Контрольна робота з теми "Односкладні речення. Повні й неповні речення"
Укажіть односкладне речення.
А) І тоді сталося несподіване для хлопчика.
Б) І нам робилося трохи сумно, проте ненадовго.
В) Зустрінеться зима люта.
Г) Внизу туманом дихають яри.
А) Молюся, знову уповаю, і знову сльози виливаю. (неозначено-особове)
Б) Решетом воду не носять. (узагальнено-особове)
В) Співаймо, сестрице, веснянку. (означено-особове)
Г) З молодої ольшини роблять свистки. (неозначено-особове)
А) І Яремі дали коня зайвого з обозу.
Б) З усіх садів пахло нагрітою на сонці корою дерев.
В) Язиком поле не орють.
Г) Піду шукати миленького, втоплю своє горе.
А) Забудь мене, пташко, забудь, не журись.
Б) Сумно, сумно серед неба сяє білолиций.
В) Ніде не чуть людської мови.
Г) Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.
А) З пісні слова не викинеш.
Б) За добро добром платять.
В) Вище себе не підскочиш.
Г) Видно пана по халявах.
А) односкладне, безособове
Б) двоскладне
В) односкладне, означено-особове
Г) односкладне, неозначено-особове
А) Добре діло роби сміло!
Б) Не називаю її раєм тії хатиночки у гаї над чистим ставом край села.
В) Як страшно знати правду без прикрас.
Г) Мені дали козацьку корогву і привілеї з королівським іменем.
А) І добре в такий ранок іти по опалому листю.
Б) Понад хвилі, понад море понесу з собою горе.
В) На живоплоті глечики взірчасті.
Г) На Великдень вітають один одного писанками
.
А) Данило налягає на двері плечем, Кузька лапами.
Б) Та хто ж на тій колясі був? Царівна?
В) Пішла селом, плаче Катерина; на голові хустиночка, на руках дитина.
Г) Де ж Катруся блудить? Попідтинню ночувала, раненько вставала, поспішала в Московщину.
А) Це була невеличка, вимазана білою глиною комірчина. В кутку лежанка — поряд з нею піл, під протилежною стіною незграбний, нічим не засланий стіл, а на ньому — чималий окраєць хліба.
Б) Це була невеличка, вимазана білою глиною комірчина. В кутку — лежанка, поряд з нею — піл, під протилежною стіною — незграбний, нічим не засланий стіл, а на ньому — чималий окраєць хліба.
В) Це була невеличка, вимазана білою глиною комірчина. В кутку лежанка — поряд з нею піл — під протилежною стіною незграбний, нічим не засланий стіл — а на ньому чималий окраєць хліба.
Г) Це була невеличка, вимазана білою глиною комірчина. В кутку — лежанка, поряд з нею піл, під протилежною стіною — незграбний, нічим не засланий стіл, а на ньому — чималий окраєць хліба.
А) А на долинці і на стежці знову ні лялечки.
Б) А дай сюди сопілочку. Хороша.
В) — А хто мене збудив? — Либонь, весна.
Г) А чом же в тебе очі не зелені? Та ні, тепер зелені…
А) Закохану людину одразу помітиш. (розпов., просте, пошир., односклад., неозн.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсн. способу майб. часу 2-ї особи однини)
Б) Із глинища тягло холодом і запізнілою осінню. (розпов., просте, пошир., односклад., безособ., присудок вираж. особ. дієсловом, що має безособ. значення)
В) Візьму собі твою співочу душу, а серденько словами зачарую. (розпов., просте, пошир., односклад., неозн.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсн. способу майб. часу 1-ї особи однини)
Г) Корені лікарських рослин перед сушінням промивали в холодній проточній воді. (розпов., просте, пошир., односклад., узаг.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсн. способу мин. часу множини)