь: Діти, сьогодні ми з вами відвідуємо художню майстерню, де народжується справжнє диво.
Діти під звуки музики заходять до майстерні, розглядають український посуд, спілкуються з вихователем.
Вихователь: Як тут гарно, наче до бабусі у село завітали. А ось і господиня. Давайте з нею привітаємось.
(Діти підходять до майстрині, вітаються. Вона сидить за столом, розмальовує посуд).
Майстриня: Добрий день! Я рада Вас бачити в моїй майстерні.
Вихователь: У Вас тут дуже красиво. Скажіть, будь ласка, а що Ви робите?
Майстриня: Я розмальовую посуд. Цей посуд виробляють з глини. Виробляють його гончари. Ось, подивіться, скільки його у мене. (Підходить із дітьми до виставки).
Вихователь: Дійсно, діти, подивіться, скільки тут різноманітного посуду!
Майстриня: Можливо, хтось із вас знає, що це таке? (Показує по черзі глечик, миску, горщик, макітру. Діти називають. Проводиться словникова робота).
Вихователь підсумовує: традиційний український посуд це: миска, полумисок, мисник (полиця для посуду), макітра, горщик, глечик, куманець, горнятко, тарілка, кухоль, макогін. В різних регіонах України є свої назви, але в нашому регіоні традиційно називали посуд саме так.
Майстриня: Діти, посуд, зроблений з глини, виглядає не дуже яскраво, бо глина сама по собі сіра, тому я його розмальовую, використовуючи рослинні елементи. Скажіть, будь ласка, із чого складається цей візерунок? (квітки, листя, ягідки).
Ой, забалакалася я з вами, а мені треба поспішати, бо не встигну розмалювати весь посуд на ярмарок.
Вихователь: Не хвилюйтесь, наші діти допоможуть Вам.
Майстриня: Але в мене не має стільки пензликів!
Вихователь: А наші діти вміють малювати без пензликів. Ви сідайте і не хвилюйтеся, продовжуйте спокійно працювати.
Діти, підійдіть до мене. Давайте розглянемо, чим ми можемо прикрасити посуд, якщо у нас немає пензликів. (Показує по черзі штампи, тички).
Що це? (штамп). Так, це штамп, на ньому зображено листочок. А цим штампом ми можемо зробити квіточку, ось так (показує). А це що? (тичок). Ним ми можемо зробити маленькі ягідки, а великі ягідки ми зробимо за допомогою пальчиків, ось так (показує). Усім зрозуміло, як робити візерунок? Тоді підходьте до столу і виберіть, щоб ви хотіли прикрасити, і сідайте працювати. Я також буду допомагати нашій господині (сідає поруч із майстринею, розписує посуд).
Самостійна робота дітей.
Вихователь: (роздивившись дитячі роботи, звертається до майстрині) Людмила Василівна, подивіться, чи подобається Вам, як діти прикрасили посуд?
(Майстриня підходить, роздивляється, задає питання дітям, що вони розписували? Які елементи використовували?)
Майстриня: Дякую вам, діти, за допомогу. Покладіть ваші роботи на цей стіл і разом помилуємося ними.
Вихователь питає дітей індивідуально: Який посуд тобі подобається? А тобі? Чому? Діти, ви дуже гарно прикрасили посуд. Вам сподобалося в майстерні?
Майстриня: Приходьте в гості частіше. Буду рада вас бачити.
Діти: До побачення!
Конспект заняття “Український народна іграшка”
Програмовий зміст: показати дітям красу народної глиняної іграшки із Опішні. Вчити прикрашати форму іграшки візерунком із крапок, ліній, мазків, варюючи їх за кольором. Викликати почуття естетичної насолоди від декоративного малювання. Розвивати творчість, акуратність. Виховувати любов та повагу до виробів українського прикладного мистецтва.
Матеріал: глиняні іграшки із Опішні, гуаш червоного, коричневого, зеленого, жовтого кольорів, пензлі, тоновані форми іграшок для розписування.
Попередня робота: знайомство з українськими народними іграшками, розгляд ілюстрацій.
Хід заняття
Вихователь звертає увагу дітей на виставку глиняних іграшок.
- Що ви бачите перед собою?
- Чим ці іграшки відрізняються від звичайних іграшок?
- Як ще можна назвати прикрашену розписом іграшку?
Вихователь:
Ці іграшки надійшли на цю виставку із чудового міста – Опішні, що на Полтавщині. Народились іграшки в руках чудових майстрів, які розуміють мову рослин, тварин і кольорів. Бережно бере опішнянський майстер шматок глини у долоні і дарує йому свою любов і фантазію. Від цього шматочок перетворюється у дивну фігурку тварини: коника, півника, поросятко…а коли майстер торкається іграшки пензликом, вона починає співати квітами, листям, колоссям, ягодами.
Вихователь пропонує дітям помилуватися красою іграшок, розглянути рослинний орнамент, палітру розпису.
- Які кольори бачать діти?
Так, в опішнянській іграшці зустрічаються червоний і коричневий, жовтий і зелений кольори.
Вихователь пропонує дітям вибрати для розпису форму за бажанням (коник, півник, свинка, баранчик, качка, собака, ведмедик).
Разом з дітьми розглядають форму, обстежують її. Вихователь пропонує покласти долоню на середину форми – тулуб, тут можна розмістити основний візерунок. Пригадують з дітьми знайомі технічні елементи декоративного розпису (лінія, крапка, мазок). Показує дітям, як із цих елементів можна скласти «кривульку з накапуванням» (хвиляста лінія, що в’ється між крапками), «гілку» (пряма лінія, мазки).
Пропонує дітям прикрасити форму іграшки візерунком. У кінці заняття викладають прикрашені форми іграшок на виставку.
Конспект заняття “Чим хата багата”
Програмовий зміст: поглибити знання дітей про українську хату, предмети українського національного побуту: посуд, рушники, скриню, піч, скатертину та місце його зберігання; дати поняття про архітектуру та інтер’єр житла в Україні, їх значення для здоров’я; знайомити дітей з символами та оберегами українського народу, їх значенням в обрядах, житті людей; вчити використовувати малі фольклорні форми у повсякденному житті, розширювати словник дітей новими словами (судник), забезпечувати духовно-емоційний розвиток; формувати ціннісне ставлення до природи; формувати почуття краси в її різних проявах; сприяти виникненню дружніх стосунків, розвитку самостійності та ініціативності; виховувати тепле ставлення до рідної домівки, любов і повагу до батьків, почуття національної гідності.
Матеріал: хустина, рушники, українській посуд, коровай, рогач, коцюба, віночок, солоне тісто, дощечки, серветки, овочі, фрукти, колосся пшениці, жита, соняшники, кошики, музичний супровід.
Попередня робота: розгляд з дітьми ілюстрацій «Українське народне житло», «Українське народне декоративно-прикладне мистецтво», розучування українських народних пісень, забавлянок, ігор, хороводів.
Хід заняття
Вихователь: Добридень, діти! Запрошую вас на гостини до бабусі Одарки – на хліб, на сіль, на слово щире, на бесіду мудру.
(Група обладнана у вигляді української хата-світлиці)
Бабуся (в українському одязі, на голові хустина, непомітно заходить до групи):
Що за гамір, що за гам,
А…добридень, дітки, вам
Які ви дорослі! Запрошую вас до себе в гості!
(Діти вітаються з бабусею)
Вихователь: Сьогодні ми з вами познайомимося зі справжньою українською хатою. Хто з вас знає віршика про хату?
1-а дитина: Я люблю свою хату
І подвір’я і садок
Де сонця багато
А в спеку холодок
2-а дитина Все для мене тут рідне:
Стіни білі як сніг
І віконце привітне,
І дубовий поріг.
(Звучить пісня «Хата моя, біла хата» - у записі)
Вихователь: Хата…Це колиска нашого народу, для селянської родини вона була всесвітом, місцем на землі де усе рідне, звичайне і незвичайне, де кожен предмет має свій, лише йому притаманний колір, запах, своє звучання, розташування. Якщо людина мала власну оселю, це означало, що людина працьовита, клопочеться про прихисток і достаток своєї сім’ї. Хата мусить бути тільки своя, про що виразно йдеться у пісні «Ой, дівчино, шумить гай».
(Звучить пісня)
Бабуся: Хати в Україні здебільшого були білими, мазаними. Лише у деяких західних областях їх фарбували у жовті та блакитні кольори. Хата мала велику, от як наша, світлицю і кухню, сіни, комору и ганок. Двір огороджували дерев’яним парканом або плетеним тином. Були і брами, ворота. У дворі хлів, стайня, льох, комори. На тину, на кілочках сушилися…
Може, ви, онучата, підкажете, що?
У землі родився,
На крутелі вертівся,
На вогні пікся,
На базарі бував
Людей годував. (Глечик)
Вихователь: А який ще посуд, діти, ви знаєте? Де він стоїть у нашій хаті? Як і для чого використовується?
Бабуся: А чи знаєте ви як називається ця поличка? Вона має назву – мисник. А давайте пограємо в цікаву гру.
Дидактична гра «Що змінилося на миснику?»
Бабуся: А чи знаєте ви, що страви, приготовлені у глиняному посуді у печі, найсмачніші і найздоровіші для людського організму. В кожній хаті була українська вариста піч, де і хліб випікали, а зимою біля неї бабусі й дідусі зігрівалися. Чи любите ви українські страви? Зараз ми дізнаємося.
Дидактична словесна гра «Хто найбільше страв назве?»
Вихователь: А з чого готують ці смачні українські страви?
