"Створення умов для розкриття творчого потенціалу кожної дитини"

"Створення умов для розкриття творчого потенціалу кожної дитини"

  Рух — це життя, ритміка — це краса, а танець — це політ натхнення і душі тому  необхідно викликати у дітей прагнення проводити своє життя в русі, займатися ритмікою, танцями; виховувати в них почуття прекрасного.

  Видатний філософ Ж.-Ж. Руссо пи­сав: «В усьому світі люди отримують насолоду, слухаючи її чарівні звуки ...» Цей висл1в не втратив актуальності і в наші часи. Музично-ритмічна діяльність викликає у дітей особливе задоволення, радість і гарний настрій.

   Так, дійсно, важливу роль у запально­му розвитку дошкільняти відіграють танці і ритмічні вправи. Вони навчають дитину відчувати своє тіло, свідомо керувати рухами, розвивають музично-ритмічні здібності, пам'ять, увагу, активізують сприймання музики, чуттєве пізнання світу. Вільне відтворення власних думок і почувань танцювальними рухами знімає м’язову та нервову напругу, оздоровлює дитину фізично і емоційно.

   Великий вплив музики на розвиток людини визначав знаменитий художник Е.Делакруа: "Музика завжди викликає у мене глибокі думки. Слухаючи її, у мене з'являється велике бажання творити".

Методичні  прийоми і вимоги:

• Виразне виконання музики. Музика спонукає дитину до руху. Приносить їй справжню насолоду, повне злиття з музикою. Від того як виконаний твір музичним керівником, залежить сприйняття музики та розуміння музичного образу і в підсумку якість виконуваних рухів.
• Перед слуханням музики або в процесі розучування гри, танцю широко використовують художнє слово: бесіду, роз’яснення, віршований текст, образне порівняння. Це створює певний настрій у дітей, викликає бажання активно діяти, співпереживати з музикою.
• Конкретні навчальні та виховні прийоми (підтримати дружніми оплесками тощо)
• Акцентування уваги на конкретних рухах (особливій папоставі, положенні голови, рук, поєднанні в парі тощо).
• Застосування технічних засобів навчання (магнітофон). Грамзапис дає можливість ознайомити дитину із новим звучанням музичного твору, відчути багатство музичної мови в оркестровому  виконанні. Також музичний керівник може сам показати дітям потрібні рухи, уважніше слідкувати за якістю виконання їх кожною дитиною.
• Наочність є невід'ємливою частиною в музично-руховій діяльності (ілюстрації тощо).
• Зміна регістру мелодії (в цілому залежно від статі дитини, яка імпровізує тощо)

Вимоги  до підбору репертуару.

Репертуар, розрахований на дошкільнят, має розв'язувати такі завдання:

• залучати малюків до спілкування; викликати в них почуття симпатії один до одного, сприяти встановленню та зміцненню дружніх стосунків;
• сприяти прояву творчої вигадки привабливими для дітей життєвими подіями й художніми сюжетами;
• допомагати малятам краще засвоювати доступні і користі музичні рухи й перебудови, музично-рухові дії репродуктивно-продуктивного характеру.

Основні принципів педагогіки – систематичність, поступовість і послідовність.

Роботу над усіма видами музично-ритмічних рухів слід починати зі сприймання музики, з її аналізу дітьми. Свідоме сприймання настрою музичного твору, форми та інших засобів виразності допомагає дітям у правильній передачі музичного образу в русі. Адже треба розрізняти і різноманітний характер музики, й форму твору, і різні засоби музичної виразності.

Дошкільники, відповідно до характеру музики, узгоджують свої рухи з її особливостями, через те вони постійно вправляються і в навичках слухання музики. Поступове урізноманітнення почуттів веде до того, що в старшій групі діти ознайомлюються з гумором у музиці, з танцювальним жанром, причому вже з відомими відмінностями та відтінками у ньому.

В сюжетних іграх, танках менше використовуйте показ, спонукайте дітей самостійно шукати рухові засоби виразності музичного образу.

Засвоєння дітьми необхідних навичок руху.

Діти  не можуть виконувати рухи під музику вільно і красиво, якщо танок або гра розучуються без попередніх підготовчих вправ, спрямованих на засвоєння необхідних навичок руху.

Слід використовувати різноманітну музику за настроєм як "живцем", так і фонограму, ілюстрації, елементи костюма.

У дитини необхідно виробити активну реакцію на музику,  вміння емоційно, образно відобразити в рухах настрій, почуття, розвиток сюжетної лінії, закладеної в характері програмної музики. Діти повинні не просто відтворити образ лисиці, зайця, ведмедя окремими рухами, а зуміти зобразити характер персонажа, його яскраві своєрідні риси. Можна інсценувати однотипні характерні рухи окремих персонажів, створювати характерні образи в танці.

Велику увагу треба приділяти розвитку самостійності в танцювальній творчості.

У старшому дошкільному віці діти здатні самостійно визначити музику танцю і вибрати відповідний характер рухів, почути національні інтонації народних танців і використати їхні елементи.

Для розвитку танцювальних імпровізацій широко використовую народні танці.  Під будь-яку українську народну мелодію з дітьми розучується елементи до українського таночка. Коли у дітей накопичується достатній запас танцювальних рухів, можна імпровізувати, придумувати свою композицію українського танцю, використовуючи знайомі рухи під грамзапис українських народних мелодій у виконанні оркестру народних інструментів. Діти із захопленням змагаються в знаходженні нових сполучень знайомих танцювальних рухів.

Важливо навчити кожну дитину підходити до виконання рухових завдань не механічно, а діяти творчо, виявляти активність у відшукуванні нових варіантів, критично оцінюючи виконання своїх ровесників. З цією метою використовуються індивідуальні завдання з дітьми.

Якщо дитина навчиться самостійно використовувати найдоступніші танки в своєму побуті, якщо вона їх виконує з власної ініціативи, то можна вважати, що вона не тільки вивчила їх, але й пішла далі в своєму розвиткові.

Зрозуміло, що не всі спроби дітей в імпровізаціїбудуть вдалими, але головне викликати у них до цього бажання, інтерес.

Перевірку музично-ритмічних рухів можна проводити у формі змагання: "Хто краще затанцює, хлопчики чи дівчатка", "Хто кращий танцюрист". Діти проходять перевірку на ритмічність виконання, виразність рухів та на вміння їх виконувати.

Необхідно використовувати музично-дидактичні ігри , які сприяють розвитку танцювальної творчості ("Прогулянка", "Впізнай за ритмом", "Впізнай музику", "Веселі мотрійки").

Не слід залишати поза увагою і роботу з батьками. Про користь ритміки, танцювальної діяльності консультувати батьків ("Домашні уроки ритміки", "Музично-дидактичні ігри").

Головне  в музичному розвитку дошкільника – "занурити" його у розмаїття музики, навчити жити нею, ознайомити з різними засобами виразності, образними рухами, навчити орієнтуватися в просторі, бачити себе серед інших, бути сприйнятливим до музики, вправним, оптимістично налаштованим.