Консультація на тему:мова -духовне багацтво

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультація на тему : мова – духовне багацтво

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мова – духовне  багатство народу

Василь Сухомлинський

  

 Бурхливі зміни, що відбуваються в суспільстві, процеси демократизації та гуманізації, різноманіття  навчально-виховних  програм  та  вироблення  у  країні нових поглядів на предмет виховання дітей сприяють розкріпаченню, звільненню педагога від регламентації.

          Мовленнєве виховання дошкільників важливий засіб формування їхньої

особистості і всебічного розвитку.  

          Практика сьогодення свідчить, що мовлення дітей різко погіршується. Багато дітей мають низькі та середні досягнення з усіх показників  та  харак-теристик мовленнєвих та комунікативних навичок. Особливо помітні відхи-лення від вікових норм у тих випадках, коли йдеться про розгорнутість, ло-гічність, зв'язність мовлення —  і все це стає масовим явищем. Цьому є бага-то причин,  і одна з них — нестача  часу  у  батьків на  спілкування  із  своїми  дітьми. Тоді  як значимість ролі дорослого для психічного розвитку дитини визнається всіма дослідниками, які наголошують, що дитина не може нормально жити й розви-ватися поза стосунків з іншою людиною, вона від народження включена у суспільні відносини.

        Доктор психологічних наук Тамара Піроженко у «Коментарі до Базо-вого компонента дошкільної освіти в Україні» зазначає, що мовленнєвий ро-звиток дитини дошкільного віку визначається мірою сформованості у дитини знань, умінь та навичок, пізнавальних і соціальних мотивів, потреб та інтере-сів, а також інших психічних новоутворень, які становлять базис її оособисті-сної культури. Високий рівень мовленнєвих досягень дає дитині можливість реалізувати як соціальну, так і інтелектуальну активність у колі однолітків. Спрямованість на комунікацію, потреба і прагнення зрозуміти інших і бути зрозумілим їм змушують дошкільника будувати і перебудовувати мовленнє-ві висловлювання у таких повних формах, які забезпечують взаєморозумін-ня.

Очевидно, що таке розуміння умов психічного розвитку дитини вису-ває на перший план роль спілкування з дорослим. Лише близький  дорослий  є  для дитини є для дитини носієм культури і лише він може передати її дити-ні.

        А  що  ми  маємо  нині?  Телевізор стає практично єдиним співбесідни-ком і вчителем дитини. Можливо, це не було б так страшно, якби з екрана лунало чітке, грамотне мовлення, але, на жаль, переклади за кадром, навіть дитячих мультфільмів, чомусь на диво незграбні, вайлуваті і часто «шепеля-ві». Багато дикторів вважають  дуже  дотепним  імітувати заїкання, невираз-но вимовляти слова тощо. Це все є порушенням мовленнєвих норм. І за цими зразками опановують мовлення сучасні маленькі діти. Ненормативна лекси-ка, «рваний», так би мовити розмовний стиль спілкування на екрані, рекла-ми, кліпи з мерехтінням не пов'язаних логікою або сюжетом кадрів спричи-няють порушення  мовлення   навіть  у  дуже  здібних  у мовленнєвому плані дітей.

        У розмові з такою дитиною дивуєшся, як легко  вона  відтворює  слова  з реклам, як влучно вписує ці готові фрази у канву розмови, і міркуєш, а що можна зробити, щоб для висловлювання своїх думок дитина використовува-ла також готові фрази, але високого рівня. Адже використання часто-вживаних  виразів допомагає дитині спілкуватися з однолітками та доросли-ми, особливо, коли ці стійкі словосполучення знайомі кожній стороні.

        З огляду на одне з найважливіших завдань дошкільної освіти  — вихо-вання  у  дітей  любові  до України, шанобливого ставлення  до  родини,  по-ваги до народних традицій і звичаїв,  державної  та  рідної мови... — варто звернутися до народної  творчості. Адже  народна творчість є невичерпним джерелом педагогічного розвивального впливу, який допоможе збагатити арсенал засобів формування зв'язного мовлення дошкільників. Зокрема, це такі малі форми фольклору, як прислів'я та приказки. Ми настільки звикли  вживати  ці  слова разом, що часом сприймаємо їх як синоніми. Та відмін-ність між ними є.

        Прислів'я  —  це влучні, образні висловлювання, які узагальнюють  різні явища життя та мають повчальний характер, приміром: «Не копай ін-шому яму, бо сам у неї впадеш», «Лінивий двічі робить, скупий двічі пла-тить».