Бабуся: Зараз ми перевіримо, як вони знають. В мене хата багата! Дивіться який врожай я зібрала!
(Бабуся пропонує розглянути кошик з овочами, фруктами, колоссям пшениці, жита, соняшником)
Вихователь: Поміркуйте, які страви з цього можна приготувати. Відберіть потрібні продукти. Для цього ми розділимося на 4 команди, кожна обирає свою страву та добирає продукти.
(Діти розкладають продукти до запропонованих кошиків на власний розсуд)
Бабуся: Ой які господарі! Давайте подивимося, що ви наварили, напекли.
(Діти обговорюють обрані страви та добір продуктів до них)
А знаєте один овоч навіть не помістився у кошику! (Бабуся приносить гарбуз)
Вихователь: Діти, а ми з вами знаємо цікаву українську гру «Ходить гарбуз по городу». Давайте пограємо!
Рухлива гра «Ходить гарбуз по городу»
Бабуся: Хочу вам загадку загадати, чи відгадаєте?
Місили, місили
Ліпили, ліпили
А тоді хіп, та в окріп,
Та ще й наостанку
В масло та в сметанку. (Вареники)
А в мене тісто підійшло, допоможете мені вареників наліпити?
(Вихователь включає укр. нар. пісню «Варенички»)
Діти ліплять вареники.
Бабуся: Чим хата багата, тим і рада. Дівчатка допоможіть мені стіл накрити. Сідайте всі до столу, будемо пригощатися!
Вихователь: В кожній хаті в Україні
Вареники варять нині
Це вареники знаменні
Як їх родичі – пельмені.
Милі гості, просимо сісти –
Вареники будемо їсти
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Конспект заняття “Моя маленька Батьківщина”
Мета: розширити та систематизувати знання дітей про рідне місто, його визначні місця; закріпити поняття «Батьківщина»; познайомити дітей з історичним минулим рідного краю; закріпити знання про український національний костюм, ремесла, традиції. Розвивати пізнавальну активність, спостережливість; формувати вміння працювати в групах, в логічній послідовності висловлювати свої думки. Виховувати почуття любові і гордості за рідне місто, його мешканців, історію й культуру; патріотичні почуття до своєї країни. Учити передавати в ліпленні образи, елементи костюмів українців.
Матеріал: ілюстрації міста Харкова, композиція “Мій рідний край”, мапа Харкова, пластилін, стеки, штучні квіти.
Хід заняття
Вихователь:
У всьому світі кожен знає:
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна – єдина –
Це наша славна Україна!
Діти, як називається наша Батьківщина? (Відповіді дітей).
Так, ми живемо в Україні. Наша Батьківщина велика й прекрасна. В ній є ліси та долини, широкі квітучі поля й ріки.
Але у кожної людини є і своя маленька батьківщина. Це місце, де ми народилися, де живемо у добрій батьківській оселі, де живуть наші рідні й друзі. Для кожного з нас такою маленькою батьківщиною є наше рідне місто. Як воно називається? ( Відповіді дітей ).
А хто знає вірші про наш Харків?
1дитина:
Я все люблю в своєму місті:
Його широкі вулиці барвисті,
Дуби крислаті у Тарасовім саду,
В який я з задоволенням іду.
Помилуватись барвами природи,
Відчути серцем ніжну насолоду,
Приємну від фонтана прохолоду,
Пишатись пам’ятником Кобзарю...
Мій славний Харків, я тебе люблю
І найщиріші привітання шлю !
2 дитина:
Люблю твої, мій Харків,
Сквери й парки,
Люблю я бувати
В твоїм зоопарку
І вулиці довгі,
Проспекти широкі,
Споруди великі,
Будинки високі.
Вихователь. Якими чудовими словами сказали поети про наше місто!
А як ще можна описати наше місто?
(Проводиться гра “ Відкритий мікрофон,” у ході якої діти виказують свої роздуми про Харків ).
Вихователь: Дійсно, наше місто казкове, красиве, велике. Але воно не завжди було таким. Зараз я запрошую вас у подорож, у ті давні часи, коли наше місто тільки виникло. (Вихователь розвішує ілюстрації стародавнього Харкова і починає розповідь): - У 1654 – 1655 році на високому крутоярі біля місця злиття річок Харків та Лопань українські переселенці звели житла й обнесли їх високим частоколом. Так почалася історія нашого міста. Навколо Харківської фортеці з’явилися селища, мешканці яких займалися землеробством, торгівлею та різними ремеслами. Скажіть, які ремесла були поширені в Україні? (Відповіді дітей).
Вихователь показує на композицію:
Зверніть увагу на цю хату. Саме в таких невеличких будівлях жили перші харків’яни. Як ви вважаєте, з чого будували ці хати? (Відповіді дітей). Так, хати у нас на Харківщині будували з дерева, очерета, соломи й глини й обов’язково білили. Ще й досі можна зустріти в деяких селах хату під солом’яною стріхою. Хто пам’ятає вірші про хату?
1 дитина:
Хата моя, біла хата,
Рідна моя сторона.
Пахне любисток і м’ята,
Мальви цвітуть край вікна.
2 дитина:
Хата моя, біла хата,
Казко тепла й доброти.
Стежка від тебе хрещата
В’ється в далекі світи.
Вихователь. Добрі слова сказали ви про рідну домівку. А подивіться, хто зустрічає нас коло хати? ( Відповіді дітей ).
Так, це господарі – українець та українка. Вони одягнені в національні костюми того часу. Давайте їх роздивимося. Я пропоную вам розбитися на 2 команди - хлопчиків та дівчат. Хлопчики розглянуть українця і назвуть нам елементи костюма, в який він одягнений. А дівчата – українку, і назвуть елементи її костюма.
Хлопці називають: жупан, штани, пояс, вишиванка, чоботи, черкеска.
Дівчата називають: вишиванка, спідниця із запаскою, плахта, намисто, на голові – стрічка, прикрашена квітами. На ногах – червоні чобітки.
Вихователь. Молодці, ви правильно назвали усі елементи костюма. А зараз я хотіла звернути вашу увагу саме на оцю яскраву стрічку на голові дівчинки, в яку вплетені квіти. Квіти вплітали дівчата в коси. Кожна квіточка – мала своє значення. Цвіт вишні та яблуні означав материнську любов, волошки – красу і вроду, ромашка – доброту й ніжність, барвінок –життя, ружа, мальва, півонія – віру, надію й любов.
Давайте повторимо, які квіти вплітали дівчата в косу ? Що вони означали?
( Відповіді дітей ).
Вихователь. Ось і підійшло до кінця наше знайомство з минулим Харкова й час нам повертатися. Нас чекає зовсім інший Харків – великий, кам’яний, в якому багато заводів і фабрик, пам’ятників, театрів і скверів.
Подивіться ще раз на нашу композицію. Хто знає, як називається ця арка у центрі ? ( Відповіді дітей ).
Так, це Дзеркальний струмінь. Він розташований у сквері “Перемоги” на вулиці Сумській і давно вже став символом нашого міста:
Струмочок ллється та дзвенить,
Вода, мов дзеркало, блищить,
А в дзеркалі його ми бачимо обличчя харків’ян,
Будинків височінь та неба синь.
А які видатні місця нашого міста ви ще знаєте? ( Відповіді дітей).
Як багато красивих місць в Харкові. І сам він, наче квітучий сад, наче ті квіточки, що вплітали собі в коси українські дівчата.
Я пропоную вам зараз виліпити яскравий хоровод дівчат і хлопчиків в національних костюмах, прикрасити їх квітами і розташувати навколо мапи нашого міста, щоб
В чистих барвах, як обнова,
Стало наше місто різнокольорове.
( Самостійна робота дітей, закінчення композиції).
Сценарій спортивного свята “Козацькі розваги”
Програмовий зміст: зацікавити дітей історичними подіями, пов’язаними з Запорізькою Січчю. Створити дітям святковий піднесений настрій. Викликати бажання показати свої вміння, знання, силу, швидкість у подоланні різних перешкод. Виховувати усвідомлення дитиною себе як громадянина України; риси характеру українських козаків: повагу до національних традицій, товариськість, кмітливість, чесність.
Обладнання та інвентар: вишиті рушники, українські костюми, емблеми команд, хата, тин, гімнастичні лави (2), канат, колодязь, палиці, паперові гриби, бутафорські казани, фланелеграф, медалі для нагородження дітей.
Музичний матеріал.
- “Ой, зелене жито, зелене” (укр. нар. пісня) – аудіо запис
- “І шумить, і гуде” (укр. нар. пісня)
- “Пісня про рушник”, сл. С.Малишко – аудіо запис
- “Ой, у вишневому садочку” (укр. нар. пісня) –аудіо запис
- “Ой, на горі два дубки” (укр. нар. пісня)
- “Ой, у гаї, гаї” (укр. нар. пісня)
- “Несе Галя воду” (укр. нар. пісня)
- “Антошка”, муз В.Шаїнського
- “Ми – діти українські”, муз. Ю.Михайленко
Попередня робота:
- знайомство дітей з українською символікою, символами, традиціями, народними іграми;
- бесіда про Запорізьку Січ, козаків;
- підбір віршів, пісень, розучування українських таночків, написання сценарію свята;
- слухання української народної музики;
- розгляд ілюстрацій;
Хід свята
Ведучий.
Якщо кажуть, що козаків в Україні вже нема,
Ви не вірте, це – даремні і пусті слова.
Козачата як почують, зберуться до купи,
І про їхні витівки скрізь можна почути.
