Консультація на тему : «Трудове виховання дітей дошкільного віку як педагогічна проблема сучасності»

Консультація на тему :

 

 

 

 

 

 

 

«Трудове виховання дітей дошкільного віку як педагогічна проблема сучасності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Праця — дуже складне явище, в якому розкривається ідейний, емоційний, розумовий, естетичний, психологічний, творчий смисл людського життя, виховання й самовиховання.

 В. Сухомлинський

Працелюбність як загальнолюдська моральна якість

Працелюбність — риса особистості, що засвідчує готовність брати участь у суспільно корисній діяльності й досягати високих стандартів якості.

Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає:

Праця — діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей.

Працьовитий — який сумлінно ставиться до роботи; роботящий, звиклий до праці; який виконує корисну роботу.

Працьовитість — властивість за значенням працьовитий.

Працелюб — людина, яка любить працю, старанно, ревно, із запалом працює.

Працелюбний — який любить працю, вміє добре працювати.

Зміст працелюбності, як базової якості особистості, визначений Коментарем до Базового компонента включає:

—  усвідомлення дошкільником правила: неприродно залишатися пасивним, якщо ти здоровий, нормально — перебувати в дієвому стані;

розуміння необхідності й корисності трудових зусиль та їхніх практичних результатів;

—  звичка легко включатися у діяльність;

—  домагання високих стандартів якості;

—  схильність виходити за межі мінімально обов’язкової норми, перевиконувати її;

—  здатність вносити у продукт своєї праці корективи, вдосконалювати його.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні визначає наступні результати освітньо-виховної роботи щодо виконання завдань змістової лінії «Предметний світ».

Практична діяльність. Дитина усвідомлює, що навколишній предметний світ має рукотворне походження. Цінує діяльність людей, розуміє її природність, зв’язок зі здоров’ям та ставленням до життя. Розуміє, що працелюбність є показником людської гідності та здатності брати участь у суспільно значущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає найпоширеніші, усвідомлює елементарні вимоги до людини як трудівника. Має елементарне уявлення про те, що кожна людина є користувачем (споживачем) предметів та їх творцем (виробником).

Користування предметами (споживання). Знає, що кожний предмет використовується (споживається) для задоволення потреб людини. Вміє використовувати за призначенням основні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбайливо до них ставитися, знає місце зберігання кожного. Володіє елементарною культурою споживання продуктів праці інших людей.

Виготовлення предметів (виробництво). Знає про існування різних виробництв, що виготовляють предмети вжитку, технічні прилади та знаряддя, засоби пересування та зв’язку. Може назвати деякі з відомих. Розуміє відмінність між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичною дитини. Може назвати основні з них. Охоче займається практичною діяльністю, доводить розпочате до кінця. Усвідомлює, що продуктивною називається діяльність, яка характеризується високою віддачею виконавця, завершеним кінцевим результатом праці та впорядкованим робочим місцем. Розуміє важливість безпеки як складової практичної діяльності, гаранта її продуктивності.

Постановка мети. Усвідомлює, що виготовленню предметів передують постановка мети, складання плану діяльності, елементарного проекту. Вміє самостійно поставити перед собою близьку мету, спланувати дії. Може скласти елемента р-ну прогностичну оцінку майбутнього результату, обґрунтувати її. Виявляє цілеспрямованість, прагне досягти кінцевої мети, може співвіднести власні можливості з бажаннями. Може відмовитися від непосильної мети, задовольнитися оптимальною, не вдаватися до спрощеної.

Процес досягнення мети. Добирає адекватні прийоми роботи, відповідні технічні засоби, знаряддя, матеріали. Знає властивості матеріалу, технологію роботи з ним. Дотримується правил безпечного користування інструментами. Усвідомлює труднощі, реальну можливість помилок. Орієнтується в причинах своїх помилок, називає їх, співвідносить складність завдання зі своїми можливостями. Може обґрунтувати доцільність обраного варіанта. Прагне відійти від шаблону, виявляє вигадку та фантазію. Експериментує, вдосконалює, виявляє винахідливість і раціоналізм.