Приказка -влучний (часто римований) вислів, але без повчального змісту, скажімо: «Шукай вітра в полі», «Часом з квасом, а порою з водою».

         Уміле використання прислів'я завжди вважали ознакою мудрості. При-слів'ям можна починати або закінчувати бесіду. Крім того, вони можуть ду-же влучно вписуватися у канву розмови, і тоді досить важко помітити вжите під час бесіди прислів'я. «Без вірного друга — велика туга», — повчає наро-дне прислів'я, — «З ким поведешся, від того й наберешся», «Ситий голодно-му не товариш», «Нема більшої біди ніж лихі сусіди», «Не буде добра, як між своїми ворожнеча», «Ліпше мудрий ворог, як дурний приятель». В Ук-раїні, прислів'я порівнюють з «птахами, які прожогом несуть нас до відкрит-тя нових думок». Дійсно, прислів'я та приказки  —  невичерпний скарб, яким володіє український народ з найдавніших часів, і яким він збагачує все нові і нові покоління. 

          Дослідження свідчать, що майже 70% дітей старшого дошкільного  віку  не розуміють різницю між приказкою та прислів'ям. Не зафіксовано жодного випадку  вживання  дітьми  малих  форм  фольклору  у мовленні.

      Ефективним виявилося використання проблемних ситуацій, під час розв'язання яких педагог має змогу вчити дітей міжособистісного спілку-вання як з однолітками, так і з дорослими. Створення проблемної ситуації —  один  із влучних прийомів активізації мислення  дітей,  а,  отже,  і мовлення.  Результати досліджень свідчать, що не досить пропонувати  дітям  різний  мовленнєвий матеріал. Необхідно ставити перед ними нові комунікативні за-вдання, які потребують нових засобів для їх розв'язання. Саме такий підхід сприяє розвитку мовленнєвих здібностей, формуванню інтересу до мовлення, розвиненого почуття мовлення, формує творчий підхід до використання за-собів спілкування у різних ситуаціях.

         Коли дитина відчуває, що їй не вистачає знань, щоб розв'язати постав-лену дорослим проблему, вона активно починає шукати повні і влучні форми висловлювання.

         Використовуючи в мовленні прислів'я та приказки, дорослий учить ди-тину спілкуватися виразною мовою. А спілкування з дорослим — основне джерело формування мовленнєвих умінь та навичок дитини.

         Міжособистісне спілкування істотно впливає на формування зв'язного мовлення дошкільників, зокрема і спілкування з однолітками.

         Спілкуючись одне з одним або з дорослим, діти засвоюють  готові фра-зи  і використовують їх у своєму мовленні. Однак, дорослий у спілкуванні з дітьми подає зразок мовленнєвої діяльності і критерії  її правильності. А у стосунках з однолітками відбувається взаємне збагачення дітей мовленнєвим досвідом. Дитина  з високим рівнем мовленнєвого розвитку є взірцем для тих, у кого недостатньо сформовані мовленнєві навички.

        Тож, починаючи роботу з малими формами фольклору, вихователь має, насамперед, активізувати дітей з високим рівнем розвитку мовленнєвих навичок, а ті, набувши певних умінь, допоможуть використовувати прислів'я та приказки іншим дітям, адже будуть прикладом з використання перлин на-родної мудрості в мовленні. 

       Те, що діти швидко запам'ятовують і відтворюють  у  мовленні  фрази  з рекламних роликів і кінофільмів, пояснюється не лише тим, що вони часто повторюються, а й тим,  що ці «стійкі словосполучення» не несуть інтелекту-ального навантаження, і для їх запам'ятовування не треба  докладати вели-ких зусиль. Діти часто бачать ситуацію, у якій промовляються ці низькопро-бні фрази, і, коли подібна ситуація трапляється у їхньому житті, вони легко відтворюють почуте. При цьому діти не звертають уваги на реакцію партне-рів зі спілкування, тому їм легко використовувати подібне «сміття».