(Звучить укр. нар. пісня “Зелене жито, зелене”. Під музику виходять 2 дівчинки з рушниками та створюють браму, через яку входить решта дітей та дорослих і стають по обидві сторони залу)
Ведучий.
Вас вітають залюбки українські козаки!
1 хлопець
Ми – дітвора українська,
Хлопці-козачата.
Хоч слабкі у нас ще руки, та душа завзята!
2 хлопець
Бо козацького ми роду,
Славних предків діти,
І в садочку ми вчимося
Рідний край любити.
3 дівчина
Ми малі, та всі ми друзі,
Ми – одна родина,
А найбільша наша мати –
Рідна Україна!
Ведучий.
Два курені бачу я прийшли до нас сюди здаля.
Чи ж не маєте охоти на святі позмагатись?
Силу свою і спритність нам показати,
Ще й відвагу молодецьку, як це в козаків ведеться?
1 хлопець (команда хлопців).
Наш курінь ся добре має,
Про себе розповідає.
Наш колір – блакитне небо,
Це – свобода, те, що треба.
Ми здорові, спритні, сильні,
Доброзичливі та вільні!
2 дівчина (команда дівчат).
Ми українські дівчата.
Ходили козаків шукати.
Поки хлопців ми шукали,
Собі віночки посплітали.
Сплели віночок – прикрасу дівочу.
2 дівчина
Дівчата у садочку – веселі, гомінкі.
Квітка до листочка – плетемо собі вінки.
3 дівчина
Віночок, віночок, дівочий оберіг,
Віночок, віночок
Із квітів польових.
4 дівчина
Вихваляють козачат
За повагу до дівчат.
Покажіть нам, козаки,
Які ви славні вояки!
Ведучий.
Команди козаків готові до змагань, а оцінювати їхню силу, спритність буде журі.
То ж давайте, козаки,
Ви – завзяті вояки,
Та і ви, дівчата
Силу і спритність
Готові нам показати?
Гра “Перетягни канат”
Ведучий.
Молодці, малята, всі!
А ще треба довести,
Хто ж із вас ловкіший,
Спритніший, сміливіший.
Гра “Хвостач”
Ведучий.
Поки ви тут змагались,
Ми через річку перебрались,
Та йшли через криницю,
Щоб набрати там водиці.
Ану до нас зараз прийдіть,
І водиці принесіть.
Ведучий.
Щоб до нас сюди пройти,
Треба місток перейти.
Обережно всі ступайте,
Воду не порозливайте!
Гра “Наносимо води” (грають обидві команди)
1 хлопець
Ну і гарні в нас дівчата,
І веселі, завзяті!
2 хлопець
Але чи зможуть нам у горах
Вони вечерю зготувати?
1 дівчинка
Ви нам ватру розкладіть,
А тоді й їсти просіть.
1 хлопець
Ми вам ватру розкладемо.
1 дівчинка
Ми грибочків принесемо.
Гра “Збери гриби” (грають дівчата)
Ведучий.
Ви, козаки, швидко в дорогу відправляйтеся, дрова збирайте, ватру розкладайте.
Хлопець
Ідемо по дрова, розкладемо ватру
І поглянемо, чого дівчата наші варті.
Гра “Збери дрова” (грають хлопці)
Гра “Передай ложку” (грають всією командою)
Ведучий.
Ну, вечеря дуже смачна,
Дякуємо малята!
Дуже гарне та веселе
Вийшло у нас свято!
Ось, які у нас малята,
Справжні козачата.
Усі змагались, танцювали,
Тільки пісень ще не співали.
Пісня “Ми – діти українські”
Ведучий.
Усі змагалися завзято.
Зараз почуємо результати:
Просимо наше журі
Оцінки оголосити.
(нагородження дітей)
Ведучий.
В’ється змійкою стежина,
Де ростуть кущі ожини,
Ми до дому поспішаємо,
Всім вам радості бажаємо.
(Діти під музику виходять із зали)
Сценарій родинного свята “Ой, роде наш красний”
для дітей дошкільного віку та їх батьків
Святково прибрана зала. Створений інтер’єр сільської хати. Уздовж стіни розкладено вироби, створені руками мам, тат, бабусь.
Під пісню “Зелене жито” виходять дві матусі і два татуся з рушниками, створюючи браму. Через цю браму заходять діти, перешиковуються, створюють два кола, водять хоровод. В кінці дорослі і діти стають півколом.
Ведуча. Дорогі друзі, шановні гості, ми раді Вас вітати у цій світлиці на нашому родинному святі.
Найпершою святинею для кожної людини є родина. Адже ми по-справжньому щасливі тільки в сім’ї, серед рідних та друзів, коли всі здорові і веселі, і панують в оселі мир та злагода.
Хлопчик. Це велике щастя –
У своїй родині мати
Дідуся й бабусю,
І маму, і тата!
Ведуча. Мами та татусі зараз з нами, отже настав час завітати до дідуся з бабусею.
Під музику з хати виходять дід та баба в українських костюмах.
Баба. Добрий день і щирий уклін Вам! Запрошуємо Вас до нашої господи на хліб, на сіль (подає хліб на рушнику).
Дід. На слово щире, на бесіду мудру, на пісню прекрасну, на гру – квітчасту.
Ведуча. Дякуємо Вам (діти і батьки проходить, сідають на стільці). А ми прийшли з подарунками. А кращий подарунок – добре, лагідне слово та весела пісня.
Дівчинка. Добрий день, бабусю, дорога моя!
Це для тебе сонечко лагідно сіяє.
І ласкою повняться оченьки твої.
Я люблю твій голос – теплий, дорогий.
Хлопчик. Бабусю, дай ручки тобі поцілую,
За шийку тебе обійму
І щічки погладжу... Ти знаєш, бабусю,
Як дуже тебе я люблю.
Дівчинка. Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий смачний хліб випікати
І людям добро завжди дарувати.
Дівчинка. Любий, добрий мій дідусю,
Я твоя онука,
Прибігаю я до тебе,
Як поради треба.
Хлопчик. Я твої слова розважні
Пам’ятати буду.
У житті твою науку
Понесу я всюди
Ведуча. Діти для ваших батьків бабуся і дідусь – це мамо і тато. І зараз ми спитаємо, чи знають ваші батьки вірші про маму і про батька?
Вірш розповість мати __________________________________
Пам’ятаймо, милі діти,
Пам’ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі,
Найдорожчі – наші мами!.
Вам малим і нам дорослим,
Все дають вони з любов’ю:
Ніжне серце, світлий розум,
Сили нашому здоров’ю.
Ми в житті усі сказали
Своє перше слово – мама!
Скільки б ми н6е підростали,
А любов у них та ж сама.
Починали ми ходити,
Перший крок наш був до мами.
Радість маємо чи тривогу –
Серце мами завжди з нами.
Де сини її та дочки,
Завжди там вона думками,
Пишемо в класі ми на дошці
Наше перше слово – мама!
Найдорожчі мамі діти –
Дітям мами їх так само.
Треба вчитись і робити
Так, щоб радувати маму.
А як вивчитесь з літами,
Будьте вдячні за турботу,
Як поїдете від мами
В інший край десь на роботу.
І усі запам’ятайте,
Що листи і телеграми
Шліть туди, де їх чекають
З нетерпінням ваші мами.
Ведуча. А зараз вірш про батька прочитає мати _______________________, бо дітям для щастя потрібні не тільки материнські руки й ласкавий погляд, а й батьківське тверде слово.
Кажуть, я мала вередувала,
Плакала частенько і дарма,
На руках у тата засинала,
І в ночі татусь мороку добру мав.
Як хворіла, мама наді мною
Промовляла тихо: “Мати дорога!”
А татусь холодною водою
Обтирав мене, щоб не була слаба.
Дорогий, хороший, рідний тату!
Кращого за тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тату,
Як чудове, що у мене є ти.
Ведуча. Для кожного українця образ матері пов’язаний з образом Батьківщини. Рідною ненькою називаємо Україну – милий, любий нашому серцю край.
У виконанні дорослих і дітей звучить пісня “Україна моя” музика М.Ведмедеві, слова Н.Рибальської.
Бабуся (показує на родинне дерево). А чи знаєте ви, що це таке?
Діти. Родинне дерево.
Дідусь. Так, це – дерево нашого роду. Оцей стовбур я і ваша бабуся. Наші батьки, а ваші прадід і прабабуся – коріння. Тато і мамо – гілки. А ви – діточки – листочки.
Росте дуб могутній,
Міцним корінням тримається,
Стовбуром зігрівається...
Бабуся. І чим міцніше дерево, тим міцніше родина.
Ведуча. Коли родина велика, дружна – нічого не страшно. Домашнє родинне вогнище наповнює теплом і радістю наші серця, і відступають перед цим гарячим полум’ям горе та негаразди.
Хлопчик. На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне –
Оселя наша і сім’я.
Дівчинка. В щасливі та важкі години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не гасне вогнище родинне,
В людських запалених серцях.
Дідусь. А зараз я хочу спитати у матусь та татусів: “Чи пам’ятаєте ви, в які ігри ви грали в дитинстві?” Зараз ми це перевіримо.
Родини по черзі називають дитячі ігри. Всі діти, поділені на дві команди, їм допомагають. Виграє той, хто назве гру останнім.
Бабуся. От скільки ігор ви згадали. А чи не час нам пограти.
Для всіх дітей та батьків проводиться гра “Веселий бубон”.
Ведуча. Гарно пограли! А зараз покажи нам, бабусю, чим красна твоя хата.
