Консультативний матеріал «Мережевий етикет»

«Мережевий етикет»

Сучасний дитячий сад - цевідкритавиховна система, доступна всім, незалежновіднаціональності, соціального стану, психологічних і віковихособливостей, поглядів, освіти, полоролевых установок.

Що ж такеетикет? Етикет-сукупність правил, щостосуютьсязовнішньогопроявуставлення до людей.

За формою етикетпідрозділяється на мовний і немовний. Мовний є словеснимвиразомповажноговідношення до людей і проявляється у нашоїмови, уміння вести бесіду. Від того, як і щолюдина говорить, - залежатьйогоособистісніділовіконтакти.

Професіоналізм педагога передбачаєволодіння нормами і правилами мовногоетикету, вмінняговорити з вихованцями та їх батьками.

Треба говоритиспокійно, ясно, не підвищуючи голосу (особливо з дітьми). За надтошвидкоюмовоюважкостежити, віддужеповільноїспіврозмовникстаєнетерплячий. Дратує, коли співрозмовникпостійновживає слова-паразити, як «от», «міжіншим», «розумієш». Навіть сама змістовнабесідабагатовтрачає,якщомоваспіврозмовниказасмічений жаргонами, якщонаголоси і вимоваріже слух. Біднимвиглядаємову, в якомурясніютьвигуки: «ага», «угу», «ого».Іноземні слова можнавживатилише в тому випадку, коли знаєшправильнеїхзначення та вимову. Лексичний запас мови не визначаєще характер розмови. Важливі тон та інтонація.

Дужецікаво говорить про етикет Ю.В. Різдвяний. На матеріаліприслів'їв і приказоквінвиводить правила, щорегулюютьвідносини людей, поділяючиїх на три підгрупи.

Перша підгрупа- цеприслів'я про ввічливість, вихованість, про перевагу доброго слова типу "Одне добре слово кращедоброї сварки".

Друга підгрупа прислів'ївприсвячена порядку веденнябесіди (підкреслюєтьсяперевагаслухання перед говорінням): «Мова - один, вухо-два, раз скажи, два рази послухай», «Слово - срібло, мовчання - золото».

Третяпідгрупастосуєтьсяпомилок у побудовібесіди: «Дід говорить про курку, а бабця про качку», «Угороді бузина, а в Києвідядько».

Правильностінашоїмовизаважаютьвпливдіалектів, просторіччя, жаргонів, а такожзасміченняусній і письмовійпромовинепотрібнимисловесними штампами. Шлях боротьби з цим - підвищеннязагальноїмовноїкультури людей, інтересу до мови. Ми знаємо, що в поняттязагальноїкультуринеодмінновходять культура спілкування, культуривзаємовідносин, доброзичливеставлення до людей. Як вважають генетики, доброта корисналюдськомувигляді. А ось доброзичливість до іншихслід у собірозвивати.

Звичайно, в життістількиметушні і такаінформаційнаперевантаження, щолюдинанамагаєтьсянікого не помічати і відключитися, тобтощобзберегтипсихікувідперевантаженняінформацією, вінжертвуєчасткоюлюдяності. Якщолюдинаглибоко, на рівні автоматизму, засвоїв правила поведінки в суспільстві, якщовіндоброзичливий до людей, то нічого страшного в цьомунемає.

Значить вихід для нас - в доведенні до автоматизму культуриповедінки і мовленнєвогоетикету.Важливими знаками в оточуючомулюдинусередовищі є виразиоблич людей. Чидостатньо вона доброзичливо? І цетежварто довести до автоматизму. Ст. Солоухін писав: «адже у людей в розпорядженні є ще і усмішка. Подивіться, майжевсі у людинипризначене для самого себе: очі - дивитися, ноги - ходити, рот - поглинатиїжу, - все потрібно самому собі, крімпосмішки. Посмішка не потрібна. Якби не дзеркала, виїїніколи б навіть не побачили. Посмішкапотрібнаіншим людям, щобїм з вами булодобре, радісно, легко. Цежахливо, якщо за десять днівтобініхто не посміхнувся і тинікому не посміхнувся. Душа мерзне, кам'яніє».

Наша міміка, наші жести, мова наша, все наше поведінку і спілкування - не завжди на висоті, над чим треба працювати. І цедаєтьсяважко. Як говорить С.Я. Маршак у своємувірші:

Хайдобримрозум буде в вас,

А розумнимсерце буде.

Вам віддушібажаю я,

Друзі, всьогодоброго.

А все хороше, друзі,

Дається нам недешево.