         Натомість народний фольклор несе у собі високий рівень узагальнення. А основним засобом виразності  є порівняння. У прислів'ях і приказках порі-внюються одне з одним різні люди, образи природи, абстрактні поняття. Такі порівняння важко зрозуміти дітям, адже для цього їхнього досвіду спілку-вання та узагальнення різних ситуацій взаємодії з оточенням замало. А без  розуміння суті прислів'я чи приказки їх вживання буде недолугим та й не по-трібним. Адже будь-яка фольклорна форма потребує партнерства, звернення до іншої людини. Спілкуючись, дитина має тримати у полі зору свого парт-нера та бачити його реакцію —  а це не  легко  зробити  тим,  хто не має до-статнього

         Отже, щоб  народна мудрість стала зрозумілою дітям, щоб вони вико-ристовували її у своєму мовленні без спонукань і нагадувань треба:

• створити або використати ситуацію, у якій можна доречно вжити те чи те прислів'я (приказку);

• обговорити цю ситуацію з дітьми, тобто з'ясувати —

-  чому так кажуть;

-  хто так міг сказати;  

-  коли і у якій ситуації було вжито цей вислів;

-  чи можна сказати інакше.

         Тобто, слід підвести дитину до розуміння, що краще у цій ситуації ска-зати неможливо. Такий підхід спонукає дитину до висловлення  власної  ду-мки, збагачує її образну пам'ять.

          Щоб домогтися доречного вживання дитиною певного прислів'я (приказ-ки) у активному мовленні варто використовувати різні прийоми. Зокрема:

 пригадати ситуації, у яких можна було б використати певне прислів'я чи приказку;

  розглянути відповідні сюжетні картинки, визначити зображених партне-рів у спілкуванні і те, якому із партнерів це прислів'я чи приказка призна-чається відповідно до сюжету, зображеному на картинці;

 прослухати, або подивитися драматизацію уривка зі знайомої казки. Піс-ля цього запропонувати дітям вставити певне прислів'я чи приказку  у ді-алог  героїв цієї  казки  зі  словами:  «Подумайте, хто  з героїв казки міг би так сказати? ».

           Педагогам слід постійно спонукати дитину до самостійного розміркову-вання, підтримувати її прагнення до творчості, зокрема  використання  прис-лів'їв  і приказок при складанні розповіді, придумуванні казки, під час міні-театралізації тощо. Слід спонукати дітей до відображення змісту прислів'їв та приказок у малюнках, аплікації, ліпленні. Варто пам'ятати, що малі форми фольклору — це народна творчість, а тому їх розвивальний вплив буде ефе-ктивнішим, якщо вони сприятимуть збагаченню творчості самої дитини.

        Розвиток мовлення — це не лише збагачення словника, формування звукової, граматичної культури та удосконалення зв'язного мовлення. На-самперед, це — розвиток вміння спілкуватися. Тому ми вчимо дітей робити повідомлення, пояснювати, переконувати, доповнювати, домовлятися, хвали-ти, надихати, дискутувати, вітати, слухати інших, користуватися вербальни-ми та невербальними (міміка, жести, рухи) засобами виразності.

          Щоб навчити дитину оперувати своїми мовними знаннями, виховати ініціативну особистість з високим рівнем мовленнєвої творчості, ми використову-ємо у своїй роботі різні методи та прийоми мовленнєвого розвитку, зокрема:

 лексичні та мовленнєві вправи;

 мовленнєві логічні задачі;

 інтерактивні методи  —  «дерево рішень», «мікрофон», метод багатокана-льної діяльності тощо.

           Одним із дієвих методів розвитку мовлення дошкільників є використання лексичних та мовленнєвих вправ. Це завдання практичного  характеру  для вправляння дітей в активному вживанні слів-означень,  антонімів,  ство-ренні синонімічного ряду тощо. Метою такого вправляння є розвиток слов-ника:

 збагачення його образними словами — золоте листячко; сонне дерево; шовкова травиця;

 розкриття метафоричних образів — вітер гладив ниви; море заснуло; струмок гомонить; небо цвіте хмарами; небо обтрушує зорі в озерце.

Для урізноманітнення вправ ми широко використовуємо поетичні  твори.

Адже поезія є невичерпним джерелом, звідки  можна  брати  яскраві  приклади образних порівнянь та метафор:

 

За сонцем хмаронька пливе, 

Червоні поли розстилає 

І сонце спатоньки зове 

У синє море...

Тополі поволі

Стоять собі, мов, сторожа,

Розмовляють з полем.

І блідий місяць на ту пору 

Із хмари де-де виглядав, 

Неначе човен в синім морі 

То виринав, то потопав.