Бабуся. Моя хата красна рушниками. А чи знаєте ви, що таке рушник?
Ведуча. Зараз нам про рушники розповість і покаже матуся
Мати розповідає оповідання Л.Орел “Український рушник”, діти роздивляються вишиті рушники.
Ведуча. А наші дівчата підготували танок з рушниками.
Танок з рушниками під пісню на слова А.Малишко та муз. П.Майбороди “Пісня про рушник”.
Дідусь. Ой, і порадували нас дівчата. Наче помолодів на двадцять років. (звертає увагу на одну дівчинку) А що це в нас за дівчинка така розпатлана, нечепурна. Що з тобою трапилось?
Діти розігрують сценку
Хлопчик. Ой, Марійко – подружка,
Ти куди біжиш така?
Чом розпатлані косиці?
Забинтована рука?
Чом коліна, як на сміх
Визирають із панчіх,
А на синьому жакеті
Жовтий ґудзик, як горіх?
Дівчинка. Не розпитуйте дарма.
Бо хіба ж я знаю?
Третій день себе сама
Навіть не впізнаю.
Забруднився комірець,
Загубився гребінець.
Ну й попала я в біду,
Що нічого не знайду.
А ні голки, ані нитки,
Ні ножа, не сковорідки.
Ні у ванні рушника,
Ні у кухні сірника.
Ми й котлети з татком раз
Їли так, не смажені...
Хлопчик. Та що ж трапилось у вас?
Дівчинка. Мама у відрядженні!
Бабуся. Ой, лихо! Та це ж дитина залишиться голодною!
Ведуча. Не хвилюйся, бабусю. Коли матуся у відрядженні, всі тягарі сімейного господарство кладуть на свої мужні плечі татусів. Ось і зараз, я пропоную їм приготувати для всіх нас вареників, а їх сини їм допоможуть. А поки батьки готують, матусі наші заспівають веселу пісню.
Мами співають українську народну пісню “Варенички”.
Бабуся. Ой, батьки, молодці. Їжа готова, а стіл ще не накрили. Треба його сервірувати.
Проводиться гра для матусь і дівчат “Накрий на стіл”.
Дідусь. Поки вареники варяться, сядемо за гарним столом, та поговоримо ладком.
Бабуся. Діти, а чи розповідали вам ваші батьки про те, як вони були маленькими, що вони робили, чим цікавилися?
Дитина читає вірш “Вередлива мама”.
Ведуча. А в родині трапляється і таке.
Діти разом з батьками інсценують “Веселинки”.
Про великі вуха
Запитала в татуся - А навіщо це слону?
Донька – щебетуха: Так робить погано.
- Чи слон хоботом скубе - Жаль, такі великі вуха
Слоненя за вуха? Пропадають марно!
Чому годинник зупинився
- Щось годинник, - каже тато,- - Звідки взятись тому пилу? -
раптом зупинився. Мовила Галинка,-
Треба в чистку віддавати, Я годинник з милом мила,
Мабуть запилився. Там нема й пилинки!
Ведуча. Молодці, малята! Як гарно співали. І ваші рідні показали свої здібності і таланти. А тепер давайте наостанок згадаємо народну мудрість – прислів’я та приказки про батьків, родину, рідну землю.
Діти (по черзі)
- Свій край – як рай, чужа країна – як домовина.
- Тільки в рідному краї солов’ї співають.
- Горе тому, в кого нема порядку в домі.
- Не навчив батько, то не навчить і дядько.
- Як батька покинеш, то й сам загинеш.
- Межи людьми будь людиною.
Ведуча. Яке гарно вийшло в нас свято. Якою великою, теплою родиною ми сьогодні зустрілися. А скільки нового узнали наші діти. Але настав час прощання.
Дівчинка. Бажаємо вам щастя, здоров’я, злагоди, успіхів і натхнення!
Бабуся. І запрошуємо в групу на вареники!
Дівчинка. Яке чудове справді свято,
Де рідних, друзів так багато.
Мам, татусів, синів і дочок –
Запрошуємо у таночок.
Загальний танок під пісню С.Ротару “Одна родина”.
« УКРАЇНА - МОЯ БАТЬКІВЩИНА.
ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ.»
Анотація: Конспект цікавого заняття по ознайомленню дітей з довкіллям з пріоритетом патріотичного виховання, метою якого є розширення знань дітей старшого дошкільного віку про Батьківщину – Україну, ознайомлення із символами України – Гімном, Прапором, Гербом; навчання дітей уважного слухання твору В.Сухомлинського «Ластівка над вікном», розуміння змісту твору; вміння відповідати на поставлені вихователем запитання; розвиток зв`язного та діалогічного мовлення, пам`яті, мислення, уваги; виховання любові до рідної землі, почуття патріотизму, поваги до державних символів України.
Мета: Розширити знання дітей про Батьківщину – Україну; ознайомити із символами України – Гімном, Прапором, Гербом. Учити уважно слухати твір В.Сухомлинського «Ластівка над вікном», розуміти зміст твору; вміти відповідати на поставлені вихователем запитання; розвивати зв`язне та діалогічне мовлення, пам`ять, мислення, увагу. Виховувати любов до рідної землі, почуття патріотизму, повагу до державних символів України.
Матеріал та обладнання: Герб, Прапор, Державний Гімн (аудіо запис), картки з малюнками тварин до гри «Допоможіть знайти рідну домівку», твір В.О.Сухомлинського «Ластівка над вікном», м`яч, д/гра «Склади ціле з частин».
Словник: Батьківщина, символи, Герб, тризуб, прапор, гімн, жовто-блакитний, ластівка.
Хід заняття:
Вихователь. Діти, сьогодні ми поговоримо про найдорожче серцю кожної людини – Батьківщину. Ми постійно вживаємо слова «рідна земля», «рідний край». А як зрозуміти ці слова? Чому вони для нас найдорожчі? Послухайте вірш «Що ж таке Батьківщина?»:
«Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця,
Серед лугу лелека
І на лугу лелека,
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск…»
Вихователь. Діти, а як називається наша Батьківщина? (Це Україна, рідне місто, рідний дім…)
Вихователь. Там, де народилася людина, там і є її Батьківщина. Ще кажуть:
- Одна Батьківщина, і більш не буває. – Місця, де родилися, завжди святі. – Хто рідну оселю свою забуває, той долі не знайде в житті.
Вихователь. Наша з вами Батьківщина – це Україна. Що для кожного з нас означає Україна? (Відповіді дітей.) Так, Україна – це наша земля, рідний край, наша річка Тясмин, чудовий парк, сосновий ліс. Вона дуже багата на ліси, засіяні житом та пшеницею поля, гори і ріки. Наша Україна має свої державні символи: Герб, Прапор і Гімн, які розповідають про її історію. Її сутність, тобто найхарактерніше для неї.
Вихователь показує Герб.
- Герб – офіційна емблема держави, символ влади. В основу сучасного Герба покладено давній золотий тризуб на синьому тлі. Він символізує мир, творчу працю, є продовженням історичних геральдичних традицій українського народу. Якщо уважніше придивитися до золотого тризуба, можна прочитати слово «воля».
Діти розглядають національний прапор.
- Український державний прапор – це синьо-жовте прямокутне полотнище. Верхня смуга – синього кольору, нижня – жовтого кольору. Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, це і колір сонечка. Адже без його теплого проміння не дозрів би врожай, не було б хліба. Блакитний колір – це колір чистого мирного неба, що простягнулось над жовтим кольором хлібного лану. Блакитний – колір води.
Діти слухають Гімн у запису.
- Національний гімн – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Його слова гімну «Ще не вмерла України» написав український поет П.П.Чубинський, музику – композитор М.Вербицький.Слова гімну виражають найсердечніші думки і прагнення нашого народу.
Дидактична гра «Склади ціле з частин» (складання прапора, герба – робота в групах )
Вихователь. Як ви думаєте, батьківщина є тільки у людей? (Варіанти відповідей дітей.) Так, правильно, батьківщина є і у птахів, і у тварин, і у комах. Наприклад, для білих ведмедів батьківщиною є Північ, а для страусів – Африка. Для ластівок, солов`їв, зозуль і багатьох перелітних пташок – є наш рідний край, Україна. На зиму вони відлітають у теплі краї, але з настанням весни повертаються у свої домівки. Послухайте твір В.О.Сухомлинського, який називається
«Ластівка над вікном»
Це такий давній-давній спогад дитинства. Я лежу біля вікна. На шибках дивні візерунки. Мороз намалював усяких звірів, квіти, сині гори й високу тополю. Запам`яталася ця тополя: стоїть горда й струнка, вітер гне її, а вона не хилиться…
Пригріло сонце, візерунки розпливлися, засиніло небо. Над вікном защебетали ластівки. Вони сідали на підвіконня, заглядали в кімнату. Літали кудись швидко-швидко, приносили в дзьобиках землю й ліпили гніздечко.
Я сидів біля вікна й дивився, як ластівки клопочуться біля гнізда. Що не день – то все більше пригрівало сонечко. Зашелестіло листя на яблунях. Ластівки були спокійні й ласкаві. У гнізді в них лежали яєчка.
А потім ластівки стали сторожкі, обережні й чутливі. З гніздечка виглянуло ластовеня.
Оте ластів`яче гніздо й досі в нас над вікном. Воно – мов пісня далекого дитинства. Коли я чую слово Батьківщина, мені пригадуються візерунки на шибці й перша грудочка землі в ластів`ячому дзьобику.
Запитання до дітей:
- Про кого йдеться в цьому творі?
- Що найбільше запам`яталось із дитинства?
