Консультація для педагогів "Використання технології сторітелінгу в роботі з дітьми передшкільного віку"

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

(ЯСЛА-САДОК) №280 КОМБІНОВАНОГО ТИПУ» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Використання технології сторітелінгу в роботі з дітьми передшкільного віку

Консультація для педагогів

                                                                                         Підготувала:

                                                                                      вихователь

                                                                                            Фінська Н.Г.

м. Кривий Ріг

Розповідь — ключовий прийом у роботі вихо­вателя, Ми постійно розказуємо дітям різні оповідки, казки, придумуємо власні сюжети, опи­суємо події з життя, подаємо пізнавальну інфор­мацію... Та чи завжди вихованці слухають нас з інтересом, проймаються тим, про що ми розпо­відаємо? Пригадайте ситуації, коли ви намага­лися зацікавити дітей “гостем”, котрий прийшов на заняття, пропонував якісь завдання, але реак­цією дітей було лише ввічливе мовчання, їм було нецікаво... Як же стати майстерним оповідачем?

 Відпо­відь дає сторітелінг.

ЩО ТАКЕ СТОРІТЕЛІНГ?

Сторітелінг (калька з англ. storytelling, де story— історія, atelling — розповідання) — мис­тецтво складання і розповідання захопливих історій.

Сторітелінг як технологію у 90-х роках ми­нулого століття розробив і успішно впровадив в управління міжнародною корпорацією аме­риканець Девід Армстронг. Він урахував такий психологічний чинник: розповіді з життя значно легше сприймаються, вони цікавіші, ніж логічні аргументи й сухі міркування, а тому здатні ви­кликати в слухача довіру й мотивувати до певних дій (щось придбати, наприклад)

Насправді людство займалося сторітелінгом завжди. Задопомогою міфів, легенд, казок наші пращури передавали з покоління в покоління весь накопичений людством досвід ізнання. За основу брали реальні факти, але їм надавали містичного характеру, метафоричності, вдавали­ся до гіперболізації.,. Такі розповіді були виразні, цікаві, легко асоціювалися з особистим досвідом.

Сьогодення швидкоплинне, стрімке та інфор­маційно перевантажене. Відтак людям необхідні ефективні способи обробки й передачі інформа­ції, як-от сторітелінг.

Хоча ця технологія розроблена для менеджмен­ту та маркетингу, вона може бути корисною і в галу­зі освіти, зокрема в роботі з дошкільнятами.

Зазначимо: запроваджувати сторітелінг у по­вному обсязі як технологію не варто, оскільки її мета надто широка. Використовуємо його лише як мотиваційний комунікаційний прийом.

У нашому розумінні, завдання сторітелінгу — за допомогою розповіді

створити умови для мо­тивації дітей до навчання на занятті або під час освітньої ситуації, викликати симпатію до голов­ного персонажа, який допоможе зацікавити ви­хованців і доступно донести до них потрібну ін­формацію.

СТОРІТЕЛІНГ ЯК СЮРПРИЗНИЙ МОМЕНТ

Сюрпризи — це непередбачувані веселі мо­менти, які завжди викликають у дітей хвилю емоцій: малята пожвавлюються, їхня діяльність активізується. Крім того, сюрпризні моменти створюють ефект новизни, що так потрібно ди­тині дошкільного віку.

Сюрпризні моменти доречні на заняттях, ди­тячих святах, дозвіллі, у повсякденному житті малят. Завжди яскраві, несподівані, вони стиму­люють розвиток творчої фантазії, задовольняють прагнення дітей відкривати в довкіллі щось нове. Дошкільняті цікаво все, він не терпить нудьги, сі­рості, бездіяльності.

Кожен вихователь, готуючись до заняття, за­здалегідь обмірковує сюрпризний момент. Про­те зробити це не так просто. Адже він має впи­суватися в тему заняття: треба продумати все так, аби до вигаданого персонажа можна було звернутися під час заняття, а на завершення не забути з ним попрощатися.

Останнім часом вихователі використовують заздалегідь підготовлений фартух з великими кишенями (яких може бути до 7) або спідни­цю з широкою полою (щоб було зручно вдяга­ти), Кишені потрібні саме для сюрпризних моментів — там завжди може “сховатися” пер­сонаж. Наші спостереження показали: цей прийом привер­нення уваги дітей до дійства ефективний за будь-яких об­ставин і не залежить від віку ви­хованців. Рекомендуємо мати таких фартухів (спідниць) кіль­ка, їх можна зберігати у мето­дичному кабінеті для викорис­тання в різних вікових групах.

Чи завжди сюрпризний момент на занятті є несподі­ваним для дітей? Навіть при­близний підрахунок так званих сюрпризів'’ на занятті засвідчує їх значну кіль­кість упродовж року. Тож чи доцільно на кожному занятті створювати сюрпризний момент для ді­тей, чи, може, варто застосовувати для мотиву­вання до навчальної діяльності інші прийоми?

Наведемо перелік прийомів, які доцільно використовувати на мотиваційному (комуніка­тивному) етапі заняття для збудження інтересу дітей, привернення уваги до пропонованого матеріалу.

Переваги сторітелінгу в роботі з дошкільнятами:

• Цікавий засіб урізноманітнення заняття або освітньої ситуа­ції. 
• Допомагає реалізувати індивідуальний підхід та зацікав­лювати дітей.
• Не потребує витрат і може бути використаний у будь-якому місці та в будь-який час.
• Розвиває уяву, фантазію та креативність. До речі, як у дітей, так і в педагогів.
• Сприяє налагодженню добрих взаємин між вихованцями та педагогом. 
• Під час спілкування, допомоги персонажу відбу­вається обмін емоціями, формуються довіра та емпатія. 
• Знімає психологічне напруження. 
• Під час слухання, обгово­рення, переказування, створення оповідки діти вчаться усві­домлювати свої почуття і говорити про них.