                     (Тарас Шевченко)

 

         Використання лексичних та мовленнєвих вправ сприяє розвитку мис-лення дітей, забезпечує достатній лексико-граматичний запас для висловлю-вань, робить мовлення дітей більш  виразним і барвистим.  Дошкільники  за-любки виконують вправи, в яких треба: підібрати синоніми до заданих слів;

 замінити слово іншим, близьким за значенням; 

 завершити порівняння, метафору;

 перетворити непоширене речення на поширене; 

 відгадати слово; «розфарбувати» слова тощо.

  Справжнім багатством за своєю суттю і навчальною цінністю є приказ-ки  і прислів'я. У лаконічних висловлюваннях криється глибина і гострота  розуму українського народу. Тож невимушене спілкування з дошкільника-ми,  що виникає підчас обговорення, тлумачення цих «мовленнєвих перли-нок», має велике значення для розвитку у дітей мовлення і пізнання ними  світу,  усвідомлення  одвічних загальнолюдських цінностей. Ми використо-вуємо приказки та прислів'я у своїй   роботі, добираючи їх  до різних тем. Ось, наприклад, «перлинки» народної мудрості про слово та мову: 

- Без мови не підійдеш і до корови;

-  Щебече як соловейко, а кусає, як гадюка;

-  Язик свербить сказати, та треба мовчати;

- Янгольський голосок та чортова думка;

- Лихо говірливому, та не добре й мовчазливому;

- На його слові можна мур мурувати;

- На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся;

- Не бачила оком — не плещи язиком;

- Слова ласкаві, та думки лукаві;

- Стережися чоловіка, що не говорить, і собаки, що не гавкає;

- Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже;

- Шабля ранить тіло, а слова — душу;

- Вола в'яжуть мотузками, а людину — словами.

         Розвиток дитини, зокрема  й  мовленнєвий,  відбувається лише у діяльнос-ті. Саме  тому ми  завжди  створюємо умови, що стимулюють  активність  ді-тей.  Так, організовуючи пізнавальну діяльність, ми використовуємо різні методи інтерактивного навчання.

        Інтерактивні методи - це способи цілеспрямованої міжсуб'єктної взає-модії, що забезпечують оптимальні умови розвитку дітей. Існує низка інтера-ктивних методів, спрямованих на формування навичок мовленнєвої  взаємо-дії.  Мовленнєва взаємодія -  це  об'єднання,  координація  і  взаємозбага-чення   зусиль учасників спілкування для визначення, наближення та досяг-нення комунікативної мети мовленнєвими засобами. Мовленнєва взаємодія є важливою умовою ефективної організації навчальної діяльності дошкільни-ків у процесі занять. Активізуючи мовленнєву  діяльність  дітей, можна  раціонально використати час заняття. Під час такого спілкування можна спо-стерігати майже вдесятеро більше експресивно-мімічних проявів і підкресле-но яскравих виразних інтонацій, ніж у спілкуванні з дорослими. Спілкування дітей вирізняється нестандартністю, відсутністю жорстких правил і норм. З однолітками діти використовують несподівані,  непередбачувані  фрази,  слова,  поєднання  слів  і звуків. їм важливіше висловитися самим, ніж слуха-ти товариша, вони перебивають одне одного, кожен розповідає про своє, відповіді і висловлювання співрозмовника не завжди беруться до уваги.

Організовуючи спілкування дошкільників, як вважає відомий психолог Олена Кононко, маєте вчити дітей дотримуватись основних правил  позитивного спілкування та взаємодії:

- розмовляти мовою партнера  —  учасники взаємодії мають спілкуватися між собою знайомою, доступною, зрозумілою всім мовою;

- поважати партнера, підкреслювати його значущість, адже базовими по-требами кожної дитини є потреба у визнанні, прийнятті та повазі — про-являти повагу до однолітка слід щиро й у різні способи (брати до уваги його пропозиції, враховувати його знання і можливості, надавати право вибору, схвалювати його досягнення тощо);

-  підкреслювати спільне — «ми з тобою схожі» (єдність інтересів, цілей, за-вдань, планів, думок, точок зору партнерів зі спілкування);

- проявляти інтерес до проблем партнера —  інтерес має  бути  явним, тоб-то вираженим за допомогою слів, дій, учинків, адже байдужість до това-риша гальмує конструктивне спілкування.

         Щоб мовленнєва взаємодія дітей була ефективною, педагог має створити умови для розвитку комунікативних навичок вихованців. Однією з таких умов є інтерактивне навчання дошкільників - активне  використання  в  освітньому процесі інтерактивних методів навчання.