- За ким любив спостерігати весною В.Сухомлинський?
- Якими здавались дідусеві ластівки, коли повернулись із далекого краю?
- Що таке Батьківщина у спогадах В.Сухомлинського?
- З чого починається Батьківщина кожного з нас?
Вихователь. А зараз пограймо в гру, яка називається «Допоможіть знайти свою домівку».
(Діти беруть картки із зображенням тварин і шукають до них пару із зображенням «домівок» цих тварин. Як ускладнення, для тих дітей, що вже читають, вихователь пропонує знайти відповідну картку з написаним словом, яке вказує на домівку.)
Людина – будинок.
Ведмідь – барліг.
Золота рибка – акваріум.
Собака – будка.
Шпак – шпаківня.
Бджола – вулик.
Жаба – озеро.
Ластівка – гніздо.
Білка – дупло.
Мураха – мурашник.
Миша – нора.
Курка – курник.
Вихователь. Багатьом мешканцям ви допомогли повернутися у свої рідні домівки. Молодці! Зараз пропоную пограти у гру «Повернулись птахи на Батьківщину».
(Діти стоять у колі, вихователь запитує у дітей про життя птахів і кидає м`яч у руки. Дитина відповідає і повертає м`яч у руки вихователю.)
Вихователь. Бачу, як горять веселими вогниками ваші оченята, як сяє усмішка на вустах. Які ви щасливі, діти! Яка гарна наша країна, як хочеться робити щось добре і прекрасне для нас усіх. На згадку про наші щасливі хвилини пропоную переглянути слайди «Україна – моя Батьківщина».
«У всьому світі кожний знає:
Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна єдина:
Це наша славна Україна.» (Ю. Шрумеляк)
Підсумок:
- Чи сподобалось вам наше заняття?
- Що нового дізнались?
- Назвіть державні символи України.
- Що залишилось у ваших серцях?
СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІ ІГРИ ПАТРІОТИЧНОГО
СПРЯМУВАННЯ
Сюжетно-рольова гра — один із найскладніших та найцікавіших видів ігрової діяльності дошкільників. Сюжетно-рольові ігри патріотичного спрямування проводяться за тією самою методикою, що й звичайні, лише пізнавальні та виховні акценти робляться на доборі матеріалів, мети гри тощо.
ЕКСКУРСІЯ ДО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ
Мета: виховувати бережливе ставлення до іграшок, патріотичні почуття на основі розширення знань про українську народну іграшку; вправляти дітей у виконанні взятої на себе ролі; активізувати та закріпити знання дітей про народну іграшку; учити дітей називати іграшки та описувати, як ними можна гратися.
Матеріал: оформлена виставка народної іграшки.
Попередня робота: ознайомлення дітей з різними видами народної української іграшки, складання коротких описових розповідей, підготовка 2– 3 екскурсоводів.
ХІД ГРИ
Вихователь запрошує дітей на екскурсію до музею народної іграшки. Обговорює з дітьми, хто такий екскурсовод, що таке музей, що діти знають про народні іграшки.
Екскурсію може почати вихователь, продовжити — хтось із підготовлених дітей, а далі — за бажанням.
Умова для екскурсовода: розповідати треба гучно, цікаво, не боятися.
У ГОСТІ ДО БАБУСІ ОРИСІ
Мета: виховувати бережливе ставлення до іграшок, патріотичні почуття на основі розширення знань про культуру та побут українського народу; вправляти дітей у виконанні взятої на себе ролі; активізувати та закріпити знання дітей про народні традиції, народний побут; учити дітей називати іграшки та описувати, як ними можна гратися.
Матеріал: група оформлена в українському народному стилі; український посуд.
Попередня робота: ознайомлення дітей з народними традиціями приготування їжі, народним побутом.
ХІД ГРИ
Вихователь запрошує дітей на гостину до бабусі Орисі. Діти вирушають у подорож на автобусі (обирають водія, кондуктора).
У бабусі роздивляються в хаті, називають предмети вжитку та їх призначення. Потім дівчатка з бабусею ліплять вареники, а хлопчики ліплять із глини коників. Далі проводиться спільне частування варениками. Діти повертаються додому.
ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ПАТРІОТИЧНОГО ЗМІСТУ
Дидактична гра — один із поширених методів ігрового навчання дітей. Проте дидактичні ігри патріотичного спрямування мають більше виховного значення, ніж звичайні ігри.
Запропоновані дидактичні ігри можна починати проводити з дітьми молодшого дошкільного віку, дещо спростивши зміст. Майстерність вихователя та чітко продумана методика проведення дидактичних ігор патріотичного змісту забезпечать не тільки виховний, а й пізнавальний, освітній ефект; сприятимуть залученню дошкільнят до витоків національної культури та духовності, зроблять освітній процес насиченим та яскравим.
ПРОФЕСІЇ БАТЬКІВ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дітей із користю, яку приносять результати праці їхніх батьків рідному місту, країні; закріпити в дітей знання про професії дорослих, про користь, яку приносить їхня праця, гордість за своїх близьких; розвивати пам’ять, мислення зв’язне мовлення.
Обладнання: картки із зображеннями різних професій (бажано, щоб серед них були професії батьків дітей).
Попередня робота: провести бесіду, під час якої нагадати дітям про різні професії дорослих, про їхню користь, про те, що вони приносять людям, країні.
ХІД ГРИ
Вихователь по черзі показує картинки, або кожна дитина обирає картинку за бажанням. Дитина розповідає про зображену професію, про користь, яку приносять люди цієї професії країні.
ВИЗНАЧНІ ПАМ’ЯТКИ МІСТА
Мета: формувати патріотичний світогляд на основі активізації знань про визначні пам’ятка рідного міста, країни; закріпити в дітей знання про рідну країну, місто (село), які вони отримали під час бесід із вихователем; розвивати пам’ять, мислення зв’язне мовлення.
Обладнання: картки із зображеннями пам’ятників, площ, визначних місць як рідного міста (села), так і інших міст нашої країни.
Попередня робота: провести бесіду за кожною карткою; вихователь розповідає, що на ній зображено, чому це місце стало відомим, у якому місті воно розташоване.
ХІД ГРИ
Вихователь показує картку дітям, а вони називають, що на ній зображено. Дитина може також пояснити чим відома та де розташована ця пам’ятка. Інші діти можуть допомагати.
СИМВОЛИ НАШОЇ КРАЇНИ
Мета: закріпити в дітей знання про державні символи України; проводити патріотичне виховання через бесіду про державні символи країни; розвивати пам’ять, мислення.
Обладнання: розрізані на 5–6 частин картки із зображенням герба, прапора (для ускладнення дати 2–3 зайві частини).
Попередня робота: провести бесіду (тематичне заняття) для знайомства дітей із державними символами країни (прапор, герб).
ХІД ГРИ
Запропонувати дітям зібрати необхідне зображення. Гра може проходити у вигляді змагання, як в індивідуальній формі, та і за підгрупами. Команди або окремі діти не лише збирають від- повідне зображення, а й розповідають про походження державних символів.
ЗАГАДКОВІ СИЛУЕТИ
Мета: проводити патріотичне виховання через активізацію знань про визначні місця рідного краю; розвивати творчу уяву, пам’ять, мислення; закріпити знання дітей про визначні місця свого міста, країни.
Обладнання: картки із зображеннями пам’ятників, площ, визначних місць як рідного міста (села), так і інших міст нашої країни у вигляді затемненого силуетів.
ХІД ГРИ
Діти за запропонованими силуетами вгадують, що зображено на картці. Цю гру можна проводити як з усією групою, так і у вигляді командного змагання.
ДОБРЕ ЧИ ПОГАНО
Мета: формулювати патріотичні почуття на основі бесіди про моральні якості українців, уявлення дітей про добрі й погані вчинки; спонукати дітей до складання характеристики та вираження власного ставлення до вчинків; виховувати моральні почуття, доброзичливість.
Обладнання: сюжетні картинки, на яких зображені добрі й погані людські вчинки.
ХІД ГРИ
Вихователь починає гру з бесіди про те, що українці — доброзичливий та чесний народ, вони захищають слабких і поважають літніх людей. Потім кожна пара дітей отримує по дві сюжетні картинки з зображенням добрих і поганих учинків. Діти обговорюють
сюжети, потім по черзі показують картинки всім, розповідають, що на них намальовано, і дають власну оцінку вчинкам (добрі вони чи погані, чи вчинить так справжній українець).
ГЕРБ МІСТА
Мета: закріпити уявлення дітей про герб рідного міста, уміння виділяти герб рідного міста серед інших; сприяти формуванню патріотичного світогляду на основі знайомства з гербом рідного міста; розвивати пам’ять, увагу, мислення.
Обладнання: зображення герба рідного міста й гербів інших міст, контурний шаблон герба, «мозаїка» герба міста в різноманітних варіантах.
ХІД ГРИ
Дітям пропонується розглянути герб міста та визначити, чим він відрізняється від гербів інших міст нашої країни.
Варіанти гри
1. Діти за контурним шаблоном за допомогою зразка збирають із мозаїки герб міста.
2. Діти збирають герб без допомоги зразка, з пам’яті.
3. Дітям пропонують зібрати герб міста з окремих деталей за допомогою шаблонів-накладок.
4. Дітям пропонують зібрати герби інших міст.
Якщо в містечка чи селища немає свого герба, можна використовувати герб столиці або обласного чи районного центру. Те саме стосується й інших ігор, у яких ідеться про пам’ятні місця чи символів міста.
