Існує два види зовнішнього мовлення:

 Усне мовлення здійснюється переважно за рахунок діяльності мовнорухового та мовнослухового аналізаторів;

 Писемне мовлення є зорово-слухомоторним утворенням.  

Процес становлення читання і письма складний. У ньому беруть участь чотири аналізатора:

✓  мовноруховий, який допомагає здійснювати артикулювання, тобто наша вимова;

✓  мовнослуховий, який допомагає зробити відбір потрібної фонеми; 

✓  зоровий, який підбирає відповідну графему;

✓  руховий, за допомогою якого здійснюється перетворення графеми в кінему (сукупність певних рухів, необхідних для запису).

       Всі ці складні перешифровки здійснюються в тім'яно-потиличної-скроневій ділянках головного мозку і остаточно формуються на 10-11-му році життя.

      Виходячи з вищесказаного ми бачимо, що процес письма і читання є багаторівневим, і тільки при злагодженій роботі всіх аналізаторів, при синхронності певних структур головного мозку буде забезпечено успішне оволодіння письмовою мовою.

        Якщо ж з певних причин стається порушення взаємодії відповідних аналізаторних систем, то  виникають помилки писемного мовлення. Кількість випадків порушень писемного мовлення (читання та писання) у молодших школярів набуває дедалі більшого поширення і потребує  ранньої діагностики відхилень та профілактичної роботи, особливо це стосується дітей, які мають порушення усного мовлення.

           Розглянемо, які існують порушення писемного мовлення – порушення процесів читання та письма. 

Дислексія  (від грец. dys — розлад, lekso — читати)  — часткове специфічне порушення процесу читання, що виявляється у помилках, які повторюються і мають стійкий характер. При дислексії спостерігаються типові помилки (зміни і сплутання звуків під час читання; читання по літерах; спотворення звуко-складової структури слова; порушення розуміння прочитаного, що виявляються на рівні окремого слова, речення, тексту без порушень технічного аспекту процесу читання і т.д.

Безперечно, дислексія негативно впливає на формування особистості дитини, адже невдачі під час опанування читанням значно звужують загальний світогляд дитини, зумовлюють невпевненість у собі, тривожність, негативізм тощо.

Дисграфія — часткове специфічне порушення процесу письма. Симптоматика дисграфії виявляється у стійких постійних помилках у процесі письма, які можна згрупувати таким чином: спотворення і заміни літер; перекручення звуко-складової структури слова; порушення злитості написання окремих слів у реченні; аграматизми на письмі. 

Дисграфія та дислексія можуть супроводжуватися дискалькуляцією (порушення в

засвоєнні та  виконанні математичних понять та операцій)

Причини виникнення порушень писемного мовлення

Перші ознаки проявів дислексії та дисграфії у дітей:

 дитині складно в дитячому саду вчити на пам'ять вірші, тексти пісень;

 виникнення складнощів з повторенням і відтворенням ритмів;

 спостерігаються явища моторної незграбності;

  порушення дрібної моторики;

 повільне поскладове читання;

  при читанні дитина змінює склади місцями;

  «вигадує» слово під час читання;

  плутає схожі по написанню букви, явища дзеркальності в читанні та листі

(перевернуте сприйняття знакового зображення букв, цифр);

  складності з розумінням прочитаного тексту, переказами;

  порушення просторового сприйняття та уявлення;

  труднощі в засвоєнні навику орієнтації за часом (із стрілками);

  труднощі з розумінням циклічності часу, пори року, їх почерговості;

  порушення письма – складності в перекодироці звуків в букви (фонем в графем), плутання, складання та недописання букв;

З урахуванням ушкоджених операції, вирізняють такі види дислексії та дисграфії: 

•      фонематична; 

•      оптична;

•      моторна; тактильна (у сліпих дітей);

•      мнестична

•      аграматична;

•      семантична;

           Найбільш часто зустрічається фонематична дислексія і дисграфія (ще називають акустична). Її описують під різними назвами практично всі автори. Дітям з цією формою дисграфії важко почути звуковий склад слова. Вони погано орієнтовані в звучанні слів, звуки мови плутаються, зливаються між собою в словах і самі слова нерідко зливаються один з одним.

Усне мовлення погано сприймається. А для правильного письма необхідна тонка слухова диференціація звуків, аналіз всіх акустичних  ознак звуку. Виявляється фонематична дисграфія   в замінах букв, відповідних фонетично близьким звуків. Дитина пише не те, що їй говорять, а те, що почула. Слово «щітка» пишеться як «чітка».

