Консультація «Технологія «Школа Ейдетика» в роботі вихователя закладу дошкільної освіти»

                                                                                

 

 

 

 

 

 

 

Консультація для вихователів

«Технологія «Школа Ейдетика»

в роботі вихователя

закладу дошкільної освіти»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Сьогодні перед багатьма педагогами: яким методам і прийомам надати перевагу?

Що робити, аби кожній дитині було легко і цікаво здобувати знання? Зараз пропонується багато методик і одна з них – «Школа Ейдетики».

 Ейдетизм (від грецького «ейдос» - вигляд, образ) – психічне явище, сутність якого полягає у здатності відтворювати яскравий наочний образ через тривалий час. Для ейдетизму характерна емоційна забарвленість образів.

 «Школа Ейдетики» - впорядкований набір методів і вправ, що допомагають оволодіти осмисленим використанням своєї уяви для відтворення будь-якої інформації.

 Автор «Школи Ейдетики» - російський вчений Ігор Матюгін. Він  розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. Вчений запропонував використовувати ввесь спектр фантазій і уявлень: зорових, рухових, тактильних і смакових. Численні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою та уявленнями – «ейдосами», як казали древні греки. Методика отримала назву «Школа Ейдетики».

 Впровадження цієї методики в Україні здійснює Євген Антощук, почесний доктор педагогічних наук – засновник «Української школи ейдетики «Мнемозина». Він зазначає, що вміння дорослого «спускатися» до рівня дитини, тобто бачити яскраво, вміння дивуватися, фантазувати – це і є ейдетика.

 Методи ейдетики різноманітні: на запам’ятовування слів (у тому числі й іноземних), віршів, імен, цифр, прозових текстів тощо. Завдяки цим методикам в учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам'ять; довільна увага; вербальне та невербальне мислення; відтворення, творча уява та мовлення.

 Ейдетик стверджують, що не буває поганої пам’яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення. Головне запитання  під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?» Наприклад, я пропоную дітям подивитися на чорно-білі картинки і сказати, про який колір вони подумали і обов’язково пояснити чому. Або навпаки, називаю будь-який колір і запитую про який предмет подумали діти.

 Дуже добре сприяє розвитку асоціативного мислення використання друдлів. Друдли – це загадка-головоломка; малюнок про який неможливо чітко сказати, що це таке.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наприклад, я показую друдл у вигляді дужки та говорю: «Подивіться на цю картинку. Про що ви подумали?» І пропоную дітям домалювати той образ який побачили.

 

 Виділяють три можливих напрямки використання друдлів:

• для приємного проведення часу (під час розгадування кросвордів або інших головоломок);
• у тестуванні й дослідженні пізнавальних здібностей дитини;
• для свідомого розвитку творчих здібностей дитини.

 

Використання друдлів сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам’яті, вчить знаходити нестандартні підходи до різноманітних задач, допомагає у розвитку математичного мислення. Свою думку дитина має обов’язково обґрунтувати, що спонукає її до мовленнєвої діяльності. Найчастіше їх використовую у вільний позаурочний час.

 

Надзвичайно важко запам’ятати ряд слів, які не пов’язані між собою. Наприклад: шафа, хмаринка, гніздо, кінь, капелюх, люк, футболіст, чайник, крила, пляж.

За методикою ейдетики потрібно уявити образ кожного слова та уявно пов’язати з образом наступного, малюючи в уяві фантастичний мультик.

(У нас в кожного є дома шафа. Ми підходимо до неї, відчиняємо, а звідти випливає пухнаста хмаринка. На ній величезне гніздо, в якому сидить кінь. У нього на голові гарненький капелюх. Зверху відкривається люк і вистрибує футболіст. Він з усієї сили копає чайник. У нього виростають крила, він плавно приземляється на пляж).

 

Цей метод можна використовувати на мовленнєвому занятті на етапі роботи зі словниковими словами.

Дуже часто виникають питання:

• як змусити дитину переказати текст, який складно уявити; як навчити писати переказ близько до тексту чи швидко і легко запам’ятовувати вірші.

 

Дошкільникам досить складно утримувати уявний образ без його підкріплення. Тому необхідно використовувати графічне зображення поняття – метод піктограм. Цей прийом використовується для збагачення словникового запасу, розвитку мовної активності. Не обов’язково бути художником. Адже треба зобразити лише фрагмент потрібного предмета і головне пояснити це дітям. Піктограми подаємо чорно-білі. Відсутність кольору полегшує обробку інформації мозком, значками, у які можна вставити будь-яку інформацію. Ч

 

 

 

 

 

Наприклад:

 

дерево —

 

злий чоловік —

 

 

 

веселий день —

 

 

добра людина —

 

струмок —

 

подарунок —

 

 

 

 

Дивлячись на піктограму, діти відтворюють вірш або текст, оскільки інформація, з якою він асоціюється, уже закладена. Пізніше, коли ця навичка буде відпрацьована, достатньо піктограму побачити у своїй уяві, і вся інформація надійно збережеться в пам’яті.

 

Діти легко за правилами ейдетики запам’ятовують цифри, перетворюючи їх на образ, який вони їм нагадують. Вивчення кожної цифри починається з магічних слів: «Уявіть собі!».

 

 

1.                    Ось один Буратіно в тата син.
2.                    Двійка – лебідь випливає, шию гарно вигинає.
3.                    Три – верблюд з горбом іде й на спині
4.                    чотири стільці несе,
5.                    дітям яблук п’ять дає.
6.                    Шість – чайник весело гуде.
7.                    Сім – прапорець в руках несе.
8.                    Вісім – окуляри одягає.
9.                    Дев’ять – кит фонтан пускає.

 

 

Коли я вперше використала ігри за методикою ейдетики, то відразу помітила, як цікаво дітям. Дошкільнята швидко запам’ятали всі цифри. Завдяки вмінню складати та уявляти піктограми, швидко вивчають загадки, скоромовки та вірші.

Діти, які відмовлялися вчити вірші, тепер з цікавістю повторюють  рядки вірша за допомогою піктограм.

Звичайно, не всі діти можуть з першого разу свідомо залучити свою уяву й перенестися у фантастичний простір. На перших етапах я допомагала дітям, вчила уявляти, фантазувати, а потім тільки націлювала їх на те, що уявляти потрібно тільки кумедне, веселе, незвичне. Не слід запам’ятовувати – лише уявляти слова, подумки їх пов’язувати одне з одним у ланцюжок казкових подій.

Пам'ять дітей у дошкільному віці дуже активна, і це потрібно використовувати. Не слід забувати, що основа пам’яті – уява. Від чого ж залежить розвиток уяви дошкільнят?

Насамперед – від зацікавленості дитини. Яскраві образи, нестандартні порівняння зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять.

Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваного боку, змушуючи вирувати нашу уяву.

Дати дітям знання — цього не достатньо! Тільки тоді знання перетворюються у вміння, коли ними користуються. Необхідно, щоб вони зачепили почуття того, кому передаються.

Ними треба проникнутися, тоді життя стане новим, цікавим, сповненим нескінченними відкриттями та знахідками.