ПТАХИ НАШОЇ КРАЇНИ
Мета: закріпити уявлення дітей про птахів, які мешкають на території нашої країни; виховувати патріотичні почуття на основі активізації знань про тварин рідної країни; розвивати пам’ять, увагу, мислення.
Обладнання: картки (світлини) із зображенням птахів, які мешкають на території України, та екзотичних птахів.
ХІД ГРИ
Вихователь демонструє дітям картки із зображенням птахів, просить назвати їх та визначити, чи живе цей птах на території нашої країни.
За аналогією проводить ігри ≪Тварини нашої країни≫, ≪Рослини нашої країни≫.
ЗАЧАРОВАНЕ МІСТО
Мета: закріпити уявлення дітей про архітектуру сучасних будівель та споруд; познайомити з архітектурними особливостями міста; формувати патріотичний світогляд на основі активізації інтересу до рідного міста.
Обладнання: альбом з контурними зображеннями будівель та інших споруд сучасного міста; світлини з зображенням тих самих будівель та споруд.
Попередня робота: перед початком гри вихователь проводить з дітьми міні-бесіду.
• Як називається наша країна?
• Як називається місто, в якому ви живете?
• Які вулиці, площі міста ви знаєте?
• Як називається вулиця, на якій ти живеш?
• Які пам’ятники є в нашому місті?
• Яких відомих людей, що прославили наше місто, ви знаєте?
• Звідки ви це знаєте? Хто вам про це розповів?
• Що ще цікавого ви хотіли б дізнатися про наше місто?
ХІД ГРИ
Вихователь пропонує дітям розглянути альбом із контурами будівель, потім — світлини тих самих споруд та зіставити контури зі світлинами. Контурні зображення — це ≪зачароване≫ місто, зіставляючи їх зі світлинами, діти його ≪розчакловують≫.
Під час ігрових дій із ≪відновлення зачарованого міста≫ вихователь проводить віртуальну міні-екскурсію за цими будівлями (за можливістю з опорою на особисті знання та досвід дітей).
КВІТИ У ВІНОЧКУ
Мета: учити дітей упізнавати й називати квіти українського віночка (барвінок, чорнобривці, волошка, ромашка); розвивати мовлення, пам’ять, увагу; виховувати інтерес до національних символів, формувати патріотичний світогляд на основі активізації знань про особливості українських квітів-оберегів.
Обладнання: український віночок (2–3 варіанти квітів), квіти до віночків; 2–3 квітки, яких немає у віночках.
Попередня робота: знайомство з віночком як народним символом, оберегом; із квітами, які в нього вплітають.
ХІД ГРИ
Варіант 1. Вихователь пропонує дітям розглянути український віночок, назвати квіти, які вони пам’ятають. Вихователь показує квітку, а діти називають її. Далі вихователь називає кілька квіток неправильно, а діти повинні помітити помилку та виправити її.
Варіант 2. Вихователь пропонує назвати квіти віночка, потім розглянути квіти, які є на дошці, і та знайти квітку, яку не вплітають у віночок.
ПОДОРОЖ МІСТОМ
Мета: закріпити знання дітей про рідне місто, його визначні пам’ятки; розвивати
пам’ять, увагу, зв’язне мовлення; виховувати патріотичні почуття через активізацію позитивного ставлення дітей до рідного міста.
Обладнання: світлини (картинки) з краєвидами рідного міста.
ХІД ГРИ
Вихователь показує дітям світлини визначних місць і пропонує назвати їх; згадати, з ким діти були там, чи сподобалась їм ця пам’ятка.
МОЯ СІМ’Я
Мета: учити дітей називати членів своєї сім’ї, їхні обов’язки в родині; виховувати
любов та повагу до своєї сім’ї як основу формування патріотичного світо-
гляду дитини.
Обладнання: ілюстрації з зображенням різних видів обов’язків дорослих і дітей у сім’ї (мама готує, тато пилососить, дитина складає іграшки тощо).
ХІД ГРИ
Вихователь просить дітей назвати членів своєї родини і розповісти, хто чим займається, у кого які обов’язки в сім’ї.
Примітка. Гру бажано проводити за підгрупами або індивідуально. Якщо дитина зазнає труднощів, вихователь пропонує ілюстрації як основу для відповідей. Наприкінці гри вихователь підводить дітей до висновку: сім’я —це близькіта рідні люди, як люблять, поважають одне одного та допомагають одне одному.
УПІЗНАЙ КАЗКУ
Мета: продовжувати вчити дітей збирати розрізні картинки з кількох частин (залежно від віку дітей) в одну цілу; вправляти в роботі парами (для дітей старшого дошкільного віку); розвивати зорову пам’ять, увагу, комунікабельність; закріплювати знання про народні українські казки; виховувати патріотичні почуття на основі активізації інтересу дитини до народних українських казок, казкових героїв.
Обладнання: розрізані картинки до казок.
ХІД ГРИ
Вихователь роздає кожній парі дітей розрізані картинки. Завдання: зібрати казку, назвати її та коротко розповісти про неї; назвати, який герой подобається найбільше.
ОДЯГ ДЛЯ ЛЯЛЬОК
Мета: продовжувати вчити дітей називати український національний одяг (со-
рочка-вишиванка, спідниця, чоботи, вінок, шаровари тощо); розвивати
пам’ять, мовлення; виховувати патріотичні почуття на основі бесіди про національний український одяг.
Обладнання: ляльки в українському одязі (хлопчик і дівчинка).
ХІД ГРИ
Вихователь звертає увагу дітей на незвичний одяг ляльок, які прийшли до них у гості. Пропонує пограти в гру: одна дитина називає одяг, а інші, якщо правильно, плескають у долоні, якщо ні — тупотять ногами.
ЗАГАДКИ ПРО МІСТО
Мета: продовжувати знайомити дітей із рідним містом, його визначними пам’ятками, історією; розвивати пам’ять, мовлення; виховувати патріотичні почуття на основі бесіди про рідне місто.
Обладнання: загадки про визначні місця рідного міста (обласного центру, столиці); картинки (світлини) — відгадки.
ХІД ГРИ
Вихователь загадує загадки про визначні місця, пам’ятки міста. Коли діти їх відгадують, виставляє картинки-відгадки.
МІСТА Й МІСТЕЧКА МОЄЇ ОБЛАСТІ
Мета: сприяти закріпленню знань про міста області; розвивати пам’ять, мовлення; формувати патріотичний світогляд на основі виховання почуття гордості за рідне місто, містечко.
Обладнання: мапа області з позначеними великиими містами, містечками, картки з їхніми назвами.
ХІД ГРИ
Вихователь знайомить дітей з мапою області, питає, які міста й містечка області знають діти. Потім називає міста, діти знаходять їх на мапі та викладають таблички з назвами.
Під час повторного проведення гри (через деякий час) діти можуть уже самі називати міста й показувати їх на мапі.
ДЕ РОЗТАШОВАНИЙ ПАМ’ЯТНИК?
Мета: продовжувати знайомити дітей із пам’ятниками міста; учити орієнтуватись у рідному місті; закріпити знання, отримані в бесідах із вихователем; розвивати пам’ять, мовлення; виховувати патріотичні почуття на основі активізації знань дітей про відомі пам’ятники рідного міста, містечка.
Обладнання: картки (світлини) із зображенням пам’ятників.
ХІД ГРИ
Вихователь демонструє дітям зображення пам’ятників, просить розповісти, де встановлений кожен пам’ятник, кого (що) символізує.
НАРОДНІ РУХЛИВІ ІГРИ
≪Як дитина бігає та грається, так їй здоров’я усміхається≫ — саме так каже народне прислів’я. Педагоги і батьки знають, що чим більше дитина рухається, перебуває на свіжому повітрі, тим здоровішою вона росте і краще розвивається.
Народна рухлива гра — невичерпна виховна скриня для патріотичного виховання маленьких українців. Саме в народній грі відображаються темперамент, характер, почуття, побут, звичаї наших пращурів-українців.
Перед тим як запропонувати дітям певну народну гру, вихователь має познайомити їх з історією її виникнення, атрибутами та дійовими особами, розповісти, як у цю гру грали в давнину.
Рухливі народні ігри, як і будь який вид діяльності, прово-
дять відповідно до вікових та психологічних особливостей дітей. Іще немовлятам матусі приказують забавлянки та виконують ручками й ніжками дитини певні рухи (≪Кую, кую чобіток≫, ≪Сорока-ворона≫).
Для дітей 2–3-річного віку добирають ігри з простими, коротенькими словами, з нескладним сюжетом. Із віком ігри ускладнюються, урізноманітнюються. Починаючи з 5- річного віку бажано перед початком гри розповідати дітям про неї, про те, чому в неї любили гратися. Проте залишається ще одна важлива умова: усі народні ігри з дітьми будь-якого віку проводяться на позитивній основі, з добрим настоєм!
ПІЖМУРКИ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними
рухливими іграми, їхнім національним колоритом; розвивати орієнтацію
в просторі, швидку реакцію, доброзичливі взаємини.
ХІД ГРИ
Вихователь (або дитина) за допомогою лічилки обирають ведучого.
Зразки народних лічилок
***
Сітка, вітка,
дуб, дубки —
поставали козаки,
Шабельками брязь —
вийди, князь.
***
Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуриться.
***
Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь — вийшов князь!
***
Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?
***
Тікав заєць через міст.
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай:
раз, два,три — вийди ти!
Ведучий повертається обличчям до дерева (стіни), заплющує очі руками та промовляє віршик, інші діти в цей час ховаються.
Один, два —
Розбігайтесь, дітвора!