Часта помилка - заміна голосних навіть в ударному положенні. Щось дитина розуміє точно, а щось дуже приблизно. Виникають труднощі і при засвоєнні правил правопису, тому що дитина не чує всіх змін звуку при граматичній зміні слів, не робить необхідних висновків та не відчуває зв'язку слів. Помилки виникають і при читанні: діти плутають літери, пропускають приголосні при збігу, переставляють склади, читають  додумуючи .

          Оптична дислексія і дисграфія (зорова за іншою термінологією) обумовлена нестійкістю зорових вражень і уявлень. Щоб навчитися читати і писати необхідне правильне сприймання літер - літерний гнозис. Буква відрізняється від будь-якого іншого малюнка насамперед своєю умовністю, вона ніяк не пов'язана за змістом з тим звуком, який позначає.

В історії людства літери придбали таке велике значення, що в мозку, в його лівій півкулі, виділилася спеціальна область, що відповідає за букву. Порушення буквеного гнозису, просторових уявлень проявляється в труднощах засвоєння букв, їх замінах й викривленнях на письмі та при читанні. Змішуються і взаємозамінюються схожі по малюнку букви (З - Е, Р - Ь), літери, що відрізняються додатковими елементами (Л - Д, З - В), літери, що складаються з однакових, але по-різному розташованих у просторі елементів (Н - П - І , Т - Г).

Діти, яким важко запам'ятати букву візуально, можуть перевернути букву, пропустити або додати зайвий гачок. До оптичної дисграфії відносяться і дзеркальні перевороти букв. Дзеркальний переворот частіше притаманний шульгам, амбідекстрам,  які можуть прочитати, написати і скопіювати букву, цифру або слово  в будь-якому напрямку.

         Кінетична (моторна) дислексія і дисграфія

Як самостійну, цю форму порушення писемного мовлення виділяють не всі автори. Однак, багато хто відзначає порушення рухів очей у процесі читання (околомоторна дислексія). Нерухомий погляд практично не сприймає складне за структурою зображення. Будь-яке складне сприйняття здійснюється за допомогою активних, пошукових рухів очей. Переклад погляду з букви на букву, зі слова на слово, з рядка на рядок має свої закономірності. Дітям не завжди просто вдається оволодіти ними.

Кінетична (моторна) дисграфія обумовлена певними вимогами до руху руки, якщо вони не дотримуються, виникають характерні труднощі руху руки під час письма.          Мнестична дислексія, дисграфія проявляється у труднощах засвоєння усіх букв, у їх недиференційованих замінах. Вона обумовлена порушенням процесів встановлення зв'язків між звуком та буквою та порушенням мовленнєвої пам'яті. Діти не можуть відтворити в певній послідовності ряд із 3-5 звуків або слів, порушують порядок їх відтворення, скорочують кількість елементів ряду, пропускають звуки та слова. Порушення асоціації між зоровим образом букви та слуховимовним образом звука особливо яскраво проявляється на етапі оволодіння звуко-буквеними позначеннями.

         Аграматична дислексія— читанням із граматичними помилками: порушення в закінченнях,неправильневідмінювання слів, зміна у відмінкових закінченнях, роді, числі, часу.

         Семантична дислексія — кожне слово при читанні сприймається окремо і не зв'язується з іншими словами, тому  прочитаний текст  неправильно  розуміється.       У профілактиці дисграфії та дислексії, а також утруднень у засвоєнні писемного мовлення актуальним є визначення схильності до цього порушення в дошкільному віці.

Діти з порушеннями усного мовлення, як раз належать до групи ризику.  Важливо  своєчасно коригувати порушення усної вимови слів.

I. Підготовчий етап

Робота з формування фонематичного сприйняття на самому початку здійснюється на матеріалі немовних звуків. В процесі спеціальних ігор і вправ у дітей розвивають здатність впізнавати і розрізняти немовні звуки.

Діти повинні в іграх навчитися розрізняти висоту, силу і тембр голосу, вслухаючись в одні і ті ж мовні звуки, звукосполучення, слова.

Потім діти вчаться розрізняти слова, близькі за звуковим складом. Пізніше – вчаться розрізняти склади і потім вже фонеми рідної мови.

1. Розвиток слухового сприйняття

Гра " Тиша»

Діти, закривши очі, «слухають тишу». Через 1-2 хвилини дітям пропонується відкрити очі і розповісти, що вони почули.

Гра «День - ніч»

Логопед викладає на стіл музичні іграшки, називає їх, витягує звуки. Потім пропонує дітям закрити очі («настала ніч»), уважно послухати, дізнатися, які звуки вони почули.

Діти прослуховують звучання. По команді логопеда («день») відкривають очі, показують картинки із зображенням звучних предметів.