Майже у всіхсім'яхчитаютьдитячіказки, з якихдітидізнаються про те, яка мовавважаєтьсянормальною, отримуютьпочатковівідомості про мовленнєвихетикетних нормах. Міжтим актуальною є проблема втрати «гарних манер», зниженнярівнямовленнєвоїкультури, недостатньогоусвідомленнявідповідальності за сказане слово. Не вартонавітьповторювати, що одна зіскладовихкомунікативноїкомпетентності педагога - володіння нормами мовногоетикету.

Як повиннізвертатися один до одного педагог і дитина? Допустимо "ти" при зверненнідитини до педагога? Зцьогопитаннябуло проведено багатодискусій і в результатіприйшли до одного висновку: «Ви». Обґрунтуваннямцього є,по-перше, те, щоданезверненнятрадиційно для російськогоетикету, в той час як «ти» - зверненнявідображаєзахідну модель поведінки. По-друге, якщодитина в дошкільномувіці не засвоїв норм вживаннязвернень - буде відчуватитруднощі у спілкуванні, навчаючись у школі. По-третє,таканеофіційна форма звернення носить просторечно - фамільярнийвідтінок, як бизнижує авторитет педагога, йогозначимість у свідомостідитини. Не випадковоще Ст. Шекспір закликав: "Будь з усімачемним, але ніяк не запанібрата". Тому вже на початковому етапіподаннядитинівихователюсліддотримуватисяофіційноїмоделівзаємовідносин. Далінаполегливо, але коректно, вимагаючивіддітейзвертатися до себе на «ви».

Особливо хочетьсявідзначити, щоваріювання форм звернень в умовахконфліктногоспілкуваннядозволяє педагогу продемонструватинегативнеставлення до дій, вчинківдитини і при цьомудаєможливістьуникнутивідкритоїгрубості, відповідноїобрази. Так, наприклад, для коректноговираженнянегативноїоцінкиінодібуваєдостатньозвернутися до дитини, використовуючиповну форму йогоім'я: «Маріє,тименізаважаєш...» і т.п. Таким чином, використаннярізних форм звернень до одного і того ж дитині є доситьефективним способом педагогічноговпливу і дозволяєуникнути сварки і мовленнєвоїагресії при вирішенніконфлікту.

Часто виникаєнеобхідністьзвернутися до дітей з різнимипроханнями. Крім того, ми цілеспрямованонавчаємо самих дошкільнятввічливомувираженнясвоїхбажань, прохань, поправляємоїх, нагадуючи про силу всімвідомого «чарівного слова». Однак, чизавжди ми саміпам'ятаємоінші «магічніприйоми» спонукання, вчимо ми наших вихованцівпом'якшуватипрохання, робитиїхвиконаннябільшбажаним, приємним для адресата?

Основніформимовленнєвоговпливу в ситуаціїспонукання:

* Обґрунтуватипрохання, вказати причину їївиникнення, підкреслитизначимістьвиконання («Ценеобхідно, тому що...»)

* Підкреслитиважливість, значущістьвиконуєпрохання («Тількитиможешменідопомогти...»)

* Висловитипопереднювдячність за згодувиконатипрохання (Буду тобідужевдячна)

Слідзвернутиувагу на мовніможливості непрямого, прихованоговираженняпрохання: «Не мігбити...»

У повсякденнійпрактицізустрічаються і протилежніситуації, щоприпускаютьввічливовідмовити в проханні. Відмовамає бути спокійним голосом, доброзичливим тоном. Крім того, нормиросійськогомовногоетикетунаказуютьпояснення причини відмови. Бажановикористанняпом'якшуючихвідмоваетикетних формул: «пробач..., на жаль..., менідуже шкода, але...»

Особливу роль упедагогічномуспілкуваннівідіграють похвала, схвалення. Як кажутьпсихоаналітики - «словеснепогладжування». Дужеважливо, щобвираженнясхваленнябулищирими з боку педагога, заслуженими з боку дитини і різними за формою.

Мовнийетикетвстановлює правила і в конфліктнихситуаціях. Так, завжди ми приносимо вибачення за різкезауваження, помилковуоцінку? Питаннямайжериторичне, оскількинашіхибніуявлення про гідність («проситивибачення у дитинипринизливо»), егоїстичнебажаннявважати себе завжди правим призводять до того, щовибачення у мовленні педагога звучитьнабагаторідше, ніжценеобхідно.

Уточнимо, щодієслова «вибачте» і «вибачте» дужеблизькі за змістом, однакїхвживаннявизначаєтьсясерйозністюскоєноговчинку.

Мова педагога повинна бути взірцевою з точки зору не тільки норм російськоїлітературноїмови, але і необхідних правил мовногоетикету. Дотриманняцих правил. Грамотне і доречневживаннянеобхіднихетикетних формул маєвеликевиховнезначення для дітей, моделлюмовноїповедінки.