Три, чотири, п’ять —
Я вже йду шукать.
Хто не заховався,
Той зразу упіймався.
Більш не буду рахувать —
Один, два, три, чотири, п’ять.
Ведучий починає шукати дітей. Знайшовши когось, ведучий називає його на ім’я і стукає по умовному місці (дерево, стіна, якийсь предмет тощо). Дитина може і себе ≪застукати≫ на цьому умовному місці, якщо прибіжить раніше за ведучого. Перший, кого знайшли, стає ведучим.
ЗОЗУЛЯ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; розвивати природний слух, орієнтацію у просторі; виховувати чесність, приязні стосунки.
ХІД ГРИ
Дитина сидить на стільчику (високому кубику) спиною до інших дітей, вона — ≪зозуля≫. Діти на слова вихователя ≪По гайочку погуляємо, зозулю пошукаємо≫ розходяться по всьому приміщенні. Дитина-≪зозуля≫ кує: ≪Ку-ку, ку-ку!≫. Діти зупиняються.
За сигналом вихователя одне з дітей кує: ≪Ку-ку, ку-ку!≫. ≪Зозуля≫ знову повторює: ≪Ку-ку, ку-ку!≫ Та сама дитина відповідає зозулі: ≪Ку-ку, ку-ку!≫. ≪Зозуля≫ повертається і відгадує. Якщо відгадає, ця дитина стає ≪зозулею≫. Гра повторюється.
Примітка. Вихователь перед початком гри пояснює дітям, що підказувати не можна, що це нечесно. Вихователь також стежить, щоб діти ходили в різних напрямках і заповнювали весь простір зали.
ВІДГАДАЙ, ЩО МИ РОБИМО
Мета: активізувати знання дітей про види роботи дорослих, професії; розвивати уяву, рухову активність, образне мислення; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; дружні взаємини, позитивне ставлення до народних ігор.
ХІД ГРИ
За допомогою лічилки або за бажанням діти діляться на дві команди. Одна команда домовляється про те, яку роботу чи професію вони будуть показувати рухами, не вимовляючи жодного звука.
Завдання другої команди — назвати, що показують їм друзі. Потім команди міняються ролями.
Примітка. Гра проводиться, поки дітям цікаво. Вихователь може корегувати рухи дітей відповідно до обраної професії.
ЧАКЛУН
Мета: вправляти дітей у спритності, у швидкості бігу; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; чесність, інтерес до народних ігор.
ХІД ГРИ
За допомогою лічилки обирають ≪чаклуна≫.
***
За горами, за лісами
cтоїть бочка з пирогами.
Раз, два, три —
а чаклуном будеш ти!
***
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А чаклуном будеш ти!
Чаклун наздоганяє дітей. Кого наздожене й торкнеться, той
≪зачаклований≫. ≪Зачаклований≫ завмирає на місці. Інші діти намагаються доторкнутися до нього — ≪розчаклувати≫, а чаклун пильнуєйого та намагається ≪зачаклувати≫ інших. Гра закінчується, якщо ≪зачаклована≫ більшість дітей або ≪чаклун≫ дуже стомився.
МАК
Мета: розвивати всі групи м’язів; закріплювати знання про послідовність сільськогосподарських робіт, способи вживання продуктів сільськогосподарської праці; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; працелюбність, інтерес до народних ігор.
ХІД ГРИ
Діти стають у коло, одна дитина — посередині. Діти йдуть по
колу та примовляють:
Маки, маківочки,
Золотії голівочки!
Будемо мак оббивати,
Пиріжечки випікати.
Далі питають у дитини посеред кола:
— Чи поспів мак?
— Ще тільки орю! — відповідає дитина та імітує відповідні рухи.
Діти повторюють питання, а дитина по черзі дає наступні відповіді та імітує відповідні рухи:
— Ще тільки сію.
— Ще тільки заволочую.
— Ще тільки прополюю.
— Ще тільки поливаю.
Потім відповідає:
— Поспів!
Усі діти імітують такі дії: зривають голівки маку, вибивають, ліплять пиріжки та їдять. Гра повторюється за бажанням дітей.
СКЛАДИ КВІТКУ ДО ВІНОЧКА
Мета: сприяти фізичному розвитку дітей; поглибити та закріпити знання дітей про український національний оберіг — віночок, про квіти, з яких його плели;
виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом, інтерес до народних ігор.
Обладнання: паперові серединки квітів певного кольору, по 6 пелюсток до кожної серединки того самого кольору.
ХІД ГРИ
Серединки квітів розкладені по колу, а пелюстки розсипані довільно. Діти за сигналом піднімають пелюстки та розкладають навколо серединок відповідно до кольору.
ОТАМАНЕ
Мета: вправляти дітей у швидкому бігу; продовжувати знайомити з устроєм козацького війська; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; чесність, сміливість, інтерес до народних ігор.
ХІД ГРИ
Гру бажано проводити на м’якому ґрунті, піску, траві. У неї грають переважно хлопчики, але й сміливі дівчата грають у цю гру з задоволенням.
Діти діляться на 2 рівні команди — коші. Якщо одна дитина зайва, то вона може приєднатися до тієї команди, де більше дівчаток. Кожний кіш обирає собі отамана. Коші стають один навпроти одного на відстані та беруть одне одного за руки. Відстань може варіюватися, але не більше ніж 3 м, щоб не було великого розгону руху.
Отамани починають діалог:
— Отамане, отамане, чи буде війна?
— Ні!
— А чому?
— Війська замало!
— Так відбий!
Після цих слів отаман, якому запропонували відбити військо, обирає якогось козака. Обраний біжить до протилежного коша та намагається розбити зчеплені руки дітей. Якщо йому це вдалося, він обирає одного із дітей, руки яких розчепив, і забирає до свого коша. Якщо руки розчепити не вдалося, то дитина залишається в цьому коші. Діалог повторюється, тільки тепер його починає другий отаман.
Гра закінчується, коли в одному з кошів залишається лише
отаман.
Примітка. Під час цієї гри діти повинні дотримуватися пев-
них правил.
1. Діти в кошах повинні стояти на певній відстані одне від одного, щоб було де пробігати гравцеві другої команди.
2. Одну й ту саму дитину не можна двічі підряд посилати до другого коша.
3. Якщо дитина лишається в іншому коші, вона повинна грати чесно й не піддаватись гравцям зі своєї попередньої команди.
СПОРТИВНО-ПАТРІОТИЧНІ ІГРИ
Запропоновані далі патріотичні ігри обов’язково треба проводити в дошкільному закладі. Усі два тижні підготовки та хвилини або години самої гри суттєво змінюють дошкільника, роблять його дорослішим, більш самодостатнім, дисциплінованим, значно розширюють його знання про побут і культурну спадщину наших пращурів. Крім того, ці ігри сприяють соціалізації й розвивають уміння та потребу піклуватися про всіх членів своєї команди. Така діяльність згуртовує та об’єднує. І це не кажучи про здоровий спосіб життя, що його прищеплюють патріотично-спортивні ігри. Саме так педагог має можливість сформувати повноцінну соціальну особистість.
ПОСВЯТА В КОЗАЧАТА
Мета: виховувати повагу до козаків (військових, які захищають свою Батьківщину); патріотичні почуття на основі знайомства дитини з побутом і традиціями козаків, їхньою відданістю Україні, українському народові; сприяти фізичному розвиткові дошкільнят.
Підготовча робота: бесіди на патріотичні теми перед початком гри; заняття, присвячене ознайомленню з козацтвом; читання дитячої художньої літератури про козаків; вправляння в роботі з мапою; вивчення на музичних заняттях козацьких пісень, вправляння у крокуванні під відповідний музичний супровід; козацькі танці; на ранковій гімнастиці слід розучити відповідний комплекс загальнорозвивальних вправ.
ХІД ГРИ
Група дітей ділиться на два загони, у кожному обирають отамана. Вихователь (або запрошений дорослий) — гетьман, який запитує в дітей, що вони знають про козаків, чому їх усі шанують та поважають, а потім пропонує дітям пройти посвячення в козачат. Для цього дітям треба здолати кілька перепон та витримати випробування.
Кожна команда отримує мапу, на якій показано місце, де зберігаються козацькі прапори. На мапу мають бути нанесені об’єкти, які діти вже бачили раніше. Перепони роблять штучно або використовують природний рельєф майданчика.
Після цього прапори вставляють у підставки і проводять іще кілька ігор.
≪Пройти через болото≫ — пройти через кілька обручів (можуть брати участь і дівчата, і хлопчики).
≪Перенести козацьку чайку через мілину≫ — паперову форму човна переносять 5–6 дітей (лише хлопчики).
≪Напоїти коней≫. Атрибути для гри: 2 великих відра з водою (або якісь інші посудини), 2 великих порожніх відра, 2 пластикових невеликих відра.
Діти стають у 2 колони, отаман бере невеличке відро.
Мета гри — перенести воду з повного відра в порожнє. Учасники команд роблять це по черзі. Перемагає команда, яка перенесе більше води.
У грі можуть брати участь і дівчата, і хлопчики.
У перервах між іграми можна запропонувати дітям заспівати пісню про козаків, дівчатам — затанцювати веселого таночка.
Для більш ефектного проведення цієї гри бажано використати українські народні костюми, козацькі атрибути.
Наприкінці гри гетьман визначає переможців, хвалить усіх учасників гри та посвячує хлопчиків у козачата (наприклад, вручає іграшкові шаблі), дівчат — у козачки (роздає віночки). Можна закінчити гру загальним танком на вибір педагога.