Результати діяльності. Орієнтується в критеріях результату, високого досягнення. Знає, що показником продуктивності праці є якість та кількість зробленого, докладене до роботи зусилля виконавця. Усвідомлює, що якість продукту визначається ступенем його придатності до використання, відсутністю технологічних помилок, зовнішньою привабливістю. Прагне домогтися успіху. Без зовнішніх спонукань перевіряє зроблене, виявляє бажання поліпшити результат власної праці, у разі потреби вносить корективи, доцільно використовує рукотворний виріб.

Оцінка результатів праці. Виявляє вимогливість і критичність в оцінці власного продукту праці, виділяє достоїнства та вади, встановлює зв’язок між своєю вмілістю, старанністю та якістю і кількістю зробленого. Співвідносить задум з показниками кінцевого результату, виробляє узагальнені судження про себе як виконавця. Об’єктивно оцінює продукти праці інших, співвідносить їх з власними, бережливо ставиться до рукотворних виробів. Відрізняє власний виріб від твору мистецтва. Радіє з нагоди зробити приємне рідним та близьким.

Структурними компонентами будь- якої діяльності є мотив — мета — засоби — результат — оцінка (самооцінка).

 

Умови успішної роботи з формування працелюбності як базової якості особистості

Найважливішою умовою організації трудової діяльності дітей є планомірне, цілеспрямоване керівництво нею з боку вихователя. Від цього залежить чітка організація праці дітей, те, чи матиме праця виховний вплив.

До змісту педагогічного керівництва входить:

—  постановка мети в тому чи іншому трудовому завданні;

—  залучення дітей до праці;

—  прищеплення прагнення до неї;

—  навчання дітей засобів і прийомів роботи;

—  контроль і оцінка дитячої праці;

—  організація багаторазових вправлянь дітей в трудових вправах.

Важливо, щоб праця дітей викликала радісні почуття, задоволення від її результатів, інтерес і прагнення до майбутньої роботи. Все це залежить від уваги вихователя до дитячої праці, від його підтримки та заохочення перших трудових зусиль дітей.

Для здійснення завдань трудового виховання необхідно мати достатню кількість обладнання для дитячої праці. Всі предмети і інструменти треба зберігати в зручному для користування дітьми місці.

У старших групах мають бути кутки для дитячої ручної праці. Тут розміщують робочий столик, шафу для матеріалів, поличку для виробів, покидьковий і природний матеріал для виготовлення іграшок (коробки, котушки, корок, кора, каштани, шишки та ін.).

Всі ці предмети та інструменти повинні відповідати гігієнічним вимогам, бути привабливими, зручними в роботі, відповідати силам і зросту дітей. В кожній групі цих матеріалів повинно бути стільки, щоб всі діти мали можливість ними користуватися.

Обов’язковою умовою організації праці дітей велике значення має єдність вимог обох вихователів, які працюють в групі. Відсутність єдиних вимог приводить до того, що діти працюють від випадку до випадку, не систематично, не завжди якісно.

Виходячи з того, що залучення дітей до трудової діяльності треба здійснювати систематично, роботу з трудового виховання слід планувати.

Необхідно дотримуватись певних гігієнічних вимог щодо освітлення, повітря, пози, тривалості праці, чергування праці і відпочинку.

Надмірне навантаження призводить до того, що в дитини замість любові до праці виховується негативне ставлення до неї.

Педагогічні принципи організації трудової діяльності

1.  Праця повинна сприяти вихованню в дитини бажання працювати, позитивного ставлення до праці, і на цій основі формувати у дітей усвідомлені трудові уміння і навички.

2.  У трудовій діяльності дітей повинен чітко виступати зв’язок між мотивом і продуктом праці, щоб результат трудової діяльності був близьким, а не віддаленим у часі. Дитина повинна розуміти, що робить і для чого.

3. Трудова діяльність повинна бути посильною для дітей. Залучаючи дитину до праці, закріплюючи за нею певні трудові обов'язки, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони свої доручення виконували обов’язково успішно. Успіх приносить дитині радість, почуття задоволення, а справа, яку виконують з радістю, позитивно впливає на розвиток інтересу до праці, на формування трудової спрямованості в майбутньому.