віршовані і прозові фрази. 2. Розвиток слухової пам’яті Гра " Запам'ятай і скажи»

Дітям пропонується запам'ятати ряд звуків і повторити його. Спочатку використовуються ряди тільки з голосних звуків, потім ряди з приголосних звуків:

АОУ, ІОА, АУОІ, ЕОІА…

СЧП, КТР, ПТСМ…

Повинні бути виключені поєднання голосних і приголосних з метою виключення запам'ятовування складів. Гра «Запам'ятай і покажи»

Гра спрямована на розвиток слухової пам'яті і співвіднесення зорових і слухових образів.

Дитині пропонується прослухати ряд іменників, а потім розкласти предметні картинки із зображенням даних слів в потрібній послідовності. Число картинок поступово збільшується від 3-х до 10-ти.

II. Основний етап

1.             Навчання простим формам фонематичного аналізу ( виділення звука з ряду звуків, слів, виділення першого – останнього звуку в словах, добір малюнків на заданий звук і т.д.

2.             Навчання складним формам фонематичного аналізу Послідовність пред'явлення мовного матеріалу:

•         слова з двох голосних (ау, уа);

•         односкладові слова зі зворотного (ох, ус), прямого відкритого (на, му, так), закритого складу (мак, ніс);

•         двоскладові слова з двох відкритих складів (мама, рама, Маша, коза);  

•         двоскладові слова з відкритого і закритого складів ( диван, цукор, дубок)

•         двоскладові слова зі збігом приголосних на стику складів (лампа, марка, полку

•         односкладові слова зі збігом приголосних на початку слова (грач, стіл і тд.)

•         односкладові слова зі збігом приголосних в кінці слова (вовк, тигр, полк);

•         двоскладові слова зі збігом приголосних на початку слова (трава, краса)

•         двоскладові слова зі збігом приголосних на початку і середині слова (клумба, кришка);

•         трискладові слова ( паровоз, канава, капуста і тд.).

3. Формування навички синтезу звуків

1.                 Здійснювати синтез голосних звуків в лепетних слова (ау, уа, іа).

2.                 Синтез односкладових слів (суп, кіт), називати кількість звуків в слові і т.д. 4. Формування фонематичних уявлень

1.                 Придумати слово з 3-ма звуками.  

2.                 Відхлопати в долоні, пройти стільки кроків, скільки звуків у словах:

будинок, каша, лимон.  

3.                 Підібрати картинку до звукової схеми з Г П Г П Г П Г П

-     сприйняття кольору;   - сприйняття форми;  - сприйняття величини. 

ІІ. Розширення обсягу зорової пам’яті.

 ІІІ. Формування просторових та часових уявлень:

-     орієнтування у власному тілі;

-     орієнтування в оточуючому просторі;  - орієнтування на аркуші паперу.

ІV. Розвиток зорового аналізу  та синтезу:

-     диференціація букв, що мають оптичну та  кінетичну схожість;

-     розвиток тактильних відчуттів;

-     розвиток конструктивного праксису шляхом     моделювання букв.

✓  Використання граматичних ігор та вправ;

✓  Слухання текстів, бесіди  за змістом…і т д.

          ЗДІЙСНЮЄ АРТИКУЛЮВАННЯ

ДОПОМАГАЄ  ЗРОБИТИ ВИБІР ПОТРІБНОЇ  ФОНЕМИ

          ЗДІЙСНЮЄ АРТИКУЛЮВАННЯ

ДОПОМАГАЄ  ЗРОБИТИ ВИБІР ПОТРІБНОЇ  ФОНЕМИ

ДОПОМАГАЄ  ПІДІБРАТИ ВІДПОВІДНУ  ГРАФЕМУ

ДОПОМАГАЄ  ПЕРЕТВОРИТИ ГРАФЕМУ В КІНЕМУ

ЧАСТКОВЕ СПЕЦИФІЧНЕ ПОРУШЕННЯ

ПРОЦЕСУ ЧИТАННЯ, ЩО

ВИЯВЛЯЄТЬСЯ У ПОМИЛКАХ, ЯКІ

ПОВТОРЮЮТЬСЯ ТА МАЮТЬ СТІЙКИЙ ХАРАКТЕР

                                               ЧАСТКОВЕ СПЕЦИФІЧНЕ

ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСУ ПИСЬМА, ЩО

ВИЯВЛЯЄТЬСЯ У ПОМИЛКАХ, ЯКІ

ПОВТОРЮЮТЬСЯ ТА МАЮТЬ

СТІЙКИЙ ХАРАКТЕР

ФОНЕМАТИЧНА

ОПТИЧНА

МОТОРНА

МНЕСТИЧНА

АГРАМАТИЧНА СЕМАНТИЧНА