КОЗАЦЬКІ РОЗВАГИ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з побутом і традиціями козаків, їхньою відданістю Україні, українському народу.
Гру можна організувати у спортивній (музичній) залі або спортивному майданчику. Дітям належить пройти через кілька перепон, які можна створити (враховуючи рельєф майданчика закладу) з підручних засобів: обручів, кубиків, м’ячів, канату, гімнастичних лав тощо.
Діти діляться на дві команди. Після того, як усі учасники здолають перешкоди, визначається переможець.
САДІННЯ КАРТОПЛІ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з побутом і традиціями українського народу.
Обладнання: іграшкова лопата, гімнастичний обруч, круг із зеленого паперу за роз-
міром обруча, картопля.
Гру бажано організувати на спортивному майданчику або просто на подвір’ї. Дітям загадують загадку про картоплю:
Викопала кущ лопата —
Яблучок у нім багато,
Овальних та коричневих,
З малесенькими вічками.
Знадобляться нам вони
На пюре та деруни. (Картопля.)
Вихователь обговорює з дітьми значення картоплі для харчування, здоров’я українців.
Діти діляться на дві команди, між ними проводиться змагання.
1. Перші дві дитини несуть лопату та обруч — ≪город≫. Потім повертаються до команди.
2. Інші учасники приносять по одній картоплині.
3. Решта учасників несуть вирізаний із зеленого паперу круг за розміром обруча. Ним накривають обруч — ≪закопують картоплю≫.
Після завершення гри визначають переможців — тих, хто виконав завдання швидше, та смакують страви з картоплі.
Анкетування батьків
Шановні батьки!
Для вдосконалення спільної роботи закладу і сім’ї в напрямі патріотичного виховання вашої дитини і групи в цілому просимовас заповнити цю анкету. В анкеті два типи запитань: тестові, де необхідно просто підкреслити ваш варіант відповіді, та відкриті, де відповідь треба вписати. Нагадуємо, що неправильнихвідповідей бути не може!
1. Чи вважаєте ви патріотичне виховання необхідною умовою
гармонійного розвитку вашої дитини?
• Так;
• ні;
• я не замислювався (-лась) над цим питанням.
2. Хто повинен займатись патріотичним виховання вашої дитини?
• Дошкільний заклад;
• батьки;
• бабусі та дідусі;
• комплексний підхід.
3. Чи знає дитина походження свого імені, прізвища?
• Так;
• ні;
• частково.
4. Чи відвідуєте ви разом з дитиною музеї, театри?
• Так;
• ні, не вважаю це потрібним;
• ні, не маю часу;
• іноді.
5. Як і де ви проводите час поза домівкою?
____________________________________________________
____________________________________________________
6. Які традиції існують у вашій родині?
____________________________________________________
____________________________________________________
7. Чи залучаєте ви дитину до посильної участі в підготовці сімейних свят?
• Так;
• ні, не вважаю це потрібним;
• іноді;
• ваш варіант: (рядок).
8. Як часто дитина спілкується з дідусями та бабусями (з прабабусею та прадідом)?
____________________________________________________
9. Чи є у дитини в сім’ї свої обов’язки і які?
____________________________________________________
____________________________________________________
Дякуємо за співпрацю!
Консультація для батьків «Патріотичне виховання дітей старшого віку».
Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам"яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов"язує з рідною домівкою, місцями , де вона народилася і зросла.
Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до , рідної оселі, міста , в якому народилися, рідної землі, , шанобливому ставленні до культури своєї родини , мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність,вірність, відданість батькам,залучення до джерел національної культури,збереження природи рідного краю. Виховання емоційно- діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.
Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань,серед яких патріотичними є :
Виховання в дитини любові і почуття причетності до своєї сім"ї, до дитячого садка,вулиці,міста;
Формування бережливого ставлення до природи рідного краю;
Формування толерантності, почуття поваги до інших людей;
Формування поваги до моральних цінностей,традицій, звичаїв,культури рідного народу;
Ознайомлення дітей із символами держави.
Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки,домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається.» З родини йде життя людини», « Без сім"ї немає щастя на землі»саме так говорить народна творчість про родину.
Пригадайте, шановні батьки, прислів"я про родину.
Саме в родині закладаються засади патріотично – моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутках зароджується взаємоповага між людьми,любов,симпатія. При цьому важливо,щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов,турбуватися про рідних з дитинства ,бути уважною до близьких людей.
Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм. Однак для того щоб ці почуття стали початком любові до Батьківщини , важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків , як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або забрудненість міста, бесіди з дітьми про необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров"я та життя свого , в першу чергу, та рідних. Це може бути спільна праця біля подвір"я: висадка дерев, квітів, – прибираємо,прикрашаємо – робимо разом наше місто чистим , гарним; Розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави , краю.
Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками , прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи ,до людей ,що оточують ,до рідного міста.
Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят мають традиції та звичаї сім"ї. Потрібно, щоб діти пам"ятали в дошкільному віці, звичайно, з допомогою дорослих, про дні народження батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів, своїх товаришів, не забували про подарунки для них. Добре , коли діти дарять те, що зроблено своїми руками. А навчити їх цьому приємному заняттю наша з вами справа.
А головне свято день народження самої дитини. Як не складно про це говорити , але дитячі свята, дорослі частіше створюють для себе. У дорослих свої інтереси, бесіди і дітям на такому святі не цікаво і сумно : ніхто не пам"ятає про винуватця свята. Його залишають за спільним столом, він стає свідком дорослих розмов, нерідко долучається до них. Щоб звернути увагу на себе, дитина робить не завжди продумані вчинки. Дорослі роблять вигляд , що це весело, чекають від нього нових «подвигів».Дитина звикає бути центром уваги, що виховує в ньому нескромність та розв"язаність і аж ніяк не морально – етичні почуття. Про таке свято розповідає вірш С.Михалкова « Бідний Костя»
Если вдруг приходят гости
В дом на праздничный пирог,
Мама с папой просят Костю:
«Спой, пожалуйста, сынок! »
Начинает Костя мяться,
Дуться, хныкать и сопеть.
И не трудно догадаться:
Мальчуган не хочет петь.
«Пой! – настаивает мама, -
Только стой на стуле прямо! »
Папа шепчет: «Константин,
Спой куплетик! Хоть один! »
От досады и от злости
Все кипит в груди у Кости.
Он, кряхтя, на стул встает,
С отвращением поет.
А поен он, как не странно,
Серенаду Дон – Жуана,
Что запомнилась ему
Неизвестно почему.
Гости хлопают в ладоши:
«Ах, певец какой хороший! »
Кто – то просит: «Ты, малыш,
Лучше спой «Шумел камыш… »
За столом смеются гости,
И никто не скажет: «Бросьте!
Перестаньте приставать,
Малышу пора в кровать».
Висновок: Враховуйте ,будь ласка , вік вашої дитини і великі виховні можливості сім"ї.
Частиною патріотичного виховання є виховання любові до природи рідного краю. А почуття до природи розвиваються в ході природоохоронної діяльності. Бувайте якомога частіше з дитиною на природі в лісі, біля моря, на лимані, біля каналу, в парках та скверах рідного міста. Звертайте увагу дітей на неповторну красу навколишньої природи і хоча б одне деревце , або кущик щорічно саджайте разом з дитиною, доглядайте і спостерігайте за ростом та розвитком рослини, отримуйте задоволення самі і вчіть дитину насолоджуватись спільними здобутками. Знайомте дітей з назвами дерев, квітів , трав;розповідайте відомі вам легенди про рослини рідного міста.
По справжньому полюбивши природу, діти не будуть байдужі до рідного містечка , до Батьківщини.
Рідне місто… Нам необхідно показати дошкільникам , що рідне місто славетне своєю історією, традиціями, пам"ятниками, кращими людьми. Діти повинні зрозуміти, що їхнє місто – частина Батьківщини. Добре, якщо діти будуть знати,які визначні пам"ятники, музеї в місті, відомі люди,які прославляють не тільки місто , а й країну. Батькам необхідно знайомити дітей з історією рідного міста , архітектурою , походженням назв вулиць , парків.
Заморочки з бочки.
1. Що б ви розповіли своїм дітям про Історію виникнення нашого міста?
2. Від чого походить назва нашого міста Сміла?
3. Чи знаєте ви легенди, оповідки, пов'язані з рідним містом?
4. Які історичні місця нашого міста вам відомі?
5. Які історичні місця нашого міста ви відвідували з дітьми?
6. Чи зацікавлюються ваші діти пам'ятниками під час прогулянок містом?
7. Чи можете ви доступно для дитини розповісти про той чи інший пам'ятник,історичну подію?
8. Чи є у вашій родині традиція відвідувати пам'ятні місця, покладати квіти?
9. Чи приймаєте ви участь разом з дітьми у впорядкуванні скверів, парків, вулиць, квітників біля свого будинку?
10.Чи знаєте ви походження назв вулиць?
Пам'ятка для батьків
Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:
* Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам'ятки, які знаходяться на цій вулиці.
* Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?
* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там побачили.
* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.
* В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам'ятника.
* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.
* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.
* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті.
* Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.
* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.
* Запропонуйте дітям намалювати Смілу в майбутньому.
* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє Сміла ». Разом з дитиною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.
Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.
Бесіда
Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?
1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом «як у бібліотеці» допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.
2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.
3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в «новосілля», допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.
4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.
5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.
6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру «Хто більше помiтить цікавого?». Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.
7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.
Державні символи України
про публікацію авторської розробки
Додати розробку