Прийоми мотивації

• ·        Створення проблемних (освіт­ніх) ситуацій.
• ·        Сторітелінг.
• ·        Застосування незвичних матері­алів, наочних і технічних засобів.
• ·        Усі види драматизації.
• ·        Використання несподіваної, невідомої та су­перечливої інформації.
• ·        Емоційна насиченість навчального змісту, створення емоційних ситуацій.
• ·        Використання технік емоційної розрядки, моментів змагання або гри тощо.
• Отже, існує чимало прийомів мотивації дітей, і сторітелінг — один з них.

ПОРАДИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ

Найдоречніше використовувати сторітелінг на першому етапі заняття — етапі спілкування, мо­тивації, презентації теми.

Головне на цьому етапі — “зачіпка”, несподі­ванка, дивовижа, зупинка у звичній діяльності, що перетворює її на ситуацію нерозв’язаності, загадковості. Цікава історія допомагає сфокусу­вати увагу дітей на завданні, таким чином ство­рюється освітня ситуація: новий поворот у вже відомому матеріалі, сюжеті.

Потім слід з’ясувати, які запитання виникли у дітей, та визначити тему заняття. Важливо допо­могти вихованцям визначити мету заняття і його результат (виходячи з їхніх вікових та психофізіо­логічних особливостей).

Щоб ефективно використовувати сторітелінг, радимо дотримуватися таких правил.

Правила сторітелінгу

• ·        Розповідь на початку заняття (сюр­призний момент) має тривати не біль­ше 2-3 хв. Це має бути непростий або комічний випадок з життя персонажа, мета якого — донести до дітей важ­ливу інформацію.
• ·        Персонажі (або персонаж) мають бути яскраві, добре знайомі дітям (їхня “фізична” присутність під час розпо­віді не обов’язкова).
• ·        Ключовим є запитання, на якому зо­середжено увагу слухачів і на яке буде дано відповідь наприкінці історії.
• ·        Для підтримання уваги дітей важливо забезпечити оптимальний ритм іс­торії (тобто те, наскільки швидко або повільно вона розвивається).
• ·        Емоційне наповнення оповідки має наближати її до власного досвіду
• слухачів, аби вони співчували персонажеві, бажали допомогти йому.
• ·        Діти мають бути учасниками подій, що від­буваються з персонажем і особисто стосу­ються кожного з них.
• ·        Оповідачу доречно варіювати тон, гучність свого голосу.Розповідання тихим голосом, а іноді навіть пошепки, допомагає слухачам сприйняти сюжет, злитися з ним, співпере­живати персонажам.
• ·        Бажано супроводжувати розповідь відповід­нимимелодіями і звуками (підготовленими заздалегідь).
• ·        Розповідь не слід перевантажувати зайвими деталями та наочністю.

Сюжет, який розповідає вихователь, слід роз­вивати запідготовленим планом. Проте для створення захопливої розповіді самої структури замало. Важливо правильно пов’язати всі її еле­менти в єдиний твір. Стиль і тон сторітелінгу — те, що впливає на сприйняття історії.

Щоб сюжет захопив дітей, у ньому обов'яз­ково мають бути представлені базові структур­ні елементи. Тож опишемо, як варто будувати розповідь (згодом за вашим зразком розпові­датимуть діти).

Основні структурні компоненти сторітелінгу

Починаємо, як правило, з прив’язки до місця події (де розпочалася історія — реальна, казко­ва, фантазійна тощо).

Далі мають виникнути особливі обставини (хтось зник, зіпсувалися погодні умови, комусь (тваринам, рослинам, казковим персонажам та ін.) потрібна допомога).

Щоб розв’язати проблему, персонаж зали­шає домівку й вирушає назустріч пригодам.                            

Ці пригоди обов’язково завершуються його пере­могою та щасливим поверненням додому.

І насамкінець — мораль історії (старших до­шкільнят можна залучити до формулювання ви­сновку).

Зауважимо: деякі структурні компоненти сто­рітелінгу можна об’єднувати залежно від сюжету оповіді.

  На початковому етапі, як вихователеві, так надалі й дітям, найдоцільніше використовува­ти адаптований (скорочений) варіант відо­мих карток Володимира Проппа

1.Жили собі...

2.Особливі обставини

 3.Персонаж залишає домівку

4. Пригода-перемога

 5.Повернення персонажа додому

​6.Щасливе закінчення

 7.Мораль (висновок)

Навчаючись за цими картками розпо­відати оповідки, діти потім переказу­ють їх одноліткам, друзям, батькам. Цей прийом ефективний у роботі з мовленнєво пасивними дітьми. Залу­чення їх до розповідання власних істо­рій допоможе їм упоратися з пробле­мами мовлення.

Персонажів має бути небагато.

Бажано обрати для кожного віку най­більш привабливих та добре знайомих дітям персонажів казок, оповідань, мультфільмів, які залишатимуться з ними весь час від вересня до трав­ня. Запитайте у вихованців, чи знають вони, хто такий Незнайко або Цибуліно. Ви можете використати будь-якого відомого дітям персонажа, чи ввести свого, нового, який і буде допомагати дітям своїми пригодами у пізнанні нового цікавого світу.