Консультація для батьків

О

Обряди та традиції: Білий тиждень перед Великоднем

 

 

  У Великий понеділок приводиться чудо засохлої смаківниці, про яке розповідається в Євангеліях від Матвія та Марка. Ця історія доводить, що віра має величезну силу й здатна творити чудеса. У цей день треба до Великодня підготувати свою оселю - пофарбувати, помити, почистити.

У понеділок Страсної седмиці в церкві відбувається літургія Передосвячених Дарів. Також у цей день починається найбільш суворий пост. Дозволено їсти лише хліб, фрукти і овочі, а згідно з монастирським статутом — цілковита відмова від їжі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    У Великий вівторок під час богослужіння читаються бесіди Ісуса Христа з учнями та його останні притчі. У цей день треба підготувати одяг, випрасувати білизну.

 

 

 

  У Велику середу  У цей день завершуються всі господарські роботи. Треба прибрати хату, винести все сміття. Треба також заготовити яйця для крашанок та писанок, підготувати все необхідне для їх виготовлення знаряддя.

 

 

 

 

 

  У Великий четвер згадується Таємна вечеря, що здійснив напередодні свого розп’яття Ісус Христос зі своїми учнями в ознаменування заповіданого пророком Мойсеєм Великодня. Із цією подією пов’язане встановлення таїнства Євхаристії, причастя.

 

   Страстний Четвер або так званий Чистий Четвер- день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної Вечері розділив останню трапезу. На цей день припадає найбільше обрядів, дійств та прикмет. Традиційно цього дня випікають паски.

 

 

 

 

  Паска - це не просто ритуальний хліб, вона символізує тіло Христове, і до її виготовлення треба ставитись з особливим натхненням та трепетом. Перед тим, як випікати, необхідно помолитись, аби очистити Ваші думи та помисли. На Чистий Четвер необхідно підготувати до Великодня своє тіло, тобто ретельно вимитись, особливо це стосується дітей та хворих, адже вода на Чистий четвер змиває усі хвороби та захищає від негараздів. Виготовлена на Чистий Четвер страсна свічка захищає оселю від пожеж, тих хто в ній мешкає від хвороб. Саме ця свічка приносить живий вогонь, що його цього дня запалюють у церквах. Необхідно будь-що, і ні в якому разі не загасивши, донести тепло великоднього вогника до свого будинку.

 

  У Велику п’ятницю, на вечері, згадується погребання Христа, з особливою урочистістю виноситься Плащаниця з вівтаря на середину церкви для поклоніння віруючих. Найсумніший день тижня - п'ятниця, бо саме в цей день Христос помер. Не можна взагалі нічого їсти, не співати, не слухати музику. Ввечері треба йти до церкви, де виносять Плащаницю, тканину, в яку було загорнуто тіло Ісуса після зняття з хреста, та на котрій зображено його в гробу. В цей день не можна шити, прати, будь-що різати. Порушити цю заборону - дуже великий гріх.

 

 

 

   Велика субота – останній день Великого посту. На утрені продовжується поклоніння Плащаниці, читається літургія Василія Великого (Кесарійського). У цей день обов’язково буває вечірня служба, що належить Великій неділі. Початок ночі триває в читанні Діянь апостолів, і, нарешті, саме перед Великодньою утренею здійснюється опівношна – церковна служба з 12 години ночі до ранку, що нагадує віруючим про молитву Христа перед розп’яттям, під час якої Плащаниця знову вноситься до вівтаря через царські врата та кладеться на престол, де вона залишається сорок днів, до Вознесіння Господнього. Опівночі Великоднім хресним ходом починається заутреня.