4. Вихованці дошкільного закладу повинні привчатися працювати в міру своїх сил не час від часу, а щодня, систематично і послідовно, причому не лише на заняттях. Тільки так можна наблизити дітей до праці, навчити їх виконувати свої обов'язки, удосконалювати трудові навички.

5. Працю в дошкільному закладі треба організовувати як працю колективу, в інтересах колективу, щоб вона викликала у дітей радість від спільних зусиль, бажання зробити що-небудь не тільки для себе, а й для інших.

Загальні критерії трудової готовності дітей

Використовуючи різні форми організації трудової діяльності дітей, вихователі повинні врахувати рівень трудових умінь дітей та характер їх ставлення до праці. Загальними критеріями такої трудової готовності дітей можуть бути такі:

—  У дорученнях — вміння запам’ятати зміст та характер доручення, послідовність, зосереджене виконання доручення, вміння довести справу до кінця, готовність до виконання доручень, бажання працювати ретельно і старанно, допомагати товаришам.

—  У чергуваннях — пам’ятати про обов'язок чергувати, починати чергування без нагадувань, розподіляти обов'язки в чергуванні з іншими черговими, не відволікатись від роботи в процесі чергування, довести справу до кінця, турбуваватися про всіх дітей, виконувати всі вказівки вихователя. Показниками відповідального ставлення дітей до своїх чергувань є також те, наскільки вони вміють оцінити якість виконаної ними роботи, наскільки правильно вони реагують на оцінку товаришів і вихователя.

—  У колективній праці — критерії виконання дітьми трудових завдань можуть бути визначені в 2 напрямках:

1 — характер виконання дітьми самих трудових завдань, їх вміння і ретельність у праці, якість виконання роботи;

2 — характер взаємовідносин дітей у процесі колективної праці: вміння дітей допомогти одне одному, їх вимогливість до своєї праці і праці товаришів, вміння розподіляти обов’язки в праці, організувати найраціональніше виконання завдання, погоджувати свої дії з іншими дітьми.

Ці показники є орієнтовними, в процесі праці відносини дітей постійно змінюються, набувають нового характеру; все це залежить від керівництва вихователя, від того, як він враховує особливості та можливості дітей в праці, від його уваги до організації різних форм праці дітей.

Методичні прийоми, які можна використовувати для виховання працелюбності як базової якості особистості

Кожен метод і прийом повинен сприяти і набуттю знань про працю і вихованню поваги до людей праці і вихованню працелюбності. В педагогічній діяльності доцільно використовувати наступні методичні прийоми, які сприятимуть реалізації основних завдань трудового виховання та виховання працелюбності:

1.  Показ вихователя.

2.  Пояснення.

3.  Спостереження за працею дорослих.

4.  Екскурсії (в ДНЗ і за межами).

5.  Бесіди.

6.  Читання художньої літератури.

7.  Розгляд картин і бесіда за їх змістом.

8.  Розповідь вихователя, повідомлення знань.

9.  Демонстрування діафільмів і кінофільмів.

10.  Дидактичні ігри.

11.  Дидактичні вправи.

12.  Участь дітей у праці дорослих.

13.  Допомога вихователя.

14.  Створення ігрових ситуацій.

15.  Приклад дорослого.

16.  Заохочення.

17.  Спостереження в куточку живої природи.

18.  Бесіди — обговорення роботи чергових (оцінювання).

19.  Спостереження за роботою чергових.

20.  Нагадування.

21.  Зацікавлення.

22.  Коментування.

23.  Порівняння.

24.  Бачення власних досягнень.

25.  Співробітництво з дорослим.

26.  Порівняння себе з однолітками.

27.  Об’єднання в спільній діяльності.

28.  Планування і розподіл обов’язків.

29.  Виявлення своїх вмінь і здібностей.

30.  Домовляння.

31.  Самооцінка.

32.  Вправляння.

33.  Позитивне оцінювання.

34.  Уточнення.

35.  Спонукання

36.  Ігри-заняття.

37.  Зацікавленість вихователя результатами роботи дітей.

38.  Використання елементів с/р ігор.

39.  Спостереження за різними трудовими процесами одного виду праці з акцентом на результат.