 

 

 

   Процесія обходить храм та повертається до його зачинених дверей. Священик повідомляє про Воскресіння Христа. Народ входить до храму, і заутреня продовжується. Весь храм прикрашений квітами, скрізь дуже багато світла, священики одягнені у святкові ризи. У центрі храму, на аналої, лежить ікона Воскресіння, що зображує Христа, який розбиває ворота пекла і звільняє Адама та Єву. На цій службі вже нічого не читається, а тільки співається. Знову і знову священик вигукує «Христос Воскрес!», і кожного разу народ йому відповідає: «Воістину Воскрес!» Великодній тиждень починається. У Страсну суботу йдуть приготування до Великодньої святкової трапези. Для господинь це найбільш клопітливий день, адже потрібно все приготувати, спекти, зварити. Цього дня красять яйця та виготовляють писанки. Про красу української писанки відомо всім, їй навіть стоїть пам'ятник у Канаді. Для крашанок переважно використовується червоний колір, бо це символізує кров Христову. Лушпиння від яєць, які тріснули не викидається, а несеться до річки і пускається на воду. За легендою через 25 днів воно припливе у щасливі рахманські краї і повідомить душам праведників, що там проживають, про Світле Христове Воскресіння.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ

    "Свято свят і торжество торжеств"- так іменують Великдень православні християни. Цього дня весь християнський світ відзначає Воскресіння Ісуса Христа з мертвих- подію, яка стала символом перемоги добра над злом, світла- над темрявою. Новозавітний, християнський Великдень був установлений апостолами після смерті й воскресіння Ісуса Христа як свято виходу з життя гріховного і знайдення життя вічного.

   Свято називають також Пасха або Паска. Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.

   В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом- ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб. Тоді схвильованим жінкам з'явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

 

                                                      ПАСХА

    Слово "Пасха" походить від назви старозавітного свята песах, яке відзначали іудеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня у іудеїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою. В західно-слов'янських мовах назва Пасхи перекладається як "Великаніч": чеською Velikonoce, а польскою Wielkanoc. У болгарській (південно-слов'янській мові) подібно до української назви - Великден.

                                            Українські великодні звичаї

     Наразі дослідникам досить важко розібрати які саме великодні обряди коли виникли і при яких обставинах. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичницькі обряди, пов'язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичницька обрядовість частково перемандрувала у Великодній тиждень. А частково й зовсім зникла, оскільки припадала на Великий Піст, що повністю протилежний "весняній радості".  У великодніх звичаях, відомих, головним чином, із записів очевидців XIX-XX ст., знаходяться сліди трьох різних, нашарованих один на одному, культів- культу роду, культу весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння- ідею духовного й фізичного відродження. Вірування, спільне всім слов'янам, що на Великдень "сонце грає", чи "гуляє", хоч його і приймають за атрибут християнського свята, бо, мовляв "цього дня все веселиться на небі й на землі", було, мабуть, одною з основних ідей весняного свята сонця, з якої випливали й дальші, в роді того, що "під Великодню неділю не вільно спати", бо "той, хто спить, своє щастя проспить".

 

   Великодня Служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає "Христос воскрес!", а всі присутні відповідають "Воістину воскрес!" Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну та інших страв (залежно від місцевості). Господині збирають їх у кошики прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають "розговлятися".

   Розговляються насамперед освяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого може бути шинка, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино, баранчик - символ Ісуса Христа, ягнятка Божого. Люди вірили, що покладений у кошичок баранчик гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного лиха.

 

 

 

 

     Відомі також такі звичаї: перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов з освяченим, насамперед, поміж худобу, христосався (цілувався) з нею, сповіщав "Христос Воскрес!", а хтось із присутніх відповідав за худобу: "Воістину Воскрес!". Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: "Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски". В іншій околиці Галичини було записано інше висловлювання: "Який дар красний, так і аби Бог дав телиці (ягниці, чи що) красні". Потім обходив із освяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи і, нарешті, всі входили до хати. Тут господар благословляв дітей, що ставали перед ним навколішки: "Аби вам розум так скоро розв'язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв'язуються". У кого була дівчина на виданні, клали їй паску на голову: "Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!" Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: "Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте" (Матеріали української етнології, НТШ. XV, 39). Після розговін молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні забави- веснянки, також гагілки або гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.

 

 

 

 

   На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня "небо отворено". Після розговін починали дзвонити на дзвіниці,- а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.

   Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок

  Серед інших великодніх звичаїв відомий ще один - розкладання вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути.

 

    Великодні свята закінчуються поминанням мертвих- молитвою і тризною "на горбках". У могильні горбки закопують яйця та шкаралупу від з'їдених яєць, кості зі освяченого м'яса, освячену сіль, тощо. Виливають і чарку горілки: "їжте, пийте й нас, грішних, поминайте". Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають перехожим.